П’ять мудростей і елемент простору як основа звільнення

У розділі шакті-янтри дуже важливо засвоїти принципи п’яти елементів. У «Заповітах Ґоракші» говориться:

На що може сподіватися йогін, який не знає п’яти просторів у своєму тілі.

Мається на увазі, що доки не пізнаєш п’ять просторів у своєму тілі, звільнення не приходить. Усе життя, що залишилося, ми можемо розмірковувати над цими словами. П’ять чакр, п’ять елементів, п’ять просторів, п’ять мудростей – усе це прояв одного й того самого. У найтоншому вимірі п’ять елементів – це п’ять просторів чистого світла. В обумовленому фізичному тілі це п’ять основних чакр. Загалом існує сім елементів, але оскільки два останні надто тонкі для простого людського сприйняття, про них не говорять, а говорять лише про п’ять.

В обумовленому фізичному тілі п’ять чистих просторів являють собою п’ять елементів, п’ять чакр із кармами в них. Процес звільнення означає розв’язування вузлів у чакрах, розв’язування карм. Якщо всі вузли розв’язані й елементи тануть, то людина знову повертається у стан п’яти чистих просторів. А коли йогін повертається у стан п’яти чистих просторів, з’являються п’ять мудростей. Можна сказати, що п’ять мудростей і зараз діють, але лише в замутненому, не повністю просвітленому вигляді.

Екараса-відья — мудрість єдиного смаку

Перша мудрість пов’язана з елементом землі, муладхарою. Це екараса-відья, або мудрість єдиного смаку, єдина мудрість. Коли муладхара повністю очищена й елемент землі просвітлений, йогін набуває стану єдиного смаку. Це означає, що він може все бачити рівнісно. Добре чи зле, пошана чи ганьба – усе це для нього бачиться як одне й те саме. Він настільки занурений у споглядання, що для нього всі явища одного порядку й сприймаються як благословення. А в недосвідченого практикуючого насолода – це одне, а біль фізичного тіла – це інше.

Іноді практик може бути настільки прив’язаний до себе, що якщо захворіє, то починає дуже недовірливо до цього ставитися, і в нього з’являється дуже сильне занепокоєння ума: «О, це така проблема! Адже я тепер не зможу практикувати й не досягну звільнення, усе руйнується! Увесь мій життєвий шлях під загрозою, тому що я захворів! Усе пропало!» Замість того щоб перебувати в присутності, звільняти й ставитися рівнісно, розуміючи, що в цьому світі існують різні прояви, він починає впадати в паніку, тим самим ще далі відходячи від здатності до споглядання. Замість того щоб використовувати страждання як шлях, як випробування, як тренування, як перевірку своєї споглядальної сили, він робить усе, щоб не використовувати це як шлях, впадаючи в сум’яття від страждань. Але це зовсім не той шлях, якого навчають святі.

Коли ви навчаєтеся в Гуру, слід переймати його майстерність не лише в якихось технічних практиках, у філософії, вченні, але також у баченні життя й у сприйнятті світу як такого. Наприклад, принцип Гуру такий: «Це найкраще, що мене просуває. Зараз це найкоротший шлях для мене. Випробування, яке мені зараз випало, – це найкраще. Вищі сили ведуть мене найкоротшим шляхом». Коли ми так ставимося до всіх страждань, негараздів, випробувань, хвороб та іншого, то це найкращий принцип, тому що таким чином відсікаються наші надії й чіпляння. А що більше вони відсікаються, то краще для нас, оскільки залишається наша справжня сутність, а все фальшиве й поверхове відпадає. Цей спосіб дозволяє перевірити себе. Саме такого способу практики дотримувалися святі.

Самараса-відья, або стан єдиного «смаку», дозволяє бачити рівність у всіх проявах. Але це не означає, що не потрібно дбати про своє фізичне тіло. В Індії є аскети, які думають, що чим гірше тілу, тим краще для духу. Вони не лише не дбають про тіло, тому що воно тимчасове й помирає, а навіть спеціально його катують. Наприклад, був святий, у якого в гнійній рані на нозі були черви, а він із великою любов’ю збирав їх, коли вони випадали з рани. Він дозволяв їм їсти його тіло, думаючи так: «Я жертвую своє тіло всім живим істотам. Черви голодні, нехай їдять моє тіло».

