Гуру відповідає на запитання шукачів та учнів
Запитання: Ом, намасте. Що означає перевершити шість органів чуття? Нічого не пригнічуючи, не заперечуючи, не блокуючи енергію й зберігаючи при цьому залученість сприйняття? Як це можливо зробити і чи можна перевершити любов?
У нас є п’ять органів чуття, п’ять джняна-індрій: ніс, язик, шкіра, очі, вуха, тобто нюх, смак, дотик, зір, слух — вони відповідають п’ятьом елементам у тілі. Вони є дверима в зовнішній світ, немов вікнами в зовнішній світ. Наша душа сидить глибоко всередині тіла й дивиться у вікна п’яти органів чуття, спостерігаючи, що там відбувається у світі, і те, що відбувається у світі, вона бачить крізь ці вікна. Шостий орган чуття — це розум (манас), і те, що відбувається в цьому світі, нескінченно вражає її, забарвлює, сильно впливає.
Перевершити шість органів чуття — це означає, що цієї реакції немає, а завжди є один і той самий рівний стан — див’я-бгава (перебування в божественному) або споглядальний стан — брахма-ахам-бгава (перебування в розширеному простороподібному стані).
Як перевершити, коли органи чуття працюють постійно, окрім сну? Розум працює навіть уві сні, отже, ми маємо виявити щось глибше — ми маємо виявити усвідомленість, природу Ума, усвідомлення, а потім усе своє сприйняття перенести на усвідомлення за допомогою споглядальної практики. Якою б вона не була: потрійна санкальпа, одна з дванадцяти санкальп, уважність, внутрішній спостерігач — ми маємо навчитися перебувати в усвідомленості.
Коли усвідомленість контролює чуття — це означає перевершити шість органів чуття. Усвідомленість дає команду, як сприймати, як інтерпретувати відчуття. Припустімо, ми бачимо через органи чуття щось, але усвідомленість керує тим, що ми бачимо. Наприклад, вона може дати команду: «Розглядай це як ілюзію. Розглядай це як порожнечу. Розглядай це як чисте». Органи чуття кажуть: «Це факт», — а ми кажемо: «Це ілюзія». Не просто кажемо — відчуваємо, бачимо й усміхаємося.
Органи чуття кажуть: «Фу, що це таке нечисте (джугупса)», — а ми кажемо: «А це чисте». Не кажемо — усвідомленість дає нам бгаву. Ми кажемо: «Це нектар». Розум каже щось, а ми кажемо: «Це все має природу порожнечі», — і не реагуємо, зберігаємо незворушність.
Перебувати в природі Ума й прямо споглядати Бога, попри роботу органів чуття, керувати своїм сприйняттям — це і є перевершити шість органів чуття. Але доки йогін не навчиться перебувати в природі Ума, йому потрібно керувати органами чуття через концентрацію і пратьяхару. Пратьяхара простіша — навіть якщо ви не володієте усвідомленістю, то пратьяхара — це втягування чуттів, їх ніби трохи заморожують, подібно до того, як черепаха втягує свої кінцівки під панцир.
Сприйняття тонких вимірів
Запитання: Якщо ваш образ на сатсангу сприймається у світлі, у сяйві, не як фізичне тіло, чи означає це, що свідомість у цей момент пробуджується від тривимірного виміру?
Так, це так. Тривимірний вимір — це фізичний матеріальний світ (бгу-мандала), у якому є довжина, висота, ширина. Четвертий вимір — час, тому наш всесвіт тривимірний або чотиривимірний у цьому сенсі. Усе, що тонше, — це за межами чотирьох вимірів.
Бачення аур, бачення тонких подій, сприйняття минулих життів, читання думок, бачення богів і духів — це не належить до вимірності цього світу. Для цього у вас мають бути розвинені інші вимірності, а що означають інші вимірності? Це означає, що ви вчитеся використовувати не лише індрії людського, фізичного тіла, а й індрії тонкого тіла.
У тонкому тілі є індрії, але вони зазвичай сплять і не відокремлені від індрій грубого тіла, тобто астральні очі, астральні вуха, астральний нюх, дотик — усе це є, але зазвичай вони змішані з фізичними органами чуття. Індрії тонкого тіла, індрії фізичного тіла змішані, але коли з’являється вівека, коли в тонкому тілі активуються індрії, ми починаємо сприймати тонкі виміри, тонкий світ.
