Ведична культура та основи духовного шляху
Ми перебуваємо тут, тому що хочемо йти шляхом Божественного, тому що обрали Санатана-Дхарму як свій Шлях. А слідувати шляхом Санатана-Дхарми означає йти від людського стану до божественного. Санатана-Дхарма не говорить, що людський стан — це такий стан, у якому ми маємо залишатися вічно. І вона не говорить, що це найвищий і найвеличніший стан. Зовсім ні. Навпаки, Санатана-Дхарма говорить, що людський стан — це дуже обмежений стан і не треба за нього триматися, що людина — зовсім не вінець еволюції. І вона говорить, що потрібно якнайшвидше вибиратися з людського стану до вищого.
Санатана-Дхарма говорить, що наша доля інша, і що наша доля — йти від людини до бого-людини і від бого-людини до божества. Якщо ми будемо чіплятися, триматися за людський стан, за людський світ, за людські звички, людський менталітет, людську культуру, людські цінності (а під цим маються на увазі передусім матеріалістичні цінності), то ми ніколи не здобудемо ні мудрості, ні щастя, ні розвитку. І доля всіх, хто слідує Шляхом Санатана-Дхарми, — йти до божественного виміру, до божественного стану.
Причина багатьох проблем у суспільстві саме в тому, що людство зупинилося на людському і визнало людське вінцем еволюції. Дарвін сказав, що людина — це вершина, вершина харчового ланцюга, вершина еволюційного ланцюга, і всі йому повірили. Але насправді це не так. Якби Дарвін був садху, якби був йогом, він би своїм духовним зором побачив безліч піднесених душ, святих, сіддхів, богів. І він би побачив, що весь Всесвіт керується цими божественними істотами. Людина зовсім не вершина еволюції.
На жаль, така помилкова точка зору приносить багато проблем людству, тому що, сприйнявши її, людство відмовилося йти шляхом еволюції, відмовилося йти шляхом розвитку, воно захотіло зупинитися, залишитися колишнім. Просто жити комфортно, жити добре, гармонійно, заможно, не мати проблем. Але саме тоді, коли людина починає так думати, виникають різні зовнішні сили, які вказують їй на помилковість її розвитку: кризи, стихійні лиха — це якраз такі зовнішні сили, ініційовані богами, відповідальними за розвиток нашої цивілізації, які спонукають людину думати, напружувати свідомість, шукати шляхи виходу, щоб вона не стояла у своєму еволюційному розвитку.
Але для Санатана-Дхарми такі шляхи розвитку, шляхи виходу цілком очевидні, і вони існують завжди. Санатана-Дхарма пов’язує майбутнє людства з божественністю. Вона пов’язує майбутнє людства зі звільненням, просвітленням, переходом у клас сіддхів, просвітлених мудреців, божественних істот. Тому що божественність лежить в основі світобудови, божественність — це сакральна, прихована суть будь-яких явищ і речей у Всесвіті. І якщо ми по-справжньому хочемо щастя, то нам потрібно шукати шлях до цієї божественності.
Коли ми шукаємо цей шлях, то нас називають садху. Але коли ми не шукаємо його, а перебуваємо у своїй людяності, наполягаємо на своїй людяності, говоримо, що «я — людина, і я хочу нею залишатися, мені добре, головне, щоб потреби мого тіла утверджувалися, щоб мої матеріальні потреби мого тіла утверджувалися, і цього мені достатньо», то тоді нас називають карма-бандха — пов’язані своєю кармою (ті, хто обмежений).
Божественність як звільнення від карми
Під божественністю ми маємо на увазі передусім свободу від карми, свободу від обмежень людського стану, тому що людський стан і є наслідком карми, це наслідок дії кармічних законів. І в певному сенсі йти шляхом Санатана-Дхарми — це йти проти течії, проти домінуючої культури, проти домінуючих смислів і цінностей у суспільстві, проти того, чого нас учили у школі. Так спочатку здається. Але насправді людська культура має свою невелику частину. І нам не потрібно йти проти чого б то не було, нам потрібно просто зрозуміти місце людської культури, людських цінностей у загальній величезній мандалі великого всесвіту Санатана-Дхарми.
І коли ми побачимо мандалу всесвіту Санатана-Дхарми і людський світ, ми побачимо, що суперечностей немає ні з чим, у Санатана-Дхарми, в Адвайти ні з чим немає суперечностей, просто все перебуває на своєму місці. І нам потрібно розставити акценти, пріоритети. І потрібно поставити людські смисли, цілі й цінності на своє місце, смисли, цілі й цінності садху — на своє місце. І тоді ми зможемо побачити весь космос, увесь величезний ведичний всесвіт у цілісності. І це буде подібно до того, як ми знайшли місце для дитячого садка, для школи, для вищої школи, для аспірантури й докторантури. Ми розставили все по місцях.
Коли ми можемо все це розставити по місцях, перед нами відкривається величне древо Санатана-Дхарми і духовного шляху Санатана-Дхарми.
Брахман — фундаментальна основа Буття
Отже, на чому ґрунтується принцип Санатана-Дхарми? Він ґрунтується на фундаментальній основі Буття — на первісному мета-розумі всього всесвіту і всього світобудови, який ведична традиція називає Брахман. Брахман є початок і кінець, альфа й омега всього, це джерело життя, першопричина нашого Буття, першопричина народження всесвіту, часу, появи простору, появи п’яти елементів. Це первісна причина всіх причин.
Йти шляхом божественності, шляхом просвітлення означає глибоко досліджувати цю причину, виявляти в собі це первісне Джерело, розуміти його. І коли ми розуміємо його, це називається джняна, або гьян — знання. І в житті є момент, коли ми не знаємо про нього і коли знаємо про нього. Коли ми не знаємо про нього, це називається аджняна, авідья, невідання. А коли ми знаємо про нього, це називається джняна, знання.
Два типи знання: парокша і апарокша
При цьому джняна буває двох типів: парокша і апарокша. Парокша джняна — це знання запозичене, почуте або прочитане. Апарокша — це знання пряме, безпосередньо осягнуте у своїй свідомості.
