Шрі Рама сказав: «О Парамешваро, ти докладно пояснив шлях до звільнення, а тепер, будь ласка, поясни, які люди можуть здобути звільнення. У мене є великі сумніви щодо цього».
Шрі Бгаґаван сказав: «Брахман, кшатрій, вайш’я, шудра — кожен може здобути звільнення. Чи є людина монахом або домогосподарем, чи має стати лісовим жителем, чи, не йдучи до лісу, також дотримується Пашупата Врата дикші, або ж регулярно поклоняється Шиві й є моїм відданим — люди всіх цих категорій можуть здобути звільнення. Однак джада (атеїст), глухий, сліпий, німий, нечистий серцем, той, хто не чинить жодних доброчесних вчинків, невіглас, лжевідданий, який, носячи рудракшу, попіл, лінґами, ображає/ненавидить людей, — люди таких категорій не досягнуть звільнення».
Умови досягнення звільнення, реалізація мокша-дгарми — усі васани мають бути вичерпані. Якщо вони вичерпуються за одне життя, звільнення настає. Нідідг’ясана, до якої ми прагнемо, є не чим іншим, як стабілізацією свідомості, зануреної в Брахмана, щоб вичерпати всі васани, щоб вичерпати всі дії (крію).
Вичерпання дій і станів
Наприклад, у нас є імпульси бажання діяти. Ми не можемо весь час сидіти, нам чогось хочеться, треба діяти, але з цим треба працювати, і ми вичерпуємо це через севу. Потоки наших дій спрямовуємо на служіння Богові, через ритуальну садгану, через поклони, обходи храмів — це крія-нішпатті (вичерпання дій), щоб не залишилося жодного імпульсу діяти. Зауважте: здатність діяти має залишитися, а імпульси, васани — ні.
Крія-нішпатті — щоб ми могли перебувати в недіянні, щоб у нас зародилося таке світовідчуття: «Я вже все зробив, я перебуваю в досконалості й у недіянні, я приймаю велике рішення увійти у велике недіяння». Нехай тіло діє як ілюзорне тіло Бога, служачи дгармі, нехай здійснює ігрові дії, але це вже не буде дією мого розуму, це не буде дією карми. Це буде дією моєї чистої волі, підпорядкованої волі Бога. Це буде дією санкальпи, підпорядкованої сат-санкальпі, божественній мудрості, а сама я душею перебуватиму в недіянні, тому що немає жодної васани, яка спонукала б мене до дії.
Так само бгава-нішпатті (вичерпання всіх внутрішніх станів) душі та всіх емоцій. Якщо душа не вичерпає всіх цих речей, так само джняна-нішпатті (вичерпання всієї ментально-пізнавальної активності) та утвердження в чистій джняні — якщо вона не вичерпає ці васани, васана змусить її народитися, хоч би чого вона хотіла чи не думала. Васана — це енергія, а енергія, наче гачок, чіпляє душу й тягне її до місця нового народження.
Васани та їхній вплив на наступні народження
Був один випадок, коли у ведичні часи клан однієї принцеси Амби та клан Бгішми домовилися між собою, що принцеси виходитимуть заміж за чоловіків із їхнього клану, родового клану, їхнього роду. Принцеса Амба також була з царського роду, і рід Бгішми, його брати, родичі — усі вони брали за дружин дочок, принцес лише з цього царського роду.
Одного разу цар, батько принцеси Амби, вирішив порушити цю традицію. Чомусь йому не сподобалися принци з цього роду, і він запросив принців з інших родів, а їх узагалі не запросили, що було неповагою, зневагою.
Бгішма тоді був юним і дуже запальним, гарячим, але був великим воїном, і тоді він прийшов без запрошення. Там було щось на кшталт сваямвари (церемонії), він побив усіх принців, які туди прийшли, побив усю охорону, усю варту, яка охороняла палац. Потім дуже ввічливо піднявся до покоїв цих принцес і запропонував їм поїхати з ним, щоб вийти заміж, як годиться, за його братів, і сказав, що він є представником трьох братів, а сам дотримується обітниці брахмачар’ї.
