26 листопада 2025 року
Коментар до тексту «Шива-пурана». Шатарудра-самхіта
Глава тридцять дев’ята
Арджуна виконував свою тапасью, і до нього прийшов Індра, який випробував його, а потім звелів ганам захищати його. Арджуна виконував тапасью за порадою Крішни заради захисту своєї сім’ї, свого роду, свого клану й отримання від Шиви певних мирських благословень.
Текст:
Демона Муку вбито в історії про втілення Кірати.
Нандішвара сказав: «Він належним чином здійснив омовіння й ньясу, містичні жести тощо, відповідно до приписів шастр. Він медитував на Шиву з великою відданістю в тому вигляді, у якому це було пояснено В’ясою. Подібно до великого мудреця, він стояв на одній нозі, дивився одним оком на сонце й повторював мантру. Повторюючи п’ятискладову мантру Шиви, найдосконалішу з усіх мантр, і подумки згадуючи Шиву, він із задоволенням виконував аскезу. Велич аскези була такою, що боги були вражені. Вони знову пішли до Шиви й докладно розповіли йому про це».
Природа правильної тапасьї
Аскеза означає тапас, а тапас означає розпалювання внутрішнього вогню, пробудження внутрішнього теджасу, коли енергія розв’язує вузли в каналах, долає грантхі, наповнює вищі чакри. Коли ми змінюємо плин нашої енергії, ми посилюємо світло саттви. Зрештою, коли енергія піднімається вище до сахасрара-чакри, активує область двадашанти, нам стає доступним надфізичне сприйняття, надтонкі енергії нашого тонкого тіла й розуму. Саттва починає домінувати.
Тобто результат правильної аскези — усередині вас домінує саттва. І в стані домінування саттви, чутливості до шактіпату, ви можете отримувати даршан божеств, даршан святих, древа прихистку, благословення Шиви, сходження ануграхи й шактіпату. І у вас відбуваються тонкі зміни. Те, що називають здатністю до самовіддачі, розкриттям природи «Я», шиватви, наповненням Шивою, самавешею, злиттям із Шивою, шива-саюдж’єю на тому чи іншому рівні. Зрештою все це веде до Шива-пратьябхіджні. Тобто правильна тапасья наповнює вас світлом саттви, розширює ваше усвідомлення.
Але існує дуже багато причин не увійти в правильну тапасью. Виникає багато перешкод, коли енергія рухається не центральним каналом, а бічними. Правильна тапасья завжди веде до наповнення сушумна-наді. Неправильна тапасья, з перешкодами, з мирськими мотивами, призводить до того, що прана рухається бічними каналами й залучаються нижчі енергії. Тоді замість розкриття світла саттви посилюється раджас або може наростати тамас. І вся суть садхани полягає в тому, щоб, виконуючи правильну тапасью, посилити світло саттви й посилити сприйняття порожнинної світлоносної природи розуму.
Правильна тапасья означає, що її досягають за допомогою споглядання, роботи з праною й божественної милості. Її неможливо досягти з егоїстичними мотивами. Її неможливо досягти, залучаючи будь-яких духів, використовуючи будь-які речовини. Усе це неможливо. Ми спираємося лише на усвідомленість, віру, відданість, керування енергією. Це правильна тапасья.
Дуже багато, мільйони садху виконують різні види тапасьї задля мирських або духовних цілей. Але не так багато людей, яким вдається досягти правильної тапасьї й отримати її результати. Тому що правильна тапасья супроводжується тим, що називають «виходом карми», різними завадами, перешкодами, коли в цьому процесі проявляються кармічні кредитори, боги, духи, демони й такі частини нашого «я», про які ми раніше не підозрювали.
Основа для тапасьї
Тому, перш ніж братися до тапасьї, ми повинні створити основу. Тренування в основі називається садхана-чатуштая, чотиричленна підготовка: вівека, вайраг’я, мумукшутва й шість якостей саттви. Це базові якості. Ніхто не може намагатися виконувати тапасью й досягти успіху, якщо в нього немає чотиричленної підготовки. Шанкарачар’я чітко і ясно пише про це у «Вівека-чудамані» та інших текстах.
Інша, вища основа, навіть коли ми здобули чотиричленну підготовку, — це впевненість у Погляді й наявність споглядання. Коли ви здобули впевненість у Погляді й наявність споглядання, ваша тапасья не може бути неправильною. Ваша енергія завжди наповнює сушумну, ви не можете впасти в будь-яку оману, тому що ви перебуваєте і в Погляді, і в правильному спогляданні. Ось звідси починається шлях до правильної тапасьї.
