Шлях до природного стану через практику споглядання

Коментар до тексту «Чатурашіті-сіддха-праврітті». Тантіпа

«У місті Сандхонагара жив ткач, у нього було багато дітей. Своєю майстерністю він нажив величезне багатство й оженив синів із дівчатами з добрих родин. Він продовжував жити разом із ними, і вся сім’я процвітала. Дружина ткача померла, коли йому було вісімдесят дев’ять років, він уже постарів, став немічним і кволим. Невістки приймали батька, але кожен, хто бачив його, сміявся й передражнював його старечі манери та примхи. Відчуваючи, що присутність старого за столом почала відлякувати людей від дому, доньки затаїли зло. «Давайте збудуємо в саду солом’яну хатину й будемо годувати його там», – вирішили вони. Так і зробили.

Сталося так, що Гуру Джаландхарапа, опинившись у місті, зайшов до дому старшого сина ткача, просячи милостиню. Той запросив його до обіду, потім запропонував залишитися в домі на кілька днів.

– Я не сплю поруч із людьми, – відповів учитель.

– Але ви можете спати в саду, – запропонували господарі.

Вони провели йогіна в сад і залишили йому лампу. Старий ткач почув звук кроків і, здивований, запитав:

– Хто це там шумить?

– Я – гість цього дому, людина Дхарми.

– А я – господар цього дому, – затряс головою ткач. – Я був молодшим, і все це було моє – і дім, і начиння. А тепер мої сини й невістки висміюють мене, вони запхали мене в цю діру. Усі речі у світі – непостійні! Ось, переконайся.

– Усі зібрані речі – один обман, – сказав Джаландхарапа, – і все у світі болісне. У наявного всередині немає нічого самосущого. Щастя в нірвані. Хочеш учення, яке захистить тебе від смерті?

– Хочу.

Джаландхарапа дав ткачеві посвяту в мандалу Хеваджри та інші таємні посвяти й запропонував просто відразу почати медитувати. Потім Гуру кудись пішов. Ткач запам’ятав настанови, але нічого не сказав своїм домочадцям. Так він практикував дванадцять років і набув багато здібностей, у яких люди не дуже розуміються. Одного разу старший син, завершивши вдале замовлення, влаштував свято. У метушні, звісно, забули принести їжу старому. Невістка згадала про це вже вночі й непомітно вирушила в сад. Хатина яскраво світилася в темряві. Старий ткач сидів у ній в оточенні п’ятнадцяти звабливих дівчат, а все навколо було завалене вишуканими речами та стравами. Жінка відчула в цьому щось, що не належить світові людей, і поспішно повернулася в дім.

– Піди, поглянь, що з батьком, – сказала вона чоловікові.

Той подумав, що старий помер, і в сльозах вирушив у сад. Потім усі, хто підходив до хатини, бачили те саме, що й жінка, і йшли вражені.

Повертаючись у дім, вони говорили:

– Це не від людини, мабуть, це робота демонів.

Але вранці, коли звістка облетіла Сандхонагару, безліч людей прийшло вклонитися старому. Він вийшов до них, перетворивши своє тіло на тіло шістнадцятирічного юнака. Від його постаті виходили незліченні промені світла, і ніхто не міг довго дивитися на нього. Це тіло було як відшліфоване дзеркало, у якому все з’являється в істинній, світлій природі. Ткач став відомий як Тантіпа й здійснив незліченні діяння на благо живих істот. Увійшовши в Ясне Світло у своєму тілі, він водночас допоміг перейти туди багатьом жителям Сандхонагари. Так, завдяки вірі, терпінню й увазі до настанов, старий чоловік виявився здатним досягти сіддхи природного стану в свої похилі роки».

