Сприйняття явищ і екзистенційна заплутаність
Ми продовжуємо розглядати витяги з тантр, що пояснюють принцип природного стану.
«Якщо сприймати явища, зокрема суб’єктивне відчуття свого "я", так, ніби вони були незалежною, самостійною істотою або об’єктами, ти заплутався».
Коли ми сприймаємо зовнішнє явище, зокрема навіть таке явище, як своє «я», як щось незалежне, що існує саме по собі, то святі кажуть нам: «Ти заплутався». Така глибинна екзистенційна заплутаність, яка тягнеться з минулих життів, називається кармою. За великим рахунком, усі живі істоти заплуталися. Заплуталися істоти в пеклі, тварини, прети (голодні привиди), асури, люди і навіть боги, поглинуті витонченими насолодами. Єдиний спосіб розплутати цей клубок карми – змінити бачення.
У нижчих ученнях, на кшталт учень буддійської сутри або учень ведачари, йдеться про те, що цей клубок потрібно розплутувати поступово, тобто ви позбуваєтеся бажань, клеш, усуваєте гріховні тенденції, накопичуєте чисті, позитивні стани, і потроху цей клубок колись розплутається. Тобто якщо в цьому житті ви накопичуєте заслуги, то в наступному житті вам легко буде знайти вчителя, стати монахом або хорошим практиком. Якщо ви служите принципам просвітлення, то в наступних життях ці енергії будуть у ваших кармах.
Однак якщо ми говоримо про шлях просвітлення в цьому житті, то цього недостатньо, тому що ця екзистенційна заплутаність не може бути розсіяна таким простим підходом. Ми говоримо, що з цим треба розправитися просто зараз, тобто не відкладаючи на якесь майбутнє, інакше цьому не буде кінця. Якщо ми не почнемо з цією заплутаністю розправлятися просто зараз, то будемо продовжувати діяти в заплутаному стані, а як ми можемо діяти правильно, якщо ми заплуталися.
Така заплутаність ще називається невідання, майя, авідья, аджняна. Найкращий спосіб позбутися цієї заплутаності – це просто зараз увійти в такий розкріпачений розплутаний стан. Такий розкріпачений стан починає виникати, якщо ми намагаємося увійти в інше кармічне бачення і дивитися на світ не з периферії, а з центру, очима споглядальної присутності.
Лайя-йога: єдність мети, шляху і плоду
«Бути порожнім усвідомлюючим простором, завжди перебувати в природі Ума – це і є мета, шлях і плід».
Лайя-йога є кульмінацією і вершками всіх попередніх йог. Це не лише моє твердження, а й твердження упанішад і багатьох святих. У лайя-йозі для усунення такої заплутаності пропонується радикальний, швидкий, можна сказати миттєвий шлях. Якщо відтинати заплутаність потроху, то цьому не буде кінця, якщо врахувати, що одна заплутаність починається, коли інша закінчується. Тому ми одразу намагаємося розрубати цей «гордіїв вузол». Бути порожнім усвідомлюючим простором – такий головний принцип учення. Завжди перебувати в природі Ума – це водночас і мета, і шлях, і плід (шуканий результат).
Зазвичай у нижчих тантричних ученнях мета, шлях і плід – це різні речі. Плід – це вже реалізація, тобто якась конкретна точка. Шлях – це те, як ми рухаємося до нього. Тобто нам треба пройти певний шлях, щоб досягти цього плоду. А мета – це свого роду схема або карта, яку ми малюємо в умі, щоб досягти цього плоду. Наприклад, якщо ви практикуєте методи поклоніння божествам, тантричні методи перетворення, то ваша мета – це досягнення ясного світла, повної недвоїстості блаженства і порожнечі. Шлях – це начитування мантр, керування вітрами і візуалізація себе в образі божества. Плід – це прояв себе в порожнинному ілюзорному тілі божества, що містить у собі ясне світло.