В Індії підхід такого аскетизму й насильства над тілом був дуже поширений. Однак підхід тантри інший, він забороняє погано ставитися до тіла й говорить, що до тіла потрібно ставитися як до божественного інструмента. Звичайно, це не означає мати прив’язаність і практикувати мирський підхід до сприйняття страждань. Це означає рівнісний стан, коли ви дбаєте про тіло як про добру машину, за якою доглядаєте, але не впадаєте в паніку, якщо з нею щось не так. Таку безпристрасність дає рівнісна мудрість, самараса-відья.

Пратибімба-відья — дзеркалоподібна мудрість

Інша мудрість пов’язана з елементом води. Вона називається пратибімба-відья, або дзеркалоподібна мудрість. Це здатність відображати всі речі. Йогін, який оволодів дзеркалоподібною мудрістю, може відобразити у своїй свідомості будь-яке явище у Всесвіті.

Коли елемент води повністю підкорений, він стає простором білого кольору в цій ділянці, нескінченним простором присутності свідомості білого кольору. І в ньому є дзеркалоподібна мудрість, тобто здатність цього простору відображати всі явища у Всесвіті. Така людина, побачивши навіть найзвичайнісіньку річ, може відобразити її дуже божественно, наприклад написати чудову поему про неї. Найменшу деталь вона може побачити дуже божественно й відобразити це.

Вівека-відья — розрізнювальна мудрість

Третя мудрість пов’язана з елементом вогню. Це вівека-відья, або розрізнювальна мудрість. Йогін, який оволодів розрізнювальною мудрістю, може чітко розуміти найтонші нюанси будь-якої речі у Всесвіті, не плутаючи їх.

Розрізнювальна мудрість означає найтонше розуміння різниці відтінків між різними енергіями у Всесвіті. Людина, у якої немає розрізнювальної мудрості, може плутати один метод з іншим, одне вчення з іншим, для неї ніби все одне. Припустімо, якщо в неї сильний елемент простору, вішуддха-чакра, але слабка розрізнювальна мудрість, у неї буде тенденція мислити, що все єдине, але при цьому вона не буде розрізняти вчення. Тобто для неї бгакті й джняна — це одне, кундаліні-йога і раджа-йога — це теж одне, але вона не може глибоко зрозуміти, у чому тонкість кожного вчення. Старші, молодші й узагалі всі люди здаються їй однаковими, але як ставитися до одних і до інших, вона не розбирається. Коли немає розрізнювальної мудрості, важко вловлювати різні нюанси або стани. Йогін, у якого є розрізнювальна мудрість, може все розкласти на свої місця, по поличках, при цьому він не прив’язується до свого розрізнення, знаючи, що все це є проявом єдиного простору свідомості.

Розрізнювальна мудрість — це повністю очищений елемент вогню, це простір червоного кольору в тілі. Наприклад, якщо йогін тривалий час концентрується на маніпура-чакрі, завдяки сам’ямі він може побачити простір червоного кольору й увійти в нього.

Всезвершувальна та всеосяжна мудрості

Наступний елемент у тілі — вітер. Повністю очищений він сприймається як простір зеленого кольору в тілі. Елемент вітер дає всезвершувальну мудрість, оскільки прана є носієм, основою всього. Вважається, що всезвершувальна мудрість, або здатність звершувати будь-які дії у Всесвіті, приходить найостаннішою, і якщо людина не стала повністю просвітленою, то цей вид кольору не проявляється, коли в бардо проявляються досконалі мудрості.

Нарешті, всеосяжна мудрість пов’язана з елементом простору. Елемент простору в чистому вигляді подібний до нескінченного простору синього кольору. А пов’язана з ним мудрість, всеосяжна мудрість, є синтезувальною, тобто такою, що об’єднує все в єдине ціле. Наприклад, якщо в йогіна слабка всеосяжна мудрість, він не може підвести під різні вчення єдину свідомість, єдиний базис. Усі вчення для нього виглядають розрізненими. Якщо ж всеосяжна мудрість сильна, то йогін у всьому бачить єдність. Ця мудрість особливо важлива для практики лайя-йоги, оскільки природний стан і присутність ґрунтуються на мудрості елемента простору. Здатність бачити єдине в усіх практиках і методах та вміння об’єднувати все зі спогляданням — це прояв мудрості елемента простору.

