Коментар до тексту «Кунджед Г’ялпо. Корінна тантра»
«Інші йоги достеменно не знають великої самородної мудрості. З цієї причини вони просуваються шляхом, досягають рівнів просвітлення, дотримуються обітниць і споглядають погляд. Відповідно їхній погляд і поведінка недієві для того, щоб пробудити знання істинного стану».
Тут ідеться про нижчі погляди. Це не означає, що інші йоги погані; радше так говориться для того, щоб позначити їхнє підпорядковане становище. Якщо ми розглянемо традиційну класифікацію тантри, то крійя, чар’я, йога підпорядковані ануттара-тантрі. Можна сказати, що всі ці йоги існують усередині нас, вони відповідають нашим двоїстим станам. Коли ви чуєте слова, що інші йоги цього не знають, це не означає, що інші вчення гудяться з метою звеличення свого вчення. Радше термін «інші йоги» вказує на вищі й нижчі підходи до практики. Між ними в жодному разі немає суперечності. Ці високі й низькі підходи вказують на наші стани в практиці. Тому коли говориться, що нижчі види йоги пов’язані причиною і наслідком, а вища йога не пов’язана, то це означає, що спочатку ми практикуємо, спираючись на майбутнє просвітлення, на бажання плодів і результатів, на бажання досвідів.
Спочатку ми практикуємо нижчу йогу. Це нормально. Однак усі нижчі підходи — це погляд для початківців. Вища ж йога говорить, що все вже тут, усе реалізовано в цю саму мить. Немає до чого прагнути, нічого досягати, а потрібно просто усунути хибний погляд. Перейти від нижчих видів йоги до вищих — це означає повністю відкритися цьому баченню, увійти в цей позамежний неймовірний погляд. Цей парадоксальний погляд — це миттєвий шлях пробудження. Увійти в такий неймовірний погляд можливо лише тоді, коли ми повністю усунемо уявлення про себе як суб’єкта і відкриємося Великому Джерелу.
«І навпаки, погляд і поведінка природного стану від початку ґрунтуються на розумінні того, що все є проявом Всевишнього Джерела. І таким чином не передбачають проходження шляху, досягнення рівнів Просвітлення, дотримання обітниці чи споглядання погляду».
Шлях природного стану — це, можна сказати, шлях без шляху або шлях плоду, коли шлях і плід злиті. Це неможливо зрозуміти доти, доки ми не набудемо певного ступеня просвітлення. Доти, доки ми не здобули розуміння плоду, є, звичайно, шлях, який нам треба пройти. Було б нерозумно заперечувати, що ми потребуємо проходження шляху. І є плід, який проявиться. В іншому разі, якщо ми думаємо, що більше нічому проявлятися, ми й надалі залишимося зі своїми ілюзіями. Є обітниці, яких, звичайно, треба дотримуватися. Якщо ми просто краєм вуха почуємо, що немає обітниці, якої слід було б дотримуватися, і думаємо: «Гаразд, тоді можна дозволити клешам проявлятися як завгодно», то визріває кармічний результат, втрачається прана. Однак одночасно з розумінням початкових стадій слід усе ж прояснити саму глибину і серцевину вчення, яке говорить, що немає шляху і немає плоду, немає обітниці в цьому великому стані. Воно говорить не про наш обумовлений стан, а про той великий. Це подібно до стрибка в прірву. При цьому тантра говорить, що той великий стан не далеко, не завтра, не після багатьох ретритів, а він прямо тут і зараз. Ми повинні докладати зусиль і багато практикувати лише тому, що наш двоїстий ум надто скутий, щоб зробити такий стрибок зараз. Проте ми знову і знову повинні намагатися це робити.
Ум чистий і досконалий
«Насправді, оскільки все виникає з Уму чистого і досконалого, то Уму чистому і досконалому не потрібно проходити шлях, щоб дістатися до самого себе».
Нам, звичайно, потрібно проходити шлях, але нашій сутнісній Основі, первісному «Я», не потрібно проходити шлях, тому що вона сама є втіленням усякої досконалості.
«Оскільки всі рівні просвітлення — це не що інше, як Ум чистий і досконалий, то Уму чистому і досконалому не потрібно практикувати, щоб досягти самого себе».
