Ведична сім’я як основа духовної культури
Ведична сім’я — це мінісанґха, дім ведичної сім’ї — це ашрам. Що більше людей практикуватимуть, то чистішим буде світ, то спокійніше буде в ньому жити й то легше буде звільнятися від ілюзії сансари. Що більше ашрамів, храмів, то більше духовної енергії, саттви, більше вчителів, майстрів, санньясі, карма-санньясі, садху, то більшою є сила культури.
Сила культури — велика річ, адже людину формують середовище, суспільство й магія соціальних установок. Коли ми поширюємо Дгарму, створюємо іншу культуру, ми створюємо магію духовної культури, яка також сильно впливає. Чия магія сильніша, той тунель реальності й утілюється. Наприклад, моя магія — поширювати Дгарму адвайти, шиваїзму, ануттара-тантри.
Є багато інших магій — поширення споживацької культури, магії інших релігій, магії матеріалізму, атеїзму, комунізму; у світі існує багато різних ідей. Але ми можемо дивитися на сутність будь-якої ідеї: чи веде вона до усвідомленості, збільшення саттви, звільнення від невідання, чи усуває вона невідання. Санатана Дгарма — це найвищий шлях божественної магії, коли ми говоримо про шакті, про поширення Дгарми, сутність усього світобуття, до якої входять усі боги, усі живі істоти на планеті й у всьому всесвіті.
Безліч живих істот могли б звільнитися від страждань, зруйнувати своє невідання й пробудити свою усвідомленість, якби вони просто знали Дгарму, але вони просто її не знають. Вони проходять повз, бракує зв’язку, бракує заслуг. Так само, як ви колись проходили повз: Дгарма була завжди, але ви про неї просто не знали, вона до вас не дійшла, наприклад, тридцять років тому.
Двадцять років тому я проповідував, це був 2000 рік, ми переїжджали з Криму до Дів’я-локи, шукали Дів’я-локу, у мене був ашрам у Сімферополі. Тобто Дгарма існувала, Санатана Дгарма в Індії існувала, але ви не знали про неї, та згодом зустрілися з нею й відкрили її коштовність, її глибину. Так само й безліч інших душ. Наше завдання — доносити можливість доторкнутися до Дгарми, підвищувати свій рівень, щоб допомагати іншим усувати своє невідання, усувати хибні уявлення, усю сансарну заплутаність, але насамперед її треба усунути в самому собі.
Сахаджа-відья — знання природного стану
Вона, сахаджа-відья, містить у собі силу мантр, наповнену силою всезнання. Усі мантри приводяться в дію під її керівництвом.
Сахаджа-відья — знання природного стану, таємне вчення про природний стан, яке присутнє в шиваїзмі, у тантризмі, в адвайта-веданті; у всіх ученнях сахаджа-відья присутня як найвищий апогей, як кульмінаційна практика, як вершина всіх вершин, як найглибша серцевина всіх учень, усіх методів, усіх релігій, усіх ліній передачі.
Чому вона є апогеєм? Тому що вона не спирається ні на що, що має ім’я, форму й метод, вона є анупайя, тобто тим, що не потребує опори на методи, вона є природною. Природною означає, що в ній немає жодних штучних побудов, вона є беззусильною. Беззусильною означає, що вона приходить завдяки божественній милості. Також вона поєднує погляд, споглядання й поведінку в одне — основу, шлях і плід в одне, тобто основа — це Сахаджа Брахман, шлях — також Сахаджа Брахман (перебування в ньому), і плід — також Сахаджа Брахман.
Погляд — це Сахаджа Брахман (Шива), споглядання — перебування в Сахаджа Брахмані, а поведінка — спонтанне перебування в Сахаджа Брахмані. Це шлях, до якого приходить кожна жива істота, що глибоко йде духовним шляхом, незалежно від того, до якої традиції чи релігії вона належить.
Одного разу Нім Каролі Бабу запитали, яку садхану він виконував у молодості та яку виконує зараз. Він сказав: «Раніше, у юності, я стояв на голові, виконував йогівські пранаями, займався кундаліні-йогою, але зараз я перебуваю лише в природній любові до Бога». Шлях методу (шлях упайї) кожна душа проходить на своєму етапі, щоб прийти до йоги недвоїстого усвідомлення, йоги самовіддачі й самопізнання, йоги природності — це і є сахаджа-відья.
