Коментар до тексту «Йога Васіштха», розділ 6
«Світ не є матеріальним, порожнечу неможливо побачити. Розум стає нічим. Те, що залишається, є істиною, неописуваною, але існуючою. Інтелект цілковито заплутується в суперечливих твердженнях, але коли істина досліджується правильними методами, вона усвідомлюється. Той, чий інтелект пробуджений, називається тим, хто знає істину. Він утвердився в стані недвоїстої свідомості й не сприймає світ як світ».
Пробуджений інтелект, пробуджений розум означають, що в результаті практики є вівека-відья, здобута розрізнювальна мудрість. Подібно до того, як ліхтар може освітити всю темряву в кімнаті, незалежно від того, скільки темрява була в кімнаті (сто років, тисячу років або навіть мільярди років), у момент освітлення вся темрява зникає. Так само розрізнювальна мудрість (вівека) освітлює нашу внутрішню темряву. Незалежно від того, скільки вона там перебувала (десять життів, тисячу життів або мільярд життів), ця темрява починає одразу ж відходити.
«Позірний світ виникає лише тоді, коли нескінченна Свідомість бачить саму себе як об’єкт — і краще б цього не траплялося! Але щойно світ виникає, він проявляється як видимий зовні й матеріалізується. Усвідомлення матерії є розумом, і він прив’язується до тіла. Але все це — лише поняття і словесні описи, ці розмежування уявні. Свідомість ніколи не стає об’єктом або матерією. Коли людина утверджується в самоусвідомленні, навіть «свідомість» і «не свідомість» стають безглуздими словами. Матеріальне тіло виникає з тонкого ментального тіла через повторювані думки, тому матерія нереальна».
Духовне виховання та відповідальність
Кожен із вас подібний до принца чи принцеси, яким належить стати царем або царицею. Ви ними обов’язково станете, якщо все робитимете правильно. А гуру — це своєрідний вихователь малолітнього принца. І хоча цей принц за родом, кров’ю, за спадковим правом має всі законні підстави успадкувати царський престол, проте навіть він потребує навчання й виховання.
Я читав, як виховували Кармапу — тулку в тибетському буддизмі, переродженця, тобто того, хто усвідомлено переродився, вказавши місце свого переродження. Його батько був впливовим чиновником у Тибеті. Як належить, цього переродженця знайшли й віддали на виховання суворому ламі, учителю. Він виховував Кармапу, навчав його читати й писати, іноді давав потиличники, а іноді навіть карав. Батько обурився: «Як це так? Мій син — це коштовність, що виконує бажання, Кармапа, тому немає потреби давати йому потиличники, його навіть учити не потрібно». Але інші говорили: «Завдяки цьому він швидко навчився читати, а якби з ним так не поводилися й не навчали його, він би й не навчився читати». Але батько все одно був проти, він усунув цього вчителя й знайшов іншого наставника. Потім сталося так, що з’явився третій наставник. Цей наставник теж був суворим, він навчав Кармапу філософії й теж періодично давав потиличники, навіть ще більше. Батька це дуже сильно обурювало. Він думав: «Як це так? Коштовність, що виконує бажання, мій син, Кармапа, а його регенти дають йому потиличники! Вони ж прості монахи, які набагато нижчі за статусом». Вони говорили: «Навіть переродженець Кармапа, тулку, потребує того, щоб його навчили читати й писати, навчили етикету й філософії. У нього є цей потенціал, але ж цей потенціал ще треба розкрити й розгорнути, а якщо не створити відповідних умов, то він і не розкриється».
Так само кожен із нас має такий потенціал. Це не означає, що він є лише в обраних; можливо, у переродженців, в аватарів він значно сильніше виражений, але якісно він нічим не відрізняється. Нам його в собі потрібно просто виховати.
