Серцевиною Вчення Санатана-дгарми є Адвайта-веданта. Вчення Адвайта-веданти — це не те, що можна вивчити, прочитавши кілька книжок, прослухавши кілька сатсангів, трохи помедитувати й сказати: «Я зрозумів, Адвайта, усе зрозуміло». Іноді так буває: люди кажуть: «Так, знаю, Адвайта, читав: круто»!
Осягнення Вчення Адвайта-веданти — це процес, він триває все життя. Ви ніколи не осягнете Адвайту, тому що осягнути Адвайту повною мірою неможливо ніколи, навіть через мільярд років. Припустімо, ви станете божеством у процесі еволюції, Брахмою-Творцем, наприклад, будете творити нові всесвіти, і будете казати: «Я — скромний учень на шляху осягнення Адвайти», тому що Брахма також не може повністю осягнути Адвайту.
Це нескінченний процес осягнення й поглиблення, але можливо осягнути Адвайту достатньо глибоко в цьому житті, щоб сансара більше не турбувала — тобто не повністю, але достатньо, щоб принаймні сансара не турбувала, щоб у наступному житті не довелося неконтрольовано народжуватися в сансарних світах, проходити через народження і так далі.
Таке достатньо глибоке осягнення Адвайти називають мокша (звільнення), або кайвалья. Вчення Адвайти — це погляд, на якому ми будуємо все своє життя, і від того, як ми його розуміємо, залежить наша доля і наше життя.
Джерела Вчення Адвайта-веданти
Вчення Адвайти в тексті «Авадхута-гіта» викладене Даттатреєю, його пісня — це один із найвеличніших символів Адвайти.
Воно викладене у Ведах, у тій частині, яка називається Упанішади. Наприкінці кожної Веди є Упанішади. Тому Веданта називається «кінець усякого знання», але вона називається так не тому, що Упанішади розташовувалися наприкінці Вед, а тому що Веданта, мається на увазі Адвайта-веданта, підсумовує, завершує взагалі всяке знання.
Також Вчення Адвайта-веданти викладається в «Йога-васиштсі», у «Трипура-рахасьї», у Пуранах, в Ітихасах, у «Махабхараті». Воно викладається Шрі Аді Шанкарачар’єю в текстах «Вівека чудамані», «Таттва бодха», «Атма бодха», «Апарокша вібхуті», також у «Брахманачинтана», «Даша-шлока».
А перед Шанкарою це Вчення викладав його гуру, або гуру його гуру, Шрі Гаудапада в тексті «Мандукья каріка». А ще таким самим великим, як Гаудапада, був Відьяранья, і він викладав Адвайта-веданту в тексті «Панчадаші».
Вчення, яке викладається в Адвайта-веданті, називається Брахма-відья — Вчення про Брахмана. Але вважається, що всі Пурани, Ітихаси, «Йога-васиштха», «Трипура-рахасья», «Мокша-дгарма» як частина «Махабхарати», або пізніші коментатори: Відьяранья, Гаудапада, Шанкарачар’я — це вже пізніша інтерпретація Адвайти. Але сама Адвайта в її справжній суті — це Упанішади, звичайно, Упанішади — це і є Веди.
Тобто якщо ми хочемо зрозуміти первинне джерело Адвайти, нам потрібно просто взяти Упанішади, Упанішади канону Муктика. Є два канони: один Муктика, а інший — Мукх’я. В одному сто вісім Упанішад, а в іншому — лише десять, відібраних Шанкарою, але всі ці Упанішади говорять про недвоїстість, говорять про Брахмана.
Первинне джерело вчення Адвайта — це Веди й Упанішади, вони були дані Брахмою. Кажуть, що Веди намагалися переправити на Землю двічі: перший раз невдало, тому що асури викрали Веди на шляху до Землі, але вдруге Брахма передав їх — такою була ліла. Брахма передав Вчення Адвайти, бачачи, що душі страждають і помиляються. Він передав їх через чотири Веди: Рігведу, Самаведу, Яджурведу й Атхарваведу. І у Ведах він виклав правила поклоніння, читання мантр, правила поведінки для садху, домогосподарів, філософію і, найголовніше, бачення Адвайти.
