Коментар до тексту «Йога Васіштха», «Історія про синів Інду»
Після читання мантр ви деякий час намагаєтеся залишатися у стані присутності, зазвичай виконуючи шамбхаві-мудру й дивлячись у простір, інтегруючись із ним. Якщо ви хочете зберегти стан усвідомленості, споглядальності, ви не відразу встаєте й починаєте чимось займатися після читання мантр, а залишаєтеся у спогляданні, деякий час дивлячись у простір і спостерігаючи тонку інтуїтивну основу розуму, усвідомлення.
Ви розслабляєтеся в цій тонкій інтуїтивній основі й намагаєтеся вивести її на передній план, назовні. Ваша свідомість яскрава, ясна й пильна, але не напружена. І ви намагаєтеся розслаблятися в цій тонкій інтуїтивній основі свідомості. Ця тонка інтуїтивна основа перебуває за межами мисленнєвої активності, за межами концепцій. Це ніби певне відчуття просторовості всередині. Ви намагаєтеся більше йому довіритися, відпустити себе, розслабитися, щоб дозволити йому вийти назовні, а самі перебуваєте поза оцінками й судженнями, дивлячись у простір перед собою, — це називається шамбхаві-мудра.
Що більше ви розслабляєтеся в цьому стані інтуїтивної усвідомленості, відпускаєте себе й довіряєте йому, то сильніше це переживання. Через деякий час ви можете виявити потужну бхаву (світовідчуття), тобто відчуття величі, розширеності, глобальності, глибини, яка починає розкриватися всередині вас. Що більше ви розслабитеся, відпустите себе, залишаючись у такому бадьорому стані, то потужнішим буде це переживання. На цій стадії потрібно просто бути усвідомленим, усувати прив’язаність до зусилля, розслаблятися й відпускати, тоді це переживання зростає дедалі більше, наче ви стаєте певним провідником, певним медіумом, транслятором цього стану.
Звісно, на цьому рівні дуже важливо не впадати у відхилення, не втрачати в цьому свою особистість. Ваша особистість не повинна в цьому втрачатися, навпаки, вона має розквітати, і всі ваші якості, насичуючись світлом цього інтуїтивного усвідомлення, мають розквітати й проявлятися у відносному вимірі. А якщо ми губимося в цьому переживанні, то це відхилення, яке називається втратою дії в погляді або втратою дії в усвідомленні.
Іншими словами, ми повинні не лише розкривати наш потенціал, а й уміти ним користуватися. Це наче ви отримуєте певну дорогоцінну перлину, наче всередині вас відкривається певний великий скарб. Він завжди був усередині вас, але ви навіть не знали про нього, а якщо й знали, то не розуміли, як його відкрити. Завдяки споглядальній практиці ви відкриваєте цей скарб і переконуєтеся в тому, що він реально існує. Ви здобуваєте певний досвід переживання, але здобути досвід переживання — це лише самий початок. Це подібно до того, як вам дали певний магічний прилад. А тепер вам потрібно навчитися керувати ним, володіти ним і користуватися ним, і вчитися володіти ним треба все життя.
Етапи духовного розвитку
Відкрити це інтуїтивне усвідомлення, подібне до простору, утвердитися в ньому, викорінити клеші, затьмарення, прив’язаності, подвійні уявлення в розумі — це самий початок. Тобто спочатку ми працюємо над тим, щоб відкрити природний стан, потім, навіть коли ми його відкриваємо, ми бачимо, що він поки що не утримується. Так, була практика — був спалах, а практика закінчилася — спалах зник, і ми впадаємо у буденність. І тепер ми боремося за те, щоб підтримувати природний стан.
Потім, коли нам вдається його відкрити й достатньо глибоко підтримувати, ми виявляємо, що є безліч чинників, які протидіють йому: наші мирські бажання, наша карма, наші різноманітні подвійні уявлення. І багато часу йде на те, щоб усе це очистити, поки ми справді не звільнимо наш розум від будь-якої скутості, будь-якої зв’язаності. Цей проміжок може стати неабиякою боротьбою, він може розтягнутися на роки або навіть десятиліття.
Багато хто надовго зупиняється на цьому проміжку, однак навіть це не є якоюсь кінцевою фазою. Важливою фазою є наступний момент, коли ми досягаємо очищення всіх наших бажань, карм і двоїстих уявлень та отримуємо у своє розпорядження цей очищений, дорогоцінний алмаз нашого природного стану. І ми не те щоб його шукаємо чи підтримуємо, а вже починаємо ним активно користуватися. Це вже стадія пурушартхи (активного прояву), стадія сиддхи. Ми користуємося ним без мотивації, без того, хто користується, без бажання, без его, без прив’язаності до відчуття «я», без двоїстих уявлень, тому що всі наші старі мотивації, старі ілюзорні двоїсті уявлення вже давно залишилися позаду й розчинилися.
Скажімо так, ми ним користуємося через те, що такою є властивість енергії — проявлятися. За великим рахунком, коли ми підходимо до цього етапу, то вже не ми, а Абсолют грає всередині нашого тіла. Ми називаємо себе «я» або «ми» лише як гру, як певний ярлик, назву для інших, щоб інші не плутали нас із кимось.
Кожен джняні, коли говорить про себе «я», просто використовує певний ярлик для свого тіла й розуму, але він не має на увазі, що в його тілі є якась самосуща особистість. Радше це його форма вахара-вачани — загальноприйнятої мови для інших.
