Коментар до тексту «Мокша Дгарма», глава 199
Духовна еволюція включає в себе різні рівні: люди, садху, джняні, сиддхи, боги.
У «Мокша Дгармі», глава 199, описується бесіда між Калою (часом), Мрітью (смертю), Ямою (богом справедливості та переродження), Ікшвакою (сином Сонця) і брахманом. Якийсь брахман — читець вед, твердий у дгармі, що накопичив багато заслуг, син Піпали, нащадок Кушки — досяг джняни, з великим старанням вивчивши шість частин писань. Досвідчений у знанні, він постійно перебував у стані відданості дгармі.
Приборкавши свої чуття, цей брахман виконував подвиг читання мантри — він читав ведичні гімни й мантри. У стані глибокої зосередженості так минула тисяча років. Після того як він зосереджено тисячу років начитував мантри, перед його очима з’явилася богиня Савітрі й сказала: «Я цілком задоволена твоїм тапасом». Але брахман, продовжуючи шепотіти мантру, нічого не відповів. Богиня деякий час була до нього прихильною й схвалила його читання мантр. Закінчивши читання мантр, брахман схопився, припав головою до її стоп і сказав: «Яке щастя, о богине, що ти прихильна і на власні очі мені явилася. Якщо ти задоволена читанням моїх мантр, нехай зрадіє твоє серце».
Савітрі сказала: «Чого ти хочеш, ріші. Яке бажання тобі виконати, повідай, найкращий із читців мантр. Усе тобі буде». На ці слова богині брахман, що знає дгарму, відповів: «Про шепотіння моє бажання, о медитативний стан. Нехай воно зростає все більше й більше. Нехай самозаглиблення самадхі мого розуму з кожним днем усе зростає». Тоді богиня сказала: «Хай буде так».
Потім вона сказала: «Ти не підеш у непроглядні безодні, куди йдуть інші брахмани (вона мала на увазі непроявлені світи або світи богів пристрасті, вважаючи їх несприятливими). Ти підеш у безумовний, бездоганний стан Брахмана. Те, про що ти мене просив, здійсниться. Контролюючи чуття, продовжуй читання мантр, і наблизиться до тебе дгарма, Час, бог Смерті та Яма до тебе прибудуть, і відбудеться між ними й тобою бесіда».
Сказавши це, богиня повернулася у свій стан, а ріші ще сто божественних років сидів, займаючись читанням мантри, контролюючи чуття й перемігши гнів.
Явлення богів і діалог із брахманом
Коли він так вправлявся в самоприборканні, йому, двічі народженому, на власні очі явився бог Дгарма і сказав:
«Брахмане, поглянь на мене. Я — дгарма, прибув побачитися з тобою. Почуй від мене, який плід тобою досягнутий шепотінням мантри. О двічінароджений, ти перевершив світи небесні й земні — усі, які тільки існують. Святий, перевершивши всі зовнішні обителі богів, ти підеш далі. Тому можеш розлучатися з життям, муні, і в які хочеш світи — прямуй. Покинь себе й тіло, тоді ти світів досягнеш».
Брахман сказав:
«Що мені в тих світах. Сам іди куди хочеш. Я ж із тіла, що приносить багато страждань і радості, не вийду, Владико».
Тоді Яма й дгарма сказали йому:
«Мимоволі все одно тобі ж доведеться покинути тіло, туре серед відлюдників. О ріші, бездоганний, піднімайся і в яке хочеш іди небо».
Брахман сказав:
«Мені не подобається жити в небесах без тіла, Владико. Вирушай, дгармо, немає в мене охоти сходити на небо, себе покинувши».
Тоді Яма сказав йому:
«Навіщо тобі звертати думку до тіла й прив’язуватися до нього. Покинь його і будь щасливий. Прямуй у вічні, нетлінні світи. Прийшовши туди, тужити не будеш».
Брахман сказав:
«Що мені у вічних світах. Мені подобається читання мантр, блаженний, перебування в самадхі. Або я у своєму тілі піду, або зовсім не піду, о могутній».
