Сором за вчинені діяння або промови щодо інших або щодо себе іменується Тримачем тризуба — 40 шилою.
З одного боку, сором є путом (обмеженням), яке тримає душу (ладжа). З іншого боку, він є частиною шили. У якому випадку шила щодо сорому має виконуватися, а в якому це стає обмеженням (ладжа)?
Запитання: Може, як каяття це звільняє, а якщо як его, маленька бідолашка, то це пута.
Як щось, як фіксована шаблонна ідея, самскара, зумовлена соціумом, вихованням. Правильно.
Запитання: Гуруджі, але ж каяття воно теж ніби походить із нерозуміння чистоти всього, тому воно ніби теж певна омана, ні?
Залежно від того, який рівень усвідомленості під час каяття і яка мотивація. Наприклад, каяття — це вже наслідок, а що передує каяттю?
Відповідь із залу: Почуття провини.
Так, каяттю передує почуття провини. Звідки з’являється почуття провини? Воно ж не з’являється просто так, воно з’являється за фактом чогось.
Відповідь із залу: Вчинок, який трактований як нечистий.
А ще?
Відповідь із залу: Буддхі, ніби совість, учинки всупереч своїй совісті.
Учинки всупереч своїй совісті, а до чого вони приводять? Що означає всупереч своїй совісті?
Відповідь із залу: Порушення обітниці.
Припустімо, мирська людина, вона обітниць не приймає, а теж іноді кається в чомусь. Затьмарення — цьому завжди передує затьмарення, і ми відчуваємо, що морок у душі з’явився. Коли каяття виконується з ясності, усвідомлення, коли ми бачимо, що з’явився морок у душі, тоді зароджується розуміння, що так робити не треба було, навіть перебуваючи в погляді адвайти. Такий сором заохочується шилою в «Чандра-джняна-агамі» — одній із 64 шил.
Навпаки, сором як ладжа, як форма обмежувальної свідомості, що скукожує розум через зашореність шаблонами та фіксованими ідеями, такий сором слід відкинути, він є перешкодою на шляху звільнення. Наприклад, реально жодного затьмарення не відбувається і не повинно відбуватися, але розум, що перебуває в шаблонах, чомусь усе одно затьмарюється.
Припустімо, вам треба виступати перед великою аудиторією, ви затискаєте свою свідомість, скукожуєтеся, не можете проявити свою шакті, виступити, і в результаті вам незручно й соромно, і ви в затьмареному стані залишаєте аудиторію. Взагалі не було причини, адже нічого такого. Але его чомусь стиснулося, его почало рефлексувати: «Як я виглядатиму?», потім увімкнулася хріна: «я не зможу, я не вмілий», і так далі. Треба розрізняти, коли сором необхідний для очищення затьмарення, що виникло, і коли він є обмеженням.
Відкидання упередженості щодо ворога або навіть щодо власного сина іменується 41 арджава-шилою.
Упередженість означає, наприклад, ворога ненавидіти, а до того, хто подобається, — бути прихильним. У відносному світі, звісно, є друзі й вороги, але в сутнісній свідомості садху займає рівну позицію усвідомлення, і його упередженість поширюється тільки на Бога. Це не упередженість, а відданість. Упередженість завжди пов’язана з прив’язаністю, прив’язаність завжди упереджена, і вона може бути або зі знаком плюс, або зі знаком мінус. До ворогів упереджена зі знаком мінус, до друзів — зі знаком плюс — це різні форми прив’язаності. Коли є прив’язаність, то тонкий шар усвідомлення вже не слухається, а душа діє на основі прив’язаності. Садху ж діє виходячи з дхарми, а дхарма — це розуміння того, як діяти ясно на основі божественної волі, на основі усвідомлення Бога, як діяти правильно з позиції дхарми, а не прив’язаності.
Віра в агами й нігами та в промови Гуру іменується 42 шраддха-шилою.
Не залишення дхарми, навіть якщо досягнення далеко, називається 43 дхріті-шилою.
Не відчування злоби щодо ворогів іменується 44 кшама-шилою.