Стадія пурушартхи та обертання колеса Дхарми
Для йогіна, який усунув свої двоїсті уявлення й нарешті здобув довгоочікувану свободу, наступна стадія — це те, що називається «обертанням колеса Дхарми». Обертання колеса Дхарми означає, що ми починаємо обертати цей дорогоцінний алмаз; здобувши його, ми починаємо поєднувати його з різними вселенськими силами, проявляти різноманітні ігри в цьому відносному вимірі. Це відбувається так само природно, як сонце світить і розтоплює лід. Це відбувається спонтанно, без будь-якої мети й мотивації на рівні логіки. Це відбувається зсередини, і завдяки цьому всі ваші тонкі стани та якості розквітають, унаслідок чого починає розвиватися наступний етап. Тонкі внутрішні карми, енергії, прани починають трансформуватися, переплавлятися, і йогін на цій стадії починає поступово наближатися до стану божества, яке силою свого розуму починає змінювати простір як зовні, так і всередині. Це і є стадія, що називається пурушартха — активний прояв.
Іншими словами, це подібно до того, якби вам сказали: «У підкладці вашого пальта зашито чек на мільйон доларів». Ви не знали про це й жили життям бідняка. Аж ось прийшла якась співчутлива людина й поділилася з вами цією радісною новиною. Ви тривалий час сумнівалися, не вірили, а потім вам довелося докласти чимало зусиль, щоб розпороти цю підкладку й дістати чек. Однак і це ще не кінцева фаза. Потім ви починаєте його використовувати, витрачати кошти. Сам по собі він ніколи не вичерпується. Ви починаєте активно ним користуватися — у цьому сенс пурушартхи.
Вважається, що йогін, який у певний момент зупинився на порожнинності усвідомлення, не інтегрується з проявленим аспектом, із проявленими енергіями, не розуміє принципу пурушартхи, маніфестації, десь конкретно застряг у своїй практиці, зупинившись на фазі непроявленої порожнинності. У вченні сиддхів таку порожнинність називають недостатнім рівнем реалізації.
Брахма-джняна та її перевершення
Стадія пурушартхи означає, що ми починаємо отримувати користь від нашої споглядальної практики навіть у відносному вимірі. Спочатку за допомогою споглядальної практики відкриття фундаментального Розуму ми просто усунули своє збентеження, своє невідання, свої ілюзії. Ми усунули двоїсті уявлення про себе як про особистість, ми пізнали свою богоподібну природу, ми відкрили в собі всевишнє Джерело й утвердилися в розумінні себе як всевишнього Джерела. Ми відкрили ілюзорність усього існування та залежність світу від нашої свідомості, усунули своє глибинне екзистенційне збентеження, усунули всі свої прив’язаності, страхи й надії та стали цілковито порожніми, стали в певному сенсі реалізованими.
Зрозуміло, навіть для того, щоб досягти цієї стадії, багатьом знадобиться, можливо, половина життя, а декому, можливо, й усе життя. Але з погляду сиддхів навіть досягнення цієї стадії – це лише певний початок, оскільки сиддхи – це досконалі істоти з дуже високими критеріями й рівнями усвідомлення. Вони кажуть, що навіть ця стадія – це лише певний етап. Це стадія реалізації брахма-джняни.
Брахма-джняна означає, що ми пізнаємо Абсолют, усуваємо власне невідання, причину наступних народжень. Одним із критеріїв брахма-джняни є набуття безперервної свідомості уві сні без сновидінь і, зрозуміло, уві сні зі сновидіннями. Досягнення недвоїстості, точки парадоксу, яка перебуває поза часом, формою, образами, концепціями, поза всім, утвердження в цій точці та розкриття різних тонких аспектів цього рівня свідомості, таких як простір, світло. Усе це найтонші нюанси Дхарми.
Однак святі не рекомендують залишатися в цій точці. Вони кажуть, що навіть реалізація найглибших рівнів цієї тонкої неконцептуальної безформної свідомості не є тим, на чому необхідно зупинятися, оскільки потрібен творчий імпульс, поєднання з енергіями та гра цих енергій. Саме цей творчий імпульс надасть потужного поштовху розвитку подальшого рівня присутності. І оскільки енергія має свої закони, то йогін, уже не втрачаючи цього стану, знову повертається до роботи з енергіями, до роботи з проявом. Але тепер це вже не сансара, не світ зумовлених причин і наслідків, що ввергає у страждання, народження та смерті, а тепер це вже гра, це вже цілковито походить зі свідомості, це творча маніфестація його звільненої свідомості. Це гра за межами концепцій, за межами причин і наслідків, суб’єкт-об’єктних зв’язків і відносин, яка цілковито походить із незумовленої свідомості.
Часто трапляється так, що багато високорозвинених святих зустрічають йогів, які зупинилися на цій стадії, і переконують їх перейти до наступної фази, своєрідно проповідуючи їм Дхарму. Якщо в нас, у світі людей, ми, проповідуючи вчення, переконуємо залишити свої ілюзії та стати на шлях нірвани, то на цьому рівні їх переконують вийти з нірвани та стати на шлях ігор із матеріальною енергією, із сансарою, на шлях поєднання нірвани та сансари.
Лінія божественної гордості пов’язана з розкриттям нашого потенціалу в аспекті бхави, світовідчуття. Лінія споглядання пов’язана з розвитком тонкого інтуїтивного усвідомлення. Лінія простору пов’язана з розвитком здатності до споглядання через поєднання з безмежним простором.
Природа реальності як віртуальна гра
Усередині нас існує безмежний потенціал. По суті, світ – це не те, чим він нам здається, і ми – це не те, чим здаємося собі. Ми вважаємо себе людьми, але насправді це певне ототожнення, що випливає з поєднання інтуїтивної свідомості, вищого «Я», розуму й тіла. Іншими словами, усі наші уявлення – це не більше ніж уявлення певних віртуальних персонажів у комп’ютерній грі.
Віртуальні персонажі в комп’ютерній грі вступають у складні зв’язки та відносини. Вони мають задану роль і обмежені своєю віртуальною реальністю. Але завжди є той, хто створив цю віртуальну гру, той, хто від неї відокремлений. Віртуальні персонажі в цій комп’ютерній грі для нього нереальні, оскільки він знає, що це лише персонажі, яких він сам наділив штучним інтелектом, роллю, складними зв’язками та відносинами. Але персонажі про це не здогадуються, вони дуже занурені у свою роль, свої зв’язки та відносини.
