Здобуття імперії йоги

Коментар до тексту «Датта даршанам»

Господь із підбадьорливою усмішкою сказав: «Картавір’я, щоб пережити блаженство, треба приборкати цей некерований ум. Хіба не ум є причиною залежності й свободи? Але керувати ним непросто. Старці кажуть, що ум некерований, як вітер. Насправді простіше контролювати вітер, ніж ум. Ось чому послідовники йоги досягають контролю ума через контроль дихання.

Ум і дихання подібні до пари коней. Якщо один стає некерованим і поводиться, як йому заманеться, тоді, натягнувши віжки другого, першого також можна приборкати. Отже, якщо ми здатні контролювати дихання, ум теж потрапляє під контроль».

Це відомо з учення про свародайю: якщо ваше дихання часте, ваш ум також безконтрольний; якщо довжина вашого дихання велика, вам важко контролювати бажання, ваші думки хаотичні, вам неможливо досягти звільнення. І навпаки, якщо ви глибоко занурені в споглядання, дихання не виходить далеко, воно не таке часте.

Буває, що наш ум збурений, і тоді ми часто дихаємо. Якщо ви хочете спілкуватися в правильному стані, спочатку слід відрегулювати своє дихання.

Деякі досягають чистоти ума через праведні справи і з очищеним умом здобувають перемогу над диханням і, таким чином, контроль ума.

Лише послідовники йоги досягають контролю ума тільки контролем дихання. Дихання – це зовнішня форма життєвої сили. Треба вдихнути через ліву ніздрю, дотримуючись процедури, показаної гуру, і затримати. Потім треба повільно видихнути через праву ніздрю і затримати. Потім повільно вдихнути через праву і затримати, і далі повільно видихнути через ліву.

Якщо у вас збите дихання, прискорене, неконтрольовані вдихи-видихи, звісно, і ваш ум буде в такому самому збуреному стані. За винятком фізичних навантажень, коли ви просто рухаєтеся, дихання має бути не дуже частим. Найкращий спосіб регулювати дихання – анулома-вілома пранаяма. Ви можете регулювати тонкість дихання і викликати відчуття тонкої прани, якщо постійно займаєтеся анулома-вілома пранаямою.

Дихання циркулюватиме, якщо канали чисті. Тому йогін, який себе поважає, завжди стежить за чистотою каналів. За чистотою каналів стежити неважко, якщо ви регулярно практикуєте, не допускаєте виникнення грубих бажань, не перебуваєте в нечистих місцях, не спілкуєтеся з нечистими людьми, не проявляєте грубих бажань, якщо ви уважні до своїх пран у тілі.

У кожного йогіна має бути поріг, нижче якого чистота його каналів не повинна опускатися. Це як червона лінія. Після червоної лінії загоряється аварійна лампочка: «Тривога! Чистота каналів нижча за допустимий рівень! Терміново займіться практикою». Добрий йогін не допускає того, щоб його рівень доходив до цієї червоної лінії. Будучи добрим господарем свого тіла й ума, він заздалегідь вживає профілактичних заходів.

Це подібно до того, як добрий водій автомобіля не допустить, щоб у нього був засмічений карбюратор, не було бензину або ще якісь показники були нижчі за норму. Це вже «Тривога!», це свідчить про те, що господар не стежить за автомобілем.

Таким самим чином тіло можна уподібнити автомобілю, і добрий йогін намагається ніколи не опускати стан каналів нижче норми.

Як це відчувати? Ви це відчуваєте самі. Якщо ваше тіло легке, якщо апана-вайю добре циркулює в області ніг, якщо немає важкості в чакрах, якщо прана під час кумбхаки нормально рухається, ніде немає сильних засмічень, кумбхака тримається, якщо, вслухаючись у тіло під час медитації, ви не виявляєте якихось щільних згустків енергії в різних ділянках тіла, якщо ви просто комфортно почуваєтеся в тілі – це показник того, що вітри рухаються нормально, що чистота каналів нормальна. За чистих каналів ви тіло ніби й не відчуваєте. Відчувати тіло починаєш, коли канали забиваються, коли десь є непрохідності й виникає важкість у різних областях.

Ця техніка називається пранаямою. Якщо цей метод пранаями практикується як слід і щиро, усі наді в тілі очищуються. Тоді досягається сила, що дозволяє практикувати йогічні техніки безперервно з відданістю своїй справі. Ця пранаяма може виконуватися разом із мантрою і без мантри.

Якщо ви хочете тривалий час очищати канали, то найкращий спосіб для цього – анулома-вілома пранаяма. Ви можете слухати лекції або священні тексти, наприклад «Йога Васіштху», і вправлятися в пранаямах. І так можна робити годинами, коли у вас є вільний час.