Як їх активувати? Треба очищати канали, очищати розум, підвищувати рівень прани, зберігати енергію.
Калі-юга і часові цикли
Запитання: Ом, намасте, підкажіть, будь ласка, як зараз проявляється калі-юга, чи буде так зване золоте вкраплення і як проявляються асуричні сили в нашому світі? Йогананда говорив, що зараз не калі-юга, що ви можете сказати з цього приводу? Адже він просвітлений, чому такі розбіжності?
Час не є абсолютним чинником. Час — це чинник свідомості: що у свідомості задумується, те й відбувається. Астрологічні розрахунки калі-юги, вкраплення сатья-юги, як кажуть вайшнавські астрологи. Юктешвар Гірі з «Джуна-акхари», відомий Гуру минулого століття, також говорив про свої уявлення. Усе це різноманітні уявлення відповідно до різних систем астрології та ведичного літочислення.
Загалом зараз калі-юга в самому розпалі. Якщо це не калі-юга, тоді це або сатья-юга, або двапара-юга, або трета-юга, але тоді не повинно бути хвороб, не повинно бути поганих стосунків між людьми, не повинно бути воєн, дхарма повинна розквітати, але ми цього не бачимо. Не можна сказати, що людство так уже процвітає. Людство перебуває в проблемному, гострому, нині кризовому стані, а це чинники калі-юги.
Тому що в калі-югу елементи природи виходять з-під контролю, шкідливі духи шкодять людям більше, ніж зазвичай, боги відвертаються від людей, не відгукуються на заклики людей. Повинно бути багато святих, даршани богів, люди спілкуються з богами, боги — з людьми так само, як люди між собою, але ми цього не бачимо. Землетруси, повені, стихія — отже, елементи природи погано контролюються. Хіба це ознаки сатья-юги, двапара-юги або трета-юги? Це ознаки калі-юги.
Прояв асуричних сил
Існують різноманітні сили цивілізації, які живуть на землі паралельно з людьми. Люди не самі на землі, але люди не бачать цих сил. Люди вважають, що вони господарі планети, — це не так.
Наприклад, є кури в курнику, вони живуть у курнику і можуть вважати, що вони господарі курника, а господар служить їм, приносить їжу, але одного разу курка потрапляє в суп, її картина світу різко змінюється, виявляється, вона чогось не врахувала. Картина світу зовсім інша, усе було інакше — це називається індуктивізмом Бертрана Рассела, такий феномен індика-індуктивіста, який робив неправильні висновки, загальні висновки з якихось окремих уявлень. Так само людство теж помиляється щодо реальності.
Земля не належить людству так, як це думають люди. Людство нею користується, експлуатує її, можливо, як миші в будинку. Миші теж можуть думати, що будинок належить мишам, що він призначений для них, але його створено із зовсім іншою метою і тут зовсім інші господарі, так само й люди. Люди помиляються щодо власного становища на планеті.
Земля — це жива істота, і в неї є своя еволюція, своя мета, а люди — лише частина цього, і, крім людей, існує безліч інших цивілізацій, які є, зокрема, й серед людей, які живуть таємно, приховано або у своїх нішах. Деякі з них проявляються як асуричні, деякі з них — як наги, деякі з них — як божественні, але це окрема велика тема. Яким є прояв асуричних сил — ви завжди можете побачити самі. Усе, що пригнічує гуманізм, пригнічує творчість, любов, красу, — це все асуричні сили.
Ясне Світло і сприйняття об’єктів
Запитання: Як внутрішньо відчувається ясність світла під час сприйняття об’єктів?
Ясне Світло не пов’язане зі сприйняттям об’єктів, воно не пов’язане зі сприйняттям органів чуття. Воно відокремлене від будь-якого сприйняття об’єктів, але в об’єктах може сприйматися божественний даршан, проте це не Ясне Світло. Це те, що називають вішеша і саманья-спанда. Божественна вібрація, що виходить від зовнішніх об’єктів, але саме Ясне Світло, саме чисте світло (нітьям-сваям-пракаша-брахма-джьоті) абсолютно відокремлене і від сприйняття, і від самих об’єктів.
