Коментар до тексту «Сто тисяч пісень Міларепи»
Говориться, що Міларепа, підкоряючись настановам Гуру, вирушив на засніжений схил гори Йолма, де жив у печері тигра. До нього прийшли п’ять молодих черниць, які попросили в нього настанов щодо медитації. Вони сказали: «Кажуть, що це місце сповнене страху, що ти практикуєш приборкання і гнівну присутність для швидкого прогресу. Так це чи ні?»
«О, скільки щастя в міріадах проявів! І злети, і падіння — мені все на радість! Блаженне тіло, якщо карми немає лихої. І що ж насправді, як не щастя? Усе це плутанина без початку й кінця. І що сильніший страх, то я щасливіший. Яке щастя — смерть пристрастей і почуттів! Що міцніші пристрасті й болючіші страждання, то радіснішим і веселішим можна бути. Яке щастя — не мати хвороб! Яке щастя — всією істотою мати здатність пізнавати страждання і радість як одне. Яка радість — грати всім тілом, кожним жестом і рухом із тією силою, прояву якої сприяє йога».
Принцип єдиного «смаку»
Тут Міларепа говорить про те, що в стані одного «смаку» для йогіна все є радістю: духовні злети й падіння, погана карма і добра. Є такий вислів: «Стояти як гора і текти як річка». Це фундаментальний принцип ануттара-тантри.
Стояти як гора — це означає, що ум непохитно перебуває в стані рівності, він укріплений у недвоїстості, коли ви, наприклад, сидите й об’єднуєтеся з елементом землі або медитуєте на порожнечу. Це алмазна непохитність ума.
Текти як річка — це означає, що коли ми виходимо з цього стану недвоїстості, то проявляємо гнучкість у відносних ситуаціях, всюди відчуваючи радість, тому що володіємо єдиним «смаком». Єдиний «смак» ми отримуємо зі стану недвоїстості, коли ум перебуває в порожнечі. Коли ж ми виходимо з недвоїстості, ми течемо, подібно до річки серед розмаїття ситуацій. Така течія — це і є різновид сахаджа-самадхі. У тантрі є вислів «самадхі текучої річки», який указує на це. Його любив практикувати Міларепа. Це означає, що самадхі триває в будь-яких ситуаціях, наш ум непохитний у будь-яких ситуаціях, тому йогін завжди відчуває позамежну радість.
Три якості ума
В одній зі своїх пісень Міларепа говорить, що ум невіддільний від Джерела і має три якості:
- Перша його якість — самоусвідомлення, тобто йому споконвічно властива якість абсолютності
- Друга якість — самопроменистість, самоосвітленість, тобто йому споконвічно властива якість світла
- Третя якість — саморадісність, тобто йому споконвічно властива якість радісності
Усе полягає в тому, чи вдивляємося ми щосекунди в природу Ума, чи блукаємо в лабіринтах своїх ілюзій і грубих станів. Той, хто безперервно вдивляється в природу Ума, перебуває в стані, близькому до стану текучої річки. І навіть якщо він ще не є великим майстром самадхі, він відчуває самоусвідомленість і самопроменистість цього Джерела, він завжди саморадісний, тобто його радість не зумовлена чимось зовнішнім. І тоді всі його дії також сповнені краси, радості й гармонії, тому що він відчуває велику силу й енергію саморадісного Джерела.
«Після цього Міларепа дав посвяти й усні настанови цим п’ятьом молодим новонаверненим черницям. Після практики його повчань протягом певного часу в них зародилося світло внутрішнього розуміння. Радості Міларепи не було меж, і він заспівав про нектар настанови: «О, мій Гуру!»
Пісня радості йогіна
Ця пісня так і називається «Пісня радості йогіна», тому що вказує на таку якість початкового ума, як саморадісність. Коли ми не маємо довіри, не вдивляємося в глибинну природу «Я», наша саморадісність затьмарюється почуттями, емоціями та хмарами думок. Ми її можемо відчувати лише в якісь моменти, коли планети зійшлися й дали якісь сприятливі астрологічні аспекти, коли вітри перебувають у найкращому стані, коли канали й бінду так зійшлися, що в центральний канал надходить більше прани, коли в медитації ум тече односпрямовано. І тоді на якісь миті ми вловлюємо цей проблиск радості. Через свою недосвідченість ми пов’язуємо його з якимись ситуаціями чи діями.
