Коментар до тексту «Йога Васіштха»
Нерозуміння (майя) затуляє собою істину й створює різноманіття, але воно не знає своєї власної природи, і це дивно. Поки не досліджено його сутність, нерозуміння панує. У мить, коли його сутність осягнуто, воно зникає.
Як ми вчора говорили, три види затьмарень спричиняють нерозуміння: мала, вікшепа, аварана. Малу можна порівняти з пилом на дзеркалі, вікшепу можна порівняти з коливаннями дзеркала, які не дають відбивати світло Вищого «Я», аварану можна порівняти з пеленою, щільною пеленою.
Майї насправді не існує. Поки ти не усвідомиш цю істину безпосередньо, доведеться повірити мені на слово. Той, хто знає, що лише Брахман є Істиною, вільний, усі інші погляди існують для того, щоб прив’язати людину до нерозуміння.
Світи як результат бачення
Світ сам по собі є результатом певної точки зору, певного бачення. Усі світи створюються з точок зору, з різних бачень. Якщо бачення неглибоке, то це світ страждань, негармонійний світ. Якщо бачення високе, глибоке, це сприятливий, божественний світ. Багато світів існують лише тому, що таким є стан умів мешканців, які їх населяють.
Наприклад, є світ дітей. Цей світ не створюється сам по собі, він створюється дитячими умами, дитячою свідомістю. Якщо доросла людина прийде в дитячий світ, вона добре побачить, що дитячий світ просто створюється дитячим умом. Немає дитячого світу самого по собі. Є дитячий стан свідомості. Дитячий стан свідомості — це коли багато дітей створюють дитячий світ. Щойно приходить дорослий, із дорослою свідомістю, дитячого світу для нього немає, він може сприйматися лише як гра. Так само й усі інші світи створюються людськими точками зору, людськими баченнями. Якщо це бачення непробуджене, то це нерозуміюче бачення, авідья, майя.
Йогін повинен намагатися дотримуватися погляду, усвідомлення й поведінки, цих трьох ключових точок. І пам’ятати про них, де б він не був, дотримуючись трьох золотих правил: шравана, манана, нідідхьясана. Якщо, звісно, це лайя-йогін, який став на шлях Джняни.
Приклад із Махабхарати про внутрішню гідність
Коли дві армії стояли одна навпроти одної, з одного боку Пандави, з іншого Каурави, між ними була колісниця Крішни. За порадою Крішни дхармараджа Юдхіштхіра зійшов зі своєї колісниці, роззувся й пішов у бік Дурьодхани. Воїни серед Пандавів, побачивши це, занепокоїлися й подумали: «Невже Юдхіштхіра, такий великий воїн, стратег і цар, вирішив здатися, схилити голову перед Дурьодханою, злякавшись? Піти до нього на милість без зброї». Потім вони побачили, що Арджуна пішов за ним і Бхіма також пішов за ним. І вони занепокоїлися ще більше. Хто ж перед боєм складає зброю й іде босоніж до ворогів? Але потім вони подумали, що якщо Крішна спокійний, то це якась військова хитрість, і почали спостерігати.
У цей час Юдхіштхіра підійшов до діда Бхішми, який був йому як батько, і попросив у нього благословення на битву. Він сказав: «Ти був мені як батько, і хоча зараз ми з тобою по різні боки битви, але без твого благословення я не почну її. Якщо ти скажеш мені, я здамся, відмовлюся від неї». Бхішма сказав: «Воістину ти великий, тому ти переможеш». Обійняв його й благословив на перемогу, хоча був його супротивником, перебуваючи на боці Дурьодхани.
Потім Арджуна підійшов до Дроначар’ї й сказав: «Ти був моїм Гуру, навчаючи мене володіти луком, зброєю та іншим. Великий гріх виступати у війні проти свого Гуру, але оскільки так склалися обставини, я вважаю, що не можна починати війну проти тебе, не отримавши від тебе на це благословення». Дроначар’я сказав: «Ти справжній учень, Арджуно, я даю тобі благословення, тому ти переможеш у цій битві».
Незважаючи на те, що їхнє життя було поставлене на карту, вони пам’ятали про принципи ведичної етики й культури та про ті зв’язки, які були між ними. Так склалися обставини, політика, культура, вони змушені були брати участь. Але вони не втратили своєї внутрішньої гідності, свого благородства.
