Нас вітали люди, одягнені в костюми деват. Ми можемо замислитися над тим, що людська реальність — не єдина можлива реальність. Є інша реальність — божественна. Вона так само реальна, як наша людська реальність. Просто вона нам недоступна, можливо, зараз. Будь-яке духовне вчення, будь-яка релігійна філософія — це вчення про те, як перевершити людський стан і ввійти в інший вимір життя, у божественний вимір.
Ведична філософія вчить, що світ божественний. Світ від початку божественний, хочемо ми цього чи ні, подобається нам це чи ні, знаємо ми про це чи не знаємо. Це так, тому що це так. Світ божественний, тому що він божественний. Божественність світу закладена в саме творіння, у його природу. Рано чи пізно ми самі в цьому переконуємося.
Спочатку, коли в нас домінує матеріалістична свідомість, атеїстична свідомість, ми не можемо проникнути в таємну структуру життя, у таємну структуру світобудови. Це подібно до того, як людина спочатку вивчає закони примітивної механіки Ньютона, фізику в п’ятому класі. Але потім, коли вона стає старшою, її навчають теорії відносності Ейнштейна. Кажуть, що механіка Ньютона описує не все у Всесвіті. Є вищі закони. А коли вона вступає до вишу, їй кажуть, що теорія Ейнштейна теж не найвища. Є квантова фізика. Є нечітка логіка, є ймовірнісність, і взагалі Всесвіт — це не лінійна структура, це щось стохастичне. Таким чином, людський розум зростає від простого, лінійного, примітивно впорядкованого бачення світу до вищого, позамежного.
Адвайта-веданта, Вчення Лайя-йоги — це квантова фізика у духовному світі. Будь-яка релігійна філософія, зрештою, — це щось позамежне, таке, що перевершує людське бачення. Щоб зрозуміти її, треба вирости з механіки Ньютона, перейти до фізики Ейнштейна й проникнути в квантовість життя. Філософія Адвайта-веданти описана святими в «Йога-васиштсі», «Трипура-рахасьї», це розуміння таємних принципів життя. Ми називаємо це божественністю. Це означає надскладне самоорганізоване самоусвідомлення, усвідомлення, яке стоїть за межами всіх явищ, усередині кожного явища в цьому Всесвіті.
Подолання людського стану
Наше майбутнє — це божественність. Наше майбутнє завжди має бути пов’язане зі зростанням, еволюцією, ускладненням, підвищенням самоорганізації. «Людина — це те, що має бути подолане», — сказав колись Ніцше. Але до нього мільйони філософів у ведичній традиції сказали це вже давно. Він не сказав нічого нового. Мільярди святих, садху описали це у священних текстах, дали власну філософію, бачення на основі божественних одкровень.
Людина — не вершина еволюції, це одна з нижчих ланок. Ми самі переконуємося, скільки проблем у сучасного людства. Людина не може вирішити ці проблеми. Вона безсила перед стихіями природи, перед старінням, старістю, хворобами, смертю. Вона намагається зростати, але та, стара людина, безсила. Має вирости нова людина, а та стара людина, матеріалістична, атеїстична, примітивна, обмежена — якщо сказати мовою бізнесу, збитковий проєкт. Із нею неможливо вирішувати проблеми. Із нею неможливо адекватно відповідати на виклики, що існують у сучасному світі. На виклики часу, кліматичні, геополітичні, будь-які виклики. Її швидкість мислення не та, її глибина, її логіка не відповідають новим реаліям.
Зараз світ перебуває в кризі, у певній кризі між баченням і можливостями. Цю кризу неможливо подолати, якщо людина не змінить себе зсередини, якщо не відбудуться зміни, глобальні зміни, якщо не буде вироблена нова парадигма в науці, філософії, культурі, баченні, у самій концепції еволюційного розвитку людства. Ті, хто цього не розуміє, рано чи пізно історія відсуне їх на всихаючі гілки еволюції. Але ті, хто це розуміє, змінюватимуть себе, розвиватимуться, і вони складуть нове, наступне бого-людство, наступний ступінь розвитку людства.