Однак, з погляду природного стану, ця радість існує від початку і навіть не особливо залежить від якихось астрологічних впливів чи стану енергетичних каналів. Тут питання лише в нашій відкритості та нашій безперервній увазі до цієї радості. І Міларепа тут пише, що хочеться ще веселіше скакати, бігати, танцювати й пустувати. Тобто він говорить, що цей стан триває незалежно від сидячої пози чи від виконуваних практик, він об’єднаний із будь-якими положеннями тіла.
Таким чином, просто перевіривши, налаштовані ви на цю саморадісність чи ні, ви можете дізнатися ступінь свого просування в практиці й оцінити, наскільки ви уважні.
Настанови про служіння і самаю
«О, мій Гуру, що знає безпомилковий шлях до звільнення. Учителю досконалий, великий співчутливий, прошу, не покидай мене ніколи. Будь завжди наді мною, як коник із самоцвітів, що увінчує дах над домом. Слухайте, послідовники дхарми, гей, споглядальники, що сидять тут. Хоч і вельми численні повчання Будди, той, хто може практикувати цей глибинний шлях, воістину обдарований. Якщо ви бажаєте стати Буддою протягом одного життя, ви не повинні стяжати речі цього світу й дражнити самолюбування. Інакше ви заплутаєтеся між добром і злом, і так можете опинитися в царстві злиднів. Коли ви служите вашому Гуру, утримуйтеся від думок: «Я — той, хто працює, Він — той, хто насолоджується». А якби у вас було таке в думках, сварка й розлад неминуче підуть за цим, і ніколи не здійсниться ваше бажання».
Тут ідеться про принцип самаї. Коли ми займаємося служінням, ми виконуємо, звісно, власну практику. Якщо в нас є думки, що ми робимо це за монастирською дисципліною чи за вказівкою управителя, то це різновид нечистих думок і неналежне ставлення до служіння. Будь-яке служіння потрібно розглядати саме як чудову практику, як те, що просуває аналогічно медитації й технікам. Якщо ви будете так розглядати служіння, ви просуватиметеся найкращим чином.
Часто можна бачити, що людина старанна в ученні чи техніках, але служіння сприймає як необхідне зло, яке треба терпіти, як не дуже радісний додаток до духовного життя, який треба виконувати, оскільки потрібно забезпечувати себе. І тоді вона вимушено виконує служіння, щоб до неї просто не чіплялися. Коли практик зрощує таке ставлення, це говорить про те, що десь усередині в нього є фундаментальне глибинне нерозуміння.
Коли ми дозріваємо, то раптово відчуваємо, що служіння подібне до серця в наших грудях, зіниці нашого ока, що це насправді спосіб нашого підношення Ясному Світлу, це наша вдячність, наше захоплення, наше саморозкриття і творче самопроявлення. Це взагалі все! Ба більше, це навіть виявляється як найголовніша практика, яка важливіша, ніж технічні практики й обертання енергії в тілі, оскільки жодні технічні практики й обертання енергії не звільнять нас від ілюзії «я», від наполегливого чіпляння за самість. Цей демон «я» якраз і є найголовнішим чинником, який ввергає в сансару. А служіння не дає его жодного шансу вижити, воно постійно відриває істинну свідомість від его. Розмивати й послаблювати его не потрібно, адже в істинного практикуючого его має бути в нормі, його особистість має бути сильною. Тим не менш служіння відриває сутнісну свідомість від его, постійно розгортаючи її на факт існування Ясного Світла, на об’єкт самовіддачі.
Чисте бачення і тантричні приписи
«Коли ви дотримуєтеся тантричних приписів, не допускайте асоціації з порочним, інакше злими впливами ви будете заражені й опинитеся перед ризиком порушити приписи».