Я не помилюся, якщо скажу, що це навіть не приблизна метафора, а стовідсоткова метафора. Не буде жодної помилки, якщо ми скажемо, що це стовідсоткова метафора. Тільки в цій комп’ютерній грі, у цій віртуальній реальності графіка опрацьована значно краще, а персонажі мають сильніший штучний інтелект. Але по суті великої різниці не існує, і я думаю, що в міру розвитку інформаційних технологій можна буде відтворювати реальність, яка нічим не поступатиметься нашій людській, і створювати персонажів із таким самим штучним інтелектом. Тоді людство неодмінно дійде до такого стану, коли йому доведеться глибоко розбиратися в тому, де ж є істинна реальність, якою є істинна природа свідомості.
Множинність світів і творців
Вчення Вед і Упанішад, святі, ріші та мудреці кажуть, що всі світи подібні до таких віртуальних реальностей. Між ними немає якихось фундаментальних фізичних законів, які визначали б їхню непорушність. Вони створюються спонтанно, стохастично, імовірнісно силами свідомості різних творців. Між ними немає якоїсь узгодженості. Це подібно до того, як у всесвіті існує скільки завгодно творців — його владно-вольових операторів. Вони генерують скільки завгодно всесвітів, власних світів, які заселяються різними персонажами, істотами, між якими встановлюються складні зв’язки та взаємини. І все це постає суто зі свідомості. Немає якихось установлених параметрів часу, простору, між якими можна було б установити зв’язок, провести кореляцію. Усе це цілковито неалгоритмічне.
Якщо у вас на полиці є безліч дисків із різними відеофільмами або комп’ютерними програмами, кожен із них являє собою цілий всесвіт. І між ними немає якогось великого зв’язку, крім того, що ви їх вибрали й поставили на полицю або що їх створили інші. Так само наші світи, світи богів, ріші, сиддхів, гандхарвів, якшів, відьядхарів — це різноманітні світи, створені силою вищої свідомості. Їх існує стільки, скільки існує творців. Поняття часу, просторовості, причинності в них установлюються довільно на основі їхньої власної свідомості.
Зазвичай людство намагається з’ясувати й вивести певні фундаментальні закони, що лежать в основі всесвіту, співвіднести причинність, час, простір. Тобто вивести якісь загальні константи й поширити це бачення на весь всесвіт. Але насправді всесвіт улаштований набагато складніше, і звести його до фундаментальних констант не вдасться, тому що тут немає алгоритмічності. Свідомість — це ймовірнісно-стохастичний елемент, звільнений від будь-якої заданості й алгоритмічності, тому вона творить набагато незбагненніше. Так само і наш світ — це лише одне з таких творінь, створене вищою свідомістю. Цю вищу свідомість зазвичай називають Ішварою, Брахмою, творцем нашого всесвіту.
Брахма як творець всесвіту
Увесь наш світ — це намір, санкальпа Брахми, творця всесвіту. Це його сон. Кажуть, коли Брахма засинає й дозволяє своїм енергіям генеруватися, ці енергії проявляються як видимий всесвіт. Брахму можна визначити як глобальну творчу свідомість. Вважається, що таких Брахм нескінченна безліч. Вони виникають у просторі фундаментальної свідомості так само, як бульбашки на воді, а разом із ними виникають всесвіти, які творяться їхньою свідомістю. Одні всесвіти лише створюються, інші вже руйнуються, а треті існують і підтримуються.
Згідно з джерелами, творцеві нашого всесвіту за часовими циклами п’ятдесят один рік за літочисленням творців усесвітів. Але насправді таких творців існує безмежна кількість. Відповідно, існує й безмежна кількість усесвітів. Цей світ із його законами й константами — це прояв розуму Брахми. Зокрема й закони народження, смерті. Навіть боги з усіма їхніми небесними рівнями, чистими землями — це також єдиний глобальний великий розум Брахми, творця всесвіту.
Потенціал стати творцем реальності
Так само кожен із нас, досягнувши певного рівня, також може стати творцем реальності. Часто описуються випадки, коли той чи інший йогін, ріші, досягаючи завдяки аскетичній практиці найвищого рівня свідомості, сам ставав творцем всесвіту, Брахмою. Це означає, що всередині нас є той самий потенціал, що й у творця всесвіту. Просто потенціал творця всесвіту розкритий, розгорнутий і проявляється набагато потужніше, ніж наш. Але якщо ми розкриємо свій потенціал, то зможемо звільнитися від законів Брахми, які існують у цьому сансарному всесвіті для нашого класу людей, і перейти до вищого статусу божественних істот, а потім самим стати Брахмами й творити всесвіти відповідно до тих принципів та уявлень, які ми маємо.
У «Йога Васіштсі» описується багато випадків, коли йогіни досягали такого рівня. Те саме описується і в «Трипура рахасьї».
У «Трипура рахасьї» йогін запитує вчителя:
Якщо все твориться свідомістю, то чому ж моя свідомість не може нічого створити? Чому мій намір не втілюється?
Учитель йому відповідає:
Намір людей розсіяний, він слабкий, не односпрямований, не має глибини, тому він належним чином не проявляється. Але якщо ти відточиш свій намір, натренуєш свідомість, надаси йому належної глибини, будь певен, що з часом ти набудеш такої самої сили, як у Брахми, і сам зможеш творити власні всесвіти.
Звільнення від закону карми, від страждань, обмежень, народжень і смертей означає утвердитися в такій надсвідомості, повністю розкрити її творчий потенціал, її творчу активність. Звільнення означає, що ви живете в тому світі, який створений вашою свідомістю. Реалізувати недвоїстість, стати божеством означає набути такого статусу свідомості, який дає змогу самому творити реальності, творити всесвіти. Оскільки якщо ви живете в реальності, створеній не вами, то будьте певні, що ця реальність не для вас, вона створена не вами. Ця реальність, яка завжди вас обмежує, і є сансарою.
