Коментар до тексту «Йога Васіштха», глава шоста «Методи поклоніння Богу» (Дева-пуджа)
Шива продовжує давати настанови Васіштсі.
Бог продовжив:
«Слід поклонятися весь час, перебуваючи в цілковитому спокої щодо приємних і неприємних сприйняттів».
Цю фразу треба запам’ятати: «... у цілковитому спокої щодо приємних і неприємних сприйняттів». Якщо ви дотримуєтеся настанов цієї фрази, то це ключ до єдиного «смаку». Так уже влаштований цей світ, що тут вистачає як приємних, так і неприємних сприйняттів. Ті, хто перебуває в невіданні, поглинуті ілюзіями, непокояться через неприємні сприйняття й пристрасно жадають переживати приємні. Це відбувається внаслідок природної схильності розділяти реальність, приймати й відкидати. Але йогін, який іде шляхом звільнення, має чинити навпаки. Це справжня практика, що веде до звільнення. І щоразу, коли ви залишаєтеся спокійними внаслідок неприємних чи приємних сприйняттів і шукаєте ту Єдину інтегральну Свідомість, яка їх об’єднує, ви по-справжньому виконуєте тапас, садхану єдиного «смаку» та прогресуєте. Але якщо ви дозволяєте собі непокоїтися через це, то втрачаєте свою духовну силу й рухаєтеся шляхом, протилежним до шляху звільнення. Коли Шива говорить «слід поклонятися...», цим підкреслюється, що відносний розум має перебувати у відданості та вірі щодо вищого «Я».
Часто нам бракує віри. Без віри споглядальна практика вироджується, стає грою ясності, «наворотами» інтелектуального розуму. Без віри людина бреде в глухому куті, спираючись лише на власне розуміння. І тоді її ясність іноді може серйозно заплутувати її. Натомість, якщо є віра, то ясність як така посідає підпорядковане становище. Ясність добра у відносному вимірі, але в абсолютному сенсі, у погляді ясності нічого робити, оскільки ясність оперує двоїстими категоріями. Ясність — це ігрове розрізнення, а віра — це момент абсурду, парадоксу, ірраціонального. Саме тому істинна споглядальна присутність лише починається з ясності, але не закінчується нею. Вона ґрунтується саме на вірі.
Шива говорить:
«Усе слід розглядати як добре й благословенне (або все можна розглядати як суміш божественного й диявольського)».
«Усе слід розглядати як добре й благословенне» не означає, що ми можемо плутати гнилу їжу з якісною й думати: «Ну, все це добре, благословенне». Хоча деякі сиддхи саме таким шляхом досягали єдиного «смаку». Насамперед потрібно навчитися розглядати все як добре й благословенне на рівні погляду. Якщо ви не здобудете чистого бачення, у вас завжди будуть сумніви, негативні оцінки, підозри щодо інших. У вас завжди буде «черв’ячок» у душі, який підточуватиме вас зсередини. Замість того щоб прогресувати, ви будете заклопотані цим «черв’ячком». Але чисте бачення означає, що всі «черв’ячки» з вашої душі пішли, принаймні на рівні погляду. Ви по-справжньому вірите в глибинне добро, яке лежить в основі кожної живої істоти, кожної людини, кожного явища. Ви по-справжньому сприймаєте чисту природу реальності. І нехай ви ще не цілком її сприймаєте, іноді цього не видно, але на рівні погляду, на рівні переконаності й віри у вас є така абсолютна переконаність у чистій природі реальності.
«Зрозумівши, що все є єдиним вищим «Я», варто поклонятися цьому «Я» в такому дусі. Слід спокійно дивитися крізь те, що приємне й прекрасне, і крізь те, що нестерпно неприємне. Так слід поклонятися вищому «Я».