Ми повинні бути дуже уважними, щоб проживати своє життя так, щоб накопичувалися саттвічні піднесені бхави, переживання, щоб наша дів’я-бхава розквітала з роками, і в жодному разі на шляху садху, на шляху чернецтва не можна знаходити собі ворогів — це найгірше, що можна зробити в чернецтві. Не можна зароджувати нечисте бачення, оскільки в несвідомому розумі починають відбиватися самскари й відбуваються затьмарення. Не можна знаходити фіксацію розуму на нечистих речах, на затьмарювальних речах.
Ви маєте перебувати в дів’я-бхаві — це означає чистий, піднесений, саттвічний стан відданості, любові до Бога, що супроводжується ясною, споглядальною присутністю, так, щоб коли ви зазирнули в себе, всередині вас не було нічого, що вас би затьмарило, що викликало б затуманення, скукожування, гнів. Щоб ви освітили ліхтариком свого розуму палац внутрішнього усвідомлення і не знайшли там навіть цятки бруду, щоб нічого не залишилося нечистого, що могло б вас збентежити, налякати, ввести в сором, ввести в замішання, щоб усе було тотально очищено. Усе це міститься в нашому несвідомому розумі.
Сім здібностей розуму згідно з В’ясою
Розум, згідно з В’ясою, має сім здібностей, і перша здібність — це шакті:
Шакті — це здатність бути і ставати, це здатність, необхідна для виконання завдань і досягнення будь-яких цілей. Шакті — це ключова сила розуму, яка запліднює або посилює всі інші сили. Шакті, наприклад, — це переконаність розуму, що в нас вистачить сили або здатності виконати щось. Це здатність бути або ставати ким-небудь. Наприклад, коли ми віримо: «Я здатний стати санньясі, я здатний стати монахом», і щось робимо — це певний потенціал. Наприклад, собака не має такої шакті, вона не вірить у здатність стати людиною, практикувати.
Друга сила — це чешта:
Чешта — це цілеспрямований рух. Чешта — сила розуму, яка приводить у рух тонкі образи, даючи імпульси до їхнього проявлення. Свідомість є тонкими образами, але ще треба дати їм можливість проявитися; якщо не дати їм проявитися, вони так і залишаться, і ось є така сила розуму.
Третя сила — дживана:
Дживана підтримує минуле живим у формі самскар. Дживана — це здатність підтримувати в собі життєву силу, підтримувати прану й організм живим, зокрема оживляти васани, оживляти самскари.
Четверта сила — паринама:
Це здатність забезпечувати зміни під час переходу з одного стану в інший, що робить розум пластичним, тому відбувається реінкарнація. Розум перебуває в трансформації, тому душа була людиною, але в наступному житті, покинувши фізичне тіло, вже не будучи пов’язаною кармами цього світу й цього тіла, може трансформуватися, наприклад, в ілюзорне тіло Даттатреї. Може трансформуватися, або, якщо це затьмарений розум, наприклад, трансформуватися в тіло тварини, у тонке астральне тіло.
Ніродха — це здатність зупиняти, припиняти метання з одного стану в інший.
Наступна сила, шоста, називається самскара.
Здатність зберігати тонкі образи, копії наших дій, або взагалі будь-яку інформацію, яку розум бере звідусіль, як ззовні через органи чуття, так і в тонкому тілі у сновидіннях. Розум завжди зберігає тонкі копії наших слів, наших думок і наших дій.
Важливість тонких копій дій
Святі й божественні істоти кажуть, що важливі не стільки самі дії, скільки ці тонкі копії, і тонкі копії, що зберігають наші дії, забарвлюються нашою бхавою, у якій ми перебуваємо, тією інтерпретацією, яку ми даємо нашим діям. Одна й та сама дія може бути інтерпретована по-різному і дати різні копії, і саме на основі наших копій у несвідомому розумі накопичується карма й виноситься рішення про наступне народження.
Наприклад, зробивши одну й ту саму дію, копії можуть бути різні, і самскари відповідно можуть бути різні. Наприклад, ви пішли в храм простягатися, але настрій у вас не дуже, у душі ви з кимось подумки сваритеся, і ви не можете заспокоїти розум, і ви пішли простягатися, тіло робить простирання перед Даттатреєю, але розум в образливому стані, яка копія пішла? Дія закінчилася, ви вийшли з храму, ваш розум отримав копію, що це за копія? Чи була накопичена заслуга? Була суміш, затьмарення і заслуги, тілесна копія простирання перед святим зображенням безсумнівно — це заслуга, піднесення свідомості, але вона була повністю заблокована умонастроєм розуму, тому копія заслуги із затьмаренням, результат, що суперечить сам собі.
