Коментар до тексту «Чатурашіті-сіддха-праврітті»
У Дхакарі жив чоловік низької касти, який заробляв собі на життя плетінням мотузок із трави. Одного разу, коли він скручував і зв’язував свої мотузки, його руки вкрилися величезними пухирями. Він міг лише завмерти на місці й стогнав від болю. Йогін, що проходив повз, запитав, що його так мучить. Вислухавши скарги Дхахулі, він сказав:
– Якщо ти не можеш витерпіти такий біль зараз, що ти робитимеш, коли переродишся в нижчих світах?
– О, вчителю, – благав Дхахулі, – чи є якась можливість позбутися цього?
Йогін дав йому посвяту з прямою передачею енергії й такі настанови:
– Від самого початку немає жодної внутрішньої природи ні в речей, що з’являються як стебла трави, ні в тих енергій, які стягують їх докупи. Тож медитуй зі зростаючою старанністю.
Дванадцять років Дхахулі медитував із вірою та енергією відповідно до настанов учителя. Усвідомивши, що всі зв’язувальні поняття безпідставні, усвідомивши, що енергія всіх речей запозичена ними і що їхня сутнісна природа є простором дхарми, він здобув сіддхи. Він став відомий як йогін Дхахулі й сімсот років, не покладаючи рук, працював на благо живих істот. Потім разом із п’ятьмастами послідовниками він пішов у Ясне Світло.
Кравець Канталі жив у Манідхарі, і життя його було безрадісним. Щоб прогодуватися, він шив, але іноді був змушений просити милостиню. Одного разу він уколов себе голкою так невдало, що почалася сильна кровотеча. Він ледве міг терпіти біль. Йому довелося припинити роботу й повернутися додому.
Дакіні Ветале у формі молодої дівчини прийшла до нього й запитала, що з ним. Вислухавши Канталі, вона сказала:
– Ти страждаєш зараз через свої попередні життя, а через своє теперішнє життя ти знову й знову страждатимеш у майбутньому.
У відповідь на прохання Канталі допомогти йому вибратися зі світу страждання дакіні дала йому посвяту й пояснила чотири безмежні стани, Гуру-йогу та йогу стадії розвитку.
Оскільки в медитації він ніяк не міг відволіктися від думок про шиття, вона показала йому, як використовувати ці думки.
– Медитуй, зшиваючи разом порожнечу та явища за допомогою голок і ниток (знання та уважності). Коли все вже зшито й прострочено вістрям співчуття, нехай це буде одягом для всіх живих істот.
Медитуючи таким чином, Канталі зрозумів порожню природу всього існуючого. Розвиваючи велике співчуття до всіх непросвітлених істот, він досяг повного поєднання практики й сіддхи природного стану. Він став відомий повсюди як йогін Канталі, діяв на благо живих істот і, описавши свій досвід, пішов у Ясне Світло.
