Attività illuminata: visione, meditazione e condotta

Сьогодні 1 лютого — день явлення Ріші Васіштхи.

Ріші Васіштха є одним із променів творіння і безкінечною свідомістю. Тут говориться, що від бездіяльності виникли різні проблеми в царстві. Коли ми живемо в матеріальному світі, ми повинні правильно діяти. Ми не повинні неправильно розуміти доктрину недіяння.

Правильне розуміння недіяння

Недіяння стосується того шару, де немає діяча, немає плодів, немає карми — трансцендентного шару. Діяти в цьому трансцендентному шарі було б оманою, абсурдом. Це погляд і споглядання. У спогляданні, коли ви дієте — ви помиляєтеся. У спогляданні треба навпаки відпустити ум, розслабитися, бути в природному стані, нічого не додавати, нічого не прикрашати, нічого не підкручувати. Навіть зусилля треба робити легко — тоді це буде споглядання, споглядальне недіяння.

У погляді справді не може бути діяча, дії. У спогляданні не може бути дії, але у відносній поведінці завжди є дія, і вона має бути правильною. Якщо ми не здійснюємо певних дій у відносному, це також помилка.

Що стосується погляду: якщо ми втрачаємо погляд і починаємо там діяти, кажуть — ти втратив погляд, втрата погляду в дії, почав діяти — затьмарив погляд. Якщо ми починаємо діяти у спогляданні, тобто замість споглядання починаємо умом щось у тонкому шарі усвідомлення вигадувати, то кажуть — ти втратив споглядання в дії. І навпаки, якщо ми не діємо там, де треба діяти на фізичному рівні правильно, то кажуть — ти втратив дію.

Ми повинні як садху жити так, щоб нічого не втрачати: ні дії, ні погляду, ні споглядання — ось це ідеал садху. Правильний погляд, правильне споглядання і медитація, правильна дія.

Атма джняна — це погляд, атма дхьяна — це споглядання, і атма крійя — це дія. У відносному вимірі треба діяти правильно. Якщо ми взагалі займаємо позицію недіяння, ми також помиляємося — це називається атма крійя.

Мистецтво усвідомленої дії

Як діяти правильно? Святі кажуть: треба діяти з погляду, треба діяти зі споглядання. Вони не кажуть, що не треба діяти. Вони кажуть — треба діяти відповідно до місця, часу, обставин. Але вони кажуть: не треба діяти від ума, не треба діяти від его. Якщо ти так діятимеш, твоя дія буде кармічною. Треба діяти з принципу усвідомленості.

Коли ми діємо з принципу усвідомленості відповідно до місця, часу, обставин, це називається ліла (гра). Так діють боги, божественні істоти. Мистецтву усвідомленої дії нам потрібно вчитися не менше, ніж мистецтву медитації та споглядання.

Наша медитація, наша усвідомленість, наш погляд повинні правильно проявлятися в житті. Не може бути так, що тут ви великий медитатор, а поруч із вами якась людина, а ви з нею навіть домовитися не можете — тільки рота відкриваєте, у вас тут якісь конфлікти, емоції. Це що, велика медитація? Це нульова медитація.

Ваша медитація має проявлятися в житті, вона має бути привнесена у ваше сприйняття, у вашу особистість, у ваші дії, у ваше служіння. Не може бути так, що я великий медитатор, а якась невелика справа, а я не можу навіть зрозуміти, як її робити. Це означає, моя ясність десь там ширяє в центрі галактики, там вона десь загубилася, а сюди вона не прийшла. Вона була зі мною десь у медитації, а коли я вийшов із медитації, я її із собою не взяв або залишив, і тут я як п’ятирічна дитина. Це також неправильна дія.

Просвітлена активність святих

Істинні садху можуть діяти. Вони діють розумно, зовсім не дурно, дуже майстерно, дуже тонко і не як люди, кармічно зумовлені. Це дія, це ліла, гра.

Якщо ми подивимося, то всі, крім недіяльного Абсолюту, вміють діяти: ріші Васіштха, ріші Вішвамітра, бог Шива, бог Вішну, Даттатрея — це всі майстри дії, це майстри не лише медитації. Якби вони були лише майстрами медитації, ми б не розповідали про них різних історій, ми б повісили такі статичні ікони — ось вони стоять, сидять, і нам так треба.

Але є життєписи, свідчення їхньої просвітленої активності. Є різні ігри, і їхні дії описуються не як карма, а як ліла (гра). Це неймовірно тонка, неймовірно майстерна, незбагненна людською свідомістю, дуже глибока просвітлена активність.

Усім нам потрібно вчитися правильної просвітленої активності. Без карма-йоги, без севи, без служіння, без чанкраманам, без споглядання не обійтися. Як привносити споглядання в життя, у дії, як діяти, як спілкуватися, як дотримуватися етики й культури, як привносити споглядання в ритуали, у медитацію? Усе це потроху починає відкриватися як божественне таїнство, і тоді наше життя перестає бути нашим життям і стає божественним промислом, який проявляється через нас самих, а ми стаємо провідниками божественних енергій.

Ознаки правильної дії

Нам треба звертати увагу на правильні дії. Але що означають правильні дії? Адже не існує єдиних рецептів правильних дій. Написано багато етичних кодексів: 10 заповідей на скрижалях, нагірна проповідь, буддійська трипітака, кодекс яма-ніяма, різні етичні кодекси садху — але це вказівники. Що за всім цим стоїть?

Святі кажуть, що правильні дії виходять не з розуму, а з вашої усвідомленості, з вашої самовіддачі Богові, з вашої присутності. Коли ваша самовіддача, ваша присутність не втрачена, а коли вона жива і проявляється в дії в повсякденному житті — це правильні дії.

Перша ознака — внутрішня порожнеча

Коли ви в правильній дії, у вас его як такого немає. Взяти вас, покласти під ноги, хтось пройшов і витер об вас, не помітив, подумав — ганчірка, а це ви — і у вас у душі навіть нічого не виникло, скажіть йому «намасте». У вас існує внутрішня порожнеча, у вас немає емоцій, негативних оцінок, осуду, взагалі прив’язаностей. Ви стаєте як ілюзорне тіло Бога.