Сходинки йоги: від пратьяхари до самадхі

Практикуючи цей метод, шукач оволодіє життєвим диханням.

Потім силою розуму органи чуття мають бути відключені від об’єктів і злиті в умі. Це називається пратьяхарою.

Зрештою, ум буде сконцентрований на Атмані. Це дхарана – етап, на якому має бути розвинена величезна увага.

Ум відхиляється знову і знову; послідовними й наполегливими вправами його потрібно повернути назад і утвердити в Атмані. Це називається дхьяною.

 

Роздумом над значенням великих тверджень, подібних до «Тат Твам Асі», за допомогою шести складових, а саме: початку і кінця, повторення, особливості, винагороди, оцінки, міркування – буде пізнана вища Реальність – мета великого вчення. Потім через знищення пожадливості, гніву тощо, які чужі тій Реальності, почнеться рух безперервного потоку думки «Ахам Брахмасмі» («Я є Брахман»). Цей стан називається нідидхьясаною. Також його називають савікальпа-самадхі.

Коли таким чином думка «Я є Парабрахман єдиний – Парабрахман єдиний є Я» підтримується постійно, безкінечно й стійко рівномірно, подібно до течії Ганги, тоді вища Свідомість наповнює той стан ума. Ця свідомість спалахує в умі, точно як іскра вогню запалює бавовну. Лише шукач, у якому немає навіть атома неуважності і який перебуває в постійному стані усвідомленості, може втримати її. Стан ума, який є причиною проявлення і відображення вищої Свідомості в умі, відкриває абсолютного Брахмана, що є основою того відображення відповідно до сакхачандраньї, і зникає. Тим часом єдиний Атман сяє. Розділення «той, хто знає – пізнаване – знання» поступово зникає.

У нашій традиції принцип нідидхьясани пов’язаний із сахаджа-самадхі. Нідидхьясана – це розділ учення, який пов’язаний з утриманням ума в присутності. Спочатку у вас немає жодної присутності, і ви лише слухаєте казки про неї від тих, хто її пережив. Ви думаєте: «Ось така ця присутність або ось така. Чудово!»

Це подібно до того, як бідняк слухає про людей, які знайшли певну коштовність. Люди сходили до лісу й знайшли скарб із великою коштовністю, кожен її здобув. Ви слухаєте й думаєте: «Так, це чудово! Мені б таке здобути!» Спочатку ви займаєтеся різними практиками й застосовуєте методи, щоб просто її здобути. Усе це стадія шравани. Ви, наче сліпе кошеня, тицяєтеся то туди, то сюди, отримуєте одну передачу, потім іншу, аналітично розмірковуєте, концентруєтеся, медитуєте, застосовуєте санкальпу. І зрештою це все-таки відбувається, ви відчуваєте потрібний «смак». І тоді все осяюється, усе змінюється. Зовні нібито все залишається тим самим, але сприйняття реальності змінюється. У деяких це може бути стрибкоподібно, у деяких – плавно, коли потроху відсікаються страхи й надії, потроху виникає ясність.

Здебільшого це пов’язано з двадцятьма чотирма розпізнаваннями. Виникає певна ясність, яка освітлює щось, і тоді брила карми відвалюється.

Стадія манани – це коли двадцять чотири розпізнавання збільшуються, посилюються, коли ви розмірковуєте і знову споглядаєте, щоб цей «смак» повернути й утримати. Обов’язково мають проявитися двадцять чотири види вівеки. Звичайно, вони проявляться не одразу, а поступово, одна за одною, без жодної послідовності, просто відповідно до ваших кармічних схильностей. Але коли вівека наростає, ви стаєте подібними до мудрої людини, яка правильно розпоряджається силою свого розуму. І на стадії манани ви переконуєтеся: «Так, тепер я цей «смак» можу запам’ятати й утримати. Він у мене глибоко всередині».

Це подібно до того, як ви також сходили до лісу й знайшли ту саму перлину, про яку говорили інші. Вона вже є у вас перед очима. Але тепер вам потрібно її взяти й постійно носити із собою. Ця перлина здається дуже важкою, щоб її так просто носити.

«Виношування» (нідідх’ясана) – це коли ми вчимося постійно носити цю перлину, виношувати. Для цього є різні прийоми. Коли ми її постійно «виношуємо», вівека наростає. І рано чи пізно двадцять чотири види розпізнавання проявляться й усунуть шістнадцять вузлів невідання. Це подібно до того, як сонце світить на лід: під впливом сонця рано чи пізно лід тане й перетворюється на воду.

