Садху все життя вклоняється комусь, чомусь, і це не просто релігійна чи ритуальна звичка для накопичення заслуг і очищення ума — це дуже потужна садхана, яка прибирає центрованість на собі, на відносному «я». Саме центрованість на собі створює проблеми. «Моє», «я», «мені», «мене», «про мене» і так далі, «я-я-я». Джерело страждання — центрованість на собі.
Упасана як шлях подолання егоцентризму
Упасана (поклоніння) — це центрованість на іншому, на Богові. Оскільки Бог усередині себе не виявлений і вівека не настільки вихована, щоб відокремити его («я») від Бога й виявити чистого Бога всередині, то спочатку виконується зовнішня упасана, яка називається сагуна-упасана. У процесі сагуна-упасани учень починає розуміти, що відданість, самовіддача, відкритість Богові звільняє душу від центрованості на собі й усіх проблем, які виникають, а проблем виникає дуже багато — це кармічні проблеми.
У процесі зовнішньої сагуна-упасани йогін набуває звички бути центрованим на Богові. Дуже важливо здобути для садху звичку завжди й усюди бути центрованим на Богові, уже не мені, а Богові, не мене, а Бога, не про мене, а про Бога, не для мене, а для Бога, не мій, а Богове. Дуже важливо виховувати цю звичку й усвідомлювати, відчувати себе Боговим, не своїм.
У процесі вироблення такої звички — це відбувається завдяки упасані. Упасана дедалі більше витончується, розгортається всередину, стає антар і з бахір (зовнішньої) стає антар (внутрішньою). Йогін здобуває вівеку і здатність розпізнавати Бога всередині. Попереднє виховання центрованості на Богові плюс вівека, розвинене споглядання йогічними практиками дає можливість продовжувати бути центрованим на Богові, але вже внутрішнім способом, розпізнавати, де я, а де Богове.
Чистота душі визначається тим, наскільки вона центрована на Богові, наскільки вона Богоцентрична. Нечиста душа завжди егоцентрична, оскільки его і є сукупністю всіх затьмарень і забруднень. Его обплутане кармою, і его перебуває в невіданні. Чиста душа завжди Богоцентрична. Ви не знайдете чистої душі без Бога. Чиста людина, але атеїст, але вона свята — це неможливо, тому що поняття чистоти передбачає вихід на наді…
індивідуальне, надрозумне, те, що вище за душу.
Чистота не належить душі взагалі за визначенням, чистота належить тільки Богові, тому включення Бога у сприйняття кожної душі — це і є процес чистоти й очищення. Так чи інакше божественне пробуджується в душі, коли душа, ототожнена з ахамкарою (его) і тілом, уже не може сказати: «Я» — вона, кажучи «я», має на увазі божественне «Я».
Одного разу Брахма (Бог-творець) і Вішну (Бог рівноваги) затіяли між собою суперечку, щоб з’ясувати, хто з них головніший:
— Я головний Бог, — сказав Брахма, — я створив увесь всесвіт і є патріархом і прабатьком усіх живих істот.
— Помиляєшся, Брахмо, головний Бог — це я, — заперечив Вішну, — все тримається на мені, якби не моя сила, ні ти, ні твої творіння не змогли б проіснувати й секунди.
Для вирішення цієї суперечки ці два божества звернулися до різних авторитетів.
«Нехай третя сторона нас розсудить».
Однак усі авторитети один за одним сказали: «Головним Богом є Шива». Брахма і Вішну були дуже роздосадувані. Вони не повірили авторитетам і покликали як суддю божество, що є персоніфікацією всіх священних писань. Але й це божество відповіло: «Справжнім Богом є Шива».
— Як же так? — украй розлютився Брахма. — Не може цього бути. Ви тільки погляньте на Шиву, на весь його неохайний вигляд і сумнівний спосіб життя. Тоді як я живу на небесах, у своєму коштовному палаці, Шива блукає різними світами, ночуючи, де доведеться. Як неприкаяний він блукає зледенілими горами, дрімучими лісами, повними диких звірів, мандрує безплідними пустелями. Я благовидний, одягнений як цар, моя аура сяє яскравіше за сонце. Шива нестрижений, неголений, їздить голим на своєму бику, і весь його одяг — попіл спалених трупів, яким Шива посипає своє тіло. Я займаюся тим, що творю і встановлюю закони світобудови, Шива ж то віддається аскетизму й медитаціям, ніби він чогось не досяг, то танцює й бенкетує на смашанах і кладовищах із ватагою канібалів, духів і демонів. Я смакую божественну амброзію, Шива жерe все, що трапиться, як чисте, так і нечисте, вживає гриби, дурман і постійно курить гашиш. Ні, така істота аж ніяк не може бути істинним Богом.
Раптом при цих словах у повітрі виникло сяйво, що перетворилося на крихітне немовля. Немовля заплакало, і Брахма сказав:
— Ось доказ того, що я істинний і головний Бог. Я розгнівався, і гнів мій породив ще одну істоту. Я назву цього немовля Бхайравою, бо воно так несамовито репетує.
Раптом, збільшуючись у розмірах, немовля перетворилося на жахливого монстра. Тіло його стало чорним, у пащі блищали страшні ікла, три ока Бхайрави палали червоним пекельним вогнем, а сяйлива аура перетворилася на полум’я вселенської кремації. Чудовисько підскочило до Брахми й кігтем мізинця своєї лівої руки відрізало Брахмі одну з його п’яти голів, ту саму, що лаяла Шиву.
— Я — Бхайрава, — загарчав жахливий бог. — Я прийшов покарати тебе за те, що ти насмілився ганити верховного Владику світобудови. Твоя п’ята голова гордо височіла над тілом, але я вкоротив твою гординю.
Брахма в жаху впав на коліна. Але тут небеса розверзлися, і боги побачили Шиву, що постав у своєму образі Махешвари — великого Махараджі й Господа всіх світів.
