Коментар до тексту «Кодекс Майстра»
Сенс життя людини, яка стала на духовний шлях йоги, – здобуття повної свободи.
Глава 7. Сенс життя людини Шляху.
1. Здобуття повної свободи означає залишити сни розуму й возз’єднатися з Безмежним.
Той стан, у якому ми зараз перебуваємо і живемо, на санскриті називається сансара, світ ілюзій; можна назвати його снами розуму, коли ми маримо наяву. Ми вважаємо світ, себе й наше життя реальністю, але це не так. І не розуміють цього лише ті, хто не знайомий із текстами духовних традицій, не належить до лінії передачі святих. Усім святим це вже давно відомо. У світі святих це аксіома, подібно до того, як у фізиці закон всесвітнього тяжіння є аксіомою.
Здобути повну свободу – це означає залишити сни розуму, залишити світ ілюзій і возз’єднатися з Безмежним, з Абсолютом. А доки в нас є сни розуму, ми роз’єднані з Абсолютом.
3. Усе своє життя людина, якої торкнувся Дух, шукає Шлях до Безмежного.
Це про вас. Дух торкнувся вас, і ви шукаєте Шлях.
Тому її називають людиною Шляху. Знайшовши Шлях, вона прагне пройти його гідно, щоб реально досягти своєї мети.
Мільярди людей у всьому світі шукають шлях до безмежного, але знаходять його дуже мало. Як правило, людина зустрічається з багатьма труднощами, перешкодами, ілюзіями, пастками, тому їй не вдається пройти свій шлях за одне життя до кінця. Тим не менш, якщо ми належним чином слідуємо Вченню і проходимо шлях гідно, ми реально досягаємо своєї мети. Для нас як духовних практиків дуже важливо – чи зуміємо ми в цьому житті досягти цієї мети, чи ні.
Жити для людини Шляху означає лише одне – шукати Безмежне.
Безмежне – це переклад із санскриту терміна Брахман. Брахман має санскритський корінь «бріхан» від слова «розширюватися», тому найадекватніший переклад терміна Брахман українською буде Безмежне, Першооснова, абсолютний Розум, всевишня Сутність, первісне Джерело, що не має меж.
Для духовного практика жити – це означає безперервно шукати Бога.
4. Поза цим пошуком людина, що йде Шляхом, не мислить себе. Здобуття повної свободи приходить до людини Шляху природно, як результат її життя, цілком відданого пошуку Безмежного.
5. З усіх істот, що марять, лише життя людини Шляху має особистий сенс, оскільки особистий сенс її життя як людини узгоджується зі сенсом Безмежного.
Лише коли ми починаємо шукати Абсолют, ми здобуваємо особистий сенс. До того як ми почали шукати Абсолют або зв’язок із всевишнім Джерелом, наше життя поки що не має особистого сенсу; воно має сенс, заданий цілями й силами, відмінними від нас. Ці цілі й сили називаються карма.
У світі є безліч могутніх істот і сил, що спрямовують розвиток людей, їх називають деви, боги. І доти, доки людина не здобула власного сенсу життя, нею керують колективні самскари людства, спрямовувані божественними силами. Іншими словами, вона слідує матеріальній програмі, яка називається пракріті. Це подібно до конвеєра.
Процес здобуття свободи означає звільнення від цього конвеєра, кармічної програми людства, яка спрямовується не людиною, і здобуття особистісного сенсу життя. Але особистий сенс життя можна здобути, коли є достатній рівень усвідомлення, коли починаєш вирішувати ти, а не карма вирішує за тебе. За це потрібно поборотися. Не кожному дається можливість реалізувати особистий сенс життя. Щоб мати право на особистий сенс життя, потрібно це право довести. На жаль, такими є закони сансари.
6. Сенс життя істоти, що марить, цілком визначають марення, а це означає, що особистого сенсу життя в істоти, що марить, немає. Це так, оскільки мареннями керують могутні сили – покровителі. Могутні сили мають свої незбагненні цілі. Ці цілі походять із їхніх ролей в Іграх Безмежного. Цілі Ігор могутніх істот настільки глибокі й глобальні, що вони ніколи не беруть до уваги незначні цілі людини, яка бачить сни розуму.
