Від миттєвих спалахів Духа до безперервного сахаджа-самадхі

Коментар до тексту «Кодекс Майстра»

Далі ми переходимо до давніх практик виявлення природного стану, викладених у традиції сиддхів. Ці практики описуються в канонічних текстах, наприклад у «Віджняна Бхайрава тантрі».

Святий Даттатрея у вісімнадцятому розділі тексту «Трипура рахасья» говорить про швидкоплинні самадхі як про один зі шляхів до мудрості. Що таке швидкоплинне самадхі? У нашому житті є особливі миті, наприклад: стан миттєвої радості, шоку, переляку, сорому, розгубленості, позіхання, чхання, перша мить перед пробудженням, момент сильного задоволення, якась нестандартна ситуація, у яку ми потрапляємо. Усі подібні ситуації на якусь мить руйнують нашу звичну картину світу, і в цей момент наш понятійний розум, яким ми звикли оперувати, паралізується. На мить поверхнева свідомість стискається, а наша споконвічна природа оголюється, глибинне усвідомлення відкривається. Це відбувається з усіма людьми, але лише практики знають, як із цим працювати; вони використовують такі миті, щоб відкрити принцип природного стану.

Аштавакра запитав: «Царю, будь ласка, розкажи мені якомога докладніше про те, що ти називаєш швидкоплинним самадхі у стані неспання, щоб я міг розвинути його й досягти тривалого самадхі».

Джанака відповів:

«Слухай, о брахмане! Ось приклади такого стану: коли людина не помічає «руху всередину й назовні» протягом короткого проміжку часу й при цьому не пригнічена невіданням сну (мається на увазі перша мить перед засинанням і перша мить перед пробудженням); нескінченно малий проміжок часу, коли вона не тямить себе від радості; коли вона перебуває в обіймах своєї коханої з найчистішими почуттями; коли здобуто річ, якої вона дуже сильно хотіла, але раніше у відчаї відмовилася від неї; коли самотній мандрівник, який анітрохи не сумнівається в цілковитій безпеці шляху, яким іде, раптово опиняється перед лицем найбільшої небезпеки.

Існують також періоди самадхі, що виникають у проміжках між станами неспання, сну зі сновидіннями та глибокого сну; під час виявлення віддаленого об’єкта, коли розум, з одного боку, охоплює тіло й водночас, з другого боку, проєктує себе в просторі доти, доки не охопить цей об’єкт, подібно до того, як черв’як витягується, переповзаючи з одного листка на інший і прагнучи при цьому вхопитися за наступну опору. Уважно спостерігай за станом розуму в такий проміжок часу».

Далі цар Джанака говорить Аштавакрі:

«О сину Кахоли, знай: якщо хтось здатен відстежити ці швидкоплинні самадхі, тоді він уже не потребує жодного іншого самадхі».

Далі Джанака говорить про неуважність як про серйозну перешкоду, зазначаючи, що неуважні люди не можуть осягнути самадхі, яке знову й знову повторюється в їхньому житті. Вони подібні до людей, які нічого не знають про скарб, що лежить під підлогою їхнього будинку, і щодня ходять просити милостиню.

Принцип сахаджа-самадхі в лайя-йозі

З погляду лайя-йоги для нас дуже важливий принцип сахаджа-самадхі. Сахаджа-самадхі є кульмінацією та вершиною духовного шляху, а савікальпа-самадхі й нірвікальпа-самадхі є початком і тренуванням. Сахаджа-самадхі являє собою перебування в трансцендентальній свідомості в період неспання.

Мовою сандхья-бхаш’ї швидкоплинне самадхі називається «спалахами Духа». Якщо ми настільки уважні, що помічаємо ці спалахи й можемо їх подовжити, то вони розвиваються далі та переростають у сахаджа-самадхі. Якщо ми неуважні й не помічаємо їх, то вони просто згасають.

Спалахи Духа

Розділ 71. Спалахи Духа.

1. Спалах Духа — це особлива мить, коли сяйво істоти, що марить, сягає граничного піку, немов спалахуючи.

