Відмінність між Праджня-янтрою і Нідра-янтрою
З 2002 по 2007 рік я читав багато лекцій про споглядання, Праджня-янтру, а у 2008, 2009 році більше про Нідра-янтру. Нідра-янтра пов’язана з підсвідомістю, ілюзорним тілом, вона веде до набуття сіддхі, посилення тонкого тіла, усвідомленості у снах і дає різні ефекти. Праджня-янтра пов’язана з мудрістю. Якщо ви майстер Праджня-янтри, ви можете не мати жодних сіддхі, у вас може й мотивації не бути їх мати. Нідра-янтра дає мотивацію мати сіддхі, тобто ваше просування — це прояв у формі сіддхі. Але Праджня-янтра не дає жодної мотивації, окрім самої Праджня-янтри, тобто сама Праджня-янтра є мотивацією, це сутність погляду за межами подвійності та его.
Праджня-янтра є основою, матір’ю всіх інших янтр учення Лайя-йоги. Навіть якщо ви прийшли в послушники у 2007 році, а не у 2002 році, ви можете самостійно вивчати Праджня-янтру, і я сподіваюся, ви так і робите, оскільки це дуже дорогоцінне вчення. Воно настільки позамежне й піднесене, що знадобляться роки, щоб адекватно його інтерпретувати, зрозуміти й увібрати.
Якщо ви розбираєтеся в трьох лініях Праджня-янтри, то ви отримуєте дорогоцінний інструмент, який веде вас усе життя духовним шляхом без помилок. Тому якщо ви йогін, який себе поважає, ви розбираєтеся в стадіях про шістнадцять кала, у трьох стадіях: шравана, манана, нідідх’ясана, у п’ятірковій формулі, у дев’яти санкальпах, у дев’яти самозвільненнях, у всіх аспектах Шамбхаві-мудри та принципах божественної гордості.
Важливість правильного застосування погляду Адвайти
Без учення Праджня-янтри нам буде важко застосувати погляд Адвайти. Погляд Адвайти відомий багатьом учителям і навіть шукачам, але вся справа в застосуванні. Іноді, коли стикаєшся з прихильниками Неоадвайти або тими, хто практикує без учителя, розмовляєш, як із дітьми. Здійснюються такі помилки, які досвідчений практик завжди знає і не здійснює. Наприклад, плутається погляд із поведінкою, плутаються стадії щодо себе, переоцінка свого рівня, бажання проявляти погляд у поведінці, нерозуміння різних стадій тантричних практикуючих, помилки у відхиленні в спогляданні.
Учення цінне саме тим, що воно дає вам ключові точки, коли ви не здійснюєте помилок ні в погляді, ні в поведінці, знаєте, що є Основа, Шлях і Плід.
Принцип Основи, Шляху і Плоду
Якщо ми не розуміємо принцип Основи, Шляху і Плоду, ми можемо дуже серйозно помилятися в практиці. Наприклад, одна матаджі ставила мені запитання щодо духовного шляху, бо сама заплуталася. Я кажу: «Ваша кінцева мета ж стати пробудженою, буддою?», вона каже: «Я вже будда, так погляд Адвайти говорить». Я тоді запитую: «А чому ви мене про це запитуєте, чому б вам не навчати інших, не позбутися своїх проблем? Ви якийсь дивний будда. Ви маєте проблеми й ставите мені запитання. Хіба мислимо, щоб будда мав внутрішні проблеми й запитував мене, це я можу запитувати».
Це приклад того, як плутається Основа, Шлях і Плід. В основі ми всі є буддою, і собака Сева є буддою, селянин із сусіднього села також є буддою. Але ми йдемо шляхом Пробудження, ми також практикуємо шлях. А собака Сева шлях не практикує. Вона практикує шлях накопичення заслуг поки що, але не споглядання. Чи є різниця? Звичайно, є. В основі ми всі недвоїсті, ми всі є Брахманом, але на Шляху ми всі різні: шлях Севи один, шлях монаха інший, шлях мирянина третій. Той, хто не розуміє різниці, отже, не має розрізняльної мудрості.