В одному океані плавають дрібні рибки, човни, катери, кораблі, підводні човни, катамарани, віндсерфінги, величезні теплоходи, авіаносці. Так само всі живі істоти від адів і претів до богів занурені в цей чистий і досконалий Ум, вони навіть ніколи не відокремлювалися від нього. У них є уявлення про самих себе, але ці уявлення ілюзорні, оскільки є лише проявами або грою цього чистого й досконалого Ума.
«Оскільки справжній сенс усіх обітниць — Ум чистий і досконалий, то Уму чистому й досконалому не потрібно дотримуватися самого себе. Оскільки справжній сенс будь-якого споглядання — Ум чистий і досконалий, то Уму чистому й досконалому не потрібно споглядати самого себе».
Це споконвічне Ясне Світло не має навіть краплі зв’язаності й зусиль, оскільки воно самодосконале за силою своєї власної природи. Нам, звісно, потрібно споглядати, однак слід прояснити, що ж нам потрібно споглядати. Коли ми правильно спрямовуємо своє споглядання, ми розуміємо, що об’єкт нашого споглядання від початку чистий і досконалий, що він присутній без зусиль. Коли й наше споглядання також стане повністю природним і беззусильним, ми виявимо його тотожність із цим Ясним Світлом. Уявіть, ніби ви сидите не в цьому залі, а в центрі Всесвіту, у величезному порожнинному просторі, наповненому світлом. Із кожної вашої пори в цьому порожнинному просторі в одну мить проявляються мільярди Всесвітів. Це світло безперервно вливається у вас знизу, зверху і з усіх боків, ви перебуваєте в цьому невимовному, цілковито позамежному стані. Якщо уявити реальність такою, якою вона є, то це щось подібне. Ви перебуваєте не як тіло, а як цей безмежний, нескінченний, незбагненний стан досконалого Світла. Це як величезна стіна простору Світла або величезний об’єм простору Світла, парадоксальний, за межами думок і вимірів. Це не порожній простір, у ньому невпинно грає енергія. Цей простір Світла проявляється у вигляді п’яти райдужних сяйв, які, безкінечно переплітаючись, утворюють численні конфігурації та різні світи.
«Оскільки мета всіх поглядів — Ум чистий і досконалий, то Уму чистому й досконалому не потрібно націлюватися на самого себе. Такі погляди й поведінка йоги, що не знають зусиль, справді пробуджують знання Самонародженої Мудрості. Такий шлях до найглибшого знайомства зі мною, Всевишнім Джерелом, яке лежить поза межами досвіду причинно-наслідкових колісниць».
Поступові шляхи й колісниці, засновані на причинах і наслідках, не можуть схопити цей великий стан. Хоч вони багато говорять про нього як про кінцеву точку, проте вони ніколи його не досягають, оскільки потрібно здійснити квантовий стрибок, щоб його досягти. Потрібно вийти з причинно-наслідкового стану, якщо ми плануємо за одне життя реалізувати тотожність із Всевишнім Джерелом.
Основа основ усіх явищ
«Вислухай, о, Великий! Сама сутність Ума чистого й досконалого і є основою основ усіх явищ».
Слухайте дуже уважно. Ви можете пережити пробудження просто під час слухання. Дехто може пережити пробудження від справжнього сну в буквальному сенсі, просто слухаючи. Це теж добре, але я говорю про інше пробудження.
«Не народжена, будучи цілковито чистою, вона не знає перешкод. Позамежна породженню шляху, не знає відхилень. Від початку самодосконалу її не потрібно шукати. Однак коли єдиний Ум чистий і досконалий, першооснова всього сущого, бачиться як множинність, виникають відхилення і перешкоди».
Духовний шлях важкий. Можна сказати, що на духовному шляху виникає багато перепон, спокус, перешкод і випробувань. Ніхто про це не повинен забувати. Ви всі повинні знати, що чернеча курта коштує дуже дорого, а досягнення просвітлення ще дорожче. Лише той, хто очистить усі свої тонкі тіла, досягне просвітлення. У тонких тілах (ефірному, астральному, каузальному) існують карми, це факт. Поки не досягнуто потрібного ступеня чистоти цих тонких тіл, неможливо доторкнутися до Ясного Світла, тому виникають різні перепони. А йогін на шляху повинен, подібно до лева, долати ці перепони й іти вперед.