Стабільність і глибина практики
Рівень вашої практики визначається ступенем вашої стабільності та надійності. Тому, хто здобув глибину в практиці, можна багато довірити, тому що він має стабільність, відповідає за свій вибір, за ухвалене рішення, за свою санкальпу. Він вірний своїм ідеалам, не змінює своїх переконань, не змінює своїх принципів. Чому? Тому що він робить свій вибір із внутрішньої глибини, і цю глибину ніщо не здатне похитнути. А людина, яка робить свій вибір не з внутрішньої глибини, дуже нестабільна, дуже невпевнена. Вона часто зраджує своїм принципам, її оцінки іноді одні, а іноді інші. Саме тому важливо здобути таку внутрішню глибину.
Часто погляд на історичні процеси змінюється. Певний час усі захоплювалися нашим минулим. Потім думка змінилася, усі почали плювати в нього, говорячи про те, яким жахливим воно було. Через деякий час знову починають думати: «А воно було не таким уже й поганим». Це дуже дивно, адже минуле одне й те саме. Люди не можуть втручатися в історичний процес минулого. Але всього за двадцять років, спостерігаючи за оцінками історичного минулого, я побачив, як його сприйняття змінилося щонайменше тричі. Це означає, що люди не мають справжньої глибини в оцінюванні історичного минулого, тому їхня думка залежить від подій, ситуацій, кон’юнктури. Але йогін має сприйняття на зовсім іншому рівні, що перебуває поза межами причин і наслідків та минулого.
Зв’язок з арійською цивілізацією
Приймаючи Прихисток, долучаючись до духовної лінії вчення, ви встановлюєте зв’язок із сиддхами. Сиддхи перебувають у контексті ведичної традиції. Сама ведична традиція ґрунтується на вченнях давніх ріші (мудреців). А самі давні ріші є представниками нащадків цивілізації давніх аріїв. І коли ми вступаємо в контакт із вченням, ми долучаємося до цивілізації давніх аріїв, до цивілізації богів, яка існувала в трета-югу і двапара-югу. Уламки арійської цивілізації збереглися і в калі-югу. Вважається, що нащадки арійської цивілізації жили до настання льодовикового періоду в районі Північного полюса та приполярних областей Росії, де розташовувалася так звана Ар’яна Ваеджо (Арійський Рай), або чиста країна аріїв. Деякі давні джерела стверджують, що це була країна гіпербореїв. Лише після льодовикового періоду залишки цивілізації аріїв почали розселятися по всій земній кулі, давши початок різним народностям і залишаючи уламки своєї культури від Якутії до Німеччини, Індії та Ірану. Наприклад, сліди арійської цивілізації виявлено в районі Мурманська, на острові Хортиця в районі Запоріжжя, у районі Аркаїма та в багатьох інших місцях. Ми є нащадками цієї арійської цивілізації, оскільки вона дала початок слов’янам, германцям, Пакистану, Індії, Ірану.
Я думаю, що у 2008 році ми спробуємо здійснити експедицію до районів Хортиці та Аркаїма з метою етнографічних, археологічних, культурних, парапсихологічних, екстрасенсорних досліджень цих місць, щоб самим зібрати матеріал про арійсько-ведичну цивілізацію. Також такі дослідження буде проведено на території «Дів’я локи».
Коли ми йдемо духовним шляхом, ми не просто стаємо ченцями, ми входимо у світогляд зовсім іншої цивілізації. Дуже важливо зрозуміти, що це була за цивілізація боголюдей, яким був їхній світогляд. І якщо ми хочемо зрозуміти цей світогляд, то нам потрібно зрозуміти світогляд Васіштхи. Якщо ми мали таке гідне минуле, то дуже важливо, щоб ми самі були гідними спадкоємцями такої цивілізації людей-богів і самих богів.
Учні із Запоріжжя планують у районі острова Хортиця, на місці цих досліджень, створити ведичний центр «Ар’я Веда» за планом, розробленим ченцями. Я думаю, що це відбувається не випадково, оскільки за законом карми існують певні причини, що визрівають у певні наслідки.