Також є Плід. Плід практики є реалізацією пробудженого тіла, трьох просвітлених тіл. А Плодом життя інших є, наприклад, тіло демона в пеклі, тіло асура або тіло бога на небесах Індри. Чи відрізняються Плоди Пробудженого, який слідує погляду вчення Адвайти, і плоди звичайної людини або того, хто накопичує заслуги? Звичайно, відрізняються. При цьому Основа в них не змінюється, ніхто не заперечує, що Основа в людини, у бога Індри, у будди і в собаки — це одне: недвоїстий Брахман. Але оскільки Шлях у них різний, то й Плоди вони мають різні. Сіддхі мають Плодом три пробуджені тіла; затьмарена людина має Плодом тіло в нижчих вимірах у наступному житті; людина, яка накопичує заслуги, має Плодом тіло на небесах Індри, яке насолоджуватиметься накопиченими заслугами. Усе це різні Плоди. Коли ми розуміємо, що Основа, Шлях і Плід відрізняються, відповідно ми не робимо духовних помилок.
Коли ми розділили Основу, Шлях і Плід, ми прийняли, що, попри те, що існує погляд Адвайти, нам необхідно пройти певний шлях. Для чого пройти певний шлях? Щоб отримати Плід — три пробуджені тіла. Три пробуджені тіла — вони не самі по собі, вони виражають єдність реалізації, радше так: три пробуджені тіла — це три грані плоду реалізації. Тоді в нас з’являється мотивація не тільки дотримуватися погляду Адвайти, а й проходити шлях. А якщо людина цього не розуміє, вона ввібрала погляд Адвайти, у неї немає мотивації далі рухатися, далі проходити шлях.
Був такий випадок: людина хотіла приїхати до монастиря і вирішила прийняти Прихисток. Вона почала читати книги, щоб відповісти на шістнадцять запитань. У неї зародилася ясність, вона почала все виражати поетично, все самозвільняти, усе розпадається, усі концепції тощо. Вона вирішила, що пробудилася, і сказала: «Я вже не бачу потреби відповідати на шістнадцять запитань, тому що все самозвільняється. Я хочу відповісти — а хто я, немає нікого, хто відповідатиме?» Я хотів його запитати: «А хто приїжджатиме в Дів’я-локу, хто прийматиме Прихисток, хто прийматиме прасад? Тоді взагалі треба все це залишити, і не буде жодних проблем. Адже у вас є певні бажання, карми й васани». Досвідчений практик усе дуже тонко розуміє, він знає, де в нього в душі є погляд, де є поведінка, де треба застосувати відносний ум. Жодних проблем не виникає. Погляд схований у серці, на поверхні — ум, що оперує поняттями, коли треба, відточений і ясний, і це не заважає одне одному.
Аналіз настанов щодо медитації
Не прикладай ум ні до чого і не медитуй, не змінюй свої тіло, мовлення чи ум, але надай їм свободу. Незважаючи на планети, сузір’я, місячні дні чи час, не займай свій ум і будь вільним від мантр і мудр.
Тут ідеться про Основу чи про Шлях? Про Основу? А тоді кому це говориться? Хіба в Основі є хтось, кому треба давати поради? Про що йдеться? Про Плід? А хіба тут ідеться про тіла пробудженого, чисті країни й творчі еманації Брахми? Про погляд? Погляд ближчий до Шанкари, недвоїстий, неподільний. Про Шлях. Дуже важливо, прочитавши, проаналізувавши сутру, безпомилково визначити — це упадеша Основи, а це упадеша Плоду, а це упадеша Шляху. Зараз ми розглядаємо саме Шлях. Шлях, своєю чергою, поділяється на три категорії: погляд, медитація і поведінка. Було близько сказано, що це погляд, тобто це належить до Шляху. Але насправді це настанови не щодо погляду, а щодо медитації. Якби настанови були щодо погляду, текст звучав би приблизно так: твоя природа нічим не вигадана, не вимислена, за межами понять, ні всередині, ні зовні. Це настанови щодо погляду. А коли говориться в наказовому способі: не медитуй, розкрий ум, то це настанови щодо медитації. А коли говориться загалом, безвідносно до людини: Брахман безякісний, один без другого, без атрибутів, поза ім’ям і формою, то це Основа. Вам треба так тренувати свою інтуїцію, щоб ви могли бездоганно бачити в тексті, які настанови до чого належать. Читаєш «Йога Васіштху» — куди ці настанови, конкретні упадеші.