Наприклад, ви жили раніше і ніколи не знали про Брахмана, про Абсолют — первісну причину всіх причин. Вам навіть на думку такі думки не спадали. Ви жили своїм життям. Це — аджняна, невідання. Іноді були моменти, ви про щось замислювалися, іноді були моменти страждань, ви просто жили. Усе це аджняна, невідання. Тобто ви не прозрівали, що стоїть за всіма явищами у Всесвіті, за вашим життям. Якусь єдину основу, єдиний мета-розум. У теїстичних релігіях це називають Бог.
Але потім ви почали замислюватися, почали читати майстрів, і дещо почало пробуджуватися. Ви дізналися про те, що існує певна Першопричина всіх причин, певна Свідомість, що лежить в основі всіх явищ. Саме ця Свідомість є причиною ваших батьків, вашого роду, вашого життя, усієї людської цивілізації, взагалі всіх істот. І почали слухати про це, читати. Ви цього не пізнали, але принаймні ваш розум повернувся до цього. І ви отримали певне знання, хоча воно й від розуму.
Це парокша-джняна — знання, засвоєне через писання на рівні книг або філософії. І дуже багато людей, які йдуть шляхом парокша-джняни. Є безліч священників, місіонерів, які говорять про Бога, учених, пандитів. І це нормально, це непогано. Але це не дає справжньої реалізації, повного Звільнення. Це лише запозичене, розумове, почуте знання.
І Адвайта-Веданта, Санатана-Дхарма, особливо Пратьякша-Адвайта сиддхів говорять, що це добре, парокша-джняна краще, ніж аджняна, але треба йти далі, треба отримати апарокша джняну — пряме безпосереднє бачення. Тільки апарокша-джняна усуває невідання і дозволяє душі вирватися із сансари.
Шлях до прямого осягнення
Вчення Пратьякша-Адвайти, прямої Адвайти сиддхів, тантрійські Вчення, Вчення Гуру Брахмананди — це шлях до здобуття апарокша-джняни, прямого безпосереднього бачення. У Шанкари є такий дуже знаменитий текст, він називається «Апарокша-анубхуті» — незаочне осягнення, тобто пряме осягнення. І дорогоцінне вчення Лайя-йоги традиції сиддхів, Пратьякша-Адвайта — це все шлях до прямого незаочного осягнення Всевишнього Джерела.
Існує вселенський мета-розум, Всевишнє Джерело, Бог, Абсолютна Свідомість, Фундаментальна Основа Буття. І ми повинні якось установити зв’язок із ним. Ми повинні визначитися у своїх стосунках із Ним. Ми повинні пізнати Його всередині себе і свою тотожність із Ним. Ми повинні Його якось зрозуміти, пережити і переосмислити своє життя на підставі цього досвіду.
Сат-Чіт-Ананда — три аспекти Брахмана
Отже, таке Всевишнє Джерело у ведичній традиції називається Брахман, і Його головні якості — це Буття, Свідомість, Блаженство — Сат-Чіт-Ананда. Однак слова «Буття, Свідомість, Блаженство» здаються ніби такими абстрактними філософськими категоріями, вони нічого не говорять. Ми повинні глибоко зрозуміти це, знову ж таки через апарокша-джняну, не через розум. Це не філософія.
Сат — Недвоїста Порожнеча, Буття
Отже, що означає Буття? Буття означає недвоїсте усвідомлення за межами імені, форми суб’єкта й об’єкта, яке пронизує все Світобудову, яке також перебуває в самому центрі нашого Я, нашої свідомості. Усередині нас є безперешкодне, порожнинне, безоб’єктне, безсуб’єктне, недвоїсте Буття. Ми можемо його пережити, коли наш розум зупинений, вільний від вритті, роздумів. Це безопорна, ні на чому не підтримувана, незбагненна Свідомість. І вона є в самому центрі нашого Я. Але, на жаль, наш розум завжди її закриває. Наша мисленнєва діяльність, наші прив’язаності, вони не дають на ній зосередитися.
В абсолютному сенсі безмежне Буття (Сат) — це основа і джерело всіх явищ у Всесвіті. З цієї основи народжується Ішвара — Бог-Творець. Ішвара (Бог-Творець, Брахма) — це Верховна Свідомість, яка набула певних намірів.
Брахма творить Всесвіт відповідно до карми душ. Душі — це також частини цієї Первісної Свідомості. І, скажімо так, ця частина Первісної Свідомості не має мудрості. І тоді Брахма запускає процес творення Всесвіту, щоб душі відповідно до своїх карм могли отримати тіла, отримати певний досвід у цьому світі. Це подібно до того, як якась людина для дітей будує дитячий майданчик.
Ішвара і якості Бхагавана
Брахма (або Ішвара) — це така Свідомість, яка знає джерело і кінець творіння, яка знає народження і смерть живих істот, яка знає як відью, так і авідью (просвітлення і зв’язаність). У ведичних текстах Ішвара (або Бхагаван) описується як той, хто наділений бхагою. Бхага — це певні якості духовної могутності, мудрості й сили. І вважається, що той, хто наділений шістьма якостями (бхагою), той є Ішварою.
Які це якості?
- Верховна влада
- Верховна Божественна Сила, відья бала
- Яшас — Верховне випромінювання (мирський термін для цього — слава)
- Шрі — Верховна енергія (може означати і успіх, і добробут, енергію, силу, здоров’я, матеріальне процвітання)
- Вайраг’я — відокремленість від своїх енергій, від своїх маніфестацій
- Джняна-шакті — досконалість мудрості і сватантрія-шакті — енергія свободи
І ось Ішвара, на відміну від дживи (душі), — це той, хто досконало наділений різноманітними безкінечними якостями. І всі вони випливають з аспекту Сат.
На відміну від Ішвари, ми, душі, — це також частини єдиної Свідомості, але цими аспектами ми не наділені досконало. У нас відсутня Верховна Божественна Сила, Верховна Божественна Влада, безпристрасність, мудрість, ми легко піддаємося впливу матеріальної природи.