Воно може розпізнаватися всередині об’єкта, але воно не пов’язане об’єктом, проте коли ми сприймаємо зовнішні об’єкти, ми можемо сприймати ілюзорність, порожнинність зовнішніх об’єктів і благодать, що виходить від них, якщо наше споглядання поглиблюється.
Робота з фізичним болем
Запитання: Гуруджі, підкажіть, будь ласка, чи є якийсь метод або практика, що дає змогу працювати з фізичним болем? Через хворобу тривалий час переживається біль, і це відчувається як сильна прана, що збиває. Свідомість звужується, не вдається належним чином медитувати, концентруватися, підкажіть, що можна робити в такому разі?
Фізичний біль треба зцілювати. Це показник дисбалансу, але якщо немає можливості швидко зцілити такий фізичний біль, із ним треба працювати шляхом практики.
Наприклад, на тлі фізичного болю ми можемо ставити запитання: «Хто переживає цей біль?». Коли ми виявимо спостерігача, що, попри біль як енергію в тілі, є свідомість, яка може цей біль спостерігати, — ми виявимо, що спостерігач відокремлений і біль стосується тіла, але він не стосується самого спостерігача. Це дуже важливо зрозуміти.
Коли ми можемо відокремити спостерігача від болю тіла і стати спостерігачем болю замість того, хто переживає біль, у нас з’явиться певний простір свободи й незалежності від болю, коли біль сам по собі, а спостерігач сам по собі, і якщо зрозуміти, що між болем і спостерігачем є проміжок, то це перша маленька перемога. «Я не є моїм болем, я не є моїм фізичним тілом», — біль відбувається з тілом, але спостерігач, свідомість, що спостерігає, не болить, вона свідчить, вона реєструє, наче відеокамера, просто записує.
Момент ототожнення з болем і тілом — ось що приносить страждання, але коли внаслідок розуміння або спостереження відбувається розототожнення, страждання починають зменшуватися, і можна мати біль, але не страждати. Буває, люди страждають навіть від незначного або уявного болю, а буває, люди мають сильний біль і не страждають. Це залежить від того, ототожнена наша свідомість чи не ототожнена.
Коли вам вдалося розділити біль і спостерігаючу свідомість та міцно утвердитися у спостерігаючій свідомості, тут відкривається поле для практики, ви можете дуже сильно і швидко просунутися. У тому сенсі, що ви перебуваєте в такій ситуації, коли вам просто нічого іншого не залишається, окрім як і далі утверджуватися у спостерігачеві, для вас немає іншого спасіння, крім як у цьому спостерігачеві, тому що будь-яке ототожнення з тілом — це страждання. Завдяки цьому можуть швидко розвинутися вайраг’я, вівека, сильна концентрація.
Був навіть такий майстер, і зараз, напевно, є, ще тридцять років тому, здається, у Бірмі, учитель тхеравади, буддійської традиції хінаяни, Махасі Саядо, і він навчав сидіти в незручній позі й дихати так, щоб було незручно, щоб було боляче, неприємно, і завдяки цьому усвідомлювати дихання, усвідомлювати тіло. Кажучи так: «Яка користь, ви спите, коли вам приємно й комфортно, ви засинатимете в такому простраційному стані, але коли вам боляче, коли вам неприємно, поза незручна, ви не можете заснути, ви змушені реєструвати, витрачати весь свій ресурс, щоб подолати й перевершити цей біль, неприємність». У нього були цілі курси з практики в незручних станах — це складно, але він стверджує, що це найкоротший шлях до звільнення.
Робота з розумом і болем
Важливо зрозуміти — дуже багато залежить від вашого розуму, біль чи не біль — це не стільки чинник тіла, скільки розуму. Якщо людина в комі або уві сні, вона не відчуває болю, або в стані алкогольного сп’яніння вона взагалі не відчуває болю, її розум в іншому місці. За допомогою дхарани (зосередження) можна спрямувати розум у йогічний час, у йогічний простір, де біль майже не відчуватиметься, він перебуватиме на периферії.