Так само й йогін ніколи не повинен втрачати своєї внутрішньої гідності. А в чому полягає його внутрішня гідність? В умінні дотримуватися погляду, медитації та поведінки. І слідувати їм через шравану, манану й нідідхьясану.
Настанови Васіштхи щодо позбавлення від невідання
Васіштха говорить:
Нерозуміння не зникне без самоусвідомлення, а воно прийде лише завдяки глибокому вивченню писань. Яким би не було джерело нерозуміння, безсумнівно, навіть воно існує у свідомості. Тому, о Рамо, не заглиблюйся в питання, як виникло нерозуміння, а заглиблюйся в питання, як мені його позбутися. Коли зникне невігластво, або майя, тоді ти зрозумієш, як воно виникло. Тоді ти усвідомиш, що це невігластво нереальне. Воно виникає лише у стані відсутності мудрості.
Саї Баба одного разу одружив двох своїх європейських відданих. Потім вони вирушили до Америки, там кілька років жили сімейним життям, здійснювали якесь служіння. Вони приїжджали й в інші роки, але він їх ігнорував, не розмовляв із ними, ніби не помічав, і вони через це страждали, думали: «Як же так, він стільки спілкувався з нами, одружив нас, а тепер ми приїжджаємо — ніби взагалі нас не бачить». Потім через кілька років вони знову приїхали, він із ними поговорив, і вони сказали: «Свамі був такий жорстокий із нами, ігнорував нас, не розмовляв із нами». Він сказав: «Я був жорстоким? Я просто дав вам жити своїм життям, у вас були сімейні турботи, ви просто були поглинуті своїм. Жодних проблем. Це просто ваш розум».
Насправді наше невідання поводиться з нами жорстоко. Ми самі себе обманюємо, а потім страждаємо від цього, тому що наш розум створює різні бхави. Всесвіт сам по собі божественний. Але наш небожественний розум, неправильне бачення — ось що змушує нас страждати.
Про божественну любов
Іноді людина може думати: «Чому в цих людей так мало любові, чому це, чому те?» Я такій людині кажу: «Ти просто дурень, навколо море любові, каміння від любові плавиться в тебе під ногами. Ялинки співають від любові, сонце співає від любові, небо співає від любові, ворони й галки навколо співають від любові. Девати в каналах монахів співають від любові. Ти просто сліпий. Ти нічого цього не бачиш, тому що в тебе в серці багато сміття. Ти не хочеш прибрати це сміття. Як ти можеш бачити любов? Ти дивишся на це сміття й не бачиш навколо любові. Ти повинен виконати певну роботу. Має очиститися якась твоя карма. Не очікуй, що ця любов проявиться ззовні. Коли очиститься серце, любов зсередини відкриє тобі очі, і ти сам усе це побачиш».
Часто люди мають власні уявлення про любов — людські, надто примітивні, такі, як у світському суспільстві: там люди обіймаються, усміхаються, але це бажання людського его отримати поверхове задоволення. Організувати це нескладно, зовсім нескладно. Ви прийшли, вас нагодували, вам усміхаються. Це робить навіть хороша фірма. Заплатіть гроші — і вас двадцять чотири години на добу оточуватимуть такою любов’ю в хорошому готелі, у хорошому ресторані, у п’ятизірковому готелі, у туристичному комплексі. Але питання в тому, чи трансформує вас така любов? Це небеса пристрасті. З такою любов’ю можна потрапити на небеса пристрасті. Я завжди скептично ставився до такої любові. Це поверховість.
Природна божественна любов глибша. Непідготовленому его вона може здатися вогнем. Істинна любов спричиняє трансформацію, показує те, від чого ти повинен відмовитися, відректися, те, що ти повинен змінити в собі. Вона тебе пробуджує. Спочатку вона може й не здатися любов’ю. Як іноді кажуть, любов дзенських майстрів: вони були співчутливішими за твою бабусю, але могли й палицею по лобі вдарити. Істинна божественна любов не надто зважає на наші людські уявлення, тому що треба йти далі від людських уявлень. Тому що в нас божественна любов значною мірою змішана з ілюзіями. Треба очищати, очищати розум.
Васіштха каже:
Жодна людина, хай вона буде великим ученим чи героєм, не уникла нерозуміння. Невігластво є джерелом усіх страждань. Знайди й вирви його з коренем.
