Сила віри як духовний скарб
Коли віруючі люди збираються разом, вони співають і вклоняються. Доля садху — практикувати, вклонятися, співати хвалу Богові, медитувати. Якщо цього немає, день минув даремно. Віра, усвідомленість потребують виховання, щоденного виховання. Якщо її не виховувати, вона швидко зникає. Але коли ми її виховуємо, вона стає сильною, непорушною, чистою, і ніщо не може їй завадити — ні світ, ні бажання, ні невідання.
Питання в тому, як набути сильної віри. Щоб вона стала настільки сильною, глибокою й усвідомленою, щоб могла звільнити нас від ілюзій, у які ми потрапили, народившись. Сильна, чиста віра насправді — це ресурс, великий духовний ресурс, це коштовність. Наче скарб. Для когось скарб — це діаманти, мільярди, автомобілі, яхти. Для садху віра — його скарб. За допомогою цього скарбу він може робити будь-що: змінювати своє життя, створювати себе, своє майбутнє, захищати себе, зцілювати, допомагати іншим, змінювати світ. Це універсальний скарб, за допомогою якого він може робити у всесвіті все, що завгодно. Віра — це фундамент світобудови. Справжня, сильна віра — це рідкісний чарівний скарб, велика коштовність, яку садху спочатку потрібно виховати, а потім зберігати.
Мета втілення душі
Можливо, ми переродилися тут із метою виховати таку віру, загартувати її в умовах тривимірного матеріального тіла й матеріального світу. Можливо, ми подумали: мені бракує втілення для того, щоб еволюціонувати, просуватися далі, мені потрібне тіло, лише в цьому тілі я можу відчути біль, страждання й насолоду, відчути життєвий драйв, загартувати свою віру та усвідомленість. Це, найімовірніше, і є причиною нашого втілення.
Є такі люди, яким чогось бракує в житті. Здавалося б, усе добре, але гострих відчуттів бракує. Вони живуть у мегаполісі, ходять до офісу, у них великий рахунок у банку, начебто все непогано. Але чогось такого в житті бракує. Бізнесмени вирушають на полювання або для них влаштовують сафарі-тури. Я чув, що японці живуть у дуже техногенному середовищі, їм бракує природи, і один заповзятливий бізнесмен організував туризм до сибірського села. Це називається «на картоплю». Японці платять гроші, єни, долари, щоб прилетіти до Сибіру, в якесь село, це називається «екотуризм». Їм дають лопати, вони йдуть на город і копають картоплю. Вони цієї картоплі не бачать, живучи в техногенному середовищі, серед асфальту, їм треба якось доторкнутися до землі, їм це цікаво. У нас такого немає. Нам не спаде на думку займатися таким туризмом. Але для них це драйв, це щось цікаве.
Є інший вид туризму для багатих людей. Десь на півночі, на острові, один заповзятливий бізнесмен відремонтував будівлю колишньої в’язниці, знову її обладнав, відновив і пропонує деяким бізнесменам посидіти там за чималу плату. Відчути, зануритися в атмосферу на день, на три дні. За добрі гроші. Займаються й таким. Бракує якихось відчуттів. Інші люди займаються бейсджампінгом, польотами на дельтаплані, віндсерфінгом, польотами на парапланах, лижним спортом. Усе це — бажання душі отримати якісь емоції. Я не кажу про парашутний спорт, у нас є майстри серед карма-санньясі. Бажання отримати якісь відчуття, щоб це дало розуму свіжі враження.
Наше фізичне життя також можна порівняти з таким екстремальним видом спорту для душі. Тому що у світі богів душі звільнені, у них немає страждань, вони самі керують реальністю, реальність контрольована. Вони живуть у чистих світах, у них чисті, гармонійні стосунки. Вони не стикаються із жорсткою реальністю матеріального, фізичного світу. Душі, не дуже зрілі в спогляданні, не можуть отримувати глибокі благословення, живучи в такій красивій, м’якій, гармонійній реальності. Їм чогось бракує.