Знаючи цей секрет, відокремивши спостерігача, ми повинні рухатися далі, ми повинні знайти простір спостерігача, незалежний від болю. Утвердитися в просторі як у своїй суті, як у порожній природі, а потім цю порожню природу спрямувати на біль і змішати, поєднати з болем. Тоді можна буде зрозуміти, що в болю також є простір, що біль — це енергія, вона не існує сама по собі, що вона порожнинна.
Розпізнавання порожнинності болю — це другий момент, коли ми розуміємо, що з болем можна працювати, його можна перетворювати на шлях. Коли ми це розуміємо, поступово виникає відчуття світлоносності болю і блаженства болю, ми розуміємо, що це вітри, які вийшли з-під контролю сушумни. Коли ми розпізнаємо порожнинність цих вітрів, вони можуть знову входити в сушумну, і звідси народжується блаженство та може навіть відбутися зцілення, гармонізація прани.
Реалізація тіла світла
Запитання: Як найшвидше можна реалізувати тіло світла?
Стати монахом-санньясі. Через дванадцять років стати відлюдником і все життя сидіти в темному ретриті або хоча б пів життя, років п’ятдесят; можна й так — три роки в темному ретриті, три роки у звичайному житті, і так проводити життя, якщо зможете, якщо зможете зректися всього, пройти курс підготовки, виховати себе, а без курсу підготовки все виховання взагалі не спрацює, і зробити вибір через дванадцять років. Або, якщо не вдається, якщо ще залишилася карма, то не через дванадцять років, а через двадцять чотири роки, завершивши другий дванадцятирічний цикл, неодмінно зробити вибір, або поступово нарощувати.
Питання не лише в темному ретриті — це також питання світлої практики: поступово збільшувати час, припустімо, ви пройшли шість місяців, потім пройти рік, потім пройти три роки, усе за правилами, тобто дотримуватися ретритного правила.
Ретритне правило в нашій традиції таке: якщо ви його дотримуєтеся — це і є найкоротший шлях, тобто стати монахом-санньясі й просто дотримуватися приписаної практики, а вона полягає в тому, що з роками ви, з одного боку, збільшуєте обсяг ретритної практики, а з іншого — у житті вчитеся споглядати. Якщо йдеться про ретрит другого дванадцятирічного циклу, то спочатку шість місяців, потім рік, потім три роки, а після трьох років можна думати, що робити далі. Там уже будуть певні ознаки реалізації, і залежно від ознак реалізації Гуру щось порадить.
Суворо дотримуватися чернечої традиції, суворо дотримуватися ретритного правила і принципу навчання. Ось і весь секрет, але щоб це зробити, потрібні величезна мужність, величезна віра, величезна сила, безстрашність, рішучість і терпіння, смирення та безмежне терпіння, тому що карма існує, а її треба перевершувати не один рік, не два, а все життя.
Тобто той, хто наважується на звільнення, перевершує карму не рік, не два і не три, він перевершує її все життя, але рано чи пізно досягає успіху. Це нескінченний процес очищення, але рано чи пізно очищення досягає своєї мети, і коли ви очистили карму, то виявляєте, що, крім реалізації, нічого не залишилося.
Ритуали й дух адвайти
Запитання: Чи не суперечить така кількість ритуалів, убрань та обрядів у вашій традиції самому духу адвайти?
Запитання взагалі поставлене неправильно: щоб пізнати дух адвайти, треба досягти самадхі. Ніхто не знає духу адвайти, крім самого Брахмана, взагалі ніхто, а щоб осягнути Брахмана, треба осягнути самадхі. Без самадхі виникатимуть різні суперечності, але коли самадхі досягнуто, ви бачите, що ніде, ніколи й за жодних умов немає суперечностей, усе на своєму місці.
Щодо традиції — існує традиція Шанкарачар’ї, і я вам скажу так: у нас, у традиції, адаптованій до західної культури, ритуалів дуже мало, тобто їх фактично немає. Я не жартую. Чому? Тому що багато ритуалів — це, наприклад, одинадцятиденна махамрітьюнджая-яг’я, щодня по шість годин, а щойно вона закінчилася — дев’ятиденний Дурга Наваратрі, а щойно завершився Дурга Наваратрі — ще що-небудь, особиста пурашчарана, начитування мантри — ось це багато ритуалів. У нас їх фактично дуже мало, але вони дуже важливі.