Внутрішня порожнеча — це перша ознака того, що ви перебуваєте в правильній дії, у правильному усвідомленні. Ви не страждаєте. Як мінімум, у вас немає страждань. В інших можуть бути страждання, а у вас не можуть, тому що в порожнечі, сповненої божественного усвідомлення і споглядання, страждання бути не може.

Ви більше думаєте про те, як не завдати страждання іншим, як зменшити страждання в інших, а про себе — навіщо вам думати про себе, ви ж завжди окей. Це перша ознака. Такий садху завжди окей, сам він завжди окей. У нього немає чому страждати, у нього немає тих механізмів і шестерень, які в людей страждають. Кармічні механізми в нього розчинені, віддані Богові, і тоді він допомагає іншим. Він бере на себе додаткову ношу, додаткову відповідальність — як допомогти іншим не страждати, якщо в когось ще ці кармічні механізми працюють.

Друга ознака — служіння божественній волі

Такий садху завжди налаштований на служіння, завжди. Він безпосередньо відчуває божественну волю, у нього немає особистих цілей у житті, особистих мотивацій у житті. У нього одна мета — як уловити сигнал божественної волі, як ще краще провести її в цьому місці, у цей час, за цих обставин.

Він увесь час думає про Бога, і він сам уже єдиний із Богом, і він бере до уваги тільки божественну волю. Він не бере до уваги свої вподобання — є вища команда. Він не бере до уваги якісь прив’язаності, мирські принципи, умовності — він завжди слухає божественну волю. Він чітко й точно завжди хоче її проводити. Він завжди служить провідником, медіумом божественного світла.

Це друга ознака того, що ви правильно перебуваєте в погляді, медитації, проявляєте його в поведінці. Це садху без особистого его, просвітлений садху. Такий садху на певному етапі перестає бути людиною, особистістю в сенсі карми. Він стає ілюзорним тілом божественного, порожнім каналом, медіумом божественного.

Свобода від особистих цілей

Сам він уже не страждає, і сам, якщо він не звільнений, то майже звільнений за життя. Свобода існує для його душі, у нього немає мети особисто досягти звільнення. До звільнення прагнуть ті, хто зв’язаний, хто має особисті цілі й не позбувся особистих цілей.

Особиста мета — це не свобода. Щойно у вас з’явилася хоч невелика особиста мета — усе, клітка, ви потрапили. Цінності, що йдуть від его, якась мисленнєва прив’язаність, будь-яка прив’язаність — щойно з’явилася, це все різні несвободи. А він від усього цього вільний.

Звільнятися треба тим, хто пов’язаний усіма цими речами, а він вільний від цього. Можливо, його звільнення не досконале, але здебільшого від більшої частини таких людських речей, якими людей обмежує карма, він уже вільний. Він не ставить собі за мету як таке особисте звільнення — особисте звільнення вже виглядає нижчою метою, нижчим статусом.

Який вищий? Вищий — це бездоганне проведення божественної волі, бездоганний прояв через себе. У цьому високий принцип служіння. Служіння в абсолютному сенсі — це не для простих людей, не для пов’язаних душ, це вже для звільнених душ. Їм уже нема чим займатися, як богам на небесах — вони нічим не займаються, окрім як проведенням божественної волі.

Стан такого служіння — це стан звільнення тут і зараз. Якщо ви маєте особисту мету — ви не звільнені. Якщо ви маєте прив’язаність — ви не звільнені. Якщо ви маєте вподобання — ви не звільнені, вам колись належить цього позбутися, звільнитися.

Але якщо прямо тут, прямо зараз у вас лише одна мета — бути бездоганним провідником божественної волі, повністю прибравши себе, — то ви прямо тут і зараз звільнені. Звісно, є різні якості, різні рівні цієї свободи.

Коли ви звільнені, у вас немає бажань, немає особистих бажань, окрім бажань тіла. Тіло має свою фізіологію, бажання — його треба підтримувати: їжа, сон. Але в розуму немає бажань, в его немає бажань, жодного, окрім як бути провідником божественної волі.

Коли ви провідник божественного, ви розумієте, що ніщо не заважає вам бути провідником божественного, окрім розуму. Для того щоб бути провідником божественного, не потрібно нічого, взагалі нічого. Це не питання інших людей, це не питання умов, не питання чого б то не було — це лише внутрішнє питання.

Ключ до розв’язання наших власних проблем лежить у тому, як стати таким досконалим провідником божественного, як стати звільненим тут і зараз, як звільнитися від усіх дрібних цілей, дрібних завдань его — це велика робота, вона приходить не одразу.

Історія Васіштхи та царської династії

Потрібно бути дуже уважними. Слухаючи історії таких, як Васіштха, великих святих, ми повинні дивитися — це вже не душі, що прагнуть звільнення, це звільнена еманація Абсолюту, яка грає в різних іпостасях, у різних тілах, у різних ситуаціях, відповідно до місця, часу, обставин.

Саме слухання про такі великі душі очищає. Причому що б ви не чули — там будуть такі історії, взагалі дикі, один іншого прокляв і так далі — що б ви не чули, сприймайте це як ігри звільнених душ, звільненої душі Васіштхи. Тому що в людському сенсі їх не можна сприймати.

«А військо ворогів, розбиваючи нащадків Бхарати й приводячи в потрясіння землю своїми силами, що складалися з чотирьох родів військ, цар Панчалів швидко пройшов через усю країну, підкорюючи її. І з десятьма арміями він переміг у битві того царя. Тоді цар Самварана разом із дружиною, радниками, синами й родичами втік у великому страху. І став жити біля великої річки Сіндху в гаю, розташованому поблизу гори й омиваному річкою. Так нащадки Бхарати жили довгий час, розмістившись у фортеці, і коли вони прожили там цілу тисячу років, нащадків Бхарати відвідав великий мудрець Васіштха. І коли він прожив там восьмий рік, сам цар звернувся до нього: будь нашим домашнім жерцем. І Васіштха дав свою згоду нащадкам Бхарати.»

