Коментар до тексту «Аштавакра-гіта»
«Аштавакра-гіта» — це текст класичної адвайта-веданти, який можна прирівняти до «Трипура рахасьї». У «Трипура рахасьї» Аштавакра отримував настанови Джанаки, а тут, навпаки, Джанака запитує брахмана Аштавакру.
Джанака сказав: «Як здобувається знання? Як досягти звільнення? І що є безсторонність, якої треба досягти перед цим? Повідом мені це, пане».
Аштавакра сказав: «Якщо ви шукаєте звільнення, мій дорогий, уникайте об’єктів чуттів, подібно до отрути. Відкрийтеся нектару терпимості, щирості, співчуття, задоволеності й правдивості. Ви зовсім не земля, вода, вогонь, повітря чи навіть ефір. Той, хто прагне звільнення, знає себе як свідомість — свідка цих п’яти. Якщо тільки ви залишатиметеся спокійними у свідомості, спостерігаючи самого себе на відміну від тіла, то вже тепер станете щасливими, мирними й вільними від зобов’язань».
Отже, Аштавакра тут говорить, що якщо ти шукаєш звільнення, то спочатку потрібно навчитися уникати пов’язаності об’єктами чуттів, тому що така пов’язаність подібна до отрути. Є пряме уникання об’єктів чуттів, яке ми повинні виконувати, наприклад, у медитації махашанті. Якщо у вас є об’єкти, ви не можете спрямувати розум у махашанті. Будь-який об’єкт — зовнішній чи внутрішній (думки) — є руйнівником махашанті. Однак з погляду споглядання й уникання об’єктів це інше. Мається на увазі уникання не самих об’єктів, а тенденції розуму сприймати об’єкти поза природним станом.
Є два види бачення, або сприйняття: оманливе й істинне. Коли ми розуміємо два види сприйняття, нам завжди дуже легко бачити, уникаємо ми пов’язаності об’єктами чуттів чи не уникаємо. Перший вид сприйняття — мирський, звичайний, коли ми схоплюємося об’єктами. Тобто коли ми перебуваємо у відволіканні, і об’єкт постає просто як об’єкт, він відбивається в нашій свідомості. Це стан сансари. Другий вид сприйняття — коли ми перебуваємо у спогляданні й сприймаємо об’єкт особливим споглядальним чином.
Перший спосіб сприйняття веде до нових народжень і страждань у сансарі. Другий спосіб сприйняття веде до звільнення, до нірвани. Лише тонкий нюанс — чи є присутність усвідомленості, чи ні — веде у два цілком різні світи.
Принцип свідомості поза обмеженнями
Ви не належите до брахманів, або до кшатріїв, або до будь-якої іншої касти. Ви не проживаєте якийсь період. Ви — це не те, що бачить око.
Тут Аштавакра говорить, що ви не належите до чотирьох каст, ви не належите до чотирьох ашрамів (періодів життя), ви поза будь-якими обмеженнями: часовими, соціальними, культурними, класовими, расовими, національними, статевими та ще якимись. Тобто якщо ми відчуваємо себе в якихось обмеженнях, неважливо в яких, це означає, що нам ще не вдалося відкрити принцип свідомості.
Коли ми правильно відкриваємо принцип свідомості, то перше, що ми переживаємо, — це перебування поза всілякими обмеженнями. Ми бачимо, що наш розум вільний у всіх напрямках. Ми дозволяємо собі відкрити цю свободу й укорінюємося в ній. Ми в принципі не бачимо пов’язаності розуму будь-якими обмеженнями, окрім лише одного — нашої власної карми. Обмеженням є тільки наша власна неусвідомленість. А коли нашої неусвідомленості немає, то наш розум постійно вільний.
Коли йдеться про йогіна, який практикує ануттара-тантру, то кажуть так: «Безстрашний погляд, скромна поведінка». Це означає, що ми відкриваємо принцип чистого розуму поза всілякими обмеженнями й дозволяємо розуму ширяти в безмежній свободі. Тим не менш, розуміючи, що ми діємо у відносному світі, ми дотримуємося певної поведінки.