Тобто якщо ти не розумієш, що ритуал — це шлях, який також веде тебе шляхом адвайти, що це метод, а метод треба поважати, що в культурі традиції, даній святими, немає нічого зайвого і що вона має свою цінність, свою таїну, сакральність, містику й глибину, що все працює задля твого просвітлення, щоб ти якнайшвидше осягнув дух адвайти, то жодної суперечності немає.
Подолання позірних суперечностей у традиції
Суперечність існує для людей, які не увійшли в традицію, не долучилися до неї, спостерігають за нею ззовні, коли вони не можуть охопити деякі речі. Переважно це відбувається, коли люди із Заходу вивчають адвайту більше у філософському плані, не розуміючи, як філософія співвідноситься з життям, коли вивчають погляд і споглядання, але не розуміють, як це співвідноситься з поведінкою.
Уся справа в тому, як привнести це в життя, у поведінку. І виявляється, що й помаранчевому одягу, і ритуалам — усьому є місце, і це не суперечність. Це методи, дані святими.
Символізм помаранчевого одягу
Наприклад, помаранчевий одяг — традиційний одяг санньясі. Для чого його створено? Для того, щоб захищати або відокремлювати санньясі від не-санньясі. Помаранчевий одяг свідчить про те, що людина відокремлена від мирського суспільства, що в неї свій шлях, що не треба претендувати на неї чи щось на неї покладати. Їй можна вклонитися здалеку, зробити пожертву, але загалом вона йде своїм шляхом, і треба дати їй спокій. Вона служить лише своєму Гуру — не треба одружуватися з нею, не треба намагатися змусити її десь працювати чи десь брати участь. Вона йде своїм шляхом.
Помаранчевий одяг указує на сублімацію сексуальної енергії свадхістана-чакри. Це енергія стихії вогню — усе спеціально продумано, тому що колір впливає на наше сприйняття, і цей колір сприятливий для санньясі. У культурі садху продумано кожну деталь, і кожна деталь відіграє свою роль у досягненні звільнення.
Відносність суперечностей
Тут немає жодної суперечності, бо тоді можна сказати: «Чи не суперечить адвайті велика кількість столового посуду — ложки, виделки, тарілки?» Можна знайти безліч суперечностей, мовляв, усе суперечить адвайті, адже це не Брахман і безпосередньо не веде до звільнення.
«Чи не суперечать адвайті ваш одяг — джинси, куртка, піджак, автомобіль, квартира в Москві, паспорт, айфон, ноутбук, дружина?» Можна назвати будь-що таким, що суперечить адвайті, тому що адвайта — це Брахман, а Брахман ні з чим не пов’язаний, тоді як люди живуть у відносному земному світі. Можна дійти до того, що тіло суперечить адвайті: «Ось Брахман один, а пальців десять — цілковита суперечність з адвайтою».
Але саме коли ми розуміємо, що таке погляд, що таке поведінка і як поєднати абсолютну істину й відносну (парамартха-сатьям і самвріті-сатьям), тоді ми стаємо садху.
Садху як майстер усунення суперечностей
Садху — це той, хто знає, як усунути суперечність. У відносному вимірі є дії, які ведуть до осягнення адвайти. Одяг, рудракша, ритуальна практика — усе це дії, які найкоротшим шляхом ведуть до осягнення адвайти, тому що ваш розум такий, що він зумовлений, і його треба якось виривати із зумовленості.
Джинси, піджак — це уніформа людини західного світу. Ось тобі помаранчевий одяг, щоб ти пам’ятав про Брахмана, і це ціла культура. Оскільки ти звик щоранку виконувати ритуал біля комп’ютера — фейсбук, ноутбук, пошта, — ось тобі ранкова сандхья-упасана, щоб ти спрямовував розум на Брахмана у формі Шиви. Оскільки не можеш пам’ятати про дух адвайти в безформному — ось тобі ішта-девата, Даттатрея.
Усе це називається упая — майстерний засіб для того, щоб найкоротшим шляхом прийти до адвайти. Якщо людина вже перебуває в недвоїстості, то вона може цього й не використовувати, але таких людей, які перебувають у недвоїстості й не потребують цього, ми називаємо святими. Зазвичай вони або ведуть аскетичне життя, або сидять на тронах, навчаючи інших, але загалом перед ними це питання не постає.