Однак на шляху ануттара-тантри мета, шлях і плід злитні, тобто це щось, що не розмежоване. Іншими словами, мета – це шлях, а шлях – це плід. Мета вже містить у собі і шлях, і плід, якщо ти правильно все зрозумів. Шлях є метою; рух сам по собі вже є метою; у самому шляху вже просто зараз присутній плід. Тому ми говоримо: «Не досягнення, а самовпізнавання».
Це неймовірно тонкий шлях, позамежний, чудесний, незбагненний, подібний до польоту орла над засніженими вершинами. Можливо, одразу зрозуміти його може лише один із мільйона. Це справді неймовірний, незбагненний, позамежний шлях, тому його й називають шляхом звільнення за одне життя. Він полягає в тому, щоб увійти в природу Ума просто зараз і працювати з нею, зберігаючи присутність кожної секунди, дедалі більше прояснювати й проявляти цей стан. Хоча в нас багато обмежень і ми часто перебуваємо в кармічному вимірі, проте в нас є це відчуття ширяння, подібного до польоту орла, завдяки підтриманню цього усвідомлення. Ми вже знаємо, як до нього рухатися.
Три ключові моменти практики: впізнавати, розчиняти і перебувати
Що слід робити, коли ми практикуємо? Є такий термін: «впізнавати, розчиняти і перебувати». Це три ключові моменти в практиці споглядання.
Що означає впізнавати? Це означає впізнавати природу кожного бажання, думки, емоції або предмета як порожнинну, невід’ємну від природи Ума. Коли ми можемо це впізнати? У тому разі, якщо ми пильні й уважні, якщо ми вже перебуваємо в усвідомленому стані.
Що означає розчиняти? Це означає самозвільняти. Коли ми підтримуємо присутність, якщо виникають думки або бажання, ми не даємо їм перевести нас на периферійну свідомість, втягнути у вир карми. Навпаки, ми користуємося нашою споглядальною присутністю як розчинником усіх карм. Ми поєднуємо присутність і переживання (карми), і тоді відбувається розчинення.
Спочатку розчинювальна сила щодо карми невелика, тому що наша присутність неймовірно слабка, тонка, вона подібна до пушинки й рухається навіть від невеликого подиху. Ми можемо розчинити лише якусь думку, та й то ненадовго, бо самі ще не дуже в цьому впевнені. Ми не знаємо, чи це присутність, чи це мені здається.
Потім ми виявляємо, що цей світлоносний шар, це тонке усвідомлення зростає, що ми справді здобули якесь нове бачення поза концепціями, що ми більше не ведемося на різні концепції та інтелектуальні побудови, а можемо їх розчиняти. У душі в нас більше немає віри в те, що концепції є чимось самосущим, тому наша розчинювальна сила збільшується. Це вже в нас зароджується насіння тіла мудрості (джняна-деха), тобто усвідомлення, подібне до простору.
Потім здатність розчиняти збільшується. І навіть якщо виникають емоції, якісь переживання, пов’язані з енергією, ми відчуваємо, що наша внутрішня сила зросла, тому ми можемо з ними справлятися без труднощів. Нам достатньо поглянути на них, і вони миттєво розчиняться. Тобто наша присутність набуває сили й стає вже ніби певним плавильним котлом. Якщо раніше ми були сильно залежні від чистоти каналів, практик із вітром, спокійного стану, то тепер цей стан триває безперервно, він може розчиняти, навіть якщо ми забруднилися або зіткнулися з чимось. Якщо ви добрий практик, то навіть якщо ваша свідомість стикається з чимось, ви можете це розчинити.
Нарешті, на високих стадіях здатність розчиняти дуже сильна, тобто йогін може розчиняти навіть якісь дуже тяжкі карми, якісь дуже щільні стани, навіть демонів і шкідливих духів. Він може стикатися з дуже сильними переживаннями, які виходять за межі людських, і розчиняти їх, не втрачаючи себе.