«Згодом Васіштха був гуру в самого бога Рами, сина знаменитого царя Дашаратхи, представника сонячної династії. У ті часи всі правителі мали духовних наставників і не робили без їхнього благословення жодного серйозного кроку ні в управлінні державою, ні в особистому житті. Від цього їхні царства завжди процвітали, і саме Васіштха став тим видатним учителем, який давав настанови Рамі в «Йога Васіштсі», завдяки яким увесь світ зміг отримати святий даршан від цієї бесіди. Мудрий Васіштха, якому було відоме і минуле, і майбутнє, знав, що сцена, розігрувана Рамою, є актом вселенської дхарми, але попри це він сам грав відведену йому роль у цій божественній грі.»

Божественна ліла світобудови

Уся справа в тому, що світ — це дуже складна система. Говорячи науковою мовою — квантова нерівноважна стохастична система, у якій грають різні енергії. Енергії у всесвіті — це велика ліла, гра. Уся світобудова — це одна істота, хоча нам здається, що вона роздільна. Але в цій світобудові, попри те що це одна істота, є енергії.

Наприклад, енергія Лакшмі (іччха шакті), енергія Сарасваті (джняна шакті), енергія Дурги, Калі (крійя шакті) і безліч інших шакті. Кожне божество — це певна сила. Ці сили надрозумні, самостійні, вони ведуть свою гру, свою політику. У них є своя сфера впливу, своя мандала, свої обов’язки, дані їм Брахмою-творцем.

Увесь світ, усе світобудова — це дуже складна така мандала, у якій життя не відбувається за законом карми. За законом карми живуть лише люди, тому що вони обмежені. А життя у великому божественному всесвіті відбувається за принципом ліли.

Ліла — це не закон. Закон зобов’язує, а ліла не зобов’язує — це принцип, принцип світобудови. Проте ця ліла триває, у кожного є своя роль у цій лілі. І святі мудреці приймають зі смиренням свою роль у цій грі. Васіштха також прийняв свою роль. Він прийняв роль бути гуру Рами, прийняв роль бути наставником царської сонячної династії і багато таких ролей.

На відміну від простих людей, вони не ототожнюють себе з цими ролями і грають їх, як люди грають у виставі. Так само й ми в житті, якщо хочемо наслідувати святих, повинні прийняти таку роль — свою усвідомлену роль у цій світобудові: роль садху, роль монаха, карма-саньясі, роль управителя в санґзі, роль кухаря — неважливо яку.

Якою б вона не була, у всесвіті немає великих і малих ролей. Бути чомусь великим чи малим — це залежить лише від твого розуму. Якою б не була ця роль, ми повинні поважати її, грати її добре. Не буває так, що у виставі хтось бере роль царя, і кажуть: «Ось це важлива роль, ти повинен грати добре». А хтось грає роль солдата, і кажуть: «А це роль солдата — можеш накосячити, можеш фальшивити, неважливо». Ні, не можна.

І роль солдата, і роль царя мають гратися однаково — однаково по-справжньому, з повною самовіддачею. Тому що вся вистава — це божественна містерія. Ми можемо бути учасниками цієї божественної містерії, якщо самі досконало граємо свою роль.

Ролі святих і служіння божественній волі

Усі святі, такі як Васіштха, — це ті, хто досконало володіють своєю роллю, досконало грають свою роль. Є роль послушника — це певна роль, грати нескладно. Є роль монаха — певна роль, роль садху — певна роль, роль махамандалешвара — певна роль, різні ролі. З цими ролями ми не ототожнюємося, але ця роль — це певна сила, роль стража дхарми, певна сила, певна функція у світобудові, яка дозволяє принести користь живим істотам і проявити через це божественну волю.

Для чого роль дається нам? Ця роль нам дається, по-перше, відповідно до наших схильностей, до нашої карми. По-друге, вона дається нам як сева, як служіння. Ми можемо через цю роль принести користь живим істотам, проявити божественну волю, стати провідниками божественної волі через цю роль. Тобто відповідно до нашої карми наша роль саме така.

Васіштха як сімейний наставник сонячної династії

«Васіштха — знавець Вед і Шастр справляв сильний вплив на царську династію, завдяки його мудрості правителі сонячної династії могли правити відповідно до дхарми. Одного разу Васіштха зізнався Рамі, що він рішуче відмовлявся від посади наставника династії, коли йому пропонували це предки Рами. Але з’явився сам Брахма-творець і сказав: "Сину мій, ти знаєш, що таїть у собі прийдешнє, прийми на себе ці обов’язки без вагань. У наступні роки ти здобудеш щось велике, бо Парабрахман втілився в сонячній династії". Почувши це, Васіштха схилив голову на знак згоди і став сімейним наставником у сонячній династії.»

Історія втілення Васіштхи

«Васіштха був сином Брахми, але внаслідок прокляття царя Німи позбувся свого тіла і знову був народжений із сімені богів Мітри й Варуни, які запалали пристрастю до небесної діви-апсари Урваші. Існує історія жертвопринесення махараджі Німи. Збираючись здійснити велике жертвопринесення, махарадж Німа вирішив призначити головним жерцем Васіштху, але той відмовився, оскільки вже прийняв подібне запрошення від господа Індри. Васіштха попросив махараджа Німу дочекатися, доки він завершить жертвопринесення, доручене йому Індрою, але махарадж Німа не став цього робити. Він розсудив, що життя дуже коротке і чекати немає сенсу. Так він доручив проведення яг’ї іншому жерцю. За це Васіштха розгнівався на царя Німу і прокляв його: нехай твоє тлінне тіло впаде бездиханним. Махарадж Німа також розгнівався і прокляв у відповідь Васіштху: помри і ти теж. У результаті обидва впали мертвими. Васіштха народився знову із сімені Мітри й Варуни, яких згодом спокусила Урваші.»

