Є п’ять розділів, п’ять янтр, п’ять частин у вченні.
Перше, що вивчається, — це янтра мудрості, тобто праджня-янтра, коли ми вчимося споглядати й розкривати природу Ума.
Друга янтра — це шакті-янтра, коли ми вчимося керувати внутрішньою енергією.
Своєю чергою, розділ мудрості поділяється на три лінії: лінію споглядання, лінію божественної гордості та лінію простору. Немає потреби якось розділяти ці лінії. Можна сказати, що це різні грані одного й того самого. Якщо ми розуміємо принцип однієї лінії, тоді й друга також відкривається нам. Проте це самодостатні, завершені розділи вчення.
Лінія споглядання навчає нас практики оголеного усвідомлення. Наприклад, коли ви виконуєте атма-вічару (самодослідження), сатіпаттхану (спостереження за діями тіла), це належить до практик лінії споглядання, коли ми відкриваємо своє усвідомлення, внутрішнього спостерігача. Лінія бхави — це практика божественної гордості, коли ви працюєте з власними відчуттями, плекаючи й розвиваючи їх. Нарешті, лінія простору — це практика з шамбхаві-мудрою. Це більш просунутий варіант.
Шлях божественної гордості — це більш розвинена практика. Ви зможете повноцінно практикувати її, якщо стали учнем і встановили належний зв’язок із Трьома Коштовностями.
Сьогодні ви отримаєте передачу в лінію божественної гордості. Але вам потрібно знати, що така передача набуде повноти авторизації лише тоді, коли ви станете учнем. Поки що ви можете просто взяти це до уваги як цікавий матеріал.
Зазвичай передача спочатку дається лише тим, хто вже є учнями. Ми завжди робимо на цьому особливий акцент, бо неможливо отримати повну користь від вчення, не будучи учнем. Лише якщо ми навчаємося належним чином, дотримуючись певного алгоритму навчання, ми справді можемо отримати максимальну користь від навчання.
Сутність бхави
У тантрах про бхаву говориться так:
«Духовна практика — це ніщо інше, як бхава. Бхава — сутність звільнення».
Слово «бхава» перекладається як світогляд, як кармічне бачення, переживання себе. Тобто це буття, яке визначає наш онтологічний статус, нашу самість.
Кожен із нас певним чином відчуває себе. І ви не відчуваєте себе твариною, голодним духом чи божеством. Ви відчуваєте себе саме людиною. Тобто людська бхава притаманна вам. Іншими словами, бхава — це світогляд себе як того, ким ти є. Шлях божественної гордості полягає у зміні цього світогляду, зміні власної самооцінки, самоідентифікації.
Наприклад, зараз ми маємо самооцінку, засновану на хибній ідеї «я — це тіло», «я — людина». І саме ця самооцінка є путами сансари. Шлях божественної гордості ґрунтується на тексті засновника Адвайта-веданти, Шрі Аді Шанкарачар’ї, що називається «Споглядання Брахмана» («Брахмачінтанам»).
Вчення Шанкарачар’ї
«Воістину я є Верховний Брахман, незнищенний, відомий як Васудева». Той, хто розмірковує так із певністю, стане вільним. Інший же залишиться в кайданах невігластва.
О розуме! Медитуй із переконанням: «Я воістину є Верховний Брахман, бо Моя сутність — чиста свідомість, і для Мене немає прив’язаностей, бо жодні зусилля не можуть обмежити Мене чи знищити Мене».
«Я є Брахман». Той, хто знає це, сам стає всім цим. Навіть боги не можуть заподіяти йому шкоди, бо він стає також і їхньою душею.
«Я є Абсолют». Той, хто живе з цією вірою безперервно, не вчинить поганого вчинку, і ні труднощі, ні погана карма не торкнуться його.
Той, хто хоча б на мить у медитації усвідомить себе як «Я є Брахман», знищить навіть свої тяжкі гріхи, так само як темрява розчиняється в променях сонця, що сходить.
Увесь текст «Споглядання Брахмана» є саме передачею такої божественної гордості.