Навіщо Брахма передав Веди? Тому що він бачив, що дживи, живі істоти, для яких він створив всесвіти, перебувають у великому сум’ятті, омані, їх долає невідання, вони страждають, він відчував необхідність і відповідальність за це. А ріші й святі, такі як Васиштха та інші, сини Брахми, манаса-путри, народжені розумом сини Брахми, ці Веди записали. І ось те, що ми маємо зараз, що називають Санатана-дгарма, це ведичне Вчення, ведична культура, яка навколо всього цього розгорнулася.
Брахма-відья і панча-коша-вівека
Отже, Вчення Адвайта-веданти — це Брахма-відья, Вчення про Брахмана, також це Вчення про шлях, як здобути цю Брахма-відью, і таким шляхом називається вівека-відья, розрізнювальна мудрість. Що таке вівека-відья? Вівека-відью також ще називають панча-коша-вівека, здатність відрізняти оболонки від вищого «Я», здатність відрізняти п’ять оболонок.
Панча-коша-вівека, вівека-відья — це вчення, яке гуру роз’яснює учневі (зауважте, не першому-ліпшому, а лише учневі). Раніше щодо ведичного знання були дуже високі стандарти, вважалося, що якщо ведичне знання роз’яснюється не учневі, наділеному саттвічними якостями: вірою, відданістю, духом самайї і навіть шляхетним походженням та інтелектом навіть, то це все одно, що вихлюпнути знання, просто його вихлюпнути. Якщо вже цитувати тантри, то там говориться, що це все одно, що молоко змішати з собачим калом, якщо давати знання не тим людям.
Дуже високі стандарти були до виховання, до відбору учнів, тому що саме по собі ведичне знання не може бути осягнуте непідготовленою людиною, яка не має належних якостей. А Учитель бере на себе частину гріхів учня, так вважається, тому він має дуже відповідально до цього підійти. Існувала система гуру-кули, з дитинства виховання і культури, дуже глибока система передавання знань, яка зараз, на жаль, втрачається, навіть в Індії вона вже не та, що була раніше, тому що Індія часів сатья-юги, двапара-юги й Індія часів калі-юги — це дві трохи різні Індії, а про інші країни, де немає традиційної ведичної культури передавання знань, і говорити нічого.
Чому так важливо передавати Брахма-відью, панча-коша-вівеку, методи, мантри та інше підготовленим? У «Йога-васішті» Васішта говорить:
Той учитель, який говорить, що все є ілюзія, що все є Брахман незрілій людині, він потрапить у пекло.
Тому що це дуже великі й позамежні істини, вони не можуть бути осягнуті з ходу, на льоту, ось так одразу, без належної роботи, очищення, попередньої підготовки, дуже велика ціна за їхнє осягнення, і це треба розуміти. Дуже великі істини містить у собі Адвайта, а панча-коша-вівека, панча-коша-відья, Брахма-відья — це вже різні розділи Вчення Адвайти.
Основи панча-коша-вівеки
Що говорить панча-коша-вівека-відья? Вона говорить: ти не є це тіло, ти маєш навчитися аналізувати, але аналізувати потрібно після того, як здобудеш стійку віру, силу віри, дух самайї, дух саттви і дух чистоти. Тому ми завжди починаємо з віри, з дуже сильної віри, чистих якостей, контролю ума.
Тому що іноді я зустрічаюся з учнями-мирянами, мені кажуть: «Ну от, не стримався, випив». Я кажу: «Як так узагалі?» Мене важко шокувати, я така людина, що не піддаюся жодному шоку, але навіть я буваю в подиві, скажімо так. Просто в голові не вкладається, прямо як пряме введення, ум просто зупиняється хвилини на три стабільно, коли такі речі чую. Ось так буває, сансара з людьми обходиться. А як же йогічний контроль, самодисципліна, чисті якості саттви? Не вистачає заслуг.
Самодисципліна, контроль — той не садху, хто не контролює себе самодисципліною. Дуже серйозно треба ставитися до базових якостей: яма, ніяма, до чистого бачення. Треба подолати мару клеш — першого ворога на шляху до мудрості. Мару клеш, його треба подолати, перемогти або хитрістю, або якось іще, але його треба подолати, та це не просто. Тоді ведичне знання ляже на серце і стане твоїм власним.