Відсторонений свідок
Ви — самотній і безформний свідок усього. Тепер ви щасливі. Справедливість і несправедливість, задоволення й біль мають розумову, тілесну природу й тепер ніяк не турбують вас. Ви не є ні тим, хто діє, ні тим, хто отримує наслідки дій. Ви завжди вільні. Ви — відсторонений свідок усього і завжди цілком вільні. Причина неволі — те, що живі істоти знають свідка як щось інше. Коли вас кусала чорна змія самомнення, ви нерозумно думали, що «я — той, хто діє». Тепер п’єте нектар відчуття «я — не той, хто діє» і щасливі.
Самотній означає, що треба пізнати самодостатність ума. Ви можете спілкуватися або не спілкуватися з іншими, бути в ретриті або в спілкуванні, проте ви повинні пізнати повну самодостатність свого ума.
Людина спілкується з багатьма, але народжується і помирає наодинці. Це перше, що монах має засвоїти, відрікаючись від світу. Він має відректися не від світу з двох-трьох людей і якогось одного дому, а відректися в принципі від будь-якого, навіть найменшого, бажання знаходити задоволення поза власним усвідомленням.
Ґоракшанатх у своїй пісні говорить так: «Сіддх знає одного. Істинний садху знає двох. Доброчесний ґріхастха, мирянин, знає чотирьох-п’ятьох людей. Звичайна мирська людина знає кілька десятків». Це означає, що сіддх, який знає одного, знає лише істинне «Я». Він більше не знає нікого, з ким можна було б спілкуватися чи знайомитися. Садху, який ще не став сіддхом, знає двох. Тут мається на увазі, що учень знає майстра, душа знає Абсолют, а крім цього нічого немає. Тобто ще є тонка двоїстість, коли весь світ уже зник, але залишилися «я» і Абсолют.
Той, хто нижчий рангом, знає ще кількох, тобто в нього ще є тенденція ума, тонке ототожнення, прив’язаність. А звичайна людина прив’язана до ще більшої кількості людей і об’єктів.
Але коли ми пізнаємо ум у недвоїстості, ми бачимо, що перебуваємо в стані єдиності. Немає інших, окрім нас самих. Це не означає, що ми не можемо спілкуватися. Ми можемо спілкуватися, але при цьому глибоко всередині ми знаємо, що спілкуватися немає з ким. Якщо це і є спілкування, то це просто як гра енергії усвідомлення. Це подібно до того, як людина іноді любить подивитися на себе в дзеркало, скорчити якусь гримасу й підняти собі настрій. Для сіддха спілкування — це щось подібне. Він уже всерйоз ніколи і ні з ким не спілкується, бо знає, що є єдиною сутністю, а інші є вираженням цієї єдиної сутності. Тому в істинному сенсі немає кому і ні з ким спілкуватися. Проте гра енергій триває.
Тому Аштавакра говорить: «Ви — відречений свідок усього і завжди перебуваєте у свободі».
Але причина зв’язаності в тому, що жива людина вважає свідка іншим. Кожна людина має свідка. Свідок — це свідомість, яка пізнає і спостерігає всередині. Але при цьому звичайна людина вважає свідка чимось стиснутим, маленьким, обмеженим, вузьким, ототожненим. Свідок є і в звичайної людини, і в сіддха. Можна сказати, що свідок — це буддхі, дуже тонкий творчий і усвідомлюючий розум. Але в звичайної людини він не розвинений через ототожнення і вважається звуженим. Святий має свідка, який перебуває в стані простору. Звичайна людина не стає святою лише тому, що не може визнати свого свідка дуже глибоким і подібним до простору. Це і є причина її зв’язаності. У принципі, її ніщо не зв’язує, окрім хибного вважання себе звуженою.
Це подібно до того, як якби доросла людина раптово зазнала гіпнозу, сугестії. Їй навіяли, що вона перебуває у трирічному віці, регресивний гіпноз увів її в стан дитячої свідомості, а потім її відвели до дитячого садка, і тоді в неї починаються різні взаємини з дітьми, проблеми, прийняття авторитету виховательки, батьків та інші труднощі дитячого періоду. Але ніщо не заважає цій людині сприймати себе як дорослу. Така людина не може користуватися ні самостійністю, ні благами цивілізації. Вона по праву всім цим володіє, але чому не може скористатися? Вона володіє цим, бо вона вже від початку доросла, їй не потрібно дорослішати. А не може скористатися цим вона лише через своє хибне сприйняття самої себе як дитини, через ототожнення себе з якоюсь навіяною програмою. У випадку з живою душею, яка зв’язана, живий гіпноз — це колективні карми, спричинені власними думками.
