Коли ми вклоняємося, ми щось віддаємо, але віддати ми можемо лише те, що в нас є. Кожен віддає саме те, що має в душі. Є любов – він віддає любов, є віра – він віддає віру, є страх – він віддає страх, є прив’язаність – він віддає прив’язаність, тому що для того, щоб віддавати, треба мати. А маємо ми лише те, що в нас є.
Коли ми віддаємо, якщо ми робимо це щиро, всередині нас утворюється порожній простір, певне порожнє місце, певна порожнеча, як у посудині. І в цей порожній простір може щось заливатися, може натомість вливатися щось інше, наприклад, Брахмабхава, джняна, віра, відданість. Це і є благословення – ми віддаємо одне, а отримуємо інше.
Наприклад, ми вклоняємося перед Даттатреєю і віддаємо якийсь свій робочий стан. Припустімо, ми сьогодні були в стані задоволення: смачний прасад був, гарний день. Ми в стані задоволення вклоняємося Даттатреї і ніби віддаємо Йому цей стан, стаємо порожніми на півсекунди. Але Даттатреї цього достатньо – за півсекунди відбувається спалах, і щось вливається в нас. Благословення відбулося, і ми відчуваємо, що поверхове задоволення, поверхове відчуття насолоди кудись поділося, і раптом з’явилася якась глибина, сила й мудрість. Майже як Даттатрея, але на півсекунди. І потім ми згадуємо: «Що це було? Я на півсекунди став якимось глибоким, мудрим, вічним, абсолютним і широким-широким, неймовірно розкритим! Так, треба це запам’ятати!» Потім знову повертається звичний стан задоволення, і ми перебуваємо у звичайному задоволенні – нашому базовому стані. Але щось незвичайне сталося за півсекунди поклону, коли розум був у здачі, коли йому нікуди було подітися. Так може приходити благословення.
Істинна суть поклоніння
Важливо, щоб дух був у стані поклону. Тілом можна робити як завгодно: можна перекидатися, стояти на одній нозі, робити асани. Адже ми не тіло. Просто є традиція, яка говорить, що поклон треба робити саме так. Але це просто традиція. Найголовніше не те, як вигинається тіло, а те, як схиляється розум. Адже можна тілом робити поклон, але в душі не вклонятися. Так теж буває. Тобто зовні тіло робить поклон, а в душі якусь стійку на одній нозі або віпаріта карані. Релігійного лицемірства вистачає в житті. У церквах усі такі віруючі люди, але чому ж стільки проблем у світі, чому стільки ненависті, стільки заздрості. Отже, релігійного лицемірства вистачає. В ім’я релігії дуже багато негативного робиться заблукалими людьми.
Ми можемо зовні робити поклон на колінах або стоячи, можемо робити намасте, можемо кивнути головою, можемо навіть підморгнути, хоча це начебто не заведено, але мається на увазі, що тіло – це не головне, а головне те, що ми робимо в душі. Можемо нашвидкуруч зробити намасте: «Я дуже зайнятий, я ділова людина! Намасте, Гуру Махарадж. Багато справ». Але найголовніше – наскільки схиляється наша душа, наше серце всередині.
Я одного разу був у Санкт-Петербурзі, і одна людина, яка за природою сильний кшатрій, вела групу йоги. Він прийшов до мене на даршан. Його лоб, як того, хто бажає стати учнем, схилився, а в тонкому світі він виглядав як у віра-бгаві.
Що означає процес поклону й поклоніння? У кожного є якась базова установка, завдяки якій його тонке тіло взагалі існує, має якусь форму, умонастрій і бгаву. І процес поклоніння означає, що ми нашу домінуючу установку бути кимось, бути якимось, наполягати на чомусь, бути прив’язаним до чогось, прагнути до чогось, боятися чогось, пишатися чимось і так далі прибираємо в стані самовіддачі. Ми оголюємо на цей час наше чисте, віруюче й віддане серце в стані повної капітуляції, ми підносимо його Богові. У цьому сенс будь-якої упасани, будь-якого поклону й будь-якого поклоніння. І коли ми це робимо, ми неминуче стикаємося з Джерелом. Тоді умонастрій нашої душі змінюється на деякий час, її вібрації підвищуються, і ми можемо відчути легкий вітерець благословення, почуття радості, розширення, тому що ми торкнулися благодаті Всевишнього Джерела.
