Усі ми йдемо шляхом Санатана Дгарми. Душа у своєму духовному пізнанні шукає своє Я, вона повільно сходить шляхом, який веде до Визволення. Це величезна подорож крізь цикли народжень і смертей. Зрештою ця подорож завершується прямим, міцним, непорушним переживанням Бога. Коли ця подорож завершується, душа звільняється від циклу народжень і смертей, від залежності сансари й переходить у нову якість — якість нітьясиддги, нітьямукти. Це вічно досконала, вічно вільна душа. Вона продовжує своє нескінченне існування в повній єдності з божественним джерелом.
Зараз ми перебуваємо в сансарі, тому ця єдність утрачена; нам доводиться долати величезні труднощі, щоб поступово її відновлювати. Вона втрачена через те, що наша душа зіткнулася з щільними шарами вселенських енергій, із грубою матеріальною енергією і на якийсь час утратила пам’ять про свою божественну природу. Щоб існувати, наша душа почала створювати оболонки (коші), і в процесі створення цих оболонок вона так заплуталася, що втратила пам’ять про свою божественну, чисту, просторову природу. Вона почала вважати себе оболонками, оболонки почали закривати світло божественного Я, почалася ідентифікація і життя в ілюзії, у сансарі.
Але тепер, судячи з усього, наша душа схаменулася, обрала правильний шлях і рухається у правильному напрямку. Іти шляхом Санатана Дгарми означає йти шляхом вічного божественного закону, шляхом духовної еволюції.
Дев’ять принципів віри в Санатана Дгармі
Духовна еволюція в Санатана Дгармі пов’язана з дев’ятьма принципами віри, дев’ятьма шрадгами.
Усі садгу вірять у божественне світло найдавніших священних писань у світі. Ці первісні писання є нелюдськими, апурушеєю. Це слова або енергія благословення самого Абсолюту, це основа Санатана Дгарми — вічного шляху Визволення, вічної релігії, яка не має ні початку, ні кінця. І такою основою в нашій традиції є прастханатрайя: «Бгагавад-гіта», упанішади як частина вед і «Брахма-сутра» Бадараяни (це інше ім’я Ведав’ясі). І коли ми спираємося на три первісні джерела, вважається, що ми належимо до традиції Санатана Дгарми. А далі від цих джерел відходять незліченні відгалуження: пурани, ітіхаси, упадеші, тантри, які становлять внутрішню, містичну лінію передачі. Усе це є ведичною традицією Санатана Дгарми.
Ті, хто слідує Санатана Дгармі, вірять в одну всепроникну вищу істоту, в єдиний нескінченний метарозум — Парабрахман, який є і творцем, і хранителем, і руйнівником усієї реальності.
Ті, хто слідує Санатана Дгармі, вірять, що всесвіт проходить нескінченні цикли створення, збереження та розчинення.
Вони також вірять у карму — закон причин і наслідків. За цим законом кожна душа створює свою долю власними думками, словами та вчинками. Наші минулі вчинки, слова й думки приходять до нас у цьому житті як карма (прарабдга- та санчита-карма). А наші нинішні думки, слова й учинки прийдуть до нас у наступному житті як наша прарабдга- та санчита-карма.
Послідовники Санатана Дгарми вірять, що душа перевтілюється в численних народженнях доти, доки не вичерпає свою карму і доки не досягне мокші — звільнення від ілюзії карми та сансари. Вони вірять, що ця мокша осягається через пізнання божественної мудрості та набуття сили божественної мудрості (джняна-шакті).
Послідовники Санатана Дгарми вірять, що в невидимих світах живуть божественні істоти, що через поклоніння, шанування, призивання, мантру, медитацію, внутрішню візуалізацію можна встановлювати з ними зв’язок і отримувати благословення.