Інша людина увійшла, зробила простирання в храмі, її розум був чистий, порожній і ясний, вона по-справжньому виконувала мантру, виконувала дхьянам на Даттатрею, вона робила як належить преображення, медитуючи, глибоко занурюючись у ключові точки; коли вона побачила Даттатрею — це стало кульмінацією, розкриттям свідомості, вона відчула екстаз на секунду.
Заради цієї копії, яка пішла в ум, він і робив усе це, і копія була відправлена, насичена дів’я-бхавою та саттвічною дією, і щодня, щосекунди, щогодини й щохвилини такі копії йдуть і йдуть у наш ум. Наш несвідомий ум подібний до такого жорсткого диска, який усе записує, як кажуть зараз: «Усі пишуть». Системи охорони, що встановлюють відеокамери, пишуть цілодобово все, що відбувається в супермаркетах, у громадських місцях і на вулицях. Так само роль такої відеокамери відіграє наш ум і його здатність створювати копії та записувати.
Тантрійський принцип трансформації
Важлива не стільки дія, скільки пам’ять, інтерпретація. Наприклад, є святі, які поклонялися Шиві фекаліями, виконуючи тантрійські практики преображення, наприклад Трилінга Свамі. З погляду звичайної людини — це ніби образа, бо копії ж ідуть похмурі в ум, яке ж це поклоніння — поклоніння має підносити душу. З погляду Трилінга Свамі — це було найсвятіше поклоніння, бо в його баченні фекалії були золотом або нектаром, чистим, оскільки його ум, перебуваючи в чистому баченні, освітлював і преображав це.
Виходить так, самі дії ніби затьмарені, а копії йдуть святі — на цьому побудований тантрійський принцип трансформації, коли клеші стають мудрістю. Коли навіть отрути нечистої субстанції використовуються під час поклоніння, а в ум ідуть чисті копії. Усе це здатність ума, звана самскарою.
Ми повинні жити так, щоб здійснювати правильні чисті дії, які давали б добрі копії, самскари в умі, і при цьому ще так інтерпретувати наші дії, щоб наші дії теж були чистими, і завдяки цьому самскари, які відкладаються, — тільки чисті. З часом, коли самскари відкладаються роками, вони стають потужною силою, що штовхає душу у вищі світи.
Наприклад, ви двадцять років робите упасану — це дуже потужний набір самскар ви створюєте. Ви повністю переформатовуєте себе, своє життя, своє тонке тіло і долю — це потужна сила, яка встановлює нездоланний зв’язок із богами, вищими вимірами. Просто, коли ви співаєте, робите простягання, дивитеся на божеств, ум це фіксує — це означає так само, як відеокамера, переглянути ваші дії — там боги, боги, упасана, упасана. Якщо ви ще виконуєте вісім стадій тантрійської упасани, візуалізації, зароджуєте відданість, споглядання, преображення — це ще тонші копії, мотивації, інтерпретації. Усе це самскара — сила ума.
Нарешті є дхарма — це сила природного спонукання ума до звільнення, притягання до Атмана, служіння Богові. Це природна сила, яка присутня, але яку ми повинні посилювати.
Не виявлення бажання навіть в умі до насолод іменується 45 бхогасактич’юті-шилою.
Не висловлення навіть в умі бажання до насолод, чому? Тому що, коли ми здійснюємо дії тіла, мовлення або думки — ці копії все одно йдуть. Копії, відбитки йдуть під час дій тіла, під час дій мовлення і під час дій ума. Практично для свідомості неважливо, була дія тілом чи дія умом. Лікарі, неврологи, ті, хто займається проблемами мозку, кажуть, що мозку загалом однаково, чи була дія здійснена фізично, чи віртуально — нейронні мережі, нейронні ланцюги задіюються ті самі. Хоча буває, дія може інтерпретуватися яскравіше під час здійснення дій тіла, але загалом усе визначається тими копіями, відбитками, які йдуть у підсвідомий і несвідомий ум.