Яма тоді сказав:
«Якщо ти не хочеш сам покинути тіло, то дивись, двічінароджений, ось до тебе приходить Час, Смерть і Яма».
І тоді три владики — Яма, Час і Смерть — підійшли до цього брахмана з великою заслугою. Яма сказав:
«Цього сповненого подвигу й доброчесного життя ти отримав плід. Я до тебе звертаюся, це я — Яма. Ти заслужив плід свого шепотіння».
Час сказав:
«Оскільки досягнуто чудового плоду читання мантр, час тобі сходити на небо. Я — Час, до тебе з’явився».
І Смерть сказала:
«Знай, доброчесний брахмане, я — прекрасна Смерть, Мрітью, до тебе, співцю, з’явилася разом із Часом, Калою, щоб нині, як належить, забрати тебе звідси».
Брахман сказав:
«Ласкаво просимо і Час, і Смерть, і дхарму».
Усім трьом прибулим він запропонував почесну жертовну їжу й воду для обмивання ніг, а потім запитав із найбільшою пошаною: «Своїми силами, що мені для вас виконати».
Зустріч із царем Ікшваку
У той самий час, повертаючись із мандрівки святими джерелами, цар, владика Ікшваку, прийшов туди, де було зібрання. Їх усіх великий цар ушанував земними поклонами й поставився з пошаною. Брахман, побачивши царя, також запропонував йому високе сидіння, воду для обмивання ніг і жертовну їжу. Потім він поцікавився його здоров’ям і запитав:
«Ласкаво просимо і тебе, махарадже. Скажи, чого ти бажаєш. Що для тебе своїми силами я маю зробити. Нехай владика мені сповістить».
Цар сказав:
«Знай, я — раджа, а ти — брахман. Оскільки ти стійкий у благих діяннях, я дам тобі якесь багатство. Бажане мені повідай — що ти хочеш, те я тобі й дам».
Брахман йому відповів:
«Царю, брахмани бувають двох видів. Є ті, які схильні до прийняття дарів, і ті, які не схильні. Я відвернений від прийняття дарів, тому давай бажане багатство тим брахманам, які схильні до прийняття дарів, а я ж дарів не приймаю. Скажи, що я тобі можу дати. Чого ти бажаєш. Скажи, царю, завдяки своєму тапасу чим я можу бути тобі корисний».
Тоді цар образився й сказав:
«Я — кшатрій, і слова «дай» я не знав ніколи. Я вимагаю, о найкращий із брахманів. Ми одне повторюємо — «битва», це закон кшатріїв».
Тоді брахман сказав:
«Добре, ти своїм обов’язком задоволений, а я — своїм. Різниці між нами немає, тому чини так, як хочеш».
Цар сказав:
«Але ти сказав: «Я віддам тобі, що в силах», — так ти пропонував. Тому я вимагаю, щоб ти дав мені, брахмане, плід читання твоїх мантр».
Брахман сказав:
«Кшатрій вимагає: «Нехай війна завжди приносить мені здобич». А проте з тобою в мене немає війни, як же ти вимагаєш».
Тобто він сказав царю: «Кшатрій вимагає, коли він із кимось воює. Але хіба ми з тобою воюємо, що ти щось вимагаєш».
Цар сказав:
«Зброєю брахманів називають слово, зброєю кшатрія — руки. А зараз між тобою і мною зав’язалася гаряча словесна битва, тому я й вимагаю так, як у битві».
Передача заслуг і суперечка про плоди
Брахман сказав:
«Ну, гаразд. Оскільки я пообіцяв, то що ж я маю тобі дати. Індро серед царів, скажи, якщо можу — дам тобі».
Цар сказав:
«Сто років ти виконував тапас читання мантр, тому я вимагаю досягнутого тобою плоду читання мантр, якщо ти маєш намір мені щось дати».