Ознаки просування в практиці

Які ознаки вашого просування в практиці? У вас зростає відраза до невідання. Не те щоб ця відраза була частиною подвійності (приязні й відрази), якоюсь крайністю. Не те, що ви впадаєте в якийсь відчай, але всередині вас з’являється щось, що не приймає невідання ні під яким соусом. Тоді в істинному сенсі ви стаєте людиною Дхарми.

Хоч ми й чуємо, що всі речі у світі непостійні, нам бракує віри в ці настанови. Ми все ще продовжуємо зачаровуватися цими відображеннями, які походять із нашої свідомості. Ми часто буваємо настільки поверховими у своїй практиці, що нам бракує глибини свідомості зрозуміти, про що ж говорили святі. Коли ми чуємо розповіді про сиддхів, то тут немає навіть чого коментувати. Це просто зразок для наслідування. Якщо ми справді хочемо практикувати, то просто достатньо повторити їхній шлях.

Відмінність між світами богів і людей

Ми народилися в таких умовах, у яких існування кидає нам виклик у вигляді старості, страждань, хвороби, непостійності та смерті. У світі богів страждання проявлені не так. Боги перебувають у медитативному стані. Фактично якщо піднятися трохи вище світу людей і асурів, то всі боги переживають медитативні стани. Якщо ви уявите свідомість і розум творчих людей, що світ складається тільки з творчих людей (музикантів, акторів і художників), то це нагадуватиме світ богів. Однак їхні медитативні стани неглибокі внаслідок чіпляння за власну бхавану. У них є певні стани самозадоволеності своєю власною бхавою і гордість, тому вони не можуть просуватися далі.

Наприклад, якщо ви пробували жертвувати Дхарму, то таким творчим людям дуже важко щось пояснити, бо вони в принципі не хочуть вас слухати. Вони думають, що вже все мають. Але те, що вони мають, з погляду реалізації, – це ніщо. Певна медитативна самозадоволеність, з погляду пробудженого стану, це – крихта. Проте зачепленість за ці стани закриває їх від справжньої Дхарми. Тому з ними важко розмовляти й переконати в чомусь. Вони вас не слухатимуть, бо вони вже звикли слухати себе. Коли ти довгий час слухаєш себе, ти стаєш закритим, несприйнятливим до того, щоб слухати щось іще понад це. Однак така віра у власне самобуття «я» є перешкодою до сприйняття глибокої Дхарми.

Важливість Чотирьох Усвідомленостей

Річ у тім, що медитативна зануреність невисокого рівня не дає почути себе по-справжньому. Ми чуємо лише якусь малу, мізерну частину себе і не чуємо велику частину себе. Тому ми дуже міцно повинні утвердитися в основах – у Чотирьох Усвідомленостях, щоб тоді, коли наші медитативні здібності зростуть, спираючись на Чотири Усвідомленості, ми змогли б так керувати розумом, щоб він не зачепився за поверхові переживання ясності, дх’яни та інше. Дуже важливо створити в собі розуміння Чотирьох Усвідомленостей протягом перших років чернецтва. Це набагато важливіше, ніж отримати навіть якісь глибокі посвяти. Чому? Тому що, якщо ви утвердилися в Чотирьох Усвідомленостях, ви отримаєте посвяти ще раз і все-таки дійдете до кінця. Якщо ж у вас немає Чотирьох Усвідомленостей, нехай ви навіть маєте безліч посвят, говориться так: «Навіть якщо голова стала пласкою від дотику ритуальної посудини, але немає вкорінення в Чотирьох Усвідомленостях, то немає глибокої гарантії, що ці посвяти спрацюють і будуть застосовані».

Боги, перебуваючи у своєму медитативному стані занурення, не відають, що це медитативне занурення тимчасове. Проте, коли воно закінчується, вони втрачають ґрунт під ногами. Тут мається на увазі стан божеств світу пристрастей.