Накопичення такої благодаті потроху змінює душу, змінює її базові установки триматися за щось, чіплятися за щось, бути приліпленим до чогось. Це вже не концепції, це вже тонкий розум тонкого тіла. І ці установки тонкого тіла поступово розчиняються.
Тонке тіло та його структура
Усі, мабуть, розуміють, що ми можемо на рівні розуму говорити: «Я – Брахман!», займати погляд Адвайти «Ахам Брахмасмі», але тонке тіло живе по-своєму. Поки установка «Я – Брахман!» або «Я відданий Шиві» (Шиво Хам) не долетіли до глибин свідомості, до тонкого тіла, воно має свою форму, свою бхаву і свою тенденцію. Це і є карма. Або ми можемо навіть нічого не говорити. Ми навчилися споглядання, уважності, самозвільнення слів, і ми розуміємо, що справа не в словах, а в глибинному усвідомленні, ми перебуваємо поза концепціями в якомусь споглядальному стані, але якщо цей споглядальний стан не доходить до тонкого тіла, то тонке тіло все одно має якусь свою позицію й установку.
Люди, видимі духовним зором, завжди перебувають у якійсь бхаві, у якійсь позиції, у якійсь установці. Тобто тонке тіло, так само як і фізичне тіло, завжди має якийсь прояв. І наші душі, поки вони вбрані в маномайя-кошу (тонке тіло), завжди мають щось. Кажуть, що тонке тіло – це істинна сутність людини, її не сховаєш, її не підробиш. Наприклад, зовні можна носити маску, наприклад, усміхатися, говорити: «Я люблю вас», – а в душі тримати кулак або батіг, що означає злість на людину, роздратування, гнів. Це тонке тіло, воно безпосередньо виражає стан наших поточних думок. І поки споглядання і присутність не проникнуть у тонке тіло, воно продовжуватиме перебувати у своїх бхавах, у своїх тенденціях.
Наше завдання – у неспанні виявити сахаджу, природу Атмана і зробити так, щоб вона проникла в тонке тіло й почала його розчиняти та поглинати. Тобто ми повинні виявити сахаджу в цьому стані неспання, наяву. Звичайно, цей стан можна виявити в медитації, у Махашанті, по-різному. Але загалом поле нашої діяльності, поле нашої битви – це тут, цей світ неспання, не тонкий світ. До тонкого світу ще черга не дійшла. Спочатку ми повинні утвердитися в неспанні, навчитися перебувати у вільно плинній розкритій неконцептуальній свідомості, спрямованій у дослідження Брахмана, поглинутій Брахманом у Брахма-ахам-бхаві, у погляді й спогляданні джняна-йоги, у Гуру-йозі. Усе це – одне, це не різні стани, а грані одного й того самого. Це тонке перебування в недвоїстій присутності, у природній усвідомленості треба поглиблювати й поглиблювати, поки воно не набере сили, щоб почати проникати в тонке тіло й змінювати його.
Треба навчитися перебувати у світлі самоусвідомлення, у сяйві Брахмабхави наяву, щоб потім воно проникло в тонке тіло. І коли воно проникатиме в тонке тіло, тонке тіло почне змінювати свою природу, свою структуру. У тонкому тілі, як ви знаєте, є манас, буддхі, читта (пам’ять), ахамкара. Усе це разом називається антахкарана – наш внутрішній інструмент. Із нього і ще деяких пран складається тонке тіло. Саме тонке тіло перероджується, саме тонке тіло є елементом, що сковує нас. Його нам належить розчинити. І це називається антахкарана лайя чинтана – розчинення внутрішнього інструмента.
Природа пам’яті та кармічних тенденцій
У тонкому тілі є пам’ять. Що таке пам’ять (читта)? Кожна людина – це склад вражень, це склад спогадів, вона всередині себе носить ніби жорсткий диск із величезною кількістю фотоальбомів, із величезною кількістю відеозаписів про своє життя. Усе це, комп’ютерною мовою, – історія, журнал переглядів, історія відвідування різних місць, різних лок, історія пошукових запитів свідомості у Всесвіт, історія життя, історія реєстрації в різних куточках Світобудови. Людина носить ці спогади, слайди, файли. Вона не лише їх носить, вона на їхній основі діє.
