Шлях від пашу до паті: Роль відьєшвар у визволенні

2021.08.14

ОМ ОМ ОМ

Продовження вивчення «Ішвара-пратьябхіджня-каріки»

Ми продовжуємо вивчати «Ішвара-пратьябхіджня-каріку», частина 2. Божественні істоти, які стали тими, кого називають паті, у результаті досягнення звільнення й очищення, — це частина Ішвара-дх’яни.

• Коли ми медитуємо на форму божества — це називається ішта-девата-йога.
• Коли ми медитуємо на Ішвару — це Ішвара-дх’яна.
• Коли медитуємо на Брахмана — це Брахма-вічара.

Це різні аспекти божественного Джерела. Наше завдання — зі звичайних людей спочатку, за програмою мінімум, стати садху: переплавити себе, змінитися, стати таким загартованим садху в хорошому сенсі — просякнутим і загартованим світлом божественної мудрості та знання.

Коли ми реалізуємо другу бхумі, ми стаємо садху, а третю бхумі — особливо. Потім наше завдання — йти далі й із садху стати джняні. Джняні народжується на переході між третьою та четвертою бхумі. Це складніше завдання, але зі стану садху воно здійсненне. Станом звичайної людини одразу стрибнути в дамки не вдасться — хіба що тому, хто має дуже добрі васани, минулі самскари та володіє див’я-бхавою. Але й надалі наше завдання — від джняні рухатися до божественних станів.

Тут є різні варіанти й можливості: сиддхи, деви. До сиддхів і девів можна віднести різні класи божественних істот, яких у шиваїзмі називають:

• віджняна-кевали
• відьєшвари
• відьядхари
• мантри
• мантра-махешвари
• акали — безформні, безмірно могутні, творчі, нескінченні, безсмертні надрозуми за межами людського розуміння

І це наше майбутнє. Там, де великі бхумі та за межами бхумі, там, де тур’я та за межами тур’ї, там, де все наближається до 9, 10, 11, 12 кала й вище, — усе це наше велике божественне майбутнє. І просто медитуючи на таких істот як на якість, властивість і частини Ішвари, розум йогіна очищується та набуває правильного спрямування.

Атомарність відьєшвар і природа майя-мали

«Утпаладева в авто-коментарях до цього афоризму, описуючи умови буття відьєшвар, зазначає їхню інфікованість забрудненнями майя-шакті, тобто схильність до майя-мали».

«Офікованість» тут схожа на «інфікованість», тільки в більш хорошому варіанті.

«Через що, перебуваючи у відносинах із диференційованим пізнаванням, ці істоти не володіють повнотою здатності до дії та є відмінними від божества й одна від одної. З цієї причини їхній стан характеризується як обмежений, атомарний».

Відьєшвари відмінні від Ішвари та одна від одної. У них є тонкий поділ, у них є певний аспект особистісності. Тобто це не так, що ви були людиною, а потім одразу — у нульову таттву, у парама-таттву, у Парамашиву, у Брахмана, який не має ні імені, ні форми і де немає жодних домішок. У випадку таких, як Шанкара, — так, це саме так: як масло в маслі та молоко в молоці, це приклад Адвайти. У випадку абсолютної, тотальної відданості світогляду та реалізації сьомої або шостої бхумі — таких маха-якостей джняні, сварупа-самадхі — тіло повністю розчиняється в райдугах. Це означає повне розчинення в Брахмані аж до таттв: таттви переходять у чистий стан і тут просто зникають.

Але в інших випадках завжди є якісь проміжні стадії, якісь частини особистісності, якісь енергії, якісь найтонші подвійні стани. І вони проходяться поступово. Якщо душі вдалося відірватися від стану сакала — сансарної істоти — та обійти пастку пралаякалів, вона рухається до вищих станів. Віджняна-кевали та відьєшвари — це перші з них, що вже утвердилися на межі чистих таттв. Це ще не абсолютно чисті таттви, але це межа чистих таттв — на межі шостої таттви, майя-шакті.

«Але щодо атомарності відьєшвар слід чітко розуміти її сутнісну відмінність від тієї атомарності, якою володіють звичайні обмежені істоти. Остання, як ми пам’ятаємо, є наслідком анава-мали — втрати істотами своєї повноти. В основі анава-мали лежить воля Шиви стати обмеженою істотою, і він за допомогою майя-шакті реалізує цю свою волю».