Вчення таке дорогоцінне і таке велике, що ви все здобудете, якщо робите все так, як треба. Якщо ви хочете жити в палаці – ви житимете в палаці; якщо ви хочете правити небесами – ви правитимете небесами; якщо ви прагнете здобути переродження в чистій країні – ви здобудете переродження в чистій країні; якщо ви хочете створити всесвіт – ви створите всесвіт; якщо ви хочете стати Брахмою – ви станете Брахмою. За умови, звичайно, що ви реально практикуєте і застосовуєте вчення. Це питання лише практики й зусиль. Але для цього треба бути готовим узяти відповідальність за своє духовне життя. Навіть духовний учитель не може взяти відповідальність за ваше духовне життя. Як він не може приймати за вас їжу, так само він не може взяти відповідальність за ваше духовне життя.
Духовний воїн і внутрішня санкальпа
Відповідальність за духовне життя означає особисте внутрішнє рішення очищати й трансформувати себе. Буває так, що людині здається, що вона взяла на себе відповідальність. Але минає час, і вона бачить, що та міра відповідальності, яку вона взяла, недостатня, що потрібен цілком новий рівень.
Якщо людина гнівається, ображається, нечисто бачить, то це результат того, що людина просто не взяла відповідальність. Вона ще сансарин, обиватель, дуже міцно пов’язаний своїми кармами. Вона навіть ще не духовний воїн.
Духовного воїна ви «на полові не проведете». Спробуйте духовного воїна так легко спокусити, розгнівати, звабити, збентежити, засмутити, знизити його настрій. У нього є внутрішній стрижень, внутрішня санкальпа. Духовний воїн – це зовсім інша істота. З ним можна що завгодно робити, але його дух, настрій, санкальпу не змінити. Радше він сам вам їх змінить. Якщо ви стикаєтеся з духовним воїном, то будьте готові зустрітися з віра-бхавою, а ця віра-бхава безкомпромісна, тому вам доведеться її поважати. Ви скажете: «Так, тебе не можна похитнути. Ти – віра». Чому? Тому що духовний воїн прийняв відповідальність, глибоко всередині себе він прийняв рішення. І це не чиєсь рішення, а це його власне рішення, про яке він постійно пам’ятає.
Коли ви глибоко всередині себе прийняли таке рішення, то ви самі є господарем собі. Інші люди й обставини вже не можуть вас похитнути. Ви самі вирішуєте – гніватися вам чи ні, страждати вам чи радіти, переживати щось чи не переживати. Інші тут зовсім ні до чого.
Суб’єктивність сприйняття і п’ятичленна формула
Поки людина не прийняла духовної відповідальності, у неї завжди винні інші люди, зовнішні обставини тощо. Тобто вона завжди шукає причину зовні. Але насправді залежати від усього цього й жити в такому всесвіті – це означає ще не взяти на себе справжню відповідальність за своє життя. І є така приказка: «Хочеш когось критикувати, критикуй самого себе».
У п’ятичленній формулі перша ланка – усе зводити до розуму. І багатьом здається, що це якась абстрактна філософська формула. А це формула життя, яка означає, що треба все зводити до себе, до того, хто бачить, хто оцінює, хто думає.
Колись був класик марксизму – Володимир Ленін. У своїх працях, в одному зі ста томів своїх робіт, він, аналізуючи політичну ситуацію, давав таку упадешу: «Коли ви бачите певну політичну акцію, ви одразу маєте поставити запитання: "Хто за цим стоїть? Кому це вигідно?"»
Так само й ви, коли чуєте чиєсь судження або судження свого розуму, маєте одразу ж запитати себе: «Для кого це так? Хто це говорить?» І ви одразу ж побачите суб’єктивізм цього, тому що суб’єктивізм присутній узагалі в усьому. У принципі не існує об’єктивних речей, а є лише суб’єктивізм. Те, що здається об’єктивним, – це просто велика маса різних суб’єктивних точок зору, тобто це все одно суб’єктивізм. Це дуже добре видно на якихось великих процесах.
Наприклад, у мирському житті кажуть: «Америка – наддержава, яка нав’язує свій вплив іншим країнам». Можна запитати: «Для кого це так?» Америка так не вважає, вона вважає інакше.
