Пракрії – основні поняття веданти
Пракрії – це основні категорії веданти, незалежно від того, якого саме типу веданти людина дотримується: сіддха-адвайти, пратьякша-адвайти, вішішта-двайти чи якогось іншого її різновиду. Це базові поняття, що лежать в основі веданти, зрозуміло, адвайти й адвайти сіддхів, і переплітаються з тантричними напрямами.
Часто, коли ми пояснюємо вчення іншим або ведемо філософські диспути, нам треба мати смислову понятійну базу, деякі спільні фундаментальні основи, оскільки якщо спільних фундаментальних основ немає, то важко щось пояснювати, вести диспут.
Наприклад, ви вважаєте, що є п’ять тіл (п’ять кош), а людина вважає, що є фізичне тіло, дух, душа, тобто трійця, тому навряд чи ви можете вести з нею діалог, далі рухатися в проясненні істини.
Основні категорії філософії веданти – пракрії – це такі фундаментальні принципи, які дозволяють точно сказати, що ви слідуєте вченню веданти. Це, звісно, не Символ віри, але це певний категоріальний понятійний апарат, який дозволяє точно зрозуміти, що це вчення саме веданти.
Шанкарачар’я говорив, що спочатку слід опанувати садхану й вивчити базові категорії (пракрії), а потім підніматися до найвищих станів. Зазвичай традиційний шлях вивчення веданти саме такий, на відміну від тантричного шляху сахадж’я, яким іде лайя-йога. Ми приблизно так говоримо: «Нам не так уже важливо знати пракрії, нам треба пережити пряме введення. А потім у міру практики ми займемося вивченням термінів, понять і всього іншого». Це найголовніше, що ми намагаємося прояснити. Це дуже важливо для нас. Тобто підхід сіддхів інший, оскільки ґрунтується на неконцептуальному знанні. Звісно, можна стати повністю пробудженим, навіть не знаючи філософських категорій (пракрій), і тоді ви будете пробудженим, який не знає філософських категорій, але це анітрохи не завадить вам бути щасливим, безсмертним і незалежним. Але все-таки корисно їх вивчати не лише для загального розвитку, а й щоб бачити всю структуру вчення загалом.
24 таттви – принципи первісної матерії
Отже, спочатку є 24 таттви, як перші з пракрій, або принципи первісної матерії нашого всесвіту. На відміну від кашмірського шиваїзму, який розглядає 36 таттв, уся веданта й санкх’я-йога дотримуються класифікацій 24 таттв.
П’ять танматр – первісні принципи першоелементів
Які ці таттви? Це п’ять танматр – первісних принципів першоелементів (танматра – це зародок елемента): шабда (звук), спарша (дотик), рупа (колірна форма), раса (смак) і гандха (запах).
Усі переживання звуку містяться в танматрі, вони в зародковому стані перебувають у тонкому тілі як форма звукової свідомості. Коли ми займаємося нада-йогою, ми торкаємося цих зародкових звуків.
Усі переживання, що виникають від дотиків: біль від уколу, блаженство, якісь інші відчуття – усі вони мають свій корінь у танматрі, що називається спарша. Тобто в нас є певна частина свідомості, де постійно зберігаються всі зародки дотикової (тактильної) свідомості.
Усі об’єкти видимої свідомості зберігаються як тонка зародкова форма, що називається рупа. Наприклад, коли ви займаєтеся джьоті-йогою, спочатку виникають нечисті видіння, схожі на сни, галюцинації. Потім ці видіння витончуються, стають чистішими, божественними. Ви стикаєтеся з танматрами всіх видінь, з першоджерелом усіх видінь.
Так само зародки смаку й запаху (раса і гандха) перебувають у нашому астральному тілі як прообраз. Коли ми щось куштуємо на смак, то зовнішній об’єкт є вторинною причиною, яка розгортає смак із танматри й нашого тонкого тіла, тому ми відчуваємо смак. Коли ми нюхаємо щось, зовнішній об’єкт є вторинною причиною, яка ініціює розгортання запаху з танматри й нашого тонкого тіла. Іншими словами, у тонкому тілі відбувається певний зсув, комбінація танматр змінюється, і ми переживаємо відчуття. Але не можна сказати, що об’єкт сам по собі наділений смаком або він сам по собі наділений запахом тощо. Усе це відбувається в нашій свідомості й розгортається як принципи танматр.
Можливо, ми не зовсім замислювалися над цим і думаємо, що запах парфумів міститься в парфумах. Ні, він міститься в нашому умі. І смак яблука міститься не в яблуці, а в нашій смаковій свідомості як раса-танматра.