7. Лише коли особистий сенс життя людини, що марить, входить у резонанс із Безмежним, мрії та цілі могутніх істот, які ними скеровують, втрачають силу.
Зараз над розумом людей, які перебувають у сансарі, мають велику владу мрії, тобто майя, ілюзія, вуалююча сила, яка не дозволяє бачити світ таким, яким він є. Цією ілюзією керують тонкі самскари, які містяться в підсвідомості кожної живої істоти. Можна сказати, що це ментальні відбитки, які йдуть із минулих життів. Ці ментальні відбитки розподіляються і групуються божествами в тонких тілах людини.
Існують божества-покровителі всередині тіла людини, які визначають рід, її особистісну долю, час жити і час помирати. Існують божества, які керують кармою роду, нації, етносу, великих народностей, націй або рас.
Мрії втрачають силу, коли людина вирішує стати на шлях свободи і розвиває достатню силу волі та усвідомлення. Тоді ментальні відбитки перестають визначати хід її життя і керувати ним, тоді вона може звільнятися від ментальних відбитків.
Що таке карма, що таке ментальні відбитки? Це як нейроімпланти, вживлені в мозок. Якщо в мозок вживлено нейроімпланти, то людина виконує їхню програму. Самскари – це щось подібне, тільки вони набагато тонші. Ці самскари ми створили самі в минулих життях. Самскари минулого життя цілком визначають наше нинішнє життя. А те, що ми робимо в нашому нинішньому житті, ми будемо проявляти в наступному житті. Тому є таке прислів’я: «Якщо ти хочеш дізнатися, ким був у минулому житті, то подивися на себе нинішнього. Якщо ти хочеш дізнатися, чим будеш займатися в наступному житті, то проаналізуй хід своїх думок».
Отже, ці самскари можна знешкодити, очистити й видалити. Вони втрачають силу, якщо ми розвиваємо достатній рівень усвідомлення.
Самскарами керують різні могутні істоти, про яких ми вже говорили.
Навіть наймогутніші покровителі ставляться з повагою і захопленням до істоти, що марить, яка наважилася шукати Безмежне.
8. Чим твердіший і щиріший дух людини Шляху, тим дружелюбніше до неї ставляться могутні сили, а деякі навіть стають її слугами, шанувальниками або покровителями.
9. Спочатку вони влаштовують низку великих випробувань і перевірок. І якщо людина Шляху проходить їх успішно, і їхня гордість задоволена, вони беззастережно визнають велич її особистої мети. Бо ніщо не може перевершити за величчю мету того, хто вирішив шукати повну свободу, шукати Безмежне.
Коли ми починаємо займатися духовною практикою, ми можемо стикатися з різного роду перешкодами, які можуть походити від кармічних кредиторів. Зазвичай у тілі людини існують різні тонкі зв’язки з духовними істотами. Ці істоти можуть бути як позитивними, так і негативними, зв’язки з ними можуть бути як позитивними, так і негативними. Якщо це зв’язок із деватами, божествами в каналах, то він позитивний. Якщо це зв’язок із кармічними кредиторами, то це негативний зв’язок, що тягне за собою перешкоди. Але коли дух йогіна загартовується, він може повністю перевершити всі перешкоди, отримуючи лише благословення від божеств у каналах.
Що таке божества в каналах? Їх називають духи-покровителі, боги-захисники. Це тонкі творчі енергії, що містяться в тонкому тілі людини. Можна сказати, що це ми самі в найчистішому прояві, тільки ми цей потенціал ще не розкрили.
Пошук майстра і входження до школи
Отже, коли ми зрозуміли, що для нас сенс життя – це шлях свободи, то вслід за цим починається пошук майстра і входження до школи майстра. Без школи майстра свободу здобути неможливо, хіба що уві сні, але свобода уві сні нікого не рятувала. Коли ми входимо до школи майстра, ми починаємо вчитися.
Глава 45. Початок шляху. Клятва учня.
1. На початку Шляху, входячи у ворота школи, учень дає клятву вірності Шляху, обіцяючи бути учнем, гідним Лінії Майстрів.