Сахаджа-відья — це головна садхана, яку практикують усі боги, ріші та сіддхи. Це не означає, що вони не виконують садхан, мантр, ритуалів. У небесних світах також виконуються тантрійські садхани, ритуали настільки глибокі, витончені, що людям навіть і не снилося, але це робота із шакті. А з погляду пізнання істини, головним методом є перебування в природній усвідомленості, самовіддачі та самопізнанні, головним найвищим методом. При цьому всі ритуали, садхани, прани, роботи з енергіями, мантри, закликання божеств також виконуються, однак вони виконуються в аспекті шакті. Цей аспект шакті може бути різним, а аспект істини в усіх єдиний — це сахаджа-відья.
Мантри та божественна спанда
Скориставшись силами спанди, мантри, наділені могутністю всевідання, діють таким чином, щоб здійснювати притаманні їм функції щодо втілених істот. Відповідно до коментарів, тут маються на увазі не лише мантри як такі, а й певні класи божеств — мантри, мантрешвари та мантрамахешвари. І в ній же вони розчиняються разом із розумом того, хто поклоняється, оскільки вони — форми незаплямованого спокою і мають природу Шиви.
Мантри, позбавлені конкретних ознак і будь-яких обмежень, разом із розумом тих, хто їм відданий, повністю розчиняються в цьому принципі спанди. Таким чином, усі вони за своєю природою є Шивою.
Тут слово «мантри» насамперед стосується божеств, від яких походить джива, що містить у собі всесвіт, і всіх станів, через усвідомлення яких відбувається найвище ототожнення. Тому в слові, в об’єкті, у свідомості немає стану, у якому був би відсутній Шива. Той, хто вкушає, завдяки тому, що вкушається, перебуває всюди й у всьому.
Всепроникна присутність Шиви
Немає стану, у якому не був би присутній Шива. У стані джаграт є тур’я. Тур’я — це сприйняття Шиви. У стані свапна, сушупті, тобто сну, сну без сновидінь, теж є Шива, і він пізнається через вимір тур’ї — у їжі, у мовленні, у сприйнятті очима, вухами, шкірою, носом, язиком, у процесі мислення завжди є присутність Шиви. У будь-якій активності п’яти карма-індрій, п’яти джняна-індрій завжди є присутність Шиви. У медитації з образами, у медитації порожнечі завжди є присутність Шиви.
Це вимір тур’ї, вимір сахаджі, що пронизує все. Це всепроникна спанда, усе світобудування — це всевідаюча тотальна присутність Шиви. У ритуалі, у мантрі, закликанні, читанні шлок, стотр, у бхаджанах, в упасані, у пуджі завжди є спанда, притаманна Шиві, яка пронизує все.
За допомогою природної усвідомленості ми виявляємо цю спанду, і що вправнішими ми стаємо у виявленні цієї спанди, що краще ми навчимося в будь-якій ситуації видобувати цю спанду, то досконалішими практиками природної усвідомленості ми стаємо. Поки ми недостатньо усвідомлені та вправні, виявлення спанди й сприйняття спанди часто переривається.
Існує умова, за якої ми можемо сприймати спанду, і тоді спанда дарує благодать. Благодать усуває клеші, зупиняє, розчиняє карму й пробуджує розум. Але буває, що ми не можемо виявляти спанду. Це означає, що ми не можемо виявити благодать, не можемо бути насиченими благодаттю, і все, що залишається, — це сприйняття розуму та его. Мистецтво споглядальної усвідомленості й самовіддачі полягає в тому, щоб завжди й усюди виявляти присутність божественної спанди, божественної милості.
Звільнення від ментальних шаблонів
Зовнішні об’єкти, органи чуття справляють на наш розум велике враження. Ми вражаємося зовнішніми об’єктами, і внутрішні об’єкти також справляють велике враження. Наприклад, деякі концепції можуть цілковито вибивати нас не лише зі споглядання, а й навіть з емоційної рівноваги.
Існує низка концепцій і деякі уявлення, деякі образи, наприклад пам’ять, спогади. Якщо ви недостатньо добре виконували самскара-шуддхі, існує якийсь ланцюжок спогадів, що завжди виводить вас із рівного емоційного стану. Це означає, що ви повинні очищати ці спогади, очищати й очищати, виконувати самскара-шуддхі, доки ніщо в душі не здригнеться, доки ви не відчуєте, що в душі немає жодних асоціацій, лише виникає світло, що ваша увага більше не бажає підтримувати ці ланцюжки спогадів та образів.