Великий вибір і шлях споглядання

Коли ми практикуємо споглядання, ми приймаємо рішення – зробити великий вибір. Що це за великий вибір? Це не тільки чернецтво. Зробити великий вибір в абсолютному сенсі – це прийняти рішення перебувати в істинному спогляданні. Ми його приймаємо один раз, отримуючи пряме введення. Потім ми очищуємо наш намір перебувати в спогляданні. Після цього ми все життя, що залишилося, перебуваємо в правильному спогляданні. Це ще називається – прийняти рішення увійти у велике недіяння. Такий стан називається станом великого вибору. Іншими словами, ми приймаємо вибір бути усвідомленими в будь-якій ситуації, і потім ми докладаємо зусиль, щоб цього вибору триматися. Бути усвідомленим у будь-якій ситуації і практикувати самозвільнення та присутність – це одне й те саме доти, доки наш вибір не приведе до певної точки, де відбудеться кардинальний перелом, де ми виявимо нашу світлоносну природу Ума і зуміємо з нею повністю об’єднуватися.

Коли практикуєш шат-чакра-йогу, здається, що це марно. Ти візуалізуєш образ чакри, концентруєшся на грудях або в районі куприка, але жодних відчуттів немає. Ти робиш це місяць, потім шість місяців. Ти читаєш «Хатха-йога Прадіпіку», порівнюєш свої відчуття з тим, що там написано, і бачиш, що в тебе немає жодних результатів. Ти концентруєшся рік, другий рік, і лише тоді починаєш трохи відчувати енергію, але нічого з того, що там написано, ти не відчуваєш. Раптово приходить розуміння того, наскільки потрібно бути глибоким у практиці, щоб досягти якихось результатів. Але з іншого боку, приходить розуміння, що шляху назад усе одно немає, що треба продовжувати практику й концентруватися далі. На третій рік ти починаєш відчувати енергію, коли концентруєшся. Тіло перестає відчуватися, дихання стає ледь помітним, і ти починаєш бачити світло в кожній чакрі – так приходить самадхі, пов’язане з елементами. Ти розумієш, як багато наполегливої праці потрібно докласти, щоб розвинути чутливість енергії та задіяти кожну чакру в тілі.

Щось подібне відбувається і зі спогляданням. Ми практикуємо споглядання, але відчуваємо, що воно подібне до осіннього вітерця: найменша думка або розмова – воно миттєво зникає. Здається, що немає жодної надії, щоб як слід споглядати. Це настільки невловима річ, що навіть рух тіла або коливання думок повністю змітають споглядання. Проте коли ми довгі роки тренуємо себе, щоб звикати до цього, то раптово виявляємо стабільність у спогляданні. Воно ще не є дуже глибоким, але зате є рівним. Воно може підтримуватися навіть під час їжі, туалету або розмови. Тоді ми відчуваємо, що якимось незбагненним чином звикли бути усвідомленими. Тоді наше дихання стає коротким і нечастим. Ми також починаємо виявляти, що й наша енергія поступово починає змінюватися, канали в тілі та вітри також починають очищатися.

Трансформація через споглядання

Коли настав такий перелом, ми вже перестаємо бути звичайними людьми. Ми відчуваємо, що ні минуле, ні майбутнє, ні прив’язаності, ні світ для нас не мають значення, ніби простір і час починають згортатися, виявляючи свою чудесну глибину, що все відбувається з нас, усе перебуває в нас. Ми розуміємо, що все залежить лише від нашої глибини споглядання. Коли воно поглиблюється, ум звикає до нього й насичується божественною величчю або божественною гордістю. Чому так відбувається? Тому що боги споконвічно перебувають у спогляданні – це їхній звичайний стан. І коли ум насичується звичкою до споглядання, ми починаємо бути схожими на божеств.

Наприклад, усі божества недалекі від Джерела. Чому вони мають надздібності? Чому вони володіють творчими силами, сіддхами, ясновидінням, могутністю і владою? Це не їхня власна шакті, це наслідок того, що в них розвинена дуже глибока здатність до споглядання. Вони перебувають у єдності з Джерелом, світло якого дає їм величезну енергію. Вони черпають цю творчу енергію і завдяки цьому здобувають величезне багатство, могутність, вплив, радість, насолоду. Залежно від карми вони перебувають або на небесах пристрасті, або на небесах Рупа-локи.

