Коментар до тексту «Ішварагiта. Розділ 8»
Коли ми виявляємо повагу до чогось або робимо підношення, то ця енергія посилюється в нашому житті. Упасана і принцип поклоніння побудовані на цьому. Поважайте щось, і воно заповнить ваше життя. Наша свідомість висвітлює з простору ймовірностей Всесвіту те, що ми поважаємо, а те, що не поважаємо, ігноруємо, — зникає з нашого життя. А якщо ми ще супроводжуємо це підношеннями, то воно проявляється ще сильніше, тому що підношення — це енергія, принцип Шакті.
Звільнення — це коли ми починаємо виявляти повагу до тих об’єктів, які уособлюють наше вище «Я», і ігнорувати якісь сансарні об’єкти, наприклад, клеші, щоб вони заспокоїлися, згасли й розчинилися. Робимо підношення святим, Даттатрейї, Ішварі, щоб вони прийшли в наше життя, збільшилися в нашому житті, заповнили його, тому що дуже важливо заповнити своє життя благословеннями священних об’єктів.
Закон заповнення ума
Ум не терпить бути незаповненим, він завжди хоче чимось заповнитися. Якщо ми не заповнимо його чимось святим, чимось благословенним, він постарається заповнити себе майєю (ілюзією, сансарою). Це закон. Навіть у вчених є такий вислів: «Природа не терпить порожнечі». Мається на увазі матеріальна природа (пракріті). Порожнеча — це недвоїстість, це Брахман, вищі таттви, те, що поза категоріями пракріті (матеріального світу). А ось матеріальний світ (пракріті) порожнечі не терпить. Ум теж належить до пракріті, і він не терпить порожнечі, він хоче чимось заповнитися, якщо він не в самадхі. Тому садху свідомо заповнює свій ум потрібними речами, потрібними об’єктами, знаючи, що таке заповнення створює причини для сприятливих (просвітлених) наступних народжень або причини для Звільнення. Одні причини ми прибираємо, інші причини створюємо. У цьому полягає мистецтво духовного життя.
Наприклад, раніше ми створили багато різних кармічних причин, і саме зараз ми на вістрі цих причин. Ці причини змішані, як духовні, так і мирські. Духовні, тому що ви сидите перед Гуру, перед божествами в ашрамі. Це явна ознака духовних причин: ви мріяли про це, ви думали про це, можливо, закликали, молилися, робили підношення святим у минулих життях. Але й матеріальні причини теж є, наприклад, матеріальне тіло — ознака матеріальних причин. Ви не перебуваєте в райдужному тілі, не сидите на лотосі, як божества, і не розтікаєтеся Всесвітом свідомістю, як божества вищих таттв. Це означає, що було достатньо створено й матеріальних причин. Усе це разом дало змішаний результат. Змішаний результат означає наявність і духовних, і матеріальних причин разом.
Духовне життя — це коригування минулого, коли ми духовні причини збільшуємо, а матеріальні причини освітлюємо й облагороджуємо. При цьому ми не відкидаємо саму пракріті (матерію), але ми її освітлюємо, перетворюємо. Наприклад, енергію клеш можливо перетворити на енергію мудрості, матеріальну енергію (матеріальні речі) можна перетворити, задіявши в служінні тощо.
«Ішвара сказав:
– Повідаю інше, найсокровенніше знання, о найкращі з брахманів, завдяки якому людина перетинає жахливий океан сансари. Я — Брахман, Умиротворений, Непроминущий, Чистий, Вічний, Єдиний Бгаґаван, відособлений Верховний Володар. Моє лоно — великий Брахман, у нього Я сім’я вкладаю, кореневою майєю те (лоно) іменується, з нього породжується цей Всесвіт. Першим був Пуруша, Атман. Від Нього породилися Махат, елементи, танматри, чуття і великі елементи».
Види вічари і шлях до звільнення
Доля нас як садху — здійснювати вічару (дослідження). Вічара веде до віваки (розрізняльної мудрості). Вівака веде до вайраґ’ї (відсторонення від ілюзій). Вайраґ’я веде до мокші (звільнення). Така формула.
Вічара буває кількох видів:
- Атма-вічара пов’язана з дослідженням свого Атмана, своєї сутності, своєї суті, своєї самості
- Бахір-вічара пов’язана з дослідженням Всесвіту, таттв, п’яти елементів, Богів, законів Всесвіту, природи (пракріті), закону карми (причинно-наслідкових зв’язків і взаємозв’язку між ними)
- Брахма-вічара — найголовніша — це дослідження Бога, дослідження Абсолюту
І ми, як учені, повинні стати професіоналами в цьому дослідженні.
