Зароджуємо правильну мотивацію. Згадуємо, що ми йдемо шляхом, і на цьому шляху на нас можуть чекати чотири вороги: мара клеш (бажання), мара скандх (чіпляння за «я», думки, образи), мара гордості (син небожителя) і мара перешкод, званий марою смерті, що забирає життєву силу. Треба йти шляхом так, щоб ці мари не впіймали вас. Як вовки в джунглях ловлять слабких тварин, неквапливих, незграбних, боягузливих, а спритних і сміливих не можуть упіймати, так і мари ловлять невдах-садху. Тому мої вам благословення, щоб ви були успішними садху.
Успішний садху живе не головою, він живе духом. Іноді кажуть – серцем, але це часто вводить в оману, яким саме серцем, іноді це емоції думають. Тому я краще буду говорити – духом. Той, хто живе головою, не дуже успішний садху. Жити духом – означає жити в цілісності, у самйозі, у рівновазі.
Самйога – основа духовної практики
Ви повинні жити в гармонії з природою, у рівновазі, у самйозі. Самйога – це рівновага із зовнішніми стихіями, один з одним, зі своїм тілом, зі своїми пранами, зі своїм розумом, з тією мандалою, де ви практикуєте, з монастирською мандалою, з ченцями, мирянами, послушниками, з тонкими істотами (істотами тонкого світу). Духи-карателі бувають з лівого боку, спереду, ззаду, духи-наставники – з правого. Щойно ви почали щось неправильно думати, одразу отримуєте перешкоди. Духи-карателі іноді дуже ревно виконують свої обов'язки. Духи-наставники діють тонше. Це також частини розуму, частини колективної свідомості, що за кармою бувають приставлені до вас.
Обійти всі пастки можна, коли є самйога, рівновага. Дуже важливо надавати значення самйозі, тому що якщо у вас немає самйоги, ви йдете шляхом, докладаєте зусиль, медуєте, але потім ваш розум може вийти з рівноваги, ваші прани можуть вийти з рівноваги, ваше его може вийти з рівноваги. Тоді ви стаєте вразливими для мар, для клеш. Ви можете втратити цілісність на духовному шляху. Не можна ніколи втрачати цілісність. Навпаки, садхана повинна збільшувати вашу цілісність, збільшувати вашу внутрішню гармонію. Недосвідчений практик часто її втрачає. Він подібний до недосвідченого водія, який натискає на педаль газу і гальма одночасно, і його двигун глухне. Він хоче їхати, але глухне, їде ривками. Це такий практик.
Ви можете втратити рівновагу між червоною і білою бінду, п'ятьма пранами, між внутрішнім і зовнішнім, між поглядом і поведінкою, відносною і абсолютною істиною, розумом і не-розумом, між служінням і садханою, у взаєминах між чоловічою і жіночою статтю, між старшими і молодшими, з фізичним світом і тонким світом, з бажаннями та їх придушенням. Багато таких можливостей надається для випробування. Зреченням (вайраг'єю), безпристрасністю і всеприйняттям. Недосвідчений практик, як дитина, як сліпе кошеня, у всьому цьому може заблукати п'ятистами способами. Тому вам не треба бути недосвідченим сліпим кошеням, вам треба ставати мудрецями, майстрами життя і садхани.
Практикувати дхарму – це значить практикувати самйогу, рівновагу в усьому. З рівноваги народжується споглядання. Немає рівноваги – немає споглядання, є гарні слова і все. Ви можете говорити не дуже красиво, але вас можна визначити по життю, чи перебуваєте ви в рівновазі, у самйозі чи ні. Хто в самйозі, той споглядач. Тому треба своє життя привести в рівновагу, прани і розум привести в рівновагу, зовнішнє і внутрішнє, погляд і поведінку, тоді ви будете щасливо посміхатися.
Істинний центр і хибні прив'язаності
Ви частина всесвіту, частина природи, ви не можете бути самі по собі. Нерівновага буває, коли ми занадто зациклюємося на своїх проблемах, надаємо значення собі. Іноді ми дуже багато думаємо про себе, замість того, щоб думати про Бога. «У мене те, у мене се, я такий весь». Насправді хороший практик сімдесят відсотків думає про Бога, двадцять про служіння, десять про себе. Тоді буде рівновага.