«Так сам Васіштха описує своє походження в "Йога Васіштсі": Рамо, всюдисуща свідомість або космічна істота сяє вічно в усіх істотах. Коли в цій космічній істоті виникає вібрація, народжується Бог Вішну, так само як хвиля виникає на поверхні океану під час хвилювання. Від цього Вішну народжується творець Брахма і починає створювати у всесвіті нескінченне розмаїття живих і неживих, розумних і нерозумних істот, і створюється всесвіт, який нібито ніколи не руйнувався. Творець бачив, що всі живі істоти у всесвіті страждали від хвороби й смерті, болю та страждань, у його серці виникло співчуття, і він шукав шлях, який міг би відвести живих істот від цього. Тому він установив на землі святині та благородні якості: аскетизм, милосердя, правдивість і доброчесність, але цього було мало. Усе це давало лише тимчасове полегшення від страждань для людей, а не остаточне спасіння. Розмірковуючи над цим, творець створив мене, він наблизив мене до себе і накинув завісу нерозуміння на моє серце. Одразу ж я забув про те, хто я і яка моя сутність. Я благав творця Брахму, власного батька, показати мені шлях із цих страждань. Потонувши в стражданнях, я не міг і не хотів нічого робити і був ледачим та бездіяльним. У відповідь на мої благання мій батько відкрив мені істинне знання, яке миттєво прибрало завісу нерозуміння, яку він сам на мене накинув. Творець сказав мені: мій сину, я приховав знання, а потім відкрив його тобі, щоб ти міг відчути його велич, тому що тільки тоді ти зможеш зрозуміти страждання невігласних істот і допомогти їм.»

Спілкування з божественними енергіями

Усередині вас існує Брахма, вселенська мета-свідомість, яка створила цей всесвіт, проявила його з квантового непроявленого стану, з точки сингулярності, почала рухати елементи, запустила час, створила метрику простору, топологію цього світу. Це надрозумна, всеосяжна, всюдисуща свідомість. Але для вас персонально вона може проявитися як конкретне божество, схоже на людину з однією головою, двома руками або чотирма руками, воно може також розмовляти, для нього немає обмежень. Для будь-якої істоти воно може прийняти ту форму, яка близька, на цьому ґрунтується йога поклоніння божествам.

І коли ви достатньо очистите свій ум мантрою, медитацією, теургічними практиками, колись Брахма може прийти й до вас, так само як він приходив до Васіштхи, до інших істот, і ви можете мати з ним спілкування. Це ніби ваше божественне Я, прийнявши певну форму, спуститься до вас. Звісно, не все, що бачиш, треба вважати тим, що Брахма приходить до мене — це доля святих, потрібна велика тверезість, щоб не плутати свій ум і істинне явлення божественної мудрості вселенських божеств мудрості.

Спочатку до вас просто приходитиме ваш ум, можливо, набуватиме різних форм, це теж нормально. Але іноді в самадхі до святих приходять божественні енергії, і ці божественні енергії, вони нероздільні з ними і роздільні водночас. Тому що Брахма-творець цього всесвіту, він може розповісти всі ваші минулі життя, вашу долю, майбутнє, різні вузлові точки карми і як ці карми перетворити на лілу. Може благословити, як Вішвамітру благословила богиня Гаятрі, давши мантру, здійснивши якусь передачу, усе це можливо, тому що внутрішнє божественне світло присутнє у вас, питання — відкрити його і дістатися до нього.

Боги являються лише тоді, коли ми заслуговуємо на це, тобто в богів є такий принцип: не проси, а заслужи.

Тому коли ми читаємо мантру, то ми читаємо, але ми не розраховуємо, що боги постануть перед нами, божественні енергії, божественні сили. Вони постануть перед нами лише тоді, коли наша свідомість зрівняється з їхньою свідомістю, коли ми станемо достатньо очищеними, достатньо недвоїстими, порожнісними, щоб вони могли з нами спілкуватися, щоб ми могли їх побачити. Можливо, вони й раніше з’явилися б зі співчуття, але наше сприйняття часто буває затьмарене, затуманене, ми просто їх не побачимо і не почуємо.

Навіть якщо з’явиться якесь божество, воно буде отак робити (клацає пальцями), чуєш мене? Як ти? Зв’язок? Ми стоятимемо — нічого не бачу, нічого не чую, немає сприйняття. Тому що в умі, почуттях мають відбутися очищення. Але коли ми стаємо достатньо чистими, це можливо, наша внутрішня найтонша частина нашого божественного Я з’єднається навіть із нашим відносним умом, із нашим відносним сприйняттям, фізичним тілом — це один із видів реалізації, один із видів сиддх і даршанів.

Шлях служіння як прямий спосіб зв’язку з божественним

Коли ми приймаємо таку установку — служіння божественній волі, бездоганного проведення божественної волі — це один із таких прямих способів мати зв’язок, такий контакт із божественними вимірами.

Одна річ, коли людина сідає в медитацію і думає: «ось зараз зупиню розум, перебуватиму в безмисленні, колись увійду в дх’яну, з першої дх’яни піднімуся в другу, з другої в третю», і вона йде, медитація закінчується, вона знову входить у звичайний стан, це дуже довгий шлях, шлях зусилля, шлях розділення. Але коли ви перебуваєте в безмисленні, без мети, як провідник божественної волі прямо зараз, як повністю вільний від усього.

Так, і така людина думає: ось коли я здобуду п’яту дх’яну або сьому, можливо отримаю даршан божества, даршан недвоїстого світла, божества у формі, або внутрішнього божества без форми, Сатгуру всередині, шуньяти (порожнечі). Але коли ви перебуваєте без очікування у служінні, то такий даршан відбувається безперервно. Тому що принцип проведення божественної волі — це даршан божественного тут і зараз, прямо тут, прямо зараз без розриву, без розділення на медитацію і не медитацію.

Але як бути провідником божественної волі?

Проведення божественної волі не пов’язане насамперед із конкретною відносною дією, конкретна відносна дія теж присутня, як форма прояву ліли, це пов’язане зі здатністю слухати божественну волю чистим розумом у стані самовіддачі, а потім це виливається в дію. Васіштха та інші ріші — це ті, хто безперервно чують божественну волю, і коли вони чують божественну волю, Брахма являється, Брахма називає його сином, розмовляє з ним, дає настанови.

Але як слухати божественну волю? Коли ти слухаєш божественну волю, ти маєш відкинути своє его, відкинути свій розум, відкинути прив’язаності, свої вподобання, оцінки, стати порожнім, як листок, несений вітром, і прийняти ту волю, яка вища за тебе, неважливо, у чому вона проявляється, але прийняти, і повністю прийняти, без будь-яких, без нарікань, без оцінок, суджень, без чіплянь, просто прийняти, сахасрара-чакру поставити вище, тільки тоді ти можеш бути провідником божественної волі.