Дерево Прихистку та божественна ієрархія
Для нас божественних істот уособлює Дерево Прихистку. Боги Брахма, Вішну, Шива, ріші Васіштха, Вішвамітра, Джамадагні, Каш’япа, Гаутама, Бгарадваджа, Атрі, чотири кумари, Бгагаван авадута Даттатрея, Шрі Аді Шанкарачар’я, Шива Прабхакара Сіддга Йогі Шрі Ґуру Брахмананда — усе це Дерево Прихистку, з яким ми встановлюємо зв’язок. Це Дерево Прихистку являє собою вселенські сходи космічної ієрархії, у якій ми також знаходимо своє місце і якою рухаємося дедалі вище.
Ведична традиція говорить, що людина — це не вінець природи, не кінець еволюції. Людина — це просто перехідна істота, це одна з невеликих рас. Людська раса належить не до найбільш високорозвинених рас, але людське народження унікальне, тому що в ньому можна досягти Визволення. Вище людської раси знаходиться безліч інших божественних істот, які вже пройшли цей шлях визволення. Просвітлені пітріси, гандхарви, гух'яки, кіннари, видьядхари (носії знання), сиддхи (божественні чудотворці), девати (боги), махадевати (великі боги) — це все сімейство божественних, напівбожественних просвітлених істот, до якого ми також долучаємося, коли вступаємо на духовний шлях.
Якщо ведичне Дерево Прихистку зробити докладним і розгорнути, воно може бути таким величезним, що навіть не поміститься в цій залі. І Майстер є провідником у цю сім'ю, він представляє учня цій божественній сім'ї та молиться за учня, щоб того прийняли до цього ведичного дерева. І зрештою ми теж знаходимо своє місце в цьому божественному ведичному всесвіті.
Усі ці божественні істоти перебувають у стані самадхі, у стані нескінченності. Вони вже пройшли свій духовний шлях і реалізували різні рівні просвітлення. По суті, ми бачимо лише їхні форми, але насправді це все одне, це єдиний Брахман. У Санатана Дхармі деякі говорять, що є тридцять три мільйони богів, деякі говорять, що їх триста тридцять три тисячі богів. Але насправді все це різноманіття богів — ілюзія, тому що існує лише один Брахман, а все інше — лише його модифікації, енергії.
Наприклад, богиня Сарасваті — це Брахман, який опікується розумінням, мистецтвами та науками. Богиня Лакшмі — це Брахман, який опікується процвітанням, успіхом, цілеспрямованістю. Шива — це Брахман, який опікується йогою та аскетизмом. Вішну — це Брахман, який творить всесвіт. Індра — це Брахман, який здійснює управління всім всесвітом.
Отже, все Дерево Прихистку — це насправді один Бог, це одна вселенська мегасвідомість. Проте ця свідомість настільки глибока й розвинена, що може проявлятися у вигляді персоніфікацій, у вигляді енергій зі своїми особистими якостями та іменами. Наприклад, існує тисяча імен Шиви, тисяча імен Даттатреї, тисяча імен Лакшмі. І коли ми налаштовуємося на святих Дерева Прихистку, вони благословляють нас, вони чекають на нас у своїх божественних світах, коли ми очистимося від своєї людської карми, очистимося від людських ілюзій і піднесемося до їхнього рівня та теж станемо божественними. Тому що вони знають, що наше становище в сансарі не дуже вигідне, що ми потрапили в скрутне становище.
Якщо душа потрапила в сансару, то це означає, що вона потрапила у велику халепу: вона народжується і помирає, народжується і помирає. Тут немає жодного безсмертя, жодної мультитілесності, жодного управління часом і простором. І божественні істоти знають, що бути людиною непросто. Але оскільки вони володіють безмежною мудрістю та співчуттям, вони завжди посилають нам свої благословення. Через святих мудреців, через аватарів вони дають нам священні писання, майстрів, духовні практики, одкровення.