Елемент простору і природний стан

Простір.

Усе виникає з простору й існує в просторі. Усередині нас цей священний елемент, простір, проявляється як природний стан. Переживання – це зміст природного стану.

Існує усвідомлення. Воно подібне до простору. Зміст цього усвідомлення – це все, що ми переживаємо, тобто всі зовнішні об’єкти та їхні енергії. Але основою будь-якого переживання є ум, подібний до простору. Дуже легко визначити, чи відкрила людина ум, подібний до простору, основу всіх переживань, чи не відкрила. Якщо людина відкрила основу всіх переживань, то вона може перебувати в їхній гущі, але вони її не схоплюють і не чіпляють. Така людина може ввібрати все, проте вона нічим не забарвлюється, тобто її свідомість не змінюється. Вона завжди розслаблена й безтурботна, вона орієнтується на основу всього, тобто не на сприймане, а на того, хто сприймає. Вона завжди в усьому бачить єдину основу, і ця єдина основа – усвідомлення, той, хто сприймає. Цей той, хто сприймає, – це чистий простір, у якому плавають усі явища у Всесвіті.

Якщо людина не відкрила природний стан, вона, навпаки, орієнтована на сприйняття і на сприймане. Той, хто сприймає, їй поки що не відомий, тому внутрішні коливання душі можуть її захоплювати. Одну людину можуть захоплювати емоції. Це означає, що вона ще не звільнилася від впливу нижніх чакр. Іншу можуть захоплювати не емоції, а якісь грубі бажання, наприклад сексуальні бажання, їжа, сон, тобто пашупатичні якості муладхари. Якщо ж людина звільнилася, її вже не захоплюють ні грубі стани, ні емоції, але вона ще може бути невільною від інтелекту, від ясності ума, вона умом усе намагається розкласти по поличках і докопатися до суті. Вона при цьому не використовує ясність усвідомлення, а використовує логіку й інтелект, які обмежені. Така людина схоплена концепціями. Той же, хто звільнився від усього цього, не схоплений нічим і постійно перебуває в єдності з простором, з основою своєї свідомості. І тоді по-справжньому приходить повна свобода. Така людина ні на що, крім усвідомлення, не орієнтується. Якщо йогін недосвідчений, то в нього може виникати нігілізм щодо зовнішнього, а якщо досвідчений, то всі переживання, які виникають, розглядатимуться ним невіддільно від його усвідомлення. У нього немає ні прив’язаності, ні відкидання щодо того, що він переживає.

Гармонійний стан елемента простору

Якщо елемент простору в нас урівноважений, у житті є місце всьому. Що б не виникло, воно знаходить собі прихисток. У нас багато часу, достатньо емоційних здібностей, достатньо терпимості. Усі переживання доречні, їх не надто багато і не надто мало. Усі переживання не відокремлені від нас, але й не оволодівають нами. Ми не прагнемо отримати переживання, але й не уникаємо їх, а більше спираємося на самих себе, тобто на того, хто отримує переживання.

Зазвичай, коли йдеться про елементи, кажуть, що існує такий розклад: стан, коли елементи гармонійні, стан, коли елементів у надлишку, і стан, коли елементів бракує. Залежно від того, які елементи є в тілі, так людина й сприймає себе. Людина, у якої гармонійний елемент простору, можна сказати, перебуває в спогляданні від народження; усі інші елементи в неї також урівноважені. Такий йогін орієнтується на тонку суть свідомості, на основу всього. За всіма явищами він бачить цю основу.

Надлишок елемента простору

Людина, у якій переважає простір, не від світу цього. У неї немає зв’язку зі змістом простору, тобто з іншими елементами. Цей стан не є об’єднанням із природою Уму. Така людина просто втрачає зв’язок, відбувається втрата сенсу. Але не від депресії, що трапляється тоді, коли переважає земля, а від неглибокого зв’язку з життям, через який ми стаємо позбавленими коріння. Результатом надлишку елемента простору буває елемент усвідомленості, елемент присутності.