Якщо Абсолютна Свідомість не зазнає впливу часу, і для Абсолютної Свідомості час є неподільною субстанцією, і це гра її енергій (акханда-кала), то ми, душі, підвладні кханда-кала — впливу подільного часу. І на всіх нас час чинить тиск.
Дія Кала Шакті — тиску часу
Наприклад, чому людина дорослішає, старіє, потім хворіє, помирає, потім знову народжується? Тому що на неї тисне час. Тиск часу (Кала Шакті) — це те, що відчувають усі живі істоти. Наприклад, у світі людей є така приказка: якщо вам за шістдесят, ви прокинулися і у вас нічого не болить, значить, ви померли. Тому що час тисне на всіх живих істот — Кала Шакті.
І цей час приходить у вигляді енергії, яка спускається з тонкого світу, з виміру тайджас, через брахмадвару — сахасрара-чакру і входить у канали. А регулюють розподіл цієї Кала шакті грахи — планетарні божества. Іноді, коли в нашому гороскопі діють сильні грахи, ми відчуваємо різні проблеми чи нездужання, або в зовнішньому світі у нас щось іде, це означає, що тиск часу посилився.
Вважається, що божества запам’ятовують усі дії, слова й думки, які ми здійснили в минулому, і це просто безсторонні дзеркала. І вони повертають нам карма-пхала — плоди наших минулих думок і дій. Просто безсторонні відбивачі — усе, що ми зробили в минулому, усе, чого побажали, захотіли в цьому житті, вони нам просто повертають. І це їхній обов’язок, це їхня сева — служіння. Через карма-пхала ми отримуємо плоди й результати наших дій.
Отже, усі ми перебуваємо як душі (дживи) під тиском часу. Кала Шакті тисне, тисне на людину, а потім стирає її з дошки, як прибирають шахову фігуру з шахової дошки. Були великі царі, великі політики, великі діячі, але де вони зараз? Мине тисяча років, важко сказати, якою буде Одеса, чи буде Одеса взагалі? Мине тисяча років, тут, можливо, будуть археологи. Вони досліджуватимуть культуру давніх народів, вони побачать, що ці народи вивчали Адвайту. Для них слово Адвайта буде незвичним, можливо, усі навіть забудуть, хто знає. Це все Кала Шакті, тиск часу.
І ми підвладні Кала Шакті. Кала Шакті діє шістдесят секунд на хвилину, шістдесят хвилин на годину, сім днів на тиждень і 365 днів на рік. Це безперервна течія. І ця течія, мов бурхлива ріка, зносить, зносить, зносить усі живі душі. Лише сильні садху, просвітлені мудреці можуть протистояти тиску часу. Чому? Тому що вони здатні проникати у вимір сат. Сат — це вимір Бога. І там немає дії часу. Там час неподільний і не є такою субстанцією, як у нас, що тече з минулого в майбутнє у вигляді прямої лінії. І коли садху проникають в аспект сат, вони звільняються від дії часу, вони уподібнюються Ішварі, самому Богові, Абсолюту, який непідвладний часу.
Чит — Свідомість, що осягає саму себе
Інший аспект Абсолюту — це Чит. Чит — це Свідомість, яка осягає саму себе. Це Свідомість, яка, відокремлюючись від сат, сама на себе медитує, сама себе осягає, сама себе усвідомлює, відображає і рефлексує себе. Наприклад, коли ми медитуємо й перебуваємо в порожнечі, у нас зароджується усвідомлення цієї порожнечі. І коли це усвідомлення зароджується, раптово ми відчуваємо світло, що йде, і дуже тонку ясність, це всередині нас діє Чит, тобто безперешкодна здатність до осягнення, всепроникна Свідомість, яка здатна осягати все в цьому світі, все в усіх інших світах. Це Чит.
Ананда — енергія блаженства
Нарешті, третій аспект Брахмана — це Ананда. Ананда — це енергія, енергія блаженства, яка безперешкодно поширюється всюди. У цьому світі все побудовано на енергії та отриманні енергії блаженства. Коли ми їмо, отримуємо якісь об’єкти, кожен із нас прагне отримання ананди. Тобто ми безпомилково знаємо, як видобувати ананду з їжі, з води, з взаємин, з грошей. Тобто все, до чого ми прагнемо, — це до Бога. Нам не потрібні гроші насправді, нам не потрібні якісь об’єкти, нам потрібна ананда.
Коли все це замикається через наше тіло всередині нас, і ананда виникає, ми відчуваємо: «я щасливий, я задоволений». Тому що ми на певний час доторкнулися до цієї безперешкодної енергії ананди. Але щоб нам отримати ананду, потрібно докладати багато зусиль. Наприклад, людина багато працює, а радості немає, радості дуже мало. Потрібно докладати великих зусиль, щоб отримати ананду. Але Абсолюту притаманна ананда без жодних обмежень. Вона Йому притаманна завжди. Тобто це безперервна хвиля блаженства, яка пронизує все Світобудову і весь Всесвіт.
Отже, Всевишнє Джерело — це Сат, Чит, Ананда. Недвоїста Порожнеча — Сат. Свідомість, що осягає саму себе, — Чит. І безперешкодна енергія блаженства — Ананда. Ці три виміри існують і в нашому тілі. Наприклад, коли ми концентруємося на чакрах, займаємося пранаямами або просто добре медитуємо, у тілі виникає Ананда як результат руху циркуляції вітрів каналами і танення тигле — тонких крапель, розташованих у чакрах. І ми трохи доторкаємося до цієї Ананди.
Безпосереднє пізнання Абсолюту
Безпосереднє пізнання Бога, пізнання Абсолюту означає входження у вимір Сат-Чит-Ананда. Коли ми живемо в стані сансари, ми живемо в стані асат — не-істини, тому що ми не розпізнаємо Сат — недвоїсте порожнинне просторове усвідомлення нами не впізнається через те, що в умі існує сильний потяг до матеріальних об’єктів. Зовнішній світ, матеріальні об’єкти мають величезну чарівність, величезне притягання. Нами також не розпізнається Чит — само себе осягаюче усвідомлення, тонка ясність, яка присутня всюди, і також не переживається Ананда.
