Подолання ілюзії: як виграти партію в сансари

Коментар до тексту «Йога Васіштха». Роздуми царя Джанаки про природу ілюзії

«Цар Джанака продовжив: «На жаль, я зв’язаний без мотузки, я забруднений без бруду, я розтоптаний, хоча й царюю. О, Боже, що за містерія! Немов сонце, закрите хмарою, яка несподівано пропливла, я бачу перед собою цю дивну фантасмагорію. Хто мої друзі та родичі, що це за насолоди? Як хлопчисько лякається, побачивши привида, так і я ошуканий цими химерними ілюзіями. Знаючи, що всі насолоди сансари — це мотузки, які міцно прив’язують мене до старості й смерті, я й далі прагну їх.

Великі події та великі люди приходять і відходять, залишаючи по собі лише коротку пам’ять — на що тут можна сподіватися? Навіть боги, включно з великою Трійцею, приходили й відходили мільйони разів. Що ж у цьому Всесвіті існує вічно? Марна надія прив’язує всіх до цього нічного кошмару, відомого як існуючий світ. Я, немов дурень, ошуканий примарою почуття власної важливості, яке створює хибне відчуття «я є хтось».

Це роздуми Джанаки, його каяття, коли він отримав духовний досвід від божественних істот, що виникли в просторі. Після того як Джанака багато розмірковував, він досяг Просвітлення. Він відомий в історії як один із найвидатніших просвітлених царів (раджа-ріші).

«Йога Васіштха» як текст дуже важлива для розуміння вчення, оскільки Адвайта є фундаментом Вчення. Сам Васіштха говорить, що в ній зібрано квінтесенцію всього ведичного, тантричного, вайшнавського та іншого знання.

Якщо ви все життя вивчатимете лише «Йога Васіштху», цього цілком достатньо для Звільнення. Той, хто вивчає її з вірою, відданістю та розумінням, перероджується у Світі Богів. А після того, як він повернеться у світ людей, через три життя досягає Звільнення. Такою є цінність Вчення, викладеного в «Йога Васіштхі».

Філософія відображення та природа реальності

Філософія Васіштхи, викладена в цьому тексті, відома як пратьябімба-вада — філософія відображення. Васіштха говорить, що світ, який ми бачимо і в якому живемо, нереальний, і це треба пізнати. Адже коли ти переконуєшся в нереальності світу, все твоє невідання зникає. А доти, доки ми віримо в реальність світу, ця сліпа віра в реальність світу ніяк не дає нам пізнати Істину, Бога. Він дуже багато говорить про ілюзорність світу, про те, як силою свідомості створюються всесвіти і як вони зникають, розповідаючи про механізм усього цього.

Він говорить, що Всесвіт — це не матеріальне творіння, яке живе за певними законами фізики тощо. Це нижчий погляд. Він говорить, що Всесвіт — це просто видіння, це просто сенс, певний сенс, згенерований якоюсь свідомістю. І є сенси, які ми творимо самі, а є чужі, зовнішні сенси, під вплив яких ми потрапляємо. Є сенси сприятливі, просвітлені, чисті, а є сенси несприятливі, у яких ми маємо обмеження і страждаємо.

Природа сансари та майї

Наразі ми перебуваємо у світі сансари. Це означає, що наша свідомість потрапила під вплив якихось неправильних сенсів. Вона потрапила під вплив сенсів народження, смерті, ототожнення себе з тілом із плоті та крові, ототожнення із законом карми, причинно-наслідковими зв’язками. Це певні сенси, і свідомість зазнала впливу цих сенсів, тобто вона повірила в них. Вона повірила в те, у що не треба було вірити, у що вірити не можна, неправильно. Тому що віра в ці сенси — це віра в майю, ілюзію, чаклунство, зачарованість, тобто нас немовби зачарувала майя, зачаклувала, загіпнотизувала.

Коли ми зачаровані майєю, ми діємо в межах смислів майї, виробляємо цінності майї, перебуваємо повністю під її гіпнозом, впливом. Це подібно до того, як удав не бігає за кроликами, а сидить на місці, і кролик сам підходить. Але удав має немиготливий погляд і дивиться, гіпнотизуючи, на кролика, мангуста чи маленького звірка. Звірок не в змозі відірватися від цього гіпнотичного погляду, повільно йде йому назустріч, у пащу, а удав лише й чекає, доки він підійде ближче. Ось що таке сансара, майя. Це безперервний гіпноз ілюзії, який сильно захоплює нашу свідомість. Тому ми говоримо: «Нам треба звільнятися від цього». Коли ми почнемо звільнятися від смислів сансари та майї, пізнання Бога прийде природно.