Далі Шанкара говорить:
«Воістину я є Брахман, вічно вільний» — утвердись у цій істині. Якщо важко усвідомити це, тоді принаймні безперервно повторюй ці слова.
Про що ти думаєш, тим ти й стаєш. Тож відкинь свої сумніви й рішуче практикуй споглядання Істини.
Завдяки йозі медитації протягом одного місяця можна звільнитися навіть від тяжкого гріха. Той, хто безперервно практикує медитацію протягом одного року, набуває восьми надприродних сил. А той, хто постійно медитує впродовж усього свого життя, досягає звільнення навіть у цьому житті.
Досягнення звільнення в цьому житті — дуже рідкісне явище. Лише жменька святих досягає звільнення в цьому житті. Решта, на жаль, змушена приймати різні нові зумовлені народження. Дехто стає божественними духами в небесних світах, дехто стає людьми, дехто йде у вищі світи. Шанкара каже, що завдяки цій практиці навіть зумовлена людина може досягти звільнення протягом одного життя.
Я вважаю передачу лінії божественної гордості священним скарбом, і тому її потрібно сприймати як дуже глибоку практику та носити у своєму серці. Усе ваше подальше життя й садхана, що розгортатимуться під знаком практики божественної гордості, залежать від того, наскільки ви зможете реалізувати цю практику.
Шлях розвитку бхави
У зв’язку з цією практикою існує упадеша під назвою «Свабхава Упадеша Чінтамані», або «Шлях божественної гордості».
Бхава — це наша самооцінка, наше відчуття себе. Коли ми практикуємо шлях божественної гордості, ми повинні породити цю бхаву через передачу від духовного вчителя. Коли ми породжуємо цю бхаву, ми постійно її вирощуємо. Це подібно до того, як поливають паросток і плекають його, поки він росте.
Коли ця бхава зростає, вона має витіснити всі нечисті стани; вона має повністю змінити нашу самоідентифікацію. Ми повинні повністю утвердитися в баченні себе як божества й розчаруватися в баченні себе як людини.
Можна сказати, що наша віра в те, що ми є людиною, — це хибна віра. Вона ґрунтується на нашій кармі та на сліпій ідеї «я є це тіло». Ми повинні витіснити це старе переконання й прийняти нове: «Я є Абсолют», «Я є просвітлене божество». І цей світогляд має повністю наповнити нашу свідомість. Він має перевернути наші цінності, нашу самооцінку, наше бачення себе, наш статус, доки ми не будемо повністю в цьому переконані.
Що заважає нам вийти за межі власних обмежень, рамок у свідомості? Коли ми маємо ці рамки, ми не можемо вийти за межі власних обмежень. Це означає, що ми не можемо досягти звільнення, доки не змінимо свої уявлення про себе.
Світські аналогії та духовна практика
Наприклад, сьогодні існує багато курсів і тренінгів з особистісного зростання. І в них дуже ефективно використовують ідею про те, що людина має змінити свою самооцінку, своє бачення себе. Але це не нова ідея. Насправді цій ідеї багато тисяч років; вона описана в давніх текстах. Але у світській версії кажуть приблизно так: «Якщо ти хочеш заробляти багато грошей, тобі потрібно змінити свій менталітет. У тебе менталітет бідної людини, і тому ти не можеш заробляти багато грошей. Навіть якщо ти працюватимеш шістнадцять годин на день, ти не станеш багатим, доки не вийдеш за межі кармічного бачення бідної людини. Тобі потрібно змінити свій стан розуму».
І на таких тренінгах навчають, як приймати величну поставу, як повірити в себе через різні позитивні афірмації: «Я можу все!», «Я найкращий!», «Я переможець!», «Мені щастить!». Постійно налаштовуючи себе таким чином і займаючись таким самонавіюванням, вони мріють стати мільйонером або навіть мільярдером, розв’язати проблеми у стосунках з іншими людьми тощо. Це спрощений принцип тієї самої божественної гордості. Але нас не цікавлять такі самсарні досягнення. Прояв контролю над матеріальною шакті — це просто вторинне розквітання, яке проявляється саме собою, коли ви володієте сіддхами керування різними енергіями, оскільки матеріальні енергії є лише одним аспектом первісної енергії.