Брахман сказав:
«Отримуй чудовий плід, досягнутий мною шепотінням. Без вагання, просто зараз прийми половину цього плоду або забери весь плід. Отримуй за своїм бажанням. Навіть якщо ти хочеш цілий плід читання мантр за сто років — можеш отримати всю заслугу від цього».
Цар сказав:
«Добре, ми домовилися. Усе, що ти нашепотів за сто років, я візьму собі. Я йду, будь щасливий. Але скажи мені, який плід читання твоїх мантр».
Брахман сказав:
«Досягнутого плоду я не знаю, усе, що нашепотів, я віддав. Свідки цьому — дхарма, Час, Смерть і Яма».
Тоді цар сказав:
«Що ж мені в цьому плоді, якщо він невідомий. Якщо ти не скажеш, який плід заслуги твого шепотіння мантр, то це сумнівний плід. Я не бажаю його отримувати».
Брахман сказав:
«Я не приймаю подальших розмов, плід того шепотіння я тобі віддав. І домовленість, що була між тобою, царем, і мною, для нас дорожча за все інше. Я читав мантри без певної мети, як я можу знати плід шепотіння. Ти сказав «віддай», я відповів «віддам», тому я не порушу слова, і ти будь стійким у дотриманні правди. Якщо не візьмеш, як же ти виконаєш дане слово і обов’язок царя. Я дав згоду без вагань, ти без вагань прийми плід шепотіння. Адже ти сам до мене прийшов і вимагав плід шепотіння, я тобі його віддав. Тож приймай, якщо хочеш виконати закон істини. А тому, хто віддається брехливим словам, не буде благом ні цей, ні інший світ, і своїх предків він також не врятує. Ні плоди жертв, ні дарів, ні обітниці не рятують тих, хто бреше».
Далі брахман дав такі настанови:
«Істина — це єдиний, вічний Брахман. Істина — єдиний, вічний тапас. Істина — це єдина й вічна жертва, єдине, вічне одкровення. Істина рухає богами. Істина — це веди і всі священні тексти. Раз зараз на терези покладені праведність, дхарма і правда, то важливо, щоб ти виконав свою обіцянку. Якщо ти не приймаєш мій дар, ти вчиниш неправильно. Якщо ти плоду мого шепотіння не приймеш, то порушиш свої устави і потім будеш нещасний блукати світами. Хто не дає, попередньо пообіцявши, і хто, зажадавши, брати не бажає — обидва неправедні. Так не слід чинити».
Цар тоді сказав:
«Охороняти і битися — ось обов’язок кшатріїв і мій. Кшатрії вважаються діячами, навіщо ж ти мене змушуєш брати».
Брахман сказав:
«Але я не випрошував у тебе, не відвідував твого житла, о царю. Сам ти, прийшовши сюди, зажадав дару. То чому ж тепер не приймаєш».
Втручання богів і розв’язання суперечки
Тоді бог дхарма сказав:
«Щоб ви не сварилися, я прибув сюди. Тому двічінародженому належать заслуги віддання, а плід читання брахмана належить цареві».
Також і божество Небо, яке прибуло в цей час, сказало:
«Знай, Індро серед царів, я — прекрасне Небо — сюди з’явилося, щоб не було між вами розбрату. Рівні плоди у вас обох, тому поділіть заслугу читання мантри навпіл».
Цар сказав:
«Нічого мені робити з Небом, звідки прийшло — туди й вирушай, Небо. А якщо ріші до тебе йти захоче, хай бере плід, отриманий мною».
Але брахман сказав:
«Якщо раніше, в дитинстві, я через невідання простягав руку, просячи милостиню, то зараз немає в мені більше жадібності. Давно знищив я жадібність, то навіщо ти в мені збуджуєш її, щоб я з тобою ділився або щоб я собі просив щось. Я не прив’язаний більше ні до чого, я припинив приймати дари. Я старанний у тапасі, вивчаю писання».