Або хтось каже: «Росія – це така-то країна». Можна запитати: «Для кого це так?» Для росіян це так, а для інших істот це зовсім не так. Усе дуже суб’єктивно, дуже відносно.
Китай вважає, що Далай-лама – недобра людина, тому з ним не хочуть вести переговори. У Китаї дуже невдоволені, коли Далай-ламу визнають де-небудь у світі, а безліч живих істот, навпаки, вважають Далай-ламу втіленням Авалокітешвари (божеством, що втілилося в тілі).
Злодій, бачачи Будду, розглядає його з позиції: «Як би його краще обікрасти?» А Будда, дивлячись на злодія, бачить у ньому потенційного святого, того, хто стоїть на шляху становлення. Тобто все впирається в кармічне бачення, у точку зору.
І коли ми запитуємо: «Для кого?», усі ці численні точки зору, вікові упередження, національні та культурні межі, рамки, стереотипи, шаблони, умовності – усе це починає руйнуватися. Усе це вже неважливо, тому що ми виявляємо суб’єкт, ми бачимо корінь. І корінь – це ваша власна свідомість. Для кого? Для мене, тому що більше нікого немає. А якщо для мене, то це означає, що все розгортається всередину, і тоді будь-яка зовнішня проблема переходить у питання споглядання, самодослідження, самозвільнення.
Усі наші активності, труднощі в зовнішньому світі – це наслідок наших самскар. Коли на рівні самскар самозвільнення не настає, це переходить на фізичний рівень. Якщо ваше самозвільнення настільки глибоке, що все це вирішується на рівні свідомості, на рівні тонкого тіла, то на фізичному рівні не залишається карми, яку треба переживати, залишаються тільки ігри.
Механізм самозвільнення
«Постійно думаючи: "Я заплутався, я розлютився", – людина справді починає злитися. Усвідомлюючи: "Я не розгніваний", – вона знову набуває втраченої рівноваги».
Розум має здатність займатися проєктуванням. Таке проєктування відбувається постійно, ми можемо жити, не проєктуючи. Жити, не проєктуючи, – це і є перебувати в оголеному усвідомленні. Але проблема полягає в тому, що проєктувати – це властивість розуму. Самскари, що перебувають у тонкому тілі, прагнуть втілитися, розгорнутися. Якщо ми не пильні й не відстежуємо їх, вони обов’язково втілюються. І коли це відбувається, це й називають кармічною діяльністю. Живі істоти не можуть не слідувати закону карми. Настають певні періоди життя, коли самскари їх просто штовхають на ті чи інші думки, слова й учинки.
Але йогін, який розгорнув розум усередину й займається дослідженням, бачить, як усе це відбувається, увесь механізм видно йому як на долоні й добре зрозумілий. Тоді самскари не змушують його діяти й говорити. Він учиться ці самскари за допомогою розпізнавання (вівека-відьї) «збивати на льоту».
У той момент, коли самскара помічається, усвідомленість відокремлюється від самскари, свідомість не полишає чистого усвідомлення, і тому самскара стає «холостим пострілом»: вона виходить, але усвідомленість із нею не ототожнилася, від неї більше немає шкоди. Коли таке відбувається, самскара значно ослаблена. Якщо самскара не ослаблена, вона збуджує врітті (коливання розуму), які починають рухати вітри каналами, і у відповідній чакрі починається вібрація. Ця вібрація змінює біохімію та фізіологію тіла, даючи різні васани (імпульси) і спонукаючи діяти. Але якщо самскара помічена й чиста свідомість звільнилася від неї, вона все одно проходить, але значно ослабленою. І коли вона викликає врітті на поверхні розуму, ці врітті гасяться завдяки тому, що більша частина розуму все-таки утверджена в чистому усвідомленні, а чисте усвідомлення має більшу масу або більшу гравітаційну вагу, ніж самскара.