Третій момент: гуру-йога, ішта-девата-йога, захист, підтримка дерева прихистку, здатність до самовіддачі, віра й відданість. Коли цей компонент є, це означає, що всі компоненти склалися, і ви готові виконувати добру тапасью, яка неодмінно дасть правильні результати. Не отримують правильних результатів ті, кому бракує цих компонентів. Це як алхімія: ви повинні зібрати всі інгредієнти, а потім подрібнити їх і провести через процес сублімації та трансмутації. Тоді на виході ви отримаєте філософський камінь. Якщо щось не виходить, отже, пропорцій не було дотримано або якийсь етап не було виконано.
У процесі практики ми повинні формувати в собі уявлення про логіку правильної тапасьї та правильної садхани. І коли ми усунули всі перешкоди для правильної тапасьї та зрозуміли принцип правильної садхани, благословення неминуче. Розкриття шиватви неминуче. Сходження шактипати неминуче. Розчинення карми неминуче. Відкриття двох просвітлених тіл — тіла мудрості та ілюзорного тіла — неминуче. І звільнення неминуче.
І мудрий, стратегічний йогін, садху так вибудовує перебіг свого життя й садхани, що не залишає кармі жодного шансу. Він робить звільнення неминучим. І ми повинні практикувати так, щоб зробити звільнення, реалізацію пурнаханти, повноту божественності просто неминучими. Зібрати всі відсутні умови. На збирання відсутніх умов ідуть роки життя. У багатьох — не одне життя. Проте, якщо ми володіємо добрим ученням, мудрим керівництвом і вівекою, ми можемо зібрати ці умови не за кілька життів, а за одне життя або навіть за кілька десятиліть і зробити стан звільнення неминучим. І є розділ учення, що називається філософією садхани, логікою садхани. Тобто логіка садхани враховує процес, через який ми проходимо, усі його деталі й нюанси.
Арджуна виконував тапасью з мирською мотивацією. Проте він виконував її як справжній кшатрій, і дуже добре. Тому він за короткий час почав отримувати благословення. Спочатку Індра, а потім і Шива невдовзі прийшов до нього.
Боги як заступники
Текст:
Боги сказали: «О Господи всіх! Покаяння звершується людиною задля твого умилостивлення. Господи, чому ти не даруєш йому того, чого він бажає?» Нандішвара сказав: «Промовивши це, боги по-різному прославляли його, спрямувавши свої погляди на його стопи. Вони стояли там схвильовані. Почувши їхні слова, володар благого розуму, зраділий Шива, з усмішкою звернувся до богів». Шива сказав: «О боги, ідіть до своїх осель. Безсумнівно, я всіляко виконаю ваше прохання».
Боги, які пішли до Шиви просити за Арджуну, були захоплені його тапасьєю. І вони стали його заступниками перед Шивою, кажучи: «Шиво, чому б тобі не благословити його? Поглянь, яку аскезу він звершує».
Що це означає на внутрішньому рівні? Боги означають тонкі внутрішні творчі, чисті божественні сили всередині нас: п’яти органів чуття, п’яти кармендрій, п’яти джнянендрій, тонкого тіла. Коли вони витончуються й очищуються внаслідок нашої садхани, вони стають чутливими та здатними передавати нашу санкальпу Божественному Я. Ось чому вони стають заступниками. Наш буддхі стає дуже чутливим, і він уловлює наше прохання, нашу санкальпу й доносить її до Вищого Я. Наші інші органи чуття, манас, ахамкара, уся антахкарана — усі вони насичуються нашим тапасом і стають сполучною ланкою з нашим Вищим Я, з нашою природою, шиватвою. І немовби доносять її до Шиви. І Шива тоді каже: «Добре, заспокойтеся, я все зрозумів, я благословлю цього садху».
Поява демона Муки
Текст:
Нандішвара сказав: «Почувши ці слова Шиви, вони набули впевненості, тож повернулися до своїх осель. Тим часом з’явився демон Мука, підбурюваний злим Дурйодханою, який наслав майю проти Арджуни».
Тим часом Дурйодхана, дізнавшись, що Арджуна вирушив у Гімалаї виконувати тапасью, найняв чаклунів або сам виконував якісь чаклунські ритуали. Він створив демона на ім’я Мука, щоб перешкодити тапасьї Арджуни. Дурйодхана тут відіграє роль его. І его починає чаклувати, створювати перешкоди. Це егоїстична, неочищена частина нашого «Я», що складається з тамаса, раджаса, з ками, кродхи, лобхи, мохи, мади й матсар’ї, яка, відчуваючи жар нашого тапаса, починає чинити опір. Це внутрішній опір нашої підсвідомості, яка хоче, щоб усе було по-старому, щоб була карма, і вона починає заважати нашому тапасу.
Тобто коли говорять «перешкода в садхані», часто це не якісь перешкоди через те, що приходять духи, аби нам завадити, або приходять боги, щоб втрутитися в наш тапас. Часто наш тапас не настільки сильний, щоб вразити богів. Ці перешкоди створює просто наша власна підсвідомість, наше его. Просто його неочищена природа чинить опір нашому тапасу. Вона ніби виривається з-під нашого свідомого контролю. Наші страхи, наші бажання, якісь наші неочищені частини малюють певні картини, що заважають нашому тапасу. І ось демон Мука, який заважає Арджуні, уособлював такі підсвідомі сили, що чинять перешкоди.