Тоді цар сказав:
«Якщо ти віддав свій найвищий плід шепотіння мантри, то нехай усі плоди того й іншого будуть спільними. Брахманам личить прийняття дарів. Кшатріям, народженим у царському роді, — віддання. Тому й плід має бути спільним. Прийми від мене цей плід, скористайся моїм виконанням обов’язку, якщо до мене прихильний».
Так вони ще деякий час сперечалися. Зрештою цар пожалкував, що прийняв таке рішення. Брахман сказав:
«Візьми, якщо тут є щось твоє, заслуги здійсненого читання мантри і шепотіння самхіти».
Цар сказав:
«Досить мені й того, що вже потрапило в руки. Нехай це буде спільним, якщо ти зволиш прийняти».
Зрештою вони домовилися і дійшли згоди, вшанували дхарму, Яму, бога Часу, Смерть, божество Неба і тих брахманів, що раніше туди прибули й були свідками цієї сцени.
Потім брахман сказав цареві:
«Маючи цей плід, іди благополучно, раджа-ріші. Я ж, відпущений владикою, ще продовжу шепотіння мантр. Колись мені було дано дар богинею Савітрі, і вона сказала: «Віра в шепотіння нехай буде вічною». Тому я віддамся читанню мантри, щоб виконати її благословення».
Цар сказав:
«Раз уже ти залишився без досягнутого плоду, але в читання мантри залишилася віра, то розділи плід читання мантри зі мною разом».
Тоді брахман сказав:
«У присутності всіх ми здійснили великі зусилля. Маючи рівний плід, нехай кожен із нас іде своєю дорогою».
Явлення богів і досягнення звільнення
Дізнавшись, що вони поділили заслугу читання мантр і пішли кожен своєю дорогою, Владика тридцяти трьох богів (Індра) прибув разом із богами, хранителями світу. Почувши про цю історію, суперечку і велику заслугу брахмана, з’явилися святі, вішви з величезними трубами, духи вітру (марути), духи річок, гір, моря, різних священних джерел, аскети, знавці йоги, Веди, Сарасваті, Нарада з Парватою, марутами, вішвами, з гандхарвами і васу, гандхарва Чітрасена, оточений натовпом, наги (змії), досконалі муні. Бог богів Праджапаті явився — неуявний, тисячоголовий бог — і Вішну. У небесах зазвучали бубни, тимпани. Дивовижні квіти почали падати на цих двох звідусіль. То там, то тут танцювали апсари, що прийшли разом із богами, зі свитою.
Тоді богиня Неба сказала брахману:
«Ти досяг досконалості й гідний великої долі, о, ріші».
І вони спільно, але різними шляхами, досягли відречення від его. Сівши в позу для медитації, вони зупинили прану, апану, удану, саману, в’яну і занурили в двопелюстковий лотос — у манас-чакру. Установивши прану всередині, нижче брів, на рівні кореня носа, зсуванням брів, тобто шамбхаві-мудрою, обидва привели до спокою свій манас. Не ворушачись, уп’явши погляд у міжбрів’я, обидва занурилися в самадхі. Подолавши себе, вони спрямували в голову самоусвідомлення. І тоді, розщепивши піднебіння, у брахмана вийшло превелике світло, і брахман перенісся на третє небо. З усіх боків пролунав священний вигук: «Ха-ха». І світло брахмана, наче хвалебним гімном, проникло навіть у Брахму.
Брахма зустрів брахмана вітальними словами: «Ласкаво просимо».
Душа брахмана в цей час перетворилася на світло, завдовжки з великий палець. У цей час Брахма мовив таке слово:
«Рівний плід читця мантри і йогіна, у цьому немає сумніву. Наочно ясно, яким є плід йоги для тих, хто їй віддається. Для тих же, хто читає мантру, визначене особливе сходження, тому перебувай у мені».
Так сказавши, Брахма наставляв його знову і знову, а потім безжурний брахман проник в уста Брахми. Таким самим способом і цар проник і об’єднався з Брахманом.