Наприклад, якщо людина – колишній воїн, колишній кшатрій і в її записах тільки війни, тільки битви мечем, луком, стрілою, атаки, взяття фортець, політичні інтриги, то, як ви думаєте, чим вона підсвідомо керуватиметься в цьому житті? Навіть якщо суспільство її виховало, навіть якщо вона знає дхарму, навіть якщо в неї впровадили якусь соціальну ідеологію (наприклад, споживання), навіть якщо вона прочитала «Йога Васіштху», але в неї пам’ять така, то що вона з цим робитиме? Невже ви думаєте, що всередині вона буде сповнена любові, гармонії, бажання грати на скрипці. Ні, звичайно. Її підсвідомість, це її бачення інтуїтивно бажатиме продовжуватися. Воно інтуїтивно все одно втілюватиметься в цих формах, воно інтуїтивно шукатиме можливості битви, протистояння, якихось асуричних карм, героїчної патетики і чогось подібного, поки не вичерпається. Так діє читта.
Коли ви дивитеся одне на одного, ви не повинні вважати, що всі ви думаєте однаково. Так, ви всі народилися в цьому світі, у вас у всіх приблизно однаковий умонастрій, культура, сприйняття часу, історичних і політичних процесів, психологія. Але ваша глибинна психологія, ваше глибинне сприйняття сильно відрізняється, тому що пам’ять абсолютно різна, подієві ряди вибудувані в кожного по-своєму. Хтось у минулому втіленні був храмовою повією, хтось царем, хтось майстерним дипломатом, хтось торговцем винами. І все це має бути розчинене.
Процес розчинення чітти
Чітта за допомогою привнесення присутності в тонке тіло має зникнути, вона має бути розчинена. Це подібно до того, як якщо ви видаляєте всі файли з комп’ютера. Внутрішнє світло усвідомлення з’єднується з чіттою, і всі ці слайди, спогади, картинки, образи тануть, тануть і тануть. Їх дуже багато. Ви розчинили одне життя та його тенденції (наприклад, тенденції воїна), проявилася інша тенденція – тенденція царя. Розчинили тенденцію царя, з’явилися тенденції раба. Розчинили тенденції раба, з’явилися тенденції п’яниці. Розчинили тенденції п’яниці, дивимося, а там – тенденції зайця. Розчинили тенденції зайця, з’явилися якісь зміїні тенденції. Розчинили зміїні тенденції, проявилися тенденції шуліки. Розчинили тенденції шуліки, проявився якийсь асур-інопланетянин на вімані. І ви думаєте: «Та скільки ж усього цього було накопичено? Коли ж усе це розчиниться?» Розчинили тенденції інопланетянина, дивіться, проявилися тенденції гандхарви з музичним інструментом, який грає на якихось сопілках у райській альтанці, захоплюється музикою.
Це все реально накопичено. Ми реально переживали дуже багато життів. І чітта може бути розчинена лише тоді, коли ми починаємо розуміти, що всі ці тенденції не треба проживати. Усі ці тенденції впливають на наш ум, на буддхі, на манас, і вони кажуть: «Давай проживемо ще, давай ще насолодимося. Це ж ми самі. Давай так жити, давай поживемо як солдат». А потім «Давай поживемо, як цар», «Давай поживемо, як п’яниця», «Давай поживемо, як раб», «Давай поживемо, як заєць», «Давай поживемо, як мавпа», «Давай поживемо, як гандхарва». І уму складно не слідувати цим тенденціям, тому що підсвідомі тенденції – це майже керівництво до дії.
Усі підсвідомі тенденції існують на рівні неусвідомлюваного внутрішнього наказу. Тобто якщо людина прагне багатства, хоче заробити багато грошей, то вона думає, що це нормально, що всі хочуть багатства. Їй не спадає на думку, що це просто внутрішній наказ її карми. А хтось не прагне багатства, він прагне Небес, і йому здається, що всі прагнуть Небес, адже це ж нормально. Просто це його заслуга, його внутрішній наказ дозволяє йому ставити такі високі цілі. А хтось не прагне ні багатства, ні Небес, а прагне кудись подалі в гарячу точку поїхати, знайти гвинтівку і там жити. А когось не цікавить ні багатство, ні Небеса, ні гвинтівка, його цікавить математика, і він думає: «От би гіпотезу Пуанкаре відкрити й обґрунтувати! От би теорему Ферма довести!» А в когось тенденція бути королем шахів. Усе це тенденції, які існують як внутрішній наказ, їх складно подолати. Вони спотворюють картину світу, забарвлюють сприйняття, дають оціночні судження. І їх має розчинити наша базова присутність.