Шлях духовної еволюції
Санатана Дхарма — це не людська традиція, це традиція одкровення, тобто низхідна традиція, тому вона й називається апурушея. У цих одкровеннях вони говорять, що наша доля, наше призначення — йти шляхом до бого-людини: від обмеженого, сансарного людського існування йти до стану садху — духовного шукача, шукача божественного. Потім від садху йти ще вище — до стану джняні, просвітленого мудреця. А від просвітленого мудреця йти ще вище — до стану сиддхи, тобто того, хто досконало злився з божественним і опанував його енергії, хто перестав діяти й долучився до божественної гри, хто повністю розчинив своє его і став бездоганним провідником божественної волі.
Від стану сиддхи нам належить рухатися до стану девати (божества), тобто того, хто повною мірою проявив свої божественні якості й прийняв у всесвіті певну відповідальність за служіння. Від стану божества потрібно рухатися до стану махадевати, тобто такого великого божества, як Брахма, Вішну, Шива, того, хто творить, підтримує й управляє всесвітом, хто силою думки створює мільйони світів. І все це — наш шлях подальшої еволюції, на який указують священні писання Санатана Дгарми.
Божественні істоти, святі, ріші, сиддхи завжди поруч із нами. І коли ми приймаємо притулок, дуже важливо спиратися на Дерево Притулку, робити йому підношення, вихваляти його, служити йому й завжди тримати його у своїй пам’яті.
Послідовники Санатана Дгарми вірять, що духовно пробуджений майстер, садґуру, важливий для пізнання Абсолюту. Але також важливі особиста дисципліна, очищення та прагнення до Звільнення.
Послідовники Санатана Дгарми вірять у те, що життя за своєю основою божественне, воно священне й гідне пошани в кожній живій істоті. Тому вони ніколи не завдають шкоди іншим, практикуючи ахімсу.
Послідовники Санатана Дгарми вірять, що всі релігії ведуть до єдиного Бога, що всі релігійні шляхи є гранями одного-єдиного світла Бога. Тому вони приймають ідею єдності всіх релігій.
І ці дев’ять шраддг, дев’ять положень віри, — це короткий виклад того, у що вірять послідовники Санатана Дгарми. Коли ми в це віримо, ми можемо йти шляхом далі, тому що віра — це основа.
Панча-нітья-карма: п’ять сприятливих дій
Крім цього, існують також п’ять сприятливих дій, які називаються панча-нітья-карма. Вони пояснюють, як жити, у якій атмосфері, у якій культурі нам потрібно жити, коли ми дотримуємося Санатана Дгарми. Панча-нітья-карма дає змогу очистити своє життя так, щоб у ньому не було проблем і перешкод, щоб ми могли накопичувати заслуги й іти духовним шляхом.
Дгарма — це життя, присвячене виконанню свого обов’язку, життя в праведності.
Упасана — виховання духу шанування божественного. Коли ми дотримуємося Санатана Дгарми, нам потрібно розвернути свій розум від мирської матеріальної культури на сто вісімдесят градусів і навчитися шанувати божественне в усьому. Жест «намасте», який ми робимо, вітаючи одне одного, — це і є жест шанування божественного в кожному. Ми маємо навчитися шанувати божественне не лише в зображеннях святих істот, не лише в Гуру, а й у братах по Дгармі, у самих собі, в людях, які нас оточують, і навіть у кожній рослині, у кожному камені, у кожній порошинці.
Чому? Тому що весь світ просякнутий божественністю, божественність — це основа світобудови. Світ, увесь всесвіт складається з матеріалу, який називається Богом. Як же ми можемо його не шанувати, якщо світ — це і є Бог, згідно з ведичною традицією. Інше питання полягає в тому, що наші очі не завжди дають нам змогу його побачити через ототожнення з п’ятьма оболонками. Упасана (виховання духу поклоніння), ішвара-пранідхана — це те, чим нам слід займатися від самого початку духовного життя.
Буває так, що ми починаємо з фізичного плану, намагаємося виконувати асани, джала-неті, пранаями, але набагато важливіше спочатку виховати в собі дух шанування божественного. Найголовніша асана для розуму — це асана віри й шанування божественного. Свій розум потрібно міцно утвердити в цій асані, тоді наше духовне життя буде успішним.