Порівняння з матеріальною наукою
Учені ведуть дослідження, наприклад, у галузі генетики, нейробіології, когнітивних наук. Кожен просувається у своєму тунелі реальності, і щодня отримує якісь відкриття, досягнення, знання. Потім є прикладна частина науки, коли знання використовуються, переростають у технології й таким чином змінюють світ. За останні сто років, кажуть, відкрито стільки, скільки не було відкрито за все існування людства. Це, звісно, якщо дотримуватися Дарвінівської теорії еволюції, що були динозаври, потім гомо габіліс (людина вміла), потім гомо сапієнс, потім людина прямоходяча і так далі до нинішнього часу, тобто якщо вважати, нібито не було жодних давніх цивілізацій. Хоча реальність говорить про протилежне – Давні Цивілізації існували, і вони були набагато мудрішими за сучасну. Проте за останні сто років зроблено стільки відкриттів, скільки не було зроблено за останні дві тисячі років від Різдва Христового. Суспільство сильно змінилося в плані науки, і це – результат вічари. Учені досліджують матеріальний світ і його закони, рухають суспільство до прогресу. Більшість людей не вчені, більшість людей думають про автомобілі, дачі, яхти, про відпочинок у Туреччині, у Домінікані, на Балі, у Гоа, про гроші, про владу, про те, хто з ким має зв’язок, хто з ким одружився. Більшості людей не цікава наука, їм бракує розуму, тому що світ на дев’яносто п’ять відсотків примітивний. Учених дуже мало, а тямущих і геніальних, які роблять якісь проривні речі, взагалі одиниці, але саме завдяки їм людство зростає. Це Бахір-вічара.
Але ми займаємося іншою вічарою, і ця вічара не дає таких великих вигод у матеріальному плані. Наприклад, ви можете все життя займатися Атма-вічарою і Брахма-вічарою, але це не створить вам якийсь новий Айфон, заснований на Атма-вічарі, це не переросте в нанотехнологію. Це внутрішня технологія, це лише ваше досягнення, ви можете тільки розповісти про це іншим, але це складно прямо втілити в якихось матеріальних речах. Опосередковано втілити можна, завдяки ясності, що відкрилася. Внутрішні технології дають персональну Богореалізацію і змінюють кармічне бачення, але вони не дають досягнень у матеріальному плані. Однак ці внутрішні технології набагато важливіші.
Шлях до «Ахам Брахмасмі»
Ми поступово рухаємося шляхом встановлення зв’язку з Абсолютом та ідентифікації себе як Брахман, до формули, описаної в Упанішадах, – «Ахам Брахмасмі». Це називається самовпізнаванням. І багато хто, хто вивчає Адвайту, особливо без Гуру, швидко читаючи тексти Адвайта Веданти, одразу намагається «взяти бика за роги», тобто одразу взятися за формулу «Ахам Брахмасмі». Однак до формули «Ахам Брахмасмі» ви просто так не підійдете, це все одно що, не підкоривши п’ятитисячник, намагатися зійти на стотисячник. Є прості гори, наприклад, Кавказькі, а є Еверест. Ви не зможете піднятися на Еверест, якщо на прості гори ніколи не піднімалися, тому що Еверест навіть для досвідчених людей дуже складний.
Те саме з формулою «Ахам Брахмасмі» – з кінцевою істиною Адвайта Веданти. Як погляд ми її поступово вивчаємо і застосовуємо, але у відносному вимірі ми рухаємося певним шляхом. І що це за шлях?
- Розвиток віри в Прихисток, розвиток здібностей концентрації, медитації та повноти уваги, базові практики
- Після того, як усі вони розвинулися, – розвиток здібностей до споглядальної присутності та самозвільнення
- Коли в самозвільненні ми досягли успіху – розвиток здатності до самовіддачі (прапатті-йоги)
- І лише потім – розвиток здібностей до самовпізнавання, і тут медитація «Ахам Брахмасмі» виходить на перший план
Але вона не може виходити на перший план до того, як ми розвинемо в собі всі ці якості та здібності.
До того ж до медитації «Ахам Брахмасмі» певний час потрібно присвятити дослідженню махавак’ї «Тат твам асі». Тобто вважається, що спочатку треба розібратися з «Тат твам асі», а потім переходити до «Ахам Брахмасмі». «Тат твам асі» – це перепустка до «Ахам Брахмасмі».
Розвиток відданості та самовіддачі
Розвиток віри, відданості, дослідження Ішвари (Брахма-вічара) на стадії крійя-пади дуже важливі. Простіше кажучи, ми завжди повинні думати про Бога, ми повинні перестати зациклюватися на своєму маленькому «я», навіть на тому «я», яке прагне Звільнення. Діяти в дусі самовіддачі та відданості – це поступово звикати, що твоє життя нерозривно пов’язане з Богом, воно нерозривно пов’язане з Ішварою. І це не просто абстрактні речі, вони конкретні, вони мають увійти в побут, у цілепокладання, у смисли й цінності. Треба розвинути звичку думати: «Моє життя належить Богові. Я служу для Бога. Я працюю для Бога. Я їм для Бога. Я пуджі роблю для Бога. Я навіть садхану роблю не для себе, а для Бога. Це мої квіти підношення Йому. Я встановлюю зв’язок із Богом не лише з особистих меркантильних цілей, наприклад, досягти Звільнення, розвинути мудрість і перестати страждати (цей фактор теж, звісно, треба враховувати, але він не повинен домінувати). Я встановлюю зв’язок із Богом заради самого Бога».