Аштавакра говорить, що відчуття «я — той, хто діє», «я — це я», «я — це те, що виходить із мене як особистості» — це чорна змія зарозумілості. А коли ви п’єте нектар недіяння, відчуття «я — не той, хто діє», тоді ви щасливі.
Спалення лісу невігластва
Спаліть дотла ліс невігластва вогнем розуміння. Знайте: «я — одна чиста свідомість». Тепер, залишившись із попелом, будьте щасливими, вільними від страждань. Те, в чому все народжується, подібне до змії, що здається у мотузці; ця радість, найвище знання і розуміння — те, чим ви є; тепер будьте щасливі.
Аштавакра дає Джанаці пряме введення. Оминаючи різні відносні поняття дхарми, він просто каже Джанаці: «Ти не це, а Те. У цьому вся суть».
Ліс невігластва — це коли, наприклад, ми вважаємо себе тілом, почуттям «я», людиною. Тобто ототожнюємо себе з его.
Джняна — це знати, що «я — одна чиста свідомість». Коли цей ліс невігластва згорає, залишається попіл — залишкова карма (прарабдха). Йогін перебуває в щасті й у свободі від страждань.
Змія, що здається у мотузці, — це класичний приклад, коли бачиться мотузка, але вона здається змією. При уважному розгляді виявляється, що жодної змії немає, а є лише мотузка. Змія була уявною, однак страх був реальним. Так само ця сансара є уявною, подібною до змії, однак страх і страждання реальні.
Проте, коли ми виявляємо споконвічний простір «Я», змія справді бачиться нереальною. Ми бачимо, що те, від чого ми страждали й були в замішанні, від самого початку не існувало. Те его, яке мало різні цілі, надії або страхи, від самого початку не існувало. А від самого початку ми були безмежним океаном чистої свідомості. Щойно ми починаємо виявляти цей факт, усі обмеження его починають відпадати одне за одним. Звичайно, вони відпадають не за одну мить, оскільки виявити океан свідомості — це садхана, що потребує десятиліть. І якщо ви почитаєте бесіду Рамани Махарші з учнями, то там говориться: «Я практикую двадцять років, але немає жодних результатів».
У міру того, як его виявляє океан свідомості, воно поступово розгортається у своїх уявленнях на сто вісімдесят градусів.
Свобода і зв’язаність як стани розуму
Далі Аштавакра говорить узагалі унікальні слова:
Якщо думати про себе як про вільного, то кожен вільний. Якщо думати про себе як про зв’язаного, то кожен зв’язаний.
Цей вислів треба запам’ятати. Якщо ви думаєте про себе як про Абсолют, як про повністю вільного, то з часом ви побачите, що й усі інші також є Абсолютом. При цьому «думати» означає не просто думання, а це тонка садхана, яка плекається, зростає, має свої ознаки. Думати в цьому контексті — це означає перебувати в правильному спогляданні. Просто думати «я вільний» не буде правильним, якщо в такому розмірковуванні бере участь лише поверхневий понятійний розум. Те думання, про яке говорить Аштавакра, — це таке думання, яке пронизує три всесвіти, проникає в сон без сновидінь і ще глибше. Іншими словами, це зовсім і не думання, а тонкий розумовий процес, який ми називаємо «осяжна ясність». Тобто це усвідомлення, яке осягає своє глибинне Ясне Світло. Тому думати про себе як про вільного — це означає мати таку осяжну ясність. Така осяжна ясність може бути пов’язана з оголеним усвідомленням, із простором або з бхавою. Усі ці три відтінки рівнозначні, тому кажуть, що в спогляданні є три лінії.
Якщо ми сприймаємо себе як вільного, то все інше також сприймається як повністю вільне. Якщо ми вважаємо себе зв’язаними, то всі інші речі постають теж як об’єкти сансари. Це також можна назвати чистим баченням.
Чисте і нечисте бачення
Зазвичай, коли ви стикаєтеся з людьми, які не мають очищеного розуму, ви можете стикатися з проявом нечистого бачення. Звичайне людське бачення пов’язане зі страхом, підозрілістю, зарозумілістю, неприязню, жадібністю, жагою домінувати, проєкцією власної нечистоти на інших. Це приклад нечистого бачення. Чому в людини є нечисте бачення? Тому що ці дані є в неї всередині, вони випромінюються назовні.
