Шлях до визволення: заслуги та ступені йоги

Коментар до тексту «Йога Васіштха»

Рама запитав:

«Як слідувати семи ступеням йоги? Які характеристики цих ступенів?»

Васіштха продовжив:

«Людина або приймає світ, або відкидає його. Перша запитує: «Що це за звільнення? Для мене сансара і життя в ній набагато кращі», і вона залучається до виконання своїх мирських справ. Через безліч народжень вона здобуває істину. Вона розуміє, що дії у світі є марним повторенням, і не бажає витрачати своє життя, зануреним у них. Вона думає: «Який сенс у всьому цьому? Я хочу від усього відпочити». І починає відкидати світ. «Як я можу зростити безпристрасність і таким чином перетнути океан сансари?» Вона постійно думає про це. День за днем сама ця думка сприяє появі безпристрасності, у її серці виникають спокій і радість».

Градація живих істот за духовними заслугами

Живі істоти в матеріальному світі поглинені своїми інтересами й не думають про звільнення. Інтерес живих істот полягає в досягненні своїх смислів і цілей, у матеріальному процвітанні, у продовженні роду, у зміцненні країни й нації, у збагаченні. Лише жменька людей по-справжньому замислюється про звільнення. Це ті, хто має найвищу заслугу у світі людей.

Багато людей сповідують так звану релігію, називаючи себе християнами, індуїстами, буддистами, юдеями тощо. Проте по-справжньому застосовують положення тієї чи іншої релігії й живуть ними зовсім небагато людей. Більшість людей задовольняється тим, що вони просто зараховують себе до певної релігійної групи, бо так велить їм традиція, бо вони народилися в цій релігійній групі, бо їхні діди чи батьки сповідували цю релігію, або тому, що ця релігія домінує в їхньому суспільстві. Але це ще не можна назвати справжнім шляхом духовного звільнення. І таких людей також слід вважати людьми з невеликою заслугою.

Лише ті, хто завдяки великим заслугам і виконаній духовній роботі приймають свій шлях як усвідомлений вибір прагнення до звільнення, є людьми, що по-справжньому мають заслуги й шанс досягти звільнення. Однак і серед цих людей теж є багато градацій.

Три категорії практиків

Найкращі з цих людей — це ті, які постійно ведуть духовну роботу, безперервно очищають клеші, пильно вдивляються у свій ум і намагаються ні на крок не відступати від святих настанов. А це дуже нелегко, вимагає постійної пильності й духовної роботи. Ця категорія практиків теж поділяється на кілька градацій. Ті, хто менш удачливий, і ті, хто більш удачливий. Ті, хто більш удачливий, ретельно вивчають і добре розуміють сенс священних текстів, постійно підвищують рівень своїх знань, розвивають свою ясність і розуміння, досягаючи пробудження ума. А ті з цієї групи, хто менш удачливий, розуміють священні тексти й настанови не відразу, а після багатьох років наполегливої духовної практики й навчання, проте вони добре практикують і очищають потік свого ума. Найудачливіші називаються дів’я-йогінами, менш удачливі називаються віра-йогінами.

І нарешті, є та категорія, яка навіть після багатьох років із великими труднощами розуміє суть священних текстів і сутність практики споглядання. Вони накопичують заслуги й очищають потік свого ума, щоб у наступному житті переродитися в чистому стані. Наприклад, переродитися в чистій країні або в добрій сім’ї й продовжити духовну практику вже з вищим потенціалом заслуг.

Таким чином, існує певна градація. Живі істоти не рівні за своїм потенціалом і духовним шляхом. Кожна з них перебуває на певному щаблі й рухається відповідно до цього щабля. І можливо, ті, хто починав пізніше, зможуть піднятися навіть на вищий щабель, ніж ті, хто починав раніше. Усе залежить від духовного прагнення.

Духовна демократія та стартовий потенціал

У цьому житті ми стартуємо не з рівних можливостей. Тобто демократія в духовному світі є, але на рівні погляду, а на відносному рівні її ніби немає. Є рівні можливості, але не всі люди рівні. У цьому житті ми стартуємо вже з певним багажем, оскільки наша підсвідомість — це не чистий аркуш, а в кожного є свій потенціал заслуг (чеснот) і клеш (негативних станів). І ті, хто в минулих втіленнях накопичили достатньо заслуг, у цьому житті мають яскраво розвинені доброчесні якості, тобто їхня саттва помітна.

