Коментар до тексту Падмасамбхави «Неминуче»
Коли практикують Дхарму, деякі речі неминучі.
Джомо запитала:
– А що це означає?
Учитель відповів:
– Якщо розпізнаєш присутню в тобі співнароджену Мудрість, досягнення просвітлення неминуче.
Розпізнавання мовою Шанкари називається вівека (розрізнення). Уся справа в тому, чи маємо ми достатнє розрізнення, щоб розпізнавати цю співнароджену Мудрість (праджняну). Співнароджена Мудрість також іменується сахаджья. «Саха» – означає природна, разом, а «джа» – народжена. Усі живі істоти не розпізнають свою співнароджену Мудрість.
Перешкоди до розпізнавання в різних світах
Істоти в пеклі не розпізнають співнароджену Мудрість через сильну зумовленість стражданнями, які були викликані сильним неприйняттям, гнівом на якусь ситуацію, роздратуванням, злобою. Цей гнів був викликаний поняттям «я», «себе». Коли особистість сильно центрована на собі, то все, що перешкоджає її ідеям, бачиться як загрозливе для життя, тому з’являються гнів і злоба. Через це чіпляння за «я», сильну подвійність і відкидання виникає тенденція завдавати шкоди іншим – так живі істоти падають у пекла.
Коли у вас є якесь роздратування, подумайте:
«Треба ж, яка дурниця! Мене вводить в оману моя власна карма! Усе навколо таке чудесне й трансцендентне, однак я вперто не бажаю бачити це. Натомість я день і ніч плекаю своє улюблене «я», а щойно щось не по-моєму, я впадаю в меланхолію і дратуюся». Це і є насіння пекла.
Якось одна практикуюча сказала:
«Якби я садила моркву, то це було б не так, як для практики. Це було б так, як треба». Я подумав: «Ну й розуміння. Тоді їй краще бути фермером».
Для чого ж ми все це робимо? Хіба не для практики? Що означає «так, як треба»? Навіть якщо ви виростите п’ять тонн моркви з гектара, то кому вона буде потрібна? Ви в бардо її із собою візьмете? Такі погляди просто смішні.
У нас усе підпорядковане практиці. З якими б проявами ви не зустрілися, думайте:
«Це прекрасні способи розбити мої фіксовані ідеї і привести мене до звільнення».
З чим би ви не стикалися в повсякденному житті: суворі обставини побуту, гнів, роздратування щодо вас (коли вам відмивають карму), різні неприємні обставини, хвороби тіла, різні події – усе це слід розглядати як чудесні прояви, що сприяють вашому просвітленню. Думаючи так, ви все зробите духовною практикою. Навіть у важких ситуаціях ви залишитеся практикуючим і станете подібними до мудреців, для яких навіть отрута є нектаром. Іншими словами, ви будете непереможні ні на землі, ні у воді, ні в повітрі. Усе сприятиме відкриттю вашої самонародженої Мудрості.
Відсікання спотвореної волі
Коли ми думаємо неправильно, це означає, що в нас відсутня вівека, тобто ми не розпізнаємо присутню в нас співнароджену Мудрість. Чому йдеться про необхідність служіння та іншого? Причому на початку духовного шляху це особливо важливо. Тому що ми повинні навчитися відкидати свою спотворену волю, адже саме на рівні власної волі виникає тонка забудькуватість. Християни кажуть:
«Ми породили спотворену волю, яка змусила нас відійти від Бога».
Питання в тому, щоб навчитися ігнорувати цю спотворену волю, яку ми дуже довго плекали, а тому вона не давала нам розпізнавати співнароджену Мудрість.
Щоб навчитися її відкидати, учень спочатку тренується зовнішніми способами. Неважливо, що він робить і як, аби він навчився відкидати цю спотворену волю. Спотворена воля наступає, коли ми слідуємо за чимось неістинним усередині себе, коли ми помиляємося і слідуємо за думками або за тонкими рухами підсвідомості. Ми в принципі не розуміємо, що це згубно для нас, що це забезпечить нам отримання нового тіла в бардо.
Коли ми навчилися відсікати власну збочену волю, раптово всередині нас пробуджується розпізнавання самонародженої Мудрості. Тому, з погляду Дхарми, краще садити моркву догори корінням, але з правильним відсіканням збоченої волі та з розкриттям самонародженої Мудрості, ніж садити її правильно, але при цьому перебувати в ілюзії. Тому що немає і ніколи не було ні моркви, ні того, хто садить, а існували різні види карми, які проявляються. Звісно, ми маємо бути ефективними в бгакті й проявляти розрізнювальну мудрість на достатньому рівні, однак вона має бути підпорядкована сутнісному принципу, тобто відсіченню подвійного бачення й егоїзму. Лише в цьому разі ми зможемо розпізнати присутню в нас співнароджену Мудрість.