Це і є відданість. Ми все робимо заради любові до Бога, заради самої любові. Любов заради любові – це найчистіша любов. Буває, що жінка любить чоловіка, який дарує їй дорогі подарунки. Вона тому його й любить. Це не дуже чиста мотивація, бо якщо подарунків не буде, то й любов закінчиться. А якщо вона любить його без подарунків, без будь-якої мотивації, лише заради самої любові, ось це – істинна любов. Так само ми встановлюємо зв’язок із Богом заради самої любові до Бога, заради самого Бога. Це і є прапатті-йога.
Осягнення Бога через різні таттви
Звикати встановлювати зв’язок із Богом і думати: «Моє життя належить Богові, я сам належу Богові, усі мої дії присвячені Богові, я намагаюся бути провідником божественної волі, це моя місія і сенс моїх дій, я намагаюся осягати Бога, щоб, зрештою, злитися з Ним і стати з Ним одним цілим», – це і є Брахма-вічара. «Я намагаюся осягати аспекти божественного (його різні таттви)».
Багато хто каже: «Бог», а в Бога є багато різних планів, різних таттв. Наприклад, перша таттва відрізняється від шостої, а шоста відрізняється від чотирнадцятої. Усе це – Бог, але на кожній таттві Бог осягається по-різному. Є Бог, осяжний через ум, є Бог, осяжний через его (шістнадцята таттва), а є Бог, осяжний через буддгі (чотирнадцята таттва), є Бог, осяжний через пракріті-таттву, є Бог, осяжний через пуруша-таттву (тобто через астральне тіло), є Бог, осяжний через канчуки (тобто через ментальне тіло – віджнянамайя-коша), а є Бог, осяжний через п’яту, четверту і третю таттву (причинне тіло, карана-шаріра – анандамайя-коша). Тобто Бог змінюється залежно від того, через яку таттву ми його осягаємо, через яке тіло ми його осягаємо. Тому для кожної живої істоти Бог перебуває в тому вигляді, у якому Він осягається, через які інструменти Він осягається.
Золоте яйце і творіння
«Потім виникло золоте яйце, сяюче як десять мільйонів сонць. У ньому народився великий Брахма, наділений моєю силою. Безліч інших живих істот тотожні Мені, але вони не бачать Мене (Отця), введені в оману моєю майєю».
Бог-Отець – Бог, що приймає особистість (персоніфікацію) – починається з другої таттви. Власне, Ішвара у всій повноті – це вже четверта таттва, але вже з другої таттви починається особистісне сприйняття Бога, тобто Бога, про якого можна сказати, що Він виражає волю, діє, створює проєкт цього Всесвіту. Тобто Всесвіт не виник сам собою внаслідок великого вибуху. Великому вибуху передував проєкт Всесвіту, а проєкту Всесвіту передувала поява санкальпи Творця, а санкальпі Творця передувала поява самого Творця, а появі самого Творця передувала санкальпа Ішвари створити цього Творця, а санкальпі Ішвари передувала вібрація – виникнення Шакті в Абсолюті. Тобто виникало дуже багато ланцюжків, дуже багато кроків.
Велике лоно майї
«Форми, які народжуються в усіх лонах, для них майя – велике лоно, Я ж відомий як Отець. Хто знає Мене як Сім’я, Отця, Господа, той стійкий у всіх світах, він не зазнає затьмарення».
Велике лоно (маха-йоні) – це майя, вселенська матеріальна енергія. Починаючи з шостої таттви, це – матеріальна енергія, яка запліднена принципом Отця, принципом сім’я (Шиви). А принцип Шиви – це Порожнеча, велика шунья, перша і друга таттви, тобто найчистіша недвоїста Свідомість. І коли найчистіша недвоїста Свідомість відображається в принципі майї, то творяться різні сили, канчуки; коли відображається в принципі пракриті, то зароджуються зародки п’яти елементів, ахамкара, манас, буддхі. З усіх цих змішаних таттв створюються боги, ангели, сиддхи і безліч істот. Із грубих елементів створюється зовнішній Всесвіт, починається зовнішнє творіння.
Властивості Ішвари
Але нас цікавить не сама майя. Нас цікавить Джерело всього цього – Ішвара, кінцеве Джерело, на яке ми медитуємо – Бхагаван Даттатрейя, Шива в його споконвічній чистоті. І що говорять Писання, яким є це Джерело? Він володіє сватантрією (первісною свободою), він – Джерело всякої свободи. Те відчуття свободи, яке в нас виникає іноді, – це Його сила, Його сватантрія-шакті, яку на деякий час ми переживаємо.