Три аспекти Шляху: погляд, медитація і поведінка
У Шляху є погляд, медитація і поведінка. Коли говориться про погляд, це означає, що нам передають погляд недвоїстості, стосовно нашого уму. Коли говорять про медитацію, нам указують, як саме цей погляд підтримувати, відкривати, як у нього входити. Коли говорять про поведінку, нам дають настанови, як поєднувати погляд, медитацію з життям, як бути в нідідг’ясані посеред людей, об’єктів, взаємин, як це вплітати у відносний вимір, в етику тощо. Коли вам говорять, що є поведінка «бджоли», «голубки», «оленя», «німого», це настанови щодо поведінки. Монаша етика вінаї і тантричні обітниці самаї, настанови Гуру-учень — усе це належить до поведінки. Коли дають настанови, як виконувати візуалізацію за Гуру-йогою, це вже настанови щодо медитації або усвідомлення. Коли говорять, що ум учня і ум Гуру, по суті, — Брахман і вони єдині, це вже настанови щодо погляду. Звичайно, це не можна плутати. Навіть із практичної точки зору, якщо ви ведете диспут, ви можете сказати: «Прабгу, ви тут плутаєте погляд і поведінку, або погляд і медитацію. Так не можна робити». Дуже багато можна знайти вад у логіці тих, хто сперечається, коли ці поняття змішуються або Основа змішується зі Шляхом.
Отже, настанови з медитації. Шлях можна так визначити в санскритських термінах: джняна, дхьяна, крійя. Джняна — погляд, погляд недвоїстості, недвоїста мудрість. Дхьяна — це медитація, споглядання, усвідомлення. Крійя — дія.
Практика самозвільнення думок
Після такої стійкої медитації важливо не втрачати напрям. Після медитації практикуй, не втрачаючи, відчуття медитації. Зокрема, які б думки не приходили, щоразу надавай їм можливість з’являтися й звільнятися. Кожна думка розчиняється у стані природного звільнення. У цьому стані неприв’язаності спокійно відпускай кожну з них. Адже це природна властивість думки — від початку перебувати в природній свободі.
Спокійно відпускай кожну з думок. Якщо взяти звичайну людину, то вона зовсім не відпускає кожну з думок, а її думки подібні до різьблення на камені. Думки охоплюють її, вона думає, а потім вірить у те, про що думає. Ця віра, підкріплюючи думки, створює психологічну реальність, а психологічна реальність формує реальність зовнішню. У цьому й виникає залежність. Потім людина схожа на того, хто заплутався у своїх ланцюгах, які сам же й створив. Ці ланцюги почали створюватися в той момент, коли замість того, щоб самозвільнити думку, вона повірила в неї й пішла за нею. Замість того щоб упоратися з нею, перебуваючи в усвідомленні, подібному до неба, або хоча б подумки сказати: «Ця думка не та, усе це гра недвоїстого Брахмана», вона прийняла її як щось реальне, ототожнилася, і її свідомість почала ковзати розгалуженими ланцюжками думок у дедалі складніший всесвіт.