Дів’я Лока як символ нового життя
Сьогодні день Дів’ї Локи. Я б сказав, це не зовсім свято, це підношення певному наміру, певному баченню. Це час, коли ми закладаємо намір і трохи підбиваємо підсумки. Тому що Дів’я Лока — це не лише місце, де навчаються монахи, навчаються і практикують, це символ, це заклик до нового життя, заклик будувати новий, небачений раніше світ, заклик створювати нове людство, заклик змінюватися, заклик створювати нову цивілізацію, нову расу, боголюдство, яке житиме у третьому тисячолітті.
Будь-яка релігія, шлях йоги, шлях Звільнення, Просвітлення, Адвайта-веданта, заповідані святими, сиддхами — це не догма, це не якась архаїчна культура, це шлях до нового життя, це перехід у новий світ. Христос також учив шляху до нового життя. Він не говорив: «Ви житимете по-старому. Живіть так само», ні, він говорив, що треба створювати нове бачення, нове мислення. Будь-яка релігія — це трансформація, це шлях, який показує, що людина має зростати далі, вона має еволюціонувати, вона має перевершити свій обмежений стан, вона не повинна залишатися на місці.
Людина — істота, обмежена кармою, але Адвайта-веданта, тантра, йога вчать, як стати боголюдиною, надістотою. Наш шлях еволюції — це шлях еволюції всіх живих істот, незалежно від релігійної, національної, культурної належності: люди, садху, сиддхи, джняні, девати. Тобто люди, потім люди шляху, потім пробуджені, потім досконалі, потім боги, а потім великі боги. Це шлях усіх живих істот. Лише рухаючись шляхом еволюції, людина може розвиватися.
Дів’я Лока — це нова концепція життя, це певний виклик старим стереотипам, цінностям. Можливо, в Індії в цьому немає нічого нового, там це нормально, прийнято. У ведичній культурі це нормально. Але в Росії це точно певний виклик наявним цінностям, цілям і сенсам. Ми говоримо, що є інші сенси життя, є інші цінності в житті, є інші цілі життя. Можна жити більш високо, більш гармонійно, більш мудро, ставити більш глобальні цілі. Людині властиво мислити більш глобально, масштабно й стратегічно.
Тому Дів’я Лока як нова концепція життя — це висока етика, висока культура, висока духовність, висока наука, високі технології, висока філософія, усе високе. Ми заклали ці великі принципи, коли створювалася Дів’я Лока. Ми вклали певний намір, санкальпу, підкріпили це певною тапасьєю, садханою, духовною практикою, аскезою. Тому є всі підстави вважати, що ці санкальпи, наміри рухатимуться далі, вони не слабшатимуть, вони лише посилюватимуться.
Ще в дитинстві, у дванадцять, можливо, тринадцять років, у мене було бачення монастиря, лісу тощо. Я розповідав своїм друзям. Вони відповідали: «Про що ти взагалі говориш». Але я стверджував: «Я знаю, про що говорю». Є певна санкальпа, певний намір, і вони проявляються, втілюються.
Історія про подолання неможливого
Якось я почув одну цікаву історію. В Америці, коли відбувся політ людини на Місяць, американець Ніл Армстронг і другий космонавт, коли потрапили на Місяць і зробили перші кроки, американець сказав: «Маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства». А потім, дивлячись у камеру, він сказав: «Удачі вам, містере Горскі». Усі журналісти гадали, що саме він сказав, про що взагалі йдеться. Двадцять чи тридцять років ніхто не знав сенсу цієї загадкової фрази.
