Методи роботи з клешами
На шляху практики споглядання в йогіна є багато ворогів. Ці вороги — його власні неочищені стани розуму й енергій. Зазвичай таких ворогів вважається п’ять. П’ять кореневих клеш, або кореневих отрут, відповідно до числа елементів, являють собою забруднену карму того чи іншого елемента в тілі.
Бути монахом — це означає бути воїном і усвідомлювати, що ці вороги є. Хоча вони й мають чисту природу в абсолютному сенсі, однак, доки розум нечистий, вони розглядаються як вороги. Ми, звичайно, можемо думати, що причина наших негараздів — хтось інший, і намагатися втекти від нього кудись. Приміром, нам може здаватися, що інша людина нечиста і що ця нечистота на нас якось впливає. Але ми не втечемо від нашого нечистого недвоїстого розуму, тому що ця нечистота втече разом із нами. Річ у тім, що ці вороги не зовні, а всередині нас. Тому істинний практик ніколи не намагається шукати цих ворогів зовні, він бачить, що вони перебувають усередині, а отже, йому треба смиренно роками працювати над ними.
Легковажно думати, ніби від клеш можна звільнитися легко, за клацанням пальців. Якщо ви почитаєте життєписи аскетів-пустельників християнської церкви, які практикували запаморочливо аскетичний спосіб життя, то побачите, що вони десятки років вели духовну брань, борючись із дияволом і сатаною не на життя, а на смерть. Звісно, диявол і сатана — це неочищені карми та частини нашого власного «я». У нас у тантрі немає понять «диявола» і «сатани», які чинять перешкоди. Цим християнським поняттям у тантрі відповідають власні неочищені карми йогіна, які впливають на його розум.
Вважається, що, багаторазово розгалужуючись і переплітаючись, п’ять корінних клеш породжують вісімдесят чотири тисячі пристрастей, які захоплюють йогіна до нового народження і не залишають навіть найменшого просвіту в його свідомості для практики істинного споглядання. Хоча у вченні лайя-йоги заведено говорити, що необхідно клеші робити мудрістю, тобто інтегрувати затьмарені пристрасті, не відкидаючи їх і не йдучи за ними в присутності усвідомлення, проте цей метод по-справжньому працює, коли ми утвердилися в практиці усвідомлення.
Так, він справді працює, це найкращий і найвищий метод. Однак він працює лише тоді, коли ми маємо впевненість у природному стані. До цього ж рекомендації святих такі: «Потрібно бити свиню палицею по рилу». Свиня — це уособлення нечистого. Рило — це частина її тіла, яку вона пхає всюди, намагаючись знайти жолуді. Бити її палицею по рилу — це означає постійно вказувати їй її місце. Вона намагається влізти в наш розум або якимось чином спокусити його, а йогін завдає їй удару палицею по рилу, кажучи: «Знай своє місце! Не лізь».
Важливість самооцінки в практиці
Дуже важливо самому зрозуміти, чи утвердився ти в практиці споглядання, чи ти ще є слабким практиком, який легко підпадає під відволікання. Поки ми не утвердилися в практиці усвідомлення, нам слід долати відволікання, які виникають унаслідок клеш і пристрастей. Тому сиддхи кажуть, що йогін повинен уявляти себе матір’ю, яка боїться втратити єдиного сина. Так само ми повинні бути пильними, щоб не розсіяти своє споглядання, піддаючись затьмареним станам.
Часто говориться, що ми повинні навчитися споглядати таким чином, що навіть якщо за нами женуться сім розлючених собак, ми не повинні залишити споглядання. Під сімома розлюченими собаками маються на увазі наші емоції та пристрасті-бажання, які гасять нашу споглядальну присутність.
Також сиддхи рекомендують відкидати пристрасті, подібно до того як мати, що охороняє єдиного сина, відкинула б змію, яка непомітно заповзла їй на коліна. Для того щоб тримати пристрасті-клеші під контролем, застосовують два методи — уважність і пильність. Ці методи належать до практик сутри і не є власне методами лайя-йоги. Однак, як ми вже говорили, справжній практик лайя-йоги не обмежений у своїй садхані якимось одним методом. Тому він вільно може застосовувати методи початкових ступенів, якщо вони йому допомагають.
«Не обмежений у своїй садхані якимось одним методом» — це подібно до того, як людині, у якої в шафі є багато різних видів одягу, не обов’язково носити всі їх одночасно, вони просто не налізуть на неї. Залежно від ситуації вона бере один одяг або інший, зимовий чи літній.