Дев’ять самозвільнень
Саме тому ми говоримо, що треба опанувати дев’ять самозвільнень. Хтось може сказати, що таке дев’ять самозвільнень з погляду цієї теорії?
Відповідь із залу: З погляду цієї теорії, три дії тіла, три дії мовлення і три дії ума. Відповідно три — це саттвічні, раджасичні, тамасичні.
Усього дев’ять, а потім? Отже, сутність цього вчення полягає в тому, щоб поєднати споглядальну присутність і дів’я-бхаву з усіма діями. Коли ми поєднуємо, то що б ми не робили тілом, мовою й умом, у несвідомий ум що йде, які копії — споглядальні, чисті. Коли ми навчилися поєднувати з усіма дев’ятьма діями споглядальну присутність — це означає, що б ми не робили тілом, мовою й умом, завжди наші дії завжди створюють споглядальні відбитки, чисті відбитки, вони завжди приводять до чистого, правильного результату, якщо ми досконало опанували дев’ять самозвільнень. Ми більше не можемо здійснити нічого такого, що нас затьмарило б. Ознака того, що ви досконало опанували дев’ять самозвільнень, — кожна ваша дія сакральна, освітлена, вона як ритуал, як підношення Богові. Вона завжди чиста, вона сакралізує й освітлює, ви не можете зробити нічого неправильного навіть уві сні, у думках, словах чи діях. Тамасичні дії, раджасичні або саттвічні — усі вони освітлені, сакральні, ігрові, порожнинні, самозвільнені, нероздільні з природним станом. Але поки ми не досягли такого, дуже важливо триматися правильних дій, щоб створювати лише правильні копії й не накопичувати поганих.
Стійке відкидання гордості в діях і промовах іменується 46 дхі-шилою.
Отже, стійке відкидання гордості, що воно передбачає? Стан смирення і подальшу самовіддачу Богові, оскільки гордість — це прояв поваги до того, до чого не треба проявляти повагу. Наприклад, прояв надмірної поваги до свого ума, до свого его, до своїх шаблонів та ідей. Висловлення поваги до таких речей автоматично припиняє здатність до самовіддачі. Проявляючи повагу, ми щось збільшуємо, ми його посилюємо, і ті, хто ступили на шлях звільнення, але при цьому носять горду маску, суперечать самі собі. Вони прагнуть звільнитися від карми, але при цьому пишаються своєю кармою — чи не безглуздо це. Вони хочуть це викинути з себе, але при цьому вони пишаються й хочуть залишити це при собі. Це подібно до того, якби ви хотіли сходити до туалету, але водночас хотіли все це залишити при собі одночасно, і ви пишаєтеся цим. Тут треба якось визначатися — ви хочете це залишити чи ви хочете це викинути, або ви хочете цим пишатися — ось що таке гордість. У гордості немає нічого доброго, якщо вона не очищена.
Є розряд божественної гордості, ще називають спрямованістю до божественної величі, описаний у тантрах і важливий у деяких тантрійських садханах, трансформації, наприклад у преображенні. Але це зовсім інше, тут ми не пишаємося вмістом своєї карми, плутати божественну гордість і мирську — це фатальна помилка, якої ніколи не можна робити. Тут ми пишаємося величчю Даттатреї, налаштовуючись на нього в стані преображення, його чистими якостями — це не стосується наших карм.
Відкидання інших помислів про предмети, окрім Шиви, іменується 47 дама-шилою.
Отже, садху відкидає інші помисли, окрім Шиви, — це ознака мудрого, досвідченого садху. Як він відкидає? Є уявлення про те, що святий відкидає інші помисли через припинення думок, припинення розмов і контроль ума — таке уявлення відповідає початковому, через безмовність, наприклад, через мауну або через непідтримання розмов поза дхармою. Таке є, і таке на початковій стадії особливо важливе — не пустословити, контролювати ум, відхиляти мирські об’єкти роздумів і замість усього цього спрямовувати ум на Шиву. Наприклад, вам хочеться поговорити про якісь мирські речі, у цей час садху всередині вас має спрацювати, дати команду: «Хочеться подумати про інші мирські речі — думай про Шиву, думай про Брахмана, думай про Бога». Принаймні спрямувати ум на святий, священний об’єкт.