Він володіє вічністю, тобто вільний від впливу кала (часу). Кала-канчука – це не що інше, як відображення ананда-шакті в майї. Коли первісна друга таттва відображається в майї, змішується з нею, з’являється кала-канчука (плин часу), коли ми відчуваємо: «Я не вічний. Хочу жити вічно, але не вічний, бо ототожнений із тілом». Це і є відображення другої таттви (ананда-шакті) в майї. А Шива як Ішвара вільний від канчук, тому він володіє вічністю, і цю властивість вічності називають нітьятва. Кханда-кала (подільний час) для Нього не існує. Для Нього не існує поділу на години, хвилини, роки, сезони, секунди, цикли, ритми, навіть кальпи. Ось уявіть, таку бхаву вічності відчути! А це ваша природа.
Усі люди хочуть жити вічно. Чому? Тому що вони відчувають цю природу, але водночас вони пов’язані з пракриті (матеріальним тілом), тому є здивування: «Ніби відчуваю вічність, а тіло старіє». Це відбувається тому, що вічна бхава проявляється в невічному тілі. Тому всі живі істоти відчувають несправедливість, вони відчувають, що вони вічні істоти, а у світі все непостійне, і тіло не вічне. Тому й присутнє це замішання. Багато хто прагне зберегти фізичне тіло якомога довше, робить різні пластичні операції, омолоджувальні ін’єкції. Чого тільки вони не роблять, щоб трохи привнести нітьятву в тіло. В усі часи придворні алхіміки й маги шукали рецепт безсмертя для різних імператорів (Парацельс, граф Каліостро, Йосип Бальзамо та інші). За імператора Хуанді була ціла когорта даоських алхіміків, які нібито створили один еліксир, але імператор його прийняв і покинув тіло, не вийшло. Був професор Богомолов у Радянському Союзі, який також під керівництвом Сталіна, під егідою комуністів шукав засіб безсмертя. Його роботу особисто курували Сталін, Берія. Комуністи, партійна еліта теж хотіли мати вічність. А потім сам цей професор, який очолював цілий інститут, несподівано покинув тіло, і Сталін написав: «Негідник, обдурив!»
Людство завжди шукає нітьятву (вічне життя), а це – властивість Бога, це не властивість пракриті (матеріальної енергії). Але практикуючи деякі садхани, наприклад, садхани довгого життя, виражаючи санкальпу про сиддхи здоров’я і довголіття, можна продовжити своє життя.
Є різні історії про те, як якийсь садху молиться, читає мантри, і йому являється Брахма, якого він просить: «Зроби мене вічним». Брахма каже: «Це неможливо, такий порядок речей! Але продовжити життя на довгий час – можливо». Чому неможливо зробити живу істоту вічною? Не тому що Брахма не може дати благословення, а тому що властивість вічності не належить пракриті (матеріальній енергії), вона мінлива. Ця властивість належить тільки чистому Шиві, тому, що в даосизмі називається чистий Ян, а в традиції Веданти називається Шива-таттва, Шакті-таттва, Брахман, Абсолют. Але коли ми ототожнені з матеріальною енергією, ми хочемо спроєктувати цю властивість вічності на матеріальну природу.
Наступна властивість – пурнатва. Пурнатва означає цілісність, самодостатність, відсутність бажань. Це властивість Бога, властивість Ішвари.
Рівна присутність Ішвари
«Владика всіх відій, Верховний Владика істот, образ складу ОМ, Я – Бхагаван Праджапаті Брахма. Однаково в усіх істотах перебуває Верховний Владика, Незнищенний серед підвладних загибелі. Хто бачить Його, той воістину бачить. Той, хто бачить Ішвару, що однаково перебуває всюди, не шкодить самому собі, він іде найвищим шляхом».
Карма і самошкідництво душі
«Той, хто бачить Ішвару, що однаково перебуває всюди, не шкодить самому собі». Що це означає? Річ у тім, що затьмарені живі істоти створюють різні плоди карми (карма-пхали). Карма-пхали бувають як добрі, так і погані. Добрі плоди карми у вигляді саттвічних божеств очікують нас із квітами лотоса, з чашами еліксиру безсмертя, з глечиками, повними золота, коштовностей і різних наїдків. Так символічно вони можуть бути видимо виражені. Погані плоди карми очікують нас також у вигляді божеств, але з мечами, черепами і в якихось загрозливих станах.
І душі шкодять самі собі, коли вони неусвідомлено діють, не враховуючи закон карми, коли вони необдумано створюють вчинки тіла, мови й ума. Іноді вони накопичують добру карму, а іноді погану. Погана карма означає, що іноді вони через недосвідченість виходять за межі звичних кармічно прийнятих енергій (наприклад, за межі тамаса або за межі раджаса) і черпають якусь недозволену енергію, яку вони не в змозі перетравити, яку вони не в змозі сублімувати і з якої вони не в змозі далі вийти.