Запитання: Гуруджі, це обов’язкова складова частина будь-якого садху, чи настає момент десь там, на четвертій бхумі, коли такі приховані підсвідомі тенденції вже не проявляються? Чи це навіть до сьомої бхумі буде завжди, тому що це частина нашої програми розвитку душі?
На четвертій бхумі вже немає перешкод від підсвідомості, тому що вони не уживаються з джняною. Четверта бхумі — це джняна, яка спалює всі перешкоди. Але якщо йогін на четвертій бхумі виконує сильний тапас і його тапас може змінити магічну тканину реальності навколо нього, то тут на нього може звернути увагу вже не його підсвідомість, а боги. І якщо вони вважатимуть його тапас недоречним, таким, що порушує баланс енергії, то перешкоди можуть виникнути від якихось зовнішніх сил, але не від підсвідомості. І часто, коли великі ріші, великі святі виконували гхора-тапас, жахливий тапас, то тут уже були перешкоди не від енергії їхньої власної підсвідомості, а якісь інші сили в цьому Всесвіті звертали на них увагу, занепокоєні їхньою надто інтенсивною активністю.
Зустріч із демоном
Текст:
О великий Брахмане! Він набув подоби кабана й ішов стежкою, на якій зупинився Арджуна. Він викорчовував гірські вершини й дерева. Він ревів і хрюкав по-різному та мчав із величезною швидкістю. Побачивши демона Муку, Арджуна згадав про лотосоподібні стопи Шиви й замислився. Арджуна сказав: «А це ще хто? Звідки він узявся? Він здається дуже безжальним у своїх діях. Звісно, він іде сюди, щоб заподіяти мені шкоду. Я гадаю, що він, безумовно, мій ворог. Раніше я вбив багатьох дайтьїв і данавів. Він може бути одним із тих, хто приходить сюди, щоб помститися, або ж він може бути якимось другом Дурйодхани, який діє задля його блага. Воістину, той є благодійником, при вигляді кого розум стає задоволеним. Якщо при вигляді когось розум схвильований, він, безсумнівно, ворог. Поведінка визначається сім’єю, тіло визначається харчуванням, манера мовлення визначається навчанням, а за очима визначається ставлення. Прихований розум виявляється за загальним виглядом, манерою ходити, діяльністю, а також мовленням, рисами очей та обличчя».
Про що тут розмірковує Арджуна? Це не просто перебіг його думок. Арджуна розмірковує відповідно до своєї підготовки й навчання. Як принц і великий кшатрій, він пройшов традиційну для царів того часу підготовку. Є тексти, що описують дхана-лакшану, ознаки великого царя. І одна з ознак — те, що він опанував понад десяток наук, до яких входять стрільба з лука, мистецтво політики, мистецтво дипломатії, торгівля, медицина, астрологія, мистецтво запам’ятовування текстів. І одне з таких мистецтв — це читання намірів за ознаками тіла. І він тут розмірковує відповідно до своєї підготовки. Щоб ви розуміли, чому він так думає: це ціле мистецтво, якого Арджуна свого часу навчався як принц-кшатрій.
Текст:
«Очі бувають чотирьох видів — блискучі, пристрасні, примружені й червоні. Ці особливості також різні, о вчені. Погляд буває чудовим, коли зустрічаються друзі; захопленим — при вигляді сина; примруженим — при зустрічі з коханим і рубіновим — при вигляді ворога. Щодо нього мої органи чуття збуджені. Він, мабуть, ворог. Безсумнівно, його буде вбито. Тепер я згадую слова свого наставника, о царю: "людина, яка завдає страждань, неодмінно буде вбита тобою. У цьому немає жодних сумнівів". Лише для цієї мети я тримаю зброю, у цьому немає жодного сумніву». Подумавши так, він приготував стрілу й підвівся.
Поява Шиви в образі мисливця
Текст:
Тим часом Шива, доброзичливо налаштований до своїх відданих, набув дивовижного образу вправного мисливця й прийшов туди разом зі своїми ганами, щоб убити цього дайтью, захистити Арджуну, а також випробувати його відданість. Мисливець підібрав свою пов'язку на стегнах і склав знамено Шиви. Його тіло було вкрите шаром білого попелу. У руках він тримав лук і стріли. Він ніс сагайдак, підвішений за спиною. Гани також набули образу мисливців. Шива став вождем бхілів. Головнокомандувач почав видавати різні звуки, і рохкання кабана також рознеслося околицями. Арджуна був схвильований звуками, що поширювалися лісом. Навіть гори були схвильовані цими звуками.