Тому чисте життя, самодисципліна — дуже важливі. Від нас не вимагається бути аскетами, зовнішній аскетизм не дуже заохочується, але контролювати головні клеші — дуже важливо: контролювати ум, приборкувати его.
Подолання мари скандх
Коли ми приборкали мару клеш, ми повинні розправитися з другою марою. Другою марою є мара скандх. Якщо мара клеш — це грубі бажання, нечисті думки, то мара скандх — це чіпляння за коші, за оболонки, саме послідовна серія самоідентифікацій, прихована в наших тонких тілах, коли ми думаємо: «я — тіло, я — ум». І ми повинні силою панча-коша-вівеки подолати цю мару скандх, силою розрізняльної мудрості.
Наприклад, є чіпляння за тіло: якщо ми думаємо, що ми — це тіло, то тіло ми вважаємо собою, ми його вважаємо нашим. Є прив’язаність до тіла. Наприклад: ви підходите до дзеркала і дивитеся, щоб зачіска була красивою. Якщо поголитися наголо, ви почуватиметеся не дуже, ви відчуєте: я не такий красивий. Але це не ви — не такий красивий, це просто тіло трохи змінилося, а ви ж — не тіло.
І ми повинні проаналізувати, де є я в тілі, що є «Я» в тілі, і виявити, що ми не є тілом. Наприклад, коли людина пошкодила руку, вона каже: «я пошкодив руку», вона не каже: «я пошкодився». Вона каже, що я пошкодив те, що належить мені, це стосується мене, але самої людини в руці немає, у великому пальці немає, у вусі її немає, у кишечнику немає — це механізм, але ви не знайдете там людину, свідомість, це механізм, яким ми володіємо, але через несвідомість приписуємо собі, кажемо: я — великий, я — маленький. Ви — не великий і не маленький. Я — чоловік, я — жінка, ви — не чоловік і не жінка, але у вас може бути маленьке тіло, велике тіло, красиве тіло, не дуже красиве тіло, чоловіче або жіноче — ось такий кіборг дістався, біокіборг, а ви ним просто керуєте. У цього біокіборга є біологічні батареї, середній заряд для всього людства розрахований на вісімдесят років. Є такий актор, Армен Джигарханян, коли я чув його інтерв’ю, він сказав: «Якщо батарейки сіли, то вони сіли». Ми повинні зрозуміти, що ми не є тілом, відокремити себе від тіла.
Аналіз тонкого тіла
Але потім настає черга аналізу тонкого тіла. А що таке тонке тіло? Це місто, це колективний орган, місто, в якому є вісімнадцять субстанцій. Які ці субстанції?
П’ять карма-індрій: свідомість, що рухає руками, ногами, очима, язиком, геніталіями;
П’ять джняна-індрій: свідомість, що керує зором, слухом, нюхом, смаком і дотиком;
П’ять пран: прана, апана, самана, в’яна і уддана;
Крім цього: манас, буддхі, читта: розум, усвідомлення і сховище пам’яті.
І все це — тонке тіло. У тонкому тілі є всі переживання, є всі враження, астральні образи. Але ми не є тонким тілом, і розрізнення означає — відокремлювати себе від тонкого тіла.
Тонкий світ — насправді це світ великих ілюзій, великих спокус, зваблень. Коли ви переживаєте тонке тіло, ви повинні застосовувати Вчення Адвайти, щоб відокремлювати себе від тонкого тіла. Іноді, коли людина, яка вперше стикається з тонким тілом, це справляє на неї величезне враження: вона бачить якихось істот або виходить в астральний світ у тонкому тілі, у неї виникає досвід ясновидіння, бачення духів, і вона починає розуміти: світ виглядає інакше, не так, як я раніше думав. Це сильно її вражає, вона починає думати на цю тему, чіплятися за це й обговорювати, і вона навіть може зробити це заняттям свого життя.