Стан сансари — це коли ми не розпізнаємо фундаментальну основу Світобудови, не розпізнаємо Сат-Чит-Ананду. Шлях до божественності, який указує ведична традиція, пролягає через розпізнавання цього фундаментального принципу. Розпізнавання такого фундаментального принципу, коли його пояснює Майстер і коли ми усуваємо всі сумніви в ньому, називається оволодінням досконалим поглядом або баченням — дрішті. І спочатку нам потрібен хоча б погляд, хоча б світогляд, те, на що ми могли б спиратися, наприклад, світогляд «Усе є Брахман» або «Ахам Брахмасмі». Нам потрібен дуже широкий, дуже розкритий світогляд, коли ми зрозуміли, у чому суть світобудови. Однак цей світогляд має стати повністю нашим, і ми маємо в ньому повністю утвердитися. Тому лише погляду, лише бачення недостатньо. Нам потрібне усвідомлення цього. І ось погляд, світогляд — це і є Сат. Але нам потрібне усвідомлення, повне розуміння цього, інакше це буде просто віра, не підкріплена особистим досвідом.
І тоді ми говоримо, що крім погляду існує ще усвідомлення, і усвідомлення — це медитація, перебування в медитативній свідомості (дг’яна). І нам треба зрозуміти, як медитувати, як перебувати в медитативній свідомості, як її відкрити, як до неї приступити і як ніколи її не полишати. Досвідчені майстри завжди перебувають у медитативній свідомості. Боги, святі, сиддхи — це джерела найвеличнішої медитативної свідомості. Вони всі перебувають у сахаджа-самадхі. Але початківці не перебувають у медитативній свідомості, незрілі душі, йоги-початківці. Вони перебувають у медитативній свідомості лише якісь секунди, хвилини, лише проблиски у своєму житті. Іноді вони перебувають у медитативній свідомості в ретриті, але медитативна свідомість не стала частиною їхнього життя.
Нарешті, крім медитації, є ще дія (крійя), поведінка. Дія, поведінка означає, як діяти у всесвіті, як проявляти себе, коли ти завжди в медитативній свідомості, уміння майстерно проявляти внутрішні енергії. І всі ці три складники становлять шлях у Санатана-Дгармі. Джняна (погляд), дг’яна (усвідомлення) і крійя (дія). Наприклад, ми ввібрали погляд, ми здобули певний світогляд «Усе є Брахман», «Я є Брахман». Ми навіть навчилися трохи медитувати й перебувати в стані усвідомленості через сатипаттхану, атма-вічару, шамбхаві-мудру, мантру, санкальпу та інші методи. Але тоді постає питання: а як діяти, як нам потрібно правильно проявлятися, виходячи з цього? Що є дія, що є енергія, яку ми проявляємо?
Отже, усі ці три становлять предмет розгляду духовного шляху — джняна, дг’яна і крійя. І коли ми говоримо про дію, ми говоримо, що нам потрібно діяти, виходячи з недвоїстого погляду, нам потрібно діяти, перебуваючи в медитативній свідомості. Це головний принцип: ніколи не втрачати недвоїстого погляду, ніколи не втрачати усвідомленості. І коли ми приймаємо карма-саньясу, отримуємо дикшу, Гуру-мантру, ми ніби даємо таку внутрішню обіцянку: завжди намагатися діяти з усвідомленості, діяти з недвоїстості. Якщо я не усвідомлений, якщо я втратив недвоїстий погляд, то на мене діють карми, я отримую карма-пхали (результати своїх дій), на мене впливають різні планети, на мене впливає соціум, навколишня культура, поганий настрій, погода, і в мені ніколи немає стабільності, я не можу медитувати на Бога, можна сказати: «Бог не живе в моєму серці, а рідко взагалі з’являється в моєму житті, тому що я не знаю, як стояти перед Богом кожної миті, як жити, не полишаючи Бога, як бути в Бозі, як самого себе віддавати Богові». Але коли ми перебуваємо в медитативній свідомості, нам потрібно вчитися діяти, виходячи з медитативної свідомості. Мистецтво дії в медитативній свідомості називається нідідг’ясана. Нідідг’ясана означає, що ми постійно перебуваємо в медитативній свідомості. І ця медитативна свідомість спрямована на Всевишнє Джерело — тільки на Бога. Вона не спрямована ні на дихання, ні на чакри, ні на духів, ні на щось, що має форму, вона спрямована тільки на Всевишнє Джерело. Тобто наша головна медитативна свідомість має бути спрямована тільки на Бога. І вона має знати, як вона має бути спрямована на Бога.
Закон Карми та самозвільнення думок
Коли ми забуваємо про погляд і в нас немає медитативної свідомості, тоді ми здійснюємо неправильні дії. Наші вчинки, наші думки, наша мова — усе це походить з его, а его — це продукт карми. І тоді ми отримуємо ніби розгортання наших карма-пхала (кармічних плодів). І коли ми діємо, виходячи з карми, то ми накопичуємо нову карму. Про таких людей кажуть, що їхні думки подібні до різьблення по каменю. Тобто якщо в камені щось вирізається, воно надовго залишається. Але коли ми діємо з недвоїстого погляду, з медитативної свідомості, наші думки стають грою, вони нічого не означають. І вони миттєво розчиняються, звільняючись самі собою. Їх уподібнюють колам на воді. Мистецтво дії з медитативної свідомості — це мистецтво перебувати в погляді й медитації в той час, коли проявляються наші вчинки, наша мова і наші думки. І якщо ми обираємо правильне мистецтво дії, ми починаємо розчиняти нашу карму. Якщо ми забуваємо про це, то наша карма триває.