Шива, будучи абсолютним сувереном своєї волі — сватантріком — діючи згідно зі Свеччхачарою, виявляє волю обмежити частину своєї свідомості. Заради чого? Заради гри, незбагненної гри. Але в процесі цього душі, які породжуються, сприймають цю волю як обмеження, хоча Шива сам не сприймає її такою. І деякі сприймають цю волю настільки сильно як обмеження, що втрачають своє сутнісне світло. Інші втрачають його наполовину, а щось зберігають. Треті повністю зберігають сутнісне світло, але не можуть виявляти таку саму могутність, як Шива. Це не просто васани, самскари, гріхи минулих життів — це воля Шиви, Його конкретна сила, це божественна сила.

Тому не так уже все просто з его, зі світськими бажаннями, з клешами, з раджасом і тамасом. Не так уже все просто з майєю. Якби це були невеликі, прості сили, їх можна було б подолати: трохи пранаями, трохи життя в аскетичній дисципліні — і вони зникли б, більше вас не стосувалися б. Але річ у тім, що це божественні сили, оскільки за ними стоїть сама воля Шиви щодо обмеження. І один духовний учитель запитав молодого учня: «Ну ти як, майї боїшся?» Той відповів: «Ні, Господь мене врятує, я повністю відданий». Гуру сказав: «А я побоююся» — бо він був мудрішим. Бо майя — це не лише наші омани.

Якби це були лише наші персональні омани, за достатнього самоконтролю, дисципліни й чистоти вони зникають — їх нема чого боятися. Але майя-шакті — це сила Шиви, воля Шиви, вселенська енергія, яка виходить від самого Шиви й не відмінна від Нього. Вона вимагає поваги. Садху її не боїться, він її поважає і знає: якщо він не розпізнає її невідмінність від Шиви, вона стане серйозним суперником на шляху визволення. Але якщо він її розпізнає, ця сама сила стане йому служити. Питання в тому, наскільки якісне твоє самадхі, наскільки якісна твоя сахаджа-таттва, наскільки якісні твоє бачення й споглядання.

Якісне бачення і споглядання — і шакті повертається своєю божественною природою, допомагає на шляху очищення. Якщо воно неякісне — шакті відмовляється слухати садху. Вона каже: «Ти не Шива, нічого не знаю. Дій за законом карми. Ти не будеш вільним, бо я накладаю з волі Шиви всі ці обмеження: канчуки, mali, коші, сили кхечарі, дікчарі, бхучарі — усі вони твої, ось і живи з ними». Садху каже: «Я Брахман!» — «Нічого не знаю, не бачу». Садху каже: «Врятуй мене, звільни». — «Поки я не надам тобі Шиву, не покажу, не проявлю — ти житимеш за законом карми. Бо це наказ Шиви, я не можу його не послухатися». І ця шакті, ця енергія, тримає садху в полоні.

Але в міру посилення бачення й споглядання зростає й майстерність у поведінці. Той, хто розвинув своє бачення й споглядання, уміє в поведінці приборкувати шакті — енергію свого тіла, тонкого тіла, розуму, п’яти кош. І поступово вона починає відпускати його на свободу, даючи йому дедалі більше свободи: свободу від антахкарани, п’яти оболонок і найтонших внутрішніх мал. Ось таке відпускання на свободу — це і є перехід садху до категорії джняні, сиддхи, девати: з пашу в паті.

Місія відьєшвар і природа майя-мали

«Як пише Йога-Раджа, майя-мала, якій підвладні відьєшвари і в силу якої вони в аспекті об’єктно-орієнтованого компонента свідомості характеризуються атомарністю, також створюється за допомогою майя-шакті».

Об’єктно-орієнтований компонент свідомості — якщо говорити простіше, це спрямованість назовні. І коли в цьому зовнішньому баченні є подвійність, є дуальне уявлення, немає рівностності й єдності бачення Бога внаслідок постійних оцінок і суджень, заснованих на старих самскарах...

У Достоєвського є оповідання «Сон смішної людини». Там була така людина, яку всі не сприймали серйозно, вважали юродивою. Він дійшов до такого переживання, що йому все стало рівностним. І він раптом почав бачити, що всім насправді теж усе рівностно — що ця рівностна свідомість ніби всюди. І він почав говорити в бесідах: «А вам же все одно. Насправді я бачу в глибині вашої свідомості цю рівностність». І люди сміялися з нього, вважали міським божевільним.