Відхилення ясності
Також виникає безліч відхилень. Одним із відхилень у йогінів може бути ясність. Що таке ясність? Наприклад, монах практикує уважність і споглядання. Його розум стає настільки складним, витонченим і навороченим, що він не може поглянути на проблему просто. У нього дуже велика ясність, тому він може поглянути на проблему одночасно із семи різних точок зору, але не може прийняти одну з них і зробити необхідне. Якщо людині, схопленій ясністю, кажуть, що потрібно викопати криницю, вона думатиме: «Треба поїхати й замовити лопату, у якої держак із червоного дерева, а метал — легована сталь. Треба зробити геодезичну зйомку місцевості й провести розвідувальні роботи». Вона вам намалює таблиці з показниками складу ґрунту та іншими даними, дослідить усі можливі методи. Але звичайний робітник зробить усе набагато простіше: він просто викопає криницю за один день без усіх цих премудростей. Мета — викопати криницю, а ясність — це просто побічний ефект. Однак, коли виникають тонкі стани, монах, не знайомий із цією спокусою, схильний хапатися за свою ясність. Він думає, що це мудрість, але, з точки зору пробудження, це витончена дурість. Тому ми говоримо, що треба дивитися без оцінок і суджень, треба залишати все так, як воно є, треба спрощувати свій погляд.
Спрощувати — це не означає робити примітивним. Це означає робити його ближчим до Ясного Світла, це означає, приймаючи речі без мисленнєвих складнощів, сприймати їх в абсолютному аспекті, тому що істинне споглядання Ясного Світла дуже просте в тому сенсі, що там немає взагалі жодних наших власних коментарів. Тому кажуть: «Я такий простий, що в це важко повірити. Я такий близький, що це здається неймовірно далеко». Це означає, що ми дивимося на світ дуже просто. Ми нічого на нього не проєктуємо. Їжа, прасад, криниця чи корова — це все чудесні, незбагненні речі. Ми розуміємо всю незбагненність цього і навіть не намагаємося це якось коментувати чи пояснювати, знаючи, що це марно. Ми просто благоговійно дивуємося й захоплюємося всім, що ми сприймаємо. Коли ми так живемо, ми близькі до істинного споглядання.
Відхилення різних шляхів
«Проходити шлях, щоб досягти того, чого не можна досягти проходженням, — відхилення».
Тут ідеться про безліч відхилень, які виникають у практиці. Однак усі перешкоди й усі відхилення анулюються, коли ми реалізовуємо цю близькість до Ясного Світла, оскільки таке споглядання є найкращою протиотрутою і найкращою панацеєю від усіх відхилень.
«Прагнення розсудково розглянути те, що не може стати об’єктом думки, — перешкода розумінню. Хоча в природному стані як воно є все єдине, бодхісатви вважають, ніби практикуючи причину, десять параміт, згодом здобудуть плід — десять бхумі. Їхні відхилення й перешкоди тривають три кальпи.
Практикуючі крійя-тантру шанують зовнішній світ, внутрішній світ і думки як три чистоти та застосовують просвітлювальні сили й чудотворні дії. Але, попри те що вони повністю дотримуються обітниць і правил, їхні відхилення й перешкоди тривають ще сім життів.
Практикуючі чарья-тантру, для яких поведінка — причина, а погляд — плід, бачать відмінності між поглядом і поведінкою. Так вони відхиляються від недвоїстості, і їхні перешкоди тривають ще три життя.
Практикуючі йога-тантру, які приймають і відкидають стосовно єдиної першооснови, не бачать єдності, але бачать двоїстість. Таким чином, їхні відхилення й перешкоди тривають доти, доки вони не звільняться від прийняття й відкидання.
Практикуючі маха-йогу, споглядаючи єдиний самородний стан так, ніби він має три особливості, відхиляються від стану, позамежного зусиллю».
Тут аналізуються нижчі підходи різних рівнів тантр, заснованих на зовнішньому очищенні, трансформації, візуалізації, роботі з вітрами, причинах і наслідках. Говориться, що таким йогінам не вдається схопити серце Буття від самого початку й одразу увійти в позамежний стан. Зрозуміло, найкращі з них досягають цього, наприкінці своєї практики вони переходять до вищого погляду.