Існують ланцюжки концепцій, які можуть виводити з рівноваги йогіна та порушувати споглядальні практики. Коли він починає думати про щось, що не узгоджується з його уявленнями про що-небудь, розум приходить у неспокій. Наприклад:
- Є люди, у яких сильні фіксовані ідеї та шаблони щодо справедливості
- Є інші люди, у яких сильні фіксовані ідеї щодо того, як правильно, вони вважають, що лише вони знають, як правильно
- Є люди, які мають фіксовані ідеї щодо того, що є правдою, а що є неправдою
Існує дуже багато різних фіксованих ідей, які при активації можуть змусити покинути спанду виміру божественної благодаті. Усі вони є не більше ніж рогами зайця, вони подібні до квітів у небі, рога коня, яйця, знесеного конем, рогатого зайця, веселки в небі, міста гандхарвів, тобто це щось цілковито нереальне. Вони вигадані розумом і є фіксованими шаблонами, які виникли зі свідомості, у яких ми просто утвердилися, і оскільки ми почали приділяти їм увагу, вони набули певної сили.
Садху має бути дуже ретельним щодо того, щоб не бути захопленим жодними ідеями, щоб дозволяти всім ідеям звільнятися силою власної природної усвідомленості. Самозвільнення — це одне з найвеличніших мистецтв йогіна на шляху сахаджа-відьї. Здатність звільняти власні ідеї й при цьому не впадати у відхилення.
Коли ми опановуємо мистецтво звільнення від концептуальних образів, від шаблонних ідей, від тонких ментальних образів, ми стаємо пробудженою духовною істотою, оскільки прихована карма, активна карма, потенційна карма, тобто санчита, прарабдха, агамі, більше не мають над нами влади. Наша істинна природа природно вивільняється — у цьому найбільша коштовність учення сахаджа-відьї.
Єдність із Шивою та сприйняття божественної гри
Оскільки індивідуальна душа (джива) тотожна всьому, усі істоти виникають із неї, і вона відчуває свою тотожність із усім. Пізнаючи все це, не існує такого стану, який не був би Шивою. Чи стосується це слово об’єкта, чи думки — лише суб’єкт завжди й усюди проявляється у вигляді чогось об’єктивно сприйманого. Той, чия свідомість єдина з ним, хто постійно бачить увесь всесвіт як його гру, той — звільнений за життя, без сумніву.
Отже, свідомість завжди єдина з Шивою, і свідомість завжди бачить всесвіт як його гру. Ось ці два аспекти, що відображають принцип енергії та свідомості Шиви й Шакті.
Погляд і споглядання означають завжди бути єдиним із ним, завжди з’єднуватися з Шивою, завжди перебувати в єдності з Шивою. Погляд — це пам’ятання «Шивохам» («Я є Шива»), «Ахам Брахмасмі» («Я є Брахман»). Пам’ятання про те, що розум у своїй основі, у своїй природі широкий, розкритий, не має фіксації навіть на найдрібнішому об’єкті розміром із маленьку порошинку. Погляд означає: немає центру, немає меж, немає імені, немає форми, немає концепцій, немає зусиль, немає плодів, немає результатів. Це глибока вкоріненість в усвідомленні цієї істини.
А споглядання — це невідволікання від погляду, особлива пильність, що нагадує про погляд, щосекунди повертає нас, щомиті спонукає перебувати в погляді.
Погляд спочатку переживається як здатність до самозвільнення, потім як здатність переживати порожнинний аспект реальності, потім як здатність переживати самоосяяний аспект реальності, різні рівні світла, різні рівні бхави. Це погляд і споглядання.
А поведінка — це наша здатність сприймати Шакті, жити у всесвіті Шакті, у всесвіті божественної Матері й бачити гру Шиви через Шакті, сприймати ігровий характер усіх явищ, сприймати всі явища в чистому баченні. Якщо ми не розуміємо, що все є грою, то ми помиляємося.
Великий розіграш Шиви
Ось я Гуру, ви учні, я відкриваю вам таємницю — усе в цьому світі є божественною грою. От що ви робитимете? Як ви це сприймете? Насправді це величний факт.