Напевно, ця людина випадково почала переживати якусь расу єдиного смаку, але не зрозуміла цього. Не читала «Ішвара-пратьябхіджня-каріку», не читала Шанкару, Васіштху. Але потім виявилося — не все рівностайне: маленька стражденна дівчинка вивела його з цього стану. Він утратив його, і почалися душевні муки та різні психічні проблеми. Звідки Достоєвський це взяв? Якщо в тебе немає подібного власного досвіду, ти такого навіть уявити не можеш. Це з особистого переживання. Тонка організація, людина, яка глибоко відчуває, з глибокою рефлексією. Але не зовсім пощастило — не було шастр, не було вчення, щоб із цим розібратися і працювати з цим. Але десь була християнська віра.

«Але сенс існування відьєшвар полягає в духовному піднесенні обмежених індивідуумів. Саме такою є воля Шиви під час формування цього класу істот. І саме цю божественну волю реалізує майя-шакті, створюючи майя-малу відьєшвар».

Отже, завдання відьєшвар — піднесення інших індивідуумів. Це місіонери, проповідники, наставники, учителі, ті, хто допомагає нижчим живим істотам. Можна сказати, це мрія кожного місіонера — його майбутнє, вирости до цього рівня. Тому що такі божества, як Маха-Мантрешвари, Шива і Шакті, безпосередньо до людей не сходять. Вони просто не мають того атомарного бачення і не бажають його мати, яке необхідне для спілкування, наприклад, із людьми. Вони просто не бачать Землю, не бачать галактику. Вони бачать, у принципі, весь всесвіт, а що там конкретно — ніхто не розбирається. Якщо говорити грубо: там нема про що проповідувати, усе це ілюзія.

Щоб це побачити й діяти на цьому рівні, треба обмежити себе. І воля Шиви така, що він обмежує цих істот — відьєшвар — щоб вони створили таке бачення і ввійшли в цей стан. Це, наприклад, як якщо ви садгу — вам нецікава якась молодіжна рок-тусовка, це зовсім не ваш світ. Ви ніколи не підете туди проповідувати, пояснювати Дгарму, високі істини. Ви знаєте, що там немає готових людей, там марно, там зовсім інші цінності. Там п’ятнадцяти-шістнадцятирічні, у яких «секс-наркотики-рок-н-рол» — ось це життя. Ви не підете говорити про звільнення, вас не почують. Але потрібен рокер приблизно того самого віку, який знає молодіжне середовище, який піде туди й їхньою абсолютно дикою мовою щось їм пояснюватиме — і вони почнуть прислухатися. Ось це земний приклад.

Те саме — відьєшвари. Їхнє завдання — підносити інших істот: сходити до нижчих сансарних божеств, пітрисів, святих у земному світі, до йогів, джняні та садгу; посилати свої еманації; дбати про підтримання релігій, культур, учень, ліній передачі. Це трансцендентне міжгалактичне місіонерство. Це сфера впливу відьєшвар. Багато вчителів і духовних наставників підносяться до цього становища.

«Для того, щоб мати можливість ефективно допомагати обмеженим істотам, потрібно вступити у відносини з диференційованим пізнаваним і в тому своєму аспекті, в якому реалізується Присутність у світі майї, стати індивідуальністю. Але при цьому необхідно перебувати за межами влади карма-мали, оскільки лише тоді можливий прояв чистої дії, що реалізує чисту божественну волю».

Тіродхана-шакті та взаємодія із сакала-істотами

Необхідна певна тіродхана-шакті — огортання себе — для того, щоб взаємодіяти із сакала-істотами, з тими, хто не може вирватися з пут подвійності. Наприклад, навіть досягнувши самадгі, досягнувши високої бгумі, якийсь святий або духовний учитель має активувати свою тіродхана-шакті: допустити подвійність, розрізнення — хоча б для того, щоб назвати своє ім’я, сказати «це я, учитель, це учень» і взагалі допустити всі мирські сенси, хоча його свідомість їх зовсім не має. Але якщо він їх не має, то в нього не буде ані здатності до мови, синтаксису, дискурсу в цьому напрямі, ані мотиву, ані волі. Приблизно так: ви прийшли до якогось святого, вклонилися йому, а він вас взагалі не помічає, медитує далі. Немає зв’язку, немає можливості допомагати, немає можливості навчатися, немає можливості йти шляхом.

Іноді бувають такі святі — вони як юродиві. На одній горі в Тибеті жив якийсь майстер упродовж тривалого часу — 20 років. Потім помітили, що йому вже давно не носять їжу, а там холодно. Вирішили його провідати. Прийшли — у нього там ні вогнища, усе розкидано. При цьому він сидить і медитує. Уже пів року нічого немає. Він сидить серед снігів, серед морозу, один у темряві. Вони хотіли поговорити з ним, а він почав говорити якоюсь нерозбірливою дивною мовою, а потім сказав: «Вам треба йти». І все. Неможливо було нічого сказати. Але потім наприкінці життя він досяг райдужного тіла — його тіло випарувалося у світлі п’яти елементів.