Закони сансари та можливість звільнення
Припустімо, існує світ людей — один із класів світу сансари. Для нього існують певні закони, згідно з якими людям відведено певну кількість часу, після якого вони помирають, а потім перероджуються. Існують закони фізики, біохімії тіла та інші закони, які керують цим світом. Ці закони згенеровані різними проявами тонкої свідомості — це те, що називають «керівними божествами». І всі ми вписані в цю систему. Ми не можемо подолати всі ці обмеження, оскільки цей світ створений вищою й могутнішою свідомістю, незбагненною для нас. Але ми змушені жити в цьому світі, бо іншого світу в нас немає. Хоча ми й не створювали цей світ і він не для нас, але ми повинні підкорятися цим законам, хочемо ми цього чи ні.
Стосовно законів уряду ви ще можете сказати: «Закони уряду мені не указ», але навіть їх ви змушені виконувати. А фізичні закони богів ще тонші, і хочете ви чи ні, ви все одно їх виконуєте. Наприклад, закон гравітації, старіння тіла або плину часу — це закони божественних істот певного класу сансари, які керують цим світом. Коли ми це розуміємо, то бачимо, що обмеження існують з усіх боків. Ми, можливо, не хочемо, але час рухається й усе змінює, наші плани можуть зникнути, ми не хочемо, але старіємо, існує смерть. Це закони реальності, яка створена не нашою свідомістю. Ця реальність створена для певного класу істот, певного класу свідомості.
Але щойно ми підвищуємо свій рівень свідомості, наша свідомість дає нам змогу бути вільними від цих законів. Насправді ці закони не є обов’язковими, вони не стовідсоткові, завжди є можливість звільнятися від них, і щойно ви заявляєте про свою здатність бути вільними від них, ці закони більше на вас не поширюються. Свідомість, наша воля та здатність до проявлення якраз і є таким визвольним чинником.
Один монах розповідав мені про такий досвід. В усвідомленому сновидінні він потрапив у метро, але це було дивне метро, де збиралися душі сплячих або померлих, і всі вони були непритомними. Вони чекали на свій розподіл. Тобто це було щось на кшталт проміжного стану, бардо. Періодично до цього метро входив великий чоловік, схожий на охоронця, з дуже великою силою, з могутньою бхавою. Він сканував свідомість кожного, зчитуючи їхні думки, і всі ці люди ще більше стискалися та зіщулювалися від напруження й страху. Його свідомість була дуже швидкою, стрімкою та усвідомленою порівняно зі свідомістю тих, хто там сидів і чекав на свою долю. Він швидко робив вибір, хапав когось і забирав із собою. Усі вони, будучи напівусвідомленими, не розуміли, що з ними відбувається, і просто жахливо боялися цього охоронця, очікуючи, що ж із ними буде далі. Це був якийсь могутній дух, який мав такий вигляд. Оскільки цей монах був усвідомленим, він відчував, що йому немає потреби боятися його й чекати на свою долю, тому він просто взяв і вийшов із цього вагона.
Так само сансара являє собою світ явищ, щось на кшталт такого великого вагона. В принципі, ви можете вийти з нього будь-якої миті, щойно продемонструєте трохи вищу свідомість. Вам одразу ж скажуть: «Пане, вам не сюди, це не для вас, це для іншого класу істот». Але ви повинні продемонструвати цю свідомість. Кому продемонструвати? Різним тонким енергіям, які існують у всесвіті. Це різні хранителі часу, хранителі закону карми, хранителі п’яти елементів, божества, що керують реінкарнацією, незліченна кількість духів-хранителів, божеств. Це свого роду ставленики всевишнього Джерела, які мають різні функції. Це надрозумні, творчі, могутні сили, які стежать за балансом, рівновагою сил у всесвіті й підтримують їх, спрямовуючи загальну еволюцію людської системи як великої, розумної, еволюційної системи. Але щойно ви демонструєте вищий рівень свідомості, ці енергії перестають включати вас до цього списку, ви починаєте випадати з їхнього списку обмежень і переходите до іншого списку вищої свідомості, де ваша свідомість може проявлятися вільніше.
Є такий епізод, описаний у тексті «Горокхо Біджой», де святий Горакшанатх вирушає у світ бога Ями, дізнавшись, що Матсіендранатха, його вчителя, внесено до списків Ями й жити йому залишилося лише три дні. Коли він вирушив у світ бога Ями, то Яма, який зазвичай хапає людей, підвівся й дуже привітно зустрів Горакшанатха. Горакшанатх сказав:
Ти припустився великої помилки, коли включив Матсіендранатха, мого вчителя, до списку смертних. Хоча Матсіендранатх унаслідок прокляття зараз перебуває в ілюзії й насолоджується з кадалійками, але оскільки він — мій гуру, я попереджаю тебе, що краще тобі цього не робити, адже ти знаєш мою силу.
Яма з великою повагою сказав:
Так, так, ми обов’язково виправимо цю помилку.
Хіба став би Яма так розмовляти з простою смертною людиною? Звісно ж, ні, оскільки функція Ями — здійснювати реінкарнацію разом зі своїми численними підлеглими божествами. Але коли прийшов Горакшанатх, то Яма ставився до нього зовсім інакше, оскільки Горакшанатх за рівнем свідомості був навіть могутнішим і глибшим, ніж Яма. Горакшанатх міг породжувати інших Ям, оскільки сам був творцем інших реальностей. Він розкрив потенціал власної свідомості й вийшов за межі законів смертних, за межі законів сансари. Так само, коли наша свідомість розвивається, вона може виступати в ролі того, хто звільняється від законів і сам може творити нові закони. У цьому сенс творчого прояву (пурушартхи) — наступної стадії після того, як ви відкриваєте принцип природного стану і він набирає у вас сили. Зазвичай ця стадія називається стадією набуття різних сиддхі, коли, перебуваючи в єдності зі всевишнім Джерелом, ви можете закликати різноманітні вселенські сили й проявляти різні речі.