Я бачив людину, яка всіх сканує щодо тонкого тіла. Вона посидить у компанії, а потім мені доповідає: «Он, у того — сутність у тонкому тілі, а в цього — присоски, а в того — по материнській лінії». Я спостерігаю за ним: він прямо там живе, він на вісімдесят відсотків у тонкому світі. Але я йому відповідаю: ти встиг усіх роздивитися, тільки себе забув, хто ж ти сам такий.
Панча-коша-вівека означає, що ми розуміємо, що нас немає в тонкому світі, і тонкий світ — це не ми, це просто оболонка. Є одна кімната — це фізичне тіло, інша кімната — це астральне тіло, але наше завдання — не блукати цими кімнатами, а знайти Бога. Щоб знайти Бога, ми повинні покинути цю кімнату, ми повинні зрозуміти, що це не є ми самі.
Нас немає в тонкому тілі, тонке тіло — це хмара невідання, яка огортає наше Вище «Я». А там, де нас немає, там немає нічого нашого, це дуже важливо зрозуміти. А там, де немає нічого нашого, це все — не наше, і це все — не ми.
Наприклад, фізичне тіло ми позичили у п’яти елементів, але ми — не фізичне тіло. Поки людина думає, що річ її, вона думає про неї, турбується, прив’язується, чіпляється, але коли вона розуміє, що річ не її, вона одразу змінює до неї ставлення, чи не так? Наприклад, якщо людина дізналася, що в неї є дитина і це її рідна дитина, вона може сильно до неї прив’язуватися, відчувати батьківські почуття. А потім їй кажуть: а ти — не біологічний батько, ми зробили генетичний аналіз ДНК і з’ясували, що це чужа дитина, і все: він у шоці. І якось прив’язаність його зникає, буває так. Він знає, що цю дитину треба передати іншому батькові.
Таким самим чином ми повинні зрозуміти, що тіло — воно не наше, воно запозичене в природи, це природа: ми запозичили в природи землю у вигляді м’язів, кісток, плоті, воду у вигляді крові, вогонь у вигляді травного вогню, вітер у вигляді прани, це все вузол, скупчення п’яти елементів, але це — не ми самі. Це певні вузли, які зчепилися, але коли приходить час, п’ять елементів ці вузли розчіплюють, але це не ми, це тимчасово запозичений апарат, механізм із п’яти елементів.
Те саме з астральним тілом: в астральному світі зчепилися тонкі енергії розуму, розум і тонкі енергії також зчепилися разом. Астральне тіло — причина переродження. І вважається, що якщо в астрального тіла більше не виникає причин зчепитися з грубою матерією, з фізичним тілом, то перероджень більше не буде, але для цього треба так виховати свідомість, щоб свідомість більше не породжувала бажання чіплятися за грубе тіло і не породжувала більше бажання чіплятися за тонке тіло й породжувати нове тонке тіло, або якщо вона хотіла проявитися у вигляді тонкої енергії прани-розуму, то проявлялася б чисто, як ілюзорне тіло в образі божества.
Тому ми виховуємо свій розум через практику ілюзорного тіла: хочеш проявлятися у вигляді прани, у вигляді тіла — це не заборонено, будь ласка, але навчися проявлятися чисто, не з карми, а через візуалізацію, через насіннєву мантру.
Причинне тіло
Отже, коли ми розуміємо, що ми не є астральним тілом, ми здатні відокремити себе від антахкарани (внутрішнього інструмента). Тоді ми більше не залежимо від тонкого світу, нас не вражає ніщо з того, що існує в тонкому світі. Ми не залежимо від цього, ми більше не будуємо свій дім у надії на тонке тіло.
Тоді відкривається наступний поверх — це причинне тіло. Причинне тіло — це причина астрального, тонкого тіла. Астральне тіло — це причина фізичного. Фізичне тіло повністю залежить від астрального, хоча астральне тіло невидиме, фізичне ним повністю керується. Астральне тіло вирішує, яким бути фізичному тілу: бути йому здоровим чи хворим; коли йому народитися, коли померти, астральне тіло керує фізичним.