Самообман і сила майя-шакті

«Чудово знаючи, що Час розтоптав незліченну кількість богів і героїв, я, як і раніше, обманюю себе любов’ю до життя. Дні й ночі минають у марних бажаннях, а зовсім не в усвідомленні нескінченної Свідомості. Я переходжу від страждання до ще більшого страждання, але розчарування в мені не виникає».

Король Джанака сам собі дивується. Він каже: «Як же так? Я такий успішний, розумний цар, наділений усіма якостями. Чому ж я сам себе обманюю?» І це дивовижно. Він сам аналізує свій стан і доходить таких висновків: «Я все розумію. Але чому я сам себе вводжу в ілюзію?» Тому що всі живі істоти самі себе обманюють. Вони загіпнотизовані силою майя-шакті. Майя-шакті — це певна сила Абсолюту, сила ілюзії, яка вуалює істину, приховує її; ще її називають тіродхана-шакті, тобто сила приховування.

П’ять божественних сил

Сама по собі сила приховування не є ані поганою, ані хорошою. Жодна сила не може бути однозначно поганою чи однозначно хорошою. Є п’ять різних сил: сила творення, сила підтримання, сила руйнування, сила приховування божественного і сила божественної милості Ануграха. Ці п’ять сил безперервно діють у Всесвіті.

Іноді сила приховування буває корисною, наприклад, для збереження таємниць Вчення. Іноді сила приховування діє як майя, ілюзія, вона приховує божественну істину. Чому? Що це таке? Це певний даршан Абсолюту, Брахми-Творця, це своєрідне випробування, випробувальне завдання чи іспит для всіх живих істот. Лише ті живі істоти, які можуть подолати гіпноз майї, мають право на Звільнення, на те, щоб піднятися у вищий вимір.

Механізм ототожнення та гіпнозу майї

Гіпноз майї проявляється через безліч чинників від народження й до смерті. Наприклад, він включає в себе свідомість «я є тіло з плоті й крові — Ахам деха асмі». Він також включає в себе обмежене сприйняття своєї свідомості, почуття его, ахамкару, тобто «я є я, я є людина», ототожнення. Безліч інших ототожнень, головним з яких є ототожнення з розумом і процесом мислення. Із цих трьох: ахамкари, его, тіла — Ахам деха асмі — почуття «я тіло, я є думка», ототожнення з вікальпами, виростає все розмаїття інших, дрібніших ототожнень. Ці три, розгалужуючись, породжують дедалі більше інших витончених і поглиблених ототожнень. Я є чоловік, жінка, я є росіянин чи американець, я дотримуюся такої-то концепції — усе це розмаїття, яке остаточно змушує повірити в реальність цього світу й заплутатися, втратити сенс, втратити мету, орієнтацію і просто підпасти під вплив цих смислів.

Вир сансари та напередвизначеність

Усі живі істоти несуться рікою часу. Час постійно змушує рухатися й плинути. І всі вони підпадають під чари мінливих смислів сансари, під причинно-наслідкові зв’язки, що постійно виникають, і ряди подій, які такими ланцюжками постійно відбуваються й відбуваються. І що залишається живим істотам? Їм залишається бути учасниками всього цього виру, тобто пасивними учасниками. Цей вир рухається, ряди подій, причини й наслідки, плин часу, і він обертає всіх живих істот аж до самої смерті. У цьому вирі нічого конкретного зробити не можна, тобто можна, але дуже мало.

Багато хто думає, що живі істоти заробляють гроші, творять історію, створюють сім’ї. Ні-ні! Вони обертаються в цьому вирі. У цьому вирі є все, але все це не має значення. Вони просто обертаються — і все. У цьому вирі нічого не можна зробити, тому що цей вир від початку визначений, він заданий санкальпою Брахми. Санкальпа Бога-Творця така, що долі живих істот уже описані, порядок розвитку, перебіг розвитку Всесвіту вже ніби розписаний. І для кожного класу живих істот є певні тунелі реальності. Для істот, загіпнотизованих майєю, тунель реальності саме такий, тобто вир.

