Від зусилля до беззусильного споглядання: шлях до Вищої Сутності

Коментар до тексту «Трипура-рахасья», розділ 9

Як Хемачуда усвідомив свою Вищу Сутність після аналізу власного розуму.

Настанови Хемалекхи

«Форма, смак, запах, дотик, звук, страждання, насолода, акт набуття або об'єкт, що набувається, — для всього цього немає місця в тій Позамежності, яка є основою та опорою всього сущого».

Фактично про те саме йдеться в «Праджня-параміта-хрідая-сутрі»:

«У цій порожнечі немає імені, немає форми, немає кольору, смаку й запаху».

Лише коли ми віднаходимо цю порожнинність за межами імені, форми, кольору, смаку й запаху, ми по-справжньому пізнаємо серце реальності.

«Вона — Всевишній Господь, Творець, Хранитель і Руйнівник всесвіту та Споконвічна Істота.

А тепер не дозволяй своєму розуму бути зверненим назовні; зверни його всередину; утримуй його під контролем із зовсім невеликим зусиллям і перебувай у спогляданні».

Тут пропущено два дуже важливі рядки:

«Для всього цього немає місця в тій Позамежності, яка є основою та опорою всього сущого і яка є сутністю всього, але вона не вичерпується лише цим, перевершуючи все це».

Перевершення порожнинності

Сутність не вичерпується порожнинністю. Тут сказано, що вона перевершує навіть порожнинність. Якщо ми дотримуємося позиції заперечення, нігілізму, дійшовши висновку, що нічого не існує, або переживши це на власному досвіді, це буде крайнім поглядом.

Сказано, що вона перевершує все це. Всевишня Сутність перевершує як порожнинність, так і проявленість, водночас вона однаково, рівною мірою пронизує їх обидві.

Спочатку ми пізнаємо порожнинність на власному досвіді медитації. Потім ми спрямовуємо свій досвід назовні й пізнаємо порожнинність, яка пронизує всі імена та форми. Коли в нас возз'єднується розуміння порожнинності та проявлених імен і форм, тоді ми починаємо дещо розуміти про сутність духовної реалізації.

Звернення розуму всередину

Хемалекха каже:

«А тепер не дозволяй своєму розуму бути зверненим назовні; зверни його всередину».

Зазвичай, коли ми звертаємо розум усередину й утримуємо певну санкальпу, водночас сприймаючи зовнішні об'єкти, це називається вайшнаві-мудрою.

Вчення дев'яти санкальп, описане в книзі «Шлях божественної свідомості», і всі практики, які ви виконуєте, такі як атма-вічара під час ходіння в спогляданні, безмежний простір, божественна гордість, світло, — усе це різновиди давньої техніки сиддхів, що називається вайшнаві-мудрою. Суть цієї техніки полягає в тому, що ми на чомусь зосереджуємося всередині, водночас сприймаючи зовнішній світ.

Серце вчення

«Утримуй розум під контролем із зовсім невеликим зусиллям і перебувай у спогляданні, прагнучи побачити Вищу Сутність, завжди пам'ятаючи, що дослідник сам є невід'ємною частиною буття і Вищою Сутністю Вищої Сутності».

Я рекомендую вам запам'ятати цю шлоку (шлока 98 із розділу 9) як суть вчення. Якщо ви хочете зрозуміти саме серце вчення, то саме це описано в цій шлоці. Вона прямо говорить вам, що робити в будь-якій ситуації.

• «Утримуй розум під контролем із зовсім невеликим зусиллям» означає перебування в усвідомленості з опорою на таємного друга, тобто уважність і пильність.
• «Перебувати в спогляданні, прагнучи побачити Вищу Сутність» означає бути уважним, розпізнаючи за уважністю позамежну недвоїсту свідомість.
• «Пам'ятати, що дослідник сам є невід'ємною частиною буття і Вищою Сутністю Вищої Сутності» означає не лише залишатися на рівні свідчого усвідомлення (сакші), а проникати всередину цього свідчого усвідомлення й виявляти його тотожність Парабрахману.

Свобода від менталізації

«Будь також вільним від думки «я бачу»; залишайся безтурботним і нерухомим, подібно до погляду сліпої людини».