Як вона помітна? У ранньому віці вони приходять до вчення, зустрічають духовного вчителя. Вони інтуїтивно схоплюють сутність філософії. У них високорозвинений інтелект, розвинені творчі здібності. У них великий заряд енергії й добра доля. Вони мають великий ентузіазм, велику віру, завжди налаштовані на успіх, на духовну практику. Тобто вони — переможці в житті. За що б вони не бралися, вони досягають мети. Якщо вони ухвалюють рішення, то відповідають за це рішення. Якщо вони роблять вибір, то вони йому вірні. Такі люди, що накопичили велику заслугу в минулих життях. Очевидно, у минулих життях такі люди були правителями, царями, королями й королевами, принцесами, синами правителів. Їхня мирська заслуга вичерпалася, і в цьому житті вони стали на шлях дхарми.

Люди з меншою заслугою мають труднощі в розумінні дхарми, перешкоди, сумніви, невпевненість. У них є свідомість компромісу. Вони слабше досягають поставлених цілей, проте в них є велика віра, рішучість і сила волі. Такими є віра.

Нарешті, ті, хто належить до категорії пашу, мають слабке розуміння вчення. У них мало заслуг у мирському житті. Вони не впевнені в собі, у них низька самооцінка. Їхній інтелект не дуже ясно розрізняє дхарму й адхарму. Якщо вони ставлять собі цілі, то все одно не досягають їх або досягають, докладаючи великих зусиль і зазнавши серйозних труднощів, оскільки від початку їхній ум створює таке кармічне бачення, де вони зазнають невдачі. Лише очистивши себе і пройшовши суворі випробування, здійснивши переоцінку своїх поглядів і виробивши в собі потрібні якості, вони досягають своєї мети й по-справжньому вступають на шлях дхарми. Такою є категорія пашу.

Тобто від початку кожен із нас приступає до практики дхарми, маючи певний потенціал. І цей потенціал — те, що ми заробили в минулих життях.

Можливість зміни потенціалу в цьому житті

Проте навіть маючи певний стартовий потенціал, у цьому житті ми маємо можливість наростити його. Навіть якщо в людини невеликий потенціал, але є віра, старанність і потужне прагнення, вона може за одне життя накопичити величезну заслугу й створити собі цей потенціал. І, навпаки, той, хто з минулого життя має великий потенціал, але в цьому житті нехтує практикою і тапасом, може заслугу, дану йому в цьому житті, розтратити.

Це життя — шанс для живої душі правильно обійтися з цим потенціалом. Це подібно до того, як у людини є капітал, наприклад десять тисяч доларів, і якщо вона дуже цілеспрямована й підприємлива, то може, використовуючи ці гроші, заробити й створити собі в майбутньому цілий статок, якщо докладає необхідних зусиль і підходить до справи творчо. А інша людина, наприклад син багатих батьків, отримує у спадок не десять тисяч доларів, а пів мільйона, але вона не підприємлива, лінива, безвольна, не має творчої жилки, не налаштована на досягнення успіху, а схильна до сибаритства, до розтрати заслуг, гедонізму, до задоволень, лінощів, тамасу. Минає три роки, і вона виявляє, що весь її капітал вичерпаний, усе, що в неї було, розтрачено. Заслуги подібні до такого капіталу. Істинний практик — це той, хто безперервно нарощує свій потенціал, хто постійно накопичує заслугу, докладаючи зусиль.

І кожен із нас приблизно оцінює себе, ставлячи собі запитання: «На якій стадії я перебуваю: дів’я, віра чи пашу?» Відповідно до цього ми виробляємо певну духовну стратегію.

Перші три ступені йоги

«Його більше не цікавить світ, і він поглинутий похвальними діями. Він боїться грішити. Його мова відповідає обставинам, вона м’яка, чесна й добра. Він зробив перший крок до стану йоги. Він служить святим і мудрим, шукає й вивчає писання. Його метою постійно є перетин океану сансари. Тільки він і є шукачем. Решта діють егоїстично.