Найімовірніше, ми були такими душами, які захотіли отримати такий жорсткий досвід матеріального тіла, матеріального світу, екстремальний досвід. Ми захотіли втілитися, відчути кістки, м’язи, біль, відчуття, дотики. Тому що ми не задовольнилися тонким спогляданням простору, спогляданням тонких світлових бхав. Грубіше нас надихало, це причина втілення. Багато душ зробили такий вибір. Екстремальний вид спорту. Але вони сподівалися, що їхній рівень свідомості не знизиться, що вони не забудуть свою практику під час втілення, що все буде в них під контролем.
Але щось пішло не так під час втілення. Були якісь контури свідомості, якісь блоки свідомості в момент втілення були вимкнені, і дуже довго довелося їх відновлювати. Буває, запускають якийсь марсохід на іншу планету, зв’язок контролюється, а потім втрачається, якісь блоки виходять із ладу, якісь програми дають збій. Витратили стільки зусиль, а зв’язок обірвано. Наше тіло є свого роду марсоходом, закинутим із тонкого світу у фізичний всесвіт, у цей світ явищ. Наша душа захотіла цього, але в процесі втілення вона забула, багато ділянок пам’яті було заблоковано, зв’язок із Богом було розірвано. Певний час пішов на здобуття освіти, виховання, на те, щоб прийти до тями. Ось ми тут. Ми вже слухаємо, як розв’язати цю ситуацію, як повернутися у свій первісний, чистий, звільнений стан. Тексти, такі як «Ішвара Гіта», — це свого роду інструкція, програмні документи.
Спогади про минулі життя та зустріч із дхармою
Я говорив у багатьох містах, ашрамах, що коли в молодості під час ретриту тривалий час медитував, у мене були спогади про минулі життя, різні минулі життя. Зокрема й на землі, і поза землею, у єгипетській цивілізації, у цивілізації мая чи інків, в інших цивілізаціях. Був такий спогад: я очікую на втілення, це останнє втілення бачиться духовним зором як місце батьківського дому й вікно, через яке тобі потрібно увійти, ніби влетіти згори. Готуючись до цього втілення, приходять різні душі, ми з ними спілкуємося на тему Брахмана, на тему Звільнення. Там ті самі теми, ті самі питання, нічого нового. Тільки тонкий світ, тонке тіло. Деяким душам я говорив: уже зараз я готуюся втілитися, уже ніколи, немає часу, але ви йдіть за мною, а там зустрінемося, я вас знайду або ви мене знайдете. Схоже, або я вас знайшов, або ви мене знайшли.
Мені іноді пишуть люди, я навіть не знаю цих людей, хто це, навіть не учні: я вас знайшла, що робити далі? Ми знайшли одне одного, вчення вас знайшло, Даттатрея вас знайшов, тому що гуру не один, він же не від себе діє, він представник певних енергій і сил. Це означає, Шива вас знайшов, Даттатрея вас знайшов, гуру Брахмананда вас знайшов, усе Дерево Прихистку вас знайшло, і ви знайшли його. Ця зустріч відбулася.
Далі постає питання, що робити? Як тепер розпорядитися цією можливістю, цим багатством, цією дхармою, цим вченням, щоб реалізувати те, що було розпочато раніше. Ваше духовне життя було розпочато раніше, до цього втілення. Якби воно не мало причин, то в цьому житті ви б не зустрілися з дхармою. Причини для практики створюються раніше, набагато раніше, у минулому. Потрібні образи, послідовності подій у тонкому тілі, перш ніж вони втіляться в цьому матеріальному житті.
Коментар до одинадцятої глави «Ішвара Гіти»
Розумом заради Мене відкинувши всі дії, ставши позбавленим бажань та его, він віддається одному Мені.
Як відкинути всі бажання та его? І всі дії відкинути. Як віддатися Богові? Як цілковито стати «божим»? Як зробити так, щоб стати провідником божественної волі, щоб можна було сказати: не моя воля, а твоя. Щоб можна було сказати: я не свій, а божий.
Це дуже важливо, оскільки божественна воля лежить в основі всього світобуття. Ключ до щастя, ключ до управління реальністю, ключ до мудрості полягає в тому, щоб стати чистим провідником божественної волі. Коли ми віддаляємося від божественної волі, ми стаємо істотами, які страждають. Віддалення від божественної волі відчувається як дискомфорт, як страх, як страждання, як незадоволеність, як неясне відчуття втрати чогось дуже важливого. Це може поглиблюватися далі, переростати в гнів, у страждання, в апатію, в усі негативні почуття. Це явна ознака того, що ми далеко віддаляємося від божественної волі.