Принцеси не були проти поріднитися з принцами з його роду, як це було сімейною традицією, і коли вони поїхали, Амба вже покохала іншого принца, але нічого про це не сказала. Потім, уже на півдорозі, вона все ж таки сказала про це, що не може породичатися з кимось, вийти заміж за одного з його братів. Тоді Бгішма повіз її назад з усіма знаками поваги, доставивши назад.
Принц, якого їй було призначено і який її кохав, уже не прийняв її назад, сказав, що вона осквернена і він дбає про свою честь, і вже нічого не вийде, тому що її викрали і так далі. І скільки б Амба його не вмовляла, він відмовився від неї.
Тоді Амба повернулася до Бхішми, сказала, що він уже має одружитися, що він став причиною її страждань. Дві її сестри добре влаштувалися, вийшли заміж за принців, а вона йому не потрібна, і прийшла до Бхішми. Бхішма сказав: «Я взагалі діяв не для себе, я діяв заради братів». Ніхто з братів не захотів одружуватися, і Бхішма не захотів одружуватися: «А я взагалі брахмачарі», — сказав він.
Вона дуже сильно образилася і залучила всі свої зв’язки, інших царів, але нічого не вийшло. Вона навіть залучила Гуру Бхішми Парашураму, і все одно ніхто не міг на нього вплинути. Тоді вона дала таку дуже сильну клятву, що помститься, що тренуватиметься, навчатиметься військової справи й уб’є Бхішму, переможе його як воїна. І вона залишила свою сім’ю та стала аскетом, почала практикувати концентрацію, медитацію, щоб стати великим воїном.
Але в цьому житті нічого не сталося, вона не встигла стати великим воїном, постаріла й померла. Бхішма жив сто вісімдесят років, довго, а вона вже переродилася чоловіком і пам’ятала себе як цю принцесу Амбу та знову продовжила тапасью.
У неї було видіння в самадхі — вона теж виконувала аскезу, медитувала, ні про що інше не думала, вела відречений спосіб життя: як убити Бхішму, як натренуватися й помститися йому. І в неї було видіння, що вона зможе зробити це лише в наступному житті. Ця людина також постаріла, померла, але вона все одно ототожнювала себе з принцесою Амбою, яка ненавидить Бхішму.
Уже в третьому житті — це був принц Шікханді, і він виконував тапасью, і вже він пам’ятав себе як Амбу. І коли настала битва на Курукшетрі та Бхішмі довелося обирати одну зі сторін, він обрав свою сторону, а на протилежному боці якраз була Амба, але це вже була не Амба, це був принц Шікханді.
Бхішма був найсильнішим воїном, незважаючи на свій похилий вік, але коли він побачив, як принц Шікханді мчить на нього, а перед битвою він установив правило, що жінок у цій битві ніхто не має права вбивати й битися з ними, і для нього це все одно була Амба. Встановивши такі правила, він не міг відмовитися від своїх високих етичних стандартів, і він побачив Шікханді, подумав: «Це знову Амба кидається на мене через свою образу» — три життя. Він жив дуже довго, народжувався, помирав, і все одно цей зв’язок зберігався, така сильна васана.
Він відкинув зброю, і в цей час Амба та ще його воїни просто прошили його тіло стрілами. Але оскільки Бхішма досяг звільнення, він лежав на ложі зі стріл і давав настанови, контролюючи свою прану, не помирав за власним бажанням пів року, шість місяців він ще зустрічався з царями, лежачи пронизаний стрілами, давав їм настанови щодо царства, політики, йоги й так далі.
Потім, коли він уже з благословення Крішни вирішив залишити цей світ, своєю йогічною силою він виконав кумбхаку так, що всі стріли вийшли з тіла, вилетіли з тіла, і рани на ньому затягнулися. Він підвівся і лише після цього за власним бажанням залишив тіло, тобто він мав найвищий контроль, насправді він володів праною.
Якщо душа мала якісь невиконані васани, ці васани переходять у наступне життя, і вона продовжуватиме втілювати їх. Умови досягнення мокші — вичерпання васан за одне життя.
Божественне народження
Наприклад, коли народжувався Рама, його мати побачила чотирируке божество — Вішну, і вона злякалася та почала молитися цьому божеству, сказавши: «Стань звичайною дитиною, щоб я могла хоча б потримати тебе на руках». Потім він увійшов у її тіло й народився як дитина — ось це приклад божественного чудесного народження.