Завдання: як звільнитися від цього виру? Шлях до звільнення від цього виру — це розчарування в такому баченні. Тому ми говоримо: дуже важливо зрощувати розчарування в сансарі, у сансарних сенсах, цінностях, розмірковувати. Той, хто не розмірковує, марно витрачає своє життя. Тобто джняна-йог — це той, хто постійно розмірковує. Можливо, ви ще не дуже вмієте медитувати або споглядати, але розмірковувати вміє кожен. Тому правильно запитувати себе: «А в чому сенс мого життя? У чому сенс таких учинків, таких способів дій? Правильно це чи неправильно?»

Життя як шахова партія із сансарою

Садху має бути подібним до геніального шахіста, який постійно прораховує партії на сім ходів уперед. Тому що життя подібне до гри в шахи. Ситуація постійно змінюється. Сансара постійно робить ходи, нові ходи, і кидає нам виклики. Наприклад, якщо вчора пішаки стояли, то зараз Е2, Е4, і ми маємо адекватно відповідати на ці ходи.

Щоб адекватно відповідати на ці ходи, ми маємо постійно думати. Ми не повинні відволікатися: «О, я зроблю те, я зроблю це, куплю собі новий костюм, автомобіль, зустрінуся з тією людиною, подивлюся передачу». А сансара вже зробила три ходи — походила конем, вивела ферзя і вже готується оголосити шах. А ми думаємо про щось зовсім не те. Ось що таке стан сансари.

Стан сансари — це коли ми думаємо не про те, ми захоплені сансарними сенсами, а сансара продовжує робити свої ходи. Якщо ми пропускаємо один раз, другий, третій, зрештою отримуємо мат. І ми думаємо: «Чому я страждаю? Чому я нещасний? Чому доводиться помирати? Я ще нічого не встиг, і який же непостійний цей світ». Тому що такою є властивість життя в сансарі — вона кидає виклики й робить ходи. Якщо ми вправний гравець, ми робимо ходи у відповідь, ми маємо робити ходи у відповідь. Наші ходи мають бути адекватними, ми повинні вчитися перегравати сансару.

Стратегія духовного протистояння

Сансара ходить слоном і каже: «Тут є страждання і смерть». Ми виводимо ферзя. «А в мене є віра в Дхарму, і я практикуватиму», — це моя відповідь сансарі. Сансара каже: «У тебе мало часу й багато відволікань». Ми виводимо свого слона й кажемо: «А я ввійду в ретритне правило і спланую ретрит». Вона каже: «У тебе погана карма, мало минулих заслуг. Ти не знаєш, що всередині тебе, скільки всередині тебе демонів. У тебе погані спогади, ти вчинив багато гріхів». А ми відповідаємо: «А я мільйон разів начитаю мантру й очищуся, будуватиму храм, друкуватиму тексти, виконаю Самскара-шуддхі. Я все це очищу. І навчуся самозвільнення», — це моя відповідь. Тоді сансара каже: «У тебе є такі й такі прив’язаності, а ще стільки невиконаних боргів». Ми кажемо: «А я практикуватиму санкальпу в русі, споглядання “це сон”, і все це не впливатиме на мене». І так постійно.

Сансара постійно кидає нам виклики, і ми маємо постійно адекватно відповідати, відповідати безперервно, не відволікаючись, щосекунди. Тому що сансара — це дуже складна різноманітна система, тобто це дуже-дуже витончена ілюзія. Вона настільки витончена, що ми навіть не усвідомлюємо цього, тому що за своєю природою вона божественна. Вона не погана, просто такі в неї ігри. Це як тренування нашої свідомості, сприйняття. Це як надзвичайно складна суперкомп’ютерна гра.

Звільнення як майстерність духовної гри

Звільнення означає бути адекватним реальності, постійно робити адекватні, правильні ходи, як хороший шахіст. Поганий шахіст отримує мат у три ходи на початку, середній тримається до середини сеансу. Нам треба стати чудовими гравцями, нам треба почати тіснити сансару по всьому полю, змусити її грати на її території, а не на своїй. І не тікати від сансари, коли нам оголошують шах з усіх боків: его, бажання, а самому будувати плани, як поставити сансарі шах.

