Коментар до тексту «Аштавакра-гіта»
Текст «Аштавакра-гіта» містить настанови Аштавакри царю Джанаці.
«Знаючи, що все – ілюзія, кожен стає вільним від бажання, він стає чистим сприйняттям і живе у світі, ніби ніщо й не існувало».
Практика розрізнювальної мудрості через «неті-неті»
Спочатку ми повинні утвердитися у сприйнятті світу як ілюзорного. Оскільки дуже сильні чіпляння й прив’язаності, знову і знову слід розмірковувати над ілюзорністю. Ведична махавак’я «неті-неті» (не те, не те) допомагає вирощувати розрізнювальну мудрість (вівека). Хоча б на рівні логіки ми повинні пояснити собі, що це не Брахман, і це не Брахман, тобто це не істина, і це не істина, тому за це не слід чіплятися свідомістю.
Наприклад, побачивши щось вражаюче, ви можете подумати так: «Брахман безякісний, не має імені та форми, а це ім’я і форма, отже, це не Брахман, відповідно, немає сенсу цим вражатися». Зіткнувшись із чимось, що сильно на вас впливає (концепції, образи, інші люди тощо), ви всередині себе повторюєте: «Неті-неті. Це не те, і це не те. Брахман безякісний, нічим не обмежений, безформний, незбагненний, а це щось відносне, що може бути пізнане розумом, логікою, органами чуття. То який сенс звертати на це увагу?»
Тоді ваш розум відвертається від цього і знову спрямовується до істини, яка перебуває за межами будь-якого сприйняття. Ви повинні сказати «неті-неті» дуже багато разів, щоб повністю розчаруватися в такому сприйнятті світу, коли ви шукаєте щось інше, окрім Абсолюту. Нарешті, коли ви повністю розчаруєтеся в такому баченні світу (не в самій енергії, а в тенденції чіплятися за неї), ви твердо зрозумієте, що нічого, крім абсолютної милості Брахмана, вам не потрібно, що вас більше жодні радощі цього світу і навіть радощі світів богів не задовольнять, не приваблять, не спокусять.
Важливо зрозуміти, що не слід впадати в нігілізм. Хтось може зайняти жорстку нігілістичну позицію: «Це все не те, а отже, це мара, диявол». Може виникнути бажання в душі відгородитися від усього, створити конкретний блок у свідомості та в пранах і, як чорт від ладану, шарахатися від усіх проявів цього світу. Але це теж неправильно. Услід за розумінням того, що нам потрібно шукати абсолютну мудрість, ми обов’язково повинні також зрозуміти, що не слід заперечувати форми, не слід заперечувати зовнішнє, а все це слід просто самоосвобожувати, тобто усувати залежність і чіпляння за це.
Перехід до «іті-іті» та інтеграція з реальністю
Коли зрозуміла ілюзорність усього, виникає велика відчуженість, і тоді можна переходити до іншої махавак’ї, яка називається «іті-іті» (і те, і те). Тут ми повинні побачити поняття Брахмана (Абсолюту) на новому рівні, тобто в усьому розмаїтті проявів.
Коли ми очистили сприйняття махавак’єю «неті-неті» і породили чітке розуміння, що нам не потрібні ім’я і форма, коли ніщо грубо-матеріальне нас більше не вводить в ілюзії й не схоплює, коли ми міцно утвердилися в чистій свідомості, ми повинні сказати «іті-іті» і знову відкрити свідомість для зовнішньої реальності, щоб навчитися об’єднуватися з обставинами. Але тепер це вже не мирський погляд на реальність, а погляд йогіна, який у центрі самої матерії завжди прозріває єдиний дух, який виявляє спокій у русі. Тепер ми повністю інтегровані з реальністю, усвідомлюючи водночас як ілюзорність світу, так і те, що весь світ є Брахман.
Шанкара підкреслював ілюзорність світу, але при цьому він абсолютно чітко пояснював, що ілюзорним є наше бачення світу, а не безпосередньо світ. Сам світ – це Брахман, а Брахман не ілюзорний, а реальний і позамежний.
Філософія тантризму говорить не стільки про ілюзорність світу, скільки про його божественність, підкреслюючи, що ім’я і форма – це той самий Брахман. Однак не слід чіплятися за ім’я і форму, а треба в усіх іменах і формах прозрівати гру Абсолюту.