Крім цих тенденцій є его (ахамкара), яке змушує нас ототожнюватися з цими тенденціями, діяти й постійно самостверджуватися. Ми повинні, відкривши присутність, спрямувати їх на тонке тіло і розчинити всі ці тенденції, доки не залишиться нічого, доки не залишиться образ Бога, чистий стан і простір порожнечі, світла. Із цього простору можна вже проявлятися по-різному. Тоді ви відчуєте: «Ось, тенденції вже немає».
Ознаки звільнення від тенденцій
Що означає відчути, що тенденції немає? Раптом ви відчуєте, що у вас немає жодних виражених схильностей, що ви можете легко формувати будь-яку схильність, що ви по-справжньому порожні всередині. І яка ознака цього? Наприклад, ви починаєте бути уважним до інших людей і здатним їх слухати, тому що ви достатньо порожні. Ті ж, хто не порожній, самі собі дуже цікаві, тому, якщо ви знаходите непорожніх людей, їм дуже цікаво розповідати про себе. Буває, що співрозмовники в поїзді намагаються розповісти про себе, тому що вони вважають: «Я унікальний, мої тенденції унікальні, я дуже цікава людина. Те, що в мене всередині, – це істина!» А той, хто порожній, розуміє цей секрет, і його власні тенденції для нього самого не цікаві. Він розуміє, що вони ілюзорні, що краще їх видалити й бути ніким, нічим, бути порожнечею, бути в стані готовності сприймати світло Бога, і тоді є можливість по-справжньому стати цікавим, стати безмежною божественною безоднею.
Перша ознака того, що ви звільняєтеся від тенденцій, це те, що, спілкуючись з іншими, ви починаєте менше говорити, а більше слухати, тобто ви достатньо порожня посудина, щоб сприймати чужі тенденції. Якщо зустрічаються дві переповнені посудини, то ситуація виглядає так: один говорить і другий говорить. Ви до нього звертаєтеся, а він каже: «Та ні ж, ти послухай. Ось у мене...». Тобто кожен наповнений своїми тенденціями. Але якщо ви вільні від тенденцій, то ви можете достатньо уважно слухати інших. Ви стаєте вже достатньо гармонійною особистістю, тому що ваші тенденції вже не випинаються, вони не виходять назовні. Ви можете вже не тільки слухати, а й враховувати тенденції інших, розуміти їхній характер, роботу їхньої свідомості, їхні нужди й потреби. А якщо ви ще більш порожні, ви бажатимете не тільки вислуховувати тенденції інших, враховувати тенденції інших, а ще й думати, як зробити їх щасливими.
Як часто ви думаєте, як зробити щасливими інших? Наприклад, свого сусіда, самайного брата. Вам узагалі такі думки спадають на думку?
Запитання: «Зрідка».
Зрідка. Якщо вони взагалі приходять, то це ознака того, що свідомість очищується, тому що мільярдам людей таке навіть на думку не спадає. Крім своєї сім’ї, це зрозуміло, адже «кожна кішка піклується про своїх кошенят». А мається на увазі турбота навіть про сторонніх людей або тих, хто потрапляє у поле вашого зору. І чим більш ви порожні, тим ширше коло людей ви можете зрозуміти, тим про ширше коло людей ви можете почати думати, як принести їм щастя, як про них піклуватися. Це ознака того, що ви звільняєтеся від внутрішніх тенденцій, ваша читта звільняється, ваше его йде, і ви все менше самостверджуєтеся як его. Коли ви перестаєте самостверджуватися як его, ви бажаєте, щоб інші люди зростали, щоб вони були щасливі, ви починаєте по-справжньому брати відповідальність за допомогу іншим, за дхарму. Це означає, що ваші особисті амбіції, ваші особисті тенденції перестали бути важливими. І водночас ви здатні сприйняти якісь великі завдання, великі цілі, що перевершують вашу особистість, надособистісні.