Наприклад, якщо ви в астральному тілі породжуєте санкальпу — сиддхі довгого життя, міцного здоров’я, довголіття, астральне тіло дає команду фізичному і говорить: живи довго, будь сильним, міцним і здоровим, і так і буде. Якщо ви породжуєте команду «я невразливий», астральне тіло дає команду фізичному: будь невразливим, і ви будете невразливим.
Один шаман в Африці, чаклун, тривалий час робив амулети невразливості, він перевіряв їх на собі й казав: «тебе ніхто не зможе вбити, завдати тобі шкоди». Він вішав ці амулети на себе і казав: «Стріляй у мене з мисливської рушниці». І люди стріляли, кулі пролітали повз або падали й відскакували. І один військовий також замовив собі такий амулет, він вистрілив, і куля впала. Він не повірив, він сказав: «А можна я приставлю до тебе рушницю впритул і вистрілю, якщо амулет сильний, він спрацює чи ні»? Шаман довго відмовлявся, але потім дозволив. Ця людина приставила до нього рушницю впритул і вистрілила. Але коли він вистрілив, ствол і затвор рушниці розвернуло, куля вибухнула в рушниці й поранила цього військового, а шаманові нічого не було, шаман був абсолютно захищений. Це сила тонкого тіла. Тобто тонке тіло дає команду фізичному: «будь невразливим», і фізичне тіло стає невразливим. Тому що фізичне тіло — це ніби квітка, що росте з тонкого, але саме тонке тіло росте з причинного, з карана-шаріри, причина тонкого тіла міститься в каузальному, причинному тілі.
Причинне тіло можна порівняти із закуліссям у театрі. Ось є театр, сцена, на якій розгортається дія, тексти, актори, монологи, гра, а є куліса, з якої все виходить, усе там готується. Причинне тіло — це як простір чистої свідомості, це простір порожнечі, сну без сновидінь, але з нього все виходить. Але коли ви проникаєте в причинне тіло, ви виявляєте там порожнечу й тишу. Ви не виявите там імені, форми, якоїсь метушні, причинне тіло — це блаженство, тому його й називають ананда-майя-коша (оболонка блаженства).
У причинному тілі є знання, це свідчувальна, спостережна свідомість, подібно до того, як ви спали уві сні без сновидінь і були щасливі: жодних турбот, жодних тривог, просто спали, навіть сновидінь не було. Якщо ви спите уві сні зі сновидіннями, там теж можуть бути проблеми, вам може наснитися щось, коли за вами женуться або ви сваритеся з кимось, і ви теж можете страждати. Але уві сні без сновидінь жодних снів немає, жодних об’єктів немає, просто є ви як свідомість, і ви прокидаєтеся та кажете: «я спав, але нічого не бачив». Але той факт, що ви пам’ятаєте, що ви спали, свідчить про те, що якась частина вашої свідомості розуміє це, вона вловила це, що немає розриву. Якийсь дуже тонкий шар свідомості все одно був присутній, тому що ваша ідентифікація не перервалася. І ось причинне тіло — це сон без сновидінь, це найприродніший стан кожної живої істоти. У ньому відбувається лайя, розчинення.
Загалом лайя, або пралайя, існує у п’яти випадках, і один випадок — саме тоді, коли ми провалюємося в глибокий сон без сновидінь, інший випадок — це смерть, під час смерті це відбувається, є ще випадок, коли Брахма засинає на ніч, під час ночі Брахми, і весь всесвіт зупиняється, є ще випадок маха-пралайї, коли весь всесвіт руйнується, і тіло Брахми руйнується, усе це різні п’ять типів лайї, розчинення.
Питання: Якщо людина спить уві сні без сновидінь, прокидається, теоретично, вона не могла там бути усвідомленою? І вона подумала: “раз я прокинувся, то, мабуть, я спав”, вона подумала так на рівні поверхневої свідомості?
Завжди існує шар свідомості, який зберігає свою ідентифікацію, тому що, якби цієї ідентифікації не було, розум не зміг би відновити свою безперервність, він відновлює цю ідентифікацію саме завдяки тому, що ця безперервність була. Однак сон без сновидінь може бути несвідомим, коли майже нічого не усвідомлюється, але у випадку святих, мудреців, джняні, він усвідомлений, і тоді ананда-майя-коша, оболонка блаженства, переживається в усій повноті. Це блаженство порожнечі, у якому є лише «я», спостережна свідомість. І ось коли це «я» переживає оболонку блаженства, воно радіє, тому її називають ананда-майя, у ній багато блаженства.