У цій місцевості з'явився Шива з ватажками ганів, і всі вони набули образу мисливців, а Шива набув образу ватажка, царя мисливців, бхілів.
Роздуми Арджуни про Шиву
Текст:
«О, невже це Шива, Благодійник? Я чув, як про це згадував Крішна. В'яса також згадував про це, і боги теж. Шива згадується як Благодійник. Шива — це причина щастя. Його називають „дарувальником спасіння", тому що він дарує спасіння своїм відданим. Безсумнівно, благополуччя осягає тих, хто пам'ятає його імена. Навіть уві сні нещастя не спіткають тих, хто віддано поклоняється йому. Якщо це взагалі й відбувається, то через їхню попередню діяльність. Це має статися, чи то щось значне, чи незначне. Причиною цього, зокрема, є ті дії, які почали приносити плоди. Шива може розвіяти страждання з власної волі після того, як людина відчула плоди своєї значної чи незначної дії. Він може перетворити отруту на нектар, а нектар — на отруту. Чого б він не побажав, він, безсумнівно, це зробить. Як можна йому перешкодити?».
Шива може перетворити отруту на нектар, а нектар — на отруту. Це означає, що природа нашої свідомості така, що вона здатна очищати нечисте. Отрута стає нектаром. Наприклад, клеша може стати мудрістю. Нечисте сприйняття може стати чистим. Звичайна освячена їжа може стати прасадом. Звичайна ситуація може бути розпізнана як даршан. Звичайна діяльність може бути розпізнана як ліла. Місцевість може бути розпізнана як чиста країна, а весь Усесвіт може бути розпізнаний як Шуддха-таттва — чистий вимір. Чоловік може бути розпізнаний як чоловіче божество, жінка — як жіноче божество. Усе це відбувається, якщо ми зароджуємо чисте бачення. І що перетворює нечисте на чисте? Наша здатність до сприйняття, усвідомлення шиватви, внутрішньої природи Шиви.
З іншого боку, йдеться про те, що Шива також може, навпаки, перетворити нектар на отруту. Якщо Шива транслює свою вуалюючу силу, то навіть якісь піднесені речі можуть за певних обставин стати такими, що затьмарюють. Якісь духовні, божественні речі можуть бути витлумачені нами неправильно, по-мирському, матеріальним чином, і стати джерелом затьмарення. Наприклад, божественна гра може бути неправильно витлумачена як карма. Божественні істоти можуть бути витлумачені як звичайні. Просвітлені святі можуть бути витлумачені як обмежені кармічні мирські істоти. Шива-Шакті-дхам, цей усесвіт, оселя Шиви й Шакті, може бути витлумачений як сансара, як нечиста матеріальна оселя. Наше життя може бути витлумачене по-мирському. Якісь енергії всередині нашого тіла можуть бути витлумачені як клеші. Якісь сприйняття, що виникають у потоці нашої свідомості, можуть бути витлумачені як такі, що обмежують і затьмарюють, наприклад, канчуки або ашта-паша, вісім мотузок.
Зрештою, світ, який ми сприймаємо, — це певна інтерпретація. Ця інтерпретація здійснюється завдяки нашій кармі, всевишньою свідомістю всередині нас. Коли ця Всевишня свідомість усередині нас обмежує себе силою, що вуалює, за своєю вільною волею, сватантрією, — це сила Тіродхана-шакті, Майя-шакті, що вуалює та приховує чисту реальність. І тому шлях між сансарою і нірваною завжди пролягає в тому, як ми інтерпретуємо.
Сила інтерпретації та її межі
Хтось може сказати: «Ну ось, я намагаюся інтерпретувати чисто, але ж від цього сансара не зникає». Так, від вашої чистої інтерпретації поки що ефект невеликий. Навіть якщо ви, наприклад, інтерпретуватимете свиню як щось божественне, вона не перестане бути свинею. Але це лише тому, що ваша інтерпретація поки що не має сили. Щойно ваша інтерпретація набуде великої сили, трансмутація, трансформація справді почнуть відбуватися. Але наша інтерпретація не має сили назовні, проте вона має реальну силу всередині нас. Свої думки, свої відчуття і свої сприйняття ви можете змінювати, змінюючи інтерпретацію. Наприклад, санкальпа чистого бачення — це не що інше, як зміна інтерпретації. Або інша санкальпа. І тут постає питання: чи хочемо ми змінити інтерпретацію? Чи маємо ми намір? Чи вміємо ми її змінювати, володіючи методом? Чи пам’ятаємо ми в поточному потоці подій про те, що її треба змінювати просто зараз, за фактом? Чи віримо ми в нашу здатність змінювати інтерпретацію, спираючись на метод?