І як це можна довести?
Припустімо, гіпнотизер може загіпнотизувати людину, а потім, показавши їй цибулю, дати їй установку: «Це яблуко». Людина з великим задоволенням гризтиме цибулину. А якщо її запитають: «Смачне яблуко?», вона скаже: «Так, таке чудове наливне яблуко! Це, мабуть, якийсь особливий сорт». А що робить гіпнотизер? Він просто входить у підсвідомість людини й змінює комбінацію танматр силою санкальпи, впроваджуючи свою санкальпу «смаку яблука». Можна їсти цибулю, але сприймати смак яблука, тому що смак яблука не в яблуці, він усередині нашої свідомості, він існує завдяки танматрам.
П’ять джняна-індрій – органи чуття
Наступна категорія після п’яти танматр, які входять у 24 таттви (первинні принципи), – це п’ять джняна-індрій (органів чуття): шротра (вухо), твак (шкіра), чакшу (око), джихва (язик) і гхрана (ніс). Якщо танматри перебувають глибоко всередині нас у тонкому тілі у вигляді тонких зародків, які, як насіння, здатні ініціювати слухову, звукову, нюхову, смакову й тактильну свідомість, тобто змушують вібрувати, породжують вритті, які створюють чергові ілюзії в нашій свідомості, то органи чуття – це своєрідні канали зв’язку між зовнішньою реальністю та внутрішньою. Танматри самі по собі не збуджуватимуться й не генеруватимуть різні переживання, їм потрібен певний посередник, і органи чуття є такими посередниками із зовнішньою реальністю. Вони передають вплив на танматри від вторинних причин зовнішнього матеріального світу. Таким чином внутрішня й зовнішня реальність поєднуються.
У самій лампі світла немає, це лише ілюзія; у лампі є певна енергія, яка за допомогою органа чуття, тобто чакшу (ока), впливає на танматру, і ця танматра ініціює в нас бачення світла.
Коли ми чуємо звук, цей звук не зовні нас, не в птахах. Можливо, ми ніколи не дізнаємося, як саме співають птахи і чи співають вони взагалі. Вони випромінюють певну енергію (вібрацію), ця енергія доходить до нашого вуха й інтерпретується ним, тобто джняна-індрією шротрою, і у свідомості виникає відповідне переживання.
Отже, джняна-індрії – це своєрідні вікна у зовнішній світ, провідні пристрої, які пов’язують зовнішній світ і внутрішню реальність.
П’ять карма-індрій – органи дії
П’ять карма-індрій, або органів дії: ваг (мовлення), пані (рука), пада (нога), упастха (геніталії), пайю (анус). Органи дії – це засоби, через які проявляється спанда, первинний імпульс Абсолюту, заломлений через ахамкару. Карма-індрії постійно діють, тому що постійно вібрує спанда. Заломлюючись через призму ахамкари, вона безперервно розгортається за допомогою нашого тіла.
І тут усе просто: дії джняна-індрій і карма-індрій можуть бути або самозвільненими, і тоді це сахадж’я-спанда, чистий прояв; або вони можуть бути затьмареними, і тоді це буде клеша-спанда, тобто звичайний мирський, нечистий прояв, що створює нову карму (агамі-карму). Чи буде спанда звільненою чи ні, чи буде вона сахадж’я-спандою чи клеша-спандою, залежить від того, наскільки ми інтегруємо переживання або дії з природним станом.
Припустімо, якщо я чую птаха, у мене виникає думка: «Як чудово! Який голосистий птах! Треба ж, як гарно він співає. А де ж він сидить?» На тонкому рівні одразу вмикається моя уява і моя зорова свідомість, з’являються образи птахів тощо, виникає певна фіксація. Якщо ці образи не самозвільнені, а відбувається фіксація, яка дедалі більше посилюється, то це, звісно, кармічна дія і це агамі-карма. Якщо так довго думати, можна навіть у наступному житті переродитися птахом і задовольнити своє бажання дізнатися, як же він співає. Це і є клеша-спанда. Тобто вібрація й образ (вікальпа) були породжені, але вікальпа не самозвільнена в сахадж’ї, вона не розчинилася в порожнинному стані й проявилася нечистим способом.