На ще вищому рівні самозвільнення самскара подібна до маленького астероїда, який притягується до великої планети. Якщо маленький астероїд у космосі потрапляє в гравітаційне поле великої планети, то він захоплюється цим полем і внаслідок цього змінює траєкторію свого руху. Сила тяжіння великої планети притягує астероїд, і астероїд падає на неї, піднімаючи мільйони тонн пилу, а потім заспокоюється, тобто далі вже не летить. Так само чиста свідомість притягує самскару, самскара ніби «падає» на цю свідомість, розчиняється і більше не породжує жодних рухів.
Практика самозвільнення на рівні образів
«Коли сон усвідомлюється як сон, він більше не може обманути людину. Як тонке тіло стає щільним матеріальним тілом через повторювані думки, так і зворотний процес можна запустити істинним знанням».
Є практика, що допомагає поглибити самозвільнення, коли ви тренуєте свою розрізнювальну мудрість, розпізнаючи найтонші самскари, що виникають у свідомості. Суть практики в тому, що ви розслабляєтесь і дозволяєте уму рухатися як завгодно, створювати будь-які думки й оцінки, переживати будь-які досвіди сприйняття. Але в той момент, коли в умі з’являється якась первинна вібрація, ваше завдання — зупинитися й глибоко проаналізувати її.
Наприклад, ви йдете, і ваш погляд падає на двері душу. Ви, можливо, в умі ще навіть не проговорили, не усвідомили, але у вас виникло тонке бажання: «Так, добре було б прийняти душ». Ви не даєте далі уму розвивати цю думку, а намагаєтеся глибше дослідити це й помітити, як у свідомості виник образ певного бажання. І в той момент, коли ви його помічаєте за допомогою розрізнювальної мудрості, ви відділяєте цей образ від самої чистої свідомості. І тоді цей образ звільняється.
Або ви йдете, а вам щось на дуже тонкому підсвідомому рівні не подобається. Але якщо ви це швидко помічаєте й зупиняєте ум, то бачите вже створений образ. Ваше завдання — помітити цей образ, відрізнити від чистої свідомості й відділити. І тоді цей образ зникає.
Така здатність глибокого самозвільнення на рівні образів — це високий рівень нідидг’ясани. Вважається, що його можна досягти лише на стадії, яка називається «залізний ланцюг», раніше не можна. Стадія «залізний ланцюг» означає таку поглиненість природною усвідомленістю, що ви можете проникати на цей рівень. Така людина не прив’язана до власного стереотипу мислення. Її ум дуже вільний, тому вона дуже легко може змінювати свій стан.
Трансмутація фізичного тіла
Васіштха говорить: «Як тонке тіло стає щільним матеріальним тілом через повторювані думки, так і зворотний процес можна запустити істинним знанням». Це дуже важливі слова, які виражають суть езотеричних практик божественної гордості та ілюзорного тіла.
Вищі стадії садхани божественної гордості полягають в об’єднанні бхави з праною й фізичним тілом та в трансмутації фізичного тіла. Як тонке тіло, ущільнившись, стало щільним (фізичним), так само в результаті садхани лінії божественної гордості фізичне тіло розущільнюється й перетворюється на тонке, нематеріальне тіло. Тут виконуються шість особливих садхан. Три з них називаються «вітер бхави», «струна Наради», «тіло Датти». Також виконуються три інші садхани, які називаються «бхава», «спанда» і «шакті». Це особливі методи просунутого споглядання, що дозволяють так глибоко поєднати бхаву споглядальної присутності з фізичним тілом і пранами, що фізичне тіло змінює частоту своєї вібрації. Це стадія для досягнення сиддхі.
Наприклад, змінивши частоту вібрації, таке фізичне тіло переходить на рівень води, потім — на рівень вогню, потім — на рівень вітру. На рівні вітру можна левітувати й проходити крізь стіни. Під час переходу на рівень простору можна телепортуватися, переміщатися, причому без зусиль, а просто силою наміру, оскільки якості вібрації тіла стають іншими. Це практики розділу лайя-сиддхі.
