Шлях йогіна: вирощування саттви як основа духовної трансформації

Коментар до тексту «Девібхагавата-пурана», книга 3, глава 4

Шрі Бгаґаван Вішну сказав:

«Поклоніння Богині, пракриті, творчині, — постійне поклоніння!

Прекрасній, яка виконує бажання, сприяє успіху й примноженню блага, — поклоніння, поклоніння!

Тій, що має природу свідомості, буття, блаженства, перебуває за межами сансари, — поклоніння!

Творчині, яка здійснює п’ять дій, Бгуванешварі, — поклоніння, поклоніння!

Тій, що володіє всіма силами, стоїть на вершині, — поклоніння, поклоніння!

Тій, що перебуває в образі Артгаматри, Хрілекги, — поклоніння, поклоніння!

Я знаю тепер, о Мати, що на тобі ґрунтується буття, і що від тебе походять творення та руйнування світу, а твоя безмежна могутність, яка наповнює всі світи, проявляється в цих діяннях. Під час творення, поширивши все цілком, разом із сущим і несущим, ти являєш це цілком Пуруші для його задоволення — із шістнадцятьма таттвами та сімома таттвами, що видається нам міражем.

Якби не ти, жоден предмет не був би видимим. Наповнивши все цілком, ти перебуваєш.

Мудрі люди так говорять, що навіть Пуруша не здатен до діяльності без Шакті. Ти постійно радуєш усесвіт, цілком завдяки своїй могутності та своєму сяйву робиш усе явним. І ти, о Богине, поспіхом поглинаєш усе наприкінці кальпи. Хто ж, о Богине, знає дію твоєї сили?

Ти врятувала нас, о Мати, від Матгу та Кайтабги, показала нам неосяжні світи й привела нас до своєї обителі, о Бгавані, де ми досягли найвищого ступеня щастя й побачили твою велику могутність.

Ні я, ні Бгава, ні Вірінчі не знають твоїх незбагненних діянь. То хто ж іще може їх знати, о Мати? Скільки ж, о Бгавані, існує світів у творінні, побаченому нами біля цих твоїх стоп і створеному великою могутністю?

Ми бачили тут, у всесвіті, іншого Харі, іншого Шиву та іншого Лотосонародженого, сповненого великої могутності. І хто знає, о Богине, скільки їх існує в інших світах? І хто знає твою безмежну та благу велич?

Я прошу тебе, схилившись перед твоїми лотосовими стопами: нехай твій образ завжди живе в моєму серці! Нехай твоє ім’я постійно буде на моїх устах, і нехай я завжди споглядаю твої лотосові стопи! Нехай ти постійно думаєш про мене як про свого слугу, а я вважатиму тебе своєю господинею. І навіть більше — нехай між нами буде безперервний зв’язок, як між матір’ю та сином!

Ти знаєш усе цілком у проявленому світі, бо ти всезнаюча. І що може низька людина повідомити тобі, о Мати світу, о Бгавані? Роби ж те, чого хочеш.

Брахма творить, Вішну захищає, чоловік Уми здійснює руйнування — так відомо людям. Але хіба це правда? Адже, о Богине, лише з твоєї волі ми здатні діяти, о ненароджена, наділені твоєю силою!

Земля, о дочко гір, не несе цей світ, але твоя шакті є опорою для всього.

Сонце є видимим, о Милостива, лише будучи наділеним тобою сяйвом. Будучи чистою, ти являєшся як увесь цей усесвіт.

Брахма, я і найвищий з Ішвар завдяки твоїй могутності — ми всі маємо дружин і підвладні смерті. То які ж інші боги, на чолі із Шамадгою, можуть бути безсмертними?

Ти — Мати, пракриті прадавня. Ти, о Бгавані, наділяєш прадавнього Пурушу знанням — це знаю я, який перебуває поруч із Тобою, бо інакше він, занурений у тамас, думав би, що він — Господь ненароджений, Владика, Повелитель світу.

Ти — знання розумних людей, і ти — сила сильних!

Ти — слава, краса, багатство, задоволеність і безпристрасність, що веде до звільнення в людському світі.

Ти — Ґаятрі, мати вед!

