Ми поговоримо про принципи та ідеали духовного учнівства, оскільки ці принципи мають для нас дуже важливе значення, фактично є наріжним каменем. Як ви знаєте, з моменту промовляння слів Прихистку та прийняття зобов’язань учень аж до досягнення просвітлення тренується в дотриманні та виконанні йогічних принципів і настанов.
Чим відрізняється учнівство від не-учнівства?
Якщо ви не є учнем будь-якого майстра, не належите до якоїсь школи чи духовної системи, то практикуєте відповідно до власних уявлень. Але коли ви вирішуєте увійти до будь-якої духовної школи, встановити зв’язок із будь-яким учителем, із майстром, ви входите до потужної системи тренування, яка має певні принципи. Саме від того, наскільки добре ви адаптуєте їх до себе та засвоїте, залежить ваше духовне зростання.
У чому перевага практики в духовній школі або в майстра порівняно з особистою спонтанно-вільною, невизначеною практикою? Тут різниця така сама, якби ви навчалися грати на піаніно самостійно або в заслуженого маестро. Або якби ви вирішили вивчати бойові мистецтва самостійно за книжками, відеокасетами чи знайшли тренера та відому школу якогось чемпіона світу, який має чорний пояс, п’ятий дан.
Важко стати чемпіоном, навчаючись самостійно. А якщо ви навчаєтеся в будь-якій духовній школі або в майстра, то є велика ймовірність, що ви також можете стати майстром. Саме в цьому полягає цінність встановлення зв’язку з духовним учителем — це підкреслюють усі святі та махасиддхи. Тому спочатку дуже важливо встановити такий духовний зв’язок. Коли ми встановлюємо такий зв’язок, вважається, що ми стаємо учнями.
Але стати учнем — це не означає просто декларативно проголосити: «Я є учнем такої-то школи, учнем такого-то майстра», щоб десь похизуватися цим перед знайомими. По-справжньому стати учнем — це означає проходити духовне тренування саме в тому стилі, як це пропонує школа. Звісно, ставати чиїмось учнем чи не ставати, дотримуватися настанов чи не дотримуватися — це ваше власне рішення. Але якщо ви вирішуєте отримати користь, просуваючись у якійсь духовній школі або навчаючись у будь-якого духовного майстра, це надзвичайно важливо саме для вашого блага.
Коли ми стаємо на шлях йоги, позиціонуємо себе як йога, заявляємо про себе як про учня лайя-йоги, то відразу починають діяти певні принципи: яма, ніяма та інші. Наше завдання — навчитися втілювати ці принципи у своєму житті.
Головні йогічні принципи групи «яма»
Ненасильство, незаподіяння шкоди (ахімса). Цей пункт охоплює також відмову від найменшого насильства, навіть від убивства дрібних комах. Це стосується також незаподіяння психологічного насильства. Коли ви вважаєте, що можете принести благо іншій людині, вважаючи, що знаєте, що для неї краще, ви можете чинити на неї певний психологічний вплив — це різновид тонкого насильства. Йогін прагне не допускати ані грубого, ані тонкого насильства.
Вегетаріанство. Коли ви стали на шлях йоги, слід забути про м’ясні продукти, якщо хочете досягти успіху. Чому це так? Якщо ви будете вегетаріанцем протягом шести років, а потім спробуєте з’їсти м’ясо, ви відчуєте, як у ваше тіло входить чужорідна вібрація, як відкривається муладхара-чакра й з’являється гнів (енергія раджаса), як у тілі починають домінувати грубоматеріальні субстанції. А якщо ви їсте м’ясо постійно, то й у тілі домінують грубоматеріальні субстанції.
Деякі вчителі кажуть, що всі ті тварини, м’ясо яких ви вживали, мають право за законом карми з’їсти вас у наступних життях, тому краще не давати їм такого права. Це логічно. Чому вони не мають такого права, якщо ви вживаєте їх у їжу? Вам ніколи не спадало це на думку?
Відмова від алкоголю, наркотиків, сигарет і будь-яких одурманювальних засобів. Є деякі люди, які називають себе тантристами, хоча насправді це псевдотантристи, які люблять експериментувати з наркотиками, грибами, галюциногенами та іншими речовинами, мотивуючи це тим, що нібито в Індії деякі тантристи їх використовують і що це швидко дає містичні досвіди. Містичні досвіди це справді може дати, причому доволі швидко, але це також створить вам проблеми на всі наступні двадцять років. Незаслужені містичні досвіди, як правило, не приводять до справжнього духовного зростання.
Справді, деякі сиддха-йогіни використовували опійні препарати з метою духовного зростання. Однак ці препарати можуть допомагати лише в тому разі, якщо йогін уже досяг високого рівня досконалості та контролює свою енергію. Якщо ж енергія не контролюється, то тіло просто руйнується, тому йогін категорично відмовляється від будь-яких стимуляторів.
Контроль і накопичення сексуальної енергії. Для багатьох це проблемне питання, але треба чітко зрозуміти, що: або ви витрачаєте сексуальну енергію, або ви йдете шляхом просвітлення. Тут альтернативи немає. Якщо у вас є витоки сексуальної енергії, допускається статеве життя з оргазмом, то всю накопичену життєву силу ви витрачаєте даремно, у ділянці свадхістана-чакри у вас відкривається вихроподібна воронка, певний шлейф, через який виходить ваша життєва сила. І перше, що має зробити йогін, — замкнути цю воронку, не розтрачуючи життєву силу.
Що стосується ченців, то ченці просто дотримуються принципу брахмачар’ї. Термін «брахмачар’я» складається з двох слів — «брахман» і «чар’я». Тобто це дія, що здійснюється в брахмані, — відмова від статевого життя. Для мирян такої жорсткої заборони немає. Якщо людина сімейна, то, щоб не створювати проблем, вона може продовжувати статеве життя, однак має відмовитися від втрати енергії під час оргазму й упорядкувати своє статеве життя так, щоб воно не впливало згубно на її енергетику, щоб канали в нижній частині тіла не забивалися, щоб енергія не опускалася.
Вона має опанувати мистецтво сублімації сексуальної енергії, щоб енергія під час статевого акту не витікала назовні, а зберігалася, входила в центральний канал і піднімалася центральним каналом до мозку, а потім циркулювала в тілі. Вона має дбати про підтримання чистоти енергетичних каналів. Тобто це є виходом, якщо немає можливості дотримуватися принципу брахмачар’ї. А якщо є можливість дотримуватися брахмачар’ї, зрозуміло, краще її дотримуватися. Ріші та давні йогіни, які мали сім’ї, жили саме таким чином.
Незалежно від того, мирянин ви чи чернець, важливо, щоб сексуальна енергія залишалася в тілі, вона не повинна розтрачуватися назовні, енергетичні канали мають бути очищені.
Йогін, який поважає себе, завжди відчуває стан своїх каналів, пран і дбає про те, щоб вони завжди були чистими. Наприклад, якщо вам легко сидіти в позі лотоса, у сукхасані або в сиддхасані, — це означає, що апана-вайю та канали в цій частині у вас чисті. Якщо ви відчуваєте легкість у тілі, легкість у колінах, немає важкості після тривалої ходьби, — це означає, що ваші канали чисті.
Після допущення статевих стосунків, особливо з втратою енергії під час оргазму, апана-вайю (низхідна енергія) засмічує ці канали, рухаючись униз. Ви відчуваєте, наче вам у коліна впорснули сиру гуму: виникає важкість, знижується рівень усвідомленості, зовнішні події починають виходити з-під контролю, ваша сила волі зменшується, а духовна сила й потяг до йогічної практики слабшають, містичні досвіди також стають слабшими. Це залізний закон. Кожен досвідчений йогін вам це пояснить.
Щирість, правдивість (сатья)
Не мати матеріальних прив’язаностей до речей (астейя, апаріграха). Коли ми стаємо на шлях йоги, це означає, що ми обираємо шлях просвітлення, і порівняно з цим шляхом просвітлення будь-які мирські чи матеріальні шляхи перестають бути важливими. Наш шлях просвітлення — це найдорожче, що в нас є, і справжній шлях до просвітлення несумісний із пошуком сенсу ще в чомусь. Це виражається такими словами: «Не можна служити двом Богам: Богові й мамоні».