Істинна природа звільнення

І ось коли ми живемо в такому стані постійного прийняття, і це прийняття супроводжується усвідомленістю, споглядальною присутністю це відбувається, стан звільнення настає, ми відчуваємо, що ми справді звільняємося. Тобто звільнення — це ж не якісь вигадані веселки в небесах, хоча веселки теж можуть бути, але звільнення — це реальне відчуття, що ось була прив’язаність — звільнився, ось звільнення один відсоток уже є. Була гординя, звільнився — ось два відсотки звільнення вже заробив. Була схильність лихословити, засуджувати інших у думках — звільнився — три відсотки звільнення — ось так набираєте кількісно ці відсотки.

Ви реально не на небесах десь, а ось у житті, ось тут звільняєтеся від того, що вас зв’язувало. Усі ваші життєві програми, вписані у ваше тонке тіло, кармічні завдання, які вам дала майя, пракріті виконати це, це, це, ви від них звільняєтеся. Ось це звільнення. Не так, що ми мріємо, просто створюємо образ звільнення як чогось настільки невимовно прекрасного в небесних світах, що з нами відбувається десь там, а тут у цьому житті ми, як і раніше, обмежені різними кармічними програмами своїм его, не зовсім так. Усі ці речі взаємопов’язані.

І саме звільнення приходить, коли ми реально звільняємо нашу особистість: думав про себе як про жінку, жіноча поведінка, жіноча логіка, жіночий шлях, самоствердження через жіночність, ось раз звільнився, вам усе одно жінка, чоловік, я — не тіло — ось це ти звільнився, ще три відсотки собі записав у звільнення. І ось багато таких ототожнень, у міру того, як ми від них звільняємося, ось так і приходить справжнє звільнення. І ось усі внутрішні досвіди, усі внутрішні світла переживаються як результат звільнення.

«Озброєний цим знанням, я перебуваю тут і буду тут до кінця цього творіння. Кожну епоху творець бажає і створює кількох мудреців і мене для духовного просвітлення всіх. В інші цикли творіння він втілювався по-іншому.»

Зустріч із мудрим вороном Бхусундою

Далі в «Йога Васіштсі» йдеться про те, як Васіштха зустрівся з мудрим вороном Бхусундою. Бхусунда розповів Васіштсі про його втілення. Ось що про це говорить ворон Бхусунда, знаменитий довгожитель, який пережив кілька циклів творіння світу.

«У різні часи всесвіти створювалися різними богами, іноді це був Вішну (який вважається захисником), іноді Брахма, а в інший час це був Шива. Звичайно, я пам’ятаю мудреців, таких як ти, богинь, демонів, царів недавнього й давнього минулого. О мудрецю, уже восьмий раз ти народжуєшся як мудрець Васіштха, і восьмий раз ми з тобою зустрічаємося. Одного разу ти був народжений повітрям, одного разу вітром, водою, горою і вогнем. Усе, що сталося в цьому циклі, точно так само трапляється в трьох попередніх циклах, але я пам’ятаю події десяти таких циклів. У кожному циклі були мудреці, які проголошували істину й відкривали Веди, знову і знову створюючи священні писання.»

Васіштха й Арундхаті

У Васіштхи була дружина Арундхаті. Васіштха вважається справжнім майстром самозречення й знищення бажань. Ніхто не міг подумати, що цей великий чоловік живе сімейним життям, має дружину, дім, господарство. Його дружина Арундхаті була дуже відданою дружиною, збоку здавалося, що вона дуже прив’язана до нього. Але Васіштха суворо дотримувався обітниці безшлюбності, на тонкому рівні це були стосунки учня й учителя, але всі вважали їх звичайною люблячою сім’єю. Так великий Майстер приховував свою практику, відточуючи її. Не перебуваючи під наглядом бога Індри й невіруючих людей.

Дім Васіштхи знаходився на березі річки Сарасваті, дружина вірно йому служила, готуючи їжу й займаючись господарством. Є історія про те, як річка Сарасваті... між Васіштхою і Вішвамітрою часто спалахували сварки. Одного разу Вішвамітра розгнівався, дізнавшись про те, що Васіштха здійснює аскезу на берегах річки Сарасваті. Він покликав Сарасваті й наказав їй негайно привезти до нього Васіштху. Сарасваті була в скруті: якщо вона доставить Васіштху до Вішвамітри, Васіштха прокляне її, з іншого боку, якщо вона не приведе його, то буде проклята Вішвамітрою.

Нарешті вона вирішила доставити Васіштху Вішвамітрі, потроху розмиваючи свій берег біля місця, де Васіштха здійснював свою аскезу, Сарасваті влаштувала так, що він опинився в її потоці. Потім вона принесла його до місця, де чекав Вішвамітра; коли Васіштха з’явився перед ним, Вішвамітра зрадів, але, не дозволивши Вішвамітрі схопити Васіштху, вона понесла його у своєму потоці на захід. Розгніваний цим Вішвамітра виголосив прокляття, згідно з яким у річці Сарасваті мала текти кров. Так вода в річці стала криваво-червоною. Великі мудреці, які проходили там згодом, поспівчували нещастю Сарасваті, і, відповідаючи на їхні молитви, Шива зробив її анапурнетіртхою.

Історії з життя Васіштхи

Історія яґ’ї Харішчандри

Одного разу цар Харішчандра здійснював яґ’ю, у якій Вішвамітра був жерцем. Розсердившись на Харішчандру, Вішвамітра забрав усе його майно, що належало йому як винагорода жерцям, або дакшина. Васіштсі це не сподобалося, і між ним та Вішвамітрою спалахнула сварка, при цьому обидва так озлобилися, що прокляли один одного. Один із них вигукнув: обернися ж птахом! А інший сказав: стань качкою. Так вони обоє стали птахами й протягом багатьох років продовжували битися.

Прокляття царя Саудаси

За провину в минулому житті Саудаса був проклятий Васіштхою і перетворився на ракшаса. Історія почалася з того, що одного разу цар Саудаса пішов жити до лісу, де вбив людожера-ракшаса, але він забув убити його брата, такого самого людожера. Цей брат вирішив помститися Саудасі за смерть свого брата. Бажаючи нашкодити царю, він став кухарем у його домі.