Коли ми так прагнемо, така спрямованість називається також спанда. Спанда — це вібрація, тобто це певна вібрація спрямованості, яка генерується нашою свідомістю й постійно рухає нас уперед. Її також називають сахаджа-спанда. Це наш внутрішній воїн, який постійно спонукає нас стратегічно осмислювати й ухвалювати правильні тонкі рішення на рівні свідомості. Усе це можливо, якщо ми займаємося спогляданням. Щоб постійно робити такі правильні кроки, необхідні вічара, самодослідження й споглядання, вивчення священних текстів і розуміння правил гри.

Вивчення законів Всесвіту

Часто буває так, що ми стаємо на духовний шлях, але не розуміємо правил гри, припускаємося помилок, порушуємо ці правила. І тоді дивуємося, чому не вдається щось зробити? Тому що ми належним чином не вивчили ці правила. Слід завжди добре розуміти ці правила, щоб не припускатися таких помилок. Треба стати знавцем цих правил. Насправді цих правил дуже багато. Це як якщо ви вирішили працювати на комп’ютері й стати хорошим користувачем, вам треба купити підручник, вивчити, як користуватися програмами, операційними системами, знати, які кнопки натискати. Треба витратити на це час.

Духовне життя — це вчення про те, як стати грамотним користувачем не комп’ютера, а Всесвіту, свого життя й самого себе. Треба вивчати ці правила, закони Всесвіту.

Коли людина перебуває в розгубленості, невіданні або стражданні, її запитуєш: «А ви знаєте про це?» «Ні». «А про це знаєте?» «Теж ні». «А це?» «Ні». А як ви можете жити, якщо ви не знаєте правил життя, не знаєте законів Всесвіту. Ви вступаєте з ними в дисонанс, суперечність. Природно, вони також вступають у суперечність із вами. Через це неможливо відчувати щастя. Треба вивчати ці закони. Ось цей підручник. Закони Всесвіту, закони світобудови для грамотних користувачів цього Всесвіту — початківців і просунутих.

Це набагато важливіше, ніж мільйони книжок про якісь сансарні смисли, тому що вони ніколи не виводять нас за межі сансарних смислів.

Подальші роздуми царя Джанаки

«Що тут вважати бажаним або чудовим, адже я бачу, що все, що будь-хто цінував у цьому житті, минуло, залишивши по собі лише страждання. День за днем люди в цьому світі живуть у гріху й насильстві, і день у день дедалі більше людей занурюються в страждання. Дитинство втрачається в нерозумінні, юність — у гонитві за задоволеннями, а решта життя — у сімейних турботах. Чого ж дурень досягає в цьому житті?

Якщо виконувати релігійні ритуали, можна потрапити до раю — і нічого більше. Що таке рай, на землі він чи десь далеко, чи є взагалі місце, не зачеплене неспокоєм? Страждання змінюються щастям, а щастя — стражданнями. Уся земля заповнена мертвими тілами різних істот — від цього вона й здається твердою!

У цьому Всесвіті є істоти, для яких мить триває цілу епоху. Що таке моє життя? Звісно, здається, що у світі є приємні й постійні об’єкти, але вони приносять нескінченні турботи й занепокоєння! Лише розум таїть у собі зародок цього світу, саме з розуму виникають фальшиві відчуття «я» і «моє».

Здається, що світ створений так само, як здається, що кокос із пальми збила ворона, яка випадково прилетіла на неї саме в ту мить. У цьому світі лише невігластво породжує ідеї «мені це треба, а це не треба». Краще провести весь час на самоті або в пеклі, ніж жити в цьому поверховому світі ілюзій.

Намір або мотивація — єдині реальні причини цього світу. Я повинен висушити джерело цих мотивацій! Я насолоджувався й страждав від різних відчуттів. Тепер мені треба відпочити. Я більше не повинен страждати. Я пробудився й уб’ю цього злодія (розум, его), який украв у мене розуміння. Мудреці дали мені добрі настанови. Тепер я практикуватиму лише самопізнання».

Це істинна правильна мотивація, яку завжди слід породжувати, коли ми отримуємо Вчення. Завдяки такій мотивації по-справжньому приходить Звільнення.

Вчення, яке ви вивчаєте, воістину дорогоцінне. Методи, які ви отримуєте, воістину ведуть до Звільнення. Але щоб вони запрацювали, потрібні віра та правильна істинна мотивація. Ми самі повинні зрозуміти, чого ми хочемо в цьому житті, яку ціну ми готові заплатити за те, чого ми хочемо в цьому житті.