Запитання: Ом Гуру. Намасте. У мене запитання. Якщо, наприклад, свиню вдається змінити настільки глибоко, що це вже не свиня, а щось чисте, але его дуже сильно боїться змінювати, трансформувати її і Всесвіт саме не з позиції звичного кармічного бачення, а з позиції більш піднесеної, і є якийсь такий глибинний страх, що ти начебто божеволієш або щось таке...
Радше це боязнь втратити опору, ґрунт під ногами, контроль, звичне бачення. І невідомо, куди ти зайдеш із цією інтерпретацією. Що тут важливо? По-перше, вам треба розділити чисте бачення і звичайне, сансарне бачення. І сказати, що моя інтерпретація стосується мого внутрішнього розуміння, практики, логіки дгарми. Я поки що не поширюватиму її на відносне повсякденне життя й розв’язання поточних завдань, на здоровий глузд, логіку та інше. Я залишаю здоровий глузд і логіку, юкті, опори для его, недоторканими. Я не намагаюся буквально інтерпретувати зовні. Я змінюю лише внутрішнє сприйняття, а опори для его — усі вони повністю залишаються. Якщо ви так розділите, то не лякатиметеся і не боятиметеся втратити опору. І чисте бачення всередині вас просто природно зростатиме і природно трансформуватиме ваше бачення.
І зміна інтерпретації в бік зростання чистого бачення — це не означає відмовитися від відносного здорового глузду. Це не означає впасти в таке екзальтоване бачення, ходити й говорити: «Ах, усі божества, усі ліли!» — і нічого не розуміти. Ні, ви можете дуже тверезо і ясно мислити, а також на відносному рівні бачити демонів як демонів, людей як людей, богів як богів, тільки ще чіткіше і ясніше. Але загалом це більше не затьмарюватиме вас, тому що загалом ви розумієте, що Всесвіт Шиви споконвічно чистий, але в ньому є різні енергії, різні ролі, й усі вони мають право на буття за сватантрією, вільною волею Шиви. Демони залишаються демонами, асури залишаються асурами, люди — людьми, божества — божествами, але всі вони не залишають чистого виміру Шиви.
Запитання: Який критерій? Де потрібно, як то кажуть, зупинитися, а де летіти до кінця? Припустімо, зараз цього кабана вб’ють. Адже, за ідеєю, Арджуна міг закликати нескінченну силу і перетворити клеші на мудрість та, як то кажуть, перетворити його на вахану, як багато богів робили з ось такими найнижчими істотами. Де та межа, коли вже бракує енергії?
Арджуна не міг закликати цю силу, щоб перетворити кабана. Арджуна міг убити кабана.
Запитання: А де критерій: убити кабана чи перетворити його через внутрішню трансформацію, через зовнішню трансформацію на те, чим він споконвічно є, — на чисте світло?
Ні-ні. Тут критерій простий: у вас є сила чи ні? Тобто в Арджуни не було сили перетворювати кабана на світло чи ще на щось. У нього була сила стріляти в нього з лука. Це ж зовнішня річ. А в зовнішній речі тут критеріїв не потрібно. Ви розумієте: у мене або є сила, або її немає. Якщо всередині у вас є вибір, то зовнішня реальність не залишає вам вибору. Так? І є речі, які ви можете змінити, а є речі, які ви не можете змінити. Це як закони фізики, які щось вам забороняють. І тоді вам доводиться приймати реальність такою, якою вона є, зовні, і взаємодіяти з нею саме зовні. Але всередині ви можете змінити своє тлумачення її. Однак взаємодіяти вам усе одно доведеться за законами нечистої реальності. Тобто ви можете всередині себе трансформувати кабана в будь-що, але зовні вам усе одно доведеться взаємодіяти з ним за фізичними законами. Або, якщо у вас є сила, то ви можете гармонізувати розум кабана методами шанті-карми. Він заспокоїться, сяде, як у деяких святих. Вони сиділи, а навколо них дикі тварини, тигри, вівці, були умиротворені. Так. Це питання наявності вашої сили.
Запитання: Ось так далі йти... адже можна через цю ситуацію стати, ну, якщо серйозно практикувати тапас, там, закликати севу-служіння, гуру-йогу, то можна навіть через таку ситуацію стати сиддхом і махасиддхом за одне життя, щоб навіть такого кабана зробити своєю, ну, ваханою, як я назвав, або ще чимось. Адже це спосіб, це гантеля. Питання: піднімаєш ти її чи ні? Ну, то займайся!
Загалом, так. І іноді сиддхи саме так і чинили, ставлячи учнів у якісь складні ситуації, даючи їм таку «гантелю». І життя нам теж часто підкидає такі «гантелі». Ми їх тлумачимо як неприємності, а це просто гантелі для того, щоб ти тренувався. І що тренувати? Чисте бачення, наприклад. Якщо ти зумієш його натренувати, то вийдеш переможцем. Якщо не зумієш, то вийдеш переможеним, затьмареним. Життя саме часто створює такі ситуації, це правда.