І, навпаки, наближення до божественної волі — це зростання задоволеності, зростання відчуття цілісності й повноти. Це зростання мудрості, ясності, радості, щастя, аж до захвату, блаженства, радості та прославлення. Усе залежить від того, наскільки ми наблизилися до божественної волі або віддалилися від неї, тому що божественна воля сама по собі наділяє нас колосальним натхненням, колосальною свободою, колосальним щастям, колосальною цілісністю.
Шлях самовіддачі та віддання себе Богові
Але питання в тому, як віддатися божественній волі. Споглядальна практика — це спосіб відкрити божественну мудрість, а потім відкрити й саму божественну волю. Ще у давніх слов’ян, у давніх волхвів були магічні практики, під час яких вони молилися богам, а воїни, йдучи в бій, подумки повторювали магічну санкальпу: я не свій, я Божий. Бути «своїм» означає бути особистісним, перебувати в его, а бути «Божим» означає вийти на надособистісний рівень.
У Санатана-дгармі цей намір є постійним. Це називається «атма-ніведана» — віддати себе вищому Атману, прапатті-йога, самовіддача, віддати себе Богові, божественній реальності. Для багатьох зовсім незрозуміло, як це — віддати себе, що я з цього матиму, як відбувається процес віддачі, навіщо віддавати, кому віддавати? Дуже багато питань, які необхідно з’ясувати. Але, вивчаючи тексти, спілкуючись із гуру, розмірковуючи, рано чи пізно ми все це з’ясовуємо.
Спочатку — хто кому має віддатися. Тіло, розум, его мають бути віддані Атману. Нижче «я», з яким ми зараз ототожнені, має бути віддане вищому «я». Атман має бути розпізнаний як Брахман, як Абсолют. Відбувається перепідпорядкування тіла й розуму вищому, Абсолюту.
Навіщо це потрібно? Це потрібно для того, щоб відновився принцип первісного Творця, первісної космічної гармонії. Під час творіння Ішвара, Бог, Шива не передбачав, що знайдуться такі нерозумні душі, які використають свою свободу волі, щоб так віддалитися від нього, щоб втратити з ним зв’язок. Але це сталося.
Свобода волі та божественне співчуття
Чому це сталося? Багато хто запитує: як Бог міг допустити, що я страждаю? Іноді дехто навіть гнівається на Бога, каже: як Бог міг допустити, що я бідний, що мені не вдається створити сім’ю або що я хворію? Кажуть, що він співчутливий, тож де його співчуття?
Річ у тім, що тут не можна застосовувати мирський погляд, мирське бачення. Бог — це не поняття, це складна багатовимірна реальність, і ми — учасники цієї багатовимірної реальності; багатовимірна реальність передбачає наявність свободи в кожної з її частин. Ми, будучи повноцінними частинками Бога, маємо свободу волі, і ми скористалися цією свободою волі. Нас не обмежували, але ми з якоїсь причини скористалися цією свободою волі не зовсім правильно. У цьому причина наших оман і страждань.
Ті, хто трохи вивчав теорію штучного інтелекту, нейронних мереж, самонавчання в робототехніці, напевно, чули, що машини проходять тести Тюрінга. Щоб штучний інтелект розвинувся, став дорослим, почав самонавчатися і пройшов елементарні тести Тюрінга, підтвердив, що він людина, переконав людину, що він не робот, для цього йому треба дати певну свободу. Якщо людина жорстко алгоритмізуватиме його, якщо вона жорстко його контролюватиме, він не стане на шлях самонавчання, не підніметься до високого рівня, він буде шаблонною машиною. Тому вчені, які розробляють штучний інтелект, закладають у нього програми самонавчання, саморозвитку, даючи йому різні ступені свободи, свободу в пізнанні, не обмежуючи його жорстко. Тому що обмежити, втрутитися — означає зробити його слабким, нерозвиненим. Це як із дитиною: якщо надто сильно її контролювати, вона виросте закомплексованою, з низькою самооцінкою. Нічого в житті не досягне. Дати надто багато свободи — може вирости розпещеною. Але й надто пригнічувати теж не можна.