Коли ми по-справжньому розуміємо цей принцип, кажуть, що ми пробудилися до бачення. І тоді ми більше ні за що не чіпляємося. Ми ковзаємо по реальності безособовим поглядом, контактуємо з нею, проте не відбувається жодного чіпляння. Ми живемо в чистій свідомості, перебуваючи в повній гармонії із зовнішнім світом імен і форм, з різними обставинами, і можемо з усім об’єднуватися.
Основний принцип споглядання в лайя-йозі (і взагалі в ануттара-тантрі) – це вміння об’єднуватися. Що означає об’єднуватися? Це означає вміти споглядати під час руху та будь-яких інших дій, під час сприйняття різних відчуттів, у процесі мислення. Іншими словами, це вміння бути в спогляданні завжди і в будь-якій ситуації.
Єдність Буття і філософія строгого монізму
Далі Аштавакра говорить:
«Лише одна річ існувала, існує і буде існувати в океані Буття. Коли ви зрозумієте це, для вас немає зв’язаності чи звільнення. Тоді живіть щасливо і реалізовано».
Ми є послідовниками філософської школи строгого монізму. Не монотеїзму, а саме монізму в традиції сиддхів. Це слід зрозуміти. Монотеїзм – це не обов’язково монізм. Монотеїзм більше пов’язаний з особистісним сприйняттям Бога і може бути дуалістичним (наприклад, іслам, юдаїзм, християнство), коли вважається, що Бог один, але душа окрема від Нього. А монізм означає «моно», один; це саме філософська школа адвайти, яка стверджує, що все є лише Абсолют, що немає нічого, крім Абсолюту.
Класична концептуальна адвайта більше пов’язана з філософією. А ми є послідовниками пратьякша-адвайти, або шуддха-адвайти, тобто прямої неконцептуальної адвайти сиддхів. До шуддха-адвайти також належить кашмірський шиваїзм, однак у кашмірському шиваїзмі все ж занадто велика увага приділяється філософії. А ми приділяємо основну увагу не стільки філософії, скільки методу споглядання, тому ми говоримо, що це пратьякша-адвайта, тобто адвайта, яка минає концептуальні міркування. Наша спеціалізація – пряме введення, споглядання, самозвільнення. Це ближче до дзен.
Ви можете не розбиратися в складній класифікації кашмірського шиваїзму, яка говорить про тридцять шість таттв, але ви повинні добре розбиратися в трьох принципах споглядання, у методах і правилах підтримання споглядання, у можливих відхиленнях та в інших речах, які стосуються неконцептуальної адвайти. Іншими словами, пратьякша-адвайта – це не стільки теоретична філософія, скільки робота з методом.
Моністичний плюралізм і принцип Одного
Незважаючи на те, що ми є послідовниками школи строгого монізму, проте в нас є елементи моністичного плюралізму. Що таке моністичний плюралізм? «Плюралізм» означає різноманіття, «моністичний» означає, що в цьому різноманітті все ж бачиться єдність. Можна сказати, що це принцип єдності в різноманітті.
Традиційно до моністичного плюралізму можна віднести, наприклад, шактизм, де говориться про безліч богів, проте всі вони перебувають у стані адвайти. Язичництво, в якому говориться про безліч богів, але немає об’єднувального їх духу, спільного начала, можна віднести просто до плюралізму. А язичництво, яке бачить за безліччю богів один об’єднувальний дух, при цьому не робить різниці між душею і Богом, теж можна віднести до моністичного плюралізму.
Оскільки ми говоримо про сиддхів, божеств і богів, у нас є елементи моністичного плюралізму. Хоча всі вони перебувають у різноманітті форм, проте за ними є єдина Свідомість. Однак головний принцип нашої школи – це споглядання недвоїстості, споглядання Одного. Кажуть так: «Пізнавши Одне, ти пізнаєш усе. Ставши майстром Одного, ти станеш майстром усього». І ми прагнемо до того, щоб стати майстрами Одного. Що таке Одне? Це унікальна бінду, єдина Сфера, стан єдиного «смаку».