Тоді боги, схиляючись, сказали:
«Долею читцям мантри уготоване особливе сходження, і заради читця мантри ми потрудилися сюди явитися. Подивіться — брахман і цар, здійснивши рівне поклоніння, плоди своєї садхани однакові отримують».
Тоді Брахма сказав:
«Ті, хто читають священні тексти й отримують через них одкровення, і ті, хто займаються йогою, виконуючи аскетичні практики, після кончини тіла досягають тих самих світів, у яких і Я перебуваю. Так само і йоги досягають тих самих світів, у яких перебуваю і Я. А тому прагніть ви у своїх сферах до досконалості».
Сказавши це, бог зник. Після того, як зник Брахма, боги також розійшлися по своїх обителях. Тоді, вшанувавши дхарму, всі святі мудреці також за ними пішли з вельми задоволеним серцем.
Учення про основу, шлях і плід
Упродовж цих розділів Юдхіштхіра запитує Бхішму про плоди джняна-йоги, вивчення вед і тапаса, тобто про те, яких плодів досягають ті чи інші йогіни.
Як ви знаєте, у вченні є основа, шлях і плід. Як у будь-якої події є початок, зав’язка, кульмінація і завершення, так і в дхарми є початок, зав’язка, кульмінація і завершення. Плід практики дхарми — це кінцева мета, це те, чого ми маємо намір досягти. І плодом учення є звільнення.
Часто ми говоримо, що у вченні лайя-йоги є особливий підхід до плоду, що у вченні основа, шлях і плід є одним і тим самим:
- Основа — це природний недвоїстий стан
- Шлях — перебування в природному недвоїстому стані
- Плід — це поглиблення і ще більше занурення в природний недвоїстий стан
Іншими словами, ми від самого початку намагаємося зайняти стан плоду, тому ануттара-тантра, до якої належить також і лайя-йога, є вченням плоду. Це надзвичайно високе вчення, і, можливо, лише після багатьох років прояснення можна зрозуміти, що означає прийняти позицію плоду. Прийняти позицію плоду — це означає відразу спробувати увійти в стан споконвічної самодосконалості, а потім безперервно в ньому вкорінюватися.
Плодом учення є звільнення від усього, що пов’язує нас у сансарі, і повна свобода. Свобода чого? Свобода свідомості, свобода волі. Свобода волі означає, що ті обмеження, які накладені на нашу волю у світі сансари, можна перевершити, коли ця свобода розквітає.
Наприклад, ми засинаємо і не можемо уві сні контролювати свідомість, наша свідомість переривчаста. А свобода волі означає, що наша свідомість не переривається, що наша воля розквітла, і тепер з її допомогою наша усвідомленість більше не терпить обмежень. Тобто розквіт свободи волі означає, що ми рухаємося від стану обмеженої людини до стану богосутності.
Ознаки богосутності
Зазвичай ми говоримо, що є такі ознаки богосутності, сиддха або деви:
- реалізація трьох божественних тіл — тіла мудрості (джняна-деха), тіла простору (пранава-деха) і досконалого тіла прояву (сиддха-деха);
- досягнення стану безсмертного божества, свідомість якого не переривається;
- вихід із карми і перехід у лілу, тобто вихід із колективної історії і перехід у персональну історію;
- вихід із двоїстого світу, де є суб’єкт-об’єктні відносини, і перехід у мандалу, у персональний світ, у персональний всесвіт, створений із власного розуму;
- непов’язаність одним тілом, а можливість мати безліч тіл (рупа-сиддхи);
- вихід із причинно-наслідкових зв’язків, закону карми і здатність самому керувати причинами та наслідками, формувати й моделювати їх;
- вихід із обмежень простору і здатність створювати будь-який простір силою свідомості;
- вихід із обмежень минулого, теперішнього, майбутнього і здатність перебувати в єдиному «смаку» за межами минулого, теперішнього, майбутнього.