Якось духовний учитель царя Васіштха муні був запрошений на обід, а ракшасі приготував для нього страву з людського м’яса. Перевіривши запропоновану їжу, Васіштха муні, який володів містичною силою, визначив, що їжа непридатна до споживання, оскільки приготована з м’яса людської істоти. Він дуже розсердився і тут же прокляв Саудасу, побажавши йому перетворитися на людожера. Коли Васіштха муні зрозумів, що людське м’ясо приготував ракшасі, а не цар, він прийняв аскезу на 12 років, щоб спокутувати свою провину.

Тим часом цар Саудаса взяв воду й прочитав шапа-мантру, готуючись проклясти Васіштху. Але дружина Саудаси, Маданті, заборонила йому це робити. Одного разу, прогулюючись лісом, Саудаса побачив брахмана в статевому зв’язку зі своєю дружиною. Оскільки Саудаса став ракшасом, він захотів з’їсти брахмана, незважаючи на благання його дружини. Саудаса вбив його, тоді дружина брахмана прокляла Саудасу й сказала так: щойно ти вступиш у близькі стосунки з жінкою — ти помреш.

Через 12 років, коли цар Саудаса звільнився від прокляття Васіштхи, йому захотілося мати сина, але цариця нагадала йому про прокляття дружини брахмана. Після такого нагадування цар був змушений відмовитися від близьких стосунків із дружиною і з волі долі залишився без сина. Згодом, із дозволу царя, великий мудрець Васіштха зачав дитину в лоні Маданті. Маданті виношувала дитину в утробі протягом 7 років і не могла її народити. Тоді Васіштха розсік її живіт каменем і допоміг дитині народитися. За це хлопчика назвали Ашмака — дитина, народжена каменем.

Васіштха як учитель

Васіштха був учителем 10000 учнів, з часом до нього прийшло безліч учнів, спраглих його настанов. Хижа мудреця перетворилася на ашрам, де тисячі насолоджувалися мудрими словами Васіштхи, його поемами та роз’ясненнями віршів Вед. Учні ніжно називали Васіштху «улапаті», що означає первісний учитель. Під своїм дахом він прихистив понад 10000 учнів, кожному щоденно даючи усні настанови й рекомендації щодо практик. Васіштха був майстром абсолютного спокою, він повністю підкорив гнів і всі бажання.

Духовна спадщина ріші Васіштхи

Ріші Васіштха залишив нам багату духовну спадщину. Знання, передані світові Васіштхою, зустрічаються у Ведах, Упанішадах і літературі Пуран. Він автор кількох гімнів Рігведи. Васіштха передав Лакшмі садхану (методику досягнення процвітання), яка також практикується в нашій традиції. Завдяки цій методиці учні мудреця ніколи не стикалися з бідністю чи смутком протягом усього свого життя.

Також Васіштха написав Давідхадьяна Шива стотрам — Шива стотрам, що знищує бідність і нещастя. Той, хто постійно, тричі на день цитує цю стотру, складену великим Васіштхою, руйнує всі хвороби. Стотра швидко приносить удачу й успіх та збільшує потомство. Той, хто її цитує, неодмінно досягає небес.

Васіштха передав велику мантру Махамрітьюнджая, що дарує безсмертя. Цю мантру можна використовувати для медитації в будь-який час, для захисту від будь-якого зла. Є багато мантр для охорони від зла, подібного до смерті та іншого страждання, але Мрітьюнджая мантра звеличена у святих писаннях як найкраща. Ця мантра звернена до триокого господа Шиви й включена до Рігведи, а також до Яджурведи із зазначенням, що вона отримана від махаріші Васіштхи.

«Йога Васіштха» — основний текст учення

Найповніша суть учення Васіштхи викладена в «Йога Васіштсі», Васіштхасамхіті та в деяких частинах Вед. Йога Васіштха — унікальне творіння індійської філософії, є текстом, що входить до основного канону текстів нашого вчення — практична адвайта сиддхів, серед яких на одному рівні стоять такі тексти, як Тріпура Рахасья і Мокша-дхарма.

Священний текст являє собою систематичний виклад ідей йоги та адвайта веданти, переданих символічною мовою притч і алегорій у формі бесід юного Рами з його духовним наставником Васіштхою. Це також високохудожній твір, сповнений багатств і глибоких образів.

Васіштха сказав: насправді реальність усвідомлюється просто вивченням цієї книги «Йога Васіштха», у цьому немає нічого складного. Вивчаючи «Йога Васіштху», людина досягає безмежного спокою. Залиш усі розумові хвилювання й присвяти кожну мить свого життя вивченню та розумінню цього писання.

Коли у вас виникає якась ситуація, потрібно отримати пораду, якесь керівництво чи відповідь, ви можете брати «Йога Васіштху». При цьому «Йога Васіштха» ніколи не повинна лежати на підлозі, має зберігатися в охайному місці, до неї слід виявляти повагу. Звернувшись до Дерева Прихистку, подумки зверніться до Васіштхи за настановою — встановіть мисленний зв’язок, попросіть благословення дати вам настанови, і потім відкривайте «Йога Васіштху» на потрібній сторінці та читайте настанову, що трапилася.

Учення, викладене в цій книзі, близьке за духом адвайті та кашмірському шиваїзму. Воно вважається одним з основних текстів індійської філософії, що розповідає вчення з інтуїтивного погляду. Книга пояснює принципи вчення й ілюструє їх величезною кількістю історій. Сам текст був записаний мудрецем Вальмікі — легендарним мудрецем, який є автором епічної поеми Рамаяна.

Основи вчення Васіштхи

Учення Васіштхи стосується всіх питань, пов’язаних із внутрішнім знанням власної природи, а також циклом створення, руйнування й підтримання світу. Коротко, учення полягає в тому, що все є проявом безмежної свідомості, включно з матеріальним світом.

Васіштха передає у своїх настановах багато вчень, серед них:

• пратьявімба-вада — теорія відображень
• аджата-вада — теорія нетворення
• майя-вада — теорія ілюзорності
• дрішті-срішті-вада — теорія миттєвого творення реальності
• спхота-вада — теорія про вібрації

Васіштха говорить: відображення предмета в дзеркалі неможливо назвати реальним чи нереальним, його реальність невимовна. Так і тіло, відображене вищим Я, нереальне, ні не реальне.