Прети не розпізнають присутню співнароджену Мудрість. Через це їхній ум звертається всередину, пристрасно бажаючи чогось. Візьмімо, наприклад, сексуальні бажання. Парамахамса Йогананда казав, що це збочені прояви пристрасного томління душі за Богом, тільки вона не знає, де Його шукати, тому рухається туди, де, на її думку, виникає щось. Коли ум очищений, йогін стає вільним від будь-яких бажань.
У світі людей не розпізнають самонароджену Мудрість через тенденцію прив’язаності. Асури не розпізнають самонароджену Мудрість через заздрість і боротьбу. Люди плутають самонароджену Мудрість із сімейними обов’язками, сім’єю та родичами. Асури плутають її з почуттям власної гідності, з гордістю. Боги плутають самонароджену Мудрість зі свободою внутрішнього плану, з красою, витонченістю, комфортом, насолодами й задоволеннями. Через ці різні види омани живі істоти потрапляють в одну із шести лок.
Коли ми відсікаємо нашу збочену волю, ми вже розуміємо, що нічого з цього не можна плутати із самонародженою Мудрістю. Також у нас з’являється інше прозріння: ми розуміємо, що самонароджена Мудрість не спирається ні на що і не залежить від умов, що вона може проявлятися за будь-яких обставин і де завгодно, їй не потрібні якісь зовнішні носії.
Один монах у дзенському монастирі дуже старанно й з великим зусиллям практикував близько п’ятнадцяти років. Він був дуже мудрим і знав сутри. Однак у нього раз у раз нічого не виходило. Ті, хто були позаду нього й були дурнішими, досягали звільнення. Минуло близько двадцяти років, багато його товаришів, з якими він починав, стали пробудженими й уже наставляли інших, а він так і залишився в невіданні. Тоді він прийшов у відчай і одного разу дав обітницю стати рисовим монахом на кухні. Рисовий монах — це той, хто з ранку до вечора просто сидить на кухні й лущить рис. Це найсмиренніше заняття, тому найчастіше на це служіння ставили початківців. Він узяв таке служіння і, попри свою вченість, ухвалив рішення все життя, що залишилося, бути рисовим монахом. Минуло близько десяти років. Одного разу, проходячи садом, він зачепив камінець, і той ударив у глечик. Коли це сталося, пролунав звук, який раптово відгукнувся в ньому так, що все його єство перевернулося. В одну мить подвійні уявлення залишили його, і самонароджена Мудрість пробудилася.
Щаблі розвитку споглядання
Що потрібно, щоб розпізнавати самонароджену Мудрість? Правильна й безперервна установка в спогляданні, здатність поєднувати будь-які дії зі спогляданням. Спочатку ми не здатні протягом дня безперервно медитувати, і наша медитація має проблиски завдовжки лише кілька секунд. Проте приблизно за п’ять років ми маємо навчитися перебувати в медитації безперервно.
Коли йогін, не перериваючись, увесь час, окрім сну, перебуває в медитації та присутності, то це називають «підтримання ясності в русі». Чим би не займався такий йогін, його ум постійно занурений у безтурботний стан споглядання. Можна сказати, що поки він не спить, він подібний до святих. Уся його діяльність обертається навколо єдиного центру. Він робить наче не роблячи, говорить наче не говорячи, бачить наче не бачачи. Однак у сновидіннях він поки що забувається, у них він діє звично.
На другому щаблі це можна робити у сновидіннях, і тоді сновидіння перестають вводити в оману, самонароджена Мудрість і ясність залишаються, розрізнення не втрачається. Однак у глибокому сні цей стан ще втрачається.
На третій сходинці йогін робить прорив і може усвідомлювати в глибокому сні, де немає жодних сновидінь. Коли він усвідомлює в глибокому сні, то це подібно до того, як навчитися вмирати за життя. Смерть більше недосяжна для нього, тому що розпізнавати себе в глибокому сні – це те саме, що пізнати глибину смерті. Це називається «підтримання гарячого ока у сновидінні». Це дуже інтенсивний стан усвідомленості, який проникає у сон без сновидінь. Однак коли він повертається зі сну без сновидінь у повсякденну реальність, то ці два стани ще не вирівняні, тому він ще не є повністю пробудженим.