Потім він піднімається на другу сходинку йоги, відому як запитування, дослідження, безпосереднє спостереження — вічара. Він шукає товариства мудрих, які вивчили писання і практики. Він знає, що має бути зроблено і що не має бути зроблено. Він залишає гріхи гордості, заздрості, омани й ревнощів. Від учителів він навчається всіх секретів йоги.

Звідси він легко переходить на третю сходинку йоги, що характеризується неприв’язаністю або свободою. Він ходить лісами на самоті й прагне заспокоїти розум. Дотримання писань і доброчесної поведінки дає йому здатність бачити істину.

Неприв’язаність або свобода буває двох видів — звичайна і найкраща. Практикуючий перший тип відчуває: «Я не той, хто діє або насолоджується, я не впливаю на інших, і інші не впливають на мене. Усе це трапляється через минулу карму, з волі богів. Я нічого не роблю, перебуваючи в болю, задоволенні, везінні чи невезінні. Усе це — зустрічі й розлуки, стани, фізичні хвороби — приносяться й забираються лише часом». Думаючи так, він досліджує істину і практикує звичайний тип неприв’язаності або свободи.

Васіштха продовжив:

Постійною практикою йогічного методу, шукаючи товариства мудрих і уникаючи поганих компаній, відкривається істина. Коли так людина розуміє Найвище — Єдину Сутність або Істину поза океаном сансари, вона усвідомлює: «Я не дію, діє лише Бог. Навіть у минулому я нічого не робив». Вона залишає порожні, непотрібні слова, залишаючись внутрішньо й подумки в мовчанні. Це найкраща форма неприв’язаності або свободи. Вона залишила залежність тут або згори, всередині й зовні, відчутну й невідчутну, розумну й нерозумну. Вона сяє як безкрає самопідтримуване небо. Це найвища свобода. У ній вона насолоджується спокоєм і вдоволенням, чистотою і доброчесністю, мудрістю і самоусвідомленням.

Перша сходинка йоги постає перед людиною як випадковий збіг після того, як вона прожила доброчесне, чисте життя. Той, хто дійшов до цього, має цінувати цей шанс і старатися берегти його з ревністю, старанністю й терпінням. Так він підніметься на наступну сходинку, потім — на наступну».

«Чи можливо неосвіченій людині, народженій у поганій родині, яка не насолоджується товариством мудреців, перетнути океан сансари? І якщо людина помирає на першій, другій або третій сходинці переліченої йоги, що з нею трапляється?»

Васіштха говорить:

«Через багато життів неосвічена людина пробуджується завдяки якійсь випадковості, а доти вона продовжує відчувати сансару. Коли в її серці виникає безпристрасність, сансара відступає. Навіть не зовсім правильна практика йоги руйнує результати минулих гріхів.

Якщо людина залишає тіло в період практики, вона піднімається на небеса, у Світи небожителів. Потім народжується в обставинах, які сприяють її духовній практиці, і скоро вона знову починає підніматися сходами йоги.

Ці три стани називаються станом пробудження, тому що в них є розділення у свідомості.

Така людина, віддана шляхетним і благочестивим діям, яка уникає гріхів, приваблює до себе інших. Її початкова святість перебуває на першій сходинці у своєму зародковому стані, на другій стадії вона проростає, а на третій дає плоди.

Той, хто помирає після досягнення цієї третьої сходинки і хто зрощував у собі чисті думки, насолоджується довгий час раєм, а потім знову народжується як йог. Постійною й ретельною практикою перших трьох сходинок йоги руйнується невігластво, і в серці виникає світло мудрості».

Васіштха описує сім ступенів йоги. Це не сім ступенів йоги Патанджалі, а приблизно ті самі стадії, які описуються у вченні про шістнадцять кала, тільки тут вони зведені до семи основних ступенів.

Перші три ступені — це становлення на шлях практики, дослідження і здобуття певної стадії пробудження. Я б назвав це стадією зачаття.