Нас більше цікавить справжня практика, яка дозволяє пережити повне ототожнення з Брахманом. Бхава означає, що в результаті практики ми переживаємо відчуття небувалої величі, витонченості, глибини, піднесення й священного. І це відчуття супроводжує нашу духовну практику.
Особливості лінії бхави
Лінії оголеного усвідомлення — це, загалом кажучи, лінія мудрості та ясності. У цьому немає відчуттів; тобто ви просто спостерігаєте цей світ як ілюзію і залишаєтеся усвідомленими.
Лінія бхави завжди пов’язана з енергією, з відчуттям власного «я». Бхава божественної гордості — це шлях, який дарує дуже велику радість і потужну емоційну трансформацію. Ви справді починаєте відчувати: «Так, я змінююся. Практика приносить плоди». І коли це відчуття наповнює нашу свідомість, ми можемо перебувати в дуже глибокому стані споглядання, не відволікаючись. Ми бачимо, що бич практиків — відволікання під час практики споглядання — більше нас не стосується, бо це відчуття настільки сильне, що його можна підтримувати в будь-якій ситуації.
Сказано, що великий досвід плекається через регулярне тренування. Спочатку виникає смак (раса), а потім він переростає у стійкий світогляд або відчуття світу (бхава). І коли бхава виплекана, вона переростає у великий досвід — махабхаву. Тобто великий досвід — це стан, у якому йогін безперервно занурений у дуже потужне переживання піднесення, трансцендентності та екстазу. Іншими словами, це стан, дуже близький до того стану, у якому перебували великі святі.
Якщо ви прочитаєте біографію Шрі Чайтаньї та деяких інших святих, то побачите, що вони постійно були занурені в дуже величний стан. Він був настільки потужним, що часом його навіть було важко контролювати, і тому деякі святі поводилися як божевільні. Це стан махабхави.
Нарешті, коли махабхава досягає своєї кульмінації, вона стає свабхавою, тобто первісною істинною природою. Коли йогін повністю переживає і занурюється в цю божественну гордість, він раптом виявляє, що цей стан завжди був йому притаманний, що він завжди був його первісною природою. І тоді відбувається те, що ми називаємо самовпізнаванням; приходить розуміння: «Виявляється, я завжди був безмежним, абсолютним, величним і священним. Однак мій зумовлений розум змушував мене відчувати себе дрібною, незначною, стражденною людською істотою».
У «Рудраямала-тантрі» сказано:
«Відкинувши всі інші переживання бхави, слід знайти прихисток у великому досвіді, махабхаві. Через бхаву досягаються звільнення і найвище щастя».
Природа переживання бхави
Як ще можна описати бхаву? Наприклад, якщо під час перегляду якогось піднесеного фільму, читання книги або слухання прекрасної музики ви маєте дуже глибоке переживання, то момент такого піднесення свідомості і є саме бхава.
У момент передачі вам дають техніку, і через деякий час, якщо ви виконуєте її правильно, у вас починає виникати такого роду відчуття. Через Гуру-йогу та шанування Трьох Коштовностей така бхава також виникає. Якщо в учня стабільні самаї, то така бхава обов’язково має виникнути.
І поступово ця бхава має зростати у вашій душі, доки не стане настільки звичною, що ви зможете дивитися на себе й на світ очима цієї бхави. З часом ця бхава почне витісняти ваше старе відчуття себе, ваше старе кармічне бачення, і ви перейдете до нового світогляду. Цей новий світогляд також називається девабхава, тобто божественне відчуття себе.
Природний стан, про який ми говоримо, є нічим іншим, як бхавою. Бхава — це сутність природного стану.
Як ви знаєте, сахаджа, природний стан, є центральним у Лая-йозі. Тобто під цим ми розуміємо нашу первісну природу, наш безмежний потенціал. І природний стан часто описують так: «він подібний до величезної гори», або «він подібний до тисяч золотих левів», або «він подібний до океану». Звичайно, це лише метафори, але вони дають нам певне відчуття, переживання, бхаву. І якщо ми налаштуємося на це переживання, то зможемо зрозуміти, про що йдеться.