Роздуми Арджуни про природу страждань і випробувань
Віддані минулого й майбутнього повинні зберігати свій розум стійким після розгляду всіх цих аспектів, незалежно від того, перебуває людина у сприятливих обставинах чи ні, неминуча смерть чи ні, хвалять її чи засуджують. Нещастя буде подолано. Шива завжди дарує щастя через заслуги й гріхи окремих людей. Іноді Шива робить нас нещасними, щоб випробувати нас. Оскільки він сповнений співчуття, то вважається, що зрештою він є дарувальником щастя. Золота монета може стати чистою лише тоді, коли її кладуть у вогонь і очищують. Я почув це від мудреця, тому досягну благословенного щастя лише через поклоніння йому.
Поки він розмірковував таким чином, кабан опинився в межах досяжності його стріл. Щоб захистити Арджуну, Шива, прихильно налаштований до своїх відданих, прийшов туди, переслідуючи кабана. Тварина промчала між ними двома й зупинилася. Було явлено дивовижну долю. Потім вони обидва випустили по стрілі. Стріла Шиви влучила у хвіст, стріла Арджуни — у морду. Стріла Шиви вдарила у хвіст і зупинилася біля самого носа. Стріла Арджуни пронизала його наскрізь, випала з хвоста й упала. Кабан, який був дайтьєю, замертво впав на землю. Боги були дуже задоволені. Вони обсипали одне одного квітами, кланяючись і прославляючи, вигукували переможні кличі. Побачивши жорстоку форму дайтьї, Шива зрадів, Арджуна був щасливий. З надзвичайно радісним розумом Арджуна сказав: «О, це величезний дайтья! Він набув цієї дивовижної форми й прийшов сюди, щоб убити мене. Але мене врятував Шива. Господь Шива обдарував мене гострим розумом, у цьому немає жодного сумніву». Подумавши так, Арджуна повторив ім’я Шиви. Він схилявся перед Шивою й прославляв його знову і знову.
Такою є у священній «Шива-махапурані», у третій Шатарудра-самхіті, тридцять дев’ята глава, названа «Демона Муку вбито», в історії про втілення Кірати.
Діалог Кірати й Арджуни
Шива-пурана. Шатарудра-самхіта
Глава сорокова
Діалог Кірати й Арджуни
Нандішвара сказав: «О всезнаючий Санаткумаро, прислухайся до оповіді про ліли Великої Душі Шиви, який сповнений любові до відданих і прагне випробувати їхню стійкість».
Шива негайно послав свого слугу по стрілу. Туди ж прийшов і Арджуна. Гана й Арджуна одночасно дісталися місця, де лежала стріла. Арджуна докорив йому й підняв свою стрілу.
Гана сказав: «О великий мудрецю! Навіщо ти береш цю стрілу? Ця стріла моя. Залиш її».
О величний мудрецю! Арджуна, до якого звернувся гана бхілли, згадав Шиву й заговорив.
Арджуна сказав: «О лісовий волоцюго, що ти таке кажеш, зовсім не розуміючи? Ти просто дурень. Цю стрілу щойно випустив я. Як вона може бути твоєю? На ній вигравіювано моє ім’я. І тепер вона моя. Як вона стала твоєю?»
Отже, Шива послав туди свого гану, мисливця, і мисливець заявив Арджуні, що це його стріла. Це ліла, розіграна Шивою як по нотах, щоб випробувати, а потім благословити Арджуну. Часто ми думаємо, що ситуації, у які ми потрапляємо, виникають випадково, спонтанно, через те, що ми перебуваємо в певних обставинах. Або, якщо ми глибше розмірковуємо про карму, ми думаємо так: «Безсумнівно, це закон карми. Раніше я створив причини, а тепер пожинаю плоди. І чого тут дивуватися? Раніше мною були створені причини, а тепер ця ситуація виникає через мої гріхи, або через заслуги, або через якісь нейтральні карми». У вищому баченні те, що розгортається, не виникає випадково й не є кармою, а є формою прояву спанди, танцю, гри, енергії Шиви, божественної гри Шиви, яка завдяки його іманентному аспекту просто зараз розгортається з нами — безпосередньо в житті, саме тут і зараз, у потоці подій, у чистому вимірі. І, будучи іманентним, Шива постійно дає нам можливість. Або ми бачимо все як гру Шиви. Або ми бачимо, виявляючи розрізнення, ясність щодо карми, уважність до гріхів і заслуг. Або ми нічого не розуміємо, не аналізуємо й діємо як доведеться, думаючи, що ситуації просто трапляються з нами і нам потрібно якось реагувати за принципом «стимул — реакція», як у біхевіоризмі. І все залежить від того, наскільки всередині нас є розрізняюча мудрість, щоб розпізнавати той чи інший шар поточної реальності.