Це не означає, що вам потрібно медитувати на бідність. Ви можете, будучи мирянами, мати матеріальні засоби, це не забороняється. Лише ваше серце при цьому має бути віддане шляху просвітлення. Якщо ж ви штучно намагаєтеся медитувати на бідність, тоді вам буде важко й займатися йогою.
Йогічні якості учня
Довіра та відкритість
Ставши на духовний шлях, учневі слід розвивати в собі якості довіри та відкритості. Коли ви вступаєте в контакт із духовним учителем, із ученням, неодмінно слід породити відкритість і довіру, оскільки без цього процес духовної передачі неможливий. Іноді вчителі давнини довго перевіряли учнів, перш ніж допускали їх до вчення, власне, до спілкування. Вони перевіряли саме їхню здатність бути відкритими, мати довіру.
У наш раціоналістичний час це дуже рідкісна якість. Уми людей зараз дуже гострі, витончені, але водночас вони дуже егоїстичні, у них мало довіри. У давнину уми людей були простішими, у них було більше довіри. Але немає іншого способу здійснювати Гуру-йогу, окрім як навчитися розвивати таку довіру.
Кажуть, що є учні, подібні до кількох видів посудин: повні посудини, діряві посудини та забруднені посудини — усе це види непридатних посудин.
Що таке повна посудина? Це посудина, переповнена чимось своїм. Такому учневі важко щось пояснити, тому що він уже переповнений власними знаннями й не здатний вмістити щось інше.
Що таке дірява посудина? Така посудина має якісь отвори. Коли вона отримує вчення, усе витікає, тому користі від учення немає.
Що таке забруднена посудина? Забруднена посудина означає, що є затьмарення або прив’язаності. Навіть якщо вона отримує вчення, ці затьмарення не дають їй займатися духовною практикою.
Посудина, вільна від цих трьох вад, — це чиста й порожня посудина, яка уособлює ідеального учня. Звісно, усі ми далекі від ідеалу. Ідеальних учнів не буває, можливо, як і ідеальних учителів.
Є розповідь про те, як один учень шукав ідеального вчителя. Він подорожував дуже довго й обирав дуже ретельно, вважаючи, що вчитель має бути ідеальним. Він подорожував двадцять років. Нарешті хтось сказав йому: «Он там є ідеальний учитель, який відповідає всім твоїм уявленням». Він із великим задоволенням підійшов до цього вчителя й сказав:
— Нарешті я Вас знайшов. Тепер я хочу бути Вашим учнем. Ви — ідеальний учитель.
Учитель сказав йому:
— Вибачте, але я приймаю лише ідеальних учнів.
Так само й ми можемо ганятися за якимись вигаданими ідеалами, але потім виявимо, що витратили дуже багато часу.
Процес набуття ідеальності — це насправді не статична річ, а радше динамічне поняття, що вказує на чисте бачення. Процес набуття ідеальності всередині нас сам розкривається з роками, коли ми породжуємо глибоке споглядання та чисте бачення. Для початку слід просто навчитися сприймати вчителя в чистому баченні, а також братів і сестер по дгармі.
Розуміння
Розуміння означає, що, почувши щось, ви це обмірковуєте й намагаєтеся застосувати до себе.
Старанність
Старанність означає, що ви справді щодня намагаєтеся тренуватися в тому, щодо чого отримуєте настанови. Якщо у вас немає сили волі, цілеспрямованості, бажання йти до своєї мети, свідомості переможця, віра-йогіна, неможливо нічого досягти в йозі, тому що духовна практика подібна до боротьби за свої вищі якості, боротьби за самотрансформацію. Займаючись духовною практикою, слід бути готовим боротися за власну свободу. Оскільки це як у спорті: якщо ви не боретеся за власну свободу, у вас не буде результатів.
Уважність
Уважність означає, що від самого початку ми намагаємося розвивати усвідомленість у всіх діях. Якщо ми уважні, у нас не може бути дисгармонійних стосунків, ми не припускаємося помилок, ми розуміємо процес навчання, у нас усе складається сприятливо. Але щойно ми втрачаємо уважність і наша свідомість зісковзує на нижчі програми, на рівень емоцій або концептуального мислення, уся ситуація виходить з-під контролю.
Часто в учнів бувають різні проблеми чи труднощі. Але ці проблеми виникають не самі по собі, а просто як наслідок неуважності. Особливо часто виникають різні труднощі в міжособистісному спілкуванні. Але це відбувається просто через те, що ми неусвідомлені під час спілкування. Якщо ж ми уважні, будь-які проблеми починають розсіюватися, тому що уважність породжує в нас ясність — особливий тип свідомості, який автоматично гармонізує простір як усередині, так і назовні.
Готовність співпрацювати з учителем
Це також називається принципом самовіддачі або служіння.
Щоб називати себе повноцінним учнем, має бути взаємодія, контакт учителя й учня. Учень сам має бути зацікавлений у тому, щоб підтримувати цей контакт. Це логічно, оскільки не вчитель має трансформуватися в цьому контакті, а учень, адже саме учень є стороною, що навчається. У трансформації насамперед має бути зацікавлений сам учень, і така трансформація дуже легко досягається в процесі його співпраці з учителем.
Якщо учнів небагато, особисте спілкування забезпечує таку взаємодію. Але коли учнів багато, вони мають знаходити якісь форми, щоб підтримувати таку співпрацю. Учитель не має бути просто іконою, яку учень вішає на стіну, дивиться на неї й думає: «Так, це мій Учитель!» Цього замало. Щоб бути учнем, ви маєте якось тісніше співпрацювати з Учителем, з його енергіями, з іншими учнями. Ви маєте якось тісніше стикнутися з ними й не боятися такого зіткнення.
Якщо у вас є якісь егоїстичні проблеми, прив’язаності, зрозуміло, це може бути для вас викликом. Це непросто. Проте саме в процесі такої співпраці ви вирішуєте проблеми з власним его та власним «я». Доки ці проблеми не будуть вирішені, вони все одно залишатимуться, і їх усе одно колись доведеться вирішувати. Найголовніший ворог йогіна на шляху просвітлення — його его, і в процесі такої співпраці его самозвільняється. Деякі святі кажуть, що его — це найбільший злий дух, який заважає йогіну.
Якості йогіна за Шанкарою
Вівека — здатність розрізняти
Здатність відрізняти піднесені цілі та дії, що сприяють еволюції, від буденних і затьмарювальних.
Коли ви практикуєте, у вас має бути чітке розуміння того, що веде до духовного зростання, а що йому перешкоджає. Відповідно, те, що перешкоджає духовному зростанню, треба зменшувати, а те, що сприяє йому, — збільшувати. Якщо у вас немає такого розрізнення (вівеки), ваш духовний шлях дуже туманний.
Наприклад, якщо ви допускаєте відволікальні дії, вбираєте багато некорисної інформації, це перешкоджає духовному зростанню. Йогін має бути чітко спрямований на те, щоб збільшувати все, що сприяє його духовному зростанню, щоб його спосіб життя поступово переходив у таке річище. Наприклад, практикувати на заняттях корисно для духовного зростання, а відвідувати розважальні заклади — некорисно; проходити ретрити для духовного зростання корисно, а брати участь у світських рок-тусовках — некорисно.
Кожну дію ви оцінюєте саме з цієї точки зору. Для мирян це особливо актуально. Якщо людина стає ченцем і йде до монастиря, вона просто дотримується прийнятого розпорядку. У монастирі розпорядок такий, що там немає речей, некорисних для духовного зростання. Але у світі ви самі обираєте свою лінію поведінки. Це і є вівека.