Наприклад, одна людина із Санкт-Петербурга, яка бажає стати в нас послушником, не може ним стати. Чому? З тієї причини, що її батьки вважають, що їхній син захоплений ученням якоїсь секти, а їхній Гуру — розбійник. Коли він показав їм касету із Саї Бабою, вони сказали, що це диявол. Коли він показав їм касету з Раманою Махарші, вони сказали, що це безумець. Важкий випадок із батьками. Я йому відповів, що ми не можемо взяти його в послушники, доки батьки не зміняться і не дадуть благословення, оскільки батьки вважаються кармічно важливими об’єктами з точки зору садхани. Гуру, батьки й істинне «Я», яке проявляється як усвідомлення, божества, навколишні супутники, сангха — це три важливі кармічні об’єкти, з боку яких усе має бути чисто. Мають бути благословення, оскільки вони впливають на підсвідомість під час духовної практики. Тобто мають бути чисті взаємини з духовним Учителем, мають бути як мінімум лояльні стосунки з батьками і мають бути встановлені чисті взаємини із супутниками по дхармі, істинним «Я» і святими.
Коли в душі є нечисте сприйняття самого себе, коли людина має якісь нечисті схильності, вади тощо, то вона схильна проєктувати їх і на інших. Вона бачить це крізь призму.
Коли за якихось обставин у людини виникає що-небудь, її свідомість опускається, і тоді вона починає в душі думати, що це щось нечисте. Коли вона бачить за тих самих обставин іншу людину, то думає, що й у цієї людини зараз свідомість опущена, хоча насправді її свідомість може бути навіть піднесеною. Чому так відбувається? Тому що має місце проєкція власної нечистоти на іншого.
Чисте бачення — це коли ви думаєте про себе як про вільного. Тоді й усі інші постають як вільні. Коли ви сприймаєте себе як божество, тоді й світ постає повністю чистим.
Щойно ви починаєте сприймати себе як вільного, як повністю пробудженого, ваша свідомість починає формувати світ свободи й пробудженості, простір і оточення навколо вас починають змінюватися. Усе залежить від сили такої санкальпи.
Медитація як реалізація думок
Так, слова «медитація робить думки реальністю» — істинні. Ваша реальна природа — одна досконала, вільна й бездіяльна свідомість, унікальний свідок, відсторонений від будь-чого, без мирських бажань. Це ілюзія, коли ви здаєтеся залученими в якісь справи. Розмірковуйте про себе як про нерухому свідомість, вільну від будь-якого дуалізму, залишивши помилкову ідею, що свідомість — лише похідна від вас. Усе зовнішнє чи внутрішнє — хибне. Ви довго були спіймані в пастку ототожнення з тілом. Розітніть ножем знання пастку, побачивши «я є свідомість», і будьте щасливі.
Аштавакра каже: «Медитація робить думки реальністю». Коли ви медитуєте, сила вашої свідомості починає випромінюватися й проявлятися, тобто ваша внутрішня реальність починає проявлятися назовні. Ваші внутрішні санкальпи, думки починають реалізовуватися. Те, наскільки сильно вони матеріалізуються, залежить від сили вашої медитації. Припустімо, якщо ви маєте в душі свідомість «Я повністю пробуджений», або «Я — повністю пробуджене божество», або «Я — безсмертний махасіддха», якщо ви переконані в цьому й постійно ототожнюєте себе з цим, породжуєте такий образ самого себе, то з часом ви почнете бачити, як змінюєтеся й стаєте цим. Уся йога божеств полягає в цьому. Якщо ви починаєте вважати «Я — Горакшанатх», постійно медитувати на це, почуватися так, то з часом ви набуваєте його якостей і рис, стаєте його сутністю. У цьому полягає сенс практики божественної гордості, коли ви безперервно розвиваєте божественну гордість, доки вона не стає сутністю вашої свідомості.
Можна сказати, що будь-яке споглядання — це безперервне перетворення на реальність однієї думки: «Я — Абсолют». Уся духовна практика, усі три лінії споглядання і п’ять янтр лайя-йоги зводяться до одного — завжди і за будь-яких обставин вважати «Я — Абсолют». Звичайно, є різні рівні.
