Коментар до тексту «Чатурашіті-сіддха-праврітті»
Калапа
Калапа народився в Раджапурі й навчався в йогіна, вправного в дисципліні розуму. Багато медитуючи й відчуваючи співчуття до живих істот ще в попередньому житті, Калапа отримав привабливу зовнішність. Через його красу за ним завжди ходило багато людей. Остаточно змучений, він вирушив жити на кладовище. Одного разу йогін запитав його:
– Чому ти не йдеш із кладовища?
– Люди не можуть залишити мене в спокої, – відповів Калапа.
– І тепер, – кивнув йогін, – тобі потрібна Дхарма.
– Так, але хто навчить мене?
– Якщо тобі потрібне вчення, ти його отримаєш, – сказав йогін. Він посвятив Калапу, пояснивши йому цілі стадій розвитку й завершення в медитації.
Коли Калапа остаточно розчинив думки про «я» і про «іншого» та здійснив об’єднання всіх стадій, його дії стали спонтанними й такими, що випливають із внутрішньої енергії. Люди в Раджапурі називали його божевільним, але сам він говорив так:
– Щось тут здається «я», а щось – «іншим». Можливо, усі мають рацію по-своєму, але, будучи звіреними без застережень, ці викрутаси навколо літери «я» зникають, як веселка в голому небі. Поява, перебування десь, кінець – я не про це, я збожеволів. Моя енергія породжує прямоту, моя настанова дає непохитність, я безперервно медитую на шість зібрань і не встигаю помітити того, що здобув.
Потім він піднявся на два метри в повітря й робив інші, не менш дивовижні речі. Його називали вчитель Калапа. Пізніше він пішов у Ясне Світло.
Дхомбіпа
У Саліпутрі жили двоє з касти пральників – батько й син. Одного разу йогін попросив у них поїсти, а вони не лише нагодували його, а й запропонували випрати йому одяг. Він узяв до рук шматок вугілля й запитав:
– Ви можете відмити його?
– Він за природою чорний, – сказав син. – Його вже не зробиш білим.
– Так, а ви миєте лише зовнішнє, – сказав йогін і продовжив, – якщо я весь укритий плямами від трьох отрут усередині, мені не стане краще від чистого фасаду. І ще: зазвичай перуть у кілька прийомів. А в мене є настанови, з якими друге прання вже не потрібне. Хочете, я передам їх вам?
– Ще б пак, – відповіли пральники.
Йогін дав їм посвяту Чакрасамвари, настанови й благословення мантрами, мудрами та самадхі. Вони медитували дванадцять років, очищаючи свої тіла за допомогою мудр, мовлення за допомогою мантр і розум за допомогою самадхі. Ось сенс цих засобів:
Занурене в киплячу воду мудри, тіло очищується від усіх забруднень; у потоці звучної мантри зникають порушення мовлення; самадхі союзу переможця та його подруги усуває оману розуму.
Пральники ретельно робили мудри й промовляли мантри. Медитуючи на свій розум як на єдність стадій розвитку й завершення, вони звільнилися від забруднень розуму, тіла й мовлення. Коли вони досягли сіддхі, їхній одяг став очищатися сам собою, і не було потреби щось із ним робити. Поступово це стало відомо, і пральники прославилися. Їх називали Дхомбіпа. Вони діяли на благо всіх живих істот і через сто років пішли в Ясне Світло.
Махіпа
Махіпа, «задирака», народився в Магадхі, у родині низької касти. Його розпирало від фізичної сили й гордості, що він може підкорити собі будь-яку людину або навіть узагалі будь-яку живу істоту. Одного разу йогін, проходячи повз, запитав його, про що він думає.
– Я ні про що не думаю, – огризнувся Махіпа.
– А як щодо «з усіма впораюся!»?
Махіпі це сподобалося, він пообіцяв йогіну багаті підношення. Йогін порадив йому впоратися з гордістю й зарозумілістю і на підтвердження своїх слів дав пряму передачу енергії. Махіпа не очікував такої сильної дії й був підкорений. Отримавши посвяту, він став слухати настанови вчителя:
– Усе з’являється в просторі ума, але сам він порожній, не створюється, не руйнується. Медитація утримує це відчуття, і немає нічого, чим не можна оволодіти.
– Я не розумію, – відповів Махіпа.
Йогін продовжував:
– Хоча ти сильний, немає нічого, що можливо підкорити. Знай, що ці три: явища, дихання і мудрість – це просто небесний простір.
Так йогін навчав його суперечливими образами. Зрештою Махіпа виявився тим, хто вступив на шлях. Він не міг знайти жодної бодай хоч що-небудь значущої речі навколо себе і тому перестав думати про себе як про завойовника. Через порожнечу, безмежну, як небо, він здобув сиддхі. Триста років Махіпа давав свої особливо енергійні настанови незліченним живим істотам у Магадсі. В оточенні двохсот п’ятдесяти учнів він у своєму тілі пішов у Ясне Світло.
Шлях сиддхів
Шлях сиддхів позамежний. Щоб йому слідувати, потрібно повторити цей шлях. Цей шлях виражений у правилі. По суті, виконати правило практики і означає почати повторювати цей шлях. Не виконавши правило, важко говорити про те, що ти можеш повторити цей шлях.
Духовна практика подібна до марафонського забігу: хтось робить фальстарт, хтось видихається на половині шляху, хтось, поки біжить, намагається займатися ще якоюсь іншою справою і взагалі забуває про свою мету. Добігають лише небагато: найнаполегливіші, найсильніші, найщасливіші, найвідданіші. Добігають най-най, а решта задовольняється майками учасника. Саме най-най отримують медалі, пошану, тріумф і все інше.
На марафонському забігу спочатку біжить дуже багато учасників, тому що на початку все дуже красиво. Усередині залишаються лише найкращі, тому що вже стає важко. А наприкінці залишаються най-най, які й добігають до кінця. Точно те саме відбувається і на духовному шляху. Якщо запросити безліч людей, то сюди приїдуть з усього СНД охочі подивитися на ашрам. Реально зможуть практикувати вчення лише одна третина з них. А виконати все правило зможуть лише ті, хто тривалий час постійно практикують. Я вам бажаю, щоб ви увійшли до числа тих най-най.