Якщо в людини елемент простору в надлишку і не компенсується іншими елементами, то така людина загублена, не відчуває здатності проявитися ні через елемент вогню, ні через елемент води. Вона відчужена від будь-яких проявів життя. Вона не від світу цього, але й у присутності також не перебуває. Вона ніби зависла між небом і землею. У неї іноді виникає бажання сильного усамітнення або непроявленої порожнечі. Оскільки вона не може утримувати стан єдиного простору й основи серед об’єктів, вона не знає, що робити з цим зовнішнім Всесвітом. Стан бажання непроявленого – це один із проявів надлишку елемента простору. Така людина не може будувати взаємини з іншими, бо вона загублена в собі й у цій порожнечі, вона не знає, як її проявити назовні і що робити з іншими елементами. Вона не може стати на позицію іншої людини, подивитися на ситуацію з інших точок зору. У неї немає ототожнень ні з чим, але й коренів також немає, вона не може ні за що серйозно взятися. У неї поверхове ставлення до всього, вона не може взяти енергію з того, що сприймає. Так проявляється надмірний стан елемента простору.

Питання: Слухаю і нічого не можу зрозуміти. Якщо ви говорите про вішуддха-чакру і гармонізований елемент простору, то всі елементи автоматично гармонізуються, якщо вішуддха-чакра гармонізується? Чи ж потрібно кожен елемент окремо ніби розвивати?

Якщо людина перебуває на рівні розвиненої вішуддха-чакри, то це передбачає, що й інші елементи також у доволі доброму стані. Це не означає, що вони повністю розвинені, але, принаймні, рівень такого йогіна високий, якщо він дістався до вішуддха-чакри. Тобто це вже не зовсім звичайна людина, вона вище світу людей. Якщо людина не дісталася до вішуддха-чакри, вона дивиться на світ очима анахати, маніпури, у неї немає мудрості як такої. Навіть якщо вона береться до практики, за якостями вона цілком відрізняється від людини вішуддха-чакри. Ці люди можуть виконувати однакову практику, але вони бачать її різними очима. Припустімо, людина рівня вішуддхи миттєво схоплює стан споглядання, присутності, єдиної основи, самозвільнення. Вона й так це відчувала всередині, їй просто були дані натяки, і вона швидко це схопила. А людина рівня маніпури буде досконало розбиратися в усьому, але не зможе це об’єднати. У неї буде інтелектуальна ясність, але вихід за концепції в неї відбудеться пізніше.

Нестача елемента простору

Якщо елемента простору занадто багато, це призводить до втрати якостей, що виникають у нас у просторі.

Надлишок елемента простору призводить до того, що йогін не може пов’язуватися з усіма енергіями, які в ньому проявляються. У найкращому разі це втрата орієнтирів у відносному вимірі, тобто втрата дії в погляді, втрата дії в усвідомленні. Але іноді можна чути про юродивих. Це типовий приклад прояву елемента простору, коли мудрість елемента простору не може гармонійно проявитися в інших елементах, тому людина обирає шлях ігнорування відносного виміру і становлення Божою людиною.

Але якщо його занадто мало, то все, що виникає, починає над нами панувати, усе здається міцним і непроникним. Невеликі перешкоди можуть здаватися надмірно великими.

Якщо елемента простору мало, то це означає, що йогін схоплений цим життям, матеріальні об’єкти впливають на нього. Він не може розширити свою свідомість. Те, що він бачить, впливає на його ум і стискає свідомість. Наприклад, він стоїть на кухні й бачить тарілки, його ум поглинутий тарілками, кухнею, і це відбивається в ньому, стискає його свідомість. Він спілкується з тими, хто живе поруч із ним, і це стискає його свідомість. Він не може знайти основу всіх переживань, переживання впливають на його свідомість, ум чіпляється за них і прив’язується до них. А чіпляння своєю чергою породжують страждання. І причина всього в тому, що за переживаннями не видно єдиної основи. Навіть коли такий йогін практикує, у нього є подвійність: він бачить статую, але не бачить, що за нею, чує слова сутри, але не розуміє її глибинного сенсу. Такій людині важко зрозуміти, що ж криється за всіма переживаннями, тому зовнішні предмети впливають на її ум, зумовлюють його. Так проявляється нестача елемента простору.