Чудесне народження, божественне народження відрізняється від сансарного народження — це перевтілення. Воно відрізняється тим, що васан не існує, а є лише намір, сат-санкальпа, який випромінює ілюзорне тіло, не залишаючи природного стану, і приймає людську подобу.
Мудреці зі зжитими васанами можуть перевтілюватися, можуть за бажанням залишати своє тіло, змінювати його, входити в тіло іншого — це називається, наприклад, хіма-самадхі (самадхі в гімалайському снігу), джаль-самадхі (самадхі під водою), стхал-самадхі (самадхі в землі або під землею). Одне тіло залишають, інше приймають, якщо це необхідно для виконання цілей, або приймають тіло в образі божества, але більше немає васан, які рухають душу й змушують її переміщатися з тіла в тіло.
Примітка: у шлокі вище сліпі, німі, глухі стосуються духовної сліпоти, духової глухоти та духової німоти, які є якостями атеїстів.
Перешкоди та умови звільнення
«Я — Гуру Пашупаті Вратам. Той, хто ненавидить мене, хто ненавидить Вішну, той навіть через мільярди кальп залишатиметься в океані сансари, втягнутим у круговорот народжень і смертей, і не досягне пізнання Шиви (Шива-джняна), а отже, і не досягне звільнення. Той, хто здійснює ритуали або оспівує моє ім’я з надією користуватися благами, отримає лише блага, але не зможе досягти звільнення. Той, хто помирає в Каші, Двараці, Шрі Шайламі або Пандарікамe, за моєю милістю досягне Тарака Брахмана й здобуде звільнення. Той, чиї кінцівки залишаються йому підпорядкованими та допомагають здобувати знання, здійснювати аскези, здобувати славу, — лише така особистість отримає блага свого паломництва. Інші, хто не чистий серцем, заробляють лише гріхи, навіть залишаючись у місцях паломництва.
Брахманам, яким не здійснюють ритуал упанаянам (у кого немає на тілі священної нитки), не слід дозволяти оспівувати Веди в ритуалах, за винятком ритуалів на кшталт Свадхи, Даани та Пітрукар’ям. Позбавлений ведичної карми такий брахман дорівнює шудрі. Люди всіх класів, усіх каст і віросповідань мають право здійснювати оспівування та медитацію. Поєднуючись за допомогою медитації з Шивою, людина звільняється із сансари, тому така медитація в тисячу разів краща за пожертви, аскези та вивчення Вед. Той, хто медитує на Шиву, коли ходить, стоїть, спить або виконує якусь роботу, навіть будучи залученим до гріховної діяльності, звільняється від рабства сансари.
Той, хто медитує на Шиву, — тут ми медитуємо на лінгам. Коли ми медитуємо на Брахман через споглядання в адвайтичній нідидхьясані, це медитація на махалінгам або махалінгу. Коли ми медитуємо на простір, на причинне тіло, — це медитація на бхава-лінгам. Коли ми медитуємо на енергетичне тіло та прану, — це медитація на прана-лінгам.
Медитація на Шиву, чим би він не займався, — це і є шлях підтримання природної присутності. Така медитація відокремлює йогіна від п’яти оболонок і робить його безсмертним.
Історія Наради, Парваті та Шуки
Одного разу Нарада прийшов до обителі Шиви, і коли він прийшов, то дізнався, що Шива відлучився, пішов у гості до Нараяни, а він зустрівся лише з Парваті. Він удав, що засмучений, і сказав, що так хотів побачити Шиву, але, очевидно, не судилося. Потім він деякий час побув на горі Кайлас і ходив із таким сумним виглядом, і Парваті запитала: «Чому в тебе таке сумне обличчя, ти, мабуть, чимось стурбований?»
Він сказав: «Я навіть не хочу тобі говорити, Парваті, нехай це горе залишиться зі мною» — це такий великий провокатор. У Парваті розгорілася цікавість, вона сказала: «Звичайно, ти маєш мені якнайшвидше сказати, що тебе гнітить». Він сказав: «Я навіть не хочу говорити, це може вплинути на тебе, на Шиву». Що більше він говорив, то більше зростала її жіноча цікавість. Зрештою вона вмовила його сказати їй. Він сказав:
— Ти знаєш, Парваті, Шива тебе обманює.