Шлях сансари і шлях Нірвани починається з того, самозвільняється в нас думка чи ні. Зазвичай вважається, що шлях Звільнення — це зречення, аскетизм, прийняття суворих обітниць, йога тощо. Але так вважають прості люди. Ці речі, звісно, добрі, але істинний джняні скаже, що шлях Нірвани починається саме з моменту самозвільнення, з моменту порожнього ума. Термін «самозвільнення» (пратимокша) вказує на те, що думки мають самозвільнятися самі. За рахунок чого вони мають звільнятися? За рахунок того, що ми прямо показуємо їх природній природі усвідомлення. Це можна зробити лише тоді, коли ми вже достатньо ознайомилися з природним усвідомленням. Якщо ми не знайомі, навіть багато разів слухаючи ці терміни, ми будемо дивуватися, що це таке, або будемо думати неправильно. Знову й знову треба переконуватися в тому, що ми познайомилися з природним усвідомленням хоча б трохи. Наприклад, людина може думати: «Я, звісно, знайомий із природним усвідомленням». Потім до неї прилітають якісь думки, вона підсідає на них, і вони бентежать її. Як вона може бути знайома з природним усвідомленням? Якщо ти знайомий із природним усвідомленням, ти ніколи не ототожнишся з думками. Думки будуть подібні до сніжинок, які падають у воду й розчиняються. Хоча інший варіант: можливо, людина знайома з природним усвідомленням, але побіжно, здалеку, і пам’ять про нього втрачається під натиском думок або обставин. Це говорить про те, що нам не один раз треба знайомитися з природним станом, а заводити з ним тісне знайомство, якомога частіше наближатися до нього.
Природа емоцій та їхнє самозвільнення
Коли попередня думка виникає як ненависть, а наступна — як співчуття, колишня ненависть нікуди не пішла. Вона набуває свободи в природному звільненні, її ніхто не звільняє. Ненависть ніколи не залишається без руху. Крім того, народження ненависті — це самовиникнення, тобто природний прояв творчої енергії одвічної мудрості.
Вища й тонка Дхарма не повинна даватися людям без розуміння, людям без самаї, тому що вони пристосують її під себе й під свої егоїстичні установки або спотворять. Наприклад, вони скажуть: «Я вже давно спонтанно природно звільнений. У мене проявляється клеша, вона природна. Це спонтанно проявляється. Проявляється прив’язаність, гнів, це теж спонтанно проявляється». Але коли люди так говорять, це означає, що в них немає вчителя, немає передачі, і вони практикують учення не істинне, а лише схоже на істинне вчення. Тому що істинне вчення так не заявлятиме, воно набагато тонше. Самозвільнення передбачає ключовий момент. Цей ключовий момент полягає в тому, що немає прив’язаності. Другий ключовий момент полягає в тому, що будь-яка енергія самозвільняється до чистого бачення. Різниця між екзотеричною Адвайтою та езотеричною проходить тут. Ті, хто цього не розуміє, усі слідують екзотеричній Адвайті. Ця різниця в тому, чи відбувається вивільнення думок на ментальному рівні, чи на рівні вище ментального: на рівні каузального тіла і ще вище. Якщо самозвільнення відбувається на грубому ментальному рівні, то це самозвільнення не істинне, воно механічне. Така людина не здатна розчинити глибокі карми. Можливо, вона може протистояти лише невеликим, не дуже сильним кармам цього світу. Тонкі карми світу богів і карми нижчих світів ментальне самозвільнення не здатне звільнити, вона не вільна від народження і смерті. Навпаки, той, хто самозвільняється з рівня турії, це істинний святий, він здатний розчиняти найсильніші й найтонші шари подвійного розуму.
Гра енергії усвідомлення
Таким чином, оскільки не можна сказати: «Вона народжується з того-то», природа ненависті не народжена. До того ж ненависть не має жодного місцеперебування. Якби вона його мала, і якби зібрати й виміряти всю ненависть, що виникла з безпочаткових кальп до наших днів, то вона не вмістилася б у всесвіт із тисячами галактик. Ненависть не народжена й не має місцеперебування. А тому, хоч би як вона виникала, вона ніколи не вкорінюється в реальності. Тож куди пішла сьогодні та ненависть, яка виникла до вчорашнього дня? Куди, починаючи з сьогоднішнього дня, буде йти та ненависть, яка виникне завтра? І де вона існуватиме? Де зараз перебуває та ненависть, яка виникає сьогодні? Куди йде ненависть, коли виникає любов? Усе це проявляється з творчої енергії самонародженої початкової Мудрості, а тому не є чимось додатковим і не усувається, навіть якщо його відкидати.