Нестача простору призводить до того, що інший елемент починає переважати й визначати наші реакції. Людина з урівноваженим простором може працювати цілий день, медитувати, займатися духовними практиками, а також вміщувати в собі все. У неї є місце для всього. Інша людина за таких самих обставин, але з нестачею простору, не змогла б цього витримати.

Прояви дисбалансу елемента простору

Наприклад, є люди, які губляться, якщо їм дати складне служіння. Їхній розум починає сильно непокоїтися. Вони втрачають медитацію, втрачають усвідомленість. Є люди, які можуть виконувати складне служіння, але при цьому в них стабільна свідомість, вони чудово утримують усвідомленість і не мають жодних труднощів. Це зумовлено тим, є елемент простору чи ні.

Наприклад, одна людина здатна керувати собою, виконуючи якесь просте служіння, але якщо служіння буде трохи складнішим, у неї виникне збентеження, і вона вже перестає себе контролювати. Навпаки, інша людина може виконувати якесь складне служіння, здійснювати практику, дбати про себе й про інших. І при цьому в неї немає жодних збентежень, тому що все вміщується в її свідомості так, ніби вона безмежна. А потім вона спокійно йде в ретрит і практикує. Чим би такий йогін не займався, він завжди бачить єдину основу й суть, а все, що проявляється, він пов’язує зі спогляданням. Це фактор розкритого елемента простору.

Фактично здатність пов’язувати будь-які ситуації зі спогляданням залежить саме від розуміння цієї основи елемента простору. Якщо у вас сильний і гармонійний елемент простору, ви не втомлюєтеся. Узагалі, коли вішуддха активізована, тіло завжди дуже бадьоре й легке, немає сильного голоду, фізичної втоми, тамасу. Займаючись якимись справами, така людина робить їх ніби граючись, дуже легко. Вона ні до чого не прив’язується, оскільки всі ці справи занурені в природний стан. Це вже ніби не справи для неї, а практика гри.

Надлишок елемента простору

Людина з переважанням простору просто пливе за течією життя. Робота для неї не має жодної важливості.

Навпаки, якщо в людини надлишок елемента простору, то вона в ньому загублена. Вона втрачає себе як особистість, її йогічне его розпливається в цьому просторі. Наприклад, недосвідчений монах або послушник, який отримав сильний досвід, що настільки його вразив, що він постійно перебуває з ним, не може після цього зосередитися на служінні, на правильних взаєминах з іншими, на вивченні відносного вчення. Він ніби губиться в цьому безмежному стані. У нього втрачений стимул виконувати практики у відносному вимірі. Це називають втратою дії в погляді. У нього приблизно така свідомість: усе є порожнеча, усе є ілюзія, усе марно. Він просто пливе за течією, віддавшись цьому стану. Йому важко докладати зусиль, щоб правильно продовжувати практику. Якщо ви практикуєте, у вас має бути сильне відносне йогічне его, яке могло б упоратися з елементом простору. Ще це називають переживанням порожнечі в медитації.

Нестача елемента простору та психологічна безперервність

Зазвичай ми ототожнюємо себе із зовнішніми обставинами: роботою, інтересами, взаєминами, зі своїм тілом, тобто радше з вмістом простору, з переживаннями, ніж із тим, хто переживає. У цьому разі, звісно, втративши щось із переліченого, ми вважаємо себе загубленими. Стосунки припиняються, стосунки закінчуються, і тоді ми говоримо, що почуваємося загубленими.

Якщо в людини нестача елемента простору, тобто вона ще не сформувала свою психологічну безперервність на рівні усвідомлення, вона легко розривається. Її его, особистість ґрунтується не на елементі простору, а на якихось зовнішніх переживаннях. І якщо щось відбувається, то розпадається така психологічна безперервність, розпадається ілюзія її цілісності як особистості. Наприклад, якщо в людини немає усвідомленості, пов’язаної з елементом простору, то вона відчуває, що загублена як особистість, коли руйнується ідеологія, змінюються взаємини, статус, зовнішня обстановка. Тоді їй треба знову відновлювати себе й визначати, хто вона взагалі така.

Але якщо в людини сильний елемент простору, такого в принципі бути не може, тому що, хоч би як змінювалися обставини, вона завжди має внутрішній центр, пов’язаний з основою будь-яких переживань. Вона орієнтується передусім на того, хто переживає, а не на переживане чи переживання, тому здатна не втратити себе в будь-якій ситуації.