Так само і зі штучним інтелектом. Людина теж подібна до такого створіння, як штучний інтелект: Бог не може надто сильно її пригнічувати, тому що вона не розвинеться, виросте закомплексованою. Бог дає їй свободу. Але людина, будучи зовсім недосвідченою, постійно використовує цю свободу волі неправильно. Неправильно — це означає, що вона чинить якісь гріховні речі, здійснює якісь неправильні дії, стає в опозицію, входить у тамас, виховує в собі гордість та его.
Для душі немає іншого виходу, окрім як дозволити їй здійснювати всі ці неправильні дії, багаторазово розчаруватися в них і самостійно ухвалити рішення йти до Бога. Якщо цього не дозволити, душа не розчарується, не здобуде такого досвіду, і рішення йти до Бога також буде неглибоким. Це подібно до того, як штучному інтелекту дозволяють самовиховуватися, самонавчатися, навіть якщо іноді він завдає шкоди самому собі.
Коли ми, використовуючи свою свободу волі, починаємо вивчати шастри, ставати на духовний шлях, дотримуватися духовних принципів, практикувати шлях Звільнення, це означає, що ми вже достатньо здійснили різних неправильних вчинків, розчарувалися в них і вирішили стати на шлях правильних дій, на шлях Звільнення, правильного усвідомлення. Щоб тут не збитися, важливо буквально вивчати настанови, дані Ішварою, як підказки. Це наче така гра, у якій є багато підказок. Можна звернутися до друга, до духовного вчителя, можна вивчати різні тексти, шастри, можна самому розмірковувати, здійснюючи аналіз. Не можна сказати, що дхарма, істина прихована від нас. Адже тексти є, ашрам існує. Але не так багато людей прагне усвідомити себе й досягти Звільнення. Щось їм заважає. Ішвара залишив такі настанови, він дає конкретні вказівки, як здобути Звільнення, як віддатися йому, як відновити зв’язок.
Перепідпорядкування малого «я» великому «Я»
Що в нас віддається Богові? Наша мала воля, наша іччха-шакті, наше «я», наше его, наш розум і тіло повинні встановити зв’язок із божественною волею, з божественною мудрістю, джняна-шакті, іччха-шакті. Спираючись на цей зв’язок, має відбутися перепідпорядкування малого «я» великому «Я». Зрештою, наше вище, велике «Я» — це і є ми самі. Виходить, що ми самі маємо перепідпорядкувати самих себе. Наше мале «я» має перепідпорядкувати саме себе нашому великому «Я».
Підпорядкування божественній волі, скорення божественній волі, відкриття в собі божественної мудрості — це природний процес, ми повертаємося не до чогось вигаданого чи неприродного, ми відновлюємо первісний, початковий порядок речей таким, яким він має бути. Але колись його було порушено. Ми не творимо Реалізацію наново. Ми не прагнемо того, чого раніше не було, ми повертаємося до тієї досконалості, яка вже була, яка завжди існує споконвічно, ще до нашого народження.
Шива каже:
Залишивши прив’язаність до плодів дій, постійно задоволений, навіть здійснюючи дії, він не зв’язується, він не зв’язується ними.
Принцип дії без прив’язаності до плодів
Як навчитися здійснювати дії й не зв’язуватися цими діями? Не привласнювати собі плоди своїх дій. Крішна каже Арджуні: діяти ти можеш, а плоди не привласнюй. Сутність бхакті-йоги й сутність карма-йоги. Як це робити? Діяти не для себе. Діяти для Бога. Навчитися бути провідником божественної волі.
Ми можемо залучати матеріальну енергію, можемо оперувати будь-якими матеріальними речами, але підпорядкувати їх Богові. Наприклад, відеокамера. На відеокамеру можна знімати мирські фільми, що вводять людей в ілюзію. Але на неї можна також знімати сатсанги, що пробуджують людей. Один і той самий матеріальний предмет може використовуватися для різних цілей.
Мистецтво залучати все до служіння Богові — це і є спосіб діяти, не накопичуючи карми, і, здійснюючи дії, не користуватися їхніми плодами та результатами. Автомобіль. На ньому можна їздити, розважатися, можна навіть скоювати злочини, можна заробляти гроші, а можна використовувати його для служіння. Будинок. У будинку можна жити. Можна їсти м’ясо, пити вино, можна влаштувати офіс. Можна багато чого робити. Але можна зробити ашрам, встановити вівтар, проводити ретрити, читати сатсанги, здійснювати богослужіння, обговорювати Абсолютну Істину.