2. Хоча учень дає клятву перед Майстром і супутниками – іншими учнями, ця клятва потрібна не їм, а йому самому. Вона потрібна йому, щоб вірити у свій вибір і поважати його.
3. Бо, навіть ставши на Шлях, учень ще не вірить до кінця, що він став на нього, і що його життя почало незворотно змінюватися.
4. Даючи клятву, учень клянеться слідувати Шляху згідно з роз’ясненнями Майстра.
5. Це необхідно, бо Шлях дуже глибокий і неймовірно тонкий, він має непередбачувані грані. І найменша недбалість або помилка в розумінні може звести нанівець десятки років, витрачених на навчання і підготовку. А людина Шляху, яка поважає себе, не може собі цього дозволити.
6. Даючи клятву, учень обіцяє поважати свій вибір, Майстра і супутників. Він виражає намір не зронити честь давніх Майстрів і гідно пройти свій Шлях до свободи.
Коли ви вступаєте у вчення лайя-йоги, ви підключаєтеся до такого шляху давніх майстрів. Традиція майстрів – це цілий світ, який ми відкриваємо, коли починаємо духовну практику. У цій традиції існують різні принципи, які відкриваються нам у міру духовного дорослішання.
Щаблі духовного зростання
Коли ми слідуємо шляхом, у нас є певний алгоритм зростання. Спочатку ви є звичайною людиною, потім ви стаєте практикуючими – мирянином, монахом, відлюдником. Ви практикуєте, тобто застосовуєте пізнане вчення. Коли у вас є успіхи в практиці, ви стаєте майстром – тим, хто досяг певної досконалості, якщо, звісно, у вас вистачить наміру і сили волі пройти шлях, щоб стати майстром. Майстри випробовують учнів, щоб перевірити, наскільки вони готові стати майстрами. Коли такі випробування пройдено, майстри можуть називати себе майстрами.
Мета духовного шляху – з дилетанта-початківця стати майстром, інакше наш духовний шлях завжди буде нереалізованим. Не можна двадцять або тридцять років бути дилетантом, початківцем. Колись треба стати майстром, професіоналом. Школа майстрів ставить саме таку мету – підготовку майстрів.
Коли ми стаємо майстром, то наступний щабель – це щабель сиддха, досконалого. Можна сказати, сиддх – це більш досконалий майстр, який володіє контролем над різними силами.
Наступний щабель – це махасиддх, великий майстр. Ступінь його контролю над могутніми силами ще більший. Наприклад, існують відомі вісімнадцять тамільських сиддхів, вісімдесят чотири індо-тибетські махасиддхи, дев’ять натхів, шанованих у каноні традиції лайя-йоги. Усі вони у своєму тілі пішли в ясне світло. Відомий сиддх Вірупа прославився тим, що зупинив сонце своїми магічними силами. Інші сиддхи проходили крізь стіни або ходили по воді.
Нарешті, наступний щабель після рівня махасиддха – це божество, реалізоване в райдужному тілі. Багато махасиддхів досягали райдужного тіла. Досягти райдужного тіла – це означає повністю трансмутувати елементи свого фізичного тіла у світло. Це не метафізика і не розповіді про якихось владик, що являються нам. Це реально задокументовані випадки в наш час, коли досвідчені в спогляданні монахи досягали райдужного тіла і зникали з фізичного тіла. Такі випадки були підтверджені неодноразово.
Наступний щабель – це божество-творець. Божество-творець – це йогін, який досяг найвищого рівня, який силою своєї свідомості може творити всесвіти, нові світи.
Нарешті, наступний щабель – це божество, неподільне, недвоїсте з Абсолютом.
Такою є лінія духовного зростання, коли ви слідуєте шляхом майстрів. Можна сказати, це «духовна кар’єра».
Якості істинного майстра
Якими є якості істинного майстра?
Глава 17. Якості Майстра.
1. Майстер день і ніч без перерв іде Шляхом Досконалості.
2. Істинний Майстер давно залишив усі Ігри цього світу: розваги, багатство, владу, суперництво з іншими, пошук слави. Для нього має значення тільки безперервний рух до досконалості.