Утсава — шанування святих днів. Утсава означає, що ми виконуємо практики у святі дні, наприклад Датта-джаянті, Гуру-пурніма, Шиваратрі, день народження парам-гуру або день його відходу. Для Брахмананди це один і той самий день, тому що він явив здатність піти в махасамадхі того самого дня, коли народився в останньому тілі. Це вважається найбільшим досягненням. У святі дні ми можемо виконувати тапасью, можемо робити підношення божественним істотам. Але насправді, з погляду адвайти, усе наше життя потрібно перетворити на святі дні, щоб кожен день був святим, щоб не було жодного дня, який не був би святим. Коли ми перебуваємо у правильному стані, святі дні завжди разом із нами.
Тіртха-ятра — паломництво. Паломництво означає, що протягом життя ми відвідуємо священні місця, які можуть благословити нас, наприклад Кайлас, Дів’я Лока, Харідвар, Варанасі, Кумбха Мела. Священні місця привчають нас до думки, що нам потрібно встановлювати зв’язки з божественним виміром, що нам потрібно виконувати практику. Але в абсолютному сенсі ми повинні прийти до такого бачення, коли кожне місце священне, коли істинно священне місце розкривається всередині нашої свідомості в момент глибокого самадхі. Жодне місце не є несвященним, коли ми перебуваємо в чистому баченні. Зрештою ми повинні перетворити всю Землю на одне священне місце, ми повинні набути такого пробудженого бачення.
Самскара (таїнство) — це посвята, ініціація, дікша. Коли гуру дає учневі духовне ім’я, він також передає йому гуру-мантру, шепоче її на вухо, буквально вдуває її. Вважається, що з цього моменту учень народжується, його ім’я є першим ім’ям у списку імен майбутнього божества. Тобто якщо божество має тисячу імен, а може, й мільйон імен, то коли ви в майбутньому народитеся як божество, це ім’я буде першим ім’ям у цьому списку. Це подібно до того, як саджають насіння.
Якщо ви правильно поводитеся з цим насінням, бережете дух самайї, віри, чистого бачення, щодня поливаєте це насіння правильним поклонінням, пам’ятуванням, збереженням і підтриманням самайї, служінням, вірою, відданістю у своєму серці, то це насіння росте й росте. У результаті воно виростає у велике дерево Просвітлення. Існують різні дікші (ініціації), наприклад шастра-кріпа-самскара дікша. Сенс дікші — створити відбиток і допомогти учневі встановити зв’язок із божественним виміром Дерева Прихистку та Майстром.
Отже, коли ми дотримуємося у своєму житті дев’яти принципів віри (дев’яти шрадх) і принципу панча-нітья-карми (п’яти сприятливих дій), то ми готові до того, щоб вступити на шлях Санатана Дхарми, зустріти Майстра, іти духовним шляхом, отримувати передачі. Ми готові до того, щоб зі спільного ведичного шляху вступити на ще більш таємний і глибокий шлях — шлях адвайти, шлях тантри сиддхів, який дарує можливість досягнення найвищого Звільнення та Просвітлення за одне життя.
Важливі об’єкти в житті садху
Для кожного садху дуже важливі кілька речей. По-перше, це батьки, оскільки вони дають йому народження в матеріальному світі. Із батьками мають бути гармонійні та сприятливі стосунки. Якщо у вас негармонійні стосунки, їх потрібно гармонізувати. Це не означає, що вам потрібно робити все, що кажуть батьки. Іноді батьки можуть бути незадоволені вашим духовним вибором, але це не страшно. Усе одно вам потрібно любити їх. Якщо вони побачать, що ви хороша, любляча людина, то рано чи пізно вони благословлять ваш вибір. Тобто стосунки з батьками обов’язково мають бути гармонійними.