Оволодіння вселенськими силами
Природний стан як плід не означає, що ми лише реалізуємо певний статус недвоїстої свідомості. Він також означає, що в міру зростання цього стану ми починаємо оволодівати різними вселенськими силами, а саме:
- джняна-шакті (сила мудрості);
- сватантрія-шакті (сила божественної свободи);
- іччха-шакті (сила божественної волі);
- айшвар’я-шакті (сила божественної влади);
- крійя-шакті (сила божественного діяння).
Усе це відбувається завдяки проникненню в простір природного ума. Коли таке проникнення набирає сили, воно починає притягувати ці сили подібно до того, як мед притягує бджіл, як добрий музикант притягує любителів музики, як магніт притягує ошурки.
У тексті говориться, що до брахмана, читця мантр, з’явилися боги, пропонуючи різні дари. Його дух унаслідок аскези очистився і став сильним, тому боги відчули резонанс із його свідомістю. Таким самим чином, коли наша свідомість очищується, у резонанс із нею починають входити тонкі божественні істоти — наші внутрішні божества, що містяться в наших тонких духовних каналах. Поки вони недоступні, то ніби й не існують для нас, але якщо свідомість очищується, то ці тонкі божественні істоти можуть входити в резонанс із нами, відкриваючи різні рівні знання і свободи.
Роздуми про плід учення
Коли ми практикуємо, також важливо розмірковувати про плід учення: «Як я бачу себе в майбутньому. Чого я намагаюся досягти в результаті практики йоги. Якщо звільнення, то що це означає. Якщо просвітлення, то які його ознаки та плоди. У якому стані розуму мені слід перебувати, щоб це майбутнє могло бути реалізоване».
Прояснивши для себе цей стан, слід виразити намір (санкальпу) і бажати його реалізації. Якщо в результаті практики ви день за днем наближаєтеся до цього майбутнього, насправді намагаючись бути в тій точці, де немає ні минулого, ні майбутнього, то ви займаєте правильну позицію. Кожен день практики — це невеликий крок до реалізації цього майбутнього.
Йогін постійно аналізує свою садхану, перевіряючи, наскільки він наближається до цього майбутнього. Якщо наша практика правильна, то кожен крок наближає нас до такого майбутнього, яке є плодом учення.
Активізація карми в процесі практики
Буває так, що в процесі практики енергія саттви посилюється, і тоді всі карми, які були в тонких тілах йогіна, активізуються, тому він починає переживати різні труднощі. Але це насправді нормально. По-перше, без такого випробування він навіть не загартував би своє споглядання. По-друге, це просто активізувалася саттва, тобто потужний очисний засіб почав вимивати ті карми, які перебувають у тонких тілах.
Помічено, що часто, коли йогін починає старанно практикувати, різні бажання посилюються, перешкоди загострюються. Якщо він припиняє практикувати, то все зникає. Якщо він знову починає практикувати, то буквально на порожньому місці виникають болісні й неприємні стани, особливо якщо в йогіна мало заслуг. Він думає: «Може, я щось роблю не так». Він навіть починає втрачати свою мету, перебуваючи на межі спокуси й випробування. Але щойно він припиняє практикувати, у нього відразу все стає чудово. Він думає: «Що таке. Може, мене прокляли в минулих життях. Може, якийсь ріші, незадоволений мною, наклав на мене «вінець невдахи в дхармі»». І він починає мучитися подібними думками.
Але насправді в цьому немає нічого містичного. Просто в нього карми активізуються трохи швидше. Якщо карму уподібнити сніговій брилі, яка котиться, то у звичайному стані, коли людина не практикує, ця брила котиться повільно, багато років, а потім зминає її. Але якщо людина практикує, то ці брили починають котитися швидше, оскільки вона сама рухається швидше. І якщо це мудрий йогін, то він починає обходити такі брили, він починає лавірувати між ними, як на лижах у слаломі. Тобто якщо він має витончену свідомість, то не дозволяє цим брилам зім’яти себе. Він діє дуже швидко й хитро, обираючи правильну тактику, правильний метод, майстерні засоби. І тоді, незважаючи на те що його карма активізується, він обходить брили й досягає своєї мети.