Це приклад того, як одні й ті самі речі можуть використовуватися по-різному. Нам треба зрозуміти, як використовувати все наше оточення, усі наші матеріальні речі, усі наші дії, увесь наш вільний час в ім’я служіння Богові.
Секрет матеріального процвітання через служіння
Якщо ми можемо це робити, то виявимо, що наша карма очищується, і виникне такий парадокс: ці речі не зникнуть, а навпаки, почнуть примножуватися, розквітати, їх стане навіть більше. Тому що ми зробили правильний вибір, і божественні сили, божественні енергії підтримують, схвалюють цей вибір.
Є люди, які в житті були матеріально невибагливими, жили скромно, потім вони почали служити, здійснювати севу, стали монахами, узагалі не мають жодного майна за чернечими правилами. Але завдяки тому, що вони служать, вони приваблюють великі енергії, вони їх використовують, але використовують не для себе, а для Бога, для дхарми, для інших.
Тому їм даються божественні сили, божественні енергії. Лакшмі та істоти, які їй служать, бачать, що цим людям можна довірити матеріальну енергію, у них немає жадібності, у них немає прив’язаності, у них немає его. Скільки їм не дай, вони це не привласнять, вони використовуватимуть це на благо дхарми. Тоді можна давати їм відповідно до їхніх заслуг і навіть більше.
У цьому — секрет матеріального процвітання. Секрет матеріального процвітання полягає в тому, щоб усе залучати в ім’я служіння Богові. Коли ви залучаєте щось в ім’я служіння Богові, ваше джерело енергії стає невичерпним.
Якщо ви дієте як маленька особистість, ви можете не так уже й багато. Ваші можливості обмежені, ви лише людина, ви живете у причинно-наслідкових зв’язках, в обмеженнях часу та простору. Але якщо ви стаєте служителем Бога, немає нічого неможливого. Усе може бути. Тому що для Бога немає нічого неможливого. Коли ви проводите енергії Бога, усе може бути. Ви можете оперувати великими енергіями, ставити великі цілі, вони якимось дивовижним чином проявлятимуться через вас. У цьому принцип самовіддачі, у цьому принцип карма-йоги.
Хто в умі не має бажань, залишив усі прив’язаності, знаючи, що це лише тіло, той, здійснюючи дії, досягає того найвищого становища. Дія, за якої людина задовольняється лише тим, що досягається само собою, перевершує подвійність і яка виконується заради Мого задоволення, — така дія знищує сансару.
Діючи, слід задовольнятися тим, що приходить само собою. Не слід діяти через незадоволеність. Діяти не заради власного задоволення, а заради задоволення Бога.
Складно зрозуміти, за яких умов Бог відчуває задоволення, а за яких — ні. Тому що він є сама ананда, сама повнота, і він не діє, він узагалі не зацікавлений у наших підношеннях. Насправді Шиві не потрібні квіти, не потрібні пахощі, вода. Але що потрібно Шиві, що він рекомендує нам? Відданість, віру, самовіддачу. Квіти, пахощі, піснеспіви — це лише спосіб запустити в нас процеси віри та самовіддачі.
Шлях до Парамешвари
Думаючи про Мене, Мені вклоняючись, Мені жертвуючи, Мене споглядаючи, Мене, владику йоги, досягає йогін, пізнавши Мене як Парамешвару.
Брахман в аспекті Парамешвари, в аспекті Ішвари — це Абсолют, відображений у саттвічній майї. Тіло Абсолюту, відображене в саттвічній майї, — це Ішвара. Це тіло являє собою нескінченний світловий надрозумний простір. Цей надрозумний простір може вникати у справи цього всесвіту, матеріального світу, набувати будь-якої форми, взаємодіяти, творити, проявляти, руйнувати. На тонкому рівні він входить у кожну частинку, відчуває кожне переживання, кожну насолоду, кожну думку, кожне бажання кожної живої істоти.