Є такі люди — пранкери на ютубі, вони влаштовують розіграші. Пранк означає розігрувати, вони любителі розіграшів. Вони щось організовують, і людина впадає у ступор, лякається, а потім, коли вона вже дійшла до піку певного нервового стану, їй кажуть: «Поглянь, це пранк, це розіграш, тебе знімає прихована камера», — і раптом реальність перевертається. Начебто все те саме, але вона полегшено зітхає і сміється.
Ефект від розуміння того, що весь світ — це єдина божественна гра, має бути саме таким, коли у вас ніби світ перевертається і з душі спадає камінь. Ви зрозуміли, що все це було нереальним — усе це було підлаштовано, і навіщо? Щоб дати вам даршан, щоб ви відчули цей драйв від пранків.
Розумієте, життя і все життя — це великий розіграш Шиви, щоб ви отримали від нього цей даршан, здобули цю емоцію, цю бхаву. А Гуру — це той, хто нагадує вам: «Дивись, тебе знімає всевидюче око Шиви — це його розіграш. Це гра його тридцяти шести таттв. Це найвеличніша гра у всесвіті». Шива, Даттатрея — це найвеличніші майстри божественного розіграшу, вони розважаються, але розважаються з дуже глибоким змістом. Мета цієї розваги — навчити вас, дати вам даршан, дати переживання дів'я-бхави й дати розуміння ілюзорної природи всіх явищ.
Буває, люди зляться, ображаються, доки не зрозуміють, що це розіграш. Буває так, що ті, хто розігрує, навіть отримують удари по голові, бо люди не розібралися, особливо в негритянському кварталі: якщо спробувати когось розіграти в Америці, там можуть бути дуже жорсткі реакції, тоді пранкери самі тікають, бо люди справді злякалися, люди справді обурилися.
Так само всі живі істоти в сансарі, не розуміючи принципу гри, розіграшу, справді лякаються, справді збуджуються від усього цього. Наприклад, Арджуна на полі битви Курукшетра не міг повірити, що це розіграш — адже це справжня битва, війна, до того ж по той бік стоять родичі й двоюрідні брати, дядьки та інші. А Кришна каже: «Бийся, Арджуно, — адже це все гра. Гра Бога. Це все ілюзія. Просто виконуй свій обов'язок, грай свою роль, як актор». Це дуже нелегко, коли діють такі енергії, але ми маємо навчитися сприймати світ як гру Шиви, а себе — як гравця.
Вселенська гра та ролі в ній
Сприйняття божественної гри також ставить нас у становище учасника цієї гри, і в цій грі ми теж виконуємо певну роль, наприклад, здійснення божественної волі. У неї грають боги, ріші, сиддхи, асури, демони теж у неї грають, прети, пішачі — кожен відповідно до свого розуміння, тобто це не локальна містечкова гра — це гра вселенського масштабу, її масштаб приголомшує.
Проте це гра. Гра означає, що вона порожнинна, ілюзорна, спонтанна, нероздільна зі знанням, і за нею немає ані краплі самобуття. Вона не переслідує жодних інших цілей, окрім набуття духовної бхави. Наприклад, які цілі переслідує гра, особливо якщо це не професійний спорт? Зрозуміло, що гра має на меті саму гру, у гри немає жодних інших цілей: задоволення від гри, бхава — ось і все.
Святі ніколи не помиляються щодо сприйняття ігрового характеру всіх явищ, але звичайні душі завжди заплутуються в цьому ігровому характері, бо сприйняття ігрового характеру всіх явищ передбачає вайраг'ю та перебування у погляді, у глибокому погляді.
Актор, який грає на сцені то солдата, то царя, то лікаря, то п'яницю, то розбійника, ані на мить не забуває, що це сцена, що він актор, і після завершення вистави він наче нічого й не сталося перевдягається, йде додому до дружини та дітей, тобто не змінюється. Гра не справляє враження на його свідомість.
Так само, розпізнаючи божественну гру (лілу), ми набуваємо свідомості, яка не заплутується й не затьмарюється, на нашу свідомість не справляють враження жодні події сансарної реальності — ні у світі людей, ні у світі богів, ні в будь-якому іншому світі.