— У якому сенсі?
— Не в тому сенсі, що він зраджує тобі з іншою жінкою, а в тому сенсі, що він не любить тебе так, як заявляє.
Вона сказала:
— Чому ти так думаєш?
— Тому що він носить черепи, гірлянду з черепів, а що означають черепи?
Вона каже:
— Це мої черепи: щоразу, коли я народжуюся і помираю, залишаю тіло, від тіл залишаються черепи — ось він їх і носить, тобто це мої народження та смерті.
Він сказав:
— А ось Шива — він безсмертний, а ти не замислювалася, чому він безсмертний, а ти смертна? Ти знаєш, що він міг би зробити тебе безсмертною, а ось, наприклад, якось він мені розповідав, що кожен, хто читатиме «Шрімад-Бгаґаватам», кому він його передасть, стане безсмертним, а чому він не робить тебе безсмертною? Не хоче, щоб ти стала такою ж безсмертною, піднеслася до його становища. Ось бачиш.
Це сильно запало в душу Парваті, і Нарада ніби посіяв таку думку та пішов собі. Шива, нічого не підозрюючи, просто прийшов, а Парваті не в дусі, не в настрої. Потім прийшов Ганеша, Сканда, каже: «У нас там є вечеря, мамо?» — а вона каже: «Нехай вас Шива годує». Шива взагалі не зрозумів, у чому справа, і він намагався застосувати свою чарівність і силу, якось поговорити, а вона була зовсім не в настрої, але потім він усе-таки розговорив її.
Вона сказала: «Ось ти кому передаєш «Шрімад-Бгаґаватам», той здобуває безсмертя, а чому ж я досі смертна, чому ти не передав його мені?» Він сказав: «Так ти не просила. Я якось навіть не думав про це» — але зрештою він погодився почати передавати текст, почав його читати, а вона сіла навпроти.
І в цей час Нарада пішов до Шуки, а Шука на той час був просто мудрецем, святим, і він знав, що Шива свого часу говорив йому та Парваті: «Якщо хтось підслуховуватиме, я тобі лише скажу, Парваті: якщо хтось підслуховуватиме, я його знищу, тому що це заборонене знання, щоб вони стали безсмертними, для смертних — заборонене знання. Ніхто не повинен отримати цю передачу».
Нарада пішов до Шуки й сказав: «Тобі треба терміново піти й підслухати там, за каменем, за скелею. Шива передає Парваті цей текст. Щоб ти став безсмертним». Він сказав: «А що там узагалі таке?» Той сказав: «Взагалі-то Шива може знищити будь-кого, хто підслуховуватиме» — той сказав: «Що ж ти тоді мені пропонуєш?»
Сказав: «Я пропоную тобі правильну справу. Ти можеш силою своєї свідомості — там є пташки, папуга знесла яйце — ти можеш увійти свідомістю в це яйце й народитися як пташеня з цього яйця, маленький папуга, і в тілі цього папуги ти підслухаєш, Шива не здогадається, що це ти, і таким чином отримаєш передачу та станеш безсмертним».
Він так і зробив, через це його й почали називати Шука (папуга), тому що він увійшов у це папужаче яйце, потім проклюнувся, став маленьким папугою-пташеням і почав слухати. Шива, коли передавав знання Парваті, після десяти розділів Парваті заснула, і він почав запитувати: «Ти чуєш, розумієш?» — і, щоб не переривати передачу, папуга не витримав і говорив: «Угу, угу» — замість Парваті.
Зрештою, коли він закінчив передачу, то запитав: «Останні розділи ти все зрозуміла?» Вона сказала: «Я взагалі заснула, нічого не зрозуміла». Тоді Шива запитав: «А хто ж тоді казав: «так», «угу»?» — і він розлютився, почав шукати, дивитися, а в цей час Шука злякався й у тілі папуги почав літати, а Шива взяв тризуб і почав кидати його в нього, щоб влучити.