У богів небес пристрасті є домішка мирських бажань. Вважається, що їхні тіла складаються не із землі й води (елементів, з яких складаються людські тіла), а переважно з елемента вогню. Тому їхні тіла випромінюють сліпуче світло. Тонкі тіла богів вищих світів складаються з іще тонших субстанцій, грубих елементів у них немає. Усі вони безперервно перебувають у спогляданні, в єдності з абсолютним Джерелом. Якщо ми подивимося на істот у нижніх світах, то побачимо, що всі вони втратили своє Джерело. Вони перебувають у забутті, наче сплячі, наче безумці. Вони всі блукають, приймаючи себе за тіло й зумовлюючись обставинами.

Одна з ознак просування в практиці – це коли ваше споглядання змінює ваші сновидіння. Наприклад, ви можете бачити уві сні себе в образі божества або святого. Коли ви так бачите, то це означає, що завдяки вашому спогляданню ви можете здобути тіло божества, тобто здобути один із видів звільнення. Ви можете бачити себе в подобі того божества або святого, який вам більш звичний. Однак це теж початкові щаблі споглядання.

Бардо дхармати та видіння світла

Істинна сила споглядання – це приголомшливе занурення в глибину реальності, коли суб’єкт повністю возз’єднаний з об’єктом. Є специфічний термін, що пояснює принцип проміжного стану, або бардо дхармати. Після трьох основних видів світла, які переживаються під час переродження, якщо возз’єднання з цим видом світла не відбулося, то настає переживання бардо дхармати, коли зі світла маніфестується звук, світло, звук девата. У цей час проявляються дуже інтенсивні видіння мирних і гнівних божеств. Людина чує потужні гуркоти грому, бачить сліпучі спалахи, подібні до тисяч сонць, а також п’ятиколірні сліпучо сяйливі сфери, що випромінюють світло, подібно до спалахів лазера. Усі ці видіння вражають її, жахають і вводять у стан такого шоку, заціпеніння і ступору, що вона втрачає свідомість. Це ніби зникли чотири сторони світу, і почали згортатися простір і час. Це приголомшливе, дуже сильне переживання в момент смерті.

Досвідчений практик може перебувати в спогляданні в цей час, інтегруючись з усіма видіннями, і досягти одного з вищих видів звільнення, однак цього досягти вкрай складно. У цей час людина також бачить, як з її грудей виходять різні пучки світла. Це світло чудесно згруповане, переливається і виходить на кшталт знамен або килимів. Це п’ятиколірне сяйво, на кінці якого виникає сяйливий бінду, оточений п’ятиколірним гало. Ці пучки світла закінчуються тим, що входять у серця божеств, які проявляються. Божества в цей час проявляються в усій своїй повноті: з атрибутами, прикрасами і в характерних позах. З’являються ті божества, яким людина поклонялася за життя або виконувала практику. Тобто християнин побачить Ісуса і Діву Марію, буддист побачить Будду, відданий Даттатрейї побачить Даттатрейю, той, хто шанує Шиву, побачить Шиву. Той, хто не практикував поклоніння божествам, найімовірніше, не побачить божеств якоїсь релігії, але побачить ті видіння, які колись у житті викликали в нього захоплення. Проте кожен зіткнеться з проявом світла і звуку.