3. Істинному Майстру невідомі дріб’язковість, гордість, себелюбство, бо він відчуває себе частиною нескінченної таємниці, рівним з усіма істотами.
4. Істинний Майстер не зробить жодного зайвого руху, не скаже жодного зайвого слова, не припустить помилки навіть у дрібниці, бо він знає, що дрібниць не існує, адже він – Майстер, втілення досконалості.
Можна сказати, що майстри – це боги серед людей.
15. Вірність своєму Шляху для Майстра – це не обов’язок, це його життя і дихання. У Майстрів просто не буває так, що вони втрачають вірність Шляху. Такі просто не можуть потрапити в Майстри.
16. Істинний Майстер завжди живе у світі свого методу і майстерності. Якщо він живе не у світі свого методу і майстерності, то він не Майстер, адже це помилка, притаманна дилетанту.
Іншими словами, коло майстрів – це інший вимір свідомості, у який можуть увійти ті, хто підготував себе належним чином. Ні прості люди, ні новачки-дилетанти не можуть наблизитися до кола майстрів. Не тому, що навколо майстрів стоять паркани, а тому, що це просто інша свідомість. Навіть якщо ти перебуваєш поруч, ти не зможеш з’єднатися з цією свідомістю.
Отже, коли ми дотримуємося духовної практики, ми розуміємо, що нам слід стати майстрами в духовному житті, щоб досягти свободи. Коли ми вирішуємо стати майстрами, наше ставлення до духовної практики, духовної дисципліни радикально змінюється. Ми розуміємо, що якщо вимоги до майстра високі, то ми повинні дуже глибоко ставитися до духовної практики. Майстерний підхід завжди дуже ретельний і глибокий. Це не підхід початківця. Коли ми розуміємо, що в духовній практиці нам слід набути майстерного підходу, це нас дуже добре просуває. Той рівень самодисципліни, який доступний майстрам, просто неймовірний для звичайної людини. Проте, займаючись духовною практикою і тренуючи себе, ми колись зможемо претендувати на те, щоб стати Майстром.
Отже, хто такий майстер?
Майстер – це той, хто володіє мистецтвом усвідомлення. Якщо він не володіє мистецтвом усвідомлення, він майстром, звичайно, не є, принаймні в традиції вчення лайя-йоги, оскільки бути майстром – це означає володіти цим мистецтвом, причому досконало.
Мистецтво усвідомлення і пам’ятання себе
Що означає мистецтво усвідомлення?
Ми почнемо з принципу пам’ятання себе.
Глава 64. Погляд на сонце. Пам’ятання себе.
1. Пам’ятати себе – це найтонше мистецтво Майстрів, йому навчає Майстер учня, коли той уже зрозумів порожнинну суть речей.
Отже, усвідомлення починається з принципу атма-вічари – пам’ятання себе.
Наприклад, вам дають передачу в практику, що називається атма-вічара. Вона виконується сидячи і під час ходьби. Передбачається, що якщо ви грамотно почули, отримали цю передачу і починаєте з нею працювати, то через деякий час у вас обов’язково мають бути результати, ваш рівень усвідомлення має зростати, і ви можете ці результати підтверджувати.
Отже, що таке пам’ятання себе?
2. Не пам’ятаючи себе щомиті, ніхто не може здобути повну свободу, навіть якщо суть речей стала йому відома.
3. Істинний Майстер пам’ятає себе вдень і вночі, у спеку і в холод, у радості і в горі, під час ходьби і в розмові. Немає такої речі у всесвіті, яка могла б змусити Майстра забути себе, бо Майстер готовий віддати все, крім пам’ятання себе.
4. Пам’ятання себе є ключем, що відкриває учневі двері в Безмежне. Пам’ятання себе – це таємний вхід до скарбів Духа. Лише пам’ятаючи себе, Майстри минулого здобували свободу. Лише забувши себе, істоти її втрачали.
5. Той, хто пам’ятає себе, стає одним із Безмежним. Тому пам’ятання себе називають «слуханням голосу Духа».
6. Пам’ятати себе завжди і всюди – таке правило учня, дане Безмежним.