Бхагаван, Бог – це центр, магніт, який все притягує. Якщо ви на нього звертаєте увагу, тобто ви утверджуєтеся в погляді, у вас з'являється ця рівновага. А якщо ви спрямовуєте розум на хибний центр – на ахамкару, ви зміщуєтеся, стаєте ексцентриком. У вас зміщується центр ваги і рівновага йде. Або ви про інших думаєте багато, або про себе, або про зовнішні обставини. Якщо ви тримаєтеся цього центру, служіння є природним, взаємини в гармонії, все гармонійно, це самйога, цілісність, самодостатність.
Часто прив'язаність заважає знайти таку цілісність і самодостатність (неважливо до чого), коли розум має тенденцію до чогось прив'язуватися. Це порушує самйогу, порушує рівновагу, не можна віддавати свій дух нічому, крім Бога: ні людині, ні ідеї, ні вікальпі, уяві, ні якимось зовнішнім справам під благими приводами служіння іншим. Ви не повинні втрачати свою цілісність. Все це ахамкара, все це его. Ви втратите свою цілісність, якщо дозволите віддати свою душу цьому.
Істинні та хибні види свободи
«Три свободи» приходять із самйоги, а з іншого стану ніколи не приходять.
Є інші три види свободи, це так звана «свобода божевільного», верісватантріям називається, тобто свобода впасти в диявольський стан, свобода его, для ахамкари (ахамкара-сватантрія), свобода бути самодостатнім для себе, для его, і свобода впасти в залежність, прив'язаність (абхіманья-сватантрія), свобода помилятися, прив'язуватися, впадати в омани. Ці три види свободи хибні. Істинні «три свободи» народжуються із самйоги, рівноваги. Через підтримання самйоги росте наша внутрішня сутність (сахаджа-таттва).
Приклад Крішни та Арджуни
Коли Крішна стояв з Арджуною на полі битви Курукшетра, він, сміючись, говорив: «Це чи то поле битви, чи то поле підношень».
Для нього що підношення, що битва, що ритуал було одне й те саме, хоча Арджуна так не думав. Арджуна задумався тоді:
«Чому ти так рівнісно все сприймаєш, подивися, грандіозна битва попереду».
Крішна сказав: «Тому що я сприймаю своє Вище «Я». Воно таке ж, як у тебе, але ти його не можеш сприймати, бо ніколи не зосереджувався, не помічав його».
Арджуна збентежився і сказав: «Ти мене намагаєшся заплутати».
Крішна тоді сказав: «Я джняна-сварупа, сатья-сварупа, як я можу тебе плутати, я тобі прояснити хочу».
Тоді він навів такий приклад: «Ти пам'ятаєш, як у шістнадцять років ти взяв у полон одного царя і привів його?»
Він сказав: «Так, пам'ятаю».
«А ти пам'ятаєш, як ти одружився з Драупаді?»
Він сказав: «Теж пам'ятаю».
Арджуні вже було тоді вісімдесят років. Крішна його поплескав по плечу і запитав: «А ти пам'ятаєш, що ти робив у такий-то день три роки тому?»
Він сказав: «Ні».
«А чому? Дивись, три роки тому ти не пам'ятаєш, а п'ятдесят років тому ти пам'ятаєш».
Він здивувався тоді. Крішна сказав: «Тому що ти пам'ятаєш тільки те, що є для тебе значущим, яскравим, що спрямовує твою свідомість».
Ми не помічаємо того, на що не спрямований наш розум. На що розум спрямовується, ми можемо помітити. Ми не можемо помітити сахаджа-таттву, поки наш розум на неї не спрямований. Самйога дозволяє спрямувати розум на неї. Все починається з рівноваги.