Наші думки стають нашою мовою, наша мова стає нашими вчинками, наші вчинки стають нашим характером і нашою особистістю, а наша особистість у майбутньому стає нашим новим тілом і нашим новим оточенням, світом (локою), у якому ми перероджуємося. Саме так діє Закон Карми. Усе починається з мислення. Саме наші думки ініціюють наші вчинки та дії. Саме наші думки формують нашу долю.
Отже, я ще раз повторю: наші думки створюють наші слова, наші слова створюють наші вчинки, наші вчинки створюють нашу особистість і характер, наші особистість і характер створюють нашу долю (дайва), наша доля створює наше майбутнє тіло і той світ, у якому ми народимося в майбутньому. Карма саме розгортається через такий ланцюжок. І як ви помітили, на початку цього ланцюжка лежать наші думки. І від того, як ми зрозуміємо механізм розвитку наших думок, їхньої появи та самозвільнення, залежатиме наша доля. Чи буде в нас у наступному житті тіло в подобі людини, асура, ракшаса, божества, чи його взагалі не буде в сансарі, воно створюватиметься лише з недвоїстої свідомості й складатиметься зі світла. Чи будемо ми народжені в божественному вимірі дева-лока (у раю), знову реінкарнуємо в людський світ, чи наш рейтинг знизиться і ми опустимося трохи нижче, чи більше ми не будемо перероджуватися в жодних локах, а весь час перебуватимемо в трансцендентній свідомості й станемо, подібно до божеств, єдиними з Абсолютом, нескінченністю, з Брахманом, який може еманувати будь-які тіла, будь-які енергії в будь-які локи, — ось уся наша доля залежить від того, наскільки ми розуміємо цей механізм, наскільки ми можемо розчиняти хід наших думок у їхній основі, у їхньому зародку.
Мистецтво сахаджа-самадхі
Отже, крійя, мистецтво діяти в медитативній свідомості — це мистецтво завжди і всюди бути в сахаджа-самадхі. Усі божественні істоти, яких ми бачимо, вони всі перебувають у сахаджа-самадхі. Наприклад, якщо ви не усвідомлені й вам хтось скаже щось образливе, ви ображаєтеся. І ваш ум може почати працювати в цьому напрямку дуже інтенсивно. Наприклад, ви можете подумати, що всі хочуть вас принизити, що вас недооцінюють, що ви така велика особистість, а з вами ось так несправедливо поводяться, і ваш ум може багато чого вигадати. А може бути, насправді просто хтось щось не помітив, він навіть не думав вас образити, він навіть і не збирався вас принижувати. Ви вже самі все додумали. Це приклад того, як працює ум, якщо він не перебуває в медитативній свідомості, якщо він не перебуває в правильному погляді. І тоді той, хто був до вас неуважним, створив лише невелике зусилля, запустив певний процес, а все інше додумав ваш ум, ваша карма додумала. І ви вже змінили свою долю, пішли таким тунелем реальності, де все це починає збуватися, і ви переконуєтеся в цьому. Ви якраз підтверджуєте: «так, це правда, так я і думав». Але це ваш ум усе це створює.
Але навпаки, якщо ви хороший садху, якщо ви перебуваєте в медитативній свідомості, недвоїстому погляді, то що б не сталося, ви не даєте цьому оцінок, не виносите щодо цього судження. Є такий вислів: «залишити все як є». Ви просто не інтерпретуєте, ви не даєте уму нічого проєктувати. Ви перебуваєте в оголеному усвідомленні й у розкритому погляді, подібному до неба. І тоді ситуація виникла, і вона розчинилася. І нічого, жодних карм, жодних вигадок, жодних тунелів реальності, кола розійшлися, а ви перебуваєте в Богові. Ви перебували в Богові до ситуації, ви продовжуєте перебувати в Богові після ситуації, і ви перебували в Богові в момент ситуації. І нічого, і добре. Тоді ви отримуєте благословення, даршан. Ви весь час перебували в Богові, і все, що до вас не приходить: як добре, так і погане — все від Бога. І тоді ви перебуваєте у вдячності, що Бог дає вам свої благословення, даршани, шактипати. Таке можливе, коли у вас є глибока віра, і ви знаєте мистецтво самозвільнення думок. Коли ви здатні розпізнавати свої думки, оцінки й судження на самому початку і ловити їх. Тоді вони — як кола на воді.
І є три стадії такого самозвільнення. Перша стадія схожа на те, як сніжинка падає в океан. Сніжинка впала й розчинилася, океану байдуже. У нього можна засипати навіть цілий склад сніжинок, і він їх легко розчинить. І ось святі, мудреці, джняні, вони подібні до величезного океану. Їхня свідомість не вузька, вона нагадує безмежний океан. Вони можуть вбирати дуже багато карми, брати на себе страждання, стикатися з дуже брудними енергіями, сильними демонічними істотами, шкідливими духами, але вони нічого навіть не роблять, вони навіть не борються з ними, не перемагають їх, не воюють. Океан не воює зі сніжинками. Океан не думає: скільки мені зараз треба розчинити сніжинок. Океан перебуває у своїй природі. Він настільки всемогутній, настільки нескінченний, що йому нічого не треба робити. Йому просто треба залишатися самим собою, йому треба просто бути океаном. І коли океан перебуває у своїй природі, навіть якщо в нього падають метеорити, він поглинає навіть метеорити, усе в ньому розчиняється.