Це ніби первісна основа, з якої походять душі всіх живих істот. Тонкі тіла, душі всіх істот: як богів, так і людей, і тварин, асурів, походять із цієї основи. І коли ми в неї входимо, світ зникає. Ті філософи, йоги, які оспівують небуття, порожнечу, вони трохи відчули смак сну без сновидінь. Але уві сні без сновидінь усе одно існує тонкий покрив, тонке невідання, усе одно цей стан оповитий майєю, тому що там присутня свідомість, «я», є поняття індивідуальності. І йогін має силою розрізнення відокремити себе від цього поняття «я» і піти далі, він має піти в причину тонкого тіла, у пракарану, у причину причинного тіла, у тур’ю. І ось причина причинного тіла, пракарана, тур’я, — це те, що вище за неспання, вище за сон зі сновидіннями, вище за сон без сновидінь, це той великий стан, який вільний від «я» або «не-я», і це ми називаємо Атман або Брахман.
Пізнання Брахмана
І коли ми здатні відокремити себе від однієї оболонки, від іншої, від третьої й утвердитися в Брахмані, то кажуть, що ми стаємо Брахма-джняні, тими, хто пізнав Бога, або Атма-джняні. Для цього ми маємо пронизати ці три шари: неспання, сновидний стан, ілюзорний астральний світ.
Астральному світу взагалі не можна довіряти, ніколи, це світ, повний ілюзій. Якщо в нього входити, то повністю контрольовано, через ілюзорне тіло, а так на астральний світ треба дивитися як на повну ілюзію, як на майю. Ніколи не вплутуватися в такі ігри з астральним світом, тому що ви можете вирішити пограти з астральним світом, а потім астральний світ пограє з вами. Астральний світ — це цілий всесвіт ілюзій, це подібно до інтернету, світ інформації, світ образів. Якщо ви заходите в інтернет, там може бути аватар десь на форумі, маленька дівчинка, або в соцмережах, а ви не знаєте, хто там за маленькою дівчинкою. Або там пишуть, що до Землі наближаються величезні космічні кораблі, хіба мало що пишуть в інтернеті, але всьому цьому не можна вірити, всьому цьому не можна вірити. Або пишуть одне, а ви натискаєте на посилання, приходите на сайт, а там реклама. І це постійно. Ось інтернет трохи показує, як влаштований астральний світ, астральний світ ще гірший, це одна ілюзія на іншій.
Якщо ви захочете гратися з астральним світом, спиратися на нього, ви увійдете в ілюзію. Ніколи цього не слід робити, не загравати з ним. І в «Йога Васіштсі» є історія про Лілу, історія про царя Главу, якого факір відправив скакати на коні тонким світом, про величезні ілюзії, які переживалися, коли цар, не сходячи зі свого місця, прожив ціле життя протягом кількох хвилин.
Тому коли ви торкаєтеся астрального світу, у вас має бути чітка установка: неті-неті, не те, не те, ілюзії мені не потрібні, ні на що не реагувати, нічого не сприймати, навіть якщо божество до вас спускається і говорить: «Я дам тобі настанови», кажіть: «Дякую, у мене вже є Гуру, я вже отримав усі настанови, які мені потрібні. І настанови Гуру були такими: не отримувати ні від кого настанов». Тому що якщо ви поведетеся на тонкий світ, цьому не буде кінця, і потім тонкий світ володітиме вашою свідомістю, а ви станете його рабом. А ви маєте стати господарем тонкого світу. Але стати господарем чого-небудь можна лише в тому разі, якщо ти відокремлений, відсторонений, якщо в тебе є вайраг’я, безпристрасність, щодо нього; якщо ти залучений, ти не можеш стати господарем. На цей світ треба покладатися тією мірою, якої вимагають умови, обставини відносного життя, не більше, але й не менше.