Якщо люди, отримавши досвід недвоїстості та сили погляду й споглядання, можуть так відірватися, то що вже казати про богів? Але видьєшвари — це ті, хто свідомо зберігають певне бачення, і Шива огортає їх тиродхана-шакті. Тому вони мають місію допомагати живим істотам, і в них є сонми підлеглих їм богів і ангелів.

Ієрархія тонкого світу та служіння душам

Ми не знаємо всієї цієї системи, ми не бачимо, що є багато душ тонкого світу — ангелів, богів, духів. Астральний світ буквально переповнений ними, є різні служби, різні відділи, різні мандали:

• Є ті, хто сортує душі, які щойно прибули до тонкого світу з фізичного тіла.
• Є ті, хто займається розглядом їхніх персональних справ — аналізом їхніх гріхів і заслуг, балансом. Це мандала Ямараджі.
• Є служителі Ануграхи — ті, хто розшукує душі, придатні для духовного шляху, і каже: «Тобі туди не треба, там тебе можуть затягнути в пекло, там ти знову підеш на інкарнацію — тобі сюди».
• Є ті, хто рятує душі вже в тонких вимірах, вказує їм шлях, розподіляє по мандалах.

Там також усе дуже добре організовано. Існує багато божественних та ангельських служб, які допомагають душам зорієнтуватися в цьому світі.

І душа обов’язково зустрічається з ними. Не так, що вона перебуває в якомусь безповітряному просторі й сама там усе. Вона неминуче зустрічається і з духами, і з марами, і з демонами, і з ангелами — під ангелами я маю на увазі божеств. І все це проявляється залежно від її кармічного бачення. Глибокий погляд і споглядання — це невіддільні від її бачення, як частина її самої, як енергія. Слабкий погляд — це суб’єкт-об’єктні відносини та зв’язки. Ось ці служби божественних істот якраз і служать видьєшварам, вони підпорядковані їм у божественній ієрархії.

Є ті, хто зустрічає душі, спілкується з ними перший час, допомагає, пояснює, що це за світ. Потім, поступово вступаючи з ними в телепатичний мисленнєвий контакт, пояснює, куди їм треба спрямовувати свою свідомість, вказує різні шляхи. А потім веде їх до однієї з підготовчих шкіл, де їх навчають далі. А тим, хто практикував садхану, вказують шлях, як знайти споріднені душі, якусь релігійну мандалу:

• Якщо ти поклонявся Шиві — там є шиваїтські душі.
• Практикував ануттара-тантру, сахаджаяну Даттатреї — є віддані Даттатреї.
• Поклонявся Шакті — є шанувальники Шакті.
• Поклонявся Ганеші — є шанувальники Ганеші.
• Буддисти — у свою мандалу, християни — у свої мандали.
• Ті, які медитували на Адвайту та безособовий Брахман, — там є послідовники лінії Шанкари, є чисті країни цих послідовників, і з ними можна поступово встановити зв’язок, якщо сам не здатен потрапити.

Тому, хто здатен, — йому все це не потрібно. Він просто виконує садхану перенесення в тіло мудрості й сам досягає Реалізації. Це для тих, хто не здатен.

Три види перенесення свідомості: садхана ілюзорного тіла

Той, хто здатен, виконує садхану перенесення в ілюзорне тіло: спочатку входить у Чисте Світло, минаючи три гуни, наситившись його силою, потім через насіннєвий склад — наче риба, вистрибнувши з води, — проявляється в ілюзорному тілі божества. Багаторазово очищуючи своє ілюзорне тіло та сприйняття Ясного Світла, упродовж періоду, подібного до піврічного земного життя, він досягає повної Реалізації. Потім, наповнюючи своїми еманаціями простір навколо себе, він проявляє мандалу чистого виміру.

Отже, перший вид перенесення називається перенесенням у джняна-каю — набуття тіла мудрості, джняна-дехи. Другий — перенесенням у майя-каю, набуття ілюзорного тіла божества, що поєднує форму й порожнечу.

Нарешті, ті, чиї заслуги нижчі, здійснюють перенесення в сиддха-деху: силою наміру вони знаходять чисту країну свого обраного божества і силою дг’яни переносяться туди, щоб там відродитися.

Для всіх інших душ, які не можуть здійснити жоден із цих трьох видів перенесення — реалізувати хоча б одне з трьох тіл (високі душі реалізують усі три), — існують небесні служби, мандали та повчання. Оскільки їхніх практик і розуміння недостатньо, щоб рухатися далі самостійно, вони перебувають у ступорі, розгубленості, шоці та нерозумінні.