Я уві сні зустрівся з одним учнем, який медитував «Я є Брахман». Він мені сказав: «Я є Бог». Я в нього запитав: «А далі що?» Його вистачило лише на те, щоб уві сні згадати фразу «Я є Бог». Тоді я почав йому пояснювати, що за цією фразою приховується щось більше. Я спробував показати йому величезний простір і дуже тонке світло, незбагненну й могутню бхаву, випромінювання енергії божеств. Тобто за цією фразою приховується безодня. Але це самий початок.
Тобто ви рухаєтеся від ментальної переконаності «Я є Бог» до медитативного стану «Я є Бог», від медитативного стану — до бхави, від бхави — до безмежного стану простору, від стану простору — до здатності випромінювати й проявляти енергію.
Реалізація божественної природи через переконання
Проте ваші думки стають реальними, якщо ви медитуєте: «Я є чисте, святе й витончене божество, що володіє всіма силами, перебуває поза кармою, поза обмеженнями» — і постійно переконуєте себе в цьому доти, доки не навчитеся миттєво після пробудження згадувати себе як таке божество. Якщо у вас є ця бхава, то вона зростає, тому з часом ви обов’язково стаєте цим.
Якщо пояснювати принцип споглядання простою мовою, то це не що інше, як постійно переконувати себе в цьому день у день, з тижня в тиждень, місяцями й роками. Тобто всі тонкощі споглядання — це не що інше, як переконання себе в тому, що ти — повністю святе пробуджене створіння, яке не має обмежень. Така переконаність робить реальністю вашу трансформацію. З часом ви виявляєте, що справді стаєте таким створінням. Як гусінь стає метеликом, так само й йогін стає повністю пробудженим, єдиним із Брахманом.
Для того щоб здійснити таку трансформацію, у вас має бути безмежна й абсолютна віра. Можна сказати, що віра — це постійне налаштування на бхаву такої переконаності. Якщо ваше налаштування дуже глибоке й перевершує ваш кармічний розум, то така трансформація проявляється. І тоді ви виявляєте вашу реальну природу — досконалу й вільну від будь-чого свідомість, що перебуває в недіянні, унікального свідка, який відсторонений від усього й перебуває за межами мирських бажань.
Принцип недіяння та ілюзія залученості
Аштавакра говорить: «Це ілюзія, коли здається, що ви залучені до якихось справ».
До справ може бути залучений ваш зовнішній розум (манас), ваше тіло, оскільки така їхня властивість. Але ваша фундаментальна частина ніколи не може бути залучена до справ. Як вирішити цю суперечність, коли тіло залучене до справ, а фундаментальна частина — ні? Опанувати принцип недіяння, коли ви в душі не відчуваєте, що робите щось, коли діяча як такого немає.
Виникає питання: «Як може здійснюватися діяння, якщо немає мотивації, якщо немає діяча?» Діяння здійснюється в силу минулих карм, завдяки інтеграції із ситуацією. Так діє святий.
Ілюзорність зовнішнього й внутрішнього
Аштавакра говорить: «Усе зовнішнє або внутрішнє хибне».
Чому воно хибне? Тому що насправді ні зовнішнього, ні внутрішнього в істинному сенсі не існує. Зовнішнє й внутрішнє існує, коли є сансара, коли є затьмарена свідомість. За правильного ж споглядання зовнішнє й внутрішнє починають сходитися, змішуватися. Ви бачите, що все не так уже й однозначно, що деякі речі, які здаються зовнішніми, насправді перебувають як частина свідомості всередині вас. Деякі внутрішні речі легко проєктуються назовні. Межа між ними умовна.
У тексті «Шива самхіта» (або «Гхеранда самхіта») говориться, що в цьому тілі є гора Меру, є різні світи з богами та іншими істотами. Усі вони існують у каналах тіла. Наша внутрішня реальність безмежна. Це означає, що в кожному каналі вашого тіла містяться мільярди всесвітів.
В одній із сутр говориться, що пора на тілі Татхагати містить незліченну кількість світів. При цьому світи не зменшуються в розмірах, а пора не збільшується в розмірах. Як це можливо? Це можливо тому, що тіло й світи — це похідні свідомості, а свідомість може помістити мільярди всесвітів на кінчик голки. При цьому всесвіти не зменшаться, а кінчик голки не збільшиться в розмірах.