Другим важливим об’єктом у житті кожного садху є Гуру. Гуру — це провідник, як каже Пайлот Бабаджі, це міст, через який учень іде зі світу людей у світ просвітленості та божественності. Спочатку Гуру сприймається як людина, але насправді Гуру — це не людина, а радше принцип, який може діяти через людину.
І для нас, крім корінного Гуру, важливий парам-гуру, тобто гуру-дідусь. У нашому випадку це Гуру Брахмананда — наш духовний захисник і покровитель у божественних світах. Шиву Прабхакару Сіддху Йоґу ми закликаємо щодня у своєму серці з мантрою «Ом Намо Намах Шівайя Ом Шива Прабхакарайя». Крім цього, також важливий Гуру-ачар’я. Для нас це Шрі Аді Шанкарачар’я (основоположник Адвайта-веданти), тому що ми живемо відповідно до духу його вчення, коли йдемо шляхом адвайти. Наш світогляд, наша медитація повністю ґрунтуються на текстах Шанкари та на його вченні. Крім цього, важливий садґуру. Садґуру — це сам Бог у нашому серці. Для нас він проявляється як Бгаґаван Даттатрея — наше обране божество.
Для кожного садгу надзвичайно важливі дві найголовніші мантри в його житті. Це насіннєва мантра обраного божества та гуру-мантра. За допомогою насіннєвої мантри він досягає повної реалізації, перетворюючись на обране божество. За допомогою гуру-мантри він отримує повну реалізацію, пряме введення, встановлює зв’язок зі своїм корінним Гуру. Можна не читати багато мантр, можна все життя читати лише ці дві мантри: гуру-мантру та насіннєву мантру обраного божества.
П’ять оболонок і матеріальна енергія
У нашому тілі діють енергії п’яти елементів, наше тіло створене зі стихій п’яти елементів. Воно створене з пракриті (грубої матеріальної енергії). Увесь всесвіт — це пракриті, тобто груба матеріальна енергія, але дух, свідомість, Абсолют — це пуруша. Пракриті завжди діє в часі та просторі, має становлення, розгортається. Абсолют (пуруша) перебуває поза часом, поза простором, він бездіяльний.
Коли ми живемо в матеріальній енергії, то живемо в певній матеріальній ілюзії. Звільнення означає реалізувати в собі пурушу — божественну істоту, безмежну свідомість. Але для цього ми повинні звільнитися від влади пракриті над нашою свідомістю. Пракриті має владу над нами, тому що наша душа, наше безсмертне божественне Я поміщене в п’ять оболонок. Усі ці п’ять оболонок — це матерія. Ця матерія може бути грубою, а може бути тонкою. І коли ми ототожнюємо себе з оболонками, ми плутаємо своє божественне Я з оболонками.
П’ять оболонок приховують Атман. Сам Атман приховати неможливо, але нам здається, що він прихований. Що ж приховують ці п’ять оболонок? Вони закривають Атман від нашої пізнавальної активності, обмежують наш інтелект, нашу свідомість, наше розуміння. Ототожнення з оболонками — це причина страждання. Таке ототожнення називається тадатм’я — хибне ототожнення. Хибне ототожнення — це коли оболонки вважаються собою, а зміни в п’яти оболонках приписуються нашому Я.
П’ять оболонок та їхні прояви
Фізична оболонка (аннамайя) — це оболонка їжі. Енергетична оболонка (пранаямайя) — це оболонка, що складається з п’яти життєвих вітрів. Астральна оболонка (маномайя) — це оболонка розуму. Оболонка інтелекту — це віджнянамайя. Каузальна оболонка (анандамайя) — це причинне тіло.
Коли ми відчуваємо «я сиджу тут», то діє фізична оболонка. Коли ми відчуваємо «я голодний», ми відчуваємо енергетичну оболонку. Коли ми відчуваємо «я стурбований», то діє астральна оболонка (маномайя-коша, оболонка розуму). Коли в нас вмикається розрізнення і ми робимо вибір, наприклад відчуваємо «я юрист», то діє оболонка інтелекту (віджнянамайя-коша). Коли ми відчуваємо «тепер я щасливий», то діє каузальна оболонка. Але ми не є жодною з цих оболонок, ми — безмежна свідомість поза п’ятьма оболонками.