Це дуже важливі слова. Творча енергія самонародженої початкової Мудрості. Тут ідеться про гру енергії усвідомлення. Гра означає віласа, а енергія усвідомлення — читі-шакті. Ця гра енергії усвідомлення називається читі-шакті-віласа. Інша її назва — сахаджа-спанда (ближче до вчення Лайя-йоги). Тобто спанда означає вібрацію, яка походить із природного усвідомлення.
Основі нашого Ума — Парабрахману, притаманна здатність проявлятися (творчим маніфестаціям), ця здатність є спанда. Вона зазвичай проявляється у вигляді трьох вселенських сил: сили знання, волі й дії. Сахаджа-спанда проявляється залежно від наших кармічних схильностей і залежно від заслуг у вигляді гніву, любові, співчуття тощо. Усе це насправді одна й та сама сахаджа-спанда, але різні відбитки в наших умах змушують нас сприймати її по-різному. Через це існують чисті й нечисті думки.
Кармічні відбитки та сприйняття реальності
Наприклад, якщо людина з кармою богів почує, що хтось піднісся, вона відчує радість за іншого й почне його вихваляти. Людина з кармою асурів, почувши, що хтось піднісся, відчує заздрість, почне будувати підступи й інтриги, як би цю людину скинути. Людина з кармою світу тварин, почувши, що хтось піднісся, злякається, оскільки тваринам властиво боятися всього, що вище за них. А людина з кармою світу пекла розлютиться й захоче здійснити щось негармонійне.
Спанда одна й та сама, але кармічні відбитки змушують одне й те саме явище інтерпретувати по-різному. Можливо, людина з кармою претів, почувши, що хтось піднісся, подумає: «Добре було б піти й попросити щось у нього». А людина з кармою людей прив’яжеться й подумає: «Добре, щоб він став мені близьким, щоб ми з ним зародили стосунки», буде захоплюватися, відчуваючи саме людські почуття.
Один і той самий факт сприймається людьми по-різному через минулі відбитки. Саме тому існує розмаїття думок. Ті, хто не розуміє цього принципу, зачаровуються розмаїттям думок і діють відповідно до карм. Святі мудреці, які реалізували єдиний «смак», розпізнають за грою мирних, гнівних думок, за грою любові, прив’язаності, заздрості, ненависті й захвату одну й ту саму спанду, тому кажуть, що в них єдиний «смак». Вони бачать: це гра енергії усвідомлення (чіті-шакті-віласа).
Принцип самозвільнення
Усе присутнє в природному звільненні власної якості, а тому не знищується й не звільняється іншими протиотрутами. Ненависть, побачена без покровів, споконвічно присутня як самозвільнення і без зусилля звільняється у свій власний стан. Зараз немає жодної додаткової основи для звільнення. Якщо впізнати в ненависті самонароджену споконвічну Мудрість і саму ненависть перетворити на шлях справжньої медитації, усі видимості постають як медитація.
Тут говориться, що для самозвільнення немає якогось додаткового методу, крім самого самозвільнення, і немає якоїсь іншої основи, крім тієї основи, яка є основою виникнення самої ненависті, тобто основи природи нашого Ума. Самозвільнення саме так і називається, тому що думки, емоції, клеші, карма і взагалі весь процес звільнення відбувається сам собою завдяки своїй внутрішній природі, якщо ми лише споглядаємо правильно. Звичайно, якщо ми споглядаємо неправильно, то самозвільнення не відбувається.
Думки, з’явившись, повертаються у свою основу, карми, з’явившись, також повертаються у свою основу, дії звільняються так само у своїй основі. Коли ми не покидаємо споконвічну основу тіла, мови й ума, то всі наші дії ніби починають повертатися у свою основу всередину. Припиняється зв’язок із зовнішніми об’єктами, з усім сансарним невіданням, відсікається зв’язок із майбутніми життями. Ми впевнено йдемо шляхом Звільнення так, як один святий казав: «Ніде немає навіть тіні сансари», якщо ми істинно розпізнаємо свою основу.