Вайраг'я — безпристрасність, відстороненість і незворушність
Вайраг'я — це якість, яка приходить не одразу. Відстороненість і незворушність означають, що ви перестаєте надавати значення тому, чому надавали значення раніше. Наприклад, якщо ви йогин, то для вас не має значення, чи оселяєтеся ви в готелі «суперлюкс», чи в готелі з тарганами, розкішні у вас зручності чи ні. Чи подають вам на прасад вишукані страви, чи тарілку каші, що взялася грудками, — і те, й інше ви вчитеся приймати з вдячністю й не обурюєтеся з цього приводу, оскільки принцип йогина — відстороненість, безпристрасність і незворушність.
Чи ображають вас інші, чи, навпаки, підносять до небес, ви дивитеся на це спокійно. Чи багато хто з вас здатен зберігати безпристрасність, коли, наприклад, хтось поводиться з вами так, як вам не подобається, або вихваляє вас? Але йогин однаково дивиться на все це.
Мумукша — палке прагнення до звільнення
Мумукша, або мумукшутва, — палке прагнення до духовної трансформації, особистісного зростання, звільнення й просвітлення.
Поки такого палкого прагнення немає, ми ще перебуваємо на перехідній стадії, але справжній йогин володіє мумукшею. Тобто мумукша — це саме прагнення до звільнення, коли ви вирішуєте: «Я досягну звільнення в цьому житті. Безсумнівно, я практикуватиму так, як давні святі».
Це не означає, що всім обов'язково потрібно стати ченцями або відлюдниками. Навіть якщо ви у світі маєте прагнення до звільнення, вправляєтеся у спогляданні, ви можете значно розвивати свою практику, і пізніше ми докладніше про це поговоримо. Важливо, щоб ви усвідомлювали кожну мить як шлях до Просвітлення. Якщо ж у вас такого прагнення немає, ви не досягнете мети.
Принцип палкого прагнення до звільнення
Прагнення до духовної трансформації й особистісного зростання означає, що ви виконали велику роботу та змінили власні цінності, і тепер богореалізація стала для вас найголовнішою. Ба більше, її не просто задекларовано як найголовнішу — ви робите все для її досягнення.
Наприклад, якщо ви подивитеся на вченого, захопленого своєю метою, він постійно медитує на неї. Він настільки поглинутий своєю метою, що всі інші цілі для нього не такі важливі. Або майстер бойових мистецтв, поглинутий своїми тренуваннями, віддає всього себе багато годин щодня. Так само й вам слід навчитися віддавати всього себе духовній практиці.
Шат-сампат — шість особливих якостей
Шанкара перелічує шість видів особливих якостей — шат-сампат:
Дама — самовладання, контроль над почуттями та емоціями.
Це та якість, якої нам бракує. Чому ми не маємо такого самовладання, як у святих? Тому що бракує усвідомленості. Навіть якщо ми намагаємося бути уважними, але потім на деякий час забуваємося, наша уважність погіршується, наші емоції виходять на перший план. Але істинний йогін має дивовижний контроль над почуттями, дивовижне самовладання. Наприклад, іноді я кажу на лекціях: «Навіть якщо ви дасте мені ляпаса, я на вас не розсерджуся». Можливо, я припиню з вами спілкуватися, але в мене не буде гніву, я подумаю: «Бідолаха, страждає. Мабуть, у нього якісь великі проблеми. Але ж це не мої проблеми».
Коли я проводив ретрит або семінар у Сімферополі, там було багато людей, яким практика здавалася доволі складною. Я відчував доволі сильний тиск — це ще називається «скидання карми». Тобто коли людина практикує, її стреси та забруднення виходять через тонке тіло й спрямовуються до вчителя. Що таке скидання карми, для мене зрозуміло, тому що я десять років передаю вчення. Учитель часто може виступати в ролі пилососа. Особливо якщо він багато дає передач учням, якщо вони інтенсивно практикують, але ще не дуже зміцнилися в самаях. Раніше таке скидання карми було доволі сильним. Зараз воно менше, оскільки учні зміцнилися в самаях.
Я проводив ретрит для мирян, і скидання карми було доволі сильним. Коли відбувається скидання карми, то й зовнішня реальність також відгукується. Коли я вийшов на зупинку, я відчував, що в моєму тонкому тілі є якесь збудження — гнівна енергія, яка перейшла до мене через тонке тіло. Це збудження навіть проєктувалося назовні — якийсь нетверезий чоловік підійшов до мене й почав обсипати мене лайкою. Але оскільки я не реагував на нього, а дякував за його безцінні благословення, він розлютився ще більше й вирішив затіяти зі мною спаринг. Оскільки я займався бойовими мистецтвами, мені було нескладно його нейтралізувати, тим паче що він невпевнено тримався на ногах, але я свідомо цього не робив. Розмахнувшись, він ударив мене по обличчю. Я, усміхаючись, продовжував розмовляти з ним і намагався трохи підняти його свідомість. Те, що я не відреагував, настільки сильно вразило його, що він просто розвернувся й утік. Спостерігаючи за власною свідомістю, я не побачив у ній якихось оцінок — завдяки уважності це була просто практика гри та співчуття.
Упараті — це зменшення безглуздої діяльності або відмова від неї.
Якщо конкретніше, то це відмова від будь-яких мирських дій. Коли ви перебуваєте у світі, відмовлятися від дій не треба. Ба більше, від усіх дій ви ніколи не зможете повністю відмовитися, навіть якщо живете в монастирі, принаймні вам треба готувати їжу, заробляти собі на життя. Радше це відмова від безглуздих дій, не пов’язаних із ученням і практикою дгарми, а також відмова від неусвідомлених, несвідомих дій.
Шраддга — віра в настанови майстра, довіра до вчення, методів тренування.
Якщо ви зустрічаєтеся з духовним учителем і у вас з’являються віра й довіра, то цілком достатньо того, що ви починаєте практикувати в його школі за системою його методу. Якщо ви робите це правильно, ви обов’язково отримуєте результат, відбувається ваше духовне зростання. Загалом принцип віри також пов’язаний із самаями. Вважається, що коли ви зустріли духовного вчителя й вирішуєте стати його учнем, вам слід сприймати його як повністю просвітлену істоту.
Міларепа одного разу говорив своїм учням: «Чи є я Буддою, а може, навіть голодним духом, але якщо ви дивитеся на мене як на Будду, то отримуєте благословення як від справжнього Будди».
У цьому полягає принцип чистого бачення та принцип самаї. Іншими словами, доки ми не стали учнем, ми повинні критично проаналізувати особистість учителя та вчення, щоб зробити вибір. Але після того, як ми прийняли рішення й проголосили себе учнем, ми змінюємо своє бачення в бік чистого бачення, тобто розглядаємо особистість учителя саме в чистому баченні. Це необхідно саме для отримання благословень самим учнем, оскільки те, чи бачимо ми щось святим, чистим або неправильним, залежить від нашого власного бачення.
У світі не існує якихось однозначних речей — однозначно поганих або однозначно добрих. Залежно від вашого бачення річ буде такою чи іншою, тому що об'єктів, окремих від суб'єктивного бачення, не буває. Наприклад, якщо ви розглядаєте годинник як Брахман, як Абсолют, робите перед ним простягання, бачите його в чистому баченні, поважаєте його, то цей годинник із часом почне давати вам благословення, з'являтися уві сні, ви отримаєте від нього дуже глибокі досвіди. Якщо ви дивитеся на годинник просто як на побутовий предмет, він буде для вас побутовим предметом. Якщо ви дивитеся на годинник як на зброю або як на щось диявольське, ви почнете відчувати, що він справляє на вас відповідний вплив. Це і є принцип кармічного бачення.
Є таке прислів'я: «Боги бачать річку як нектар, асури — як зброю, голодні духи — як гній і випорожнення, істоти пекла — як розпечену лаву, тварини — як середовище існування, а люди — як звичайну воду».
Світ залежить від нашої свідомості, світ є таким, яким ми на нього дивимося. Тому краще дивитися на світ священним поглядом, очима чистого бачення.