— О, Бхайраво, — сказав Махешвара, — з одного боку, ти, звісно, вчинив правильно, бо показав Брахмі справжній стан речей. Однак, з іншого боку, ти порушив священний закон і вчинив гріх. Брахма — прабатько всіх живих істот, їхній патріарх і первосвященник. Закон племен говорить: молодий не повинен піднімати руку на старійшину роду, відрізати голову священнику-брахману — це взагалі жахливий злочин, тому ти не можеш не понести покарання. Ти непереможний і здатний без зусиль знищити всіх і вся, тебе ж ніхто знищити не в змозі. Однак я створю чарівну діву Брахмахатью, вона буде здатна знищити тебе.
Тієї ж миті з простору проявилася діва Брахмахатья, озброєна величезними ножицями. Побачивши Бхайраву, вона кинулася до нього. Бхайрава кинувся навтьоки. Так вони й бігали: він від неї, а вона за ним, по всьому всесвіту. Минали віки, а може, тисячоліття, важко сказати, але погоня не припинялася ні на секунду.
Одного разу Брахмахатья і Бхайрава пробігали повз палац Вішну. Богиня удачі й процвітання Лакшмі, дружина Вішну, побачила те, що відбувалося, з вікон чарівного палацу і, дуже здивувавшись, прийшла в повне замішання.
— Скажи, о дорогий, — звернулася вона до Вішну, — як розуміти те, що відбувається? Шива лаяв Шиву, і за це з’явився Шива та відрізав Шиві голову. Після цього з’явився Шива й покарав Шиву, створивши Шиву, і ось тепер Шива біжить за Шивою по Шиві, у Шиві й під час Шиви, і ось Шива тікає, щоб Шива його не наздогнав. Усе це виглядає дуже дивно, я б сказала, абсурдно. Як же все це розуміти? У чому сенс того, що відбувається?.
— О, кохана, — відповів Вішну, — у тому, що ти бачиш, як і в багатьох інших речах, немає ані найменшого сенсу. Недарма кажуть, що Шива вигадав цей світ на п’яну голову. Адже він постійно перебуває в екстазі наркотичного сп’яніння, викликаного сексом зі своєю коханою Шакті — своєю невичерпною, безмежною, світлоносною силою. Свідомість Шиви не детермінована кармічним законом причини й наслідку, логікою, простором і часом. Саме тому світобудова така химерна й парадоксальна, що відображає в собі образ самого творця: тут темрява стає світлом, а світло — темрявою, добро переходить у зло, а зло — у добро. Чистота стає нечистотою, а нечистота — чистотою. Найвища краса переходить у потворність, а апогей потворності стає красою. Мудрість переходить у безумство, а безумство — у мудрість. Так усе тече, змінюється й переходить одне в одне. Ця пульсація, ці переливи — це екстатична любов Шиви й Шакті, активність, життя святої Реальності, і, крім цього, о кохана Лакшмі, Шиві абсолютно байдуже, чим займатися, йому все єдине.
Далі історія розповідає, що через якийсь час Бхайрава опинився в околицях священного міста Варанасі (Бенарес), розташованого на березі Ганги, і тут голова Брахми відпала від руки Бхайрави, і той зрозумів, що його проблема нарешті вирішена. Місце, де Бхайрава розпрощався з головою Брахми, люди називають Капал Мочан. Воно й досі шанується індусами.
Поведінка пробуджених істот. «Йога-Васіштха», розділ 6, «Про звільнення».
Рама знову запитав:
— Чому, о мудрий, Шива вирішив з’явитися як нагий мешканець місць поховання, з намистом із людських черепів, вимазаний попелом і легко збуджуваний хіттю?
Васіштха відповів:
— Поведінка богів, досконалих істот і вільних мудреців не визначається правилами доброго тону — ці правила вигадані невігласними людьми.
Тоді виникає запитання: «А чим же тоді вона визначається?». Якщо вона не визначається кармою, не визначається правилами доброго тону, чим вона визначається? Місцем, часом, обставинами, перебуванням у Брахмані, милістю — усі ці три чинники й визначають поведінку богів. Вони перебувають у сахаджа-самадхі, живлячись божественною милістю, і проявляються відповідно до місця, часу та обставин. Усвідомленість і сила, що випливає з неї, яка інтегрується відповідно до умов місця, часу, обставин, — ось що є керівництвом для прояву божественних істот і пробуджених.
Недвоїстість у прояві
Шива, коли він проявляється таким чином, показує, що справа не в прояві, що всюди є недвоїстість, всюди є свідомість. Гнів може проявлятися, тамас може проявлятися, але на тлі гніву чи тамасу є свідомість, є споглядання, недвоїстість, і можна відокремити себе від тамасу та від гніву й бути у спогляданні, у недвоїстості та у відстороненому стані. Можна таким чином підкорити гнів, тамас, якщо відокремити себе від нього, перебуваючи в недвоїстості.
Є хіть, але трансцендентальний стан існує на тлі хтивостей; якщо відокремити себе від хіті й перебувати у спогляданні усвідомленості, вона не приноситиме проблем, а підкориться й зникне. Якщо не підкориться — усе одно не буде проблем, а якщо немає проблем, значить, підкорена.
Є амбіції, влада, жадібність, суперництво, прив’язаність — дуже багато всіх цих людських якостей і вад. Насправді вони з’явилися звідкись, і насправді вони є вираженням різних шакті. Це вселенські шакті, запаковані в людському тілі: крійя, іччха, айшвар’я, сватантрія та інші; тільки ці вселенські якості, відобразившись у Пракріті, у майї, спотворилися. Вони набули малих, звужених, обмежувальних якостей, але насправді це божественні сили.
Шива показує, що якщо ти відокремлюєш себе від них і виявляєш Шива-таттву, перебуваючи в недвоїстій усвідомленості, то всі ці клеші, вади, негативні якості, недоліки, те, що тебе обмежує, поступово почнуть виглядати під іншим кутом зору. Вони поступово почнуть показувати тобі свою світлоносну, порожнинну, ілюзорну й божественну природу, стануть керованими, стануть підвладними й перестануть тебе обмежувати.
Шива ніби говорить: «Ось дивися, ось бачиш, як я можу. Ось на мені змія, а мені нічого, я випиваю опіум, а мені нічого, роблю те, а мені нічого, чому? Тому що я відсторонений від цього, тому що я перебуваю в порожнинності. Саме тому мені не можуть завдати шкоди всі ці негативні для тебе речі».