Сама традиція адвайти, зокрема в тому вигляді, у якому ми її представляємо, призначена для того, щоб допомагати всім звичайним людям досягти адвайти найшвидшим способом. Тож суперечностей немає.
Про прощення і кармічні закони
Запитання: Добрий день, Гуру. Нездатність прощати — що це, як це подолати?
Нездатність прощати означає, що ми не розуміємо, як улаштований цей світ, не розуміємо суті цього всесвіту. Ми надто утвердилися у своєму его, у своїх оцінках та уявленнях, і ці оцінки та уявлення затуляють від нас загальну картину світу.
Якби ми розуміли, що непрощена образа стає нашим гріхом і псує нам долю, ми б подумали: «А навіщо мені це потрібно? Адже це стане моїм гріхом, це зіпсує мені долю. Чи хочу я псувати долю через те, що образився на когось і не пробачив? Ні, звісно — прощаю всіх без винятку».
Через непрощення санньясі не досягне звільнення. На одній шальці терезів прощення, а на іншій — мокша. Що ви оберете? Зрозуміло, якщо співвідношення таке, треба прощати скільки завгодно, усіх і все.
Розуміння взаємності кармічних законів
Коли ми розуміємо, що наша доля залежить від чистоти нашої свідомості, від її внутрішньої гармонії та краси, а непрощення — це дисгармонія, нечистота, тоді ми дбаємо про те, щоб усіх прощати й ні на кого не ображатися. Якщо щось не прощено, ми дбаємо про те, щоб виконати певні практики, застосувати певні методи, починаємо із цим працювати.
Нездатність прощати означає також цілковиту фіксацію на своїх закостенілих переконаннях, шаблонах, уявленнях его. Але коли ми займаємо таку позицію, то також маємо визнати, що хтось має право не пробачити нас і хтось також має право висунути нам такі кармічні претензії.
Наприклад, у дитинстві їли м’ясо — чиєсь дитинча, чиюсь матір, батька якоїсь тварини. Чи має право родина тварини не пробачити вас? Має. Їли рибу — чи має риба право не пробачити вас? Має повне право. Розчавлювали комарів, убивали мух — так, комахи мають право не пробачати вас. Чи мають вони право вимагати помсти? Мають, за вашою ж логікою, за вашим кармічним шаблоном.
Безліч інших людей — із ними ви не мали взаєморозуміння. Чи мають вони право образитися на вас, не пробачити? Мають. А якщо мають, усе це може бути пред’явлено за життя або після смерті, тому що закон відплати активізується, коли ми не прощаємо. А якщо закон відплати активізується й нам за такою шкалою висувають кармічні претензії, усе це доведеться відпрацьовувати. За кожну вбиту тварину страждати в пеклі, за кожен випадок, коли інша людина нас не пробачила, — і ми входимо в такий тунель реальності, який нам зовсім не потрібен.
Вибір закону благодаті
То що ж — ми маємо вирішити, що таке бачення, такий закон відплати, така свідомість нам не потрібні. Нам потрібно виробити якусь іншу свідомість — не на основі закону карми, а на основі прощення, благодаті. Не за законом кармічної відплати, а за законом благодаті, любові та прощення. А щоб обрати його, щоб увійти в це бачення, нам самим треба працювати над умінням прощати, самим виробляти в собі цей закон, тому що всесвіт являє нам ті закони, які ми самі в собі виробляємо.
Якщо ми виробляємо в собі закони любові, співчуття і прощення, він також повертається до нас цим боком — закон кармічної відплати скасовується.
Невміння прощати означає, що немає розуміння і ви з цим просто не працювали. Щойно з’являється розуміння, у вас виникають мотивація й бажання прощати. Ви дуже хочете всіх прощати, тому що розумієте: якщо ви не навчитеся прощати, вам ніхто не простить. Як то кажуть: «Не судіть, щоб і вас не судили».
У вас виникає дуже сильне бажання всіх прощати, і тому садху все так переглядають: «Так, кого я сьогодні не простив протягом дня? Отже, треба неодмінно його простити», — тому що непрощене стає гріхом.