Сахадж’я-спанда – це коли я все ж не полишаю присутності, хоч би якою цікавою для мене була птаха. Більша частина моєї свідомості перебуває в присутності, але оскільки є енергії, тіло й прани відгукуються, я чую птаха. Можливо, ум якось інтерпретує це, але всі інтерпретації одразу ж самозвільняються, причому вони не просто самозвільняються, а зовнішня енергія сприймає птаха в чистому баченні. Що означає в чистому баченні? Це не означає, що я думаю: «О, це точно павич із небес Індри, який співає мантри». Я нічого такого не думаю. Усе глибше. Тобто є бхава, яка сприймає цю птаху миттєво вже повністю в чистому стані. І тоді ці роздуми не змушують мене полишати брахма-ахам-бхаву, виходити з природного стану. Це і є сахаджа-спанда, тобто вібрація є, але немає хибних побудов (вікальп) і нечистих проявів у тонких шарах ума.
Є вчення про дев’ять самозвільнень, яке саме й дає змогу звільнити п’ять джняна-індрій і п’ять карма-індрій. Якщо ви об’єднуєте всі мирні, нейтральні та гнівні дії тіла, мови, ума, тобто всього дев’ять, і всі вони у вас очищуються просто світлом природного стану, як філософським каменем, то це означає, що п’ять джняна-індрій і п’ять карма-індрій чисті й звільнені, тобто ви не створюєте через них нової карми. Чого б ви не торкнулися, на що б не поглянули, що б не почули, яку б дію не зробили – усе це благословенне, божественне, чисте, просвітлене й необумовлене. Тоді кажуть, що це гра, сахадж’я-спанда, коли п’ять карма-індрій, п’ять джняна-індрій діють, не відокремлюючись від природного стану.
П’ять пран – життєві сили
Також до 24 таттв належать п’ять пран – життєвих сил: прана, апана, самана, удана, в’яна. Породження вівеки означає почати відчувати ці прани у своєму тілі й очищувати їх. Як їх можна відчувати? Якщо ви сидите в падмасані й відчуваєте, що вітер струменить ногами, відкриваються й очищуються нечисті наді, ви відчуваєте апану, яка починає текти вгору. А якщо ви відчуваєте тиск в аджна-чакрі, у сахасрара-чакрі й вас трохи підносить угору, то це дія удана-вайю. Або ви відчуваєте, як у ділянці анахата-чакри рухається прана. Усе це розпізнавання п’яти вітрів. І ці вітри рухаються слабо, доки чакри не очищені, а коли чакри очищені, вони проявляються потужніше.
Завданням йогіна є зародити вівека-відью також і щодо пран та навчитися об’єднуватися з ними.
Зазвичай кажуть, що прани треба ввести в сушумна-наді. Це зрозуміло. Але якщо їх лише пробувати вводити в сушумна-наді практиками вітру, кумбхаками, то все одно ввести їх туди можна лише на певний час (доки тривають кумбхаки – прана йде в сушумна-наді, а щойно кумбхаки припинилися – прана теж не йде в сушумна-наді). Істинне введення пран у центральний канал можливе, коли ясність природного стану об’єднується з елементами. Тому я часто кажу: «Вам треба об’єднувати шамбхаві-мудру з елементами. Треба вчитися це робити».
Антахкарана – внутрішній інструмент
Наступна категорія – чотириелементна антахкарана, або внутрішній інструмент. Це наші найтонші принципи. Антахкарана включає в себе манас (понятійний ум), буддхі (інтелект, або інтуїтивну свідомість), читту (пам’ять і підсвідомість) та ахамкару (его). Це тонкі шари нашого «я», кожен із яких працює по-своєму.
Наприклад, буддхі дуже важливий для нас. Деякі перекладають його як розум, інтелект. Але я схильний визначати його саме як інтуїтивну свідомість. Це інтуїтивна свідомість, яка містить наші базові смислові коди, базові налаштування загалом, як таке бачення реальності, наші цінності, наші смисли, тобто глибокі архетипи у вищому сенсі цього слова. Наприклад, у всіх нас є віра, цінності, певна стратегія дій, певні абстрактні категорії, яких ми дотримуємося або якими описуємо світ, – усе це робота інтуїтивної свідомості (буддхі). За допомогою буддхі ми також займаємося спогляданням. Тому лайя-йога – це також і буддхі-йога.