Критерій майстерності
Таким самим чином, коли ми перебуваємо в усвідомленні й спогляданні Абсолюту, у вівеці та вайразі, нам не можуть завдати шкоди закладені в нас карми. Ми не страждаємо, ми не заплутуємося, ми не перебуваємо в замішанні лише тоді, коли перебуваємо в Шиві. Щойно ми страждаємо, щойно в нас на очах з’являються сльози, щойно в нас з’являється зневіра — це означає, що ми просто перебуваємо не в Шиві, просто перебуваємо в чомусь іншому. Це означає, що ми не перебуваємо в правильному спогляданні. Будь-яке замішання, будь-яке страждання, будь-яка заплутаність — це ознака неперебування в усвідомленні та спогляданні.
Якщо ви перебуваєте в порожнинному, недвоїстому усвідомленні, то ви легко вирішуєте будь-які проблеми, а навіть якщо не вирішуєте, ви легко їх не вирішуєте. Усі проблеми у вас легко розплутуються, розв’язуються, вирішуються, а навіть якщо не розплутуються, не розв’язуються, то все одно легко. Просто ви відокремлюєте себе від них, але ви завжди почуваєтеся легко — це ознака майстра.
Тому іноді майстри кажуть так: «Якщо щось відбувається, людина страждає — якщо ти майстер, ти це легко сприймеш», — і все. Якщо ти зрозумів ці слова, ти вже не маєш права ні поскаржитися, ні висловитися, ні сказати, ні впасти в негатив, нічим не затьмаритися, якщо ти хочеш відповідати цьому стандарту. Якщо ти майстер, ти це легко сприймеш, усе — ось ці два слова прості, а не легко — тоді ти не майстер, усе, все зрозуміло, з не майстра що взяти, сакала, сансарна істота, їй належить страждати.
Але щойно ти заявляєш, що ти майстер, то все, ти легко маєш це сприйняти, які проблеми. Це критерій — це стандарти сіддхів, і якщо ви спілкуєтеся зі святими такого рівня, сіддхами, вони ненароком можуть вас перевірити якось так, в одній ситуації, в іншій, у третій, так з усмішкою: «Так якщо майстер — тобі ж узагалі легко, а що не легко, тоді думай чому, в чому річ».
Таким чином ми маємо йти до майстерності, говорити своєму розуму: «Якщо ти майстер — ти це сприймеш легко, тому що майстер він на те й майстер, щоб усе сприймати легко». Легко не означає легковажно, поверхово. Легко означає дозволити звільнитися в природній ясності тому, хто споглядає. Це велика річ, або дозволити віддати Богові, якщо йти шляхом бгакті-йоги, відданості й любові до Бога.
Секрет самозвільнення
Якимось чином ви знаєте цей секрет, як звільняти своє серце і жити в щасті, радості й ніколи, ніде, за жодних обставин нічим не заплутуватися — ні хворобами, ні страхом, ні гнівом, ні хіттю, ні стражданням, ні майном, ні владою, ні грошима, ні гордістю, ні статусом, ні служінням, ні взаєминами, ні містичними досвідами, ні духами, видіннями, ні явленнями божественних істот, нічим узагалі.
Ви знаєте цей секрет, і цей секрет — самозвільнення і самовіддача Богові, і це найголовніше, про що має думати садху. Він не повинен дозволяти собі заплутуватися різними видами майї.
Якщо він заплутується різними видами майї, якщо вона вкидає його, служіння заплутує, значить просто служіння взято не за свідомістю, треба брати простіше служіння. Складне служіння, заплутуєшся, страждаєш — нічого страшного, є віник, є просте служіння, мети, будь щасливий, не заплутаєшся точно. Або чисто, або брудно, зроблене прибирання, не зроблене — дуже просто все, але перебувай в усвідомленості.
Складні взаємини — спрощуй взаємини, дотримуйся мауни, роби намасте, приходь до Гуру на даршан — усе, жодних проблем. Складна якась інша річ — теж жодних проблем, спрощуй, але тримай свідомість, тримай усвідомленість, перебувай у спогляданні — це найголовніше.
Складно самозвільняти бажання, перетворювати бажання — зречися їх, тримайся на дистанції, просто методом вольового відсікання, але тримай свідомість, тримай споглядання.
Той, хто прагне стати майстром, він має зрозуміти, що тільки завдяки відданості й вірі, самовіддачі, підтриманню погляду, споглядання він може вирішити всі проблеми. Переважно проблеми людських істот спочатку стосуються мирських бажань і невідання, пов’язаного з непроясненістю свідомості. Потім усе потроху очищується і проблеми з бажаннями відходять.
У чистого садху проблем із бажаннями немає, але в нього можуть бути проблеми зі свідомістю. Якщо ще є проблеми: гнів, хіть, прив’язаність, гордість, жадібність, зажерливість і так далі — це проблеми ще з грубими невижитими енергіями. Більшість людей на планеті мають проблеми з енергіями, їхні енергії тіла просто пожирають їх, терзають, і ці проблеми з енергіями, поєднуючись із проблемами розуму й его, створюють унікальні конфігурації карми, де є егоцентризм, амбіції, і енергії тіла й розуму всі разом утворюють конгломерат, так звану ахамкару (его).
Контроль енергій і проблеми свідомості
Якщо людина висока, природно, у неї менше тілесних енергій, але більше егоїстичних уже від свідомості. Але якщо садху, то він контролює, очищує бажання і проблем з енергіями немає. Енергії можна контролювати — це кожен має зрозуміти. Прану можна контролювати — раджа-йога, кундаліні-йога, можна відокремити себе від прани, але питання — як це зробити майстерно, щоб її не заморозити, і щоб ще тіло було в доброму стані, щоб енергія циркулювала.
Але потім відкривається шар проблем зі свідомістю, оскільки у свідомості містяться клеші, тонкі причини, самскари, васани, мотиви, інтенції, оцінки й нескінченні судження, тунелі реальності в тонкому світі, минулі втілення. Це величезний світ, про який садху не підозрює. Приховані тенденції несвідомого.