Трансмутація карм у чернечому житті
Наприклад, у кожного з вас є певні карми. Можливо, ці карми розгорталися б тим чи іншим чином, але оскільки ви в монастирі, маєте обітниці й самаї, то це як певна заслінка для цих карм. Ці карми більше не будуть так розгортатися, як раніше, обітниці, сангха, Прихисток і самаї захищають вас від карм. Відбувається трансмутація карм, однак карми повністю не зникли, радше є певні щити, які оберігають вас від їхнього прояву на фізичному рівні.
Наприклад, комусь судилося посваритися з дружиною, а він став монахом, ні дружини немає, ні сварок, але карма залишилася, і він відчуває: «Щось у мене сьогодні біль, поганий настрій» — з астрального тіла прийшли карми. Комусь судилося зазнавати страждань за своїх дітей, а став монахом — немає дітей, вони не народилися, а карми є, відбитки, і він відчуває: «Щось у мене прив’язаність, якісь душевні страждання». Це карми тонкого тіла розгортаються, тому що карми тонкого тіла ще тільки належить очистити.
Комусь судилося стати багатим, олігархом, але він став монахом і відчуває: «Щось мені хочеться комфорту, виникають різні думки про гроші, про це, про те». Усі його заводи, фірми, підприємства й банки не проявилися, вони були зупинені й залишилися лише в астральному тілі, але вони з астрального тіла приходять і тиснуть. Якщо монах сильний, він знайде причину й розчинить їх у порожнечі, а якщо слабкий, вони далі тиснутимуть і проявлятимуться у вигляді думок, образів і ніби штовхатимуть: «Створи фірму, відкрий банк, стань мільярдером». Це може стати сильною думкою (особливо в ретриті), але оскільки він дотримується обітниць, йому доведеться виконувати очищення (самскара-шуддгі), каяття, простягання тощо.
Очищення тонких підсвідомих думок, які й становлять суть цього життя (прарабдха-карма) і які в наступному житті проявлятимуться, і є самозвільненням. З досвідченим практиком такого не відбувається, і навіть якщо карми приходять, він настільки вкорінений у споконвічній природній мудрості, що миттєво сяйним спалахом розпізнає ці карми, і вони миттєво йдуть, залишається просто енергія.
Універсальність принципу самозвільнення
Тоді, оскільки не буде потреби шукати медитацію десь іще, вузол прив’язаності ума розв’яжеться прямо на місці. Оскільки ти переконався, що ненависть не народжується й звільняється сама собою, які б ознаки ума не виникали, зокрема вісімдесят чотири тисячі клеш, — усі вони не народжені й звільняються самі собою. А тому немає жодного сенсу позбуватися думок і практикувати стан без уявлень. Якщо одне бамбукове стебло порожнисте, то й усі бамбукові стебла порожнисті. Якщо в одному вузлі бамбукового стебла є перегородка, то й у всіх вузлах є перегородки. Якщо ви знаєте, що одна крапля води волога, то знаєте, що всі краплі води вологі.
Це дуже важливі слова. Щойно ви зрозуміли принцип самозвільнення, для вас більше не існує інтелектуального знання, не існує якихось методів спеціально боротися з думками. Ви зрозуміли, що робити з думками. Наприклад, існує безліч курсів, які докладно розбирають природу свідомості, психіки, емоційної взаємодії, природу фобій і комплексів, дають поради, як розвинути свою особистість і досягти успіху, і все це дуже докладно. Думкам надається певне значення, усе це обговорюється з великим знанням справи. Але якщо ви зрозуміли принцип самозвільнення, вам це вже не цікаво, навіть смішно, і всі ці міркування ви можете змінити одним клацанням. Ви принципово з планом думок узагалі не працюєте, натомість у вас є самозвільнене усвідомлення. А якщо треба, ви можете граючи з думок створювати будь-які мандали, структури.