Рівні участі в божественній грі
Є ігри зі сценарієм, є ігри без сценарію. Наприклад, є актор, актор грає у великому театрі роль Отелло, він грає за сценарієм, сценарій пише сценарист і задає режисер, тобто в них уже є якесь готове полотно, якась картина реальності.
Є сценарист, який уже не діє за сценарієм, а сам пише сценарій — це його творчість, сценарій — це його мрія, це його уявлення. Ось його роль уже інша.
Крім того, є директор театру, він наймає режисерів, сценаристів та акторів, у нього свободи волі ще більше, він керує сценаріями й визначає політику театру: яким сценаріям бути, а яким — ні.
Так само й у всесвіті є ті, хто задає сценарій для живих істот, божества, які пишуть сценарій для інших живих істот, а є божества, які створюють тих божеств, що задають сценарії. Усе залежить від рівня, і що вищий ваш рівень, то більше ви вільні від усіх сценаріїв. Наприклад, для цього матеріального всесвіту справді існують сценарії, написані Брахмою та його помічниками на певні кальпи, на певні великі проміжки часу, на маха-кальпи. Вішну сам породжує Брахму, а для Шиви він породжує багато Вішну з пор свого тіла.
Запитання: Тобто виходить, що свобода волі душі полягає в тому, щоб обирати свою гру. Є різні ролі, я обираю ту, яку хочу, але обрати, наприклад, не грати в це я не можу, тому що мені потрібно дійти до певного вичерпання карми?
Ви не можете відмовитися від гри. Річ у тім, що гра вже почалася, вас не запитавши, ще до вашого народження, і ви лише почали розуміти, що, виявляється, ви у грі. Таке часто буває в мирських фільмах, де люди опиняються зв’язаними в кімнаті й не розуміють: «Як ми сюди потрапили?» — і починають відновлювати ланцюжок подій. Виявляється, їх привезли з різних місць — у якихось фільмах жахів — і з’ясовується, що якась людина їх схопила, зв’язала, і вони починають розігрувати цей трилер, щоб урятуватися. Вони не розуміють, за що і чому сюди потрапили, а їх уже захопила чиясь воля. Так само ми тут народилися, і чиясь воля захопила нас у цей сценарій. Більшість навіть не розуміє цього — вони просто живуть, працюють, помирають, народжуються, а садху — це ті, хто усвідомив цю гру.
Звільнення від сценарію через єдність із Богом
Свобода волі полягає в тому, щоб звільнитися від сценарію. Однак звільнитися від сценарію цієї гри можна, ставши єдиним із Богом, тому що душа не може вести власну гру, не ставши єдиною з Богом, адже головний гравець завжди лише один. Ставши єдиною з Богом, вона справді може поєднати свою волю з волею Бога, тому у «Сваччханда-тантрі» є вислів: «Власна воля є Господь». Справді, через її волю також починає розігруватися ліла (гра).
Тому, коли приходить аватар, не кажуть «аватар зробив те», «аватар діє», «аватар грає», а кажуть «ліла», як в Індії кажуть: «Крішна-ліла». Крішна-ліла означає, що Крішна грає — він не діє, а грає відповідно до власної сватантрії. Сватантрія означає, що він абсолютно суверенний у власній волі. Наприклад, шістнадцять тисяч палаців, у кожному по дружині, шістнадцять тисяч дружин, і кожна думає, що він єдиний із нею, — тобто це сиддхі ілюзорного тіла.
Він б’ється на полі битви Курукшетра, влаштовує різноманітні дипломатичні, політичні ігри, залишаючись при цьому абсолютно неприв’язаним. Навіщо йому це потрібно? Крішна-ліла — тобто щось абсолютно спонтанне, абсолютно непередбачуване. Однак через нього реалізуються, запускаються найвеличніші кармічні глобальні процеси на землі — тобто через нього діє божественна воля Вішну.
Те саме із Шивою, те саме з Даттатреєю, із шістнадцятьма аватарами Даттатреї — усі аватари приходять і грають. Даттатрея грає: з’являється в небі в падмасані, провокує сиддхів, сиддхи починають змагатися у своїх сиддхах, а Даттатрея знищує їхню гордість і каже: «Практикуйте краще, звільняйтеся від гордості та гніву», — і сиддхи не розуміють, що це Даттатрея-ліла.