Йога усвідомлення, санкальпи, утримання усвідомленості – усе це чистої води категорія буддхі, це суцільно одна практика саме буддхі. А манас (понятійний ум) – це оперативне мислення, яке приймає, відкидає, тримається звичайних цілей і дає команди на дії. Манас і буддхі – це два інструменти, які містять смисли, цінності, цілі та дії. Манас сам по собі механістичний, він уловлює тонкі імпульси від буддхі й потім переводить у зрозумілі категорії. Наприклад, зараз я говорю, але це діє манас (понятійний ум), тобто ми оперуємо поняттями, чітко розкладаємо різні категорії. Але буддхі – це просто світло ясності, яке нічого до ладу прямо не говорить, воно просто випромінює певну ясність. А коли манас і буддхі з’єднуються, відбувається сприйняття й розуміння категорій.
У внутрішньому інструменті також є читта. Читта – це сховище минулих тенденцій і вся область підсвідомості. У ній містяться так звані астральні хроніки акаші, усі спогади про минулі втілення, усі спогади про ваші переживання.
Наприклад, що відбувається з людиною, коли вона помирає і стає духом, тобто вона ще не переродилася, а перебуває в чистилищі, у деяких областях проміжного стану? У цей час вона споглядає області своєї пам’яті. Для багатьох чистилище – це постійне занурення у спогади своєї підсвідомості, коли вони бачать, як неправильно прожили своє життя, яких помилок припустилися. Вони бачать усе це дуже яскраво, тому відчувають докори сумління й сильне почуття провини. Немає такого, що душі спеціально мучать у пеклі. Вони самі страждають, занурюючись у свої спогади, тому що понятійного ума й поверхневої свідомості ще немає, а є лише неочищена підсвідомість, у якій закріпилися різні комплекси, фобії, страхи, прив’язаності, якісь апаратхи, нечисте бачення. І чому ми займаємося каяттям, очищенням, чистим баченням, самаєю? Не просто для того, щоб дотримуватися гармонії стосунків, щоб нам було якось зручніше спілкуватися одне з одним.
Усе це саме для того, щоб наша підсвідомість була чистою, щоб там не було жодних фобій, жодних комплексів, жодних прив’язаностей, жодних болісних спогадів, жодних «рубців на душі». А якщо такі «рубці на душі» залишилися, якщо ми до них не дісталися ні спогляданням, ні каяттям, ні відкриттям помислів гуру, ні самаєю, ні чистим баченням або єдиним «смаком», то ти все це побачиш, коли ввійдеш у підсвідомість. Це можна приховувати від інших, можна надягти маску: «Я такий чистий, я такий хороший», але якщо це є в підсвідомості, то все одно ці області існують. Це як якісь кінокадри, які вам не хотілося б бачити. Але вони є, і ви їх обов’язково побачите, тому що вони не стерті.
Практики зазвичай бачать їх ще за життя, коли серйозно практикують (наприклад, у тривалому ритриті або в темному ритриті). Ананда Ліла може розповісти безліч історій на цю тему. Тобто ти просто стикаєшся з усім, що в тебе є всередині.
А духи в проміжному стані стикаються з цим після смерті, і в них починаються реакції на все це. Вони бачать і не можуть від цього відірватися, це триває й триває, вони вже втомлюються від цього. І тоді вони думають: «Треба щось робити. Треба втілюватися, щоб відходити від цього кошмару». Кошмар докорів сумління, кошмар почуття провини, кошмар комплексу неповноцінності – усе це там постійно триває, якщо не самоосвобождено. Але якщо все очищено й самоосвобождено, то цього не відбувається, оскільки ум за життя чистий. Саме тому важливо дотримуватися самаї, виховувати чисте бачення й виконувати каяття доти, доки все по-справжньому не буде очищено. І все це функції читти. Вона є сховищем таких розумових тенденцій. Читта подібна до великого банку даних.
Якщо йогін відданий чистому баченню, брахма-ахам-бхаві, то для нього це питання вирішується, тому що він уже дуже глибоко очистив внутрішні дані та свої тенденції, у нього в принципі такого вже немає. Якщо після виношування досягнута стадія народження, то все це звільняється, усе це бачиться як «роги зайця», як ілюзії. Йогін сміється над собою і над усіма даними читти, що не треба ображатися, не треба сприймати все всерйоз, коли ваше его ображається, бунтує або прив’язується. Краще проявляти смирення, самоосвобождати і просто сміятися в душі над своїми даними, тому що всі вони нереальні. І що швидше це робиш, то менше залежиш від цих даних.
Такими є категорії 24 таттв. Це перша пракрія веданти.
Усього ми розглянемо п’ятдесят п’ять таких пракрій. Це основні пракрії веданти, завдяки яким у вас сформується чіткий понятійний категоріальний апарат веданти, яким можна оперувати під час вивчення вчення.