Усе залежить від сили віри. Ті, хто має сильну віру, просто продовжують свої практики, навіть якщо звільнення не відбулося. Вони старанно виконують практики й шукають шлях, як рухатися далі в новому житті в тонкому тілі. Якщо ж вони все забули й їм не вдалося затриматися ні в Чистому Світлі, ні звільнитися в проміжному стані дгармати, ні увійти в ілюзорне тіло — таким істотам допомагають відьєшвари. Усі ці небесні істоти діють під проводом відьєшварів, виконуючи їхні завдання. Це великі божественні сили, що стоять за місіонерами, релігійними традиціями, лініями передачі та школами. Такою є воля Шиви.

Природа відьєшварів та їхнє ставлення до майя-шакті

«Природа майя-шакті така, що вона вносить відмінності в усе. Як ми вже бачили, майя-шакті обумовлює відмінністю як відьєшварів, так і звичайних обмежених істот — пашу. Але водночас взаємозв’язок із майя-шакті у відьєшварів якісно відрізняється від такого у пашу. По-перше, маніфестація відмінності у випадку відьєшварів має місце лише стосовно їхнього об’єктно-орієнтованого компонента. По-друге, відьєшвари знають природу відмінності завдяки відья-шакті й перебувають у свідомих взаєминах із майєю».

Відьєшвари бачать відмінності у зовнішньому світі, у них є тонкі подвійні енергії — але це не те саме, що подвійний стан у пашу. По-перше, це тонке подвійне бачення поширюється лише на зовнішній світ, а всередині у них немає такого обмеження: всередині в них реалізована недвоїстість.

Запитання: Гуруджі, Ви говорили про служби. Виходить, коли практик прийняв Притулок і потрапляє на тонкий план, там має відбуватися природне налаштування на Притулок — правильно?

Так.

Тобто одразу опиняєшся серед своїх?

Той, у кого сильні віра й Притулок, не блукає — він одразу, завдяки вірі та Притулку, рухається в лінії свого Притулку.

Запитання: А як же тоді він проходить бардо?

Усе залежить від рівня досягнутих реалізацій і від того, який досвід він напрацював. Це суто індивідуально — не можна сказати однозначно. Це настільки індивідуалізовані світи.

«Щоб справді знати природу відмінності, потрібно знати природу тотожності, Єдності. Саме знання Єдності є тією основою, на яку спирається знання відмінності. Лише безпосередньо знаючи й споглядаючи спільний і недвоїстий субстрат усього сущого, можна справді побачити істинну природу тих відмінностей між сущими, які маніфестує майя-шакті.

Щодо сфери перебування відьєшварів, між різними текстами існують суттєві розбіжності. Так, з огляду на те, що характер прояву майї стосовно відьєшварів інший, ніж стосовно звичайних обмежених істот, вводиться особлива сфера махамайї, де діють відьєшвари й мантри. Цю сферу іноді ототожнюють із шуддха-видья-таттвою, а іноді розглядають як окрему таттву між майя-таттвою та шуддха-видья-таттвою».

Якщо ви розумієте будову 36 таттв: є садвідья, або шуддха-видья-таттва — це п’ята таттва, і є шоста таттва — майя-таттва. Сфера на межі цих двох таттв, між ними, — це область перебування відьєшварів.

«Але оскільки махамайя-таттва часто розглядається як місце перебування віджняна-кевалів, вводиться уявлення про два різновиди махамайї: вищу — сферу перебування відьєшварів, і нижчу — сферу віджняна-кевалів».

Отже, ця сфера має два рівні: на нижчому перебувають віджняна-кевали, на вищому — відьєшвари.

Три забруднення та карма-мала як причина самсари

«Шлока. Усі істоти, що перебувають у сансарі, починаючи від богів і так далі, схильні до трьох видів забруднень, але водночас саме забруднення кармою є єдиною головною причиною сансари.

Коментар. Перебування в сансарі характеризується безперервним процесом трансміграції, тобто перевтілень. Як пише у своїх коментарях Абгінавагупта, трансміграція є не що інше, як безперервний зв’язок із ланцюгом теперішніх і майбутніх тіл, відчуттів та об’єктів».