Ці видіння будуть сліпучо прекрасні, приголомшливі, величні й заповнюватимуть увесь Всесвіт. Якщо практик не полишить свого споглядання і зуміє зрозуміти, що ці видіння – це його власний ум, його власна енергія, він зможе з ними об’єднатися. Інтегрувавшись із ними, він втягне ці видіння так само, як павук може втягнути в себе павутину. Перебуваючи в глибокому спогляданні, він дозволить цим видінням увійти всередину свідомості й розчинитися. Тоді він досягає одного з видів звільнення. Це один із методів, притаманний вищим практикам, таким як джьоті-йога і нада-йога. У цей час також бачиться все довколишнє: гори, скелі, дерева та інше. Але бачиться це по-іншому, наче вкрите серпанком, міражем, п’ятиколірним сяйвом. Людина також має тіло, що нагадує колишнє, але воно складається зі світла, хоча їй може здаватися, ніби це звичайне фізичне тіло.

У цей час важливо, наскільки йогін натренований у спогляданні присутності, і наскільки він розуміє весь світ як прояви свого Уму. Уявіть, що зараз ви побачили б у небі величезне гнівне або мирне божество. Це викликало б у вас якісь коливання: інтерес або переляк, захват або захоплення. Дуже важко подумати, що це божество – це ваша власна енергія, тільки більш тонка. Проте це так.

Одного разу, колись давно, я практикував у ретриті, і в мене було ясне сновидіння. У ньому я бачив себе в образі одного святого – Парамахамси Йогананди. Це був я, але тіло в мене було його. Я стояв на березі океану. Раптом з’явилися два гігантські божества, які пішли водами цього океану. Ці божества були розміром приблизно з дев’ятиповерховий будинок кожне. Вони світилися рожево-червоним світлом і випромінювали сліпуче сяйво. У цей час також з’явився голос мого Гуру, який сказав: «Ти не досягнеш просвітлення, доки не зрозумієш, що все це виходить із тебе самого».

Потім я побачив, як від моїх грудей тягнуться два рожеві пучки світла. Коли я на них сконцентрувався й увійшов у присутність, ці божества розчинилися, ніби втягнулися назад у серце. Так відбувається процес прозріння, що всі видіння породжуються твоєю власною енергією. Таким чином, увесь Всесвіт, галактики і всі видимі світи – це просто сяйво світла, що виходить із нас і проєктується нами самими.

Природа видінь і процес переродження

Коли ми глибоко споглядаємо, у нас з’являються такі прозріння, і ми проникаємо в природу Реальності. Що станеться, якщо людина цього не зрозуміє? У бардо, у джьоті-йозі та в нада-йозі є можливість зрозуміти це завдяки генерації видінь і звуків. Нада-йога, джьоті-йога та практики споглядання генерують такі переживання ще за життя. Але звичайна людина не може стикатися з цим, окрім як у момент переродження.

Якщо людина цього не розуміє, вона сприймає ці видіння за щось реальне, лякається їх, впадає в шоковий стан. Тоді чисті видіння замінюються нечистими, і виникає світло шести світів сансарного існування. Нарешті один зі світів починає світити яскравіше, у людині щось відгукується, і вона хоче піти в цей світ — так відбувається переродження. Відгук залежить від того, що залишилося в людині неочищеного. І причина переродження залежить від того, які були прив’язаності в цей момент.

Наприклад, якщо хтось був прив’язаний до когось, він побачить сцени прив’язаності й подумає: «О, це та людина, до якої я прив’язаний, я маю щось із цим зробити». Він узагалі не зрозуміє, що ж відбувається. Щойно він про це подумає, його тонке тіло буде втягнуте в утробу. І закон карми надасть йому можливість знову пережити процеси прив’язаності.

Буває так, що причиною цього народження в багатьох людей є заздрість, гнів, прив’язаність тощо. Тобто цього народження могло б і не бути, але в бардо вони зробили таку фатальну помилку через свою несвідомість, тому були втягнуті в утробу.

Коли ми практикуємо, нам слід бути не просто пильними, а дуже пильними. За нашу неуважність ми розплачуємося новим народженням. Це подібно до ходіння по вістрю леза. Лише святі розуміють, наскільки це важливо.