Саме так слід також сприймати братів і сестер по дхармі. Наприклад, якщо ви вважаєте людину обмеженою, то, найімовірніше, ви стикатиметеся із ситуаціями, де ця людина взаємодіятиме з вами як обмежена особистість. А якщо ви вважаєте людину проявом якогось божества, то ваші зв'язки з нею будуть саме божественними, і вона проявлятиметься, відкриватиметься вам якоюсь своєю божественною стороною. Це залежить саме від вашої власної установки. Ваша свідомість визначає все, тому що насправді немає якоїсь реальності, окремої від нашої свідомості. Ми самі творимо реальність силою своєї свідомості.
Титикша — сила духу, стійкість, цілеспрямованість.
Можна сказати, що титикша — це воля до перемоги, до досягнення мети, цілеспрямованість. Бути йогіном — означає мати колосальну цілеспрямованість. Ви повинні бути готові до того, що вам доведеться дуже багато практикувати, працювати задля свого духовного зростання, тому цілеспрямованість треба обов'язково розвивати, якщо ця якість у вас відсутня. Цілеспрямованість може проявлятися в чому завгодно. Можна сказати, що це спрямованість свідомості на щось і здатність багато віддавати заради такої спрямованості.
Давні святі виявляли колосальну силу духу, займаючись духовною практикою. Коли ми ставимо перед собою цілі духовного зростання, ми повинні брати приклад із таких давніх святих як з ідеалу. Наприклад, Міларепа все життя прожив у печері, Наропа пройшов колосальну практику самовіддачі, навчаючись у Тілопи. Давні сиддхи виконували неймовірний тапас, виснажуючи своє тіло заради звільнення.
З погляду тантризму ми не повинні виснажувати своє тіло, але принцип цілеспрямованості залишається, сила духу та стійкість для нас дуже важливі. Не повинно бути так, що наш настрій трохи погіршився, а ми вже думаємо: «Ну все! Я ні на що не здатний». Незалежно від того, у якому стані ми перебуваємо, як розвиваються події чи стосунки, ми повинні йти до своєї мети, вважаючи, що ця мета дуже велика й гідна того, щоб до неї йти. Це і є титикша.
Якщо у вас менталітет невдахи, менталітет «маленької бідолашки», менталітет слабкої та обмеженої людини, ви навряд чи зможете досягти успіху в духовній практиці. Слід плекати в собі менталітет переможця, менталітет бога, божества — того, кому все вдається. Це подібно до того, як на курсах «Як стати багатим», на тренінгах особистісного зростання навчають: «Ви повинні змінити своє мислення». Там кажуть так: «Ви бідні не тому, що вам мало платять, а тому, що у вас менталітет бідняка. Як же ви зможете стати мільярдером, якщо у вас такий менталітет? Ви просто самі встановлюєте для себе ці рамки. Вам потрібно змінити свою свідомість, щоб стати багатим». На таких курсах навчають змінювати свою свідомість. Їх навчають того, як слід мислити, щоб бути мільярдером, навчають дозволяти собі бути багатим, дозволяти собі жити в розкоші, дозволяти собі мати владний стан і манери мільярдера. Можна сказати, що це та сама йогічна практика, лише вміло адаптована до матеріального життя.
Так само й вам у духовному сенсі потрібно вчитися набувати менталітету духовно багатої людини. Якщо у вас менталітет духовного бідняка, то, зрозуміло, ані духовна практика, ані служіння у вас не вийдуть.
Часто, роблячи що-небудь, ми робимо це зі своїх обмежень. Наприклад, ми говоримо: «Це в мене не виходить», або «Так не може бути», або «Це має бути так», але так це бачиться з огляду на наш менталітет. Якщо ми трохи змінимо менталітет, усе може бути інакше, усе може вийти. Такі ситуації часто виникають під час служіння, організації семінарів — чого завгодно. Якщо у вас є відповідний менталітет, ви можете орендувати для занять зал навіть у Палаці з'їздів. У вас немає жодних обмежень, адже це лише прояв вашої свідомості; коли ви змінюєте свідомість, світ відгукується на це. Якщо у вас є відповідний менталітет, ви можете створити дхарма-центр посеред Санкт-Петербурга у величезній будівлі. Але якщо у вас обмежений менталітет, то вам не вдається навіть маленьку кімнатку зробити дхарма-центром, ви зазнаєте труднощів. Це не що інше, як прояв свідомості.
Самадхана — здатність до тривалої концентрації на чому-небудь.
Щоб набути такої здатності, слід займатися концентрацією. Учням-початківцям це слід робити щодня (мінімум — пів години, максимум — годину). У базових практиках є концентрація на точці або на полум'ї свічки. Щонайменше рік потрібно присвятити цій практиці.
Шама — спокій розуму.
Такими є основні якості, які необхідно виробляти й мати учневі-практику.
Принципи поведінки
Також є інші принципи, які називаються «ніяма» — поведінка.
Учневі у своїй поведінці слід дотримуватися таких принципів:
Шауча — підтримання тілесної та духовної чистоти.
Якщо з тілесною чистотою все зрозуміло, то духовна чистота означає, що необхідно постійно дотримуватися піднесених думок, піднесених слів, піднесених взаємин і ніколи не скочуватися до будь-яких нечистих проявів. Навіть якщо вам доводиться жертвувати чимось у матеріальному сенсі, все одно слід зберігати піднесений стан. Що частіше й довше ми перебуваємо на піднесеній частоті свідомості, то глибше наше споглядання й швидше відбувається процес очищення.
Духовна чистота означає ніколи не допускати негативу щодо інших, негативних оцінок, гніву, заздрості, злості, ненависті, ніколи не допускати нечистих думок, нечистих побажань. Іноді людина займається духовною практикою, уважністю, спогляданням, але періодично в неї наче чортик зсередини вискакує й на тонкому плані показує кулак або крутить пальцем біля скроні, і вона тоді думає: «Та цей узагалі такий-то!» Але ви повинні помітити цього чортика раніше, ніж він встигне вплинути на вас. Ви повинні його побачити й приборкати, поставити на місце, подумки сказати: «Ну-ну, крути пальцем біля скроні й показуй кулаки, але я не з тобою, я відокремлений від тебе». Тобто ви повинні навчитися самозвільняти такі думки, що вискакують.
Звісно, ми не боги, у нас достатньо негативних емоцій. Проте, якщо ви вправляєтеся в чистому баченні, у самозвільненні, ви можете їх помічати. У ту мить, коли ви просто спостерігаєте за негативними емоціями, замість того щоб іти за ними, тобто залишаєтеся в усвідомленості, у присутності й не розвиваєте далі цю тему, вони самі зникають. Або ж ви замінюєте їх пратипакша-бхаваною — протилежним відчуттям: щойно у вас виникає негативна емоція, ви породжуєте в собі стан чотирьох безмежних. Наприклад, якщо у вас виникає негативне ставлення до когось, але ви подумки налаштовуєте себе: «Я люблю цю людину», то це налаштування починає блокувати негативне ставлення до когось, і ви таким чином позбуваєтеся цього стану. Це і є духовна чистота.
Шуддха-відья — чисте бачення
В абсолютному сенсі духовна чистота означає входження у стан шуддха-відьї — чистого бачення. Чисте бачення — це не щось штучно створене. Духовна чистота означає, що весь світ ми бачимо як сакральний вимір, як священний; усіх людей ми бачимо як божеств; усі звуки ми чуємо як благословляючі мантри, як бхаджани; усе, що відбувається з нами, бачимо як ігри, ліли Абсолюту; самих себе ми розглядаємо як божество. Саме так бачать світ святі й сиддхи — як священний вимір, як мандалу, як світ Абсолюту.
Перебувати в чистому баченні — це не означає повторювати собі: «Це все чисте, це все чисте». Це щось природне. Наприклад, якщо ви перебуваєте в глибокому спогляданні, то, дивлячись на звичайну людину, ви бачите, що всередині неї є божество. Можливо, ви не бачите його очима, але відчуваєте його як тонку, надсвідому, надрозумну, творчу енергію. І нехай це божество не проявлене, не явне, але ви його бачите і, поважаючи це божество, чисто бачите й цю людину, ви розумієте її безмежний потенціал. А якщо чистого бачення немає, ви цієї тонкості, цього божества не відчуваєте, а сприймаєте лише грубі оболонки людини, і тоді у вас виникають якісь ототожнення з ними й негативні оцінки.