Розвиток творчих здібностей
Для чого ви їх проявляєте? Для того, щоб і далі розвивати свою свідомість. Але спочатку у вас, можливо, не проявляються якісь визначні містичні здібності. Найімовірніше, спочатку у вас може проявитися більша усвідомленість, більша відповідальність, прояснюється ваш розум, інтелект. Ви стаєте більш інтелектуальними, навіть геніальними в певному сенсі. Ви можете вільно оперувати якимись складними категоріями, якими не могли оперувати раніше. У вас з’являються різні творчі здібності, яких раніше не було. Зрозуміло, у вас зростають співчуття, любов, внутрішня гармонія, внутрішня цілісність, проявляються різні таланти, посилюється інтуїтивна свідомість. Ви стаєте творчою, обдарованою і навіть геніальною натурою, яка може проявлятися будь-де й у всьому досягати успіху.
Щонайменше ви здобуваєте цілковиту успішність, ваш намір утілюється, усі ваші думки, бажання й наміри, над якими ви серйозно замислюєтеся, починають здійснюватися. У вас постійно народжуються такі тонкі, глибокі ідеї, які можуть змінювати реальність, і ви цими ідеями оточуєте свою реальність так, що вона починає складатися більшою мірою з ваших ідей, ніж із якихось грубих законів матеріальної природи чи чужих ідей. Це подібно до того, як геніальний музикант оточує себе музикою власного авторства, і ця музика стає своєрідним середовищем, що виражає його внутрішній стан. Так само, коли ваша споглядальна присутність зростає і ви можете черпати з неї натхнення та силу, це відбувається й у навколишньому світі. Ви бачите, що отримали певний дорогоцінний алмаз, який дає вам змогу виражати або робити саме те, чого б ви хотіли у своєму житті. Зрозуміло, при цьому у вас уже немає ані егоїстичних бажань, ані мирських бажань, ані чіпляння, ані ілюзій, а просто внаслідок певних схильностей є бажання проявляти певні енергії на благо всіх живих істот і на благо власного розвитку.
Саме таким чином починається перехід від звичайного людського стану до стану божества, у вимір мандали — у чистий вимір, витканий із вашої власної свідомості. Цьому моменту переходу передує розвиток ваших творчих сил. Щойно ви набуваєте здатності до творчості, щойно ваша свідомість стає інтуїтивною, ясною, багатовимірною, ви починаєте усувати свої страждання. Ви отримуєте ключ до усунення будь-яких проблем і будь-яких страждань, оскільки ваша інтуїтивна творча свідомість здатна породжувати мандали — складні структури, які поєднують у собі цілі комплекси різноманітних енергій і переводять вимір у чистіший стан. І тоді ви розумієте, у чому річ. Виявляється, щоб розв’язати будь-яку проблему, треба згенерувати мандалу. І щойно ви можете згенерувати мандалу, будь-яку складну структуру зі свідомості, і ця мандала поєднуватиме різні енергії, причому поєднуватиме гармонійно й на високому рівні, ви зможете розв’язувати будь-які проблеми, навіть ті, у яких не є фахівцями. Зрештою, ваша ясність дає змогу виявляти ці проблеми, які існують у сансарі, й успішно розв’язувати їх як для себе, так і для інших.
Внутрішнє сонце і трансмутація реальності
Це подібно до того, як усередині вас з’явився потужний прожектор, величезне джерело світла на мільйон ватів, внутрішній ядерний реактор, внутрішнє сонце, від якого виходить промінь, і ви можете спрямувати цей промінь куди завгодно. Щойно ви спрямовуєте цей промінь, зовнішня реальність переплавляється під його впливом, очищується, набуває глибини й чистоти. Ви просто берете й усе освітлюєте цим променем. Подібно до того, як починає світити сонце, так само починаєте світити й ви. І куди б ви не посвітили, реальність починає освячуватися вашим внутрішнім сонцем.
Промені цього внутрішнього сонця — це ясність, світло цього внутрішнього сонця — це чисте усвідомлення природного стану, а процес переплавлення означає поєднання ясності з різними енергіями, які виникають завдяки спрямуванню уваги на будь-які переживання. З часом, що більше ви світите довкола себе, то більше змінюються світ і обстановка навколо вас.
Наприклад, якщо у вас є хронічні захворювання і ви володієте ясністю, то ви міркуєте так: «Існують чакри й канали. Мені треба просто працювати над ними, і тоді я зможу усунути причину своїх захворювань». Ви починаєте розуміти все таким, яким воно є, у вас більше немає збентеження. Вам не потрібні лікарі, обстеження, таблетки, ви розумієте, що просто силою своєї практики та ясності можете усунути всі хронічні захворювання. Потім ви розумієте: «У мене є стара карма, кармічні борги, родова карма предків, власні самскари минулих життів, але промінь моєї ясності спрямовується туди й усе очищає». І тоді ви можете сказати, що у вас немає старих боргів, що ваша карма чиста. Її ж можна змінити, якщо проникнути променем своєї ясності. Потім ви думаєте: «А що стосовно майбутнього?». Ви розмірковуєте: «О, тут таке майбутнє, але я можу це змінити. Я можу вибудувати свою модель майбутнього, змоделювати силою своєї ясності інше майбутнє — те майбутнє, якого я хотів би». Потім ви звертаєте увагу на навколишній світ і думаєте: «У цьому навколишньому світі існують такі чи інші проблеми», але якщо ви застосовуєте власну ясність, то можете їх змінити або розв’язати, принаймні можете намагатися це робити.