Те саме із Шивою, коли він влаштовував різноманітні ігри: деякі відлюдники не зрозуміли, хто він такий, вирішили проклясти його, спрямували на нього силою заклинання тигра — тигра там було розірвано на шматки. Різноманітні ліли богів. Вішну в образі Мохіні, який викрав у асурів нектар, — усе це ліла, тобто божественна гра. Люди не можуть осягнути велич ігор Бога, велич ігор аватарів Бога, але вони відбуваються постійно.
З іншого боку, той, хто перебуває в єдності зі своїм вищим «Я», сприймає весь світ як божественну гру. Він — дживанмукта, у цьому немає жодних сумнівів.
Природа божественної гри
Божественна гра означає, що більше немає етерналізму, матеріалістичної заплутаності, крайності й заплутаності в матеріальному, у зовнішньому об’єктивному світі. Також у ній немає нігілізму, крайності, поглиненості небуттям. У ній є динаміка гри енергії, є порожнинне усвідомлення.
Пробудження в ньому — це набуття в самадхі єдності спогляданого і споглядача, що відбувається з волі садхаки. Лише Те виникає в умі такого медитувальника як об’єкт медитації. Садхака з твердою волею реалізує тотожність із Тим.
Садхака силою наміру, віри, відданості та споглядання реалізує тотожність із Шивою.
Сприйняття гри у квантовій реальності
Сприйняття божественної гри не може відбуватися в об’єктивному світі, у двоїстому суб’єктно-об’єктному світі — ви просто не зможете розпізнати принцип ліли (гри). Сприйняття гри завжди відбувається в божественній магічній реальності, у квантовій імовірнісній стохастичній реальності, коли суб’єкт починає бути єдиним з об’єктом, коли спостерігач починає ставати активним агентом сприйняття.
Візьмімо звичайне сприйняття — у звичайному сприйнятті спостерігач не надто виокремлений. На ринку людину, яка торгує цибулею, ви запитаєте: «Як там зі спостерігачем? Чи усвідомлюєш ти внутрішнього спостерігача антар’яміна, сакші? Є самозвільнення?» Вона скаже: «Ти про що? Торгую цибулею» — і це більшість людей. Це двоїста суб’єктно-об’єктна картина світу.
Йогін починає свідомо виховувати спостерігача, розширює поле спостереження, спостерігач починає виходити на перший план поряд з упасаною, вірою в Бога. З одного боку, віра в Бога як окремого від себе, а з іншого боку — спостерігач, який також починає заглиблюватися й ставати активним агентом, учасником сприйняття світу.
Завдяки спостерігачеві йогін потрапляє у квантову імовірнісну стохастичну картину світу, у магічне полотно реальності, де спостерігач починає впливати на процеси, на зовнішній світ. Зовнішній світ також проявляється не як зовнішні об’єкти, а як прояв єдиного усвідомлення — тобто як магічний світ. Це коли воля починає змінювати реальність, коли сам факт спостереження може змінювати реальність. Це квантова картина світу — у науці все це вже відомо, це не є таємницею.
Учені давно довели вплив спостерігача на процес спостереження та активний бік спостереження. Квантові процеси характерні для мікрорівня, принаймні в сучасній квантовій фізиці. На макрорівні наука поки що не надто просунулася, вона лише підбирається до цього рівня, але йога, дхарма говорить, що ці процеси характерні і для мікрорівня, і для макрорівня, і для будь-якого рівня.
Керування реальністю через божественну гру
Божественна гра — це включеність спостерігача в картину світу, коли світ являє собою єдину свідомість. Тобто це щонайменше магічна картина світу, в якій воля, уявлення, уява, усвідомленість, бхави відіграють роль, у якій можливе керування реальністю. Ми можемо змінювати картину світу, можемо до певної міри змінювати локальну божественну гру, що відбувається в ній, якщо в нас розвиваються владно-вольові операторські функції — до певної міри стаємо мандалешваром реальності.
Ми можемо це робити рівно настільки, наскільки керуємо своїми почуттями, емоціями, власним розумом і волею. Якщо сильна санкальпа, сильна воля, глибока ясність, то ми можемо трохи керувати реальністю, і головне — ще треба знати, для чого нею керувати.