Ведична цивілізація аріїв — це мандала богів і людей-богів, сакральною метою яких, на відміну від сучасного суспільства, було пізнання Абсолюту, постійний розвиток і вдосконалення. Подібна цивілізація завжди будувалася на світогляді ріші — її засновників. І Васіштха є одним із фундаментальних засновників таких цивілізацій.
Поклоніння без розділень
Шива говорить:
«Слід залишити розділові поняття «це я» і «а це не я» та справді безпосередньо зрозуміти, що «все це воістину є Брахман», єдина неподільна й нескінченна свідомість. У такому дусі слід поклонятися вищому «Я». Завжди, у всіх формах та їхніх видозмінах, слід поклонятися вищому «Я» усім тим, що тобою отримано».
Коли ви отримуєте вчення, дуже важливо керуватися передачею. Часто, займаючись духовною практикою, ми переживаємо різні досвіди порожнечі, ясності тощо. Але всі ці досвіди самі по собі можуть бути цінними лише тоді, коли ми правильно в них орієнтуємося. А правильно орієнтуватися в них можливо, коли ви працюєте з передачею, коли ви взаємодієте з текстами й застосовуєте передачу та текст у житті. Що означає застосовувати передачу в житті? Це означає жити в дусі самаї. Якщо ви не живете в дусі самаї, то проходите повз передачу, навіть якщо все чудово чуєте. Дух самаї означає не лише слухати вчення, а й жити ним, вірити в нього, практикувати гуру-йогу й отримувати від цього користь. Працювати з текстами означає, що вивчення священних текстів переростає в те, що, практикуючи, ви постійно звіряєтеся зі священними текстами.
Чому іноді виникають труднощі з «чистим баченням»? Тому що ми не віримо в настанови й не застосовуємо їх. Навіть коли є конкретна практика, цей «черв’ячок», цей виверткий розум зазвичай каже: «А як це...? А я не бачу нічого чистого! Я дивлюся, але не бачу! Усе, звісно, дуже гарно сказано, але я цього не бачу». Так і не побачиш, доки не зміниш себе! З таким підходом навіть не сподівайся побачити. Щось усередині тебе має докорінно змінитися, ти повинен вийти на інший рівень погляду, тому що тими очима, якими ти зараз намагаєшся дивитися, нічого не побачиш. Дивитися на вчення потрібно очима віри, відданості й правильної практики, а якщо в практиці є відхилення, то як ти можеш побачити? Нічого цього не станеться. Це все одно, що ви намагаєтеся додзвонитися Ананда Лілі, а набираєте номер абонента у Волово. Скажіть, будь ласка, як ви додзвонитеся Ананда Лілі? Адже ви від самого початку набираєте неправильний номер. Так само й тут «чисте бачення» виникає як результат правильної практики гуру-йоги, правильного споглядання й правильного розуміння. Я вас запевняю, що все можливо побачити, якщо ви дотримуєтеся всіх настанов і практикуєте правильно.
Перший крок тут — шраддха (віра). Потім — правильне застосування настанов. Якщо ви правильно їх застосовуєте, то не годуєте в собі черв’ячка сумнівів, не годуєте черв’ячка нечистого бачення — він у вас просто зникає. Попри це, ви завжди зберігаєте розрізнювальну мудрість і не втрачаєте її. Але ваш погляд при цьому докорінно змінюється. Ви повинні по-справжньому сказати: «О, мій дорогий розуме! Ти справді хочеш і далі грати в ці дурні ігри? Якщо ти хочеш продовжувати, тобі треба забути про звільнення. Але якщо ти хочеш справді звільнитися, тобі потрібно припинити всі ці ігри й спробувати насправді зрозуміти, що таке чисте бачення. Тобі треба припинити захоплюватися своєю ясністю й спробувати зрозуміти, що таке дух самозвільнення та віри».
Отже, Шива каже:
«Завжди, в усіх формах і їхніх видозмінах слід поклонятися вищому «Я» всім тим, що тобою отримано».