Таким чином, силою своєї ясності ви помічаєте будь-які прояви нечистого бачення й перетворюєте їх на чисте. Ви немов великим прожектором освітлюєте все, що є довкола вас. Істинні практики, ті, хто є святими, сіддхами, ріші, учителями, володіють таким потужним променем світла. Вони стоять на межі хаосу, на межі ентропії й постійно, немов із вогнеметів, освітлюють усю цю реальність, перетворюючи її на чистіший вимір. І коли хаос, ентропія, тенденція до нижчих світів, зниження порядку, рівня стикаються з їхнім потужним світлом, відбувається трансмутація, перетворення, відбувається трансформація в чистий вимір, у мандалу, відбувається зростання божественності.
Це подальша стадія практикуючого йогіна, коли він безперервно трансмутує різні енергії, безперервно перетворює їх як усередині себе, так і назовні. Якщо всередині себе, то він перетворює свої нечисті енергії, що залишилися (енергії в каналах, у чакрах, різні хвороботворні енергії, перешкоди), які ще існують, доки елементи повністю не очистяться. Якщо назовні, то він перетворює різні зовнішні зв’язки й відносини завдяки тому, що його свідомість постійно генерує ясність, створюючи різні мандали, і ці мандали як локальні ділянки чистого бачення покривають різні хаотичні, невпорядковані енергії. Це відбувається доти, доки не залишиться нічого нечистого, невпорядкованого ані в тілі, ані в енергіях, ані в зовнішньому світі. І коли нічого нечистого, невпорядкованого не залишається, відбувається перетворення фізичного тіла на тонке, божественне, енергетичне, так зване райдужне тіло, відбувається перетворення зовнішнього світу з обмеженого сансарою на мандалу чистого бачення, на чисту землю, на чистий вимір. Відбувається перетворення всіх взаємин і зв’язків, тобто повний перехід, абсолютний перехід у цілковито чистий божественний стан.
Пурушартха (маніфестація енергій) і означає розуміння цього активного принципу перетворення. Якщо нам не вдається зрозуміти цей принцип і ми працюємо лише зі спогляданням усередині, то ми надовго позбавляємо себе можливості розвинути таку зрілість. Зрозуміло, хтось скаже: «Щоб перетворювати, треба мати те, чим перетворювати, треба розвинути певний базис природного стану». Це так, оскільки якщо у вас немає базової споглядальної присутності, то, звісно, і перетворювати не буде чим. Тобто у вас це світло ще не запалилося, тому вам треба його шукати й запалювати. Але ми говоримо саме про ту стадію, коли світло вже почало запалюватися і коли воно вже запалилося.
Історія десяти синів Інду та їхнього прагнення до стану Брахми
У «Йога Васіштсі» є історія про синів Інду. Вона починається з того, що Васіштха розповідає, як він попросив творця, Брахму, описати, як був створений наш всесвіт. Брахма відповів Васіштсі:
Тут усім є лише розум. Я розповім тобі, що сталося зі мною наприкінці й на початку творіння. Наприкінці попередньої епохи була космічна ніч, і щойно мій розум пробудився наприкінці цієї ночі, я помолився й озирнувся довкола, бажаючи створити всесвіт. Я побачив нескінченне ніщо, яке не було ані світлом, ані темрявою. І оскільки в моєму розумі було бажання творити, у своєму серці я почав бачити тонкі видіння. У своєму розумі я побачив кілька незалежних всесвітів. У кожному з них я побачив своїх двійників — інших творців. У цих всесвітах я бачив найрізноманітніших істот, гори, річки, океани й вітри, сонце, небесних істот і пекло з демонами. У всіх цих всесвітах я бачив священні тексти, правила моральної поведінки, які визначали добрі й погані вчинки, раї, пекла та їхній опис, а також тексти, що описують шляхи насолоди й шляхи звільнення. Я бачив у всіх цих всесвітах людей і богів, які прагнули до своїх різних цілей. Я бачив сім світів, гори й океани, що прямували до руйнування в інших всесвітах, бачив час, його поділ на епохи, цикли, дні й ночі. Я бачив також священний потік Ганги, що поєднує три світи (небеса, землю й тонкий простір).
Тут мається на увазі не річка Ганг, а тонкий астральний потік, який сиддхи називають Гангою. Ганга як фізична річка — це вже прояв тонкого духовного потоку, що йде зі світу богів. Вона може бути спроєктована на будь-яку річку. Деякі відомі російські дослідники стверджують, що насправді споконвічна Ганга — це Волга, наводячи різні мовознавчі дослідження, посилаючись на назви джерел у «Махабхараті» та подібність назв понад двохсот джерел, які згадуються в споконвічних санскритських текстах.
Брахма говорить:
Немов повітряний замок, це творіння сяяло своїми небесами, землею та океанами. Дивлячись на все це, я був здивований і захоплений. Мій розум перебуває в порожнечі, а я все це бачу, хоча нічого не бачив на власні очі.
Брахма розмірковував над принципом існування і створення всесвіту. Він був неабияк здивований, оскільки всесвіт постав перед ним як ілюзія, створена свідомістю, проте ця ілюзія була реальною.
Часто можна зустріти такий вислів: «Навіть в одному найдрібнішому атомі можуть міститися мільярди всесвітів». Нам, звісно, важко це зрозуміти. Або ж є оповідь про те, як Міларепа, коли він подорожував з учнем і його застала снігова буря, сховався в розі яка, при цьому ріг яка не збільшився, а Міларепа не зменшився. З нашого погляду це неможливо. Але якщо ми подумаємо про те, що світ має не фізичну, а тоншу природу (квантову природу, якщо говорити науковою мовою), то це цілком можливо. Вас же не дивує, що у вашій маленькій коробці можуть уміститися десять дисків із різними відеофільмами чи комп’ютерними іграми. Одна гра — це цілий всесвіт, у якому мешкають певні особистості, що мають свій характер, там є величезні простори, але всі вони вміщуються у вашій зовсім невеликій коробці. А якщо ми подумаємо, що всесвіти мають іще тоншу природу, то цілком можливо, що за такого рівня навіть в одному атомі можуть уміщатися мільярди різних всесвітів, і для всіх знайдеться місце. Брахма саме розмірковував над цією проблемою.