Передача й розвиток бхави
У прямому введенні в природний стан учитель передає цей світогляд учневі. Гуру-йога — це налаштування на світогляд учителя, оскільки він завжди перебуває в такому стані махабхави. Тому завдяки Гуру-йозі ви зможете легко увійти в таку присутність. Коли бхава стає стабільною, ви можете викликати її самостійно, бо вона вже стала вашим внутрішнім станом.
Що таке віра? Віра — це налаштування на цю бхаву. Наприклад, є людина, яка має сумніви й розгубленість у духовній практиці. Досвідченіший монах може сказати їй: «У тебе просто немає віри. Насправді це дуже проста річ. Якщо в тебе є якісь труднощі, то ти просто пропустив щось важливе. У тебе немає віри. Але якщо в тебе є віра, тоді все стає на свої місця, усе стає легким і благословенним».
Що таке віра? Це налаштування на абсолютну бхаву. Якщо у вас є таке налаштування, то ви постійно перебуваєте в стані єдності з цим Вищим Джерелом. Ви ніде не можете його втратити. Це як маяк або промінь, який постійно веде вас. Це навіть не залежить від технічних практик, від того, наскільки добре ви знаєте теорію чи доктрину. Це просто ваш стан відкритості в серці, ваш інтуїтивний розум, спрямований до цього найтоншого світогляду, коли ви вже ніколи його не втрачаєте.
Тому в розумінні ануттара-тантри щиро й глибоко віруюча людина — це та, хто постійно налаштований на такий світогляд, на цю бхаву. Вона постійно налаштована на Вищий Джерело, і таке налаштування дає їй величезний заряд позитивної енергії. Але якщо таке налаштування руйнується, зв’язок із Вищим Джерелом також зникає. Людина втрачає віру, і тому всі її практики стають чимось фрагментарним, усі її знання стають ментальними. Вони не дають їй справжнього переживання.
Мета всіх духовних практик і видів йоги — сахаджа-самадхі. Це односпрямоване занурення в таку бхаву, коли йогін безперервно занурений у Вищий Джерело. Коли він настільки занурений у нього, що часом уже не може сказати: «Чи я занурений у нього, чи воно занурене в мене», коли він більше не відрізняє себе від Вищого Джерела, від Абсолюту.
Духовна практика без виникнення бхави подібна до спроби зігрітися біля купи сухих гілок, коли немає вогню, або до спроби плавати в річці, у якій немає води. Це щось поверхове, технічне й неживе.
«Бхава передається від майстра до учня так само, як полум’я однієї свічки передається іншій. У цьому сенс Гуру-йоги. Розум учня, резонансно налаштовуючись на частоту свідомості вчителя, поступово утверджується в нових вібраціях. Тому розгортання бхави — це Гуру-йога, а Гуру-йога — це налаштування на бхаву».
Досвід божественної гордості
Як переживається смак, первинне відчуття божественної гордості? Воно переживається як відчуття себе просвітленим божеством, як піднесення й велич, як відчуття «Я є Вища Сутність», як подив перед великою таємницею нескінченності, простору й часу, як всеохопне захоплення й екстаз, як відчуття великої сили, могутності й непохитності.
Коли в нас виникло первинне відчуття, ми потім постійно працюємо з ним, щоб продовжувати його поглиблювати. Ця практика називається «самопоклоніння». Це означає, що наше індивідуальне «Я» постійно налаштоване на Вище «Я». Самопоклоніння не означає, що ми звеличуємо нашу нижчу, егоїстичну частину, бо це було б, щонайменше, просто нерозумно. Самопоклоніння означає, що ми постійно налаштовуємося на наше абсолютне, вище «Я», внаслідок чого наше відносне, хибне «Я» (ахамкара) стає повністю підпорядкованим вищому «Я». І в такому самопоклонінні розум очищується, а нечисті бхави, зумовлені минулою кармою, витісняються єдиною бхавою Верховного Джерела. Коли у вас більше немає жодних нечистих світоглядів, а є лише найтрансцендентніше й найпіднесеніше відчуття, тоді можна сказати, що очищення свідомості відбулося. Що б ви не бачили в такому стані, ви завжди сприймаєте це в дуже піднесеному баченні.
