Існує п’ять аналогій, за допомогою яких можна описати переживання природного стану.
Сфера — неосяжна, як нескінченний простір;
Усвідомлення — всемогутнє, як велика земля;
Ум — непохитний, як гора;
Самореалізоване усвідомлення — ясне й яскраве, подібне до світильника;
Кришталево чиста свідомість — гранично ясна й вільна від усіх дуалістичних думок.
Метафори й аналогії дають змогу передати відчуття, яке виникає внаслідок правильного споглядання. У серці вашого «Я» присутній неосяжний простір. Щойно ви згадуєте про це, він починає розкриватися. Ваше усвідомлення має всемогутність, як велика земля. Щойно ви згадуєте про це, ця всемогутність виходить назовні. У глибині вас ваше усвідомлення гранично ясне й яскраве, воно подібне до палаючого смолоскипа, воно глибоке й інтенсивне. Якщо ви розслабляєтеся, зберігаючи пильність, воно виходить на перший план. Це усвідомлення гранично чисте, подібне до кришталю. Якщо ви залишаєтеся в ньому тривалий час, воно оголюється, проявляється й супроводжує вас у всіх діях. Бути в природному стані — це означає завжди усвідомлювати себе як нескінченність, як простір; не давати уму зіщулюватися.
Чи їсте ви, чи щось п’єте, працюєте на кухні або на вулиці, спілкуєтеся чи сидите в медитації, ніколи не давайте уму зіщулитися, стиснутися до розмірів тіла, до розмірів маленького «я».
Перебувати в природному стані — це означає завжди відчувати внутрішню всемогутність. Ніколи не почувайтеся слабкими, безпорадними, нікчемними. Це стосується его, але не вашої Сутності. Завжди усвідомлюйте внутрішню всемогутність.
Перебувати в присутності — це означає бути непохитним, як гора. Якщо ви пильні, то ніколи не втрачаєте самовладання, навіть якщо земля падає на небо, навіть якщо сонце й земля міняються місцями. Звідки ви черпаєте силу для такої непохитності? З усвідомлення, яке, подібно до гори, не може зрушити з місця.
Під час землетрусу в Токіо один дзенський майстер жив на вісімдесятому поверсі хмарочоса. Коли почався землетрус, усі учні дуже швидко побігли вниз із зали для медитації, залишився лише він один. Хоч як його кликали, він сказав, що все гаразд. Коли землетрус закінчився й усі піднялися нагору, його запитали: «Чому ви не втекли разом із нами?» Він відповів: «Я теж утік, але в надійніше місце — у природу Ума».
Перебувати в присутності — це означає мати ясну й яскраву свідомість, у якій немає тьмяності, млявості, тупості, притупленості, неясності, невідання. Це завжди яскрава, пробуджена, пильна, інтуїтивна свідомість. Вона дуже жива, подібна до смолоскипа, який, яскраво палаючи, освітлює все.
Перебувати в присутності — це означає бути в ясному й вільному від думок чистому Бутті, яке подібне до прозорого кришталю. У ньому немає домішок, каламутності.
Щоразу, коли ви беретеся до будь-якої дії, ви повинні перевірити себе щодо цих п’яти аналогій. Перш ніж щось робити, слід налаштувати свій ум за допомогою цих п’яти аналогій, а вже потім щось робити. Чому це важливо? Тому що ваші дії будуть помилковими, затьмареними й вестимуть до нових карм, якщо ви діятимете з іншого стану ума. Якщо ж ви дієте з правильного стану свідомості, ваші дії завжди будуть бездоганними.
Додаткові аналогії природного стану
Переживання природного стану можна також описати так:
Подібно до безхмарного неба, внутрішня Сфера безмежна й вільна від усіляких перешкод.
Навіть якщо ви вважаєте, що ви невільні й обмежені, ваша внутрішня Сфера безмежна й вільна від перешкод. Щоразу, коли ви це визнаєте, допускаєте й починаєте відчувати, ви входите в природний стан.
Подібно до гладі океану, Ум стійкий, непохитний і вільний від дуалістичних думок.
Навіть якщо вас долають різні двоїсті думки й оцінки, у глибині свідомості Ум стійкий, подібний до дзеркальної гладі сплячого озера. Цей фундаментальний стан не може похитнутися через рух думок чи емоцій. Важливо настільки витончити сприйняття, щоб розпізнати його. Це як прихована течія, підводний потік, який існує, присутній у кожній дії та русі.