Дивлячись на все це, я був здивований і захоплений: «Як це я бачу все це у своєму розумі в порожнечі, хоча нічого не бачив на власні очі?» Я розмірковував над цим доволі довго і зрештою попросив одне із сонць в одній із сонячних систем наблизитися до мене. Я поставив йому запитання, яке мене хвилювало.
Сонце сказало:
О великий, будучи всемогутнім творцем усього цього, ти є самим Богом. Лише розум проявляється в усьому цьому нескінченному вирі, який заплутує всіх і змушує їх думати, що це реальне або нереальне. Безсумнівно, ти знаєш істину, але оскільки ти попросив мене, я слухняно відповідаю.
Щоб відповісти на запитання Брахми про природу реальності, про природу всесвіту, бог Сонця навів таку притчу, оповідь.
Сонце сказало:
Поруч зі священною горою Кайлас жив собі святий чоловік, відомий як Інду, нащадок мудреця Каш’япи. Він і його дружина були благословенні в усьому, крім потомства. Одного разу вони вирушили до священної гори, щоб здійснити ритуали й отримати благословення на народження дітей. Там вони жили, вживаючи лише воду. Зрештою вони стали схожими на дерева, адже стояли нерухомо.
Деякий час вони виконували аскетичну практику й дотримувалися посту, пили лише воду. Вони виконували практику аскетизму, яка полягала в тому, що потрібно стояти на одній нозі, начитувати мантру й перебувати в спогляданні з певною санкальпою, закликаючи богів. Усе це супроводжувалося суворим постом і коротким сном. Вони дуже довго стояли нерухомо, перебуваючи у спогляданні, тож стали схожими на дерева. Оскільки вони закликали Шиву, Шиві сподобалася їхня аскетична практика.
Шиві все це сподобалося, і він з’явився перед ними, запитуючи, чого вони прагнуть найбільше. Вони побажали собі десятьох синів, які любили б Бога, і Шива пообіцяв здійснити їхнє бажання.
Оскільки вони були мирянами, у них було таке бажання. Вони побажали синів, які були б віддані духовному шляху звільнення. Шива пообіцяв здійснити їхнє бажання і зник.
Невдовзі після цього дружина народила десятьох красивих і здорових синів. Хлопчики підросли, вивчили всі писання й перетворилися на юнаків. Через деякий час їхні батьки залишили тіла й стали вільними.
Десять юнаків були глибоко засмучені.
Хоча вони й здобули певні знання з філософії та йоги, займалися практикою, їхні уми ще не прояснилися.
Одного разу вони зібралися й вирішили: «Брати, яка тут найбажаніша мета, до чого ми повинні прагнути і що не призведе до страждань? Бути царем, імператором чи навіть правителем раю — нісенітниця, адже навіть Індра править небесами лише протягом півтори години життя Творця».
Вони дійшли висновку, що їх не задовольняють ані мирські досягнення, ані досягнення напівмирських божественних істот, оскільки все це тимчасове й не дає розуміння істини.
Ага, отже, найкраще для нас — досягти рівня Творця, адже лише це не закінчиться протягом цілої епохи. Ну і, звісно, водночас там немає старості та смерті.
Брахма не помирає. Оскільки він має свідомість недвоїстого Брахмана, він просто переходить у непроявлений стан, а потім знову прокидається, і всесвіт знову твориться. Брати дійшли висновку, що краще здобути найвище становище — становище Брахми, якого ніщо не могло б торкнутися. Зрозуміло, у світі Брахми немає ані обмежень, ані старості, ані смерті. Вони подумали, що багато йогів виконують садхани, щоб стати Індрою на небесах тридцяти трьох богів, перейти у світи асурів, стати якоюсь істотою у вищому світі форм, але ніщо з цього їх не задовольняло. Вони вважали, що це обмежене становище, тому дійшли висновку, що найкраще становище — це самому здобути такий гігантський потенціал, як у Бога-творця.
Медитація божественної гордості
Тоді старший із братів сказав так: «Я передам вам практику, яка мені вже відома. Якщо ви дотримуватиметеся її, то справді зможете здійснити своє бажання». Він дав їм таку медитативну санкальпу, передачу:
Медитуйте так: «Я є Брахма, що сидить на лотосі». Усі брати почали такі медитації: «Я є творець Всесвіту, Творець, Брахма. У мені перебувають усі мудреці й боги у своїх відповідних формах. У мені розташовані небеса з усіма своїми створіннями. У мені гори, континенти й океани. У мені демони, напівбоги й асури. У мені сяє сонце, відбувається процес створення, творіння підтримується. Тепер час руйнування, тепер минула епоха, кальпа, цикл. Настає ніч творця, потім настає нове творіння. Я всемогутній, маю повноту знання й цілковито вільний».
У таку медитацію посвятив їх старший брат як у практику для досягнення рівня Брахми-творця. По суті, це і є одна з таких ілюстрацій практик божественної гордості, яка є наріжним каменем у вченні лайя-йоги.
Медитуючи на цьому всім своїм єством, вони цим і стали.
Є такий закон: про що ти думаєш, тим і стаєш.
Глибоко занурені в медитацію, їхні тіла висохли, а те, що залишилося, пожерли дикі звірі. Але вони продовжували стояти тут у своєму стані поза тілом, довго-довго, доки не настав кінець епохи й сонячна спека та жахливі пориви вітру не знищили все. Святі продовжували стояти поза тілом, з єдиним наміром — стати творцями всесвіту.
На світанку нового циклу творення ці учні продовжували стояти на тому самому місці, усе так само, усе з тими самими намірами.