Шлях від самозвільнення до пробудження
Ключовий момент тут — розпізнавання природи дзеркала свідомості, з якого з’являються думки. Нерозпізнавання природи цього дзеркала призводить до того, що думки створюють карму. Розпізнавання призводить до того, що відбувається самозвільнення. Коли відбувається самозвільнення, це означає, що ми не покидаємо природу усвідомлення, ми в ній дедалі більше утверджуємося. Утвердженість у природі усвідомлення призводить до того, що в нас з’являється односпрямованість.
Коли ми намагаємося утвердитися із зусиллям, це стадія виношування, а коли ми розчинили багато подвійних уявлень і утвердилися так, що наше его послабило свої позиції й повністю віддалося Абсолюту, ми зуміли його відпустити, це називається стадією пробудження. Стадія пробудження пов’язана з поглиненістю. На цій стадії відбувається поглиненість самонародженою Мудрістю, безперервне, односпрямоване її утримання. Істинна нідідг’ясана починається з цього моменту.
Така поглиненість приводить до односпрямованості, а односпрямованість — це перший рівень із семи ступенів Звільнення. Коли поглиненість односпрямованістю утримується довго, виникає відповідний імпульс, милість Бога, Ануграха. Цей відповідний імпульс і милість Бога (Ануграха) остаточно усуває всі чіпляння людини, і кажуть, що людина отримує Божу благодать, стає святою. Відповідний імпульс Абсолюту (Ануграху) неможливо отримати, не маючи такої поглиненості односпрямованістю в нідідг’ясані.
Подолання етерналізму та нігілізму
Так само, знаючи, що мить думки не народжена й звільняється сама собою, ти вже знаєш, що кожна думка не народжена й звільняється сама собою.
Знати, що кожна думка не народжена, означає, що тепер ви не помиляєтеся щодо думок. Ви знаєте, що сама думка не має під собою основи, і її основою є самонароджена Мудрість Сахадж’ї, і жодна інша. Тобто у вас припиняється етерналізм щодо думок, концепцій і взагалі будь-чого. Якщо до цього ви були махровим, закоренілим етерналістом, тобто вірили в реальну сутність речей, у реальну сутність концепцій і вважали, що все це окремо від вас, загалом, були пропащою сансарною людиною, то коли ви відкрили самонароджену Мудрість Основи, ви перестаєте бути етерналістом. Ви знаєте, звідки беруться думки і що те місце, звідки вони беруться, — це порожнеча поза ім’ям і формою, поза концепціями та подвійністю. Відповідно до цього самі думки не мають жодного самобуття.
Тут інша небезпека — стати нігілістом. Людина відкриває таку страшну таємницю життя: «Це все нереально, усі ці думки й концепції нереальні, мене всі дурили: суспільство й соціум, мій ум і книги, викладачі в університеті, усе це вводило мене в оману». У неї виникає бажання викинути всі підручники, викинути всі концепції, навіть поводитися іноді як безумець, тобто виражати свою недвоїсту просвітлену сутність. Але цього слід уникати. Така людина може навіть не бажати думати, і вона відчуває, як будь-який процес мислення забирає дуже багато енергії. Він ніби знову звужує ум, ввергає його в рамки, і іноді така людина боїться концептуального мислення, боїться теорій, вони її лякають. Вона вже зрозуміла їхню безсутнісність, але в неї виникає страх, як би знову не ототожнитися з ними.
Серединний шлях споглядальної присутності
Але правильний шлях усвідомлення — посередині, він полягає не в тому, щоб не думати, перебувати в бездумності, а в тому, щоб перебувати в Основі, яка за межами думок, дозволяти думкам рухатися вільно й природно на периферії, не ототожнюючись, а самозвільняючись. Це принциповий момент. Якщо ви будете слідувати шляху «не думати», ви будете слідувати школам Раджа-йоги або Хінаяни, які, крім цього, нічого іншого не придумали. Тоді вас назвуть незрілим практиком сутри, хоча це навіть не сутра, це не зовсім правильна практика.