Це не означає, що у вас є прив’язаність до саттви, тобто до певних уявлень про позитивний аспект реальності. Навіть коли ви стикаєтеся з якимись негативними аспектами реальності, з погляду божественної гордості ви сприймаєте їх як піднесені. Навіть якщо ви сприймаєте щось нечисте, низьке, принизливе, огидне чи зле, з погляду божественної гордості ви все одно сприймаєте це як чисте й священне. Іншими словами, усе, на що ви спрямовуєте свій погляд, є абсолютним і священним, якщо ви дивитеся очима божественної гордості.
Практичне застосування
«Слід розглядати свої думки, мовлення й дії як спонтанний, природний прояв бхави; увесь світ, усі звуки й образи слід розглядати як прояв і гру бхави. У будь-якій ситуації слід відчувати себе каналом і носієм бхави та проявляти її таємно або відкрито».
Проявляти її таємно означає утримувати її всередині й не демонструвати. Проявляти її відкрито означає показувати її тоді, коли це необхідно. Коли ви практикуєте шлях божественної гордості, це не означає, що ви маєте зображати із себе горду людину.
Одного разу я передавав учення монахам. Через деякий час я побачив одного монаха з дуже гордовитим виглядом: здавалося, він ширяє над усіма іншими й дивиться на них згори.
Практика божественної гордості не передбачає, що ми маємо стати гордими. Це ваші внутрішні відчуття, пов’язані з найтоншими частинами вашої свідомості, тоді як зовні ви можете поводитися цілком смиренно, жодним чином цього не показуючи. Тобто немає потреби, щоб інші це бачили. Однак ви можете проявляти це, коли це необхідно.
Гнучкість у прояві бхави
«Як тренуватися в гнучкості прояву бхави.
Іноді слід приховувати бхаву, спрямовуючи її всередину, і, ніби граючись, зображати звичайну мирську людину, дурня або вченого.
Іноді її слід проявляти відкрито й прямо.
Іноді її слід проявляти частково, залежно від умов, тоді як решту приховувати».
Коли ваша бхава посилюється, ваше кармічне бачення змінюється. Тоді ви почуваєтеся як слон, що увійшов до мурашника; тобто ваш внутрішній стан настільки сильно відрізняється від звичайного стану інших, що якщо ви почнете його відкривати, це може викликати в них розгубленість, і ви навіть можете приголомшити їх силою своєї бхави, оскільки перебуваєте в зовсім іншому шарі свідомості. Тому ви поводитеся гармонійно, щоб без потреби не показувати цей стан. Тобто ви тренуєтеся в практиці гнучкості, у практиці гри, ніби ви актор, який виконує свою роль у цій виставі.
Змішування бхави з різними діями
«Як змішувати бхаву й поглиблювати гнучкість.
Іноді, зберігаючи бхаву, слід виконувати позитивні, нейтральні, а також такі дії тіла, мовлення й розуму, які не вважаються сприятливими (чистими), і практикувати утримання та гнучкість у бхаві, дотримуючись чистого бачення всього в безкінечних ситуаціях».
Слід поєднувати бхаву з усіма позитивними діями, такими як поклони, читання мантр, технічні форми практики, бхаджани та накопичення заслуг. Потім навчіться поєднувати бхаву з нейтральними діями, такими як ходьба, приготування їжі, задоволення потреб тіла та все інше, що вважається мирським або звичайним. Проте ви повинні підтримувати цей стан. Нарешті, слід помічати ті моменти, коли контроль слабшає і нижча природа проривається назовні, тобто коли проявляються ваші нечисті аспекти. Наприклад, іноді у вас виникає гнів, іноді хіть, іноді заздрість, іноді жадібність. І навіть у такі моменти, коли клеші стають активними, слід підтримувати божественну гордість, щоб злити її з усіма проявами тіла, мови й розуму.