Джняні найвищої категорії живуть за принципом «залишити все як є». «Залишити все як є» означає, що з чим би вони не стикалися в житті, вони не виносять жодних суджень, жодних оцінок, вони просто й далі перебувають у своїй природі. Коли вони стикаються зі шкідливими духами, з перешкодами, з дією злих планет, вони залишають усе як є, знаючи, що їхня природа настільки безмежна, настільки чиста й бездоганна, що вона все розчинить. І залишити все як є — не означає залишитися у своїх людських обмеженнях. Залишити все як є мається на увазі залишити все як є в Бозі, в Абсолюті, бо самі вони не відділяють себе від Абсолюту. Тому коли ми перебуваємо в медитативній свідомості і наш ум розкритий, широкий, і ми маємо велику віру та самовіддачу, нам достатньо розслабитися, залишити все як є і перебувати в стані усвідомленості. Тоді чистота й досконалість розкриваються самі, і жодні збивальні енергії не здатні нас похитнути. Усе, що б не відбувалося, усе розчиняється. Це нагадує злодія, який крадеться в порожній дім. Злодій приходить у надії вкрасти коштовності, але заходить і бачить, що в домі сидить старий, убогий старий, він просто п’є чай, у нього нічого вкрасти. І тоді в злодія зникають усі надії, він розуміє, що тут нічого взяти. Старий запрошує його попити чаю. Вони разом п’ють чай. Злодій не напружується, старий ні за що не турбується, красти ж нічого, можна бути друзями. І тоді всесвіт стає дружнім щодо нас. П’ять органів чуття, п’ять об’єктів, усе стає дружнім щодо нас. Ми знаємо: вони нічого не можуть у нас украсти.
Коли ми перебуваємо в стані відволікання, і наш ум не має погляду, медитативної свідомості, то п’ять органів чуття є злодіями: вони постійно крадуть у нас енергію, нашу свідомість. Через очі, вуха, язиково-нюхово-дотикові відчуття, через мислення, через інформацію. Усе претендує на нашу душу, усе намагається заволодіти нами, нашою енергією, нашою увагою. Тоді Всесвіт не дружній, елементи не дружні, і ми змушені ставити багато меж, багато бар’єрів, відгороджувати себе, захищати свої межі. Ми змушені чітко показувати мітки нашого его. Як тварина в лісі: кожна тварина мітить у лісі межі своєї ділянки. І каже: «не приходьте сюди, тут моя територія полювання, хто займе, розірву». Так і ми ставимо мітки свого людського его, бо знаємо: усі хочуть у нас щось забрати, усі хочуть у нас щось украсти. Але забрати в нас, украсти можна тільки тоді, коли ми не перебуваємо в стані усвідомленості. Коли ж ми перебуваємо в стані океану, всесвіт стає дружнім, ми стаємо відкритими, порожніми й розкритими. І ось такий тип стосунків із всесвітом називають як сестра або брат. Тобто це такі теплі, тихі, мирні стосунки. Отже, мистецтво бути в сахаджа-самадхі означає передусім мистецтво перебувати в розкритому погляді, медитативній свідомості й діяти, виходячи з неї.
Ведична космологія
Існує три виміри Всесвіту. Вішва — це сукупність усіх тіл живих істот. Це матеріальний світ — усі тіла людей, усі тіла тварин, усі тіла дерев і рослин, усе це вимір Вішва. Це Бог у проявленій формі. Увесь матеріальний всесвіт — це прояв Бога, Ішвари. Вимір тайджас — це астральний вимір. Від слова теджас — сяйво, бо астральний вимір наділений силою світла, сяйва. І сукупність усіх тонких тіл, усіх душ, душ богів, асурів, привидів, бхутів, людей та інших істот — усе це становить вимір тайджас. У цьому вимірі Ішвара проявляється як Хіраньягарбха. Хіраньягарбха — це Верховний Правитель, Верховна Свідомість, Золотий Зародок. Тобто насправді всі ці душі єдині. І Хіраньягарбха усвідомлює їх як своє одне величезне астральне тіло. Увесь астральний світ з усіма душами, привидами, божествами — це одне велике астральне тіло Хіраньягарбхи. У фізичному світі це одне величезне тіло називається вайшва-нара. Вайшва означає всесвіт, а нара — істота. Тобто це одна величезна безмежна істота. Наприклад, усі ми вважаємо себе незалежними душами, індивідуальностями, особистостями, але для Бога, для Ішвари ми всі як його клітини, усі ми одна істота. Дуже важливо зрозуміти цю єдність.
Нарешті, у причинному світі сукупність усіх душ у причинному тілі називається Праджня. Усі душі мають причинні тіла. І коли ми говоримо про сукупність цих причинних тіл, то стан Праджні — це частина Бога, що називається Ішвара. Ішвара усвідомлює всі душі в причинному світі як своє «Я».
Отже, усі три виміри Макрокосму — фізичний світ (фізичний всесвіт), астральний світ (тонко-матеріальний всесвіт) і причинний світ (каузальний всесвіт) — усе це три тіла Бога, три тіла Абсолюту. І Бог тут є Макрокосмом. Ми, душі, — це Мікрокосм, і ми — частинки цього одного великого вселенського тіла Бога. Ішвара, Абсолют (Ішвара — це також ім’я Брахми, Творця Всесвіту), відрізняється від нас, від душ (джив) тим, що він усвідомлює весь Мікрокосм як частину себе. Він усвідомлює весь Мікрокосм як частину себе. Але ми не усвідомлюємо цей Мікрокосм як частину себе, у нас є подвійність. І все, на що ми здатні, — усвідомити лише свій особистий, персональний мікрокосм. Сили нашої свідомості не вистачає на те, щоб включити Макрокосм у себе й усвідомити це. І це триває, коли ми перебуваємо в подвійності. Але коли ми входимо в стан погляду, погляд недвоїстості, медитативну свідомість, то поступово всередині нас також починає пробуджуватися свідомість, як в Ішвари, і ми починаємо розуміти тотожність Макрокосму й Мікрокосму, наприклад, єдність усіх живих істот. Ми починаємо на фізичному плані розуміти: насправді ми всі одне, ми — єдиний Мета-Розум.
Кармічні потоки та духовна практика
У Всесвіті існує близько 8 400 000 форм життя. Усі душі (дживи) отримують втілення в різних формах, щоб пережити карма-пхалу — повернення своїх кармічних дій. Карма-пхала — це плоди нашої карми. Наприклад, у минулих життях ми думали в певному напрямі й докладали зусиль у певному напрямі. Ми створили певні потоки мислення, ці потоки незримо течуть у наших тонких тілах. Ми, можливо, цього не бачимо, але кожен із нас — це потоки, кармічні потоки наших думок. Ці потоки невідворотно тягнуть нас до певних результатів — карма-пхали.