Мудрий йогін — це той, хто безперервно намагається його розпізнати.
Наприклад, коли ви робите що-небудь, не розпізнавши цей потік, дія захоплює вас, ви стаєте тим, хто діє.
Наприклад, ви зустрічаєте людину, а вона ображає вас. Якщо ви не розпізнаєте, у вас виникають страждання й дисгармонія. Якщо вам вдасться розпізнати цей потік, ви побачите, що він грає через людину, яка вас ображає, що насправді вся ситуація зводиться до гри, а сама людина є лише провідником цієї гри, що відгукується на ваші карми. І тоді все бачиться інакше.
В абсолютному сенсі не існує чоловіків і жінок, друзів і ворогів, матерів і синів — усе це гра цього потоку. Але у відносному вимірі нам здається інакше, і тоді виникають прив’язаності та страждання від них.
Якби Бог захотів, щоб ми були чоловіками й жінками, синами й матерями, Він зробив би це навічно. Однак усе це непостійне й подібне до кіл на воді. Це означає, що всі взаємини цілковито ілюзорні. Натомість, коли ми відкриваємо цей потік, ми утверджуємося в абсолютній істині.
Це подібно до того, якби вас оточували люди, але в усіх них вселився якийсь дух, і вони вже стають провідниками цього духу, тобто їм не можна просто так довіряти.
Так само, якщо ви розумієте цей принцип, то можна побачити, що всевишнє Джерело, абсолютний Дух вселився в кожного, що кожна людина передусім є цим Духом. І тоді неможливі прив’язаності, двоїсті стосунки.
Подібно до яскравої лампи в безвітряну ніч, свідомість стабільна, ясна й промениста.
У мить розпізнавання цього тонкого потоку, з якого походять усі сприйняття, ви виявляєте його ясність, яскравість і стійкість. Ви також виявляєте, що залишаєте цю яскравість, ясність і стійкість із власної волі, через звичку відволікатися, через звичку до руху периферійного розуму. Ця зла воля називається асміта (забуття Атмана). Асміта змушує свідомість вискакувати й втрачати потік, тому цього ворога (асміту) треба припинити.
Щоб припинити цього ворога, слід безперервно бути пильним, присутнім і пробудженим у кожну мить дії.
Чотири рівні самозвільнення
Існує кілька рівнів самозвільнення.
На першому рівні самозвільнення уподібнюється влучанню в ціль. Також кажуть, що воно подібне до сніжинки, яка падає в океан, або до миттєвого впізнавання друга в натовпі. Ви миттєво спрямовуєте оголене усвідомлення на думки, що виникають, і тоді думки починають танути. Якщо у вас є оголене усвідомлення, думки самозвільняються — таким є перший рівень. Це нагадує падіння сніжинок у теплий океан; торкнувшись океану, сніжинки тануть. Оголене усвідомлення — це океан, а думки — це сніжинки.
На другому рівні самозвільнення уподібнюється змії, яка вільно розпускає свої кільця. Це означає, що щойно з’являються думки, вони відразу ж самі звільняються. Звичка перебувати в оголеному усвідомленні поглибилася, тому вам навіть не потрібно дивитися на думки; думки миттєво самозвільняються, щойно виникнувши. Це можливо лише тоді, коли ви правильно й безперервно перебуваєте в природному спогляданні.
Яким є третій рівень самозвільнення? Він називається «злодій, який прокрадається до порожнього будинку». Це означає, що ви настільки утвердилися в порожнинній присутності, що думки, виникнувши, не знаходять опори, щоб осісти. Не знайшовши опори, вони зникають подібно до того, як злодій, зайшовши до порожнього будинку, розчаровано йде, нічого там не знайшовши. Злодій — це сприйняття й думки, а порожній будинок — це ваша свідомість.
Хто опановує ці три рівні самозвільнення, той розкриває таємницю споглядання.
Нарешті, на четвертому рівні думки невіддільні від природного стану, їм навіть не потрібно самозвільнятися, оскільки вони є вираженням його гри. Вони подібні до прикрас або змії, у якої вирвали отруйні зуби. Це означає, що немає жодної різниці, думаєте ви чи ні, маєте ви емоції чи ні, перебуваєте ви в бездумній медитації чи в русі. Чому немає жодної різниці? Тому що сяйво первісного усвідомлення ніколи не затьмарюється.