Тілесні бажання переможені, але проблеми свідомості садху довго очищує. На шляху ануттара-тантри садху намагається вирішити проблеми свідомості одним клацанням, прямо увійшовши в природний стан, і давши собі клятву все життя перебувати в природному стані. Це заповідь ануттара-тантри — єдина самая.
Але минає певний час, садху звільняється від проблем свідомості, і він звільняється або через відданість, божественну милість, або через джняну (ясність) і споглядальну присутність, а краще, коли і те, й інше разом. Це непереможна конфігурація духовного звільнення — бгакті, джняна, ішта-девата-йога, Гуру-йога і лайя-йога, споглядання і відданість.
Коли ці дві проблеми розв’язані, то більше не залишається нічого, від чого можна було б страждати. Більше не залишається нічого, де можна було б заплутатися. Більше не залишається нічого, що могло б принести страждання, замішання і заплутаність.
Відкритий шлях звільнення
Йогін виходить на відкритий шлях звільнення, на відкриту дорогу звільнення, його вже неможливо затьмарити, його стан неможливо порушити, його неможливо збити, ні карма, ні думки інших, ні події у зовнішньому світі, ні планети, ні конфігурації прани, більше ніщо не може його збентежити, тому що він володіє пратьякша-джняною (прямим баченням Бога). Він здатний споглядати Бога і здатний знайти точку Бога в будь-якому переживанні.
Ось тут Гуру учням говорить: «Щоб цього досягти, не будьте в чіпляннях, будьте у відстороненості, не будьте в заплутаності, будьте в ясності. Не будьте в гордості, будьте в самовіддачі.
Розум неосвіченої людини щільно зумовлений, якби вона не керувалася правилами пристойної поведінки, виник би хаос, у якому велика риба пожирає дрібну. Мудрі люди, з іншого боку, не тонуть у тому, що бажане чи небажане, тому що їхні чуття перебувають під природним контролем, вони пробуджені й пильні.
Отже, чуття мудрих (джняні) перебувають під природним контролем, і вони не зумовлюються якимись шаблонами. Людина завжди зумовлюється шаблонами. Мудрий шаблоном не зумовлений, оскільки в нього є інтуїтивне перебування в природному стані, і він завжди здатний мати внутрішнє керівництво, він має внутрішній гармонізатор, просто перебуваючи в природному стані або перебуваючи у відданості й самовіддачі. Ось це дві сторони одного процесу.
Застосування споглядання в повсякденному житті
Для нас важливо навчитися користуватися своїм спогляданням навіть у побутових речах, навчитися користуватися своєю самовіддачею і відданістю в поточному житті. Адже це те, що має працювати — це те, що має розв’язувати будь-які наші реальні проблеми.
Наприклад, якщо є завдання в служінні, то, виконуючи служіння з присутності усвідомленості, служіння добре виходить. Навіть якщо воно не дуже добре виходить, принаймні в нас немає страждання і засмучення через це. Якщо є якась складність у стосунках, то наша присутність і споглядання в усвідомленості дозволяє нам гармонізувати будь-які складнощі, і наша самовіддача, і вивести складність у стосунках у чистоту, в порожнинність, в ілюзорність, у лілу і в благодать. Зробити стосунки благодатними, Богоосяяними, сакральними, чистими, такими, що не приносять проблем. Якщо є складність із якимось сприйняттям, то, користуючись спогляданням і самовіддачею, ми можемо сприйняття чогось змінити, і таким чином зрілість садху, який перебуває в стані усвідомленості, визначається тим, наскільки він може застосовувати те, що він споглядає, наскільки його самовіддача і споглядальна присутність працюють у конкретній ситуації.
Ми повинні вміти користуватися тим, що ми споглядаємо. Якщо ми не користуємося, то його сила, очищувальна і гармонізувальна, якщо ми її не застосовуємо, забуваємо про це, вона не зростає. Зростає зазвичай те, чим ми постійно користуємося. Таким чином ми повинні постійно користуватися силою природного стану для нашого життя. Воно має настільки вплестися в наше життя, ми настільки повинні бути у внутрішньому контролі органів чуття, щоб не дозволяти собі навіть жодній війці впасти без свідомості, жодній думці виникнути й промайнути в умі без усвідомлення, жодній емоції, жодній думці, жодному слову не бути сказаним без перебування в самовіддачі й без перебування в природному стані. Тоді це буде справжній самоконтроль.
Мудрець живе і працює, не маючи наміру це робити, без реакції на події звичним чином, його дії чисті й спонтанні, як кокос падає без жодного причинно-наслідкового зв’язку з дерева, на яке в той самий час сіла ворона, або він узагалі може нічого не робити. Так навіть Брахма, Вішну і Шива втілюються. Дії просвітлених перебувають поза хвалою чи хулою, поза прийняттям чи відкиданням, тому що вони не мають понять «це моє» і «це інший». Їхні дії чисті, як жар вогню.
Наприклад, вам дали відповідальне служіння, ви його виконуєте, хтось приходить і також виконує його замість вас. Якщо ви дуже відповідальна людина, ваша реакція — ви виражаєте активне невдоволення, тому що вам дали це служіння. Але якщо ви перебуваєте в стані усвідомленості — у вас такої реакції не буде. Адже Шива іншими руками робить те саме, точно не погано, і ви бачите це як благословення, що увійшло у ваше життя, ви розпізнаєте за цим гру Шиви.
Садху, який перебуває в істинній усвідомленості, не втомлюється розпізнавати гру Бога в усіх явищах, не втомлюється розпізнавати порожнинність, ілюзорність, споконвічну вроджену чистоту всіх явищ. Він користується своєю присутністю для того, щоб завжди і всюди бути в гармонії, і якщо щось відбувається не так, він не каже: «Це моє, це мені, я не згоден». Він каже: «Я приймаю це як гру Бога, я бачу це чисто, я бачу це як ілюзію, я бачу це як порожнинну гру проявлених форм. Я дію природно, не відгукуючись зі стану присутності. Такий відгук завжди гармонійний і ніколи не приносить мені проблем — це секрет того, як завжди бути в щасті».