Це нагадує ситуацію, коли птах полює, пірнає в море і ловить рибу. Він кігтями схоплює рибу і виринає вже з рибою. Він не повністю пірнає, а занурюється настільки, щоб було достатньо схопити рибу кігтями. Але коли через жадібність він обирає велику й сильну рибу, впивається в неї кігтями, але не може, швидко ляскаючи крилами, піднятися вгору, тоді риба починає чинити опір і йти на дно. Тоді птах також услід за нею починає йти на дно, і він уже не може випустити кігті, бо міцно вчепився в рибу. Риба йде на дно, і птах разом із нею. Бувало навіть таке, що риба плаває, і птах, який впився в неї кігтями, плаває разом із нею, уже покинувши тіло. Тобто птах не розрахував свої сили. Для нього вода — це як важке кармічне середовище, як уособлення тамаса, і він впився в рибу через свою ненаситність і жадібність.
Так само й душі часто шкодять собі, коли вони вчіплюються в щось тамасичне, раджасичне, не розраховуючи свої сили, і потім занурюються. Але тут говориться, що той, хто пам’ятає Ішвару завжди і всюди, той ніколи не зашкодить собі, той ніколи не вчепиться в ілюзію, той ніколи не зануриться в безодню майї. Це означає, що рецепт — завжди пам’ятати Бога. І поки немає можливості пам’ятати Його через нідідг’ясану, через споглядання, ми пам’ятаємо Його через Ішта-девату, через Дерево Прихистку, через Гуру-йогу, через мантру, тобто доступним нам способом.
Шість досконалостей Махешвари
«Пізнавши сім і шість тонких частин Махешвари, і складові частини прадхани, досягає вищого Брахмана. Всезнання, задоволеність, безпочаткове свідомлення, самодостатність, невичерпна сила, нескінченна сила відомі як шість частин Великого Махешвари».
Іноді перелічується досконалість мудрості (джняни), досконалість слави (кірті, яшас), досконалість краси (шрі), досконалість зречення (вайраг’я), досконалість багатства, досконалість сили (бала). Це властивості Ішвари, властивості Бгаґавана. У тантричних текстах перелічуються інші шість досконалостей: сватантрія (досконала свобода), ніт’ятва (вічність), пурнатва (досконала самодостатність і цілісність), айшвар’я (божественна всемогутність), сарваджнятва (божественне всевідання), в’япакатва (божественна всюдисущість, усеприсутність).
Медитуючи на Ішвару, на ці якості, розмірковуючи над ними, ми здійснюємо Брахма-вічару. Чотири попередні практики в Брахма-вічарі означають ставити запитання: «Хто є Бог, хто є Ішвара? Які Його якості? Де Він перебуває? Який мій зв’язок із Ним?» Ці чотири попередні практики можна виконувати як для дослідження Брахмана (Абсолюта), так і для дослідження Ішвари. Сподіваюся, всі розуміють різницю між Брахманом та Ішварою. Це теологічно дещо різні категорії, але ви можете застосовувати ці попередні практики і щодо Брахмана, і щодо Ішвари.
«Хто є Бог? Які Його якості? Де Він перебуває? Який мій зв’язок із ним?» І коли ви доходите до питання «Які Його якості?», ви медитуєте над цими якостями: сватантрія (божественна свобода), ніт’ятва (божественна вічність), пурнатва (божественна самодостатність і цілісність), айшвар’я (божественна всемогутність), сарваджнятва (божественне всевідання), в’япакатва (божественне всепроникнення).
Ми починаємо з логічних досліджень, Брахма-вічара починається з логічного аналізу. Потім, завдяки логіці та ясності, ми отримуємо переживання (бгаву). Бгава перебуває вже поза логікою, поза розумом (аманаска). І Брахма-вічара теж змінює рівень. Тут Брахма-вічара стає позамисленнєвою, коли ви налаштовуєтеся на Бога, замість того щоб триматися за Нього логікою. Коли така співналаштованість досягає настільки великої глибини, що зливається з вашим «Я», то це називається «Брахма ахам бгава». Брахма ахам бгава – це високе досягнення для йогіна, тому спочатку ми переживаємо просто Брахма бгаву, а коли Брахма бгава зливається з «Я», вона стає Брахма ахам бгавою. Із Брахма ахам бгави можлива пратьябгіджня (самовпізнавання).
Сім тонких таттв
«Танматри, ум і Атман іменуються сімома тонкими таттвами. Їхньою причиною іменується Пракріті».
Танматри, ум і буддхі, напевно, має бути в перекладі. Там помилка. Це є сім таттв. Танматри – це зародки п’яти елементів. У кожного елемента є свій зародок: зародковий звук, зародковий принцип повітря, зародковий принцип вогню, зародковий принцип води і зародковий принцип землі. Ще манас і буддхі, у результаті виходить сім принципів пракріті.