Провіденційне визнання і трансформація
Провіденційні сили – внутрішні Боги і зовнішні божественні сили – помічають це. І коли вони помічають, вони якось розгортають вашу долю, вони думають: «Так, ця людина, схоже, спустошила себе. Її можна поставити піклуватися про інших. Їй можна довірити щось більш відповідальне, пов’язане з проведенням божественної волі». І таке очищення відбувається тоді, коли ми привносимо усвідомленість у тонке тіло. Наше тонке тіло починає трансформуватися, його нечисті бхави, які зазвичай виражаються у вигляді візуалізацій у тамасі й раджасі, у вигляді якогось настрою, у вигляді образу, у вигляді картинки, відходять, поступово переростаючи в чисті.
Але є також і хвороби тонкого тіла. Що це за хвороби?
Шість хвороб тонкого тіла
Кама – це жадання чого-небудь. Не в сенсі сексуального жадання, а в широкому сенсі як бажання чогось бажати, пристрасть щось мати, чимось володіти, щось отримати.
Кродха – це гнів. Коли ми не можемо отримати бажане або хтось нам заважає, ми злимося, ми гніваємося. Були ж у нас такі настрої, коли ми на когось злилися, коли щось або хтось заважав нашій камі? У нас було бажання отримувати задоволення, а щось нам заважало, у результаті природно виникав гнів.
Лобха означає жадібність, коли ми щось маємо, щось отримуємо, але бажаємо це втримати й отримати більше. Я чув, як одного мільярдера, коли він давав інтерв’ю вже в глибокій старості за кілька днів до смерті, запитали: «Яка ваша життєва філософія?» Він сказав: «Більше». Це – лобха. Навіть перед обличчям смерті, у глибокій старості... Лобха означає жадібність як бажання володіння. При цьому неважливо, про яке володіння йдеться: матеріальними благами чи сиддхами, впливом, владою, чимось тонким. Це жадібність як така, заснована на его.
Моха – сп’яніння зачаруванням. Моха означає, що щось нас настільки вразило, настільки зачарувало нас, що ми ніяк не можемо від цього відділитися, у душі виникло прагнення бути цим сп’янілим, що ми постійно фіксуємося на цьому й отримуємо через це енергію. Як асури були сп’янілі Вішну у формі Мохіні, коли Мохіні забрала в них нектар.
Мада – гординя. Коли ми маємо якісь досягнення, якісь сили, якусь мудрість, то в нас з’являються думки: «Я мудріший за інших, я кращий за інших, я чистіший за інших, я саттвічніший за інших, я краще севу роблю, або я краще Вчення розумію, або я здатний краще практикувати, у падмасані сидіти, або в мене кумбхака більша». Різні бувають приводи для гордості й гордині.
Матсар’я – заздрість. Матсар’я означає, що ми, навпаки, відчуваємо, що хтось кращий за нас. Хтось краще за нас робить складнішу севу, хтось краще за нас проявляє інтелект і ясність, хтось має здатність бути відповідальним краще за нас або практикувати краще за нас. У цьому випадку може виникнути матсар’я, коли ми не бажаємо щастя іншому, не думаємо: «От молодець!», а думаємо: «Та хто він узагалі такий, що він про себе думає? Адже я тут найголовніший, я найцінніший, я для Бога найдорожчий. А тут ще один, конкурент». Це матсар’я (заздрість).
Корінь хвороб і шлях очищення
Усі ці речі засновані на принципі ками – бажанні чогось. А сам принцип кама заснований на іншому принципі – принципі дамба. Дамба – це ілюзорне ототожнення себе з усім цим. Як українською мовою дамба – це якась перешкода. Це як перешкода між душею і Богом.
Усі ці хвороби тонкого тіла очищаються, коли ми діємо без бажання. Це називається нішкама карма. Тобто дія без бажання поступово очищає наше тонке тіло.
Коли ми звільнили тонке тіло від клеш, Брахмабхава, відданість, віра, любов, співчуття й усвідомленість можуть проникати в нього, і воно починає очищатися та розчинятися. Початок Звільнення – це і є процес розчинення тонкого тіла (антахкарана лайя чинтана), тому що саме тонке тіло, яке містить наш тонкий ум, перероджується.