Щойно у вас з’являється бажання прощати, ви починаєте медитувати на це, думати про це, вкладати шакті й учитеся прощати — це певний метод, мистецтво. Уміння прощати означає вміння змінити своє сприйняття людини з негативного на чисте. Якщо ви працюєте, рано чи пізно ви цього навчитеся, і прощати стане легко.
Запитання: Намасте, дорогоцінний Гуруджі. Підкажіть, будь ласка, на якому етапі йогін переходить від практик ілюзорного тіла до розчинення п’яти елементів і чи є між ними зв’язок?
Це залежить від того, яку систему практики практикує йогін і якої стадії він досяг. На якому етапі — між шостою та сьомою землею мудрості. У форматі цього сатсангу це неможливо передати. Це учень із двадцятичотирирічним монашим стажем, санньясі або карма-санньясі, має прийти на консультацію до Гуру й поставити це запитання.
У цьому форматі відповісти неможливо — це упадеша від Гуру учневі лише особисто, у невеликому колективі. Учень має пройти певну практику, здобути досвіди, і лише тоді Гуру оцінить і зрозуміє, чи потрібно йому це передавати. Такі вчення не можуть так викладатися — вони таємні, вони запечатані печатями самаї.
Запитання: Намасте, дорогоцінний Гуруджі. Підкажіть, будь ласка, якщо страшно розкрити в собі весь свій світлий потенціал, що можна зробити? Дякую.
Треба аналітично попрацювати зі своїм ходом думок. Треба пояснити своєму розуму, що страшно не розкрити світлий потенціал, а не розкрити його. Коли він у нас є, але ми його не розкриваємо — ось що страшно.
Треба вивчити, що кажуть священні писання — наприклад, «Йога-Васіштха», «Тріпура Рахасья», «Вівека-чудамані». І друге, що треба зрозуміти: вам не вдасться розкрити його швидко, це не станеться стрибком, тут нема чого боятися. Шлях має бути поступовим. Ба більше, як би ви не намагалися його розкрити — це буде нелегко, вам доведеться долати карму.
Тож не бійтеся — це не рубильник, де ви клацнули, і ваш потенціал розкрився. Вам доведеться наполегливо працювати багато років, усе життя, перш ніж він відкриється, і ваш розум у процесі такої праці змінюватиметься. Тут нема чого боятися, тому що ви, навіть якщо захочете, так швидко його не розкриєте, і найближчими роками він так швидко не розкриється.
Він розкриватиметься поступово, дуже повільно, міліметр за міліметром, подекуди будуть стрибки, і ви дозріватимете разом із розкриттям цього потенціалу. Той, кому зараз страшно, повністю зміниться, у нього зникне страх та зміниться ідентичність «я», ви значно подорослішаєте. Тій дорослій людині взагалі не буде страшно розкривати свій потенціал, у неї буде зовсім інше мислення, інші оцінки та сприйняття.
Тож нічого не бійтеся. Це подібно до того, якби трирічна дитина казала, що їй страшно водити автомобіль, а дорослий відповів би їй: «Поки ти виростеш, отримаєш права, твоє бачення зміниться, і вже не буде страшно».
Вищий алгоритм духовної практики
Запитання: Гуруджі, висвітліть, будь ласка, новий та ефективний алгоритм співвідношення особистих зусиль і визначеності сукупностей завихрень? Дякую, довголіття та процвітання.
Такий свіжий алгоритм існує — він називається перебуванням поза розумом (аманаска-йога). У цьому вся суть. Коли ми зрозуміємо розум, зрозуміємо джерело, яке породжує складні запитання й шукає відповіді, і навчимося щосекунди повертатися до цього джерела — кращого алгоритму немає. Це найкращий алгоритм, і він називається самозвільненням.
Самозвільнення означає, що ми постійно перебуваємо в природі Ума, а перебувати в природі Ума означає перебувати в медитації на Бога. Усі розумові алгоритми розчиняються в цьому вищому алгоритмі. Вищий алгоритм у лайя-йозі, у джняна-йозі, в адвайта-веданті — завжди бути в Брахмані, завжди перебувати в атма-вічарі. Жодні інші алгоритми не дадуть такого ефекту.