«Вона ж – прадхана, нею здійснюється поневолення. Шакті є пракріті в розчиненій формі. У всіх ведах вона іменується лоном Брахмана. Вище за неї єдиний Парамештхі, Махешвара, Пуруша, образ Істини. Брахма, йогін, Вищий Атман, що пронизує простір, Осяжний ведами, давній, Єдиний Рудра, Смерть, Непроявлений, Єдиний, Сім’я, Всесвіт, усе це – єдиний Бог. Одні називають Його єдиним, інші не єдиним. Одні кажуть, що це одна Сутність, інші – що інша. Менший за атом, більший за Махат, Махадевою іменується знавцями Вед. Хто знає так прихованого вищого Господа, давнього золотого Пурушу, у формі Всесвіту, що складається з буддхі, як вищий шлях, той мудрець стає тим, хто подолав буддхі».
Різне розуміння Бога залежно від таттв
Чому є різне розуміння Бога? Тому що ум проникає в різні таттви і, забарвлюючись таттвами, він сприймає Бога з погляду тієї чи іншої таттви. Тому релігійні люди, перебуваючи на різних таттвах, не можуть зрозуміти одне одного. Ті, хто перебуває у вищій таттві, легко розуміють тих, хто перебуває в нижчій таттві, і навпаки.
Наприклад, якщо ви знаєте психологію котів, ви легко можете зрозуміти мотиви кота. Мотиви кота не складні, якщо вже не копатися глибоко: ковбаса, сметана, миші, кішки. Навіть є такий демотиватор – кіт із похиленою головою, поруч чарка і підпис «Кішки, собаки, миші... Усе – тлін!» Тобто якщо ви перебуваєте на вищій таттві, ви можете зрозуміти будь-яку свідомість, яка перебуває в нижчій таттві. Тваринна свідомість у якій таттві перебуває? У нижчій – манас-таттва, кармаіндрія-таттва, джнянаіндрія-таттва. Там немає буддхі. Є ахамкара, тобто це максимум шістнадцята таттва. Ви можете зрозуміти тварину, але тварина не може зрозуміти людину, яка перебуває в буддхі-таттві, у більш високо розвиненій ахамкарі. Нерозвинена ахамкара не може зрозуміти розвинену ахамкару. Собачу психологію не складно зрозуміти, коров’ячу психологію теж не складно зрозуміти. А ось корові й собаці складно зрозуміти людину.
Нещодавно я їздив на коні (на возі). І подумав, що кінь запряжений, він возить людей, а люди ще отримують гроші за те, що використовують його як тяглову тварину. Люди непогано влаштувалися, вони створили для коня такий тунель реальності, де він постійно бігає, возить людей, а йому за це дають тільки оберемок трави. При цьому цю траву він міг би й так їсти, трава росте, а кінь думає, що він не може обійтися без людини. Але людина хитріша. Перебуваючи у вищій таттві, вона використовує своє вище становище, щоб експлуатувати коней. Кінь же взагалі не розуміє, що з ним відбувається – на нього надягли хомут, дали йому траву, сказали бігти, і він біжить. Це і є обмеження (канчуки).
Людина в певному сенсі теж нагадує такого коня, вона теж запряжена, тільки тоншими енергіями. Різні божественні й напівбожественні істоти, що перебувають у вищих таттвах, так само ставляться до неї, вони так само їздять на людях. Ви цього не знали? Адже Боги не використовують тіла, вони використовують тіла людей та інших істот. Духи не використовують тіла, у них немає матеріальних тіл, але якщо їм потрібно, вони можуть увійти в тіло людини й щось їй нашепотіти, надихнути або зупинити її. Люди є ваханами божественних істот. Усередині кожного з нас є внутрішні тонкі божественні таттви, і вони їздять на нашому тілі. Різні настрої, стани прозріння – це і є тонкі божественні таттви, які їздять на нашому тілі. Але саме наше тіло, наш розум пов’язаний так само, як такий кінь. Це принцип вищої таттви.
Я подумав, а що якби коні порозумнішали й почали сприймати вищі таттви, що б вони взагалі сказали людям із цього приводу? Чи продовжували б вони возити людей і розважати їх, чи можна було б тоді на них орати? Ні, звісно. Що б сказали риби про рибно-консервні заводи? Що б сказали птахи про птахофабрики? Вони б дуже багато, мабуть, сказали людям. І людям довелося б почути не найрадісніші слова. Але в людей така культура, це вважається нормальним, прийнятим. Реклама, у якій рекламують курячий бульйон, де мати готує синові супчик із великою любов’ю і каже: «Поїж!» А що б подумала курка про їхні зворушливі стосунки? Вона б не прийняла таку материнську любов і таку турботу. Дуже жорстко вони б висловилися. Садху навіть таких слів не використовують. Але це – реальність.
Людина, перебуваючи у вищій таттві, використовує матеріальну природу, вона використовує інших живих істот, що перебувають у нижчих таттвах. Так само людина сама є оперованою істотами з вищих таттв. Але питання в тому, що більшість істот із високих таттв гуманніші, тобто вони не поводяться з нижчими істотами так, як людина. Чим вища таттва, тим більше гуманізму. Тому боги, якщо це мирні, а не гнівні боги, більш співчутливі до людей, добрі, милосердні, вони не користуються своїм становищем вищих таттв, вони дають людині свободу волі, бо це – божественний закон.