Чисте бачення означає, що ви бачите божество в усьому, навіть у негативних звуках, навіть у тваринах, адже в абсолютному сенсі все священне, все сакральне. Повністю чисте бачення настає на стадії екараса, єдиного «смаку».
Одного разу я розмовляв з учнем-мирянином у готелі. Щойно ми почали розмову, хтось почав свердлити дрилем стіну. Це був дуже неприємний звук, який псував насолоду від розмови. Ми з ним розмовляли, але цей дриль, не припиняючи, свердлив стіну. Учневі це не подобалося й дуже збивало його. Я спробував пояснити йому:
— Подивися на це по-іншому — у чистому баченні.
Він сказав:
— Але як? Неможливо в чистому баченні сприймати такий огидний звук.
– Ти бачиш лише звук, але це всього лише зовнішнє. А ти спробуй розгледіти його тоншу складову. Звук – це вібрація, жорстка й груба. Але сам будь-який звук, незалежно від того, грубий він чи ні, походить від чогось тоншого. Спробуй розгледіти тонший принцип звуку взагалі, звуку всіх звуків. Спробуй почути його як першопринцип будь-яких звуків, як звук, від якого походять усі звуки світу, як царя всіх звуків, як божество всіх звуків. І якщо ти розгледиш божество всіх звуків, то побачиш, що цей звук – це прояв якоїсь гнівної еманації цього божества, але це все одно божество. Воно надрозумне й творче. Насправді це не неприємний звук, а даршан цього гнівного божества. Це якась твоя невідпрацьована карма, і гнівне божество, знаючи це, посилає тобі своє благословення або дає тобі свій урок. І все залежить від того, розпізнаєш ти цей урок чи ні. Якщо ти його не розпізнаєш, ці звуки супроводжуватимуть тебе й далі, а якщо розпізнаєш, це припиниться.
На якусь мить його, здавалося б, щось пробило, і він трохи зрозумів. Щойно він це зрозумів, звук одразу ж припинився. Це сталося тому, що навколишній світ – це прояв нашої свідомості. Щойно ми розпізнаємо щось як чисте й божественне, ситуація втихомирюється та гармонізується.
Сантоша – задоволеність, здатність завжди бути задоволеним.
Йогічний принцип сантоші означає, що ми розвиваємо в собі здатність і вчимося приймати світ та інших людей такими, якими вони є, задовольнятися тим, що є. Загалом цей принцип передбачає перебування в природному стані. Якщо ви перебуваєте в природному стані, ви перебуваєте в задоволеності. Якщо ви з нього випадаєте, ви не задоволені, ви проєктуєте майбутнє або тягнете за собою минуле. Ви де завгодно, але не тут.
Задоволеність означає, що ви немов перебуваєте в центрі або на вершині просто зараз. Вам нічого шукати, немає до чого прагнути. Ви просто зараз у найвищій точці – треба лише на ній залишатися.
Задоволеність не означає просто лягти на диван і почуватися задоволеним, спочиваючи на лаврах. Ви можете робити багато речей, виконувати практики, проте душею ви перебуваєте в стані повної гармонії. Така повна гармонія приходить лише в ту мить, коли завдяки спогляданню ви підключаєтеся до Всевишнього Джерела.
Всевишнє Джерело можна уподібнити глобальному інформаційному полю. Якщо завдяки спогляданню ви підключаєтеся до нього, це дає вам таку задоволеність. Якщо вам не вдається до нього підключитися, то слід намагатися це робити.
Якщо ви поспілкуєтеся з йогіном, який має досвід у практиці, то побачите, що він завжди всім задоволений, незалежно від того, в яких умовах перебуває, як складаються обставини. Він дуже легкий, радісний, безтурботний і спокійний. У нього ніде немає конфліктності, він завжди перебуває в гармонії. Він узагалі, здається, не живе, а грає. Він просто перебуває в безперервному потоці гри та взаємодій: коли треба, він проявляється так, коли не треба – інакше. Близько зіткнувшись із ним, ви не знайдете в ньому якихось гострих кутів, якихось випнутих рис характеру, за які його можна було б зачепити, наприклад егоїстичності тощо. Він стає наче обтічним, прозорим, невидимим, плинним. Це відбувається завдяки практиці споглядання, тому що істинний йогін завжди покладається на Всевишнє Джерело в самому собі, а не на щось зовнішнє. Але доки ми не відкрили це Всевишнє Джерело, нам важко приймати світ, інших людей такими, якими вони є. Ми ще не розпізнаємо принцип гри. Розпізнавати принцип гри й перебувати в чистому баченні – це одне й те саме.
Тапас означає здатність до аскетичної практики, свідоме бажання інтенсивно практикувати, щоб випалити всі бажання й затьмарення, які перешкоджають Звільненню. Наприклад, сидіти в правильній позі лотоса або сукхасані, навіть якщо болять ноги під час медитації, під час ретриту, або вставати рано-вранці й тренуватися в практиці, навіть якщо цього не хочеться, – це тапас.
«Тапас» перекладається як «запалення», «розпалювання». Без тапасу нічого досягти неможливо. Йогін постійно намагається так підтримувати свій рівень практики, щоб завжди перебувати в стані зібраності й самодисципліни.
Свадх'яя – самоосвіта й самонавчання. Це означає регулярне вивчення філософських священних текстів, настанов, традицій і методів. Наприклад, я рекомендую учням писати наукові релігійно-філософські трактати на тему вчення. Усім, хто вважає себе кандидатами або учнями, я рекомендую за дванадцять років написати щонайменше один малий трактат і один великий. Малий трактат може мати обсяг від п'яти до десяти аркушів, великий – від тридцяти й більше. Коли ви займаєтеся написанням трактатів на будь-яку тему, ви глибоко на ній зосереджуєтеся. Це відкриває вам цілий вимір Дхарми, про який ви раніше не підозрювали. Наприклад, дуже корисно писати трактати на тему життєпису святих сиддхів або на ті теми у вченні, які ви не дуже розумієте. Якщо ви зосередитеся й приділите цьому певний час, ця тема вчення відкриється для вас, тому що писати трактат – це означає займатися дхараною і дх'яною, тобто зосереджуватися й медитувати. Крім того, це дає вам заслугу за розкриття вчення.
Ішвара-пранідхана – довіра до вищого розуму Творця. Для нас така довіра завжди пов'язана із зануреністю в Джерело, із практикою споглядання та Гуру-йогою.
Також учням рекомендується обмежити споживання відволікаючої світської інформації та азартні ігри.
Принцип самаї
Крім цього, учень, вступаючи у вчення, бере на себе різні зобов'язання: практикувати відповідно до настанов учителя, дотримуватися принципів самаї, поважати Три Коштовності (вчення, майстрів і духовну школу, спільноту учнів), берегти честь майстрів, тобто поводитися гідно, щоб не заплямувати честь школи та духовної лінії. Особливо важливим для нас є принцип самаї. Кажуть, що на шляху ануттара-тантри самая є корінним принципом, завдяки якому приходить реалізація.
Існує чотирнадцять корінних обітниць, яких йогін намагається дотримуватися на шляху тантри. Деякі з них ми вже перелічували.
Якщо сказати коротко, то самая означає збереження шанобливого ставлення до вчення й усього, що з ним пов'язане, підтримання священних взаємин із вченням, з учителем, одне з одним і з усіма живими істотами. Якщо самая через недосвідченість незначно порушується, її треба одразу ж очищати, а не думати, що це дрібниця. Треба здійснювати каяття, підношення перед вівтарем або внутрішній перегляд своїх позицій – це завжди допомагає. Якщо ж самая порушується, але таке очищення не виконується, духовна практика летить під укіс. Порушити самаю – це означає розірвати енергоінформаційний зв'язок.