Такий садху ніколи не дозволить собі заплутатися в чомусь: ні у взаєминах, ні в служінні, ні в концепціях, і він навіть не увійде в заплутану ситуацію, тому що його ясності вистачить, щоб заздалегідь зрозуміти, заплутається він чи ні. Якщо він бачить, що все-таки заплутається, він не наблизиться до цієї ситуації настільки близько, щоб заплутатися. Його ясність тотальна, вона настільки тотальна, що він завжди перебуває в щасті, і ясність передбачає і розуміння міри, і розуміння рівноваги (самйоги) в усьому. Наприклад, у взаєминах зі своєю енергією кундаліні, у взаєминах із бажаннями тіла, у взаєминах із праною, у взаєминах зі своїм методом, у взаєминах з іншими, з ієрархією, з етикою садху, з культурою. Ось його споглядальна ясність у взаєминах із досвідами та видіннями в тонкому світі, з чистими чи іншими видіннями. Його споглядальна ясність створює навколо нього таке чисте, бездоганне поле, в якому він завжди гармонійний, самодостатній і щасливий.
Я не бажав докладно описувати іншу форму мовчання — мовчання безтілесного, тому що ти все ще маєш тіло.
Такі пробуджені мудреці мають порожнинну свідомість і настільки гнучкий характер, що ви не можете їх ні вразити, ні затьмарити, ні засмутити, ні дати їм щось, ні взяти. Вони подібні до ходячої порожнечі, повної блаженства й екстазу. Саме до такої гнучкості усвідомлення, а слідом за цим характеру й рис ми маємо прагнути. Життя постійно підкидає нам виклики, і від того, як ми відповідаємо на ці виклики, залежить наше життя, наше майбутнє. Найкращий спосіб відповідати на ці виклики — зі стану повної усвідомленості, не чіпляння, без оцінок і суджень у природному стані. Дуже по-різному оцінюються речі, якщо вони розглядаються з буденного розуму, повного егоїзму, затьмарення і просто звичайних оцінок, та зі споглядального розуму — це абсолютно різні оцінки.
Наприклад, вам хтось дає севу, потім іншу севу, просто якісь події відбулися, все, каже: «Це вже не потрібно». Потім іншу севу, а потім третю севу; якщо ви перебуваєте в спогляданні, що відбувається — відбувається споглядання, більше нічого не відбувається. У вас це викличе навіть радість (ананду): який різноманітний світ, який він мінливий. Але якщо ви не перебуваєте в спогляданні, у вас вмикається розум, минулий досвід, а ще его, і ви думаєте: «Чому мені дали цю севу, а потім цю севу, а який у цьому сенс, а краще б я цю севу робив, а ця взагалі мені не дуже подобається, а хто там її розподіляє, він узагалі чим думає? Що це за монах узагалі не практикує? Потім ще третю севу, цю, а цю не доробили, а хто її доробить? Це все безлад. Хто так севу робить?».
Ви входите в зовсім інший вимір, ви входите в тунель реальності якийсь зовсім не споглядальний, зовсім не чистий, не той, що дозволяє, ви в людському. Ви перебуваєте в шарі розуму, і раджасично-тамасичний шар дуже щільно вас тримає — це ваші думки. Ви перебуваєте у своїх думках, і в цей момент у повному рабстві свого мислення, а все можна було б вирішити так просто — простір, атма-вічара, чисте бачення, єдиний «смак», дванадцять санкальп. Там дванадцять санкальп, тут, чим вони відрізняються принципово: на кухні були санкальпи споглядання, на другій ділянці санкальпи споглядання, у вівтарній — ті самі санкальпи, чим вони змінилися. В принципі нічого не змінилося, тому в житті святих нічого не змінюється, хоча події можуть вирувати, а в житті тих, хто не споглядає, реальних подій немає, але навіть маленькі хвилювання викликають дуже багато. Усе це різні розуми, які по-різному інтерпретують реальність.
Іноді мене запитують: «Як ви поживаєте, як ваше життя?», — я не знаю, що відповісти, тому що двадцять років тому були споглядальні санкальпи і минуло двадцять років — вони не змінилися, тому я відповідаю: «З Брахманом усе добре. Брахман той самий». Нічого не відбувається, якщо ви перебуваєте в одвічному усвідомленні. Ви не дозволяєте собі увійти в шар ототожнень із шакті (енергією).
Відносини Шиви і Шакті
Завдяки тому, що ви відречені, відділені від шакті, від енергії, ви її контролюєте, ви — Шива. Ви не випадаєте з першої таттви — Шива-таттви. Завдяки цьому всі інші Шакті-таттва та інші — усі вони є такими, що виходять із вашої свідомості, вони є підконтрольними вам, або принаймні усвідомленими вами. Це і є вайраг’я — це і є мистецтво перебування в споглядальній усвідомленості.
Якщо ж ви втрачаєте Шива-таттву, втрачаєте споглядальну усвідомленість і піддаєтеся шакті, різним енергіям, то вам доведеться випити всю ту чашу, яку вона вам пропонує випити, всю ту чашу карми, яку вона пропонує. Адже вона як:
— А давай трохи погордимося?
— Ну давай.
— А давай трохи прив’яжемося?
— Ну давай.
— А давай переродимося в наступному житті Індрою?
— Індрою, о?!
— А ось тут тобі ще одна карма, давай уже може людиною?
— Людиною?!
— Ні, ну тут ще й пекло є, а давай ще й у пеклі переродимося?
Коли ми дозволяємо одне, ви повинні зрозуміти: шакті не знає меж у грі, шакті не терпить шаблонів, не терпить обмежень, вона грає як хоче, і шакті вас не слухає, якщо ви не Шива. Для неї всі ігри рівноцінні: народитися в пеклі, народитися на небесах — які проблеми, для неї ж це екстатична гра: «Давай як екстатичну гру в тіло в пеклі пограємо, у чому проблема?». Але для звичайної людини — це дуже важливо, і тут контролювати шакті можна тільки з позиції Шиви, тільки перебуваючи в стані Шиви всі ігри шакті будуть підконтрольні, чисті, вони не будуть панувати над душею. У всіх інших випадках шакті зневажає Шиву, шакті панує над душею, і душі треба визначатися, вона не може бути не в певному стані, їй треба приймати покровительство Шиви, тому що без покровительства Шиви шакті закрутить її у вирі сансари, і наше народження, наше нинішнє життя — це і є наслідок того, що шакті взяла нас в оборот. Шакті тіла, шакті карми, шакті пран, шакті тонкого розуму — вона вже взяла нас в оборот, і це вже відбувається, тобто сам факт нашого життя в матеріальному світі, в ашуддха-адхвах, нечистих просторово-часових континуумах — це і є ознака того, що шакті крутить нами як хоче, тому що ми не зрозуміли, як із нею будувати відносини.