Коли я навчаю учнів, я даю їм базову практику згадування, яка називається атма-вічара. Тренування монахів після виконання базових практик полягає в безперервній уважності до пам’ятання себе. Можна сказати, що це їхня внутрішня алхімія, чернече діяння, яке слід виконувати з ранку до вечора.
Звичайні живі істоти не пам’ятають себе, тобто вони розсіяні, неусвідомлені, неуважні. Розвиток усвідомлення починається із самозгадування або атма-вічари. Майстер пам’ятає себе кожну секунду. Немає такої миті, де б він себе забув, навіть уві сні він пам’ятає себе.
Пам’ятання себе – це самий початок, який відкриває всі двері до реалізації. І насправді дуже легко перевірити або дізнатися, наскільки усвідомлена людина – достатньо побачити, пам’ятає вона себе чи загублена в емоціях, концепціях, зовнішніх об’єктах.
Отже, що таке пам’ятання себе?
Зазвичай наш розум звернений назовні, на зовнішні об’єкти. Якщо ми дивимося на щось, ми бачимо зовнішні об’єкти. У момент сприйняття зовнішніх об’єктів ми втрачаємо власну усвідомленість, тобто ми не пам’ятаємо себе під час сприйняття зовнішніх об’єктів. А коли ми втрачаємо усвідомленість, то це початок сансари. З іншого боку, ми можемо пам’ятати себе в момент сприйняття об’єкта. Це означає, що я бачу об’єкт, але водночас частина моєї свідомості усвідомлює суб’єкт, тобто «Я», самого себе. Іншими словами, стріла свідомості одночасно спрямована на об’єкт і на суб’єкт. І коли таке відбувається, бачачи об’єкт, я також пам’ятаю себе. Це називається принципом пам’ятання себе, або атма-вічара.
Коли ми не пам’ятаємо себе — це сансара. Коли ми починаємо пам’ятати себе — це початок нірвани, це її зерно.
7. Учень спочатку не розуміє, думаючи, що пам’ятати себе означає пам’ятати свою людську частину.
8. Тому спершу він пам’ятає себе як людину. Коли Безмежне відкривається йому, він бачить, що те, про що слід безперервно пам’ятати, не належить до людини, бо воно — Безмежне.
Коли ми виконуємо концентрацію на відчутті «Я» і підтримуємо усвідомлення з невеликим зусиллям, ми, звісно, спочатку концентруємося на відчутті «я» як на особистості, як на его (ахамкара). Але поступово відчуття «Я» посилюється і починає розсіювати ахамкару, і тоді всередині відчуття «Я» виявляється безмежний простір.
Спочатку те, про що я говорю, може здаватися чимось дуже тонким. Насправді відчуття «Я» притаманне нам природно, але якщо ми його не помічаємо і не підтримуємо, то засинаємо сном сансари, тобто наше усвідомлення закривається. І навпаки, якщо ми його розвиваємо, тренуємо і плекаємо, наше усвідомлення зростає.
9. Коли людина пам’ятає Безмежне в собі, то до людського в собі вона ставиться з гумором.
10. Людське — дуже незначна частина Безмежного. Проте Майстер не відкидає її, знаючи, що вона теж є дорогоцінним даром Безмежного Духа.
11. Починаючи з пам’ятання про себе як про людину, Майстер з часом пізнає себе і починає пам’ятати себе як Безмежне. Тоді кажуть, що він «споглядає природне», «має бачення» або «знає».
Отже, початок практики усвідомлення починається з атма-вічари, пам’ятання себе. Якщо у вас є здібності в оволодінні мистецтвом пам’ятання себе, то це означає, що лайя-йога вам під силу. Якщо ж вам не вдасться розвинути пам’ятання себе, то подальша розмова про споглядання, природний стан, самовіддачу, низхідну силу буде для вас ієрогліфами.
Це означає, що пам’ятання себе — це дуже важлива базова практика, до якої слід підійти дуже серйозно, якщо ви маєте намір досягти серйозних успіхів у практиці вчення.