Тобто минула гігантська кількість часу. Зрештою, вони справді досягли найвищої глибини самадхі й стали подібними до Творців, Брахм.
Сонце сказало:
Це були ті десять Творців, яких ти бачив, і ти також бачив їхні всесвіти. Я — одне із сонць, яке світить в одному зі створених ними всесвітів.
О Сонце, отже, всесвіти вже були створені цими десятьма творцями, що ж тепер робити мені? Що я повинен робити?
Сонце відповіло:
Ну, бажань у тебе немає, власних мотивів також. Звісно, тобі немає жодної потреби щось робити.
Він мав на увазі, що цей творець перебуває поза межами діяння, діяча і самої дії, оскільки його розум був цілковито необумовленим. Він не мав ані прив’язаності до творення всесвіту, ані задоволення від цього.
Яка тобі радість від створення всесвіту? Звісно, створення всесвіту для тебе — розвага без мотивів. Творення походить від тебе, вільного від найменшого бажання чи мотиву, так само, як і сонце, не маючи наміру світити, відбивається в калюжі води, яка теж не має наміру його відображати. Без наміру сонце змушує день наставати після ночі, от і ти так само твори створіння без наміру. Яка тобі радість, якщо ти відмовишся від своїх природних функцій творення?
Мудреці не мають бажання щось робити, і бажання не робити вони також не мають.
Ти бачиш своїм внутрішнім зором всесвіт, створений цими святими. Фізичними очима людина може бачити лише ті об’єкти, які були створені нею в умі, і нічого іншого. Ці об’єкти, створені розумом, незнищенні. Руйнуються лише об’єкти, створені з матеріальних частин. Людина складається з того, що утвердилося як істина про неї в її розумі, лише цим вона і є.
Творець, Розум — єдиний творець світу, і лише Розум є найвищою Істотою. Те, що зроблено Розумом, — дія, те, що зроблено тілом, — не дія. О сили Розуму, спрямовані думкою, сини святого стали Творцями всесвіту! А якщо думати «я є тіло», Розум стає смертною істотою.
Принцип пробудження божественного потенціалу
Саме в цьому полягає принцип медитації божественної гордості. Якщо ви розмірковуєте: «Я є маленьке смертне тіло, я є людина», то, звісно, і ваш розум зазнає обмежень, знижується рівень, статус світовідчуття. Коли ви медитуєте на принцип божественної гордості, ви розмірковуєте: «Я є Абсолют, я є Брахма-творець». Ви зароджуєте бхаву, світовідчуття, яке намагаєтеся відкрити всередині себе як потенціал, потім нарощуєте його й дедалі більше посилюєте. Завдяки цьому ваша споглядальна присутність і творчі сили поступово починають проявлятися.
З погляду саморозпізнавання можна було б сказати, що ми вже маємо цей потенціал. Цей потенціал уже існує всередині нас, просто його треба пробудити. Він існував завжди. Знали ми про це чи ні, але він не пробуджений. Питання в тому, щоб пробудити цей потенціал. Це не питання його створення чи досягнення, а питання його пробудження: ми маємо здобути віру в нього, а потім дозволити йому проявитися в усій величі.
Це нагадує ось що: уявіть, що є молодий чоловік, який має статус принца, але він над цим особливо не замислюється або навіть не знає про це; усе його життя зводиться до того, що він ходить на вечірки й намагається розважатися. Радники приходять до нього й кажуть: «Пане, вам треба виконувати державні обов’язки, вам треба демонструвати все, що належить принцові». А той відповідає: «Я зовсім ним не є». Вони кажуть: «Ви маєте великі повноваження, можливості, від вас залежить уся наша держава». А він каже: «Мені до цього немає діла, я хотів би ходити на вечірки, розважатися, знайомитися з іншими». Вони намагаються його переконати: «Вам треба підвищити рівень своєї свідомості, бо вам дано дуже багато, ви могли б перебувати на зовсім іншому рівні». Але молодий чоловік не виконує своїх обов’язків, він не виправдовує сподівань ані своїх радників, ані міністрів. Він залишає свою державу без нагляду, тому вона розвивається хаотично.
Цей молодий чоловік і є нашою свідомістю, тобто вона не розкриває свого потенціалу, не користується ним. Вона не вірить у свій потенціал і не намагається всерйоз його пробудити. Це і є життя в сансарі. Але щойно завдяки радникам або власним роздумам такий молодий чоловік починає замислюватися, він виявляє колосальні повноваження, енергії, відповідальність і, головне, можливості розвитку. Він бачить, що все це було дано йому від початку, питання лише в тому, щоб він це визнав і почав із цим працювати. І він поступово вступає у свої права.
Інакше кажучи, кожен із нас є потенційним божеством, потенційним Брахмою-творцем. Питання в тому, що цей потенціал необхідно очистити, звільнити й дозволити йому реалізовуватися. Це і є справжні творчі здібності.
Звільнення через творчі здібності
Саме на тій стадії, коли наші творчі здібності пробуджуються, ми можемо сказати, що звільняємося від сансари, від страждань, закону карми та смерті. Саме творчі здібності, засновані на розумінні порожнинності всього, — це і є принцип звільнення. Саме ваша свідомість, яка активно проявляється та усуває залежність від будь-яких обмежувальних законів, є цим визвольним чинником.
Якби безліч людей на Землі змогли пробудити свій споконвічний потенціал, розбудити свою творчу свідомість, то кожен набув би статусу божества, кожен міг би згенерувати ясність і створити мандалу. Тоді світ складався б не з обмежених особистостей, не із законів причин і наслідків, фізичних законів, що обмежують наше життя, а став би божественною мандалою, у якій діють не фізичні закони, а процеси свідомості. Тоді в один прекрасний момент ми виявили б, що живемо в чистому вимірі, у чистій країні святих або богів, у мандалі, у чистому вимірі, там, де живуть боги.