Якщо ви перебуваєте в істинному спогляданні, в істинній самовіддачі, і шакті вам говорить:
— А давай прив’яжемося?
Ми говоримо:
— Тільки з Богом, тільки через Бога і ніяк інакше, ніяк узагалі, або з Богом, або ніяк.
Вона скаже:
— Так, поважаю таку позицію — це позиція повної відданості, тут я служитиму тобі як своєму господу, а давай погордимося?
Ви говорите:
— Тільки в самовіддачі і тільки пишатися Шивою, не собою.
— Так, ти як мій господь, поважаю таку позицію, а давай отримаємо якісь можливості?
— Тільки з Шивою, тільки з Богом і ніяк інакше, або так, або ніяк.
— Так, мабуть, мої ігри тебе не вражають. Ти як мій господь, мабуть, я прийму твій піднесений стан і поважатиму, служитиму тобі.
Так приборкується шакті, і шакті має бути приборкана. Тільки приборкана шакті робить душу з пашу як чогось підневільного, зв’язаного, робить Паті — володарем, господом шакті. Пашу — це всі, хто зв’язані шакті, Паті — це всі, хто володіють шакті (шактімани), господи шакті. Наше завдання — стати господом шакті (шактіманом). Шива — верховний маха-шактіман. Ми не маємо ставати володарем шакті так, як цього прагнуть стати люди у світі, — усе це не істинне володарювання. Гроші, влада, багатство, слава — таких шакті обманює, вона дає іграшки погратися, створюючи ілюзію володарювання, але насправді там ніхто нічим не володіє. На час життя цього тіла людина має ілюзію, ніби вона чимось володіє, а потім шакті дуже швидко все це руйнує. Істинне володарювання шакті — це перехід у клас Паті, у клас звільнених шактіманів, які володіють шакті завдяки перебуванню в стані Шиви, у повній віддачі, у повній єдності з ним.
Джняна-йога і хатха-йога
Я не бажав докладно описувати форму мовчання безтілесного, тому що ти все ще маєш тіло. Але я коротко її опишу тепер. Повністю пробуджені, ті, хто постійно перебуває в самадхі, і достатньо просвітлені вважаються джняна-йогами. Ті, хто досяг стану свідомості без тіла за допомогою пранаями і так далі, називаються хатха-йогами. Воістину, ці дві групи, по суті, одне й те саме. Причина видимого світу і несвободи є, воістину, тільки розум. Ці два шляхи приводять до припинення розуму, тому постійною і щиросердною практикою будь-якого шляху досягається зупинка руху прани або припинення думок і звільнення. Це — суть усіх описів шляхів до звільнення.
Рама запитав:
— О мудрий, якщо припинення руху прани є звільненням, тоді смерть є звільненням, і всі люди досягають його після смерті.
Васіштха відповів:
— О Рамо, коли прана готова покинути тіло, вона вже вступає в контакт із тими елементами, з яких буде створено наступне тіло. Ці елементи воістину є кристалами психологічних обумовленостей, пам’яті, минулих вражень і схильностей індивідуальної свідомості (васан).
Коли душа покидає тіло, то земля входить у воду, вода у вогонь, вогонь у вітер, вітер у простір, і це супроводжується переживанням міражів, диму, світлячків, грому, світла на кшталт олійної лампи, так званих початкових п’яти ознак, а потім трьох кольорів, далі починається біле сяйво, подібне до неба, залитого місячним світлом, батьківської краплі. У цей час розчиняється безліч подвійних уявлень, потім починається червоний розлив, подібний до сонця на заході, коли сонячні промені забарвлюють простір неба і величезний простір забарвлений таким помаранчево-червоним, жовто-червоним, багряним кольором. Це означає, що крапля-раджас входить у сушумна-наді, розчиняється безліч подвійних уявлень, пов’язаних із мирськими бажаннями (червоною бінду).
Потім починається переживання темряви, переддень досягнення стану, близького до Ясного Світла, у якому душа, якщо вона слабка в спогляданні, втрачає усвідомленість — дуже складно втримати в цьому стані усвідомленість. Нарешті настає переживання стану чистого світла (прабхасвари), і це переживання чистого світла — це досягнення стану сну без сновидінь і досягнення стану тур’ї (Пуруша-таттви). Із цього стану видно Шиву, видно Брахмана, видно Абсолют і переживається недвоїстість прямо поза концепціями, пратьякша-адвайта переживається там чисто.
Але в цьому стані душа в чистому світлі не здатна залишитися. Стан повної прозорості, повної найчистішої недвоїстої порожнечі, порожнеча, недвоїстість, переживання простору Абсолюту високого рівня — якщо душа здатна в ньому залишитися, вона починає входити дедалі більше в це чисте світло, розпізнавати різні рівні простору, різні шакті й входити глибше та підвищувати свою таттву аж до п’ятої, четвертої, третьої. Але в цьому стані світла мало хто з душ здатен залишитися, це світло занадто позамежне, щоб його усвідомити.
Але той, хто все життя тренувався в природному стані, у медитації шамбхаві-мудри, у махашанті — він упізнає це світло. Він упізнає і зіллється з ним, тому що все життя медитував на нього, воно йому знайоме. Він побачить його як щось рідне. Це описується: «Подібно до сина, який легко стрибає на коліна матері» — він з’єднується з цим світлом. Але той, хто не впізнає, для нього це світло спалахне, і він буде несвідомий, а потім через деякий час із нього випаде.