Коли йогін реалізує безперервну свідомість і світло, його психологічна безперервність не може бути взагалі нічим зруйнована ні наяву, ні уві сні, ні в момент смерті. Це найвище стан елемента простору.

Повне об’єднання з елементом простору

Якщо ми повністю об’єднуємося з елементом простору, то пізнаємо природу Уму. Тоді ми вільні, тому що нас більше не зв’язує те, що виникає в переживанні. Ми осягаємо свою істинну природу, ми єдині зі своєю сутністю і не шукаємо зовні причин своїх проблем.

Коли в людини немає елемента простору, вона завжди шукає зовні різні проблеми й зачіпки. Наприклад, у негармонійних взаєминах винним їй бачиться хтось інший, для неї все завжди пов’язане із зовнішніми подіями. Така людина не розуміє, що все перебуває в її свідомості, що всі проблеми й радощі походять з її свідомості, що вона може змінювати обстановку, змінюючи себе зсередини. Така людина може хибно вважати, що є щось зовнішнє, незалежне від її свідомості, і вступає в такі ілюзорні стосунки із зовнішнім.

Якщо ж елемент простору цілковито очищений, йогін повністю орієнтується на усвідомлення, він ніби бере за все відповідальність. Власне, як особистість він і з’являється лише з того моменту, коли по-справжньому бере на себе відповідальність за що-небудь. Якщо він щось сказав, то за свої слова відповість, зробить усе, що необхідно.

Коли до нас в ашрам прийшов один монах, я дав йому завдання підмести підлогу, а коли він не зміг цього зробити, я довго розмовляв із ним. Він здивувався: «Для Гуру настільки важливе питання прибирання?!» Але це не питання прибирання, а питання відповідальності за те, що ти робиш. Якщо вища частина тебе ухвалила рішення, то це рішення має бути тотальним, його необхідно втілювати, незважаючи ні на що, навіть якщо весь Усесвіт буде руйнуватися, тому що це рішення ухвалене з найглибшого стану. Неважливо, що робити, а важливо проявляти відповідальність за рішення, яке ти ухвалив. Це означає, що якщо глибинна частина твого «Я» ухвалила рішення, то ні почуття, ні его, ні ум, ні зовнішні обставини не можуть його похитнути – така йогічна сила виконання задуманого. Ніщо не може протистояти твоєму наміру, якщо ти ухвалив рішення. Твій ум володіє цією величезною силою завдяки тому, що ти усвідомлюєш Джерело уму, найглибинніший стан. Такий йогін непохитний і може досягати сиддхі, виконання своїх бажань, отримувати містичні досвіди.

Практика самозвільнення

Ми знаємо, що будь-яка неприємність, з якою ми стикаємося, – це просто щось, що виникає в просторі. Нам не потрібно самим ставати цією проблемою, ми можемо спиратися на власне переживання буття, а не на те, як бачать нас інші. Ми можемо зі схваленням прийняти самих себе і те, з чим стикаємося.

Будь-яке переживання, яке відбувається, – це щось, що виникає в просторі нашої свідомості. Самозвільнятися – це означає зміщувати фокус свого уму на цей простір у момент самого переживання. Коли йогін виконує практику аскетизму, він ніби посилено спонукає себе зміщувати свою свідомість із тіла або обставин на такий простір свідомості.

Нам не потрібно самим ставати цією проблемою.

Коли ж у нас немає усвідомлення цього простору, тоді виникає проблема. Можна сказати, що ми самі стаємо цією проблемою. Фактично ми не можемо її звільнити, і натомість вона заволодіває нашим умом. І тут є тонка відмінність: коли ми стаємо проблемою, починається сансара; коли ми в момент переживання проблеми звільняємо її і стаємо простором, починається нірвана.

Ми можемо спиратися на власне переживання Буття, а не на те, як бачать нас інші.

Власне переживання Буття означає, що ми маємо велику довіру до внутрішнього стану присутності, ми вже в ньому вкорінилися, воно нас уже не покидає. І те, як нас бачать інші, уже не так важливо, а важливо те, як ми усвідомлюємо цей простір. Кармічне бачення світу людей перестає чинити на нас такий вплив. Ми можемо змінювати наше кармічне бачення просто силою перебування в присутності, подібній до простору.