2. Такі спалахи миттєво притягують дотик Безмежного, адже Безмежне відгукується на подібне до себе. Спалахи Духа притягують Безмежне.

3. Дотик Безмежного, своєю чергою, посилює спалах, і тоді випромінювання істоти, що марить, багаторазово посилюється.

4. Цей процес може наростати лавиноподібно, немов лісова пожежа, і приводити людину Шляху до невимовного.

5. Швидкоплинні дрібні спалахи бувають майже в усіх, але лише Майстер може їх помічати й отримувати від них користь.

6. Звичайні істоти надто поглинуті своїми мареннями, щоб звертати на них увагу, Майстер же свідомо створює моменти, коли такі спалахи трапляються. Коли відбувається спалах Духа, розум учня на деякий час ціпеніє, і тоді оголюється Безмежне.

7. Спалахи Духа приходять раптово, коли учень переживає щось несподіване, те, що його шокує, у моменти страху, великої небезпеки, у мить, коли він отримує те, що давно зневірився отримати, у першу мить після пробудження, під час переживання безмежного захвату, радості, сорому або будь-якого сильного почуття, що посилює сяйво Духа.

8. Коли учень відчуває це, він немов літає на крилах вічності, відчуваючи, як Безмежне стукає в його серці.

9. Переживаючи спалах, Майстер свідомо його розтягує, залишаючись відстороненим і розслабленим, відпускаючи себе. Він дозволяє відчуттю охопити себе, не втрачаючи контролю. Коли він охоплений відчуттям спалаху, він природний, цілісний і пам'ятає себе. Тоді сяйво різко зростає, неймовірно збільшуючись до розмірів безмежного спалаху.

10. Коли спалах трапляється, Майстер віддається йому цілковито, відпускаючи себе й зберігаючи пам'ятання, подібне до стріли.

Глава 72. Накопичення спалахів Духа.

1. Учень намагається жити, завжди пам'ятаючи Безмежне. Пам'ятаючи Безмежне, він шукає спалахи Духа. Він шукає їх, щоб занурюватися в них, зберігати й накопичувати. Чим досвідченіший Майстер, тим частіше відбуваються й довше тривають такі спалахи.

2. Нарешті настає такий момент, коли життя Майстра стає безперервним ланцюгом найяскравіших затяжних спалахів, які не згасають, а хвилеподібно породжують нові й нові, немов лісова пожежа або гігантська хвиля.

3. Тоді від Майстра більше не потрібно жодних зусиль, потрібні лише його всеприйняття й відпускання себе.

4. Саме під впливом безперервного ланцюга спалахів учень відпускає себе. Неможливо відпустити себе, якщо немає безперервного сяйва спалахів Безмежного.

5. Снам розуму потрібен дуже вагомий аргумент для звільнення духу учня, і цей аргумент — безперервний ланцюг спалахів Духа.

6. Коли спалахи накопичуються, вони стають безперервним єдиним ланцюгом, потім Майстрові вони здаються чимось на кшталт нескінченної стіни світла або величезної сяйної сфери, яка щосекунди посилає йому своє натхнення — низхідну силу.

Стіна світла, нескінченна сфера — це лише метафора. Це не візуальний образ, а тонке інтуїтивне відчуття.

Що відбувається далі? Далі переживається колосальне сходження просвітлювальної сили.

Глава 73. Дар Духа. Низхідна сила.

1. Потім стіна обрушується, і приголомшений учень бачить об'ємний світ, який цілком складається зі спалахів світла ясності Безмежного. Це великий сліпучий океан світла, палаюча безодня, подібна до мільярдів сонць. Вона відкривається учневі з усіх боків і входить у нього.

На стадії, коли такі спалахи тривають безперервно, йогін може споглядати особисті простори. Такі простори описані в канонічних текстах, як-от «Адвайя тарака упанішада».

2. Лавина спалахів — надзвичайно величне видовище для учня, побачивши яке, його радісно вітають мешканці неба й небесні мандрівники.

Небесні мандрівники — це боги, сиддхи, дакіні, гандхарви й відьядхари.