Наступний принцип після розчинення — перебувати. Перебувати — це означає, що після того, як відбулося розчинення думок або емоцій, ми залишаємося (перебуваємо) у цьому просторі.
Перебування в природі Ума і злиття з простором
«Якщо ми перебуваємо в природі Ума, зливаємося з простором, а не ототожнюємо себе з тим, що в ньому виникає, то результат позначається в житті. Можуть виникати радість або печаль, гнів або любов, але практик не втрачає зв’язку з простором, з якого вони виникли».
Це дуже важлива шлока. Перебувати в природі Ума — це дуже схоже на злиття з простором. Хоча простір сам по собі не є буквально природою Ума, але він найближчий до неї, він як добрий символ. Простір завжди існує, також існують і речі, які в ньому виникають, але в заплутаному стані ми не бачимо простору, а звертаємо увагу на речі, які в ньому виникають. По суті, ми тільки цим і займаємося. І коли ми надто звертаємо увагу на речі, які в ньому виникають, ми втрачаємо єдиний дух, корінь усіх речей. Звичайно, ми втрачаємо при цьому внутрішню свободу.
Навпаки, якщо ми не ототожнюємо себе з речами, що виникають у просторі, а шукаємо їхній єдиний корінь, то результат починає проявлятися вже в цьому житті. Тут говориться: «Виникає радість чи печаль, гнів чи любов, але ми вже не втрачаємо зв’язку з цим простором, з якого виникають усі ці предмети».
Можна сказати, що святий бачить Бога в усьому і ніколи не втрачає зв’язку з цим баченням. Звичайний мирянин, який не практикує, тобто той, хто перебуває в невіданні, бачить предмети просто як предмети. Практик середнього рівня іноді бачить Бога, а іноді бачить предмети. Його свідомість мінлива. Але йогін ніколи не втрачає зв’язку з простором, для нього Бог — це простір. Всевишнє Джерело подібне до розширеної невимовної присутності, і воно ніколи не зовнішнє, а завжди пов’язане з принципом усвідомлення.
Метод чистого світла і великий перехід
«Спробуйте просто зараз приділити увагу переживанню, наче все навколо — лише чисте світло».
Цей метод — це одна із санкальп, використовуваних у Вченні. Вона описана також у «Вігьяна Бхайрава тантрі». Коли ви перебуваєте в спогляданні, ви намагаєтеся спочатку візуалізувати, а потім без зусиль налаштуватися на безмежний простір світла, уявивши, що все навколо — це нескінченне світло. Коли ми таким чином уявляємо, ми підходимо до реальності трохи ближче.
Просто утвердитися в принципі присутності — це не самоціль, він має проявлятися в нашому житті. Принцип присутності завжди проявляється як якась творча активність, як випромінювання енергії. І ви можете помітити, що той, хто перебуває в присутності, завжди проявляє себе глибоко, яскраво, вражаюче. І він може це робити саме тому, що перебуває в присутності. Це не означає, що він якось надто самовиражається, він може бути взагалі смиренним зовні. Тим не менш його внутрішня цілісність і підтримання усвідомленості дозволяють йому навіть у дрібницях проявляти дуже глибокий рівень. У майбутньому цей принцип проявлення стане дуже важливим.
За допомогою цього принципу йогін здійснює «великий перехід» із нечистого виміру сансари у вимір чистого бачення. Можна сказати, що всі ми тут тільки цим і займаємося. Практикуючи індивідуально й колективно, ми створюємо такий стан, щоб цей «великий перехід» здійснити. «Великий перехід» відбувається природно, коли принцип всевишнього Джерела відкривається у вас.
Звичайні сансарні істоти занурені в карму, закон причин і наслідків, зовнішні об’єкти відокремлені від них. А ті, хто перебуває по інший бік «великого переходу», вільні від карми, вони перебувають у стані гри, ліли, вони оперують не в межах суб’єктивно-об’єктивних лінійних зв’язків, а поняттями вічності, нескінченності, глобальності, багатовимірності, неоднозначності, гри, парадоксу.