Думаючи про Мене — означає «смарана», пам’ятання про Бога. Вклоняючись Мені — означає «пада», поклоніння. Споглядаючи — означає «дх’яна». Жертвуючи — означає «дана». Таким чином йогін досягає Парамешвари.
Сходження божественної благодаті
Спрямувавши до Мене розум, постійно розмовляючи про Мене одне з одним, Мої віддані досягають єдності зі Мною. Я для таких, залучених до йоги, знищу всю темряву, породжену майєю, світлом світильника знання.
Це те, що обіцяє Шива. Людей, які розумом спрямовані на Мене й постійно шанують Мене тут, — їх, постійно впряжених у йогу, я наділяю милістю йоги.
Результатом упасани, поклоніння, слухання, оспівування та прославлення, пам’ятання про Бога, служіння є сходження благодаті, сходження божественної милості. Наприклад, коли ви здійснюєте араті, пуджі, просто співаєте бхаджани, ви можете відчути, як ваш настрій трохи поліпшився. Прийшли з проблемами й раптом відчуваєте, що всі проблеми відходять. Це перша ознака того, що вас трохи торкається божественна благодать.
Або може не просто поліпшитися настрій, а просто виникнути спонтанна радість. Радості не було, але вона виникла з нічого. Ви думаєте, що начебто нічого не робили, просто співали, сиділи біля вівтаря. Потім може відкритися тонка ясність. Тонка ясність — ви прозріваєте якісь істини, отримуєте відповіді на якісь запитання, що раніше вас непокоїли. Потім ця тонка ясність може відкритися у вигляді прозріння, сходження одкровення.
Ви сидите біля вівтаря перед Даттатрейєю, медитуєте, читаєте мантри, намагаєтеся споглядати — практики можуть бути різними, але раптом на вас сходить божественне одкровення, ви щось зрозуміли, якусь глибоку істину, про яку не могли навіть замислитися, вона стала ясною як на долоні. Або відкривається духовний зір, ви прозріваєте в тонкому світі якісь благословенні ознаки, благословенні знаки. Це означає, що ви встановили контакт із божеством.
Контакт із божественними вимірами
Божества — це істоти не земного світу. Божественні явища, встановлення контакту, зв'язку — це подібно до встановлення контакту з інопланетянами. Хто цікавився проблемою НЛО, той знає, що є такі поняття, як близькі контакти третього роду, четвертого роду. Третього роду — побачити поруч, четвертого — поспілкуватися, п'ятого роду — взагалі викрали, шостого — зачати дитину, чип їй можуть вставити. Є така класифікація. Встановлення зв'язку з позаземними цивілізаціями.
Але я в такому разі кажу: у нашій традиції ми вже давно щодня, двічі на день встановлюємо зв'язок із позаземною цивілізацією, з Даттатреєю, із Шивою, із Древом Прихистку, намагаємося вступити в близькі контакти третього, четвертого роду. Результатом таких контактів є сходження благодаті.
Нам не потрібні якісь інопланетяни, це асуричні істоти, напівдемонічні можуть бути, із підземних світів, технократичні цивілізації. Усі вони давно описані у ведичних сутрах, про це все відомо. Світи, звані білва сварга, підземні раї, технократичні цивілізації, які в чомусь просунулися далі, ніж люди. Нас не цікавлять такі контакти.
Але контакти з божественними світами завжди існують у ведичній традиції, існує принцип мандира, храмове поклоніння, він саме призначений для мисленнєвого, телепатичного контакту з божественними істотами і з Богом, зрештою.
Той факт, що у вас відбувається такий контакт, ви отримуєте благословення, ви отримуєте сходження благодаті, у вас, можливо, відкривається тонкий духовний зір, виникають одкровення, або виникає ананда, або з'являються знаки. Іноді святі спостерігали знаки, коли матеріалізується попіл, матеріалізуються священні предмети, вібхуті, або священні звуки, або божество являється в чистому світлі, дарує благословення і потім входить у серце. Виникає видіння, коли божество кладе на маківку священний предмет, лотос.
Це ознаки того, що ви встановили контакт із виміром божественної реальності, можливо, зі своїм внутрішнім божеством, можливо, з божествами вищих вимірів, але ви встановили цей контакт. Вівтар є свого роду таким пристроєм, як комп'ютер, за допомогою якого ви встановлюєте бездротовий, прямий зв'язок із божественним виміром.