На вищому рівні розмірковування про Шиву перестає бути розмірковуванням типу аналізу, уявлення, і стає природним станом усвідомленості, який задіює найтонший шар ума. При цьому на відносному рівні, що б не проявлялося в мові, у думках, перестає мати значення, оскільки найтонший шар ума активується надзвичайно сильно, насичується вашою увагою і пробуджується. Тоді завжди думати про Шиву вже виглядає по-іншому. Це не розмірковування про писання, що викладають якості Шиви, це не розмірковування про його образ, атрибути, наприклад змію на шиї, синє горло, тризуб, хоча це добре для інших шарів ума на початковій стадії, але йдеться про інше, і це не концепції.
Завжди розмірковувати про Шиву означає перебувати в оголеному усвідомленні, у природному стані, неконцептуальній усвідомленості й прямо сприймати недвоїстий простір природи Ума — це називається сахаджа-ніштха — утвердженість у нідідг’ясані, у природному стані Брахмана. Коли думки, слова не приймаються, не відкидаються, а ум йогіна перебуває в безвибірковому, вічно юному, живому усвідомленні й розкритий, подібний до неба, він сприймає дів’я-бхаву зі стану шуньї, а думки, слова, образи — що з ними відбувається? Так, вони природним чином розчиняються завдяки такому перебуванню.
Неприйняття чужих речей, окрім тих, яких бракує для практики дхарми, іменується 48 астея-шилою.
Це стосується особливо санньясі.
Перебування в задоволеності речами, які приходять самі собою, і не прагнення до відсутніх речей називається 49 самтушті-шилою.
Це більше стосується санньясі, але також і карма-санньясі. Коли людина стає карма-санньясі, вона має обмежувати свої мирські бажання й потреби. Не бажати більшого, ніж потрібно для служіння дхармі, для садхани, і цього достатньо.
Пам’ятання про ім’я і форму Парамешвари іменується 50 шилою, що дає звільнення за життя.
Ця шила — це практика йоги ілюзорного тіла. Пам’ятання про ім’я і форму — це шлях преображення. Це дуже глибокий шлях, і з часом ви будете дедалі більше відкривати різні грані практики ілюзорного тіла. Це пам’ятання має проникнути в канали, у чакри, в ум, у несвідомий ум і трансформувати його. Йогін має повністю упевнитися, що його ум подібний до ума обраного божества, що його тіло — це тіло обраного божества, і що його мова — це мантра обраного божества.
Йога ілюзорного тіла здебільшого складається з двох стадій — це стадія творення ілюзорного тіла і стадія розчинення. Але якщо брати більше проміжних стадій, то це:
Срішті-крама (стадія створення), коли ми преображаємося в ілюзорне тіло.
Стхіті-крама — стадія підтримання, коли, медитуючи на ключові точки, ми його закріплюємо й утверджуємося в ньому.
Лайя-крама — коли ми моделюємо процес розчинення вітрів у центральному каналі та процеси виникнення трьох гун: білого сяйва, червоного наростання і чорного майже досягнення, а потім прабхасвари (чистого світла). Ми повністю уявляємо, як наше ілюзорне тіло й фізичне тіло розчиняються в сяйві чистого світла. Ми моделюємо ці процеси, які переживаються щоночі перед сном або особливо сильно в момент смерті. Ми моделюємо, як наш ум, вітри входять у сушумну, і карми згортаються, оголюється чисте світло — це лайя-крама (стадія розчинення).
Сіддхі-крама — це стадія повторного прояву, виходу у зворотному порядку, коли тригуни і три світла, три порожнечі виникають у зворотному порядку. Коли з чистого світла виникає темрява чорного кольору майже досягнення, потім виникає червоність, наростання — це називають ще червоним сяйвом, червоним розливом. Так бачиться раджас-гуна, і коли виникає біле сяйво — саттва-гуна. Потім, коли ілюзорне тіло виникає одночасно з тамас-гуною, з першим світлом, яке виникає у зворотному порядку, з чорноти з насіннєвого складу ми проявляємося подібно до риби, що вистрибує з води, в образі божества в оточенні почту. П’ятибарвне сяйво, яке починає рухатися в цей момент, — це найтонша в’яна-вайю, що діє з рівня тур’я, і чистий стан прабхасвари, чистого ясного світла Атмана, є основою, з якої постане таке ілюзорне тіло (майя-кайя), з їхнього поєднання воно створюється.
