Коментар до тексту «Чатурашіті-сіддха-праврітті». Чампака
Країна Чампака отримала свою назву від квітки. Принц, який жив там, не мав нестачі ні в засобах, ні в насолодах. Він був так прив’язаний до задоволень і настільки перебував у полоні власної гордості, що зовсім не думав про наслідки. У його саду був дім, збудований, а точніше майстерно вирощений, із живих квітів чампака. Там він і жив.
Одного разу в саду опинився йогін. Побачивши такого несподіваного гостя, принц ввічливо запросив його до дому, сам вимив йому ноги й зручно посадив. А після вечері, коли той за звичаєм почав проповідувати, принц зібрав побільше людей зі свити, щоб поклонитися йому. Потім принц сказав:
– Йогіне, ви обійшли багато країн. Чи бачили ви десь такі квіти, як ці?
Йогін подивився на стіну квітів перед собою й похитав головою:
– Так, ці квіти красивіші за людину. І пахнуть вони краще. Можливо, той, хто створив цей дім, – геній, і ваше царство – прекрасніше за все довкола. Але коли ви помираєте, ви мусите йти без цього.
Щось у цих словах приголомшило принца, і він попросив настанов. Йогін розповів йому про карму, причину й наслідок, пояснив практики розвитку й завершення. Але думки Чампаки вже повернулися до квітів, а медитації не захоплювали його. Тоді йогін вибрав настанови, що відповідали тому, що займало принца:
– Усе, що з’являється, приголомшливо порожнє. Це – моя квітка для тебе. У твоїх почуттях і свідомості створено ґрунт. Зосередься на єдиній природі трьох рік чистого нектару, і прийде велике блаженство. Це слова Ваджрадхари для тебе, тримай.
Принц медитував дванадцять років і, зрозумівши, що сприйняття, досвід і істинна природа Ума єдині, він досяг сиддхи. Він став дуже відомим під іменем Чампака. Він пояснив Дхарму своїй подрузі й безлічі людей, які збиралися навколо них. У своєму тілі Чампака пішов у Ясне Світло.
Завдяки практиці правильних настанов ви можете зробити все ваше життя безперервною садханою. Лайя-йога полягає не лише в концентрації чи сидячій медитації, хоча це необхідно. У шлях споглядання має бути об’єднане все: як ми ходимо, їмо, миємо посуд, одягаємося, ходимо до туалету, відчиняємо й зачиняємо двері, вклоняємося, співаємо перед вівтарем, займаємося роботою – усе це є практикою найвищого порядку. Для досвідченого майстра споглядання всі ці речі невіддільні, тому кажуть, що він практикує йогу не-медитації, тобто, навчившись медитувати, він вступає на шлях за межами медитації, на шлях перебування у видінні недвоїстості.
Спочатку ми відкриваємо таке видіння через учення й медитацію, а потім змішуємо його з повсякденним життям. Прокинувшись уранці, ви маєте згадати видіння, якщо забули його вночі. Добрий практик живе так, що вночі він не забуває видіння. Якщо ж ви його забули, вранці ви одразу згадуєте його з першим відкриттям очей. Протягом дня нагадуєте собі про видіння, а перед сном поглиблюєте його практикою йоги Світла. Таким чином, увесь круг дня і ночі в йогіна замкнений, він перебуває в безперервному правильному спогляданні. Якщо ви сумніваєтеся в тому, куди спрямувати свій ум, просто дивіться настанови або просіть настанов.
У справжнього йогіна серце співає від радості, тому що якщо ви споглядач, то неможливо не радіти. Бути пригніченим – це хвороба відокремленості від центру Буття. Сам по собі центр Буття, який ми споглядаємо, – це джерело радості. Бути в замішанні, невпевненим, таким, що сумнівається, пригніченим, ошелешеним, спантеличеним – усе це ознаки віддаленості від центру й виходу на периферію. Бути умиротвореним, глибоким, спонтанним, радісним, ясним і легким – це ознака дотику до цього центру. За тим, як ви стаєте дедалі легшим і глибоко усвідомлюючим, ви можете аналізувати, наскільки ви наближаєтеся до вселенського центру Буття.
Стати таким легким – означає не лише медитувати й концентрувати ум, хоча це необхідно, це ще означає спустошити себе, відпустити, відкритися первісному Джерелу, що перевершує все, визнати своє велике «Я», визнати, що ти не мікроістота, а мегаістота, яка охоплює все суще. Визнавши, що ти не мікро, а мега, ти можеш розслабитися. Якщо ти мега, у тебе немає проблем, ти охоплюєш усе суще, ти просто радієш своєму великому відкриттю й продовжуєш перебувати в ньому далі. Усі ті маленькі земні проблемки, зумовлені іменем і формою, для тебе тепер не більше ніж порошинка.
