Коментар до тексту Лонгчен Рабджампи «Дорогоцінна Скарбниця Дхармадхату»
«Його всеосяжна фортеця спонтанно присутня поза напрямами. Розкрита фортеця початкового простору не має верху, низу й середини. Фортеця ненародженої Дхармакаї заповнює собою все без обмеження. Фортеця дорогоцінного таїнства спонтанно присутня без змін. Усе, що проявляється й існує в сансарі та Нірвані, досконале в початковій фортеці єдиної рівності».
Шлоки одна за одною описують стан природи Ума. Тут вона порівнюється з фортецею: «всеосяжна фортеця, яка спонтанно присутня поза всіма напрямами». Цей розкритий простір не має точок орієнтації, таких як верх, низ або середина, – усе це наші власні уявлення, зумовлені фіксацією «я є це тіло». Завдяки тому, що ми відчуваємо себе в тілі, у нас є відчуття ваги, ми відчуваємо гравітацію, і тоді є поняття верху й низу. Щойно відчуття «я є тіло» зникає, відчуття ваги також зникає. Верх, низ – це умовні поняття.
Ця «фортеця дорогоцінного таїнства існує спонтанно без змін». Зовні відбувається безліч речей, проте з погляду фундаментального стану Атмана всі ці речі не мають значення. Тому, коли ви перебуваєте в замішанні й не знаєте, як учинити з цією проблемою, подумайте так: «Проблем немає, а є відсутність медитації». Увійдіть у стан споглядання, поглибте його, і тоді ваша проблема розв’яжеться.
Одна людина практикувала йогу сновидінь. У снах вона постійно забувала себе, але певне пам’ятання все-таки залишалося. Коли вона забувала себе, у неї були зіткнення з іншими людьми, виникали заплутані лабіринти, з яких вона не могла вийти. Але періодично вона згадувала, що цю проблему не можна вирішити, вона просто сідала уві сні й медитувала. Тоді в неї миттєво відновлювалася ясність, і сон одразу ж зникав.
Принцип досконалості та єдиної рівності
«Усе, що проявляється й існує в сансарі та нірвані, досконале в єдиній рівності». Принцип досконалості, святості (ар’я) – це основоположний принцип, який слід усвідомити. Щоразу, коли ми бачимо де-небудь якусь недосконалість, нечистоту або ваду, ми бачимо недосконалість власного бачення, а в абсолютному сенсі все, що проявляється, абсолютно досконале. Тому йогін тренується бачити все й завжди абсолютно досконалим. Річ у тім, що речі, ситуації та все інше початково досконалі, але наш ум, що приймає й відкидає, наділяє деякі речі недосконалістю.
Коли ви споглядаєте, це, звісно, не метафізика. Помилково думати, що вчення лайя-йоги – це метафізика. Шлях споглядання дуже точний і не пов’язаний із концепціями. Це налаштування свідомості, установка, яку учень має для себе прояснити й підтримувати. Доки учень не прояснив, йому, звісно, потрібні концепції, він має прояснювати для себе, що означає саме це споглядання, щоб не впадати у відхилення. Дуже важливо на початковому етапі прояснити для себе якомога більше речей, пов’язаних із Дхармою, щоб не було прогалин у духовній практиці. Тому що може бути так: ми практикуємо вже дев’ятий рік, а для нас відкривається багато нового.
Небезпеки відхилень у вищих ученнях
Існують різні види споглядання, проте дуже важливі настанови Вчителя й учення, щоб ми споглядали без відхилень. Запам’ятайте, що жодне вчення не породжує такої кількості відхилень, як вища тантра. На нижчих шляхах відхилитися важко. Вчитель каже: «Роби арати, читай джапу, куштуй прасад, звершуй служіння». Тут помилитися неможливо, тому що все буквально. Тут немає твоєї свободи волі, ти просто робиш із року в рік те, що тобі рекомендовано, й очищуєшся. На шляху кундаліні-йоги також помилитися неможливо: «Роби сахіта-кумбхаку в пропорції 1:4:2». Але на шляху лайя-йоги словами дуже важко передати цей процес, крім того, у вас багато творчості та внутрішньої свободи, оскільки це все-таки ваша власна свідомість. Тому йогін має бути дуже обачним і пильним у своїй практиці доти, доки не набуде істинного стану.
Бувають, наприклад, такі випадки. У Києві є людина на ім’я Ігор Калінаускас. Це учень Ошо, санньясин, майстер школи «Золота Квітка». Він теж тренується в спогляданні. Його слова «бути тут і зараз», «не прив’язуватися», «без минулого і майбутнього» один в один повторюють те, що ми говоримо, що говорять святі. Його метод тренування був такий: щодня він випивав алкоголь і усвідомлював себе, щоб не п’яніти. Так тривало три роки. Зрештою він потрапив до реанімації. Вийшовши з реанімації, він сказав, що цей метод він повністю випробував, вичерпав і завершив. Але є люди, які, не маючи достатньої усвідомленості, кажуть, що вони практикують за Калінаускасом, але насправді вони просто пиячать.