Іноді сіддхи здійснюють так звані гнівні дії, проявляючи себе у формі гнівного божества. Наприклад, вони йдуть на кладовище або в гори, щоб підкорити там духів, нелюдських істот або демонів. Іноді сіддхи допускають гнів або виконують певні інші дії, спрямовані на підкорення демонів, проявляючи себе у формі гнівного божества. Їхня божественна гордість може поєднуватися не лише з мирними й нейтральними діями, а навіть із гнівними. Однак звичайним людям не рекомендується цього робити, бо підкорення нечистих духів і демонів доступне лише тим, хто принаймні реалізував стадію сахаджа-самадхі.
Наприклад, Падмасамбхава підкорив демонів Тибету. Він зв’язав їх клятвами не шкодити людям, не накопичувати поганих учинків, служити Дхармі та допомагати практикам.
Часто, щоб підвищити рівень свого споглядання або божественної гордості, сіддхи йдуть у гори, на кладовища або в місця сили, де вплив духів сильний. Вони закликають цих духів, вступають із ними в протистояння і підкоряють їх силою своєї бхави. Тобто силою своєї свідомості сіддхи змушують цих духів відступити, пригнічують їх і зв’язують клятвами або обітницями не шкодити живим істотам, вступити на шлях служіння Дхармі, шлях ненасильства тощо. Вважається, що якщо такі духи дають клятви й обіцянки, то, на відміну від людей, вони не можуть їх порушити.
Однак спершу нам слід утвердитися в практиці божественної гордості в позитивних і нейтральних діях та вчинках. Якщо ми спробуємо підкорювати нелюдських істот, не маючи сахаджа-самадхі, то не накопичимо для себе нічого, крім перешкод, і зрештою самі цьому не зрадіємо.
Одного разу після лекції в Москві до мене підійшов молодий чоловік приблизно двадцяти років і розповів, що він їздив до Індії й отримав там посвяту. Його батько — відомий санскритолог і фахівець із релігієзнавства. Проживши деякий час в ашрамі свого Гуру, цей молодий чоловік отримав від нього передачу в практику гнівних божеств. Наслідуючи авадхутів, він потім оселився на кладовищі, щоб посилити свою практику. Багато авадхутів виконують практику на кладовищах, щоб розвинути зречення, бачення непостійності тощо. Дехто практикує там із метою закликати різних духів і підкорити їх. Кладовища — дуже потужні місця.
Цей практик пробув на кладовищі близько трьох днів. У нього було багато містичних переживань, але все ж через три дні він утік звідти, бо його свідомість не змогла впоратися з цими переживаннями. Вони справили на нього таке сильне враження, що в нього виник страх перед практикою. Це наочний приклад того, як іноді ми сильно переоцінюємо свої сили.
На вищих стадіях учення існують практики, у яких монахам справді приписується виконувати садхани в місцях сили або подорожувати до певних місць. Однак передбачається, що свідомість практика на той час уже повністю досягла найвищої досконалості.
Відхилення та помилки в практиці
«Як розпізнати відхилення та помилки
Основні відхилення та помилки такі:
відволікання і втрата бхави — означає втрату налаштованості на бхаву через метушню, думки та справи;
брак старанності — означає не зосереджуватися на налаштуванні на бхаву;
слабка віра — означає мати сумніви щодо визвольної сили бхави Великого Джерела;
притупленість — означає, що бхава неясна, тьмяна й не дає натхнення;
збудження й тривога — означає, що на тлі бхави виникає багато думок, які не самозвільняються;
надмірне зусилля — означає штучно вигадувати бхаву своїм розумом замість того, щоб налаштовуватися на неї;
слабке зусилля (його брак) — означає не докладати легкого зусилля для підтримання налаштування на бхаву;
докладання зусилля на стадії, коли його слід полишити, нездатність відпустити себе — означає, що зусилля заважає учневі на стадії самовіддачі, якщо він не полишає концепцію медитації та концепцію «я»;
захоплення блаженством, ясністю або порожнечею означає, що учень занурюється в тимчасові переживання замість того, щоб розпізнати справжню просвітлену природу бхави Верховного Джерела».