Усі бажання походять від оболонок, і нам потрібно розвинути в собі панча-коша-вівеку (розпізнавальну мудрість), щоб відокремити свою свідомість від оболонок і утвердитися в тонкій божественній сутності. Коли ми ототожнені з оболонками, настає стан асміти (забуття божественного Я). Асміта веде до авідьї (невідання), до різних хибних уявлень про свою божественну сутність. І тоді наше життя стає слідуванням п’ятьом оболонкам, але не слідуванням своєму божественному Я.
Цикли п’яти елементів в енергетичному тілі
У нашому енергетичному тілі також є п’ять елементів, і щогодини відбувається зміна провідної ніздрі, тобто зміна дихання. Протягом години ми переживаємо зміну енергії, починаючи з елемента землі. Від елемента землі до елемента простору діє одна свара, тобто одна ніздря є провідною, а інша пасивною. Після елемента простору ніздрі перемикаються, тому свара діє по-іншому.
За кожну годину ми робимо близько дев’ятисот вдихів-видихів:
Двадцять хвилин (приблизно триста вдихів-видихів) у нашому тілі діє елемент землі
Шістнадцять хвилин (приблизно двісті сорок вдихів-видихів) у нашому тілі діє елемент води
Дванадцять хвилин (приблизно сто вісімдесят вдихів-видихів) у нашому тілі діє елемент вогню
Вісім хвилин (приблизно сто двадцять вдихів-видихів) діє елемент повітря
Протягом решти чотирьох хвилин (приблизно шістдесяти вдихів-видихів) у нашому тілі діє елемент простору (акаша)
За шістдесят хвилин, що становить приблизно дев’ятсот вдихів-видихів, у нашому тілі активізуються всі елементи, починаючи з елемента землі й до елемента простору. Потім вони слабшають. Останні десять вдихів-видихів, коли діє елемент простору (акаша), — це перехідний період, коли одна провідна ніздря змінюється на іншу, тобто після цього інша ніздря стає провідною. У цей перехідний період активна сушумна.
Вплив елементів на стан свідомості
Щогодини ми переживаємо різні коливання настрою. Перші двадцять хвилин наш настрій важкий, як земля. Наступні шістнадцять хвилин нам властивий стан води, нам може хотітися трохи повеселитися, пофліртувати, але це швидко минає. У наступні дванадцять хвилин у нас діє наполеглива свідомість, бажання щось робити, виявляти активність, тому що в маніпура-чакрі активний елемент вогню. Після цього протягом восьми хвилин усередині нас є дуже вільний стан, бажання рухатися, ні до чого не прив’язуватися, тому що діє повітря. Але й це минає. Протягом решти чотирьох хвилин у нас є бажання бути відстороненими, споглядати, перебувати у стані простору. А після цього в тілі змінюється свара (провідна ніздря), і все починається спочатку.
Перехідний період, коли відбувається зміна ніздрі, коли ми переходимо від елемента ефіру знову до нового стану елементів, — у цей час центральний канал (сушумна) стає активним, і саме в цей момент ми можемо пережити глибоке переживання недуальності, якщо будемо уважними.
На світанку й заході сонця, а також в астрономічний полудень (ці перехідні періоди називаються санк’єю) цей час подовжується, тому в цей час особливо сприятливо медитувати. Якщо ми можемо медитувати вранці та ввечері (на світанку й на заході сонця), то кількість прани в центральному каналі (у сушумні) можна збільшити за допомогою медитації. Саме з цієї причини мудреці рекомендують медитувати, проводити обряди, здійснювати садхану на світанку або заході сонця.
Отже, наша свідомість залежить від того, як змінюються елементи. Але ми повинні знайти в собі непорушну недуальну свідомість божественного, яка не залежить від зміни таттв. Ми повинні шукати її та виявити.