Тут говориться, що коли ви слідуєте шляхом самаї, то не майте нечистих думок. У будь-яких ситуаціях усе перевертайте так, щоб бачити в чистому баченні. Чому необхідно так робити? Тому що сприйняття сансари як такої — це вже саме по собі нечисте бачення. Щоразу, коли ми судимо про що-небудь, це, в принципі, прояв нашого нечистого бачення. І йдеться тут не про щось конкретне, а про бачення в принципі. Припустімо, ми думаємо: «Це дім. Це людина, а це собака. Це добра людина. Це гарний дім». Ми складаємо певне судження, але воно від початку вже нечисте, тому що в нас є суб’єкт, який судить, і він занурений у певне кармічне бачення. Від початку вже є подвійність, уже є розділення. Звичка до чистого бачення поступово усуває таку тенденцію.
«Коли ви зайняті навчанням і вивченням, не прив’язуйте себе до слів із гордістю, інакше сплячий вогонь п’яти отруйних пристрастей спалахне, і ваші доброчесні думки та вчинки будуть спалені».
«Не прив’язувати себе до слів із гордістю» означає не фіксуватися на інтелектуальних переконаннях. Припустімо, людина, яка не відкрила стан усвідомленості поза концепціями, може сильно спиратися на слова. Вона може мати різні думки, проте, доки ці думки розумові, вони нічого не варті. Людина з вищою реалізацією просто подумає: «Боже мій, яка убога свідомість! Що він узагалі белькоче! Він узагалі сліпий! Він навіть не бачить тієї свідомості, що за словами, і щось відстоює, думаючи, що проблема в цьому. А проблема в його несвідомості».
Не чіпляйтеся за розумове розуміння і, тим більше, не зрощуйте гордість, виходячи з цього розуміння. Коли ви трохи просунетеся, усе може виявитися зовсім іншим, навіть таке розумове розуміння й чіпляння.
Застереження для практиків
«Коли ви медитуєте у віддаленому місці з друзями, не женіться за дуже багатьом, інакше ваші добрі діяння призупиняться і ваша відданість розвіється. Коли ви практикуєте шлях із формою, школи нашіптуваної передачі, не заклинайте демонів, не відганяйте від себе духів, щоб не піднялися демони всередині вашого ума і не спалахнуло прагнення до цілей земних».
Іноді, коли людина практикує методи тантри, у неї можуть виникати видіння або відчуття, що їй чиняться перешкоди. І тоді вона, уявляючи себе великим тантристом, намагається приборкувати духів, воювати з ними, начитувати мантри, гнівні заклинання тощо. Але насправді виходить так: що більше вона намагається приборкувати й робити різні магічні дії, то більше таких перешкод вона відчуває, забуваючи настанови, що коли ум спокійний, то все навколо теж спокійне. Що більше йогін застосовує магічні засоби, то більше його власний ум виходить з-під контролю. І часто такі магічні засоби є способом тонкого чіпляння за его.
Коли ж йогін залишає як є і практикує рівність присутності, раптово перешкоди починають зникати самі, без потреби застосовувати якісь магічні засоби.
«Коли ви здобули досвід осягнення, не демонструйте ні свої таємні можливості, ні ясновидіння, щоб таємні слова й символи не вислизали геть, щоб заслуги й духовна інтуїція не послаблювалися».
Переживаючи якийсь досвід, не слід одразу кричати про нього на весь голос. Тонкі стани легко втрачаються, їх можуть збити чужі тонкі думки.
«Знай про ці пастки й уникай їх. Не чини злих справ, не їж спокусливої їжі, не бери на себе тягар мерця. Не вимовляй солодких слів на догоду іншим».
Фраза «не бери на себе тягар мерця» стосується ситуації, коли духовний практик приймає пожертви за поминання померлого. Але якщо йому дають саме як священнослужителю, то він бере на себе тягар за свідомість тієї людини, яка в бардо, тобто її карму. А таку відповідальність може брати лише практик високого рівня. Якщо ж це робить практик низького рівня, то він просто звалює на себе зайві турботи.
Настанови про пошук шляху
«Будь шанобливий і стриманий, і ти знайдеш свій шлях».