Є люди, які почитали книжки Вадима Зеланда та деякі інші й щосили кинулися керувати реальністю, читають деякі замовляння. І так, виходить — щось невелике виходить, у дрібницях якісь наміри реалізуються, але потім вони заходять у певний глухий кут і тоді кажуть: «А от далі не виходить, із великими об’єктами не працює». Найголовніше, вони починають замислюватися: «А чого я хочу? У який бік я хочу змінювати реальність? Як я хочу і навіщо?» — тобто постають великі світоглядні питання.
Тому що, коли ти розумієш, що навколишній світ — це прояв тебе і що навколишній світ існує незалежно від твоєї свідомості, але доти, доки ти з цим погоджуєшся, а якщо не погоджуєшся й розумієш, що можеш змінювати світ навколо, до певної міри ставати владно-вольовим оператором, то починаєш замислюватися, що потрібно змінювати, у який бік змінювати.
Садху, йоги давно цим займаються — усі священні писання тільки про це й говорять. Вони не говорять, що світ потрібно змінити в дрібницях, вони говорять, що світ потрібно змінити тотально: перетворити його на мандалу чистого виміру, перетворити себе на божество, розчинити час, простір, причинність, розчинити всі канчуки. Його потрібно змінювати дуже фундаментально, і фундаментальні зміни світу — це і є звільнення від сансари, від найтонших вбудованих глибинних законів.
Є навіть такий письменник Пелевін — він писав, як одна бабуся інтуїтивно зрозуміла, що світ залежить від спостерігача і що реальністю можна керувати. Вона працювала в туалеті, і поки мила туалети, їй спали на думку такі думки — цікавилася дзен, здається, і вона почала намагатися змінювати реальність.
Шива-спанда як основа керування реальністю
Магічна божественна картина світу, коли ми бачимо принцип ліли (гри), дає нам можливість розуміти, що реальність можна змінювати, що реальність залежить від сили нашого розуму і стає такою, якою ми її задумуємо в думках. Далі тут ітиметься про те, що змінює світ наше спрямування уваги. Тобто наше спрямування уваги здатне проявити будь-яку річ у будь-який час, у будь-якому місці за будь-яких обставин.
Наше спрямування уваги оживляє шакті — завдяки чому? Завдяки тому, що пробуджується спанда Шиви. Оскільки Шива є скрізь і спанда є скрізь, наша свідомість може пробудити спанду в будь-якому об’єкті й може проявити будь-яку річ у будь-який час у будь-якому місці.
Наприклад, коли Індра рятувався від асурів, він зосередився на молекулі або атомі й силою свого спрямування уваги пробудив Шива-спанду та створив цілий всесвіт. Він сховався в цьому всесвіті від асурів і через деякий час створив цілий світ, запанував у цьому світі й править досі — це один із всесвітів нашого світу. Але спочатку його не існувало, а була лише молекула або атом, і всередині цього атома Індра створив такий всесвіт. Це сила спрямування уваги, якою керує спанда, — ось таємниця керування реальністю, про яку говорять сиддхи. Це Шива-спанда.
Запитання: Усі сиддхи побудовані на цьому принципі, наскільки я розумію?
Так.
Запитання: Вони ніби змінюють реальність, але доки вона не стосується сценарію, тобто доки ти можеш змінити її, але, дійшовши до сценарію, ти не можеш її змінити.
Так, доки реальність, породжувана твоїм спрямуванням уваги, не зіткнеться з якимось чужим сценарієм вищої істоти. Коли, наприклад, ви змінюєте сценарій і змінюєте реальність та зіштовхуєтеся з тим, що ваша реальність уже вписана в якусь іншу велику реальність, і її межі визначаються не вами, а якимись великими істотами. Наприклад, місцевими мантрешварами, які опікуються цією групою галактик, і ви тут змінюєте-змінюєте, потім дивитеся, а там якийсь потік.
Це подібно до того, як, наприклад, миші в будинку можуть змінювати реальність, гризти її до певної міри, доки не прийде господар. Але якщо вони домовляться, у них установиться рівновага, та якби миша стала великою інтелектуально, то тут уже хто кого, розумієте, не факт, що воля господаря могла б змінювати реальність.
Тотожність як шлях до безсмертя
Тотожність — це і є набуття безсмертя. Це і є сприйняття Атмана, це і є нірвана-дікша, яка наділяє природою Шиви. Тільки це дає змогу здобути нектар безсмертя, тільки це є реалізацією Атмана. Ця дікша приводить до нірвани, вона дарує істинний стан Шиви.