Важко порівнювати, це трохи по-різному влаштовані світи. Цей світ більш матеріальний, і в ньому важче помилятися, астральний світ тонший, і людина інтуїтивно довіряє тоншому, тому помилятися в астральному світі набагато легше. У цьому світі ви не повинні ним зачаровуватися, але ви не повинні відкидати його, відкидати свої обов’язки, поки є в цьому тілі, є й карма цього світу. Але астральний світ — ви не зобов’язані в ньому виконувати ваші обов’язки. Ви можете сказати: я повністю відокремлююся, це все — ілюзія.
Досягнення тур’ї — четвертого стану
Отже, коли ви виховали свою свідомість, яка незалежна, не ототожнюється з фізичним тілом, із фізичним світом, не ототожнюється з астральним світом, і ви увійшли в причинне тіло, і за допомогою найтоншої спостережної свідомості відокремили себе від причинного тіла, ви переживаєте тур’ю, четвертий стан, стан Брахмана, брахма-джняну. Це можливо лише якщо у вас є безмежна віра, безмежна любов, безмежна відданість і вівека, розрізнювальна мудрість.
Переживання цього четвертого звільняє вас від потреби народжуватися де-небудь, як у тонкому світі, так і у фізичному. Це переживання усуває все ваше невідання. Наприклад: була змія (це була гумова змія), і людина була налякана гумовою змією, і при вигляді гумової змії вона дуже сильно лякалася, і в неї був вихід, коли вона просто відкидала цю гумову змію, впадала в забуття, коли вона засинала глибоким сном. І поки вона спала глибоким сном, відсторонювалася від цієї гумової змії, вона її не лякала, але варто було їй прокинутися й побачити її, вона знову її лякала. Або коли вона ховалася від змії за ріг, поки вона її не бачила, все було добре, але щойно вона наближалася, змія знову її лякала. Нарешті, коли вона взяла цю змію, торкнулася й зрозуміла, що вона гумова, одразу весь її страх зник. І вона вже могла тримати цю змію в руках або бути поруч із нею, вона вже ніколи не лякалася.
Так само невідання сансари неможливо усунути просто перебуванням у причинному тілі, забуттям усього відносного світу, його неможливо усунути запереченням. Це невідання можна усунути лише розумінням природи Бога та ілюзорної природи п’яти оболонок. Коли ви зрозуміли завдяки панча-коша-відьї ілюзорну природу п’яти оболонок, то сансара вас більше не вражає, вам більше немає потреби народжуватися в сансарі, у вас немає страждання від сансари.
Запитання: А можна усвідомлено перескочити в астральний світ, потім у каузальний, а потім у тур’ю, чи треба одразу в тур’ю?
Можуть бути різні варіанти. Пояснення в традиції Адвайта-Веданти зазвичай дається поступово від тіла до тіла, але якщо ви виконували практики й утвердилися в якихось високих тілах, ви будете їх одразу переживати, і досвід цих тіл знецінить прив’язаність до нижчих тіл.
Запитання: А якщо немає досвіду вищих тіл або астрального, ти ж не зможеш їх перескочити?
Доведеться переживати все по черзі.
Запитання: Ось я ж чому питаю: треба спочатку в сон привнести усвідомленість, а потім іти далі?
Саме так. Ви не зможете ввести усвідомлення одразу в причинне тіло сну без сновидінь, якщо у вас жодного разу не було усвідомлення уві сні зі сновидіннями.
Запитання: А якщо кілька разів було усвідомлення уві сні зі сновидіннями, якщо трохи більше досвіду?
Намагайтеся бути усвідомленими тут, у цьому світі, тому що те, як ти поводишся тут і звикаєш сприймати себе, природно переноситься в тонкі тіла. Намагайтеся в цьому світі завжди усвідомлювати себе провідниками божественної волі, намагайтеся завжди бути в безумовній самовіддачі й любові до Бога, і ось такий дух, настрій, він буде очищати й очищати вас, і проникати в тонкі тіла.