Звільнення від сміття свідомості
Тому нам важливо весь час намагатися перебувати в гармонії, у рівновазі. Якщо ви живете в мандалі, і у вас є рівновага, у вас жодних проблем немає, все нормально, все гармонійно, ви гнучко живете, ні з вінаєю, ні з відносинами, ні з садханою, ні зі служінням – ніде немає суперечностей. Чим більше ми порожні, тим менше суперечностей. Але якщо ми сповнені пам'яті про минуле, якщо ми сповнені вподобань, у нас егоїзм, то ми часто можемо входити в суперечності. Це буде весь час проектуватися, весь час це буде накладатися. Якщо ми хочемо жити в самйозі, треба звільняти себе, спустошувати себе.
Те, за що ми тримаємося, за що ми чіпляємося, не має жодної цінності, воно подібне до сміття. В умах людей часто багато сміття, дуже багато сміття. Говорять про екологію планети, але набагато важливішою є екологія свідомості, тому що засміченість планети – це наслідок засміченості свідомості. Треба звільнятися від цього сміття. Маючи стільки сміття в голові, як можна жити щасливо, про яке Визволення взагалі можна говорити. Ти навіть не можеш просто нормально існувати в житті, твоя голова тобі не дає спокою. Самозвільнення починається з того, що ми все це сміття з голови прибираємо, ми простіше дивимося на життя. Ми стаємо більш розслабленими, гармонійними та порожніми. Йог – це той, хто нікого не боїться і кого ніхто не боїться. Так Даттатрея каже.
Взаємозалежність і гармонія зі світом
Самйога, рівновага означає, що ми можемо гармонійно жити з будь-якими енергіями у світі. Ми не порушуємо цю гармонію, ми розуміємо, що ми частина Всесвіту, частина цілого. Брахма дав нам тіло, ми ж не самі по собі, ми живемо повітрям, а повітря – це частина тіла богині Бхумі Деві. Без сонця ми не могли б існувати, а сонце – це Сур'я девата. Ми всі взаємозалежні, взаємопов'язані. Хто думає, що він може бути незалежною, індивідуальною, великою, гордою людиною, той сильно помиляється, він перебуває в мандалі, він нікуди не може від неї втекти. Йому треба просто прийняти цей факт і встановити гармонію у своєму серці.
Коли ми розуміємо це, що ми не відокремлені від світу, ми в усьому залежні і взаємозалежні, ми можемо по-іншому дивитися на світ, звідси народжується рівновага, самйога. Якщо у вас є самйога, ви ходите акуратно, говорите усвідомлено, їсте, скільки треба, медуєте правильно, ваші таттви, елементи гармонійні, ваш розум безтурботний, не кидається, ваша душа завжди на місці і ви завжди щасливі. Ви порожні, як порожнистий бамбук, тоді там починає дути вітер усвідомлення.
Історія Яджнявалк'ї
Одного разу брахман Яджнявалк'я навчався у свого Гуру. У давнину вчителі висували великі вимоги до учнів. Якщо учень порушував етику, поводився невиховано або нехтував знанням, яке йому дають, лінувався, то його міг брахман прогнати. Яджнявалк'я був хорошим учнем, але поступово він почав дуже пишатися собою, у нього виникло самовдоволення, зарозумілість. Його Гуру помітив це і сказав: «Яджнявалк'я, ти сповнений самовдоволення і гордості, тобі краще піти зі школи. А те знання, яке ти отримав, ти повинен віддати назад». Тоді Яджнявалк'я викликав блювоту, ця блювота вийшла з нього, і знання вийшло, так говориться в Упанішадах. Тоді її склювали пташки на ім'я Тайттірі. Так з'явилася Тайттірія Упанішада. Згодом Яджнявалк'я передав Шукла Яджурведу (Білу Яджурведу). І сам він був дуже суворий до учнів, навчаючи їх і пам'ятаючи цей урок, який він отримав від свого Гуру.
Якщо у нас самйога руйнується, руйнується рівновага, то ми не можемо застосувати знання, знання в нас. Але воно виходить із нас, вивергається, ми не можемо його носити, ми не можемо бути його носієм, воно суперечить нашим неправильним цінностям і внутрішнім установкам. Знання – це велика річ. Коли ми його впускаємо, треба вміти підтримувати рівновагу, треба вміти його носити, виношувати, щоб воно виростало всередині нас, тоді воно пустить коріння і проявиться як безсмертна дитина усвідомлення.