«Практикуючі ану-йогу, не розуміючи, що природний стан як він є — це основа основ усіх явищ живого й неживого Всесвіту, бачать простір і мудрість як причину і наслідок. Оскільки вони перебільшують існування причини і, навпаки, применшують існування наслідку, то їхні перешкоди зберігаються, доки не буде здобуто впевненість понад утвердженням і запереченням.
Таким чином, загалом є шість способів, якими хочуть здобути плід, яким нібито не володіють: спиратися на дві істини, застосовувати три чистоти, розділяти погляд і поведінку, застосовувати поведінку, яка вимагає прийняття й відкидання, споглядати три ступені, розглядати простір і мудрість як причину і наслідок.
Ум чистий і досконалий подібний до простору. У реальності природи Ума, подібній до простору, немає ні погляду для споглядання, ні обітниці для дотримання, ні здатності духовної дії для прагнення до неї, ні мудрості для розвитку, ні рівнів просвітлення для освоєння, ні шляху для проходження. Немає нічого того тонкого, ні подвійності для возз’єднання, немає жодного прямого вчення, окрім Ума чистого і досконалого».
Небезпека неправильного розуміння
Коли ви можете проаналізувати початкові ступені практики або погляду, тільки тоді ви можете оцінити і велич власного шляху. До цього, можливо, у вас не виникає такого розуміння. Такий потужний погляд може легко ввести в оману, наприклад, спрямувати в бік нігілізму. Ви завжди повинні пам’ятати, що є така небезпека. Тоді вчення, замість того щоб звільняти й рятувати, стає марою. Я в одному з текстів навіть знаходив поняття «мара вчення». Коли великий погляд падає в невеликий ум, то ум його неправильно розуміє. Якщо ми чуємо, що немає зусилля, немає обітниці, немає шляху, який треба проходити, то ми можемо подумати: «О, це мені дуже подобається! Адже ясно сказано, що це і є вищий шлях». У той час як йоги нижчих колісниць входитимуть у самадхі, ми за такого підходу сидітимемо на дивані й думатимемо: «Немає зусилля і немає шляху. Я — вищий йогін», залишаючись при цьому найзвичайнісінькими людьми.
Слід розуміти, що такі великі твердження говоряться в надії на нашу велику ясність. Вони передбачають, що всі нижчі шляхи нами вже пройдені й реалізовані. Вони мають на увазі велику зрілість у підтриманні споглядання та вміння перебувати на такому рівні споглядання, коли воно справді злилося з життям, тобто триває навіть уночі, коли самадхі не переривається (сахаджа), тому не потрібні зусилля, щоб його виконувати.
Як нам сприймати такі рядки? Нам потрібно вважати, що ці рядки стосуються найтоншої сутнісної частини нашого «Я», але вони не стосуються зовнішнього.
Погляд великої досконалості
«Оскільки Ум чистий і досконалий перебуває поза утвердженням і запереченням, жодне таємне вчення з ним не зрівняється. Таким є погляд великої досконалості — Ума чистого і досконалого».
Жодне таємне вчення не зрівняється з цим первісним станом. Щойно ви його відкриваєте, ви розумієте, що воно є найсокровеннішим, таємницею таємниць. У тантрах говориться: якщо у вас не перестала «текти слина», коли ви чуєте, що є вчення більш сокровенні, то це означає, що вам не вдалося зрозуміти точку зору цього позамисленнєвого стану. Якщо є якісь сокровенні вчення, то вони якраз і є цим самим Ясним Світлом. Тут учення як таке перестає бути вченням. Радше ми вже не потребуємо методів і вчення, а потребуємо прояснення й розуміння. Буває так, що ми роками чуємо одні й ті самі слова, але на п’ятнадцятий рік раптово розуміємо, про що ж ішлося, яка глибина стояла за цими рядками. Коли ми прояснюємо споконвічний природний стан, раптово нам стає ясно, про що говорили святі різних традицій. Усі неясності з ученнями, практиками й спогляданням зникають і бачаться ясно, як на долоні.