Правила поведінки у священному просторі
Коли ви сидите перед вівтарем, не слід витягувати ноги в бік вівтаря, оскільки це вважається апарадхою. Краще спрямувати їх убік. Також у напрямку до святих, чистих предметів не можна повертатися спиною. Поруч зі статуями, священними зображеннями небажано їсти, пити, спати. Завжди слід акуратно ставитися до чистих зображень, оскільки можна неусвідомлено вчинити апарадху, тобто якийсь нечистий рух розуму, що може створити перешкоду в практиці.
Базові практики першого ступеня
Зараз ми починаємо нашу практичну частину. Вона включає базові практики першого ступеня, які починаються з мантри Прихистку, а далі йдуть простирання, мантра ОМ, концентрація, медитація анапанасаті, аналітична медитація, медитація атма-вічара, техніка йоги першого ступеня.
Мантра Прихистку і Три скарби
Отже, ми починаємо з мантри Прихистку.
Коли ми читаємо мантру Прихистку, ми встановлюємо зв’язок із Трьома скарбами. Що таке Три скарби? Гуру, Дхарма, Сангха.
В абсолютному сенсі гуру — це Абсолют, ваше вище «Я»; у відносному сенсі — це також лінія святих, до яких звертаєтеся, і безпосередній майстер, у якого ви навчаєтеся.
Дхарма в абсолютному сенсі — це безмежна свідомість, здатність усвідомлювати; у відносному сенсі — це вчення, яке ви вивчаєте.
Сангха в абсолютному сенсі – це всі живі істоти, коли ви бачите їх у чистому баченні; у відносному сенсі – це конкретна група практикуючих, тантрична громада, з якою вас пов’язують священні узи.
Коли ви начитуєте мантру, то відмічайте на якомусь лічильнику прочитану кількість. У базових практиках для очищення свідомості слід начитати мантру ОМ один мільйон разів. На це у вас піде приблизно від пів року до двох років.
Практика асан
Тепер ми переходимо до наступних базових практик – комплексу асан.
Для чого слід виконувати асани?
У восьмиступеневій йозі ріші Патанджалі асани є третьою сходинкою, яка слідує за першими двома (яма і ніяма).
Асани слід виконувати для того, щоб очистити ваші енергетичні канали всередині тіла. Очистившись, вони стануть ширшими, тому енергія зможе вільно ними циркулювати.
Якщо ви опановуєте асани, енергія кундаліні може пробуджуватися і підніматися центральним каналом. Виконання асан робить ваше тіло стійким для подальших практик медитації.
У нашій традиції існує два базові комплекси асан. Зараз вам буде запропоновано виконати перший комплекс асан.
Коли ви виконуєте асани, поступово канали починають очищатися, енергія вільно циркулює, розв’язуються вузол Брахми в районі муладхара-чакри, вузол Вішну в районі анахата-чакри і вузол Шиви в міжбрів’ї. Асани – це початок практики кундаліні-йоги, тобто другого розділу з п’яти янтр лайя-йоги.
Пранаями та робота з енергією
Після очищення свого тіла асанами ви приступаєте до пранаям. За допомогою пранаям очищаються енергетичні канали іда і пінгала, а також пробуджується кундаліні.
Коли енергія пробуджена, ви піднімаєте її по хребту до голови. Коли вона надходить у голову, верхні чакри очищаються, відкривається духовне бачення, з’являється нектар. Коли нектар починає капати з центру голови, він очищає ваше тіло, енергія вільно циркулює, і тоді прани поступово починають трансмутувати з нечистих клеша-пран у чисті прани мудрості, або джняна-прани.
Перший комплекс асан ви можете виконувати щоденно протягом необмеженого часу, навіть протягом усього життя.
Ознаки очищення каналів
Які ознаки того, що ваші канали очищаються?
- У вас зменшується кількість сну
- Тіло стає легким
- Зменшується кількість споживаної їжі та води
- Ви набуваєте легкості й здатності тривалий час сидіти в медитації
- З фізичного тіла зникають захворювання, якщо вони не є кармічними
Існує початковий і просунутий комплекс асан.
У початковому комплексі асан ви не робите затримки дихання, а в просунутому комплексі асан робите. На ще вищому рівні виконуються подвійні затримки дихання.