Уважність і пильність
Уважність означає безперервне спрямування ума на потрібний об’єкт. Пильність означає постійну перевірку власної уважності. Наприклад, якщо ми виконуємо концентрацію, нам потрібно неухильно утримувати ум на об’єкті концентрації і періодично перевіряти, наскільки добре ми утримуємо ум. Така перевірка і називається пильністю.
Пильність — це, радше, схаменення, коли ми ловимо себе: «Стоп, де я зараз? Чи пішов мій ум кудись?» Ми згадуємо, схаменувшись, і повертаємося до того моменту, коли ми відволіклися, наприклад три години тому або три дні тому, і починаємо заново. Ми думаємо: «Оце так! Як же я міг так відволіктися?» Іноді може навіть виникнути гнів на самого себе і бажання сказати своєму уму: «Ну ти й тупа тварина! Як ти можеш так забуватися?» Періодично цей термін скорочується. Настає час, коли ми забуваємо, але ненадовго, лише на три хвилини, тридцять секунд; потім цей термін звужується до майже незабутливого стану.
У лайя-йозі пильність, що перевіряє споглядання, також називають «таємний друг на шляху». Якщо ж ми не вміємо стримувати клеші пам’ятанням і пильністю, якщо при цьому ми ще не утвердилися в істинній споглядальній присутності, то є велика небезпека, що, уявляючи себе містиком-авадхутою або махасіддхою і діючи з великою легкістю та невимушеністю, ми можемо породити легковажне ставлення до забруднень і затьмарень, тому замість звільнення породжуватимемо гори негативної карми. Також сіддхи рекомендують: доти, доки ми не досягли стабільності в підтриманні присутності та успіхів у медитації, слід тривалий час практикувати в усамітненні, так само як поранений олень, ховаючись від інших живих істот, загоює свої рани.
Я знав одного практика, який стверджував, що постійно перебуває в природному стані. Він любив пити горілку, кажучи, що це чисте тантричне підношення символізує усвідомлення, і вільно їв м’ясо, кажучи, що він робить поа тим тваринам, яких він поїдає. Звісно, він був дуже незвичайною особистістю, він не був мирською людиною, але в нього були своєрідні уявлення про природний стан і про самозвільнену поведінку. Він жив у суспільстві, але думав, що все є ілюзіями та фіксованими ідеями, тому його ніщо не стосується. У нього було фальшиве посвідчення товариства сліпих, тому іноді він їздив без квитка в тролейбусах і трамваях; коли до нього підходив контролер, він у нього на очах витягував і надягав чорні окуляри, кажучи, що він сліпий. У нього було багато різних історій і пригод. Він по-різному поводився, викликаючи багато пліток, чуток, нарікань. Іноді він наслідував тварин, качок та інших. Востаннє я чув, що хтось у ресторані пробив йому голову через його негармонійну поведінку, але він залишився живий. Він вважав, що якщо ти в природному стані, то можна бути незалежним від зовнішнього світу. Але іноді зовнішній світ може влаштувати перевірку твого природного стану. Звісно, якщо ти справжній практик, ти по-справжньому не залежиш від нього. Наприклад, навряд чи можна зустріти практиків найвищого рівня десь серед звичайних людей. Найімовірніше, вони перебувають у монастирях, в усамітнених ретритах або в джунглях і Гімалаях, не показуючи себе звичайним людям, оскільки в них немає ні клеш, ні прив’язаностей.
Одного разу він був у Харкові на лекції одного лами на ім’я Оле Нідал. Він відвідував різні школи, секти — де тільки він не був! На лекції він постійно підхоплювався, показуючи й виражаючи себе, демонструючи своє розуміння споглядання, поводився дуже нестримано. На тій лекції був ще один тибетський лама, який намагався відповідати на його запитання. Потім йому відповідав лама Оле Нідал, і тоді цей практик сказав: «Та що мені лама Оле Нідал?! Нехай мені цей Рімпоче відповість!» Він поводився відверто зухвало, навіть можна сказати, нахабнувато. Усі довкола тоді зашуміли, розсердилися і захотіли його прогнати. Тоді Оле Нідал спустився і спробував вивести його із зали. Він почав опиратися. Тоді лама Оле вдарив його прямо в лоб. Цей прабху став у стійку і з викликом запитав: «Ну що, Оле, побоксуємо?»