Нарешті, коли повністю стирається різниця між сном зі сновидіннями та сном без сновидінь, такий йогін живе в цьому світі, немов у глибокому сні. Він стає повністю пробудженим (татхагатою). Знову і знову такий йогін тренується розпізнавати присутню в ньому співнароджену Мудрість.
Близькість і природність пробудження
Спочатку здається, що це дуже далеко, що для цього знадобляться незліченні кальпи. Однак святі кажуть, що це так близько, що нам важко в це повірити, що ця природа не далі власної долоні, саме тому вона так легко вводить в оману. Спочатку йогін думає, що він може досягти цього стану старанністю, інтенсивною волею, спрямованою в майбутнє, і що колись він цього досягне. З погляду відносного, це так. Якщо ви робите крія-йогу, мудри й бандхи, ваш рівень енергії підвищиться, ви почнете бачити світло в медитації. Коли ви завдяки кріям бачите в медитації світло, то можна сказати, що ви безперервно перебуваєте у стані усвідомленості.
Але коли ми відкриваємо це світло і цю усвідомленість, ми відчуваємо її як щось, що завжди було нам притаманне. Ми її не розпізнавали лише через те, що дозволяли своєму розуму виносити багато суджень і чіплятися за них. Тому святі кажуть, що не стільки потрібно прагнути до досягнення цієї реальності, скільки потрібно навчитися не виносити суджень і оцінок, не чіплятися за них, а розслаблятися в природному стані. Тоді вмить реальність почне сяяти перед тобою. Однак у тому-то й річ, що ми не можемо розслаблятися і не виносити суджень. Нам здається, що ми можемо, але насправді ми не можемо цього робити.
Одна послушниця якось сказала:
– Мені здається, що я відкрила свою самонароджену Мудрість, тому більше нічого робити не треба, треба все залишити як є. Я відчуваю, що взагалі нічого не треба робити. Я переживаю таке щастя! Я думаю, що могла б допомагати живим істотам розкривати цей стан.
Я їй відповів:
– Поки що ви ще не розумієте того, про що говорите. З вашим рівнем усвідомленості ви не можете не виносити судження і залишити все як є.
Вона запитала:
– Чому? Для мене, здається, тепер уже все одно, все має єдиний «смак», немає ні чистого, ні нечистого, ні доброго, ні злого. Немає навіть мене як такої.
Я пояснив їй, у чому вона помилялася. Річ у тім, що так ми можемо відчувати на поверхневому рівні свідомості, але всередині нас є дуже тонкі стани розуму, про які ми навіть не підозрюємо, тому треба відкинути всю пиху, самовпевненість і зі смиренням практикувати, розуміючи це.
Девати внутрішнього бачення
Усередині нас існують девати внутрішнього бачення. Девати – це надтонкі стани розуму, які за життя ми не відчуваємо. Можна сказати, що це боги. У вченні говориться, що це не зовнішні боги, а внутрішні. Це тонкі стани нашого розуму, які набагато свідоміші, ніж ми зараз. Можна сказати, що ми містимо в собі деякі тонкі частини, які перевершують наше розуміння, ми навіть не здогадуємося про ці частини. Вони ніби мають своє власне існування, живуть своїм власним життям, у них є своя думка про устрій світу і про нашу долю зокрема.
Ці девати внутрішнього бачення – це як надсущества всередині нас, це тонкі частини нашого розуму, з якими ми ще не возз’єдналися, не інтегрувалися. Наприклад, ми не хочемо страждати, а хочемо щастя, іноді ми хочемо так, а іноді по-іншому. Але тонкі стани розуму (девати, володарі карми) вважають інакше, вони вважають, що цьому розуму і цьому тілу потрібно ось так. Відповідно до минулого людини вони спостерігають за дотриманням законів карми. Це їхня дхарма, тому вони спрямовують тіло та його активності за своїми критеріями. Або ми вважаємо, що нам було б добре, наприклад, жити тисячу років, але ці тонкі стани розуму наглядають за законом причин і наслідків (кармою) і вважають, що цьому тілу необхідно жити в цій кармі стільки-то, тому спрямовують його відповідним чином. Зазвичай говориться, що це володарі карми, слуги Ями та різні інші боги. Вони перевершують нас за силою ясності, інтелекту та енергії. Це як надсущества, проте вони є частиною нашого розуму.