Той, хто знає таємницю чотирьох стадій самозвільнення, — істинний споглядач. А хто її не знає, той, звичайно, новачок, профан, дилетант. Такою є думка святих.
Принципи практики природного стану
Щоб практикувати природний стан, тримай розслабленими як розум, так і тіло, але роби це без особливого завзяття.
Щоб практикувати істинне споглядання, слід увійти в такий потік розслабленої пильності. Тоді у вас усе виходить, але ви не докладаєте якихось особливих зусиль.
У творчих людей є поняття «творчий кураж». Тобто в них усе виходить на «ура», коли вони входять в особливий стан на межі осяяння. Це можливо лише тоді, коли ви перебуваєте в правильному стані розслаблення, коли ви не надто чіпляєтеся за свої цілі, коли ви здобули порожнечу в серці й дієте, виходячи з цієї порожнечі.
Якщо ви збираєте пожертви, діючи з цієї порожнечі, вам не треба їх збирати, люди самі нестимуть їх вам, а вам потрібно лише встигати підставляти скриньку. Чому? Тому що ваша внутрішня порожнеча, бездоганно спрямовувана наміром, трансформуватиме простір навколо; вам потрібно лише слухати цю порожнечу й дозволяти тілу рухатися в потрібному напрямку.
Я спілкувався з одним вайшнавом, який розповсюджував книги. Він інтуїтивно осягнув цей принцип і казав, що коли за день розповсюджуєш понад триста книг, то це вже не ти розповсюджуєш, а Крішна розповсюджує через тебе.
Уся річ у тому, наскільки ви можете усунути себе в момент дії. Якщо ви усуваєте себе в момент дії й дозволяєте внутрішній порожнинності серця проявлятися та діяти, тоді це вже не ви дієте, а діє ця порожнинність, і результат виходить чудовий.
Я знав матаджі, яка теж була відданою Крішни. Вона завжди так молилася: «Крішно, я не розповсюджую книги, я лише Твоя підставка. Краще Ти сам розповсюджуй книги, а я просто віддаю себе Тобі».
Це і є правильне розуміння принципу самовіддачі.
Так само, якщо ви постійно думатимете: «Моє тіло та его — це лише підставка, а я постійно віддаю себе всевишньому Джерелу й дозволяю йому діяти через мене», тоді ця внутрішня порожнеча оголюватиметься й проявлятиметься через вас, тому будь-яке ваше діяння буде досконалим. Вам потрібно лише не заважати йому, а дуже гнучко спрямовувати.
Відкинувши всі сумніви й хвилювання, залишайся в рівновазі.
Це наступний принцип. Після того як ви навчилися розслаблятися, треба перебувати в рівновазі. Треба берегти рівновагу розуму, дихання й тіла, ніколи не дозволяти малим чи навіть великим сумнівам порушувати цю рівновагу.
Наприклад, коли хтось намагається з'ясувати стосунки, ми кажемо так: «Спочатку приведи свій розум у рівновагу. Якщо твій розум не перебуває в рівновазі, усе це буде марним, адже ти не бачиш ситуації». Неможливо з'ясувати стосунки, якщо розум не в рівновазі. І навпаки, якщо розум у рівновазі, то все само собою владнається. Немає потреби навіть з'ясовувати стосунки з кимось чи щодо чогось. Не знаючи цієї таємниці, люди ніколи не знайдуть спокою чи гармонії.
Практикуючи природний стан, усе, з чим ти стикаєшся, ототожнюй із ненародженою порожнечею та залишайся природним і розслабленим.
Внутрішня порожнинність насправді невіддільна від зовнішньої. Ототожнюватися з ненародженою порожнечею — означає звертати увагу не на об’єкти, а на простір, у якому вони підвішені. Якщо ви звертаєте увагу на предмети та об’єкти, то не бачите просвітлювальної порожнинності. Якщо ви звертаєте увагу на простір, у якому всі об’єкти підвішені, ви є зрілим практиком.