Але насправді це духовна клоунада. Зрештою його все-таки вигнали із зібрання, де читалася лекція. Зрозуміло, якщо ти відсік надію і страх, тобі байдуже, проламають тобі череп чи витурять за шию із зібрання, ти розглядаєш це як практику. Можливо, це й кумедно, але, найімовірніше, це неочищені клеші, гордість, его, поєднані з певною ясністю природного стану, намагаються грати. Ця гра ще не гармонійна і пов’язана з накопиченою кармою, оскільки справжній природний стан означає повне недіяння. Якщо ти торкаєшся карми пекла, вбиваючи тварин, то це означає, що ти готовий до того, щоб у наступному житті тварини тебе вбили й з’їли, тобто в тебе немає неприйняття цього чи відторгнення. Ти бачиш, що і тварини – ілюзії, і твоє тіло – ілюзія, для тебе в цьому немає жодної різниці. Але якщо це не так, зрозуміло, йогін має дуже обережно й пильно ставитися до своєї поведінки доти, доки він не здобув ознак реалізації. Інакше в його духовну долю можуть втрутитися вищі істоти, наприклад дакіні, і вчинити перешкоди, обмежити духовне зростання. Або можуть втрутитися хтось зі святих чи божеств, які спостерігають за ним, і якимось чином притягнути до нього обмеження, щоб він не накопичив надто багато поганої карми.
Зрозуміло, якщо в тебе ум подібний до неба або величезного простору сонячного світла, а обмеження для тебе як нектар, як соус до твого природного стану, то це лише додасть нового смаку, це не похитне. Але таких практиків я не бачив, принаймні в країнах СНД, оскільки це передбачає рівень справжнього досягнення. Початківцям же йогінам кажуть так: «Будь обережний, наче молода, що входить до дому батьків нареченого».
Погляд і поведінка в роботі з клешами
Загалом, коли постає питання про затьмарення, пристрасті та клеші, кажуть так: «Тікай від пристрастей, як від отруйних змій». Якщо ми поставимо питання, чи суперечить це сутнісним настановам лайя-йоги про те, що клеші не потрібно відкидати і що навіть клеші є шляхом, то тут немає жодної суперечності. Справді, клеші використовуються в різних тантричних ученнях і робляться шляхом. І думати, що пристрасті й клеші відокремлені від природного стану, означає впасти в корінну оману. Однак до реалізації такий підхід стосується погляду, а не поведінки.
Слід зрозуміти, що це стосується погляду й медитації, а не поведінки. Коли ви розумієте це, ви не робите таких помилок, подібно до цього хлопця.
На початкових ступенях практики ми маємо думати, що пристрасті й клеші невіддільні від природного стану, і не породжувати до них негативного ставлення.
«Не породжувати до них негативного ставлення» – це виражається такою приказкою: «не бити свиню в п’ятачок». У тантрі є така приказка. Свиня – це уособлення забруднень або клеш. П’ятачок – найболючіше місце у свині. Не бити її в п’ятачок – це означає, коли проявляється клеша, не впадати в почуття самоприниження, зневіри, пригніченості, тим самим посилюючи прояв клеші.
У християнстві дуже сильна позиція гріховності. Фактично самобичування є дуже потужною практикою, яка розмиває хибне его. Однак якщо ми при прояві клеші впадаємо в пригніченість і зневіру, то можна сказати, що це посилює саму клешу, і тоді в нас не залишається взагалі жодної усвідомленості й сил, щоб трансцендувати або сублімувати емоцію чи клешу. Тому й говориться «не бити свиню в п’ятачок», тобто не посилювати її прояв різними ментальними терзаннями, самобичуванням, докорами сумління та іншими речами, а спробувати повернутися до первісної чистоти природного стану. Ми просто критично бачимо, що клеша проявляється і що це є нечистий або несвідомий стан. Тобто замість впадання у зневіру, у пригніченість, ми просто бачимо це. Це не означає, що ми думаємо: «Нічого, я не буду впадати у зневіру», – і далі безтурботно веселимося, бо вона все одно чиста. Ми просто критично бачимо клешу, однак звертаємо увагу передусім на джерело, з якого вона походить, – на чисту природу Ума, і тоді ми миттєво повертаємося до цієї чистоти. Сама ця чистота й усвідомленість дають нам сили бути незалежним від клеші, не впадаючи в самобичування, в усвідомлення своєї гріховності, немочі та всього іншого.
Рамакрішна казав: «Якщо людина думає, що гріховна, то, найімовірніше, вона такою і стане». Чому? Тому що про що думаєш, тим і стаєш.
Питання:
Свамі, а якщо практик не дурник, як ваш знайомий, а який-небудь практикуючий? Припустімо, він об’єднується з клешею, з пристрастю рівно настільки, наскільки він укорінився в уважності, і точно знає, коли буде передозування, а коли він зможе витримати таку клешу. Чи буде це відхиленням?»