Принцип самаї означає чистоту енергоінформаційного зв'язку. Спілкуючись з учителем, із вченням, святими та одне з одним, ви неминуче встановлюєте енергоінформаційні зв'язки. Знаєте ви про це чи ні, але на рівні свідомості такі зв'язки встановлюються. І якщо немає чутливості, ви можете подумати: «Що це за енергоінформаційні зв'язки?» Це як тонкий астральний вітер, що перетікає від однієї свідомості до іншої: від учителя до учня, від учня до вчителя, від одного практикуючого до іншого. Можна сказати, що це подібно до бездротового радіозв'язку. Самая – це екологія мислення, це принцип чистого енергоінформаційного зв'язку.
Чотирнадцять корінних обітниць
Із чотирнадцяти корінних обітниць найголовнішими є перші чотири.
Перша обітниця пов'язана зі взаєминами з учителем. Це означає поважати майстра й шанобливо ставитися до його методів, тобто ніколи не суперечити настановам.
Друга обітниця стосується вчення. Необхідно наполегливо вдосконалюватися в отриманих ученнях, вважаючи їх цінним засобом реалізації. Тобто, якщо ви практикуєте лайя-йогу, отримуєте передачу, а потім думаєте: «Якесь це вчення...», то це не можна назвати самайним ставленням. Тоді вже краще було взагалі не практикувати. Тобто, коли ми отримуємо передачу в якесь учення, ми повинні ставитися до нього як до дорогоцінного скарбу, як до того, чим треба завжди дорожити.
Третя обітниця стосується наших взаємин із братами й сестрами по Дгармі. Коли ви отримуєте передачу в одній мандалі, навчаєтеся в одного вчителя, ви стаєте самайними братами й сестрами, тобто тими, хто поділяє шлях духовної практики. Між самайними братами й сестрами можливі взаємини, засновані на любові, довірі та гармонії. З’ясування стосунків, сварки, критика, недоброзичливість неприпустимі — усе це суперечить настанові самаї. Якщо таке відбувається, то йогін повинен помічати це, здійснювати очищення та змінювати свою свідомість.
Четверта обітниця пов’язана зі співчуттям до всіх живих істот. Розвивати несправедливе ставлення до інших або завдавати шкоди живим істотам — це також буде порушенням обітниці самаї.
П’ята обітниця пов’язана зі збереженням сексуальної енергії. Якщо сексуальна енергія витрачається, допускається оргазм, то це є порушенням принципу самаї, і тоді ви входите в суперечність із вашою духовною практикою, ваші духовні досвіди погіршуються, сиддги зникають, ознаки реалізації щезають.
Шоста обітниця стосується шанобливого ставлення до інших релігій, учень і духовних систем. Навіть якщо вам не дуже подобається якась духовна школа, вам не потрібно розвивати щодо неї якісь негативні, критичні погляди. Можливо, ви просто не знаєте її справжньої глибини. Розвиваючи такі критичні погляди, ви можете увійти в суперечність із божествами або сиддгами цієї школи, що створить вам перешкоди. Насправді між святими різних традицій немає жодних суперечностей. Суперечності завжди є лише між неофітами, між непросвітленими послідовниками різних традицій, оскільки ці суперечності стосуються не самого серця релігійних учень, а якихось периферійних їхніх ділянок.
Сьома обітниця пов’язана зі збереженням і чистотою передачі вчення. Це означає, що ми повинні приймати вчення саме таким, яким воно є, не змінюючи його, доки ми самі не стали майстрами. Тобто ми не можемо переінакшувати вчення якось по-своєму, тому що це призведе до його спотворення. А сутність принципу чистоти лінії передачі полягає саме в тому, щоб підтримувати без спотворень учення, яке передається лінією передачі, тому що від цього залежить наша реалізація. Можна сказати, що це подібне до секрету фірми, який ретельно охороняється й передається. Якщо ж ми порушуємо чистоту передачі вчення, то, найімовірніше, воно не приведе до звільнення.
Також ця обітниця пов’язана з тим, що не слід розкривати глибокі таємні практики людям, які до них не готові. Наприклад, якщо ви отримали передачу в Брахма-мантру, вам не потрібно пояснювати цю передачу іншим людям, оскільки тоді ваша практика втратить духовну силу. Це ж стосується й інших технік. Усі передачі стосуються саме вас, оскільки чужа підсвідомість може цьому завадити. Той, хто знайомий із магією та шаманізмом, розуміє, про що йдеться. Коли людина практикує магію та шаманізм, багато речей вона повинна тримати в таємниці. Тримати в таємниці — це не означає розвивати якісь егоцентричні погляди. Причина такого приховування полягає в тому, що ви можете зашкодити своїм цілям, розкривши їх, оскільки чужа підсвідомість може втрутитися в процес і вплинути на нього, а ваші ознаки реалізації можуть зникнути.
Восьма обітниця пов’язана з чистим баченням щодо свого тіла. У вченні тантри тіло вважається божественним, оскільки в ньому є творчі божественні енергії. Саме так і слід ставитися до тіла. У вченнях сутри або у вченнях буддійської хінаяни тіло розглядається як джерело страждань, тому на нього дивляться як на щось негативне. Так само і в християнстві на тіло дивляться як на «тупого віслюка», який заважає йти до піднесених цілей, як на мішок із кістками. Але вчення ануттара-тантри ставиться до тіла саме як до прояву божества, оскільки в ньому є тонкі життєві енергії, бінду, божественні сили, які потрібно поважати.
Наприклад, один учень розповідав мені, як одного разу в лазні в нього виникло сексуальне бажання. Він подумав, що це диявольська спокуса, оскільки на той час багато займався християнством, тому зачерпнув гарячої води й хлюпнув її на тіло, а потім із гордістю розповідав, яку тапасію здійснив. Можливо, з погляду якостей віра-йогіна це дещо говорить про нього, за принципом «спокушає рука — відрубай руку, спокушає око — вирви око», але з погляду тантри це прояв негнучкої поведінки, оскільки ми розв’язуємо проблеми не зовнішнім способом, а усвідомленням.
Дев’ята обітниця означає мати віру в силу використовуваних практик. Якщо ви практикуєте що-небудь і з сумнівом думаєте: «Звільняє ця практика чи не звільняє?», це не можна назвати дотриманням принципу самаї.
Тринадцята обітниця пов’язана з підтриманням чистого бачення щодо тантричних практик і ритуалів. Коли ви виконуєте різні садхани, слід поважати те вчення, якого ви дотримуєтеся.
Чотирнадцята обітниця пов’язана з шанобливим ставленням до жінок — сестер у Дгармі та жінок загалом. Це не пов’язано з подоланням чоловічого шовінізму, радше це пов’язано з повагою до жіночого принципу вселенської енергії, шакті, яка перебуває в усіх жінках. Вважається, що йогін, який практикує кундаліні-йогу, повинен шанобливо ставитися до жінок. Чому? Тому що кундаліні — це енергія, а енергія, шакті, має жіночий аспект. Якщо практик нешанобливо ставиться до жінок зовні, він не зможе пробудити кундаліні. Кундаліні-шакті як жіночий аспект перебуває в усіх тілах, тому слід позбутися нешанобливого чи негативного ставлення до жінок, якщо ти хочеш пробудити у своєму тілі цю енергію, цю богиню. Наприклад, якщо людина бачить у жінці божество, то вона і у своїй енергії кундаліні зможе побачити божество; якщо ж вона бачить у ній щось інше, то і її пробуджена енергія буде для неї спокусою та звабою, у неї постійно виникатимуть різні мирські бажання.
Отже, якщо ви дотримуєтеся шляху самаї, важливо пам’ятати про ці корінні обітниці.