Потім одного разу перед журналістами цей космонавт, який побував на Місяці, пояснив, чому він так сказав. Виявилося, коли він був хлопчиком, йому було років вісім, можливо, дев’ять. Він жив у своєму будинку, поруч був сусідній будинок. Там жили сусіди, які іноді сварилися, лаялися, і одного разу він став свідком сварки між чоловіком і дружиною. Дружина, якось посварившись зі своїм чоловіком, сказала: «Скоріше сусідський хлопчисько пішки пройдеться по Місяцю, ніж я покохаю тебе». Це запало йому у свідомість, стало великим приводом для роздумів. Це стало певним викликом. Вона сказала це так, ніби це неможливо, неймовірно, що цього не може бути в принципі. Але всередині він сприйняв це як певний виклик. Усе його життя стало реалізацією цього виклику. Він вступив до льотного училища, став космонавтом і зрештою пройшовся по Місяцю. Коли він пройшовся по Місяцю, то сказав: «Удачі вам, містере Горскі». Він здійснив найнеймовірнішу річ. Це стало його мрією, фанатичною ідеєю, до якої він прагнув усе життя. Його дитяча свідомість отримала певний даршан — подолати неможливе, те, що є неймовірним.
Іноді я почуваюся таким самим хлопчиком, який намагається зробити щось неймовірне, змінити світ, людство, надати йому нових смислів, нових цілей. Але я вірю: якщо робити це і фанатично, у хорошому сенсі цього слова, йти до своєї мети, то це можливо. У світі дуже багато зла, потворності, проблем, лих — це наслідок людського егоїзму, заплутаності мислення, вузькості, неясності. Але всі проблеми можна вирішити, можна взагалі сформувати інше бачення, можна жити по-іншому, якщо виявити глибшу, сильнішу свідомість.
Тому я хотів би сказати: давайте будемо, у хорошому сенсі, фанатиками добра, краси, божественності, майстерності, мистецтва, високого рівня бачення життя в усьому. Бо тільки той, хто відданий своїй меті, може по-справжньому щось реалізувати. Так само, як цей хлопчик, який повірив у те, що може зробити неймовірне, неможливе — пройтися по Місяцю — і скасувати цю фразу; усе його життя було боротьбою з цією фразою. Він це довів.
Люди майбутнього та цивілізація майбутнього
Якими вони є — люди майбутнього, майбутня цивілізація? Люди майбутнього, я вважаю, будуть безсмертними, вони володітимуть безліччю тіл, вони житимуть в персональному тунелі реальності, у персональному всесвіті, створеному їхньою свідомістю, мандалі. На санскриті все це описано. У духовному житті, у ведичній традиції, у тантричній традиції це не новина, я нічого не винаходжу, я добираю слова, які підходять сучасним західним людям.
Люди майбутнього житимуть у мультиреальності — не лише на Землі, а й у космосі та в інших вимірах. Люди майбутнього житимуть в персональній, керованій свідомістю історії, психоісторії, ставши мегапасіонаріями. Історією керуватиме розум, майбутнє і минуле формуватимуться та моделюватимуться. Люди майбутнього керуватимуть реальністю силою волі. Час некерованої історії, некерованої реальності відійде в минуле, стане архаїкою.
Люди майбутнього володітимуть парадоксальним, інтуїтивним мисленням, квантовістю свідомості, нечіткою логікою, завдяки цьому всі вони будуть як один — геніями, наділеними мегаздібностями. Люди майбутнього перебуватимуть не в кармі, не в причинно-наслідкових зв’язках, не в лінійних рядах подій — вони перебуватимуть у грі, у ймовірнісному, стохастичному стані. Люди майбутнього утворять єдиний колективний мегарозум, тобто істину Адвайти: усе є Парабрахманом, усе є Одним — вони практично реалізують це у своїй свідомості.
Заклик до будівництва цивілізації майбутнього
У Дів’я Лоці ми зараз практикуємо йогу, філософію, служіння, навчання, поширення дхарми мистецтва. Але це лише початок. Це, можливо, половина відсотка того, що зроблено. Я хотів би закликати всіх, хто тут зібрався: давайте прокидатися й спільно будувати цивілізацію майбутнього, починаючи просто зараз. Усе можливо, якщо ми старанно працюватимемо. Ця праця має бути всередині й зовні — два аспекти. Усередині — це садхана, тапасья, зовні — це служіння, ті цілі та завдання, які ми ставимо.