Проміжний стан становлення
Потім починається так звана антар-бхава (проміжний стан становлення) — це означає, що, випавши зі стану цього світла, перед цим душа ще бачить безліч різних божеств, чує гуркіт, грім, звук, світло і божеств, які є її власною природою. Душа, якщо практикувала візуалізації, поклоніння божествам — з’являтимуться ті божества, яким вона практикувала поклоніння. Якщо за життя хтось мав досвіди, наприклад, у джьоті-йозі, у нада-йозі, він може в цей момент досягти звільнення, злившись зі звуками, світлом і з божествами, розпізнавши їх як природу свого Ума.
Але зазвичай душа, якщо вона не практикувала, не розпізнає цих божеств, і вона лякається звуків, грому, світла та намагається знайти щось м’якше, і знаходить якісь тьмяні світла сансари. Вона намагається йти шляхом тьмяного світла, і поступово її ум створює нове майбутнє тіло.
Приречені на пекло в проміжному стані становлення виглядають як обвуглена колода. Приречені на світ тварин виглядають як димчасте тонке тіло. Приречені стати голодними духами виглядають як вода. Приречені стати людьми або богами сфери бажань виглядають як чисто жовті. Приречені переродитися богами у світі форм виглядають як білі в білих шатах або насичено білим кольором.
Також ті, хто переродиться в пеклі, ходять догори ногами або вниз головою, тобто в перевернутому стані, вони бачаться в тонкому тілі згідно з різними священними текстами та ачар’ями. Їхнє тонке тіло бачиться перевернутим через те, що їхня негативна карма сильно переважає й затьмарює їх. Ті, хто готується стати людьми або богами сфери бажань, ходять, задерши голову вгору, у тонкому тілі ходять. Ті, хто готується переродитися голодними духами, ходять задом наперед, спиною вперед.
Запитання: Гуруджі, поки людина ще жива?
Ні, уже все, уже душа переживає посмертні досвіди.
Тут три фундаментальні переживання, які потребують очищення, — це процес умирання, тобто розчинення елементів; потім процес переживання чистого світла (прабхасвари); і потім процес проміжного стану становлення. Становлення означає, що душа шукає способи шляху втілення, відливається в якусь форму.
Переродження відбувається, як правило, протягом сорока дев’яти днів. Якщо за перші сім днів душа не переродилася, то вона переживає малу смерть, тобто вона знову розчиняється в чистому світлі, і те тіло, яке було створене, воно розчиняється, те початкове проміжне тіло, яке готувалося десь утілитися.
Вона знову переживає процеси, схожі на вмирання, знову входить у стан білого сяйва, червоного розливу, у стан чорноти, входить у чисте світло, і потім перебуває деякий час у чистому світлі, і потім знову з нього виходить, і так до семи разів. Але протягом сорока дев’яти днів зазвичай душі перероджуються, але це не стосується тих душ, які керують своєю реінкарнацією, спрямовують свій ум і тонке тіло за бажанням. Такі душі можуть діяти як завгодно, переродитися в чистих країнах, перетворитися в ілюзорному тілі, і на них ці стандарти не діють.
Приховані тенденції та переродження
Коли прана покидає тіло, вона бере із собою всі приховані тенденції індивідуальної свідомості. Ум не може стати не-умом доти, доки приховані тенденції не вичерпають себе й не зникнуть. Розум не залишає життєву силу, доки не виникне самоусвідомлення. Самоусвідомленням руйнуються розум і приховані тенденції, і після цього прана вже не рухається.
Отже, душа перероджується відповідно до прихованих тенденцій. Ці тенденції приховані в тому сенсі, що вони заховані глибоко всередині у вигляді санчита-карми (замороженої карми), і їх складно виявити, поки душа живе в тілі й не практикує або не має самадхі. Але вони виявляються, коли душа виходить із тіла, і коли вона, переживши чисте світло, проявляє якісь свої енергії.
Що можна назвати тенденціями? Тенденції — це наші приховані можливості, наші приховані вподобання й схильності, які не можуть проявитися в тому оточенні, у якому є, бо вторинні причини не відповідають. Наприклад, у когось є тенденція стати великим музикантом, але зовнішніх причин для цього немає. У цьому житті йому не судилося стати ним, ця тенденція відкладається на наступне життя, бо зовнішня причина цього життя ніяк не стимулює цю тенденцію, і неможливо дізнатися, що це потенційно великий музикант, доки він не потрапляє у відповідне середовище.
Але ця тенденція може через деякий час проявитися, він може стати гандхарвою або ще кимось, якщо є ця тенденція, але як саме вона проявиться, залежить від того, як споглядальна свідомість розпорядиться цією тенденцією. Якщо споглядальної свідомості не буде, така людина просто народиться музикантом у наступному житті, і сила накопиченого тапаса піде в музику. Якщо ж він став садху, який досяг високої стадії споглядання, і ця тенденція відкриється в нього, він стане майстром використання звуку, стане гандхарвою, стане просвітленим божеством, що використовує звук для передавання просвітлених станів.
Наше завдання — до того, як проявлятимуться майбутні тенденції, міцно утвердитися у відданості, у самовіддачі, у природному стані, щоб жодні наші тенденції не могли збити нас із правильного стану як у погляді, так і в поведінці.
Наприклад, у когось є тенденція малювати собі проблеми, є такі люди, скільки завгодно, на порожньому місці можуть малювати такі проблеми, і проблема не в зовнішньому, а проблема в тенденції ума, коли в минулому були накопичені відбитки страху, побоювань, суперництва, боротьби за щось, невпевненості. Але якщо така людина відкрила природний стан, ці тенденції, навіть проявившись, не зможуть вплинути на неї. Вона ці тенденції просто зробить своїми прикрасами, як Шива зробив прикрасами змій. Вони будуть розчинятися, перетворюючись, наприклад, на її здатності усувати страхи в інших, і вона стане консультантом із подолання страхів, тому що ці тенденції її навчили. Вона стане здатною усувати сумніви в умах інших або долати негативні тунелі реальності в інших, тому що сили її світла й споглядання подолають її власні тенденції, у неї з’являться наче сіддхи допомагати іншим через це. Зовсім іншими вже будуть тенденції. Наше завдання — настільки утвердитися, щоб жодні тенденції не могли нас заплутати.