Базові практики
Коли ми розібралися з якостями учня та принципом самаї, ми переходимо до базових практик. Учням протягом перших двох років пропонується щодня виконувати базові програми у практиці:
Гуру-йогу зі складом ОМ
простирання
начитування мантри ОМ (один мільйон разів)
концентрацію на точці та полум’ї свічки
медитації махашанті (великого спокою), самодослідження, анапанасаті, чотирьох безмежних станів (любов, співчуття, радість, рівнісність); одну з цих базових медитацій слід виконувати щодня від півтори до двох годин
аналітичну медитацію-роздум на тему чотирьох усвідомлень (непостійність, закон карми, страждання в сансарі, дорогоцінне людське народження)
Крім цього, до такого завдання входить таке:
виконати десять тисяч кіл чандалі-йоги
опанувати безперервну уважність у русі
спробувати реалізувати в концентрації першу дх’яну
начитуючи мантру ОМ мільйон разів, сто тисяч разів зробити це з ашвіні-мудрою, сидячи в сукхасані або сіддхасані
провести ретрит із медитацій чотирьох безмежних станів і чотирьох усвідомлень (щонайменше триденний)
Щоденна практика
Коли ви зрозуміли, як слід практикувати, далі необхідно вибудувати свій день йогіна, розписавши його від ранку до вечора.
Я б рекомендував учням вибудувати свій день таким чином.
Прокидатися слід рано — о п’ятій або о пів на шосту, тобто під час сандх’ї. Цей час також називається брахма-мухуртою. Насправді багато йогінів прокидаються ще раніше — о четвертій або о пів на п’яту. Це залежить від вашого енергетичного стану.
Потім ви виконуєте Гуру-йогу з «Ом».
Далі робите обмивання, джала-неті й розпочинаєте будь-які практики йоги відповідно до своїх схильностей і отриманих передач. Наприклад: крія-комплекс, комплекс асан №1, №2, базові пранаями (анулома-вілома, сахіта-кумбхака, сукх-пурвака), керування вітром.
Завершивши техніку, ви деякий час виконуєте чандалі-йогу й завершуєте ранкове заняття сесією однієї з базових медитативних практик.
Так монахи щодня практикують роками.
Після цього ви приймаєте їжу, освячуючи її одним із восьми способів.
Коли ви займаєтеся своїми справами протягом дня, ви вправляєтеся в спогляданні під час ходьби, стояння, сидіння, роботи, розмови, одягання тощо, працюючи з однією з восьми санкальп згідно з ученням про вісім санкальп.
Нарешті, вдень або ввечері ви виконуєте щонайменше одну сесію базових медитацій тривалістю півтори-дві години (атма-вічара, медитація махашанті або анапанасаті), а ті, хто отримував передачу, можуть практикувати божественну гордість, ніраламбха-медитацію.
Перед відходом до сну ви, зберігаючи деякий час стан неспання, практикуєте йогу сновидінь або йогу світла відповідно до отриманої передачі. Ті, хто не отримав передачі, можуть практикувати Гуру-йогу з «Ом» так, як вона пояснювалася: візуалізуючи «Ом» у центрі грудей, концентруючись і подумки повторюючи про себе «Ом». Гуру-йога, що виконується перед сном, — це один із варіантів йоги сновидінь.
На більш просунутих рівнях учневі приписано навчатися виходу тонкого тіла, контролю сновидінь, керуванню сновидіннями та йозі світла — це буде описано в третьому томі книги «Сяйво дорогоцінних таємниць лайя-йоги» (йога-нідра). Але поки що цього достатньо.
Наприклад, якщо ви практикували в монастирі, то раз на місяць для ченців і мирян, які мають передачу, проводиться така практика: чотири рази за ніч ви пробуджуєтеся, виконуючи візуалізацію та спеціальні пози для лежання, щоб підтримувати усвідомленість у сновидіннях.
Зазвичай йога сновидінь, йога звуку та йога світла — це більш просунуті види садхани, які даються після того, як ви виконуєте базові практики.
Карма-йога та накопичення білої карми
Окрім дотримання самай, вироблення необхідних якостей і щоденної практики, учням також рекомендується накопичувати насіння білої карми, займаючись карма-йогою. Недостатньо лише займатися особистою практикою. З метою очищення та подолання егоїзму, очищення долі й закликання у своє життя вселенських сил просвітлення (Ануграха-шакті) йогіну, учневі пропонується за можливості щодня здійснювати практику так званих добрих справ або накопичення насіння білої карми. Це ще називають очищенням долі методами карма-йоги.
До речі, ця практика була поширена в Китаї, коли домінували даосизм і конфуціанство. Коли в уряді якийсь чиновник хотів обійняти високу державну посаду, йому приписувалося здійснити не менше тисячі добрих справ, і чиновники того часу навіть мали таблички, куди вони записували, які справи здійснили. Якщо було вчинено якусь негативну, недобру дію, усе анулювалося й доводилося починати спочатку. Тому, хто хотів стати безсмертним, приписувалося здійснити дві тисячі добрих справ.
Вплив добрих справ на долю
Чому потрібно здійснювати добрі справи? Тому що це змінює долю. Насправді всі зовнішні дії змінюють перебіг енергоінформаційних потоків у наших тілах. Коли ми робимо щось назовні, це позначається і на нашому стані. Завдяки здійсненню добрих справ, накопиченню заслуг змінюється наша карма. Якщо людина лише практикує, не накопичуючи заслуг (насіння білої карми), не закликаючи у своє життя вселенські сили просвітлення, то, хоч би як вона практикувала, їй не вдається анулювати великий шлейф карми. Навіть якщо вона практикує, старі ототожнення часто вибивають її з практики, не даючи досягти в ній успіхів.
Що мається на увазі під добрими справами? Це може бути безкорисливе соціальне служіння людям. Наприклад, якщо ви просто сходите до магазину, щоб купити собі додому продукти, навряд чи правомірно називати це доброю справою; це звичайна справа, яку ви виконуєте заради себе, просто як сімейно-соціальний обов’язок. Під накопиченням заслуг білої карми слід розуміти саме те, що пов’язане не з вашим власним егоїстичним задоволенням, а зі служінням вищим силам або щонайменше іншим людям, із соціальним служінням. Лише тоді трансформація можлива.
Як накопичується насіння білої карми? Коли ви здійснюєте підношення священних предметів, виготовляєте статуї святих, перекладаєте тексти Дхарми, підносите їжу ченцям або братам і сестрам по Дхармі, які практикують у ретриті, тобто коли ви займаєтеся тим, що допомагає просвітлювати свідомість інших, коли ви служите певним силам, пов’язаним із поширенням Дхарми, із просвітленням.
Служіння різним енергіям
Дуже важливо зрозуміти, кому ти служиш. Нещодавно я написав книгу «Йога недіяння», у якій про це йдеться.
Якщо ви служите творчим енергіям і закликаєте їх у своє життя, ваше наступне життя проходитиме серед творчих енергій. Наприклад, якщо ви опікуєтеся творчими людьми або служите їм: художникам, поетам, музикантам тощо, ви закликаєте у своє життя творчу силу (срішті-шакті), і ваша доля змінюється.
Якщо ви служите підтримувальним енергіям (стхіті-шакті), ви закликаєте їх у своє життя. Наприклад, якщо ви роздаєте їжу, купуєте одяг незаможним, надаєте медичну допомогу тощо, ваше наступне життя за законом карми проходитиме у сприятливих умовах: вас постійно підтримуватимуть, про вас дбатимуть, вам гарантуватимуть безпеку. Вселенські сили оберігатимуть вас або опікуватимуться вами, тому що ви закликали їх у цьому житті.
Якщо ви служите руйнівним енергіям (самхара-шакті), вони приходять у ваше життя. І тоді в наступному житті вам також доведеться з ними зіткнутися, наприклад вас відправлять куди-небудь у гарячу точку, тому таким силам краще не служити.
Якщо ви служите силам, що вуалюють (тіродхана-шакті), приховуючи просвітлення (наприклад, поширюєте наркотики, алкоголь або інформацію, яка відводить від духовного шляху), ви закликаєте у своє життя силу приховування. У наступному житті Дхарма буде від вас прихована, свідомість постійно відводитиметься вбік, усе відбуватиметься так, що Дхарма постійно немов перебуватиме осторонь від вас. Не обов’язково доведеться чекати наступного життя, щоб відчути ці результати; такі результати можуть проявитися вже й у цьому житті.