Такий підхід — це підхід зрілого практика. Приблизно так і практикує йогін. Однак, по-перше, тут важливо завжди бути в межах Вінаї, якщо ти її дотримуєшся і не маєш якихось спеціальних ініціацій, дозволів і повноважень. По-друге, важливо не переоцінити свою здатність до сублімації.
Тим не менш у поведінці ми повинні відкидати клеші й пристрасті та очищати свій ум будь-якими доступними методами. У цьому випадку кажуть так: «Лише павич здатний живитися отрутою». Тому йогін, здатний на практиці реально застосовувати шлях об’єднання з пристрастями, не відрікаючись від них, трапляється рідше, ніж дорогоцінна квітка удумбара. І кажуть, що навіть досвідчений із практиків, якщо він потурає пристрастям, не перебуваючи в присутності, через деякий час отруїться.
Завжди має бути присутня пильність. Істинний практик ні за що не проміняє споглядальну присутність на легковажну гру з клешами, хоч він і розуміє, що клеші невіддільні від споглядання.
Є така розповідь. Одного разу Друкпа Кюнле, тибетський махасіддха, був у Тибеті. Одночасно там проповідував Кармапа, зібралося багато людей, він давав посвячення. Коли він давав посвячення, Друкпа Кюнле ходив навколо, кричачи: «Кармапа порушує свої обітниці!» Монахи розгнівалися на нього і хотіли побити, оскільки Кармапа був їхнім Гуру. Але Кармапа сказав їм:
— Не бийте цього божевільного Друкпу Кюнле, він говорить правду.
Тоді люди здивувалися й запитали:
— Що саме він говорить?
Кармапа сказав:
— Тут проходила одна дівчина, я подивився на неї, і в мене в умі виникла тонка цікавість. Вона була зумовлена не тим, що вона цікавила мене як жінка, а це була цікавість на кшталт тієї, яка виникає, коли хочеш краще роздивитися шкірку красивої тварини. Я подумав про те, які кармічні причини того, що вона отримала таке тіло, спробував дізнатися її минулі життя, і мій ум трохи відхилився. Друкпа Кюнле це побачив.
Тобто треба розуміти, який найвищий рівень був і в Кармапи, і в Друкпи Кюнле, якщо вони могли мати таку ясність щодо умів одне одного. Друкпа Кюнле сказав так Кармапі:
— Я можу поводитися як заманеться, але ти, Кармапо, роблячи так, отруїшся. Лише павич може живитися отрутою. Якщо павич клює отруйні зерна, йому нічого не буде, але якщо півень із загону клюватиме ті самі зерна, він обов’язково отруїться. Тому не відволікайся умом.
Тому для початківця немає іншого виходу, окрім як старатися, очищаючи себе, розвивати зречення від пристрастей і негативних емоцій, клеш і об’єктів, які породжують бажання, доти, доки він не побачить їхню ілюзорність і не відчує повну безпристрасність, коли немає прагнення їх переживати і не виникає прив’язаність, коли вони переживаються. Коли ж такий стан досягнуто, то навіть якщо пристрасті виникають, немає потреби зупиняти їх силою волі, оскільки тепер вони нешкідливі. Слід просто перебувати в споглядальній присутності.
Рівні практики та робота з клешами
Коли ви утвердилися в природному стані, то клеші подібні до просмажених зерен. Вони більше не дають паростка, карма більше не накопичується. Ваше споглядання просмажує насіння карми, тому воно більше не дає нових сходів. Зрозуміло, такий рівень — це вже щось близьке до просвітлення або на межі просвітлення.
А поки ми переживаємо клеші, їх завжди слід обмежувати. Наприклад, виникає гнів, і ми припускаємо: «Напевно, це гнів богів, а я — гнівне божество», — і дозволяємо цьому гніву вільно виливатися на інших. Ми думаємо: «Це просто моя гра. Вони просто не розуміють, що я так граю, що я проявляю гнівну присутність». Але якщо немає справжнього споглядання, то цілком можна потрапити у світ пекла, де твою гнівну присутність буде перевірено по-справжньому. Натомість слід приборкувати гнів і практикувати Чотири Безмежні, перетворення або трансформацію.
Це дуже тонка межа, коли ми можемо визначити, наскільки вистачає нашого природного стану, а наскільки його не вистачає.