Так само сонце природного стану випускає промені ясності – вівеку. Ці промені ясності світять на наші самскари, васани й карми. Спочатку здається, що скільки б воно не світило, усе це марно. Наші обмеження й тенденції розуму настільки великі й глобальні, що нам здається, ніби те сонце, яке світить, дуже маленьке. Ми можемо відчувати, що наш розум, як дуже вперта мавпа, усе одно йде за своїми тенденціями. Але тут не слід ані засмучуватися, ані впадати в замішання. Треба, не забігаючи наперед, просто дозволити цьому сонцю світити, випускаючи промені ясності. Ясність працює безперервно, і з часом ми почнемо бачити, що все-таки самскари, васани й карми піддаються і потроху відступають.

Надприродні сили й небезпеки на шляху

Йоги, які досягли такого стану, без зусиль опановують надприродні сили. У цьому вся суть. Однак, якщо шукач неправильно вживає надприродні сили, він випадає з йоги.

Згадай тепер, з чого ми почали. Хіба не з дослідження вищого, після того як встановили, що і цей світ, і інший – ілюзорні та непостійні. Потім, якщо шукач не усвідомлює, що ці вісім надприродних сил також є минущими і, таким чином, становлять небезпеку, та продовжить їх використовувати, що може настати, крім падіння? Отже, йог у зв’язку з цим має розвивати пильність.

Безліч надприродних сил приходять після того, як ви глибоко виношуєте природний стан, наприклад:

• сили землі – влада над духами землі, здатність закликати божество землі, невразливість під впливом землі, здатність змінювати вагу тіла;

• сила води – влада над духами води, здатність закликати божество води, невразливість до впливу води;

• сили керувати п’ятьма елементами приходять тоді, коли ви вчитеся «виношувати» природний стан і об’єднуєте його з п’ятьма елементами; розум під час шамбхаві-мудри, що перебуває в присутності й у бхаві божественної гордості, добре об’єднуваний із відповідним елементом, дарує сіддхі цього елемента.

Стан кашаяпаква й звільнення від карми

До того ж є проблема розуму. Поки вона існує, пильність необхідна. Коли розум стає неспокійним і кидається з боку в бік, його слід узяти під контроль. З іншого боку, якщо він розслабляється і впадає в сон, його треба пробудити.

Вільний від збудження й розкладання стан розуму, в якому він перебуває незмінно, називається станом кашаяпаква. Це істинна врівноваженість. Коли її досягнуто, йог стає подібним до вогню в безвітряному місці. Тріад більше не існує, немає руху, немає задоволення блаженством. Вузол его розрізано. Усі сумніви, такі як несумісність і суперечливість, розбиті вщент. За винятком прарабдха-карми, усі інші карми будуть знищені.

У звичайних людей є санчит-карма, прарабдха-карма й агамі-карма. У практиків, які просунулися, є санчит-карма і прарабдха-карма, а агамі-карми майже немає, оскільки їхні дії самозвільняються. Вони настільки свідомі, щоб більше не створювати нових відбитків, здійснюючи численні дії. Чому? Вони діють, не породжуючи емоцій, не прив’язуючись до плодів. Їхні дії — це бгакті-йога, акт самовіддачі, споглядання. Їхні рухи об’єднані з присутністю, у них немає ні надії, ні страху. Самі вони нібито зовні діють, а в душі це як гра. Принцип споглядального недіяння поширений на всі дії. Коли людина може так діяти, немає прив’язаності до дії та розрізнень, агамі-карма не твориться. Але є два види карми — прарабдха- і санчит-карма.

У йогів ще більш просунутого рівня санчит-карма вичерпується, залишається лише прарабдха, пов’язана з фізичним тілом. Санчит-карма лежить глибше, це наше коріння і наше минуле. Її складніше звільнити, ніж агамі-карму. Агамі-карму легко звільнити, достатньо бути уважним і усвідомленим. Якщо ум не забарвлюється, то будь-яка дія перестає бути дією. І одного разу прийнявши «велике рішення» перебувати у «великому недіянні», ми позбавляємося агамі-карми. Але санчит-карму нелегко очистити, вона лежить дуже глибоко. Потрібна глибша присутність, яка проникла б у минуле; єдиний «смак», який проник би в час і змішав минуле, теперішнє та майбутнє. Потрібна така сила присутності, щоб ми могли проникнути у враження дитинства, коли ми не були практикуючими, у всі наші старі «осколки» вражень цього життя, і стерти це. Потім проникнути у враження попереднього життя, у всі емоційні записи, «осколки», що існують у муладхара-чакрі, і стерти це. Потім силою присутності проникнути в безліч попередніх життів і також стерти всі тенденції та самскари минулих вражень. Потім породити таку масу присутності, щоб вона могла охопити величезні відрізки часу минулого (сотні життів, тисячі життів), привнести туди ясність і усвідомленість, дозволити всьому розчинитися у світлі, доки час (минуле, теперішнє і майбутнє) не змішається. Тільки такий стан здатний знищити санчит-карму.