Реінкарнація ґрунтується на кармічному зв’язку. У нас є кармічний зв’язок із нашими минулими життями, тілами, локами та істотами. Це називається рнану-бандхана: «рна» — зв’язок, «бандхана» — кайдани. Також у нас є зв’язок із майбутніми тілами, локами та істотами. Поки цей зв’язок не актуалізований, він перебуває у сплячому стані — спить у наших чакрах, у каналах, у тонкому тілі, а його причина — у причинному тілі. Минулих зв’язків уже пройдено, прожито й відпрацьовано, але вони продовжують впливати на нас. Майбутні зв’язки ще не настали, але у вигляді насіння сплять усередині нас.

Але ми можемо це змінити. Ми можемо очистити ці карми, спалити це насіння або перевести їх у чистий стан — на рівень гри, мандали чистого бачення, зробити їх дгармічними, так, щоб вони більше не ставали для нас сансарою. Ми можемо очистити все це, попрацювати з цими зв’язками.

Реінкарнація — це переміщення всередині цих зв’язків. Коли ми народжуємося, ми просто ущільнюємося всередині цього ланцюга зв’язку. Треба дуже добре помедитувати над тим, що наше життя — це не щось точкове, атомарне, окреме лише в цьому житті. Це навіть не нитка з нанизаними намистинами, як іноді кажуть, — це величезна грибниця, у якій це життя є лише місцем ущільнення та фокусування. Ми — щось набагато більше, ми не такі маленькі, якими здаємося. За кожною, навіть найкволішою людиною у фізичному тілі, стоїть величезний ланцюг життів, і попереду — такий самий. Вона — цілий космос, всесвіт, мандала.

Реінкарнація — це просто послідовне переміщення уваги, ковзання вздовж рнану-бандхан і отримання тіл. Ось що таке трансміграція. Це неминуче, з цього складається наше життя. Але ми надто поглинуті уявленням про це життя, його фіксованими ідеями, часто не розуміючи, хто ж ми насправді і що таке феномен життя взагалі. Якби люди розуміли, що таке феномен життя, їм не хотілося б займатися нічим, крім визволення.

«Усі істоти, занурені в потік циклічного існування, зумовлені всіма трьома забрудненнями: анава-малою, майя-малою та карма-малою».

Кого б ви не взяли — мільярдера, політика, науковця, діяча мистецтв: анава-мала є? Є. Майя-мала є? Є. Карма-мала є? Є. Тому що без мал тут не народжуються. Щоб народитися в сансарі, треба їх мати — народження в сансарі і є ознакою прояву цих мал. Відьєшвари — це інше. Вони не народжуються у цих світах. Вони володіють лише деякими уявленнями майя-мали, розрізненнями, необхідними для того, щоб надихати обмежених істот — сакал — у світі сансари серед людей та інших живих істот.

«Але серед цих трьох забруднень лише карма-мала є безпосередньою причиною перебування в сансарі. Це пов’язано з тим, що лише завдяки карма-малі істоти, ототожнивши себе з тим чи іншим тілом, сприймають себе як діячів, що здійснюють обмежені дії, які виступають причинами плодів страждань і насолод, котрі вони смакують».

Чит-таттва: єдність пракаші та вимарші

«Шлока. І ця свідомість-принцип, сформована завдяки повному домінуванню стану буття суб’єкта дії та оживлена калою, перебуває в залежному становищі від таких неживих сутностей, як порожнеча тощо.

Коментар. У цьому афоризмі продовжується обговорення стану істот, занурених у сансару. Свідомість-принцип, чит-таттва, являє собою єдність пракаші та вимарші, світла знання — бодги, та активного діяльного начала — картритви, що перебувають у рівновазі та гармонії».

Отже, що таке феномен свідомості — чит-таттва? Згідно з філософією шиваїзму, це єдність Шиви та Шакті, що проявляються як два принципи: пракаша та вимарша. Пракаша — сила чистої світлоносної свідомості, вимарша — сила її саморефлексії, самовідображення, динаміки. Пракаша — це бодга, світло знання; вимарша — джерело будь-якої дії, будь-якого руху та прояву.

«Як уже зазначалося раніше, завдяки анава-малі між цими двома аспектами абсолютної свідомості відбувається немовби розділення, унаслідок чого виокремлюються два класи станів свідомості обмежених істот: перші з яких характеризуються володінням знанням без свободи, а другі — обмеженою свободою без знання. Цей афоризм присвячений істотам, які володіють обмеженою свободою без знання. Коли істоти забруднюються анава-малою, вони втрачають повноту свідомості й позбавляються можливості безпосереднього взаємозв’язку з крія-шакті в її необмеженому стані».

Тут роз’яснюється, як діє на нас анава-мала. Виникають два затемнення:

• Свобода без знання — діяти можу, але не знаю, хто я.
• Знання без свободи — знаю, хто я, але діяти не можу, шакті немає.