Перебування в природі Ума — це завжди юне, завжди свіже усвідомлення, щомиттєве, щосекундне самозвільнювальне пам’ятання, порожнинне пам’ятання свого божественного «Я». Треба навчитися цього алгоритму.
Три основні принципи
Традиційно в адвайта-веданті та в ануттара-тантрі цей алгоритм описується як шравана, манана, нідідх’ясана — три головні принципи. Ми повинні вивчити напам’ять, зрозуміти ці три головні принципи й усе життя дотримуватися їх. Хто зрозуміє ці три головні принципи, той зрозуміє всю суть ануттара-тантри, адвайта-веданти, шиваїзму — це три принципи, які пронизують усю ведичну культуру. Вони описані у Ведах, в упанішадах, і потім потрібно жити відповідно до цих трьох принципів.
Шравана означає отримати пряме введення від Гуру в ануттара-тантрі, в адвайта-веданті отримати роз’яснення, настанови з філософії
Манана означає усунути сумніви й неясності, щоб спрямувати свій розум у правильному напрямку — до природи Ума
Нідідх’яса́на означає завжди перебувати в природі Ума, не відволікаючись
Кращого за цей алгоритм нічого немає. Усі інші алгоритми випливатимуть із вашої здатності дотримуватися цього вищого алгоритму.
Практичні питання духовного шляху
Запитання: Ом, пранам, Гурудеве. Яким є метод досягнення ніштхи, дотримання самаї, щоб жодні внутрішні й зовнішні обставини не змогли спровокувати їх порушення? Як досягти цієї непорушної стійкості?
По-перше, самаї треба очищати щомісяця, помічати певні відхилення, порушення й щомісяця, коли відбуваються зібрання з Вінаї, очищати їх праяшчиттою (каяттям), визнанням, уявним переглядом.
По-друге, у повсякденному житті потрібно бути уважним.
По-третє, сприятливо виконувати роздуми, аналітичні медитації над самаями, над принципом чистоти самаї.
По-четверте, треба опанувати метод єдиної самаї, який, навіть якщо були допущені незначні порушення, очищає їх за умови правильної практики.
Запитання: Ом, Гуруджі. Чи можливо деактивувати одну з минулих самскар, уже активовану в процесі практик?
Звісно, адже ми лише цим і займаємося. Не просто одну з минулих самскар — ми повинні деактивувати, розчинити всі самскари. Це називається васанакшая, самскара-шуддхі, і духовна практика саме для цього й потрібна — для очищення від самскар. Питання в тому, як підібрати правильний метод.
Запитання: Дорогоцінний Гуруджі, підкажіть, будь ласка. Коли кажуть, що учень перебуває в нідідх’яса́ні на стадії виношування, чи означає це, що він виношує Ясне Світло, а не порожнечу причинного тіла?
Так, саме так. Він виношує стан тур’ї, Брахмана. Нідідх’яса́на — це медитація на Брахмана, а стадія виношування — це перебування в розумінні Брахмана, тобто погляд і споглядання Брахмана. Для класифікації стадії виношування існують певні ознаки.
Учень виношує не якісь концептуальні уявлення, а те, що він перебуває у стані, який називається джаграт-тур’я. Але на стадії виношування ви починаєте з причинного тіла — іншого способу у вас немає, тому що, аби увійти у вимір чистого світла, у вимір тур’ї, ви повинні пройти стадію причинного тіла. Ви починаєте з причинного тіла, а потім переходите далі.
Запитання від Нірмаладеві: На які практики слід звернути особливу увагу в період саде-саті? Дякую.
На чотири безмежні та атма-вічару.
Запитання: Намасте. Ом, дорогоцінний Гуруджі, підкажіть, будь ласка, які мантри читати Шиві для здобуття багатства? Заздалегідь вдячний.
Для здобуття багатства краще поклонятися Лакшмі. Хоча мантри Шиві також є: «Ом Шрі Варданая Намаха» із «Шива-сахасранама-стотри». «Ом Нандакарая Намаха» для здобуття щастя («Тому, хто творить щастя, поклоніння»).
Які б мантри ви не виконували, яку б упасану Шиві не здійснювали, ви можете за допомогою такої упасани створювати санкальпу на здобуття матеріальної шакті й навіть молитися Шиві своїми словами.