Сіддхи мають лише прарабдха-карму. Ні санчит-карми, ні агамі-карми в них більше немає, але прарабдха-карма є, оскільки є це тіло. Це залишкові карми, які завершуються або з розчиненням тіла, або з його фізичною смертю. Розчиняються елементи тіла, або настає його фізична смерть, або воно самозвільняється як райдужне тіло в чисті п’ять елементів, і прарабдха-карма, як бульбашка на воді, сама природно зникає.

Щоб розчинити санчит-карму, необхідна присутність, подібна до вогню, яка проникає у вас усе глибше, розкриваючи нові пласти минулих життів. У цей період йогін робить великі відкриття; для нього кожен день — це як велике переживання, цілий пласт життя. Наприклад, він під час сну прожив своє минуле життя, і всі самскари цього життя були випалені вогнем природного стану. Це відбувається постійно й спонтанно. Коли він пізнає нереальність минулих життів, то й нереальність майбутніх життів теж більше не може з ним статися. Його ум у будь-який момент може сформувати, незалежно від самскар, будь-який тунель реальності як у минулому, так і в майбутньому.

Імператор йоги та настанови про практику

Він залишатиметься у стані Брахмана, він звільнений за життя, він — імператор йоги.

Арджуно, з любові до тебе я виклав тобі цю найпотаємнішу йогу. Її не слід передавати недостойному. Не можна практикувати, не маючи настанов гуру, або лише почувши про них від інших, або просто вивчаючи книги. До отримання безпосереднього досвіду краще отримати опосередковане знання від гуру. Ось чому я описую його тобі з такими подробицями.

Арджуно, я знаю, що твоє серце пристрасно прагне безпосереднього досвіду. Коли я тут, як я можу не виконати твоє бажання?

Подивися на красиву печеру навпроти. Це відповідний притулок для твоїх занять. Іди в ту печеру й сиди, твердо зберігаючи хребет, голову та шию прямо.

Чому під час медитації треба зберігати пряме положення? У цьому положенні вітри можуть наповнити центральний канал, а якщо медитувати з кривою спиною, можна набути дисбалансу вітру, нездоров’я.

У шамбхаві-мудрі є особливі практики, коли вчителі тренують своїх учнів зберігати нерухомість тіла й пряме положення. Робиться це так. Натягується тонка мотузочка таким чином, щоб вона була поруч із головою, на неї вішається дзвіночок. Позаду голови натягується друга мотузочка, майже торкаючись голови. На неї вішається другий дзвіночок. П’ять або сім учнів сідають в один ряд між двома мотузочками, а спереду й ззаду висять два дзвіночки. І зрозуміло, що дзвіночок дзвенить, якщо хтось із них рухається.

Ба більше, вони ще так тренували учнів: на повіку наносили порошок куркуми. У шамбхаві-мудрі треба сидіти з відкритими очима й бажано не кліпати. Якщо людина не кліпала — порошок не розсипався, а якщо кліпала — нижня повіка теж бруднилася, і наставникові це було видно.

Ви повинні знати, наскільки великі вимоги в тренуванні шамбхаві-мудри. Але якщо ви добре сидите в шамбхаві-мудрі, не ворушачись, із прямою спиною, то вітри входять у сушумну, і ум по-справжньому розкривається, а потім вам треба просто встати й перенести цей стан у повсякденність, тобто ходити дуже обережно й плавно, як кішка (так, як я пояснюю).

Іноді людина може ходити дуже поривчасто, її рухи такі смикані, ніби вона йде, а її реальність погано завантажується. Це як у комп’ютері — якщо графіка погана, то реальність там смикається. І вона теж іде швидко, поривчасто, але йогін не повинен так ходити. Йогін має ходити обережно, плавно, як мисливець, що крадеться, або як кішка крадеться за пташкою. Задня нога трохи згинається під час ходьби в спогляданні, стопи торкаються землі повністю, ніби вкручуються, відбувається заземлення. У тілі немає жодного різкого руху. Якщо є така плавність, то вітри теж рухаються плавно, на ум не чиниться сильного збивального впливу. Тоді шамбхаві-мудра переноситься в процеси життя.

«Розмірковуй над істинним шляхом йоги, показаним мною. За короткий час ти таким чином досягнеш самадхі й вищого усвідомлення».

Сказавши так, Господь поклав свою праву руку, яка виливає нектар блаженства, на голову Картавір’ї Арджуни. З вигуком Картавір’я обійняв стопи Господа, з Його дозволу увійшов у печеру й почав виконувати вправи, передані йому.