Погляньте, Шива не каже, що в одних формах можна поклонятися, а в інших — ні, або що можна, але за інших обставин. Він каже, що завжди слід поклонятися вищому «Я». Завжди! Якщо ми розуміємо сенс цього слова «завжди», то від самого початку наше нечисте бачення починає самозвільнятися, наші ілюзії та сумніви також зникають. Ми поклоняємося правильному й неправильному, чистому й нечистому, тому, що нам подобається, і навіть тому, що нам не подобається. Сам факт поклоніння робить наш акт поклоніння завжди відкритим до найвищого Джерела, а отже, благословення не вичерпується. Ба більше, коли ви поклоняєтеся в несприятливих ситуаціях, потік благословення посилюється. Ті, хто цього не розуміє, надто зосереджуються на відносному, не усвідомлюючи, що негативні умови можна чудово використовувати для просування. І навіть якщо щось відбувається, то це не ваша проблема. Радше це, можливо, проблема когось іншого.
Шива знову каже:
«Слід поклонятися вищому «Я», полишивши відмінності між бажаним і небажаним або навіть зберігши такі відмінності, але використовуючи їх як матеріали для поклоніння».
Це дуже тонкий момент. Погляньте, Шива каже, що слід поклонятися (тобто перебувати у стані відкритості, самовіддачі, самотрансценденції), залишивши розрізнення між тим, що подобається, і тим, що не подобається. А потім він каже: «...або навіть залишивши такі розрізнення, але використовуючи їх як матеріали для поклоніння». Тобто навіть залишивши таке ігрове розрізнення, але також зробивши його об’єктом поклоніння. Іншими словами, на відносному рівні ви можете виявляти поняттєву роботу розуму, пов’язану з розрізненням, але ця робота розуму ігрова, вона також є способом такого поклоніння.
Природна насолода без прагнень
«Без прагнень і нічого не відкидаючи, слід насолоджуватися всім тим, що досягається природно й без зусиль. Не слід збуджуватися або впадати в депресію, коли зустрічаєшся з незначними чи значними об’єктами, так само як ані на небо, ані на простір не впливають різноманітні об’єкти, що існують і зростають у цьому просторі. Слід поклонятися вищому «Я» без психологічних викривлень кожним об’єктом, отриманим без зусиль, просто завдяки збігу часу, місця й дії, — незалежно від того, чи зазвичай вважатимуться вони хорошими або нехорошими».
Що це означає? Це означає, що коли надворі погана погода, то ви поклоняєтеся своїми відчуттями незручності від поганої погоди. Коли ви переживаєте якісь хороші чи погані стани, ви поклоняєтеся цими переживаннями. Що означає «поклоняєтеся»? Це означає, що те сприйняття, яке зазнає цього переживання, возз’єднується з одвічним світлом усвідомлення, з простором чистого «Я», налаштовується на його низхідну силу, відкривається йому й віддається.
Шива каже:
«У цій процедурі поклоніння вищому «Я» будь-який предмет, що згадується як необхідний для поклоніння, має ту саму природу, що й усе інше, хоча все може називатися різними словами».
Який би предмет не згадувався, він має ту саму природу, що й усе інше. Що б не відбувалося, яке б відчуття ви не переживали, це не змінює вашої свідомості, не зачіпає ані ваших медитацій, ані вашого погляду. Воно є тим, що ви просто підносите одвічному світлу.
Часто ми говоримо, що в хороших умовах у нас правильний стан, тому ми можемо об’єднуватися й перебувати у присутності. А коли умови трохи змінюються, ми вже цього не можемо. Але наше завдання полягає в тому, щоб, почавши з тепличних умов, перейти до такого споглядання, коли воно може споглядати або поклонятися за найскладніших умов. Ступінь «загартування» у вченні про 16 кала і є таким принципом поклоніння, коли ви можете споглядати в умовах, які можуть здаватися несприятливими, відволікаючими або такими, що надто сильно збивають.