Шакті-крама — коли ми медитуємо на сили, приховані всередині ілюзорного тіла, і виховуємо їх, медитуючи на атрибути.
Такими є п’ять розділів йоги ілюзорного тіла. У цей час начитується мантра, підтримується візуалізацією, ключові точки, виконується дуже тонка робота з вітрами й каналами, і все це включено в програму освоєння шести йог. Ось що означає безперервно підтримувати пам’ятання імені й форми божества.
Безперервне споглядання імені й якостей Шамбху іменується 51 шилою, що усуває кайдани.
Постійне вшанування із закликанням та іншим стоп Шамбху є 52 пада-севана-шилою.
Пада-севана означає постійне вшанування стоп Бога через упасану, через Гуру-йогу, через вшанування садху, через вшанування Прихистку. Такий дух пронизує все життя садху — такою є ця шила.
Ментальне вшанування з привітанням та іншим Шамбху є 53 шилою, о Бріхаспаті.
Постійне ментальне вшанування (манасік-пуджа), преображення, візуалізація під час начитування мантри. Це ще називається йогою повсякденності, коли елементи ілюзорного тіла супроводжують їжу, обмивання, ходьбу, різні потреби тіла та різноманітні дії, які ми робимо.
Постійне ментальне поклоніння лотосним стопам Шамбху іменується 54 шилою.
Постійне залучення ума до служіння Шамбху іменується 55 дасья-шилою.
Дасья-шила означає постійно налаштовуватися на божественну волю, відчуваючи себе провідником Бога. Коли йогін виконує садхану, мантри, садхану преображення, трансформуючись в ілюзорне тіло Шиви й Даттатреї, то також дуже важливо не просто трансформуватися, а підпорядкувати свою волю божественній волі. Усвідомлення всіх своїх дій як цілковито скеровуваних божественною волею, поєднання персональної іччха-шакті з божественною іччха-шакті — така ця шила. Коли йогін зранку до вечора не розмірковує, а відчуває, що в даний момент він поклоняється божественній волі й проводить божественну волю.
Споглядання з інтимним почуттям прекрасного образу Шамбху іменується 56 сакхья-шилою.
Піднесення Владиці всього іменується 57 атмарпана-шилою.
Постійне промовляння в умі мула-мантри є 58 шилою.
Усе це різні частини тієї ж йога-садхани, коли бгакті-йога, йога ілюзорного тіла тут поєднуються.
Постійне споглядання в серці божественного образу Шамбху називається 59 дхьяна-шилою.
Споглядання Шиви нерозривно, як масло й молоко, є дхарана-шилою.
Перебування ума в спогляданні, як світильник у безвітряному місці, іменується 61 самадхі-шила.
Шістдесят перша шила дуже важлива для нас, самадхі-шила — це не що інше, як прагнення до сахаджа-самадхі. Перебування ума в безмовному стані, нерухомому стані, спогляданні, подібно до лампи в безвітряному місці. Спочатку ми тренуємося в махашанті сидячи, потім ми тренуємося в повноті уваги, потім тренуємося в споглядальному стані в русі. Внутрішній аскетизм означає завжди тримати ум у нідідхьясані, у спогляданні Брахмана, у присутності Шиви. Привчитися жити в присутності Шиви, у природному стані (сахаджа-ніштха) — це головне мистецтво лайя-йоги, десять мільйонів разів оспівуване лайя-йогом. Ходиш, стоїш, їси чи спиш — завжди споглядай недвоїстого царя. Так в упанішадах говориться про цю практику.