Але природний стан — це саме той момент, коли ваш ум паралізований, наприклад, після вигуку, і перебуває в позамисленному стані, а потім перша мить, коли думки почали рухатися, почалася вібрація, але ви ще не покинули усвідомлення. На тлі руху думок є тонкий стан бездумності, і коли виникають думки, все одно вони повертаються в тонкий стан бездумності. Це ми можемо назвати споглядальною присутністю. Якщо ж просто думок немає, і ум заклинило, заблокувало, то це унмані або стан дх’яни, він не веде до Звільнення, він веде до становлення сансарними богами.
Якщо думки заперечуються, об’єкти заперечуються, то це нігілізм, а якщо думки визнаються, об’єкти визнаються, це етерналізм. Етерналіста можна побачити: він всерйоз реагує на все — це етерналіст. Наприклад, ви йому скажете: «Ти дурень», і він одразу ображається, отже, це етерналіст. Його завжди можна чимось збентежити, здивувати, налякати, він усьому вірить. Наївна людина: якщо їй сказати новину, вона одразу її вбирає, у неї немає самозвільнення. Вона вірить у думки, і якщо побачить духа, який прийшов до неї й сказав: «Я забрав твою силу. Підкоряйся мені», вона буде дуже схвильована й думатиме, яку б мантру прочитати, це її сильно вразить. Якщо людина самозвільнена, вона просто подивиться прямо на цього духа, і все зникне, і навіть думати про це не буде.
У нігіліста є тенденція взагалі все заперечувати, не реагувати. Він думає: «І це все ілюзія, і це все ілюзія, краще мені не думати, все одно за цим немає основи, і це теж нереально». Він не знає, як взаємодіяти з цим світом і енергією, і не може цього робити. Якщо ви бачите людину, ум якої не дуже гнучкий або вона не може якось проявляти себе, але при цьому вона занурена в споглядання, вона не дуже контактна, це нігіліст. Істина полягає в тому, щоб подолати ці дві пастки й перебувати посередині. Нігіліста затягує в непроявлене, у бездумність, у порожнечу й заперечення форми, енергії. Етерналіста затягує у форму, енергію, ім’я і в усе зовнішнє. А ми повинні перебувати посередині, тоді це буде істинне споглядання згідно з Ученням.
Переконаність однієї миті
Переконаність, що мить усвідомлення ума не народжена й звільняється сама собою, називається переконаністю на основі однієї миті. Якщо, відкидаючи цю мить свідомості, ти шукаєш чогось іще, то зрозумій, що впізнавати нічого.
Переконаність на основі однієї миті означає, що вам достатньо однієї миті, щоб думки самозвільнилися, щоб повернутися у свою споконвічну природу. А якщо ви в цю мить не маєте переконаності в цьому, шукаєте якісь методи, думаєте або навіть застосовуєте ментальний шлях звільнення, усе це ще означає відсутність переконаності в самозвільненні. Справжній практик, який досяг успіху в усвідомленні, має переконаність однієї миті. Йому однієї миті достатньо, щоб кола на воді розійшлися. Йому не потрібні ні аргументи, ні логічний аналіз, ні спеціальні методи, йому достатньо самого природного стану, щоб проблема вирішилася за секунду.
А буває, думки виникли, емоції виникли, минуло три хвилини, звільнення немає, минуло п’ять хвилин, звільнення немає, минуло п’ятнадцять хвилин, у людини вже виросли, як у гірського барана, круглі роги, і вона згадує: «О, я ж маю самозвільнити». Потім каже: «Не можу самозвільнити». Вона не може, тому що час уже втрачено, думки набули великої сили. Це треба було робити протягом першого клацання пальців.
Переконаність в єдиній миті самозвільнення — це велике досягнення. Як правило, така людина перебуває на стійкій стадії «виношування». Якщо вона ще не пробуджена, не досягла стадії «народження», то, принаймні, вона точно досягла цієї стадії.
Оскільки виявляється, що його відмітна властивість — самозвільнення, його називають здобуттям упевненості на основі звільнення. У здобутті впевненості на основі звільнення є чотири великі способи Звільнення.