Рівні інтерпретації подій, що відбуваються
«Ти наполягаєш відповідно до своєї дикої природи», — так подумав Арджуна. Нандішвара сказав...
Ну й Арджуна подумав: «Ну, дикий мисливець, дурний, нічого не розуміє, висуває якісь претензії». Тобто його рівень інтерпретації був найпершим, найнижчим. Інтерпретація ситуації: просто дурний мисливець нічого не розуміє і, як кажуть, чіпляється до мене. Часто саме так ми інтерпретуємо: «Ось ця людина нічого не розуміє, вона дурна, чогось від мене хоче». Нам бракує ясності, щоб зрозуміти: а чому це виникло? Чи не моя карма є причиною цього? А можливо, визрів баланс заслуг і гріхів, тож ця ситуація проявляється саме так? Або, можливо, ще глибше: чи не є це лілою Шиви, покликаною пробудити, випробувати й благословити мене? І ось багатошарова інтерпретація подій, що відбуваються, проникнення в їхню глибину — це і є ознака вівеки, розрізняючої мудрості садху, розуміння всього цього.
Почувши його слова, ватажок ганів розсміявся і звернувся до Арджуни, який був одягнений як мудрець.
«О мудрецю, послухай! Ти перевдягнений мудрець. Ти не справжній мудрець. Ти не здійснюєш покаяння, ти обманюєш людей. Як може святий промовляти неправду? Не вважай мене волоцюгою. Знай, що я головнокомандувач. Мій господар перебуває там із багатьма мисливцями. Він цілком спроможний знищити й благословити тебе».
Так Арджуна назвав його дурним волоцюгою-жебраком, а мисливець сказав: «Та який із тебе святий, ти взагалі шахрай, ти не розумієш, що кажеш такі слова, що тут прикидаєшся, носиш одяг мудреця, а сам невідомо хто. Ось мій господар, я начебто ватажок мисливців, мій господар послав мене.
«Це його стрілу ти щойно взяв. Ця стріла ніколи не залишиться в тебе. О мудрецю, чому ти хочеш позбутися плодів свого покаяння? Воістину, я чув, що заслуга від покаяння затьмарюється й втрачається через крадіжку, гординю, обман і порушення обітниць. Тому, мудрецю, звідки ти візьмеш плоди своєї аскези? Якщо ти не віддаси цю стрілу, то будеш невдячним товаришем».
Отже, тапас дарує заслуги, але заслуги можуть і втрачатися. Він перелічує умови. Тобто тут у мисливця проявляється незвичайна вівека. Заслуга втрачається в разі порушення обітниць, прояву клеш, гордині й обману. І коли ми практикуємо тапас, ми накопичуємо заслуги. Наша щоденна садхана — це накопичення великих заслуг. Але садху завжди повинен бути уважним, щоб ці заслуги не розсіювалися, — тоді вони накопичуватимуться.
«Саме для того, щоб урятувати тебе, мій господар випустив цю стрілу. Твій ворог був убитий ним, а ти хочеш залишити стрілу собі. Ти й справді дуже невдячний. Ти робиш власне покаяння безплідним. Ти говориш неправду, чого ж ти хочеш цим досягти? Якщо тобі знадобиться стріла, ти можеш підійти до мого вчителя й попросити його про це. Він може дати тобі багато подібних стріл. Мій господар тут, чому б тобі не попросити його? Не думаючи про його допомогу тобі, ти бажаєш йому зла. Це не відповідає твоєму статусу. Облиш це».
Почувши його слова, Арджуна, син Прітхи, розгнівався і, згадавши Шиву, промовив ці виважені слова.
Арджуна сказав: — О мисливцю, послухай, я тобі все поясню. Твої слова не відповідають дійсності. О лісовий мандрівнику, я знаю тебе. Ти вірний тій касті, у якій народився. Я — цар, а ти — злодій. Як можна продовжувати війну? Я повинен битися з людьми, рівними мені за силою, а не з ницими людьми. Твій господар, мабуть, такий самий, як ти. Ми — щедрі дарувальники, а ви — лісові мешканці, злодії. Як же тепер я можу просити царя лісовиків? О лісовий блукальцю, чому б тобі не попросити в мене стрілу? Я охоче дам тобі стріли. Звісно, у мене їх багато. Якщо цар не віддасть те, що було взято, тоді твоє заперечення матиме підстави. Тоді, о лісовику, як же я можу просто віддати стрілу, якщо те, що я хочу зробити, не може бути зрозумілим? Про що нам так довго розмовляти? Нехай твій господар прийде й битиметься зі мною. Перемігши мене в битві, нехай він забере стрілу й повернеться до своєї оселі. Навіщо тут будь-яке зволікання?»
Нандішвара сказав: «Почувши ці слова Арджуни, який черпав свою силу з милості Господа Шиви, лісовий мешканець промовив ці слова».