Ми йдемо до опанування цього мистецтва, оволодіваючи різними щаблями майстерності. Через деякий час мають приходити результати, ми повинні правильно оцінювати себе за цими щаблями й знати різноманітні нюанси. Наприклад, що таке шість основних помилок під час споглядання, якими є тридцять п’ять відхилень від природного стану, якими є шістнадцять стадій розвитку споглядання, і багато іншого. У цьому сенсі ми повинні мати повну впевненість щодо шравани, манани, нідідхьясани, способів споглядання, якими є дванадцять Шива-санкальп, якими є чотирнадцять Шакті-санкальп. З часом ми повинні настільки пройнятися цим, щоб це стало нашим звичайним, звичним способом життя. Що таке шамбхаві-мудра, чим вона відрізняється від крама-мудри, від акаша-дхарани, якими є три розділи споглядальних практик: споглядання з опорою на санкальпу, божественна гордість і шлях простору. Усім цим ми повинні оволодіти. Це найвеличніші практики, що міцно встановлюють ум йогіна в нідідхьясані. Як розвивається споглядання на шляху семи земель мудрості, що таке шістнадцять рівнів свідомості: джаграт, свапна, сушупті й тур’я, і як під час споглядання ми просуваємося цими стадіями.
Споглядання Владики всесвіту в стані: «я є Він, що б не здійснювалося, виконується Ним» — це є 62 шилою.
Отже, після споглядальної 61 шили, 62 шила — це шила пратьябхіджня (самовпізнавання), шила «Шивохам». Це і є те, що називають божественною величчю або гордістю божества. Що далі йдуть шили, то більше вони зростають за ступенем важливості й глибиною практики. Переконаність «я є Шива», «Ахам Брахмасмі», «Шивохам» виплекується йогіном роками. Ум йогіна дуже довго звикав вважати себе чимось іншим, і навіть коли на ментальному рівні ми повторюємо формулу «Ахам Брахмасмі» або співаємо «Шивохам», ум перебуває у звичній бгаві, і це пашу-бгава, мануш’я-бгава — людська бгава. Це усвідомлення на несвідомому рівні — ахам-дехасмі, нам його потрібно підняти до стану «Ахам Брахмасмі», і з пашу-бгави в дів’я-бгаву.
Самовпізнаванню передує наповненість Шивою — Шива-самавеша. Наповненості Шивою передує сходження благодаті — Шива-ануграха.
Коли ці умови поєднуються: Шива-дхьяна, Шива-дхарана, Шива-ануграха, Шива-самавеша, тоді й прапатті настає, потім після Шива-самавеші — самовіддача, і коли всі ці умови поєднуються, настає 62-га шила — стан «я є Шива» («Шивохам»). Але він не прийде просто так, він прийде лише тоді, коли зібрані всі ці умови. Якщо ці умови не зібрані, він не зможе прийти, тому що ум налаштовуватиметься і твердитиме: «Я — Шива», а несвідоме, сповнене кармічних копій різних кармічних образів, твердитиме — «я — джива». Несвідоме не віритиме тому, що говорить ум, а джива підвладна кармі й діє за законом самскар і притягується кармічними речами. Лише коли відбудуться всі ці процеси, коли в несвідомому умі виникне Шива-дхарана, Шива-дхьяна, і потоки самскар будуть відсунуті вбік та породиться сильна, позитивна самскара, концентрація на Богові, зійде благодать (Ануграха) внаслідок цього, виникне наповненість цією благодаттю (Шива-самавеша). З цієї наповненості природним чином народиться самовіддача, все, що було несвідомим, буде розчинене в чистому світлі Абсолюту, тоді лише прийде самовпізнавання, не раніше.
Споглядання безмежного образу Великого владики, о Учителю богів, є 63-ю шилою.
Шістдесят третя шила — це сахаджа-самадхі. Чим вищі шили, тим глобальніші наші обов’язки. Шили — це норми поведінки, обов’язки, правила, і всі вищі правила пов’язані з недвоїстою свідомістю, з перебуванням у Брахмані.
Споглядання нескінченного образу Шиви як власної форми сутності Всесвіту, незабування блаженства Шиви навіть на мить, таке стійке перебування іменується 64-ю шилою.
Отже, 64-та шила — найвища. Усі останні чотири-п’ять шил — це шили ануттара-тантри, шили лайя-йоги, і вони є предметом ретельної практики саме в лайя-йозі та в ануттара-тантрі. Від нижчих шил ми йдемо до найвищих, а потім до найвеличніших шил.