Вичерпання тенденцій і досягнення найвищого стану
Це воістину є найвищим спокоєм. Саме усвідомлення усвідомлює нереальність концепцій в об’єктах цього світу. Це припиняє приховані тенденції (васани) і зв’язок між умом і життєвою силою. Васани становлять розум, який є накопичувачем прихованих тенденцій і нічим більше; якщо тенденції припиняються — це і є найвищий стан. Знання — це знання про реальність. Дослідження (запитування, спостереження) саме по собі є знанням.
Отже, за допомогою споглядання, дикші, зародження відданості ми йдемо до великого вичерпання всіх тенденцій. Таке вичерпання є трояким:
Крійя-нішпатті (вичерпання дій) і розслаблення поза діяннями
Бхава-нішпатті (вичерпання емоційних станів тонкого тіла) і розслаблення в брахма-ахам-бхаві та дів’я-бхаві
Джняна-нішпатті — розпізнавання всієї тонкої пізнавальної допитливої активності ума і розслаблення в початковому недвоїстому стані всевідання
Усі ці тенденції мають бути вичерпані. Ті, хто вичерпають ці три типи тенденцій, реалізують усі види нішпатті, здобувають високу таттву, переживають високу таттву і переходять до класу Паті — божественних істот, владик. Владик чого — своєї карми, яка вичерпується, владик власної шакті.
Односпрямоване прагнення до однієї мети, зупинка прани і припинення розуму — якщо навчитися одному з цих трьох методів, то досягається найвищий стан.
Односпрямоване прагнення до однієї мети — Раджа-йога
Зупинка прани — Кундаліні-йога
Припинення розуму — Бгакті та джняна-йога, самовіддача і самовпізнавання
Життєва сила і розум тісно пов’язані між собою, як квітка та її запах, або гірчичне зерно й олія. Якщо рух думок у розумі припиняється, припиняється і рух прани.
Секрет самозвільнення в тому, щоб припинити рух думок. Услід за рухами думок припиниться рух неправильної сансарної прани, і прана почне наповнювати сушумна-наді. Думки активують рух прани, прана активує кровообіг. Прана активує рухи індрій, індрії рухаються і здійснюють дії, таким чином відбувається накопичення карми.
Якщо ж рух думок деактивовано і думки трансформовано в щось інше, наприклад, замість потоку мисленнєвої активності ми переживаємо грайливе самозвільнення в чисте світло природного стану, то наші думки трансформуються в периферійну гру енергій природної усвідомленості. Тоді наші думки, які заводили нас у глухі кути, наші оцінки, наші судження, наші шаблони, які постійно приносили нам проблеми й заводили в якісь неправильні стани, стають абсолютно безпечними. Вони стають гірляндами на шиї у Шиви, вони не можуть ввести нас в оману і принести проблем, вони не можуть рухати нашу прану.
Наприклад, думки переживаються, але вони наче порожнинні, і за ними емоції не виникають. Переживаючись, думки швидко вивільняються в чисте світло і віддаються Богові. Ми переживаємо благодать чистого світла на тлі будь-яких думок. Правильно ми подумали чи неправильно, оцінили чи не оцінили — усе це насправді неважливо, оскільки всі думки за своєю суттю порожнинні й ілюзорні, і невіддільні від природного стану, будучи його грою. Ми не прив’язані до своїх думок, ми не прив’язані до чужих думок, оскільки ми знаємо ціну думкам, і думки не можуть ввести нас в оману, оскільки вони є грою.
Те, у чому ми вкорінені, — це сахаджа-ніштха, саме перебування в Богові й самовіддача — таким є стан мудрих. Той, хто здобуває це за життя, — він на шляху до звільнення. Він нічого не шукає, але все знаходить, він ні до чого не прагне, але поступово сам у собі виявляє мету всіх заповітних прагнень. Він нічого не робить, але все відбувається так, як він хоче. Він ні до чого не прив’язаний, але сам є магнітом, до якого все прагне прийти.
Природний стан як джерело божественної енергії
Такий рівноважний, блаженний, чистий, оголений, вічно юний стан мудрі називають сахаджа, нірвана, маха-мудра, природний стан шунья-ашунья, аманаска, ніраламбха (безопорне), татхата (істинна такість), сугатагарбха, те, що містить у собі всіх сугат (пробуджених), джерело всіх пробуджених. Для нас це Шива, Брахман, брахма-ніштха, нідідхьясана, атма-ніведана (віддання Богові).
Це джерело колосальної божественної енергії, божественної милості, щастя і блаженства. Це не лише концептуальний стан, це не лише стан рівності й свідомості. Той, хто дістався лише до концептуального або неконцептуального, той, скажімо так, дивиться на нього здалеку. Це джерело енергії, джерело благодатної, животворної, духовної, блаженної енергії, тому перебувати в ньому — це не лише перебувати в спокої, умиротворенні. Перебувати в ньому — також перебувати в благодаті, у дів’я-бхаві (божественній любові).
Це джерело божественної любові, життєвої сили не лише нас, а всіх людей, усіх тварин, усіх рослин, усіх богів, усіх нагів, усіх гандхарвів, усіх ангельських істот, усіх сіддхів. Різниця в тому, що наги, просвітлені з них, боги, сіддхи, ангельські істоти, ріші настільки близькі до цього джерела, що явно його усвідомлюють, безперервно на нього медитують і перебувають у ньому. Завдяки цьому їхні сили безмірні, їхнє розуміння, мудрість, порівняно з людьми, незрівнянні; завдяки цьому вони живуть у божественних, ангельських вимірах, створених силою божественної благодаті, і їхні тіла також складаються з найчистішої саттви як божественної благодаті. Вони видобувають ту енергію щастя, блаженства, джняна, іччха, крійя, айшварья, сватантрія з природного стану, яку не можуть видобути садху-початківці у світі людей.
Якщо весь розум односпрямовано прагне до єдиної істини, рух розуму і, відповідно, життєвої сили припиняється. Найкращим методом є запитування (дослідження, спостереження) сутності самого себе, вищої безкінечної свідомості. Твій розум буде цілковито поглинутий безкінечною свідомістю. Тоді і розум, і дослідження припиняться. Твердо перебувай у тому, що залишається після цього.