Наприклад, практикувальнику, який ще не відкрив усвідомлення, потрібні напівмирські друзі, стосунки з якими будуються на основі прив’язаності, тобто які можуть його втішити або підтримати. Його свідомість може впасти у зневіру або розгубленість, тому його потрібно підбадьорювати в практиці. Усе це має місце тоді, коли усвідомлення, подібне до простору, не розкрите. Такий практикувальник може змінити своє рішення, його віра слабка, у нього ще немає якостей віра-йогіна, безкомпромісного героя, садхака.

Навпаки, коли минає час і він відкриває усвідомлення простору, він звільняється від необхідності, щоб його підтримували інші. Йому не потрібні втіха чи підбадьорення, він може сам підставити плече іншому. Він не змінює свого рішення, його віра непохитна, він може брати на себе важчі служіння, ніж інші, і вважати це не мінусом, а плюсом. Він виявляє велике завзяття в практиці, у нього величезна духовна сила. Він не потребує жодної опори, тому що має опору в самому собі, тобто він уже повністю сформувався як йогін. Йому неважлива думка мирського соціуму, батьків. Навіть переживання не можуть його збентежити. Чи бачить він демонів або богів в астральному тілі, чи проявляються в його сновидіннях погані або, навпаки, чисті знаки — усе це взагалі не може його збентежити, тому що він знає, що в усього є єдина основа — простір усвідомленості. Просто поєднуючи все переживане з простором усвідомленості, він із будь-якої ситуації завжди виходить справжнім переможцем.

Прийняття всіх енергій

Ми готові зі схваленням прийняти самого себе і те, з чим стикаємося.

Зазвичай ум йогіна розділений, тобто в ньому є чиста й нечиста частина, свята й тамасна. Коли ми практикуємо, у медитації є ясність, але є й тамас, є клеші, але є й заслуги. І йогін відчуває цю розділеність: у моменти святих станів він відчуває глибокі переживання, а в моменти прояву клеш почувається низькою істотою.

Але коли елемент простору й усвідомленість відкриті, ця розділеність зникає. Тоді йогін може прийняти будь-які енергії у своєму умі, тілі або зовні. Він може з ними об’єднатися, працювати й повністю їх очистити. Навіть найтамасніші енергії розглядаються ним як єдині з присутністю, і тоді бажання, тамасні енергії підкоряються, оскільки більше не мають влади над йогіном. Наприклад, до відкриття усвідомлення в йогіна під час прасаду виникала жадібність до їжі, тому він втрачав усвідомлення й потім почувався кепсько. Коли простір відкритий, чи їсть він багато їжі, чи мало, усвідомлення не втрачається, рівень енергії не знижується.

Розширення або стиснення особистості

Наприклад, людина, яка ототожнює себе з тим чи іншим, раптом позбавляється і того, й іншого. У подібній ситуації залежно від свого ставлення до простору вона може як втратити себе, так і розкрити. Страждання можуть породити як негативний, так і позитивний результат. Усе залежить від того, як до них ставитися. Втративши зовнішню опору, предмет свого ототожнення, особистість може стиснутися або ж розширитися за межі своїх звичних меж завдяки об’єднанню з простором, у якому виникає переживання.

Отже, завжди є дві можливості: особистість може або стиснутися, або розширитися. Хто відкрив істинний простір, той завжди знає, як розширювати свою особистість. Хто не відкрив його й неуважний, у того особистість стискається за будь-яких переживань.

У багатьох монастирях є дуже суворі порядки. Наприклад, у християнських або в тих монастирях, де практикують бойові мистецтва. Там навмисно ставлять послушника або монаха перед вибором: або його особистість остаточно стиснеться, або він перевершить себе, і тоді відбудеться самотрансценденція, тобто він перейде на тонший рівень, його особистість значно розшириться. Він переживе багато випробувань, але змінить себе.

Мистецтво споглядання полягає в тому, щоб постійно давати своїй особистості розширюватися, сприймаючи будь-які переживання як те, що сприяє такому розширенню.

У практиці медитації результат неврівноваженості простору — брак зосередженості та присутності. Ум легко відволікається на все, що б не виникало, тому що практикувальник ототожнює себе з переживанням, а не з основою переживання.