Будь також вільним від думок, коли займаєшся спогляданням. Будь-яка менталізація, зусилля, надання думкам якихось конструкцій та ототожнення з ними не є справжньою практикою.

Історія царя Джанаки та Аштавакри

Одного разу цар Джанака, отримавши передачу від Аштавакри, практикував медитацію Со-Хам. Махавак'я Со-Хам перекладається як «Я є Він» або «Я — Те (Брахман)». Ця махавак'я не менш відома, ніж махавак'я «Ахам Брахмасмі».

Сидя в джунглях і перебуваючи в русі, цар Джанака, виконуючи свої царські обов'язки, постійно здійснював цю медитацію, ототожнюючи себе з Найвищою Сутністю. І одного разу Аштавакра, його духовний наставник, проходячи повз, почув, як Джанака йде і про себе співає: «Со-Хам, Со-Хам». Аштавакра вирішив простежити за ним. Він побачив, що цар пішов у джунглі, сів у глибокому медитативному трансі й виспівує: «Со-Хам, Со-Хам». Тоді Аштавакра підійшов до нього, сів поруч і почав повторювати (у нього були чаша для подаяння та посох): «Це моя чаша, це мій посох. Це моя чаша, це мій посох». Джанака був занурений у транс, тому деякий час не звертав на нього уваги.

Потім він був змушений вийти зі споглядання і запитав:

— Шановний Аштавакро, що ти повторюєш? Що за нісенітницю ти верзеш?

Аштавакра сказав:

— Це моя чаша, це мій посох. Це моя чаша, це мій посох.

Джанака здивовано запитав Аштавакру:

— Ти при своєму розумі? Ось я повторюю велику махавак'ю «Со-Хам, Я є Він». А це що за безглузда практика?

Аштавакра знову повторив:

— Це моя чаша, це мій посох.

Нарешті Джанака не витримав і розсердився. Він сказав:

— Усім зрозуміло, що це твоя чаша, а це твій посох. Немає потреби це бурмотіти.

Тоді Аштавакра сказав:

— Але якщо твоє споглядання істинне, усім зрозуміло, що ти — Він. Немає потреби це бурмотіти.

І тоді Джанаку охопив миттєвий стан швидкоплинного самадхі. Він раптово облишив зусилля, облишив зовнішню ментальну практику і глибоко увійшов у стан присутності. Відтоді йому більше не було потреби вголос чи подумки повторювати Со-Хам. Завдяки своїм видатним здібностям він одразу ж зрозумів, про що сказав йому Аштавакра. Він миттєво увійшов у стан тотожності, і його споглядання більше не було пов'язане із зусиллям. Він перебував у безперервній беззусильності. Практика повторення махавак'ї Со-Хам тепер уже була на рівні внутрішньої тотожності, не потребуючи зовнішнього прояву у вигляді повторення мантри.

Це дуже важлива настанова, завдяки якій Джанака досяг просвітлення.

Рамана Махарші через багато сотень років із цього приводу також говорив: «Не думайте про те, що ви є Те, ви вже є Те. Усе є лише Те. Будучи Тим, як ви можете прагнути до Того? Не медитуйте, а просто будьте».

Той, хто може проникнути у зміст цих слів, може зробити великий стрибок у своїй садхані, перейшовши від щабля новачка, який споглядає із зусиллям, до щабля високопросунутого йогіна, що утвердився в беззусильному спогляданні й тотожності. Той, хто перебуває у стані беззусильного споглядання й тотожності, уже працює безпосередньо з бхавою, зі світовідчуттям. Той же, хто перебуває у стані практики із зусиллям, працює з технікою.

Досягнення Хемачуди

«Те, що перевершує бачення і небачення, і є ти. Не зволікай».

«Хемачуда вчинив відповідним чином і, увійшовши в той стан, про який говорила його дружина, залишався умиротвореним протягом тривалого часу, не усвідомлюючи нічого, крім Найвищої Сутності».

Так закінчується дев'ятий розділ про досягнення Хемачуди.

У десятому розділі Хемалекха дає йому подальші настанови, знову вказуючи на помилки та навчаючи його, як поєднати природне споглядання з повсякденним станом.