Він так ухилявся, і Нарада зрозумів, що зараз може статися щось непоправне, побіг до Нараяни й сказав: «Треба врятувати Шуку, інакше Шива його знищить. Якийсь святий мудрець має стати між тризубом і Шукою».
Нараяна сказав: «Так, якщо це буде хтось мудрий, то він може стати, але без причини ніхто не може стати». Тоді Нараяна подумав і дав таку пораду: «Якщо цей папуга швидко підлетить до В’яси, а перед В’ясою буде якась жінка, і він зуміє перенести свою свідомість до неї в утробу й почне благати, то В’яса буде зобов’язаний стати його батьком і буде зобов’язаний захищати його як сина. Треба якось спрямувати його туди».
Вони залучили до цього В’ясу. В’яса був аскетом, йому не потрібна була дружина, тож як узагалі з’явився Шука? Вони покликали прекрасну апсару Кхрітачі. Коли В’яса подивився на апсару, у його розумі виникла якась вібрація (спанда). Папуга полетів туди, а Шива вже наздоганяв його — йому потрібна була просто якась утроба. Він швидко скинув тіло папуги й швидко увійшов у живіт Кхрітачі, у її лоно. Уже там, сховавшись у тілі апсари, він почав молитися В’ясі як батькові. Він сказав: «Ти мій батько, тому що завдяки твоїй вібрації, яка виникла, коли ти подивився на красиву дівчину». Він навіть не торкався її, просто подивився й подумав: «Красива жінка», — але цього Шуці в образі папуги вистачило, щоб втілитися. Тобто він втілився таким нестандартним способом, без зачаття.
Ще з утроби матері він послав хвилю свідомості, телепатично звернувся до В’яси й сказав: «Ти мій батько, тому захисти мене. Шива з тризубом женеться за мною, зараз усіх уб’є».
В’ясі довелося сприйняти це серйозно, як свою дгарму батька. Він став між Шивою та Шукою і сказав: «Не чіпай Шуку. Він не винен, тим більше ти сам гарантував, що кожен, хто почув, стане безсмертним, а він почув — отже, за твоїм благословенням він має стати безсмертним». Шива спочатку був у люті, але потім сказав: «Мені подобаються твої витівки, Нарадо, тому я прощаю вас».
Передача благодаті Шиви
Садгу, коли він набуває здатності отримати передачу від Шиви, отримує нисхідну благодать Шиви — ануграха-шакті. Саме ця благодать робить безсмертною кожну дживу, яка її отримує. Тому насправді не так важливо, який текст або форма передачі використовуються; важливо те, що існує джива, здатна прийняти цю передачу благодаті. Отримуючи ануграха-шакті, вона набуває безсмертя.
Настанови щодо медитації та відданості
Немає ні початку, ні кінця медитації. Той, хто медитує, стає вільним від будь-якого страху. Той, хто вимовляє моє ім’я навіть через здивування, страх або печаль, набуває великих чеснот. Навіть людина, яка є великим грішником, якщо будь-яким чином просто одного разу згадує мене або одного разу вимовляє панчакшара-мантру («Ом Намах Шівая»), неодмінно досягне звільнення. Тому, хто розглядає весь цей всесвіт як Шива-майю (форму Шиви), немає потреби відвідувати святі місця паломництва.
Священні атрибути відданих Шиви
Відданим Шиви слід носити на тілі священний попіл і рудракшу — це важливий момент для тих, хто прагне відданості Шиві. Людина, яка наносить на тіло священний попіл і носить рудракшу, навіть якщо вона є великим грішником, здобуде звільнення. Той, хто не виконує жодних інших ритуалів, а лише постійно оспівує ім’я Шиви, неодмінно здобуде звільнення.
Великий грішник, який завжди жив із грішниками й нічого не накопичив, крім гріхів, — навіть таку огидну людину під час смерті, якщо вона носить рудракшу й наносить на себе священний попіл, слуги Ями не зможуть торкнутися або наблизитися до неї. Від людини, яка наносить на тіло землю з-під дерева Більви, слуги Ями триматимуться подалі.
Так закінчується 16 глава «Шива-гіти» з «Падма-пурани», Уттаракханда.