Одного разу в мене було таке сновидіння, дуже давно, можливо, років двадцять п’ять тому, коли я потрапив у якесь зібрання якихось істот у тонкому тілі в сновидінні, де вони обговорювали якісь мирські теми. Я сильно обурився, сказав: «Що це ви тут обговорюєте? Ану, давайте співати бхаджани, ви всі забули Бога»! І вони здивувалися, через деякий час усі почали говорити про Бога, потім був такий бхаджан, і всі так надихнулися, що саме це видіння просто зникло, і я вискочив із нього, і душа підвищила свої вібрації, як стріла полетіла вгору, аж до стану світла. Це сталося завдяки тому, що я в повсякденному житті постійно мав такий настрій: коли люди навколо мене збиралися і щось говорили, я втручався і казав: «ви що, дурні, про що ви взагалі говорите, треба про Бога говорити! Ану, давайте зараз, одразу»! І одразу в людей настрій змінювався, деякі з них або йшли, а деякі залишалися й починали слухати та говорити про Бога. І ось така звичка, вона й у сновидінні працює.
Навчіться бути в Бозі в повсякденному житті, і це природно проникне в сон і в тонкі речі. Навчіться завжди бути в стані самовіддачі тут, завжди в стані смирення, порожнечі тут, навчіться не чіплятися за его тут. Навчіться відчувати себе провідником волі Бога, навчіться відчувати себе солдатом Бога.
Відмінність між мирською людиною і святим
Мирська людина — це та, хто вранці прокидається і запитує: «А чого хочу я»? А святий — це той, хто вранці прокидається і запитує: «А чого хоче Бог»? Мирська людина думає: «Як би виконати мою волю, те, чого я хочу, як би воно здійснилося»? А святий думає: «Як би божественна воля здійснилася»? У цьому різниця: усі святі повністю віддали себе Богові й служать Богові, вони перебувають у стані самовіддачі. Немає жодного святого, який би сказав: «Та добре, Боже, все зрозуміло, а я буду сам свої справи робити», нічого такого не може бути в принципі. Якщо хтось так робить, то це не святий, отже, тому святі розуміють, що не служити Богові неможливо, це закон світобудови, це закон природи.
Згідно з цим законом кожна жива істота має бути провідником Божественної енергії, а якщо вона не проводить Божественну енергію, це як генетичний збій, як нездорова клітина світобудови, це як розрив кабелю в електромережі, це як затор, пробка в трубопроводі або водопроводі, це якесь порушення.
Якщо ми не служимо Богові, живемо егоїстично, то ми є такою нездоровою клітиною світобудови, тому що закони всесвіту, закони Сантана-Дхарми — це бути провідниками Божественної енергії. І ті, хто служить Богові усвідомлено, є такими провідниками, це боги, сиддхи, святі, вони живуть, перебуваючи в щасливих вимірах: Махар-лоці, Тапа-лоці, Дева-лоці, а ті, хто Богові не служать, перебувають у земних світах, як наш. І тут вони не служать Богові, не проводять Божественні енергії, саттви мало. Тамаса багато, раджаса багато, три гуни сильно впливають, час впливає, тіло не живе нескінченно довго, як у богів, простір, час не контролюються. А чого, треба було служити Богові.
Коли ми це розуміємо і стаємо усвідомленими провідниками Божественної волі, ось такий дух самовіддачі, дух настрою переростає в сахаджа-самадхі, і це сахаджа-самадхі проникне і в сон без сновидінь. Треба завжди мати такий дух.
Ось солдати відрізняються від цивільних людей чим? Тим, що цивільні люди живуть заради сім’ї, заради задоволень, заради розваг, вони ніби самі по собі, а солдати, вони завжди на службі, вони завжди діють із якоюсь метою, з якоюсь місією, вони виконують якусь волю, що перевершує їх, у даному разі їхнього начальника, їхнього командира. Вони прибувають у якусь точку планети не зі своєї волі, не тому, що вони вирішили влаштувати якийсь пікнік, вони прибувають за завданням, без завдання вони нікуди не ходять. І ось усі садху, усі святі — це такі солдати Бога, вони весь час є провідниками Божественної волі, волі, що перевершує їхню.
Якщо ви привчите себе бути таким провідником Божественної волі, бути в такому досконалому послуху, це буде правильною практикою.