Рівновага як нектар
«Спокій і рівновага — сама солодкість, і ця солодкість виходить за межі розуму й почуттів. Чого б не торкнулася ця рівновага, воно саме відразу стає солодким, яким би не був його опис чи визначення».
Мабуть, я б тут переклав не «солодкість», а «нектар». І чого б не торкнулася ця рівновага, воно саме відразу стає нектаром, яким би не було його визначення й опис. Якщо ви перебуваєте у правильному стані, то все, що б вас не торкалося, набуває природи такого нектару й стає сприятливим. Духовний рівень практикуючого можна визначити за тим, чи перетворюється на щось чисте й позитивне все, що його стосується, чи стає воно нектаром, чи ні.
Що означає «стає нектаром»? Це означає, що внаслідок взаємодії свідомості з енергією та їхньої інтеграції відбувається трансмутація, яка приводить до того, що простір очищується й гармонізується, стосунки поліпшуються, бачення змінюється на краще. Усе навколо поліпшується й гармонізується. Наприклад, ви побачили, що згоріла лазня, але ваша свідомість з’єдналася з цим, і в результаті виник храм. Ви побачили, що в якоїсь людини нестабільний стан, але ваша свідомість з’єдналася з нею, і вона пішла, натхненна вами. Ви бачите, що в організації є якась системна проблема у стосунках або в матеріальній сфері, але ваша свідомість з’єдналася з цим, і проблема перетворилася на мандалу, на щось високоорганізоване, прекрасне, гармонійне. Ви бачите, що є проблеми в чакрах вашого тіла або каналах, але ваша свідомість з’єдналася з цим, і чакри або канали очистилися. Ви побачили погано відредагований текст, але внаслідок інтеграції цей текст вийшов ідеальним, тому що ваша свідомість миттєво це трансформувала. Ви почули фальшиві ноти, інтегрувалися з цим, і в результаті музика стала ідеальною. Це і є перетворення всього на нектар. Тобто чого б не торкнулася ваша свідомість — прасаду, організації робіт тощо — усе перетворюється на нектар, на щось сприятливе, що підвищує рівень енергії та самоорганізації.
«Лише те є справжнім поклонінням, що здійснюється у стані спокою, подібного до простору, коли розум заспокоєний без найменшого руху думки. Перебуваючи в такому стані спокою, мудрий може відчути нескінченне в собі, навіть зовні виконуючи природні дії, без бажань і відкидання».
Спокій розуму і стан простору
Спокій розуму означає, що у вас немає хаосу думок, які напливають, у вас немає раджасу. Раніше монахи дуже наполегливо стукали у мої двері, а потім убігали, кажучи: «Свамі! Знаєте, що сталося?!» А я казав: «Стоп, стоп, стоп. Давайте повторимо все це в іншому стані». Але останні п’ять років я цього вже не бачу, тобто рівень дуже сильно змінився. У вас уже є спокій, а це означає, що немає хаосу думок. Коли немає хаосу думок, є дзеркало ясності, тобто ви можете перебувати у стані простору. А коли ви перебуваєте у стані ясності та простору, ви відчуваєте нескінченне в собі, навіть зовні виконуючи природні дії, і це переживання нескінченного не зникає.
Медитувати на всевишнє Джерело й перебувати у природному стані — це означає щосекунди переживати нескінченне в собі. По суті, інакше й не можна, тому що ми і є нескінченними. Маючи скінченне тіло і скінченний розум, ми у своїй сутності все-таки є нескінченними істотами. Перебувати у стані сахаджа — це означає бути нескінченним. Той, хто скінченний, той нещасний. Той, хто нескінченний, є істинно звільненим і має найвище щастя.
Поклоніння вищому «Я» через усі дії
«У такому разі нерозуміння, дурість і почуття его не виникають навіть уві сні. Залишайся в цьому стані, о мудрий, сприймаючи все як дитина. Поклоняйся Богові цього тіла (інтелекту, який наповнює його) усім, що приносить тобі час, обставини й навколишнє середовище. Будь спокійним і відмовся від бажань.