Але той, хто розпізнає Ішвару, виходить із усього цього механізму зумовленості. Він перестає бути залежним від усіх цих канчук, від усіх цих ярм, він звільняється. Чому? Тому що він сприймає найвищу таттву. Ішвара – це найвища таттва, що звільняє від усіх цих зв’язаностей.
Глава дев’ята. Природа Парамешвари
Ріші сказали:
– Парамешвара – неподільний, незаплямований, вічний, бездіяльний. Скажи нам, Махадево, як же Він приймає вселенську форму?
Ішвара сказав:
Я не є Всесвіт і не поза Всесвітом, о двічінароджені! Її причина – майя, вона приховує Атман. Безначальне вмістилище – шакті, майя, укорінена в непроявленому. Вона є причиною цього світопрояву. Із непроявленого вона постала. Непроявлене називають причиною, Блаженством, нетлінним світлом. Я ж – Вищий Брахман, окрім мене немає нічого. Тому Моя вселенська форма, за переконаним поглядом тих, хто говорить про Брахмана, іменується єдиною й роздільною. Я є Той вищий Брахман, Вічний вищий Атман. Він іменується тим, що не має причини, о двічінароджені, в Атмана немає вад. Безкінечні шакті (майя та інші) перебувають у Непроявленому. У цьому небі вічно сяє лише Непроявлене. За своєю природою вони відмінні й невідмінні та міцно єдині зі Мною, безначальним твердим вмістилищем.
Тут ми маємо справу з трьома категоріями або об’єктами: Шива, Шакті й нара. Шива є принципом нерозрізнення, принципом непроявленого, абхеда. Немає двоїстості, немає відмінності, єдиний смак, усе є одним Брахманом. Шакті означає принцип бхеда-абхеда (і відмінності, і невідмінності). Нара означає бхеда (є відмінності). Нара є матеріальним Всесвітом, цим проявленим світом. Шива означає трансцендентну реальність. Шакті означає енергію, що вийшла з непроявленого й творить цей світ, пракріті, яка лежить в основі проявленого світу. Скажімо так, це навіть не атомний, не електронний, а найтонший світлоносний квантовий рівень світобудови, де існують і зароджуються ймовірнісні Всесвіти, де формуються тонкі тіла всіх об’єктів. Світ тонких ідей, ейдосів за Платоном. Це і є Шакті.
Три тіла Даттатрейї відповідають цьому. Тобто Даттатрейя має тіло нішкала (непроявлене). Він також має тіло сакала-нішкала (проявлене й непроявлене), тому про Нього часто кажуть, що Він і в тілі, і поза тілом, що Він і вічний, і скінченний. У Нього також є тіло сакала (проявлене тіло), тобто тіло з ознаками, яке явилося ріші Атрі. Кажуть, що коли ріші Атрі молився трьом Богам, то спочатку явився хлопчик із трьома головами в сяйві райдужного світла з найчистішого променистого тіла. Але якось ріші не прийняв його, не дуже Він йому сподобався, він злякався, бо надто вже це був трансцендентний син. Тоді Даттатрейя розчинився і народився в образі простої людини. Тобто Він міг проявляти свої різні аспекти, але все це — один і той самий Даттатрейя.
Вища стопа Вішну і три йоги
«Безпочатковий Пуруша від одного зростає, від іншого зменшується, будучи пов’язаний з авідьєю. Те вище проявлене оточене колом світла. Нетлінне те вище світло є вища стопа Вішну».
Вища стопа Вішну — Парамапада. Це є вища обитель, це те місце, в якому Брахман, Вішну і Шива єдині. І питання в тому, як увесь час перебувати у свідомості Шиви (Шиватві), у свідомості Даттатрейї? Як розпізнавати його і присвячувати всього себе йому, як здаватися йому? Це мистецтво прапатті-йоги. Спочатку ми опановуємо мистецтво самозвільнення, вчимося споглядати, розчиняючи думки. Коли споглядання досягає глибини, ми переходимо до прапатті-йоги (мистецтва самовіддачі). Наприкінці настає велике таїнство, велике сокровенне виявлення своєї істинної природи — пратьябхіджня-йога (йога самовпізнавання).
Можна багато говорити про самозвільнення і про прапатті-йогу, а пратьябхіджня-йога є таїнством, про яке багато не говорять, але яке переживається. Як присвячувати свої дії Богові, як увесь час бути в Богові, як здаватися Богові? Це велике мистецтво. Якщо ви можете здаватися Богові, ваші думки не схоплять вас, ваші бажання не схоплять вас. Це означає, що ви перестаєте діяти егоїстично, в усьому і завжди покладаєтеся на Бога. Виник гнів — віддай Богові, виникла проблема — віддай Богові, виникла прив’язаність — віддай Богові, маєш якісь матеріальні блага — присвяти їх служінню Богові, і немає проблем, робиш щось, займаєшся чимось — присвячуй свої дії Богові. Усе присвячуй Богові — такий принцип прапатті-йоги. Якщо ви привчаєтеся здаватися Богові, повністю діяти в дусі відданості й самовіддачі, то бхава відданості ніколи не покидає вас, благословення Ішвари, божественна благодать завжди буде з вами, тому що ви віддаєте весь тягар своєї карми Божественному Джерелу.