Таке сходження благодаті може збільшуватися, збільшуватися аж до входження прани в центральний канал, зупинки дихання, зменшення частоти дихання, зменшення довжини дихання, наповнення сахасрара-чакри, входження в глибокий медитативний недвоїстий споглядальний стан, переживання високих емоцій. Це все ознаки правильного контакту з божественними істотами і з Богом.
Постійний зв'язок із божественним
Людей, які спрямовані розумом до Мене і постійно вшановують Мене тут, і постійно запряжені в йогу, Я наділяю милістю.
Сходження милості, сходження благодаті — це нормальний, важливий духовний досвід на духовному шляху. Крім того, що ми медитуємо, займаємося концентрацією, виховуємо розум, вчимося переживати дх'яни, досвіди кундаліні-йоги, досвіди уважності та споглядальної практики, ми також переживаємо сходження божественної благодаті.
Контакт із божественними вимірами завжди супроводжується таким сходженням, тому що боги, святі занурені в найвеличніший стан радості, щастя, блаженства, простору ананди. Вони самі є таким божественним простором ананди. Сам контакт із їхньою свідомістю — це вже природне сходження благодаті.
Тоді розв'язуються якісь кармічні вузли, які не могли бути розв'язані дуже довго, усуваються якісь двоїсті уявлення. Розблоковуються якісь дороги в житті. Буває, у людини, дивишся духовним зором, дорога багатства закрита, дорога стосунків закрита, дорога успіху закрита. Думаєш, а в неї взагалі щось відкрите? Раптом дивишся, а духовна дорога відкрита. Тоді в неї немає інших шляхів, окрім як іти шляхом дхарми. Усі благословення через це прийдуть.
Сходження благодаті означає, що розблоковуються закриті шляхи. Дорога мудрості відкривається, дорога волі, оперування реальністю відкривається, дорога щасливого життя, блаженства відкривається, дорога якихось творчих здібностей, контакту з вищими вимірами — усе це відкривається завдяки сходженню божественної благодаті. Це може проявлятися на короткий час. Містичні сили, містичні здібності, досвід самадхі.
Єдність усіх божественних проявів
Ті інші, віддані іншим божествам, які шанують їх разом із спогляданням Мене, досягнуть Звільнення.
Шива тут говорить: ті, хто поклоняється іншим божествам, іншим богам, якщо вони шанують їх разом із спогляданням Мене, досягнуть Звільнення. Це принциповий момент. Він не говорить: ті, хто поклоняється іншим богам, — вони від диявола. Він говорить: усі боги перебувають у мені, усі вони — одне.
Тому ми ставимося до всіх богів, божественних проявів, як до прояву єдиної свідомості, єдиного Брахмана. У своєму обраному божестві ми бачимо єдність усіх божеств. У корінному гуру ми бачимо єдність усіх гуру. Це принцип Ануттара-тантри та принцип Адвайта-веданти.
Наприклад, якщо хтось поклоняється християнським святим, слов’янським божествам, буддійським божествам, даоським божествам, але він розуміє цей принцип, принцип недвоїстості та єдності, він поклоняється тому самому Абсолюту, тому самому Ішварі.
Поклоніння лінгаму
Залишивши любов до синів та іншого, без зневіри, без прив’язаностей, слід без прив’язаностей шанувати Парамешвару в лінзі. Того, хто завжди шанує лінгу, залишивши всі насолоди, протягом одного життя Я наділяю найвищою могутністю. Лінгам, сутність найвищого блаженства, єдиний, незаплямований, сутність знання, всюдисущий, той, що перебуває в серцях йогінів.
Що таке лінга, лінгам? Це символ недвоїстості, символ природного стану, подібний до простору світла.
Той, хто шанує його через споглядання, той усюди бачить Шиву й Даттатрею. У воді, у вогні, у просторі, у сонці, споглядаючи Ішану, слід шанувати велич лінги. Усе це є лінгам, у лінгамі все перебуває. Тому в лінзі слід шанувати вічного владику, де б то не було.
Лінгам означає безформний стан Бога, стан Бога, який не має конкретної ознаки, імені та форми, але проявляється у вигляді енергії свідомості.