Вивчення цього священного тексту дає розуміння вислову «Ахам Брахмасмі» (Я є Брахман) через пояснення існування єдиної безмежної свідомості за допомогою багатьох прикладів і порівнянь.

Васіштха говорить, що світ є лише проєкцією розуму і не існує сам по собі. Розум створює певний світ і змушує повірити в його реальність. Ріші Васіштха говорить, що сильна віра в реальність цього світу дарує відчуття стабільності, непорушності, певної самосущності його окремішності. І чим міцніша ця віра, тим довше цей світ існує.

Однак, якщо свідомості вдається розпізнати власні хитрощі, то віра в реальність цих проєкцій припиниться, процес проєктування припиниться, і замість того, щоб бути залежними від зовнішнього світу, ми стаємо від нього незалежними.

Тонкі шари свідомості та проєкції розуму

Існує шар понятійного розуму, поверхневої свідомості, більш тонкий шар підсвідомості, і за підсвідомістю ще тонший шар, який якраз відповідає за проєкції. Цей шар розуму дуже тонкий, він тонший за наше буденне сприйняття. Саме з нього йдуть усі наші кармічні дії. Цей шар розуму дуже тонкий і дуже рухливий. Навіть якщо ми своїм розумом не хочемо чогось, він може трохи подумати й уже щось намалювати.

Ми навіть ще не зібралися щось осмислити, а він уже оцінив, він уже створив якийсь образ. Це може бути не лише маленький образ, це може бути навіть великий образ — там демони заввишки з дев’ятиповерховий будинок або божества. Він дуже творчий, цей шар свідомості, і він малює з величезною швидкістю. Саме цей тонкий шар розуму пов’язаний із реінкарнацією, переродженням. Там містяться всі наші тонкі кармічні відбитки, кармічні сліди.

Під час переродження, коли в людини оголюються найтонші шари розуму, вона входить у цей вимір — це називається антарбхававідья в тибетському буддизмі — бардо дхармата. У тексті, наприклад, тибетській книзі мертвих бардо тодолі, описується, як людина бачить різні сфери світла. Із цих сфер світла виходять промені, які входять у її серце, з’являються величезні божества, страхітливі звуки, громові гуркоти, промені світла. І людина не розуміє, що все це проєкції її власного розуму. Там розгортається парча, різні візерунки, і за кожним елементом, щодня, протягом 49 днів Бардо йде ціла розгорнута картина переживань.

Мудра людина, якщо це був садху, який має серйозний медитативний досвід, стан споглядання, самовіддачу, уміє інтегруватися — для нього це може стати моментом досягнення тіла світла, моментом звільнення. Замість того щоб лякатися цих божеств, він може перебувати в недвоїстому стані, у стані самовпізнавання, і впізнати енергії цих божеств як своє Я. Тоді вони розчиняться.

Якщо ж це не обізнана людина, не медитуюча, то вона злякається цих великих проявів, громових гуркотів, променів світла. Говориться, що вона захоче кудись сховатися, знайти щось простіше, якесь тьмяніше світло. Тоді виникнуть тьмяніші види світла шести світів сансари, і вона почне чіплятися за одне зі світел:

• тьмяно-біле — світло світу богів
• тьмяно-синє — світло світу людей
• тьмяно-червоне — світло світу асурів
• тьмяно-жовте — світло світу претів
• чорне — колір світу пекла
• тьмяно-зелене — світло світу тварин

Від цих проєкцій свого розуму вона злякається, буде втомлюватися і виснажуватися, вони будуть дуже оглушливими й великими для неї, хоча вони виходять із неї — це вона сама в певному сенсі. І тоді вона захоче зануритися в тьмяне світло, і порине в це світло. Так відбудеться переродження в одному з шести світів сансари.

Самовіддача і звільнення

Садху досягає цього шару розуму, і його розум більше не проєктує. Він розчиняє всі проєкції розуму, і розум більше не малює майбутнє тіло, не малює неусвідомлено майбутню локу. Якщо усвідомлено, то це лише ілюзорне тіло, лише чиста країна як мандала — це повністю контрольоване переродження, коли відбувається савуп’я-мукті або салок’я-мукті. Це один із видів звільнення — проєктувальна сила розуму приборкана, вона перебуває під контролем і вона звільнена.

За рахунок чого вона звільняється? За рахунок звички бути в сахадж самадхі, за рахунок звички бути в стані самовіддачі, за рахунок самовіддачі божественному.

Самовіддача — це означає, що цей тонкий шар розуму... я не йду на поводу свого понятійного розуму, я не йду на поводу своєї підсвідомості. Усі ці тонкі шари розуму я підпорядковую ще тоншому. Найтонше всередині нас — це Бог, Брахман, Абсолют, господь Даттатрея. І я можу розпізнавати цей тонкий шар, і підкорятися йому, і можу йому здаватися, повністю віддаватися. Я довіряю йому безроздільно, я дозволяю моєму розуму звільнятися — це і є самозвільнення, самовіддача, самовпізнавання. Це сутнісна настанова вчення Лайя-йоги.

У будь-який момент я можу віддати всього себе, свою емоційну активність, мисленнєву активність цьому найтоншому шару. Ця форма мовлення, що цей шар ума мій, але це не лише шар ума мій чи ваш — це в принципі шар світобудови всесвіту, найтонший квантовий рівень усього всесвіту. І коли ви в нього входите, то це, звичайно, стає і вашим шаром ума, тому що ви також у нього занурені, як риба у воду. Ви також у ньому зараз прямо перебуваєте.

Стан медитації не треба робити, його не треба створювати — він уже є. Ні дхьяною, дхараною, ні візуалізацією — цей божественний світлоносний шар надрозуму вже існує. Вам не треба його робити, і ви не можете його зробити навіть за тисячу років читання мантр. Ви вже в нього занурені, ви в ньому вже сидите прямо зараз. Наскільки вас це вражає? Ви вже звільнені в якомусь сенсі, але ваш ум цього не розуміє, але ви не можете цим скористатися, тому ви й не звільнені також.