Якщо ви служите просвітлювальним силам Ануграха-шакті, тобто робите щось для цього, то просвітлювальні сили божественного одкровення приходять у ваше життя, оточують вас. Через деякий час зміниться і ваше нинішнє життя, а наступне життя також проходитиме серед просвітлювальних божественних сил.
Важливість усвідомленого служіння
Що означає служити?
Якось я розмовляв з одним учнем, і він казав:
— Щось у мене немає просування.
Я запитав його:
— А ти взагалі кому служиш?
Він здивувався:
— Як це кому служу? Не знаю.
Я сказав:
— Оце так! Ти робиш стільки всього й навіть не знаєш, на кого ти працюєш. Тобі треба визначитися.
Коли ми проаналізуємо наше життя, можуть виявитися дуже цікаві речі. Ми можемо виявити, що віддаємо частину своєї уваги, частину своєї життєвої сили якійсь енергії, тобто служимо їй, навіть самі того не розуміючи. Треба розібратися — чи тій енергії ми служимо, чи відповідає це служіння нашим еволюційним цілям.
Наприклад, для духовної практики сприятливо служити лише просвітлювальним енергіям (Ануграха-шакті). Якщо ви закликаєте ці енергії у своє життя, вони входять у ваше життя, навіть якщо ви не практикуєте. Це магічний принцип. Наприклад, ваша енергія кундаліні може пробудитися, навіть якщо ви не практикуєте пранаями, а інтенсивно зосереджуєтеся, перекладаючи якийсь священний текст. Такі випадки траплялися. І навпаки, якщо ви інтенсивно практикуєте пранаями, а у вашому житті немає цих енергій, які могли б увійти у вашу долю, ви можете не пробудити кундаліні протягом багатьох років.
Магічна природа дій
Служіння означає, що ви щось робите. Можна сказати, що будь-яка дія є магічним підношенням. Ми не повинні думати, ніби наші дії стосуються лише нас самих, адже будь-яка дія — це певною мірою провокація в тонких світах і закликання певних вселенських енергій.
Наприклад, якщо ви щось крадете, ви здійснюєте магічний акт і закликаєте енергії крадіжки, тому на вас починають звертати увагу енергії, які опікуються крадіжкою, або голодні духи (прети). Своєю дією ви встановили зв’язок із ними, попросили благословення, і вони звернули на вас увагу, помітили: «Так, це наша людина». Навіть за найменшого приводу на вас почнуть звертати увагу. А при переродженні в бардо (світі після смерті) ці істоти прийдуть і скажуть: «Ти ж наш! Ти ж зробив нам підношення, закликав нас! Ти ж сам захотів із нами грати. Навіщо тобі до святих? Ходімо з нами».
І кожна наша дія фактично є таким магічним підношенням. Багато ченців, які практикують під час ретритів, казали, що мали відповідний досвід: вони виходили в тонкому тілі й зустрічалися з певними тонкими енергіями, які починали заявляти на них права, кажучи: «Ти ж із нашого кола! Ти наш!» Якщо людина породжує якісь нечисті думки, на неї звертають увагу демони (у християнстві їх називають бісами) і починають вважати її своєю. А що означає «починають звертати увагу»? Це означає, що свідомість людини поступово може перетягуватися в цю сферу.
Так само, якщо ви служите якимось просвітлювальним силам, на вас починають звертати увагу святі, тобто ви входите з ними в резонанс, в унісон, робите те саме, що й вони. І тоді вони починають прихильно до вас ставитися й вважати вас своїм духовним сином або дочкою. Істинний йогін завжди прагне бути сином своїх патріархів, тому для нас дуже важливо закликати саме просвітлювальну силу, служити енергії просвітлення (Ануграха-шакті).
П’ять основних сил
Богиня Ануграха, або вселенська сила просвітлення, для нас дуже важлива. Саме тому ми займаємося такою діяльністю.
Як ви знаєте, існує п’ять основних сил:
сили творення (срішті-шакті);
сили підтримання (стхіті-шакті);
сили руйнування (самхара-шакті);
сили приховування (тіродхана-шакті);
сили просвітлення (Ануграха-шакті).
Саме Ануграха-шакті, а також сили творення (срішті-шакті) й підтримання (стхіті-шакті) є для нас спорідненими. Ми вважаємо себе їхніми служителями та провідниками. І коли ви служите їм, дуже важливо відчувати себе саме провідниками таких сил. Тоді боги та святі сиддхи також починають посилати вам благословення.
Система ретритної практики
І нарешті, я хотів би розглянути правила ретритної практики, рекомендованої учням.
Як ви знаєте, у нас є система ретритів. Вона укладена мною на основі давніх священних текстів і введена до монастирської програми навчання. Цю ж програму я рекомендую мирянам із деякими примітками.
Кожному учневі для підвищення свого рівня рекомендується проходити інтенсивні колективні або індивідуальні ретрити. Це час, коли є можливість інтенсивно займатися медитацією. Щомісяця тривалість ретритної практики має становити щонайменше три дні, щонайбільше — сім днів. Якщо учні-миряни не мають можливості практикувати три дні, то хоча б один день. Ченці проводять семиденні щомісячні ретрити, а послушники — п’ятиденні. Я цілком усвідомлюю, що, живучи мирським життям, не так просто проводити сім днів у ретриті, але три дні або хоча б один день — це цілком можливо. Ви можете збиратися групою або практикувати індивідуально вдома чи на дачі. Можна брати у стража Дхарми розклад ретриту або самостійно складати приблизно такий самий, щоб проводити такі усамітнені ретрити. Щороку рекомендується проводити один триваліший ретрит: щонайменше — два тижні, щонайбільше — три місяці. Три місяці — це максимальний термін, якого дотримуються ченці. Протягом дванадцяти років рекомендується провести тривалий ретрит: щонайменше — шість місяців, щонайбільше — три роки.
Ретрит — це особливий час, коли ми посилено практикуємо. Це подібно до того, як спортсмен, який готується до чемпіонату світу, посилено тренується на зборах.
Наприклад, у дитинстві я займався бойовими мистецтвами. Коли мені запропонували брати участь у чемпіонаті України, мені дозволили не ходити до школи, і я тренувався вранці, в обід і ввечері — це був золотий час для мене. Тренування були настільки інтенсивними, що за два тижні такої підготовки я відчув, ніби прозаймався кілька років, тобто завдяки інтенсивній практиці рівень піднявся дуже високо. На жаль, на чемпіонат України мені так і не вдалося потрапити. Це приклад того, як інтенсивна практика підвищує наш рівень.
Тобто ретрит справді нагадує спортивні збори, коли ми практикуємо вранці, в обід і ввечері; ми нічого не робимо, окрім приймання їжі та задоволення інших потреб тіла, а весь час займаємося лише духовною практикою.
Етикет учня йоги
Є ще такий принцип, який називається «етикет учня йоги». Він перегукується з принципом самаї. Ми як практики завжди повинні дотримуватися такого етикету:
у поведінці слід бути дружнім, стриманим, гармонійним, тактовним, ввічливим і запобігливим, тобто перебувати у стані саттва-гуни;
у спілкуванні з духовними особами, з братами та сестрами по Дхармі й просто з досвідченішими практиками завжди слід намагатися бути максимально стриманим, тактовним, ввічливим і передбачливим;
пам’ятати, що всі учні у Всесвітній Громаді лайя-йоги пов’язані принципом самаї, тобто тонкою духовною спорідненістю, священними взаєминами, і є духовними братами та сестрами одне для одного; розділяти самаю — це означає ставитися з глибокою повагою до вчення, спілкування та святих;
вважати головною чеснотою істинного йогіна постійну медитацію на Всевишнє Джерело, скромність, смирення, уважність і самовладання в будь-яких ситуаціях.
Це те, що можна назвати етикетом учня йоги.
Серед ченців етикет витонченіший і включає набагато більше правил, оскільки ченці живуть певним життям. Для мирян цілком достатньо навіть цих принципів, оскільки у вас дещо інші умови.
Отже, той, хто намагається дотримуватися всіх цих принципів, гідно практикує саме як учень.