Шрі Рамана Махарші порівнював це з тим, як людина, що несе важку поклажу, зайшла в потяг. І коли вона зайшла в потяг, їй уже немає потреби тримати поклажу на голові чи плечі, тому що потяг везе і її саму, і поклажу також. Неможливо здатися Богові й відчувати страждання. Люди приходили до Шрі Рамани Махарші й казали: «Нас зацікавило ваше Вчення про самовіддачу. Ми все віддали Богові, але результатів немає, страждання не зникли». Рамана сміявся з них, він казав: «Отже, ви не віддали все Богові, як кажете. Неможливо віддати все Богові й говорити, що результатів немає. Просто неможливо. Неможливо страждати, якщо ви все віддали Богові. Тіло може страждати, але якщо ви ум віддали Богові, то ум буде в щасті й благословенні. Інакше неможливо!»
Іншими словами, коли ми відчуваємо розгубленість, страждання, незадоволеність, причина лише одна — ми не віддали Богові, ми привласнили, ми тримаємося за це, ми робимо це своїм і не поспішаємо віддавати, ми навіть черпаємо якесь мазохістське егоїстичне задоволення в тому, що ми страждаємо, але не віддаємо. Тобто ми не хочемо бути в екстазі, ми не хочемо захоплюватися, насолоджуватися, бути в блаженстві, бути в щасті, екстазі, благоговінні, прославленні. Нам подобається страждати. Це ж так легко — віддав і все, але ми чомусь не хочемо цього робити. У цьому причина. А чому не хочемо? Через ототожнення, через авідью, тому що вважаємо це своїм і не поспішаємо віддавати або ж не розуміємо, що це можна віддати. А рецепт тут простий — це все можна віддати.
Практичні методи самовіддачі
Якщо ви не розумієте, як саме віддати (адже люди часто просто не знають, як віддати), то сядьте перед вівтарем, подивіться на мурті й зробіть символічний жест: «Я віддаю тобі. Прийми, Даттатрейя, усе, що в мене є».
Якщо ви добре володієте візуалізацією, схильні до йоги ілюзорного тіла, то виконуйте повністю теургічну практику: перетворіться на божество медитації, потім візуалізуйте безліч підношень, що виходять із грудей, безліч богинь підношень, візуалізуйте п’ять елементів, наїдки, музичні інструменти, дорогі мушлі й дорогоцінні атрибути, створіть цілу мандалу відповідно до настанов із йоги ілюзорного тіла. Потім так само візуалізуйте всі свої проблеми й клеші, але попередньо очистіть їх і перетворіть на чисті нектари, тому що божествам можна підносити тільки чисті нектари. Але проблеми й клеші є, отже, їх треба спочатку очистити трьома складами: вам, ям, рам. І коли ви їх очистили трьома складами й перетворили, ви їх підносите.
Самовіддача і сходження благодаті
Отже, усе, що є, підносити Богові — це і є мистецтво самовіддачі. Услід за самовіддачею завжди незмінно настає сходження благодаті. Ви не можете віддати й не отримати, тому що, коли ви віддаєте, ви звільняєте простір для благодаті, для благословень, з’єднуючись із Всевишнім Джерелом. І коли ануграха (благодать) сходить, ви відчуваєте радість, тому що свідомість переміщується у вищі таттви. Замість того, щоб перебувати в манас-таттві (в умі), в ахамкара-таттві (в егоїстичних чіпляннях), ви переміщуєте свою свідомість на деякий час у високу таттву (у буддхі-таттву або ще вищі таттви), і ваш ум отримує благословення й даршан відповідно до тієї таттви, у яку ви перемістилися.
Життя у спектрі божественних станів
Тому той, хто живе в самовіддачі, завжди живе в щасті, він завжди живе в радості. Він нижче щастя ніколи не опускається. У спектрі емоційних станів він живе між щастям і екстазом. Щастя, захват, радість, блаженство, екстаз, прославлення — він живе приблизно в цьому спектрі. Навіть якщо він ще не реалізував якісь вищі таттви, пов’язані з переживанням аспектів божественної величі, він нижче щастя не опускається. У нього буває просто щастя, коли все просто добре, а буває захват і екстаз, який змушує його перебувати в неймовірних божественних станах. Але йому не відомі страх, зневіра, печаль і всі нижчі таттви, чіпляння, егоїзм, затьмареність. Він ніколи не опускається нижче цього спектра. Якщо ви відчуваєте, що ваш емоційний фон опустився нижче цього спектра, одразу згадуйте, що треба віддати це Богові.
Шрі Гуру Даттатрея Авадхута кі — джей!