Хто створив ці потоки? Ці потоки створили ви самі раніше, силою своїх думок. Тепер ми отримуємо все те, що несуть нам ці потоки. Наше нинішнє життя — це результат наших зусиль, наших минулих думок, результат минулих потоків, які ми створили. Наше наступне життя також залежатиме від наших нинішніх зусиль, від тих потоків, які ми створюємо зараз.
Коли ми будуємо плани, створюємо якісь проєкти — це крійя-мана-карма. Та карма, яку ми створюємо своїми думками. Карма, яка проявиться в майбутньому і яку ми створюємо щосекунди, також називається агамі-карма. Карма, яка не може проявитися, але вже існує в наших каналах (як заморожена в холодильнику), — це санчіт-карма. А карма нинішнього життя, що відповідає потокам нашого мислення, — це прарабдха.
Ми постійно перебуваємо в певних кармічних потоках. Ці кармічні потоки створили ми самі раніше, їх ніхто інший не створював. Таким чином, духовна практика означає, що ми виходимо з кармічних потоків і утверджуємося в недвоїстому погляді, щоб ці кармічні потоки почали розчинятися.
Духовна практика не побудована на думках, не побудована на розумі, хоча розум як інструмент іноді може використовуватися. Наприклад, ми займаємося візуалізацією Дерева Прихистку, Даттатрейї — це тонкий розум. Але це дуже корисний розум, бо ми використовуємо тонкі механізми розуму для звільнення від карми. Але навіть коли ми візуалізуємо божеств, закликаємо їх, читаємо мантри, ми повинні розпізнавати їхню недвоїсту порожню природу. Тобто погляд, медитативна свідомість недвоїстості завжди є глибинною основою всього, що б ми не робили.
Наприклад, під час ритуалу поклоніння нам треба намагатися бути в недвоїстості. Тоді, коли ми вшановуємо Даттатрейю, ми перебуваємо в медитативній свідомості, ми перебуваємо в недвоїстому погляді, тоді я і Даттатрейя — це одне. Ви і Даттатрейя — це одне. Це одна свідомість. І одна частина вашого розуму вшановує іншу частину вашого розуму, величнішу.
Мистецтво дії із сахаджа-самадхі
Йти шляхом божественності в Санатана-Дхармі означає утвердитися в недвоїстому погляді, у медитативному усвідомленні поза суб’єктом і об’єктом, і навчитися діяти з нього в правильній поведінці — крійя. Буває, ми дещо розуміємо з поглядом, буває, ми непогано опановуємо медитацію й підтримання уважності, але в нас виникають труднощі з тим, як діяти в поведінці, як жити з проявом медитативної свідомості. Нам потрібно також учитися мистецтву дії із сахаджа-самадхі.
Дія із сахаджа-самадхі притаманна майстрам, просвітленим істотам, сиддхам, і це дія без діяча, дія без мотивації, дія без прив’язаності до плодів своєї праці, дія взагалі без поняття дії. Така дія є просто активністю енергії, яка здається дією іншим, але самій істоті вона не здається дією. Такий стан ми називаємо ліла або сахаджа-ліла, гра божественного, природна гра божественного. Для позначення такого мистецтва гри енергії є термін «чит-шакті-віласа». Чит — це свідомість, шакті — це енергія, віласа — це гра, танець, такий піднесений, красивий і величний, сповнений сили, блаженства й енергії.
Нам потрібно навчитися діяти так, щоб усе наше життя перестало бути кармічними діями, які все одно пов’язують нас із сансарою, з причинами-наслідками, з кармою, щоб усе наше життя стало чит-шакті-віласа.
Служіння божественній волі
Як це зробити? По-перше, ми повинні діяти не для его, не для себе, а всі наші дії мають стати севою, служінням, карма-йогою. Служінням кому і чому? Служінням проведенню божественної волі, служінням Всевишньому Джерелу і служінням тим божественним силам, які його уособлюють. Наприклад, святим, божественним істотам, Дереву Прихистку.
Дуже важливо навчитися відрізняти волю свого его від божественної волі. Волю свого его приборкувати й відтинати, а божественну волю проводити. Ми прийдемо до повного Просвітлення, коли нам повністю вдасться відкинути его. Коли ми скажемо: «Господь Даттатрея і всі святі! Ось вам мої руки, ось вам мої ноги, ось вам моє тіло, будь ласка, використовуйте їх за призначенням, я буду чистим і порожнім провідником божественної волі».
Поки ми цього не скажемо, для нас неможливе досягнення Просвітлення, тому що в нас завжди зберігатиметься его, і воно говоритиме так: «Але ж я теж маю право на щось, я ж теж чогось хочу. А мені що залишиться?» І воно завжди вестиме таку тонку політику з Богом, воно завжди намагатиметься торгуватися.
Іноді его боїться Просвітлення, тому що знає, що всім його амбіціям, чіплянням прийде кінець. І воно свідомо гальмує. Ми хочемо практикувати, хочемо медитувати, а его закликає якихось шкідливих духів, воно саме створює такі варіанти, саме створює перешкоди. Тому що его — це сильний ум. І сильний ум розуміє, що коли йому прийде кінець, усі його амбіції не зможуть утілитися.
Іноді описують, як Індра перешкоджає подвижникам, ріші, здійснювати тапас, і він посилає їм апсар — це відомі історії. Наприклад, коли ріші Вішвамітра медитував, усі три світи почали здригатися, й Індра вирішив послати Менаку, щоб вона спокусила його. Усі апсари володіють моха-сіддхі і прабхава-сіддхі, саммохан-сіддхі — силою гіпнозу, зачарування і контролю мислення. Апсара так зачарувала Вішвамітру, що він провів із нею ніч, залишив свій тапас. Йому здавалося, що він провів ніч, а насправді там минуло багато років. Коли він дізнався про це, він був дуже розчарований і шокований.