Це можна порівняти з купюрою на мільярд доларів — вона у вас є у підкладці пальта. Ми збираємо гроші там, шукаємо там, а вона вже є тут, але скористатися теж не можете, треба її ще витягти. Таким самим чином цей світлоносний шар всевишнього розуму — ми в нього занурені прямо зараз, але не можемо ним скористатися, не можемо з ним возз’єднатися, усвідомити його не можемо. У цьому вся суть.

Проте від цього він гіршим не стає. Він ніби так вважає: ну мало що, можете ви скористатися чи не можете, а я завжди чистий, я завжди досконалий. У якомусь сенсі не має жодного значення, можете ви ним скористатися чи ні, можете ви його усвідомити чи ні — він усе одно не змінює своєї природи, незмінний, він не залежить від вас, взагалі не залежить. Він не залежить від того, наскільки ви праведні, чисті чи затьмарені, наскільки ви тапасвічні чи наскільки ви, навпаки, гедоністичні. Він ніби каже — ти можеш бути яким завгодно, немає проблем, я все одно залишуся тим самим, ти все одно в мені. Це як риба у воді — махне риба хвостом вправо, вліво, вона все одно у воді. Таким самим чином ми перебуваємо в цьому.

Шлях до усвідомлення божественного шару свідомості

Питання: як усвідомити і як здатися цьому божественному шару свідомості?

Тоді припиняються ці проєкції ума, які ведуть до майбутніх перероджень, створюють майбутню карму. І щоб здатися цьому шару свідомості, потрібно бути на нього налаштованим, відданим йому, тому що це сам Бог, най божественніша частина всередині нас. Співналаштованість, віра, відданість і здатність перебувати в усвідомленні, спогляданні, пильним, авадханою — усе це разом.

Смирення, прощення, послух — це ті чесноти, які приводять до того, щоб ми були співналаштовані на цей найвнутрішніший світлоносний шар ума. При цьому це має бути істинне смирення. Зовнішнє смирення виглядає так, коли людина зовні смиренна, а всередині ум танцює. А мається на увазі внутрішнє смирення. Іноді навіть людина може зовні не проявляти це внутрішнє смирення, але всередині вона справді смиренна, дуже смиренна. Тобто вона перед цим божественним світлоносним шаром свідомості повністю здається йому, хоча, можливо, її карми не завжди дозволяють їй зовні бути смиренною — це передусім внутрішня якість.

Те саме і послух — він повністю чує, слухає, він співналаштований із цим божественним шаром, він не глухий, він вслухається в нього, він дуже чуйно в нього вслухається. Для нього найголовніше — він чує голос Бога.

Більше того, Васіштха говорить: ми самі тепер можемо керувати цим світом. Практично «Йога Васіштха» — це унікальна духовна енциклопедія, її рівень дуже високий, проте вона дуже доступна.

Зв’язок із духовною лінією вчення

Гуру говорить: приймаючи Прихисток і стаючи учнями нашої традиції, ми підключаємося до духовної лінії Вчення, встановлюємо зв’язок із сіддхами та ріші. Ріші й сіддхи, перебуваючи у вимірі ведичної традиції... сама ця традиція заснована на вченні давніх ріші, давніх мудреців, а самі давні ріші постають нащадками цивілізації давніх аріїв.

Сіддхи, ріші — вони вже по той бік дзеркала, вони перебралися туди, вони живуть там. Більша частина їхніх енергій, свідомості перенесена туди, у цей найтонший світлоносний шар свідомості, тому що всі вони володіють брахма-джняною. Володіти брахма-джняною означає повністю, цілком усвідомити цей божественний світлоносний шар свідомості, цю квантову невизначеність світобудови, і жити на цьому рівні.

А на фізичному рівні вони живуть ніби час від часу, іноді проявляючись, втілюючись у формі аватарів, проявляючись як ілюзорні тіла або здійснюючи якісь ігри, але це вже не головна частина їхньої особистості — це їхні маніфестації. І коли ми встановлюємо зв’язок із Даттатреєю, Васіштхою, сімома ріші, святими й божествами, то передбачається, що ми взиваємо до цієї частини, божественної частини, в якій вони й утвердилися — цього найтоншого божественного шару свідомості.

Коли ми вступаємо в контакт з Ученням, ми долучаємося до цивілізації давніх аріїв, цивілізації богів, яка була в трета-югу і двапара-югу. Якщо ми хочемо зрозуміти, яким був їхній світогляд, нам треба зрозуміти світогляд ріші Васіштхи. Якщо в нас було таке гідне минуле, то дуже важливо, щоб ми самі були гідними спадкоємцями такої цивілізації боголюдини і самих богів.

Ведична цивілізація давніх аріїв — це мандала боголюдини і богів, метою якої, на відміну від сучасного суспільства, була сакральна мета пізнання Абсолюту і самовдосконалення, постійний розвиток і вдосконалення душі. Подібна цивілізація будувалася на світогляді ріші, її засновників. Ріші Васіштха є одним із цих засновників. Якщо відданий звертається до Васіштхи зі щирим серцем, то він незмінно отримує його милість.

Молитва ріші Васіштхі

Гуру передав нам молитву ріші Васіштхи. Молитва про усунення невідання, про благословення і про мудрість:

О Великий Ріші, хранителю світобудови, сину самого Брахми-творця, о наймудріший серед мудрих, о найсвятіший серед святих, о Васіштхо, до тебе ми взиваємо з любов’ю і вірою. До того, чия мудрість освітлює собою міріади світів, хто могутніми словами, істинною силою в царському зібранні рикаючи, немов лев, пробудив принца Раму, чиї благословення струменять безперервним потоком.

О владико серед мудреців і безсмертних, кого шанують боги й люди, прошу, вилий на нас чарівний нектар своєї мудрості, одна його крапля розчинить усі ілюзії, карму і клеші. Молю, даруй нам благословення мудрості, віри і сили. Пошли свої промені співчуття, розсій темряву невідання, вижени внутрішніх мар із розуму і серця.

Прошу, пробуди в нас чисте бачення і велич божества, осяй бездоганним розумінням єдиного смаку, даруй найбільше благо, знання своєї богототожності, яку шукають усі святі й боги.

Ом Васіштхая намаха!