Монахині потім запитали Міларепу, як би їм знайти свій власний шлях, і попросили його продовжити настанови. У відповідь Міларепа заспівав:
«Я засвідчую свою пошану моєму милостивому Гуру, я прошу удостоїти мене хвиль твоєї прихильності. Прошу, допоможи мені, злиденному, щасливо медитувати. Хоч і ви, діти нового покоління, проживаєте в містах, затоплених оманливою кармою, зв’язок із Дгармою все ж залишається. Раз ви почули слово Будди, то йдіть тепер до мене й не заблукайте. Постійною практикою накопичення заслуг ви виплекаєте відкритість до відданості. На вас тоді зійдуть благословення хвилі, і відповідне справжнє усвідомлення почне зростати. Але навіть якщо ви будете робити все це, допомога буде лише незначною, якщо ви не досягнете повної майстерності. Маючи жалість до вас, я даю зараз вам це наставлення. Слухайте уважно, мої юні друзі. Коли ви самі в усамітненні, не треба думати про міські розваги, інакше підніметься хтось злий у вашому серці. Поверніть свій ум усередину, і ви знайдете свій шлях».
Контроль ума і присутність
Зазвичай на Віная-самхіті каються у зовнішніх діях. А досвідчений йогін помічає не лише зовнішні дії, а також думки й емоції, тобто він помічає сансару всередині себе. І він безперервно пильнує, щоб несвідомі думки не відводили його в сансарний стан. Якщо йогін недосвідчений або не оволодів присутністю, йому просто треба відсікати нечисті думки. Таких думок спливає багато, але монах і відрізняється від звичайного практикуючого мирянина саме тим, що може помічати сансарні думки, не йти за ними, блокувати їх, відсікати, пригнічувати, як сильний слабкого.
Якщо ви не володієте такою силою волі, то ви не є духовним героєм, бо істинний духовний герой може приборкати будь-які нечисті рухи свідомості. Якщо ж ви оволоділи присутністю, то у вас з’являється додатковий шанс очищати свій ум за допомогою присутності. Ви не лише можете блокувати неправильні рухи свідомості, наприклад гнів, сексуальні бажання, чуттєві прив’язаності до чого-небудь, ви їх можете звільняти. Тобто ви миттєво повертаєтеся в споконвічний стан, замість того щоб звично за ними йти. І тоді всі ці думки знецінюються, вони стають подібними до брижів на воді й розходяться за кілька секунд.
Роздуми про сансару і рішучість
«Коли ви медитуєте наполегливо й із рішучістю, ви повинні думати про лихоліття в сансарі та невідомість смерті. Остерігайтеся здобування мирських благ, мужність і терпіння тоді зростуть у вас, і ви знайдете свій шлях».
Коли ви вчора в Москві проводили семінар, там були два колишні монахи. І вони свого часу старанно практикували, усвідомлюючи, чим займаються, тобто вони мали серйозні наміри. Проте в них були обмеження й прив’язаності, тому вони не змогли віддати себе практиці повністю. Коли людина, яка обрала шлях монаха, потім опускається і знову входить у мирське життя, то це погана карма. Правду кажучи, це не лише її особиста карма, а й загальна карма, тому що така людина, накопичуючи погану карму, своєю поведінкою знижує свідомість інших. Тобто вона руйнує віру в інших і ганьбить Дгарму.
Тому, коли ви надягаєте чернече вбрання, завжди поважайте свій вибір і підтверджуйте його тричі на день, щоб мати рішучість, як у рога носорога. Думайте приблизно так: «Я обов’язково стану пробудженим. Я буду безперервно практикувати й накопичувати заслуги. Хай там як, я піду вперед і досягну звільнення. Чи власними зусиллями, чи милістю святих, але я обов’язково реалізуюся». Насправді такі підбадьорливі слова потрібні лише для йогінів категорії пашу. Йогіну-герою (віра) або дів’я-йогіну (божественному) такі слова не потрібні, бо вони в нього в серці горять, як смолоскип. Він сам їх може сказати кому завгодно. А якщо вас треба підбадьорювати, то ви ще дуже далекі від стану істинного учня Гуру.
Якщо учень істинний, то він кого завгодно так зарядить Дгармою, що той надихнеться не менше, ніж від слів Міларепи.