Іншим разом, коли ріші Каш’япа здійснював тапас, Індра послав Аламбушу, яка мала зачарувати його, щоб його тапас не змінював хід Всесвіту, щоб усе залишалося на своїх місцях. Індра завжди побоюється за своє становище, він думає: «З’явиться якийсь ріші, і його сила й мудрість такі, що він скине мене з мого трону, з моєї посади, і тоді він буде володарем всесвіту». А в Індри є ще якась гордість, прив’язаність, йому шкода залишати свій трон. Тому він завжди чинить перешкоди відлюдникам і подвижникам.
Але що таке Індра? Його треба розглядати як ум, його треба розглядати саме з позицій мікрокосму. Насправді, навіть якщо ви виконуватимете великий тапас, ви Індрі ніяк не завадите, вселенському Індрі, тому що сила Індри ніколи навіть не зрівняється з вашою. Але в цьому випадку йдеться про мікрокосм, і дуже багато ведичних міфів слід трактувати в плані мікрокосмосу.
Усередині нас є представництва Індри, як посольства, у кожній людині. Усередині нас є маленький Індра, і всередині нас є маленькі божества. Тобто божества зору, слуху, нюху, дотику, вогню і так далі. І цей маленький Індра справді побоюється, тому що це наш ум і наше его, яке контролює всесвіт нашого тіла, і він починає чинити перешкоди на духовному шляху. Але коли ми займаємо позицію служіння божественній волі, наше его втрачає владу над нами.
Перехід із царства карми в царство ліли
Мистецтво просвітленої дії — це мистецтво діяти зі стану недіяння, зі стану усвідомленості. Це мистецтво бути провідником божественної волі, мистецтво перебувати всюди в недвоїстому погляді, діяти з відчуття гри, а не з відчуття «я-діяч». Служіння, карма-йога, сева, служіння всім живим істотам, мотивація практики на благо всіх живих істот, мотивація «я медитую, щоб стати досконалим провідником божественної волі» — це правильна мотивація для того, щоб оволодіти такою дією із сахаджа-самадхі.
Божественні істоти не діють, через них грає Божественна Воля. Божественні істоти не перебувають у законі карми, на них не діють причини й наслідки, вони не пожинають плодів карма-пхал — плодів своїх дій. Божественні істоти спонтанно грають, вони навіть не переймаються діями, у них не виникає думки, що я щось зробив, відповідальності за зроблене. У них навіть не виникає думки, такої як «плоди моїх дій належать мені», у них не виникає навіть думки: «я — той, хто смакує, я — той, хто насолоджується». Тому карма не владна над ними, і вони не отримують плодів своїх дій.
Але чим же зайняті божественні істоти? Вони перебувають у досконалому недвоїстому погляді, у глибокій медитативній свідомості, і вони є найчистішими провідниками (упаддхі), провідниками Божественної Волі. Божественна Воля, Божественна енергія просто грає, вона грає через їхні тіла. І вона проявляється на благо всіх живих істот спонтанно. Це ми називаємо ліла, чит-шакті-віласа.
Йти шляхом Звільнення в Санатана-Дхармі — означає переходити з царства карми, з царства необхідності, у царство свободи, у вимір ліли — Божественної Гри. У кармі, у вимірі сансари людей, Звільнення немає, Просвітлення немає, щастя теж немає. Звільнення, щастя, Просвітлення перебувають у стані гри (ліли).
Просвітлення (усі знають) офіційно не існує. Боги не мають юридичної особи, у них немає юридичної адреси, усе це цілком неофіційно, тому що той світ, який створили люди, — це профанний вимір, вимір грубих елементів, жорстко скутих кармою. Але Просвітлення, сиддхі, божественна мудрість — усе це перебуває в іншому, у сакральному, священному, містичному, чарівному вимірі. І духовна еволюція, духовний шлях означає — переходити в цей сакральний, містичний, чарівний вимір.
У цьому вимірі все діє інакше: там его — не-его, карма — не-карма, дія — не-дія. Замість карми — ліла, замість дії — недіяння, замість его — просто творча функція і переживання «Ахам Брахмасмі».
Бачення світу як мандали
Якщо ми прагнемо справжнього щастя, Просвітлення і Звільнення, нам потрібно спрямовуватися і здійснювати такий перехід у цей інший вимір. Нам потрібно перестати діяти й почати грати, нам потрібно перестати ототожнювати себе з его і навчитися перебувати в недвоїстому погляді. Нам потрібно перестати чіплятися за плоди своїх дій і привласнювати їх, і віддавати їх Богові. Нам потрібно замість того, щоб служити своїй егоїстичній волі, навчитися бути найчистішим каналом (дева-вахіні), провідником Божественної Волі.
Усе це є шлях Санатана-Дхарми, усе це є шлях Звільнення. І тоді весь Всесвіт, уся реальність починає поставати перед нами в дуже дивовижному, красивому, священному, чудотворному баченні. Такий красивий, священний, чудотворний вимір називається мандала.
Тоді все стає чистим, усе очищується, і говориться, що весь світ постає як чистий вимір, Чиста Земля; усі люди проявляються як ілюзорні тіла божеств; світ як мандала, усі доми й споруди проявляються як палаци божеств, усі звуки як мантри й бхаджани, усі ситуації як ліли, усе, що відбувається з нами, як даршани Божественного.
Коли ми розуміємо, що є принципова різниця між цими двома баченнями світу, ми чітко розуміємо — це шлях Звільнення, це шлях становлення божеством, а це шлях сансари, шлях карми, шлях невідання. Це царство необхідності, царство карми, а це — царство Свободи.
Мої благословення, щоб ми всі йшли цим шляхом Божественної гри, становлення божественними істотами, щоб карма не була владна над нами, щоб ми утверджувалися в недвоїстому погляді, щоб ми служили Божественній Волі, не служили своєму его, щоб думки не мали влади над нами, щоб ми віддали себе у владу Абсолюту, щоб ця влада Абсолюту була всередині нас як наше власне буття, як внутрішнє переживання «Ахам Брахмасмі».