3. Усе, що потрібно учневі на цій стадії, — не опиратися поклику Безмежного, відпустити себе, дозволити лавині спалахів увійти в себе й освітити найщільніші частини своїх енергій.

4. Таку лавину спалахів називають низхідною силою. Іноді ця сила приходить до Майстрів як грайлива, примхлива й надзвичайно могутня хвиля натхнення та блаженства. Іноді — як витончена, вишукана, сповнена краси й незбагненної чарівності пісня Духа. Іноді вона приголомшливо велична, позамежна й несамовита.

Буденний розум не може її привабити, її приваблює щось незвичайне: масштабне мислення, самовіддача, розум, який зайнятий не собою, а допомогою всьому людству або допомогою іншим, який оперує масштабними категоріями. Оскільки такій масштабній силі просвітлення нецікаво сходити в буденний світ, ми можемо привабити її, лише змінивши власні цінності. Тоді вона сходить і допомагає завершити наше просвітлення.

5. Той, хто зумів її прикликати й підкорити, — найкращий із Майстрів.

6. Він більше не потребує суворої дисципліни й обмежень, оскільки людська частина його Шляху завершилася.

Звісно, ця сила не є чимось зовнішнім. Це радше образ, який описує тонку частину нашої свідомості, проте ця сила настільки глобальна й велична, що містить у собі всі зовнішні прояви, наприклад безмежний космос.

Тоді Дух Майстра цілковито поглинутий величною силою, яка день і ніч сходить на нього.

Можливо, ви чули про божевільних святих, які день і ніч танцюють від радості, плачуть від екстазу, качаючись у пилюці й повторюючи імена Бога, наприклад про великого святого Шрі Чайтанью. Це саме той випадок, коли практика із зусиллям завершена й починається практика без зусилля. Розум такого святого перебуває в безперервному захваті, тому що він безперервно возз’єднується з єдиною Сферою.

7. Коли учень відчуває низхідну силу, він танцює від радості, адже те, що він шукав усе життя, нарешті знайдено.

8. Низхідна сила є прямим баченням Безмежного. Ніщо, жодні мрії не можуть встояти перед низхідною силою, коли Майстер цілковито віддає їй себе.

Якщо учень недосвідчений, вона буквально може звести його з розуму. Вона настільки позамежна, що він втрачає в ній себе, не може поводитися адекватно. Якщо ж він навчався в Майстра, то може зберігати свою адекватність. Багато святих, як-от Шрі Ауробіндо, Бхагаван Шрі Раджніш, Мехер Баба, описували подібні стани, коли вони перебували на межі виходу за межі людського, щоб контролювати цю силу.

9. Відкриваючись низхідній силі, Майстер вчиться не втрачати себе й поступово підкорює її.

«Спочатку розум йогіна падає вниз, немов водоспад, потім він тече, немов повноводна річка, а згодом річка стає безмежним океаном», — такими є настанови Тілопи.

10. Підкорити її можна, лише подарувавши їй свої мрії та цілковито віддавшись їй без надії, цілей, страху чи вигоди.

11. Безумовна щира самовіддача — ось що приваблює й захоплює низхідну силу, викликає в неї бажання безпричинно служити Майстрові.

12. Низхідна сила, сходячи безперервно, поступово розчиняє тіло й енергію Майстра, готуючи його до великого переходу.

Глава 74. Велике рішення Майстра

1. Відкрившись низхідній силі, Майстер підкорює її, подарувавши їй свої мрії. Потім він цілковито завойовує її серце тим, що приймає єдине можливе рішення — увійти у велике недіяння.

2. Усі попередні роки боротьби й тренувань учня були необхідні, щоб прийняти велике рішення — увійти в недіяння.

3. Прийняття такого рішення є межею, що розділяє учня й Майстра.

4. Прийняти велике рішення може лише той, хто відпустив себе, віддавшись низхідній силі.

5. Не відпустивши себе, прийняти велике рішення неможливо, адже це означає стати нічим, цілковито єдиним із Безмежним.