Усередині всіх об’єктів, усередині та зовні, присутній принцип простору; усі об’єкти вийшли з простору, вони немовби підвішені в ньому. Простір є основою всього. Наприклад, щоб виявити простір у цій кімнаті, не потрібно нічого робити, потрібно лише прибрати предмети. Простір був завжди, але ми його не бачили, бо було нагромадження предметів. У принципі, якби ви знали цей секрет, можна було б, не прибираючи предметів, одразу зрозуміти, що простір тут присутній. Так само нагромадження емоцій, мисленнєвих оцінок, інтерпретацій і чуттєвого сприйняття захаращують простір нашого розуму, що є як зовні, так і всередині. Якщо ви звертаєте увагу на простір, у якому підвішені всі предмети, ви виявляєте споконвічний принцип усвідомленості й більше не перебуваєте в омані.
Можна сказати, що простір є сутнісною характеристикою будь-якого об’єкта. У лайя-йозі простір дуже важливий, оскільки це найтонша таттва, найближча до природного споглядання. У ній немає майї, немає матеріальних якостей.
Практикувати божественну гордість — означає медитувати на піднесеність простору.
Практикувати налаштування на низхідну силу — означає налаштовуватися на зовнішній простір, отримувати від нього імпульс, натхнення.
Практикувати санкальпу «Нескінченний простір» — означає усвідомлювати всередині нескінченний простір, поєднувати його із зовнішнім.
Практикувати атма-вічару — означає налаштовуватися на відчуття «Я» (ахам-врітті) й розпізнавати просторовість цього відчуття «Я», його нелокалізованість.
Практикувати шамбхаві-мудру — означає дивитися розсіяним поглядом прямо перед собою під час ходьби або сидячи, налаштовуючись на простір.
Практикувати санкальпу «Сон» — означає бачити все як ілюзію, тлом якої знову ж таки є простір.
Практикувати єдність внутрішнього й зовнішнього, санкальпу «Все єдине з розумом» — означає розпізнавати, що внутрішнє й зовнішнє від початку єдині в просторі.
Правильне розуміння розслабленості
Зберігати тіло розслабленим — не означає повністю відмовитися від усіх видів діяльності. Дії мають здійснюватися плавно, розслаблено та спонтанно.
Розслабленість не означає лінь, тамас і якесь безвілля. Ви можете чудово робити багато речей. Це означає мати простір для внутрішньої спонтанності, не сковувати свій розум цілями, оцінками, минулими враженнями, здійснювати дії, які немовби вплетені в єдину нитку усвідомленості. І тоді кожен рух, кожна дія стає нанизаною на єдину нитку. Це щось на кшталт візерунка, який ви тчете, на кшталт танцю. Усе єдине зі спогляданням.
Зберігати розум розслабленим — не означає зробити його нечутливим або тупим. Слід прагнути підвищувати й відточувати його здатність до ясного усвідомлення.
Зберігати розум розслабленим — означає знайти в ньому просторовість, спонтанність і гру, знайти його нескутий стан і проявляти його як граничну гнучкість у повсякденному житті. Це, звісно, не означає будь-якого загальмованого або замороженого стану.
Ототожнювати все з ненародженою порожнечею для того, хто досяг самоусвідомлення й здатен утримувати цей стан, означає, що тепер він має спробувати дозволити всьому, із чим стикається зовні й що переживає всередині, досягти звільнення в порожнечі.
Це можливо лише в тому разі, якщо сприйняття перебуває в позамисленнєвому, у парадоксальному, за межами чуттів. Перебуваючи в позамисленнєвому, ви можете оперувати думками, але не бути ними схопленими; перебуваючи в парадоксальному, ви можете взаємодіяти з буденним, але не забарвлюватися ним. Це можливо зробити лише тоді, коли у вас немає зусилля. Зусилля передбачає того, хто його докладає, але в позамисленнєвому й парадоксальному немає того, хто докладає зусилля. Це означає, що ви можете ототожнювати все з порожнечею, перебуваючи в просторі беззусильності. І тоді навіть на відносному рівні ви не ототожнитеся із зусиллям, оскільки зусилля здійснюватимуть тіло й понятійний розум, а первісна основа буде вільна від будь-якого зусилля, вона буде спонтанною й не схопленою планами чи зусиллями.
Ці настанови є квінтесенцією, витягом з усіх сутр, тантр та упадеш. Вони подібні до скарбу. І навіть якби ви спробували шукати ще більш піднесені вчення, то ніколи б їх не знайшли, оскільки ці настанови вийшли з вуст пробуджених. Питання в тому, наскільки ви можете їх зрозуміти й застосувати.