Це дія анава-мали: пауруша-аджняна та бауддха-аджняна.

«І лише завдяки кала формується й підтримується стан обмеженого діяча, унаслідок чого стає можливим той клас істот, про які йдеться в цьому афоризмі. Як ми пам’ятаємо, стан чистих таттв, починаючи із Садашиви, характеризується як вище-невище. Їхній вищий аспект — це досконалість і усвідомлення, незалежність від об’єкта. Тоді як невищий аспект являє собою залежність від об’єкта — «це-свідомість»».

У кожної живої істоти, у кожної таттви є вищий і нижчий аспект. Наприклад, у нас є наш вищий аспект — це свідомість як Брахман, наше бачення, наскільки ми його реалізували. Але наш нижчий аспект — це наша енергія, наша поведінка і наш прояв. Буває, людина може високо ширяти у вищому аспекті, але мати труднощі в нижчому — в енергії. І навпаки: той, хто контролює нижчий аспект, може не усвідомлювати свій вищий аспект — тоді виникає питання: за рахунок чого він його контролює? Можливо, за рахунок заслуг.

Так само таттви мають вищі й нижчі аспекти. Вищий аспект кожної з п’яти таттв — це сам Парабрахман, сам Парамашива. Нижчий аспект таттв — це їхнє взаємовідношення з проявленим усесвітом, усе, що стосується «Цього». Вищий аспект — це «Я», нижчий аспект — усе, що стосується «цьоговості».

«Завдяки анава-малі між цими двома аспектами виникає розрив. І по суті обмежені істоти, занурені в сансару, характеризуються практично повним домінуванням залежної від об’єкта «це-свідомості», що й виявляється в їхньому залежному становищі від таких неживих сутностей, як порожнеча тощо».

Отже, анава-мала створює розрив між вищим і нижчим аспектом, між «Я» і «Це», між свідомістю та енергією. Унаслідок цього розриву сила зовнішнього аспекту, сила «цьоговості» зростає, а сила свідомості слабшає — настільки, що зрештою зовнішній світ поневолює душу.

Джняна як перевага суб’єкта над об’єктом

«Шлока. Перевага свідомості Самості у двох її аспектах — діяльності та усвідомлення — щодо послідовної субординації неживих сутностей, таких як порожнеча тощо, є знанням, відмінна характеристика якого — це поглинання в Тому».

Отже, джняна — це коли свідомість перевершує зовнішні об’єкти. Причому тут порожнеча також називається зовнішнім об’єктом — як простір, як елемент простору. Джняна — це коли наша Я-свідомість перевершує зовнішні об’єкти, позначені словом «це». І вона перевершує їх завдяки поглиненості в Тому. А Те, як відомо, — це Брахман. Завдяки махавак’ї тат-твам-асі.

«Коментар. У попередніх афоризмах розглядався стан обмежених, занурених у сансару істот, які характеризуються підпорядкованим становищем суб’єкта щодо об’єкта, а саме таких неживих сутностей, як тіло, розум, життєве дихання та порожнеча. Процес звільнення, духовної Реалізації пов’язаний із перевертанням цього відношення, а саме — із встановленням переваги, влади досконалої Свідомості, яка характеризується повнотою діяльності й усвідомлення, щодо зазначених вище чотирьох аспектів пізнаваного. Встановлення переваги суб’єкта щодо об’єкта передбачає розчинення подвійності та поглинання об’єкта суб’єктом. Що реалізується як джняна, відмінна характеристика якої — це поглинання в Тому, тат-самавеша-лакшана».

Отже, джняна — це коли ваш внутрішній суб’єкт завдяки атма-вічарі, світогляду й спогляданню починає перевершувати зовнішні об’єкти. Наприклад, ви практикуєте чотири основи уважності, чанкраманам, атма-вічару, трайя-санкальпу або будь-які садхани споглядання, які відокремлюють вашого внутрішнього спостерігача-суб’єкта, посилюють його й роблять хоча б трохи незалежним. Це пробуджує вашу джняну. Але недостатньо просто зробити його трохи незалежним — потім треба зробити його відстороненим, достатньо незалежним. Тоді можна сказати, що ваша свідомість безперервно перебуває сама в собі, утверджена й спрямована на Ішвару, і здатна давати раду невеликим енергіям, що надходять і намагаються збити її з пантелику. Це називається досягненням другої бхумі.