А тепер подумайте, що силою присутності ми повинні їх самозвільнити, ми повинні перевершити їх. Або є гнівні боги, які пов’язані з нашими нижчими кармами, нижчими чакрами. Вони спрямовують певні аспекти нашої свідомості, пов’язані з нижчими світами. Або є боги, пов’язані із заслугами, з нашою ясністю, усвідомленістю, творчістю, мистецтвом. Вони спрямовують нашу свідомість у вищих світах. Усе це численні стани девата, які в бардо проявляються у вигляді гнівних і мирних божеств. Усі вони перевершують наше розуміння. І якщо в нас немає самонародженої Мудрості, щоб їх звільнити, ці тонкі стани розуму в бардо або у сновидіннях просто нас навіть не слухатимуть, не кажучи вже про те, щоб між нами був якийсь діалог. Наприклад, якщо людина без розуміння спробує наблизитися до воріт небес Ями, там охоронці скажуть їй: «Хто такий? Іди звідси!» Вони навіть не розмовлятимуть з нею, у них буде вища енергія і вище розуміння. Навіть якщо вона зуміє наблизитися, вони все одно проженуть її.
Один монах переживав подібний досвід, коли у вагоні несвідомо сиділи люди. Він там був єдиним усвідомленим, а всі інші люди мали звичайну людську свідомість. Раптово вагон відкрився, і ввійшло кілька істот, що перевершують людську свідомість. Люди були паралізовані, вони просто були в жаху й паніці. Ці істоти відібрали кілька людських істот і вивели їх із вагона. За відчуттям це були володарі карми, які відправляли в нижчі світи. Усі люди, які їхали в цьому вагоні, навіть не могли вимовити щось. Тільки один цей монах залишився усвідомленим, і його розум не похитнувся. Він бачив, що якщо ти достатньо усвідомлений, то ці істоти не завдадуть тобі жодної шкоди. Звичайні ж люди були несвідомі, і їх охопив дикий страх, коли вони зустрілися з цими володарями.
Возз’єднання з деватами та їхнє втихомирення
Коли ми зустрічаємося з такими речами, ми повинні зрозуміти, що всі ці прояви є аспектами нашого власного розуму або деватами внутрішнього бачення, з якими ми повинні налагодити зв’язок, ніби возз’єднатися. А возз’єднавшись, ми повинні переважити шальку терезів на свою користь силою присутності. Це можливо зробити лише тоді, коли самонароджена Мудрість розпізнається всередині нас, коли ми розпізнаємо деват внутрішнього бачення як власне «Я», коли ми не помиляємося щодо них.
Як можна перевірити свою здатність до такого розпізнавання? Якщо ви зустрінетеся з ким-небудь, хто перевершує вас за фізичною силою або за матеріальною могутністю, чи зумієте ви зберегти самовладання? Чи зумієте ви розпізнати це як ілюзію або як прояв свого розуму, утримати чисте бачення? Якщо ви зумієте це зробити, то можна сказати, що ви натреновані в такій практиці присутності.
Коли самонароджена Мудрість розпізнається, і йогін безперервно перебуває в ній, то на ступені сновидінь такий йогін вчиться підкорювати різних духів, істот і деват внутрішнього бачення. Це називається втихомирення або приборкання.
У «Шива-самхіті» є такі рядки: «Якщо йогін промовить цю мантру мільйон разів, то гандхарви, прети, ракшаси й дакіні служитимуть біля його стоп». Що означає служити біля його стоп і слухняно виконувати його вказівки? Це якраз і означає, що різні аспекти його ума починають підкорятися. Раніше вони були неслухняними, забирали енергію, створювали перешкоди, завдавали страждань або вкидали в ілюзії, а тепер усі вони починають служити стопам йогіна, тобто підкорятися, вони починають інтегруватися в мандалу усвідомленості. Коли йогін настільки розвинув самонароджену Мудрість, то силою самонародженої Мудрості в тонкому тілі він може змінювати свідомість цих істот, приваблюючи їх і викликаючи їхню повагу. Тоді, визнаючи його головне становище, вони добровільно йому підкоряються.
Практика усвідомленості у сновидіннях
Можна навести приклад. Якщо ви не свідомі уві сні, то вам можуть снитися різні сновидіння, у яких ви можете бачити родичів або друзів, що гніваються на вас, з якими з’ясовуєте стосунки, або ви можете бачити істот, які переслідують вас, висувають якісь претензії, або з вами відбуваються різні неприємні історії.