Бог продовжив:
Що б ти не робив, коли б ти не робив або не відмовлявся від дії — усім можна поклонятися Богові, який є чистою свідомістю. Розглядаючи все це як поклоніння вищому «Я», яке є Богом, він радіє.
Подобається і не подобається, привабливе і непривабливе — це лише слова, яких не існує поза вищим «Я». Навіть концепції, позначені словами «незалежність», «бідність», «задоволення», «біль», «моє» та «інші», — насправді є поклонінням вищому «Я», тому що інтелект, який приводить до появи цих концепцій, — також вище «Я». Знання космічної Істоти — єдиний належний метод поклоніння їй.
Лише на це вище «Я», або космічну Свідомість, указує вислів «цей світ». О, що за загадкова дивовижа, коли це вище «Я», яке є чистою свідомістю, або інтелектом, наче забуває свою власну природу й стає індивідуальною свідомістю стосовно самого себе».
Щоразу, коли ви дієте, спілкуєтеся, ви повинні запитувати себе: «А чи поклоняюся я таким чином у цю мить? Що я роблю в цю мить?» Буває, що в нас виникає бажання просто поговорити, відволіктися або пофантазувати. Але це можна робити двома способами. Перший спосіб — дотримуватися настанов Васіштхи, тобто навіть коли ви говорите або фантазуєте, усе одно перетворити це на поклоніння, і тоді це буде дією в істинній присутності. Другий спосіб — не перетворювати це на поклоніння, а робити у звичайний профанний спосіб.
Майстерність у чернечій практиці
Чернець — це той, хто має боятися профанних дій. Чернець має претендувати на роль майстра практики. А справжній майстер дорожить своєю репутацією серед практиків, бо поважає себе. Майстрові не годиться припускатися таких самих помилок, яких припускається дилетант, інакше він не підтвердить своєї кваліфікації, зганьбиться й утратить репутацію. Справжній майстер завжди соромиться припуститися навіть найменшої помилки, але не тому, що цього вимагають правила чи заради престижу, а просто тому, що такі дії його негідні. Чернець, прагнучи стати майстром, завжди має уникати профанних дій, тобто не діяти без такого поклоніння, не діяти всупереч настановам Васіштхи. Так само, стаючи майстрами в чернечій практиці, ви також маєте уникати профанності у своїх діях. А профанність можлива лише тоді, коли у вас відсутній такий принцип вищого поклоніння, коли ваші дії відбуваються без благословення вищих шарів свідомості.
Термін «поклоніння» в лайя-йозі використовується нечасто. Шива його використовує. Найголовніше — зрозуміти, що наш відносний розум поклоняється нашому вищому «Я». Він поклоняється йому із самовіддачею, відданістю, відсіканням егоїстичних надій, страхів і чіплянь.
Подолання прив’язаностей
Часто наші егоїстичні надії, страхи й чіпляння заважають такому поклонінню. Щось відбувається — і проявляються наш минулий досвід або наші прив’язаності, і тоді виникають чіпляння, прив’язаність, гнів тощо, тобто те, що затьмарює сам цей принцип поклоніння. Саме тут ченцеві як майстру споглядання важливо вчасно розпізнати таку помилку, не піти на поводі в нижчих порухів своєї душі, а також перетворити все це на такий процес поклоніння.
В одного вчителя був учень, який сам уже перебував на рівні наставника. Коли він подорожував, інший учитель похвалив його й дуже високо про нього відгукнувся. Учень розповів про це своєму вчителеві. Але вчитель суворо вилаяв його й сказав: «Ти, як я бачу, дуже радий цій похвалі! Але не надто до неї прив’язуйся, а краще будь скромним і смиренним».
Ви повинні боятися як лайки, так і похвали, до якої прив’язується ваш розум. Щойно виникає стан поза таким поклонінням, коли є приємне або неприємне, справжній майстер має відразу ж уникати цього як профанного бачення реальності.