Запитання: Гуруджі, атма-вічара — там є блаженство Атмана, а тут, умовно кажучи, клеші, забруднення, карма. Атма-вічара дає змогу посилити суб’єкта, і тоді він переважує, стає здатним поглинати зовнішні джерела блаженства й анулювати їх. Але все одно всяке блаженство походить із Джерела, а зовнішні — лише сурогати. І коли споглядання посилюється, суб’єкт стає здатним розчиняти, точніше, поглинати ці речі. Цей механізм працює саме так?

Правильно. Але перш ніж суб’єкт набуде здатності поглинати, він має розвинути в собі вайраг’ю — відстороненість від усіх цих об’єктів, а також безперервність і глибину. Коли вайраг’я, безперервність і глибина будуть розвинені, і коли цей суб’єкт уже не буде заснований на ахам-вритті, а стане подібним до простору, — поступово його поглинальна сила зростатиме. Він має ще більше поглибитися, у ньому має виявитися Чисте Світло.

Усе це процеси, що відбуваються на другій, третій і четвертій бхумі:

• На другій бхумі він набирає сили, визначеної вайрагьєю та безперервністю.
• На третій бхумі він розгортається так, що йогін поступово відчуває себе екйогініракар — стає безформним йогіном. Поступово відбувається розототожнення зі старими механізмами самоідентичності особистості, пам’яті, его. Потім відбувається розчинення самскар і васан — це теж поглинання.
• На четвертій бхумі виявляється його світлоносна природа — бодха.

Процес наростання поглинальної здатності відбувається саме на цих стадіях — не одразу. Не можна зародити спостерігача й одразу ж усе поглинати. Спочатку його треба виплекати, берегти. Але загалом напрямок саме такий.

Запитання: Гуруджі, виходить, лише через відсторонення від об’єктів можна поступово прийти до реалізації атма-вічари? Тобто не лише прагненням до Я-думки, до Я-свідомості, а й відстороненням від усього іншого? Чи є тут різниця?

З одного боку, має бути відсторонення — тому що усвідомлення «Я є» має бути виокремлене як щось незалежне від зовнішніх об’єктів, думок і всього іншого. А з іншого боку, має бути інтеграція — проникнення, виявлення почуття «Я є» в усіх зовнішніх об’єктах. Ці два процеси відбуваються разом.

Тобто виходить, центр — він усюди?

Центр без меж: від другої до третьої бхумі

Спочатку здається, що центр знаходиться всередині, а потім виявляється, що в нього немає конкретної точки — він безмежний. Саме так. І це відбувається між другою і третьою бхумі. На другій бхумі центр є, і він відчувається як щось внутрішнє. А ось на третій бхумі з центром усе вже не так просто — це щось невизначуване. Тому й кажуть: подібний до простору. У простору немає конкретного центру.

Запитання: Чи є якась точка, з якої починається розгортання, чи це в кожного індивідуально? З погляду практики зрозуміло, але з погляду теорії — що скаже Гуруджі? Здається, можна з життя в життя практикувати відсторонення, знайти якийсь внутрішній простір і сидіти в порожнечі. Що зрештою змусить розгорнутися?

Один монах у монастирі — не нашої традиції — підмітав підлогу мітлою. Двадцять років медитував. Стояли великі глечики. Він зачепив мітлою камінь, камінь ударився об глечик, глечик розбився, вода вилилася. І раптом усередині нього теж щось тріснуло. Його внутрішній простір об’єднався із зовнішнім. Він сів і ввійшов у самадхі. Відбулося розчинення подвійних уявлень.

Запитання: Це божественна Милість?

Так, це божественна Милість — вона створила цю ситуацію. Бувають різні випадки прояву такого спалаху духу, коли божественна Милість усуває цю зачіпку.

Запитання: На переході від другої до третьої бхумі виникає щось на кшталт наведення різкості у спогляданні — на другій усе ще розмито, на третій різкість наводиться, а потім відбувається занурення в глибину цього стану?

Так, і контраст там теж є. Можна сказати саме так — загострення. Якщо під загостренням розуміти поглиблення вівеки — розрізнювальної мудрості, яка дає змогу бачити тонкі речі, не плутаючи їх, — то так. І це триває далі, аж до четвертої бхумі.

Запитання: Тобто джаграт-сушупті — це саме той стан, у який входиш на третій бхумі, у простір свідомості?

Так.

Запитання: Тобто це і є наступна джаграт-сушупті?

Ви починаєте виявляти джаграт-сушупті на третій бхумі — так.

Запитання: А на другій це ще лише якісь зачатки?

На другій ви лише просвердлюєте в ньому дірочку — ось так.

ОМ. ОМ. ОМ.