Ти — Сваха і Свадга!

Ти — Бгаґаваті, наділена якостями, і ти — Артгаматра!

Ти дарувала перекази та священні книги для підтримання життя богів і брахманів.

Ти цілком твориш видимий всесвіт для звільнення джив, які є частинами ненародженого, безсмертного, незаплямованого гріхом, повного океану, що розпростерся подібно до його хвиль!

Коли джива дізнається, що все створюється та руйнується тобою, що все це є ілюзією, подібною до вистави актора, тоді ти припиняєш цю виставу, о сповнена великої могутності!

Ти – моя рятівниця з цього океану буття, сповненого омани, і до тебе, о Мати, я постійно звертаюся, о руйнівнице великих труднощів!

Захисти ж мене під час моєї смерті, у час, сповнений усіляких страждань, хибних, породжених любов’ю та ненавистю.

Поклоніння тобі, о Богине!

О Махавідьє, я припадаю до твоїх стоп! Даруй же мені просвітлювальне знання, о подателько всіх благ, о Блага!»

Дві стадії духовного шляху

На духовному шляху є дві основні частини. Перша – людська, друга – божественна. Перша пов’язана з очищенням карми, друга – з перевершенням карми, проявом гри.

За логікою речей кінцева мета кожного йогіна – стати божеством і злитися з Брахманом. Подібно до того, як гусінь перетворюється на метелика, так само й йогін перетворюється на щось вище.

Коли ми починаємо займатися духовною практикою, ми не маємо належних якостей, тому нам потрібно їх розвивати. Перші роки йогін вправляється, щоб розвинути концентрацію, очистити прани, викорінити негативні риси характеру, навчитися звільнятися від егоїзму. Він учиться бути хоча б просто нормальною людиною (у найкращому розумінні цього слова), розвиває концентрацію, гнучкість, підвищує ясність, інтелект тощо. Не можна стати божеством, якщо ти не пройшов цю стадію, а тим більше не можна досягти звільнення. Усе це називається накопиченням заслуги та очищенням карми.

Якщо ми дуже нетерплячі й одразу хочемо досягти звільнення, це нереально. Це в принципі неможливо, оскільки ми маємо викорінити тамас, підкорити раджас, накопичити саттву, утвердитися в саттві, а від саттви перейти до того, що поза трьома гунами.

Робота з трьома гунами

Перемога над тамасом, приборкання раджасу та накопичення саттви – це перше завдання для йогіна.

Якщо в йогіна домінує тамас, він узагалі не може практикувати, його дух слабкий, він не може концентруватися, займатися служінням, його інтелект притуплений. Він перебуває в пасивному, млявому, тамасному смутку.

Якщо розум йогіна перебуває в раджасі, він не може споглядати, концентруватися, сидіти в медитації, у нього дисгармонійні стосунки.

Нарешті, коли розум йогіна перебуває в саттві, він гармонійний, споглядальний, уважний, має ясність, у ньому розкриваються приховані таланти.

За перші роки монашого життя слід щонайменше набути саттви. Якщо саттва набута, це необхідний фундамент для подальшого просування.

На стадії саттви природно починає виникати чисте бачення, розуміння див’я-бгави.

Важливість розвитку саттви

Людина, яка не розвинула в собі саттву, але при цьому намагається старанно практикувати, створює проблеми і собі, й іншим. Саме тому ми так часто наголошуємо: «Будьте уважні! Практикуйте чисте бачення! Дотримуйтеся принципів!» – усе це різні види саттви, які ми в собі вирощуємо.

Коли домінує саттва, людина за своїми якостями стає божеством, щонайменше – сансарним, а потім зі стану сансарного божества переходить у вищий стан. Якщо є раджасичні якості, людина проявляє фактор асурів, а якщо тамас – стає демоном або твариною.

У перші роки практики, навіть якщо у вас немає самадхі й кумбхака триває не три хвилини, це не страшно; головне, щоб у вас була розвинена саттва. Але якщо у вас немає саттви, то навіть п’ятихвилинна кумбхака вам не допоможе, тому що це буде асурична форма садхани. Тому монах завжди має плекати саттву. У християнській термінології це називається «стяжання Святого Духа».