Якщо ви стаєте майстром, то дуже ясно знаєте всі відхилення й помилки, які можуть виникнути, і всіляко намагаєтеся їх уникати.
«Про те, чого не слід робити:
плутати бхаву зі звичайною мирською гордістю й поводитися зарозуміло;
повністю проявляти бхаву перед тим, хто не є належною посудиною;
змагатися з рівними, намагаючись справити на них враження;
приховувати бхаву від учнів, які її потребують;
підкорювати тих, хто сильніший, намагаючись їх здолати;
вихвалятися перед тими, хто вищий, намагаючись привернути їхню увагу».
Поглиблення практики для йогінів найвищої кваліфікації
Коли ваша божественна гордість і споглядання набирають сили, у вас з’являється дорогоцінна можливість поглибити свою практику, дотримуючись настанов для йогіна найвищої кваліфікації. Наприклад, існують способи поглиблення бхави божественної гордості, коли йогін досягає високої стадії.
Бхава споглядається тоді, коли п’ять отрут (п’ять затьмарень або п’ять клеш) використовуються як шлях.
Використання п’яти отрут означає, що ви сублімуєте клеші, практикуючи бхаву. Бхава поглиблюється через практику породження великого вітру. Бхава на стадії єдиного смаку поглиблюється в практиці поведінки собаки-свині, характерній для махасіддхів.
Через принципи «мати годує сина» бхава поглиблюється. Усе це — езотеричні способи поглиблення природного споглядання, властивого махасіддхам.
Через єднання з блаженством, що виникає в тілі, бхава поглиблюється. Через поєднання бхави зі спогляданням п’яти елементів досягається майстерність над елементами.
Через медитацію на внутрішнє світло й звук, згідно з ученням і настановами Гуру, бхава поглиблюється.
Підтримання чистого бачення
Якщо ви хочете просуватися в породженні божественної гордості, то вам слід уникати породження будь-якого відчуття гріховності, нечистоти чи сумніву в собі, всіляко виключаючи ці почуття навіть на тонкому рівні. Тобто в глибині нашої душі ми маємо завжди медитувати на власну досконалість. Якщо ви породжуєте відчуття нечистоти, гріховності або самоприниження, це означає, що ви вступаєте в суперечність із тим, що плекаєте. Це не означає, що ви не можете критично аналізувати себе у відносному сенсі: свій розум, свою енергію, перебіг своєї практики та якості свого характеру. Але в глибині душі ви ніколи не підтримуєте цей бік; тобто в глибині душі ви завжди зберігаєте відчуття «я є Абсолют», бо розрізняєте свій абсолютний бік і свій відносний.
Ви ніколи не породжуєте в собі почуття провини, нечистоти чи гріховності. Ви також намагаєтеся не породжувати відчуття нечистоти й відрази до будь-яких явищ у всесвіті. Натомість ви намагаєтеся розпізнавати їхній прояв як прояв бхави, божественної гордості. Ви також уникаєте породження нечистого бачення щодо практики, братів і сестер по Дгармі, учителя чи святих, оскільки це є корінним падінням.
Щодо затьмарених станів, перешкод, мирських бажань і всього іншого ви уникаєте породження нечистого бачення. Це не означає, що ви це заохочуєте. Нічого подібного. Однак якщо виникають перешкоди й нечисті стани, ви не впадаєте у зневіру, гріховність, розгубленість чи самобичування. Ви й далі зберігаєте божественну гордість і розумієте, що деякі затьмарені ділянки вашого «я» все ж є частинами цієї божественної гордості; ви просто ще не досягли їх. Оскільки ваша божественна гордість у цей час зберігається, ви можете взяти їх під контроль і очистити.
Тобто в будь-якій ситуації ви зберігаєте стійкість у підтриманні божественної гордості. Наприклад, у вас можуть виникати певні перешкоди, страждання чи емоції, але ви не впадаєте через них у розгубленість; натомість ви поєднуєте їх із принципом божественної гордості, думаючи: «Усе, що виникає, приносить користь моїй практиці». Такі випробування справді допомагають поглибити вашу практику.