Настанови зі споглядання і йога не-медитації
Далі Аштавакра говорить:
«Будучи чистою Свідомістю, не тривожте ваш ум думками «за» і «проти». Будьте в мирі й залишайтеся щасливо в собі, сутністю радості».
Фактично це настанови щодо бачення і споглядання. Коли чиста Свідомість відкрита, більше не тривожте свій ум оцінками та якимись іншими речами, пов’язаними з планом ума. Зрозумійте всю ілюзорність того, що створюється умом.
Є такий вислів: «небезпечна ущелина двоїстих концепцій». Цей вислів стосується сильної роботи ума, коли йогін перебуває в ретриті або просто намагається споглядати, але думки, які він не може самозвільнити, схоплюють його і відводять кудись убік.
Тут Аштавакра каже: «Відкривши цю свідомість, просто утвердіться в ній, залишайтеся щасливо в собі, сутністю радості». Коли ми відкриваємо цю Свідомість, радість природним чином оселяється в нас. Я жодного разу не бачив похмурого й сумного йога чи святого, а якщо він і виглядав так, то це, найімовірніше, була якась ліла, щоб вселити іншим бажання рятувати свою душу. Коли йогін усередині відкриває цю Свідомість, вона завжди є сутністю безмежної радості.
Далі Аштавакра каже дуже важливі слова:
«Залиште повністю медитацію і не тримайтеся ні за що у вашому розумі. Ви вже вільні у своїй істинній природі, тож чого ви досягнете, медитуючи?»
Це дуже важливі настанови. Це дорогоцінні настанови, за розуміння яких можна дуже багато віддати. Але водночас вони й дуже провокаційні, тому що непідготовлена людина, яка ще як слід не навчилася медитувати, почувши такі слова, подумає: «Так, мені потрібно повністю залишити медитацію», але це буде помилкою в її випадку.
Тут описується стадія беззусильної присутності, або йога немедитації. Вчення про споглядання часто й називають саме йогою немедитації. Йога немедитації – це результат доволі тривалого процесу роботи над собою, який включає кілька етапів:
- Спочатку ви займалися концентрацією і добре досягли успіху в цьому
- Потім, перейшовши до медитації, ви відкрили порожнинну сутність Ума і здобули спокій
- Далі ви навчилися відчувати спокій і порожнинність під час руху
- Нарешті, ви проникли в рух думок, зберігаючи споглядальну присутність не лише під час програмної медитації, а й у постмедитативний період
На останньому етапі ви вже весь час перебуваєте в споглядальній присутності. Ба більше, якщо на цьому етапі ви будете зависати в однобокому стані медитації, ви можете опинитися навіть у мінусі, тому що не розвинете гнучкість у поведінці, не навчитеся об’єднувати повсякденне життя зі станом споглядальної присутності. Тому Аштавакра каже: «Залиште повністю медитацію і не тримайтеся ні за що». Це означає, що на цьому етапі необхідно об’єднуватися з усіма обставинами, перебуваючи в беззусильній присутності.
Я вже розповідав вам історію про те, як один йогін медитував у ретриті, і в нього через кілька років відкрилося ясновидіння, він міг перебувати в самадхі порожнечі. Коли він розповів про це своєму вчителеві, той сказав: «Який жаль!» Учень був вражений такою реакцією. Він сидів у медитації по десять-п’ятнадцять годин на добу без перерв і сподівався отримати похвалу. Спочатку він образився на свого вчителя, але потім усе-таки поцікавився, чому він так відреагував на його слова.
Учитель сказав: «Тепер не медитуй узагалі. Живи за таким самим розкладом і просто весь час будь у присутності». Цей учень розповідав, що йому довелося все починати спочатку. Йому було дуже важко перебувати в присутності, не медитуючи, тому що він звик увесь час медитувати й саме таким чином входити в переживання порожнечі. Але через два роки він усе ж навчився утримувати цей стан. Коли вчитель сказав: «Який жаль», він висловив цими словами жаль із приводу того, що учень досі не навчився підтримувати присутність у звичайному стані, у поверхневій свідомості, а був захоплений лише програмною медитацією порожнечі.
Звісно, якщо у вас розсіяний розум і немає стабільного споглядання, вам украй важливо практикувати програмні медитації, виконувати всі практики та інші рекомендації.