Якщо ж пристрасті не виникають, то тоді й немає прагнення їх якимось чином отримувати, породжувати або переживати, а тому й бажання в умі йогіна не виникають. Тому лише йогін, який не має жодних бажань і повністю вільний від будь-яких прив’язаностей, може насправді поєднуватися з клешами, інтегрувати їх у споглядальну присутність і використовувати їхню енергію для збільшення та розгоряння споглядальної присутності.
Практика поєднання з клешами та їх використання часто особливо цікавить мирян. У кого їх багато, тих вона й цікавить. Але вони явно переоцінюють свої можливості. Якщо вони використовують їх неправильно, то в них немає шансу вибратися із сансари.
Істинний підхід такий, що йогін має пройти сувору практику відсікання, очищення, практики на межі аскетизму, концентрації, медитації, щоб його ум і прани повністю очистилися, а сам він став справжнім йогіном, який має досвід самадхі, і непохитно утвердився в природному стані.
Універсальність принципів очищення
Я читав писання Ігнатія Брянчанінова та деяких отців християнської церкви (єгипетської). Там також є настанови про те, як відсікати гріховні помисли, як впускати в себе Світло й поєднуватися з ним, щоб гріх зник завдяки самому Світлу.
Істинна практика завжди має вести до очищення від клеш. Лише невігласні люди думають, що клеші не потрібно очищати. Питання в методах: чи очищаються вони сутрою та зреченням (трансформацією), чи звільняються в природному стані. Але в будь-якому разі відбувається їх повне розчинення. А якщо такого розчинення немає, то як це можна назвати істинною практикою?
Інша річ, що коли ум йогіна стає величезним полум’яним простором і невіддільний від природного стану, то всередині нього спонтанно виникає сама чистота. Тоді він подібний до очищувального засобу не лише для своїх карм, думок і пристрастей, а також і для інших. Такий йогін, звісно, перебуває за межами звичайного сприйняття й карми. На нього закон карми діє не так, як на людей, або взагалі не діє у звичайному сенсі слова. Припустімо, він може вкрасти в когось річ, і людина отримає благословення завдяки цьому, або він може зобразити гнів, і завдяки цьому гніву в людини пробудиться кундаліні — це зовсім не мотивована діяльність, не пов’язана з кармами, це необумовлена гра на благо інших.
До одного святого прийшла жінка, яка поскаржилася, що її справи йдуть украй погано, у неї все йде не так, як їй хотілося б, що вона не в силах вирватися з пут своєї долі. Тоді святий дуже сильно на неї розгнівався і почав сварити найгнівнішими словами. Деякий час вона терпіла і смиренно приймала його лайку. Святий продовжував сварити її ще сильніше. Потім вона вже перестала смиренно приймати його слова, але зовні зберігала якусь пристойність, знаючи, що це все-таки святий. Він продовжував сварити її ще лютіше, тоді вона, нарешті, схопилася і пообіцяла розбити йому всі вікна в келії і теж почала у відповідь сварити його. У підсумку вона вискочила з його келії з червоним від гніву обличчям.
Тим не менш, прийшовши додому, вона виявила, що в неї з’явилася величезна духовна сила, завдяки якій вона змогла за короткий час розправитися з усіма проблемами, що так її пригнічували, зцілитися й змінити свою долю. Потім вона почала наводити довідки про цього святого і дізналася, що це не звичайний святий, а щось на кшталт юродивого, тому часто його допомога може приходити дивним способом. Тобто вона таким чином отримала справжню допомогу й згодом була дуже вдячна цьому святому.
Небезпека передчасного застосування вищих методів
Можна сказати, що це приклад того, як клеші є грою і використовуються на благо живих істот. Однак цього не слід робити, будучи ще лише початківцем-послушником і навіть монахом. Якщо ви захочете допомогти комусь іншому таким способом, найімовірніше, ви й собі створите проблеми.
У нас був у Криму один послушник, який зухвало поводився з іншими послушниками та монахами. Його запитали, чому він так поводиться з керівником та іншими. Він відповів: «Я перевіряю, як вони діють, якщо я "наступаю їм на хвіст": ототожнюються вони чи ні». Але йому сказали: «Це зовсім не ваша дхарма. Така поведінка властива вчителям і наставникам. У статусі послушника не можна перевіряти інших на природний стан, граючи на їхніх почуттях, інакше й вас можуть перевірити».
Те, що ви чуєте, — це Дхарма дуже високого рівня, навіть не середнього, а найвищого рівня. Вона передбачає високий ступінь готовності йогіна слідувати їй. Тому ми говоримо, що вивчаємо цю Дхарму на рівні бачення, але не на рівні поведінки. Це слід знати, але цього не слід застосовувати.