Подальші наставлення про практику
«Коли ви в пошуках глибинного вчення практики, не прагніть пристрасно до дослідження або до того, щоб стати вченим, інакше мирські дії та бажання переважать, а тоді саме це життя буде викинуте на смітник. Будьте шанобливими й скромними, і ви знайдете свій шлях. Коли до вас приходять різні види досвідів у медитації, не пишайтеся і не поспішайте розповісти про це людям, інакше ви потурбуєте покровительок і матерів. Медитуйте, не відволікаючись, і ви знайдете свій шлях».
Зрозуміло, цим потрібно ділитися з Гуру або духовними наставниками, коли виникають питання щодо досвідів чи медитації.
Ставлення до Вчителя
«Коли ви супроводжуєте свого Вчителя, не дивіться на його плюси й мінуси, інакше ви знайдете гори помилок. Лише з довірою та милістю ви знайдете свій шлях».
Якщо ваш розум має нечисту свідомість, ви можете знаходити мінуси навіть там, де їх немає. Наприклад, одна черниця подумала про монаха: «Як же неправильно він зробив! Як він може так чинити?!» А потім у її розумі промайнула думка: «Який учень, такий і Гуру». Вона одразу ж схопила себе за рот і розкаялася.
Коли ви приймаєте принцип самаї, ви раз і назавжди приймаєте рішення чистого бачення і більше до цього навіть не повертаєтеся.
Взаємини в духовній громаді
«Коли ви відвідуєте святі зібрання з братами й сестрами по Дхармі, не думайте про головну роль, інакше ви викличете ненависть і пристрасне бажання. Це піде врозріз із приписами. Виправляйте себе, розумійте одне одного, і ви знайдете свій шлях».
Міларепа говорить про дуже важливе: «Виправляйте себе і розумійте одне одного». Коли ви надто зациклені на собі, ви не розумієте одне одного, а хочете розуміти лише себе, тобто думати про те, як вам буде краще або як у цій ситуації поставити себе у вигідніше становище. Але уявіть, що інша людина перебуває в такому самому стані й хоче перетягнути ситуацію на свій бік, тому що теж розуміє лише себе, а вас впритул не бачить. Тобто ви їй абсолютно байдужі, бо в неї вже є інший об’єкт для розуміння – власне дорогоцінне «я». І коли два такі «я», які хочуть розуміти лише себе, стикаються, то, звичайно, вони ніяк не можуть домовитися.
Коли ви відкриті й ставите себе на місце іншого, ви можете розуміти не лише себе, а й іншого, ви можете бачити ситуацію очима іншого. Тоді ви стаєте дуже гнучким і бачите ситуацію з різних точок зору. Ваше его вже не таке вперте, тому ви можете йти на компроміс, лавірувати, домовлятися. Ви можете завжди бути гармонійними, у вас немає гострих кутів у спілкуванні.
Можна сказати, що це різновид гнучкості «самадхі плинної ріки», гнучкості природного стану, коли він відгукується і проявляється в різних ситуаціях. Коли ж людина надто прив’язана до себе, у неї такої гнучкості немає, тому що вона прямо пов’язана зі здатністю до самовіддачі й відпускання себе.
Далі тут говориться «виправляйте себе». Практика чернецтва – це практика, коли ви постійно виправляєте себе, якщо розум або поведінка вислизають. Хоч би як далеко вони вислизали, ми завжди можемо себе виправити – у цьому немає жодних проблем. Тобто проблема не в тому, що розум або емоції вислизають, а в тому, що ми забуваємо виправляти себе.
Чесність у духовній практиці
«Коли ви збираєте милостиню, не використовуйте Дхарму для обману й здобуття вигоди, інакше ви стягнете себе на нижчий шлях. Будьте чесними й щирими, і ви знайдете свій шлях. І, крім іншого, пам’ятайте завжди і всюди: ніколи не будьте самовпевненими й гордими собою, інакше самомнение змусить брати на себе надто багато, і ви будете перевантажені удаванням. Якщо відмовитеся від обману й претензій, ви знайдете свій шлях».
Говориться, що учнів надихнула рішучість старанно практикувати, працювати й відкинути мирське. Вони захотіли піднести Міларепі золоту мандалу, але Міларепа відмовився від золота, а натомість дав їм настанови.