Лісовий мешканець сказав: «Ти невіглас. Ти ж не мудрець. Чому ти накликаєш смерть? Кинь стрілу й залишайся тут щасливим, інакше потрапиш у біду».
Нандішвара сказав: «Таким чином, коли йому кинув виклик цей лісовий мешканець, який отримав свою силу від Шиви та був ганою, Арджуна, син Панду, згадав Шиву й сказав».
Арджуна сказав: «О лісовий блукальцю, уважно вслухайся в мої слова. Якщо твій господар прийде сюди, я покажу йому свою силу. Мені не личить битися з тобою. Я битимуся з твоїм господарем. Боротьба між левом і шакалом дуже смішна. Ти почув мої слова, тепер ти бачиш мою силу. О бхілло, повертайся до свого вчителя й роби, як знаєш».
Нандішвара сказав: «О мудрецю! — так сказав Арджуна, і бхілла повернувся до того місця, де стояв ватажок кіратів у втіленні Шиви. Він докладно розповів про розмову з Арджуною Господу Шиві, Великій Душі, в образі бхілли. Почувши його слова, Господь кіратів дуже зрадів. Це був Шива, одягнений як бхілла, який прийшов туди зі своїм військом. Побачивши Кірату з його військом, Арджуна, син Панду, взяв свій лук і стріли та повернувся до нього обличчям. Тоді Кірата знову послав гінця й через нього передав послання Арджуні, Великій Душі».
Кірата сказав: «О мудрецю, поглянь, як наближається це військо. Віддай стрілу й іди геть. Чому ти шукаєш смерті через дрібниці? Твої брати в біді. Твоя дружина вбита горем. Я впевнений, що твоє царство вислизне з твоїх рук».
Нандішвара сказав: «Саме для того, щоб перевірити твердість Арджуни, Великий Господь сказав це. Великий Господь Шива набув цієї форми, щоб усіма засобами захистити Арджуну. Те, що сказав Господь, гана Шиви докладно переказав Арджуні, наблизившись до нього».
Почувши це, Арджуна відповів посланцеві: «Ти повинен сказати своєму воєначальникові, що з ним станеться протилежне тому, про що він говорить. Якщо я віддам стрілу, яка належить мені, я стану причиною ганьби для своєї родини. Гаразд. Нехай мої брати будуть засмучені. Нехай усі мої знання будуть безплідними. Тож нумо битися!»
Отже, посланець прийшов і передав послання Шиви, що ти тут практикуєш заради свого роду, заради своєї сім’ї, а якщо тебе вб’ють, то всі твої брати дуже засмутяться, і ти не досягнеш своєї мети. Але Арджуна навіть не звернув уваги на таку обізнаність лісових мешканців. Він узагалі пропустив це повз вуха, але було зачеплено його кастову гордість. І він сказав: «Гаразд, нехай моя сім’я буде засмучена моєю смертю, нехай він іде сюди». Тобто Шива тонко зіграв на клеші гордості, на його кастовій гордості, щоб викликати його на двобій.
Жоден лев ніколи не боїться шакала. Цар ніколи не боїться лісового блукальця.
Отримавши таку відповідь від Арджуни, бхілла повернувся до свого вчителя й передав йому все, що сказав Арджуна. Господь Шива-Кірата почув це послання й наблизився до Арджуни разом зі своїм військом.
Так сказано у священній «Шива-махапурані», у третій, Шатарудра-самхіті, у сороковому розділі, що має назву «Діалог Кірати й Арджуни».
Майя Шиви та межі адхікари
Запитання: Виходить, що адхікара Арджуни на той момент не дозволяла йому побачити суть того, що відбувалося, він просто дивився зі звичайної мануш’я-бхави, зі свого лока-дрішті? І як із такими... у нього взагалі був шанс щось зрозуміти, саму глибину? Мені здається, що це як непосильні задачі з тригонометрії для школяра, який навчається в першому класі.
Тут відігравала роль не лише адхікара Арджуни, а й те, що це була ліла Шиви та певна майя Шиви. Коли Шива захоче когось увести в ілюзію, він його введе, і навіть адхікара може не допомогти. Певна чарівна енергія.
Треба також пам’ятати, що Арджуна, Крішна, Пандави — усі вони були, хоча й кшатріями, здавалося б, мирськими людьми, різними маніфестаціями божеств, і до того ж були сиддхами. Коли, наприклад, відбувалася битва на полі Курукшетра, вони володіли багатьма астрами. Тих, хто володіє астрами, магічною зброєю, називають астрадхарі. Це були наймогутніші астри, керовані мантрами, тобто за людськими мірками вони були махасиддхами.
Але наявність сиддхи ще не свідчить про повноту реалізації, а якщо тут втручається ще й гра Шиви, яка вводить в ілюзію та оману, то Арджуна справді не мав шансів.