Коли ми споглядаємо, у нас може з’явитися дуже багато таких відхилень. Ми можемо подумати, що ми вже махасіддхи або авадхути. Але важливо розуміти таке: коли Даттатрея пив алкоголь, він його попередньо перетворював на нектар. Хто ж питиме живий алкоголь, щоб псувати собі прани? У його чистому баченні він уже був перетворений на амріту (нектар безсмертя). Якщо ж робити інакше, то це велика проблема, але це крайній випадок. Ми можемо подумати, що ми вже будди, тому нам нічого не треба робити. Така філософія часто трапляється. «Якщо ти усвідомлюєш, то байдуже, де бути», – це слова Сарасваті. Але коли їй починаєш розповідати, що означає «усвідомлюєш», що таке усвідомлення, яке мають на увазі махасіддхи, її очі розширюються, вона дізнається багато нового і погоджується.
Слова однакові, але та глибина, яка стоїть за словами, – різна. Тому коли ми практикуємо високі вчення, ми маємо бути втричі пильнішими, ніж під час практики нижчих учень, оскільки у високих ученнях дуже легко зробити помилку і неправильно витлумачити сутри або слова святих. Занадто багато свободи у внутрішньому розумінні. Наприклад, коли учень навчається в учителя, учитель знає, що стоїть за цими словами. Він каже: «Так, так, зачекай, ти все ще побачиш сам. Я прийду до тебе в темному ретриті, коли перед тобою з’являться боги розміром на весь Всесвіт, коли твій ум скаламутиться так, що ти сам не знатимеш, куди від нього подітися. Ми ще поговоримо про це. У тебе ще все попереду, тож будь спокійний». Учитель знає, яка глибина стоїть за цими словами, але учень може цього не знати. Якщо він не навчається в Учителя, він може вхопити щось поверхове і потім усе життя тішити себе ілюзіями, що він щось реалізував. Звичайно, це прикрий провал у практиці.
З цього приводу Падмасамбхава говорив так: «Багато людей кажуть, що вони практикують дзогчен, але насправді вони практикують нісенітницю». А я в словах Падмасамбхави ніколи не сумнівався, оскільки він такий один на весь Тибет. Єше Цог’ял він давав такі настанови: «Думати, що досягнеш через погляд найвищого природного стану, – це мара погляду». Недарма він говорив, що мара може прийти до тебе під виглядом погляду або переконання і заспокоїти, коли ти думаєш, що реалізуєш таким поверховим підходом (лише підходом погляду) і ніби застигаєш у стані самозадоволеності.
Ми повинні дуже серйозно сприймати слова святих. Що далі ми просуваємося, то більше ми цінуємо вчення і знаємо, що нерозуміння якихось слів, якогось нюансу може коштувати нам десятків років практики, а може навіть десятків життів. Якась помилка або упущення в Дхармі можуть нам дуже дорого коштувати, ми не маємо права ігнорувати настанови, якщо прагнемо глибокої реалізації.
Безкрая основа пробудженого Ума
«На цій безкраїй основі, що поширюється в усі боки, цитадель пробудженого Ума, який не схиляється ні до сансари, ні до нірвани, височіє піком відкритого простору природи явищ».
Фундамент нашого ума – це безкрая основа, яка поширюється в усі боки. Вона не схиляється ні до сансари, ні до нірвани, оскільки сансара і нірвана – це категорії розділення і подвійності, які є в умах індивіда, суб’єкта. Говориться, що це «пік відкритого простору природи всіх явищ». Пік означає найвищу сяйну точку. Це простір, який пронизує природу всіх явищ.
Проповідь у світі богів
Коли у світі богів збирається проповідувати якийсь великий святий, боги про це знають заздалегідь, тому завдяки містичному зв’язку вони збираються на зібрання. Коли цей великий святий сходить, вони не можуть побачити його відразу. Найбільш просунуті з них бачать його наближення духовним зором, а ті, у кого заслуг менше, не бачать. Але коли він наближається, це схоже на величезне сяюче зарево, що виникає в небі. Коли він наближається ще ближче, це подібно до величезного сяйного світла. Коли він проповідує, сидячи на своєму троні, він сходить, миттєво матеріалізуючись, і кожен із богів бачить його прямо перед собою так, ніби він проповідує лише йому одному, але водночас він бачить його і сидячим на троні.
Коли у світі богів хтось проповідує, він робить це на рівні тонкої мови, причому мова виникає відразу в кількох напрямках, наче одночасно говорить безліч живих істот. Ця мова дуже мелодійна, вона складається в дуже гармонійний звук, який робить ПОА богам, що слухають. Іноді цей великий святий взагалі нічого не говорить, а лише перебуває в присутності. Проте ця присутність так проникає в кожного бога, який слухає проповідь на зібранні, що його свідомість змінюється і світло посилюється.
Кожен бог завдяки своїм заслугам володіє містичними силами. Навіть у богів, які живуть на одному рівні, ці містичні сили різні. Однак коли приходить великий святий, який реалізував природу Ума, то ніхто не може з ним зрівнятися. Він приходить не як тіло, а як простір, як сяйна присутність, а з нього виникає матеріалізована форма, яку можна бачити й чути. Учення, яке проповідують богам, – це саме вчення про природу Ума, подібну до простору. Це вважається найсердечнішою духовною таємницею всіх учень.