Якщо ж самонароджена Мудрість у сновидіннях розпізнається, то, стикаючись із подібними проявами, ви завжди будете робити перенесення свідомості, ви будете змінювати свідомість цих істот. Наприклад, ви можете силою своєї усвідомленості зупинити їхню свідомість, нагадати їм, що вони перебувають в ілюзії, що це сновидіння, і що вони не розпізнають Джерело свого буття. Щойно ви це зробите, ці істоти будуть зупинені, вони замисляться і захопляться вашим розумінням. Вони будуть наче паралізовані вашою ясністю і підкоряться вам, тобто вся ситуація сну одразу ж зміниться. Тоді ви раптово побачите, що вони перетворюються на щось приємніше, або навколишня обстановка перетворюється на чисту землю.
Так відбувається самозвільнення у сновидіннях. Вважається, що якщо такий рівень медитації може підтримуватися йогіном за життя, то він може звільнитися в бардо. Тобто в проміжному стані він розпізнає різні види карми як гру своєї самонародженої Мудрості.
Безперервне перебування в Джерелі
Що означає розпізнавати самонароджену Мудрість? Не чіпляючись за «я», завжди перебувати у всевишньому Джерелі, бути зануреним у Бога двадцять чотири години на добу, в усьому бачити Його волю, Його гру й постійно їй віддаватися. Що б не відбувалося, не дозволити своїй свідомості забутися, думаючи так: «Забутися — це означає заснути».
Я читав діалог двох християнських монахів. Один досвідчений монах підійшов до свого вчителя, старця, і сказав:
– Мені здається, що я вже щось реалізував. Чим би я не займався, мій ум постійно перебуває при Бозі.
Старець усміхнувся і сказав:
– Хіба це досягнення? Ось коли ти всяке створіння поставиш вище за себе і будеш бачити себе нижчим за всяке створіння, тоді можна сказати, що в тебе є успіх.
Що означає «поставити всяке створіння вище за себе»? Це означає настільки усунути власне «я», свої сприйняття й оцінки, що все це починає здаватися неіснуючим. Тоді всяке створіння буде як прояв цього всевишнього Джерела, тоді зрівняється твоє «я» і «я» інших.
Чому святі кажуть, що потрібно стати подібним до солом’яної підстилки або пучка сухих гілок, кинутих на дорозі? Тому що тоді ти зможеш реалізувати всевишнє Джерело. Іншими словами, ти маєш навчитися безперервно усувати своє «я», усувати цього злого духа, демона егоїзму. Як це робиться? Через віддачу цьому всевишньому Джерелу, через усунення приязні й неприязні.
Слід визнати це найвищою практикою, навіть такою, що перевершує сидячу медитацію. Іноді здається, що медитувати було б краще. З одного боку, це так. З іншого боку, якщо ви усуваєте це «я», займаючись служінням, то це чудова практика без форми, коли у вас зберігається усвідомленість, але ви відкидаєте власні вподобання.
Тобто з часом за допомогою медитації або відкидання ви реалізовуєте таке розпізнавання самонародженої Мудрості, яке не втрачається, стає одним і тим самим. Ви здивуєтеся, але коли вона у вас реалізовується, то незалежно від того, сидите ви в медитації чи займаєтеся служінням, вона залишається однією й тією самою.
Чотири Безмежні Стани Брахми
Істинний практик використовує чотири Безмежні Стани Брахми для перебування в самонародженій Мудрості.
Коли він бачить те, що йому не подобається, він практикує безмежну любов, думаючи так: «Насправді це прояв чистої самонародженої Мудрості, просто я цього не бачу через карму та власні ілюзії».
Коли практик стикається з тим, що не приносить йому радості, а навпаки, ввергає в смуток, він застосовує безмежну радість, думаючи так: «Насправді все це чудесно, це сам Брахман, абсолютна Реальність, сутність якої – Ананда. Просто я не в змозі цього побачити через ілюзії». Однак так воно і є: практикуючи безмежну радість, він входить у стан споглядання.
Коли виникає щось, що виводить його з себе, він практикує неупередженість або безмежну рівність, думаючи так: «Усі ці явища у своїй основі однакові. Я просто виходжу з себе через своє подвійне бачення». Думаючи так, він повертає свій ум у стан рівності.
Таким чином, за допомогою чотирьох Безмежних Станів він ніколи не відволікається від перебування в самонародженій Мудрості.
Ознаки утвердження в самонародженій Мудрості
Коли ви утверджуєтеся в самонародженій Мудрості, ви виявляєте центр тяжіння за всіма ситуаціями. І цей центр один – це природний Ум. Тоді ваше дихання стає коротким і рідким, енергія – високою, сон – ясним, тіло – гнучким, настрій – завжди радісним, свідомість – подібною до неба. Такий йогін, хоч і є людиною, але сам подібний до девів.