Чотири види Визволення
Згідно з Вченням ми здобуваємо три види Визволення. Салок'я-мукті означає – потрапити в локу бога, у вимір бога. Саруп'я – знайти таку ж форму, як у бога, наприклад, ілюзорне тіло Даттатреї. Саміп'я-мукті – близькість до бога, бути поруч із божеством у двоїстих тантрах, а в недвоїстих перебувати дуже близько до недвоїстого усвідомлення. Саюдж'я – розчинення (лайя). Всі ці чотири види Визволення: салок'я, саміп'я, саруп'я, саюдж'я вказують на дуже високий рівень самйоги.
Чим вищий вимір небесних істот, тим вищий рівень гармонії. Гармонія наростає в ангельських світах. У світах богів вона дуже велика, вони повністю злилися із законами світобудови. У світі асурів гармонія порушена, у світі деватів вона порушена в бік блаженства, насолод, у бік его. У світі асурів вона порушена в бік гордості, заздрості, суперництва. У світі людей самйога порушена в бік прив'язаності. Чим нижчі світи, тим менше самйоги, немає рівноваги. У нижніх світах, у пеклах дуже сильно порушена рівновага. У пекельних світах, хто сильніший, той і правий, великі духи вбивають малих.
Рівновага у світі та колективна карма
У нашому світі рівновага є, але вона підтримується насилу. Наприклад, коли вивергаються вулкани, відбуваються землетруси, це таттви виходять із рівноваги. Коли відбуваються катаклізми, війни, з рівноваги виходять розуми. Зіткнення, злочини – все це порушення рівноваги, самйоги. Порушення природних сил і законів. І девати, які є в цьому світі, духи-охоронці місцевості не справляються з тим, щоб цю рівновагу підтримувати. Є тонкі сили, божественні, духовні, які піклуються про підтримання такої рівноваги. Але коли приходить багато душ із низькою кармою, ця рівновага порушується, вони можуть не справлятися, і іноді вищі девати свідомо не дають їм проявити свою силу, могутність і здібності. У них є якийсь свій план. Вони думають так: «Нехай рівновага порушиться, нехай карма відмиється цими істотами. Нехай вони отримають урок і вичерпають це».
Земля – це велика метафізична метасистема. І часто різні проблеми, які в ній відбуваються, це також наслідки порушення самйоги. Тому дуже важливо думати правильно, обирати правильні тунелі реальності, не дозволяти виникати нечистому мисленню. Всі учні, які мають самайний зв'язок, подібні до комп'ютерів у локальній мережі. У нас ніби спільна локальна мережа. Якщо в одного заводиться вірус, то інші теж можуть його підхопити. І самайя якраз береже учнів від таких вірусів. Ми кажемо самайя, чисте бачення, тому що не можна заражати свідомість нечистими думками, не можна заражати свідомість сміттям. Треба берегти її, це інформаційна система, дуже дорога для вас, дорогоцінна, це ваше життя. Тому ми так часто говоримо про важливість чистого мислення.
Але і всі люди пов'язані між собою. Якщо в якійсь країні неправильне мислення, то через деякий час там починають розгортатися сценарії покарання, залучаються рівноважні сили, які відновлюють цю рівновагу.
Наприклад, на Гаїті нещодавно стався землетрус. Загинула величезна кількість людей, і економіка вся зруйнована. Деякі релігійні ієрархи висловили таку думку, що жителі цієї країни багато займалися Вуду. Причому Вуду буває різне. Вуду – це релігія. Є чорна сторона Вуду, і вони зловживали цією чорною стороною магії.
Розум як інструмент пізнання
Істина відкриє себе, коли розум продовжує пошук, вічару в стані самйоги, рівноваги. Розум зробить свою роботу, якщо не буде відволікатися сторонніми думками, цілеспрямований розум – це хороший інструмент для пізнання Атмана. Але його треба очистити і виховати. Якщо ваш розум упокорений, очищений дисципліною і вихований, це те, що підходить. Якщо він не упокорений, не вихований дисципліною і не очищений, це невідповідний інструмент.
Один учень запитав Гуру: «Чому я не можу бачити Вище Я?»
Він сказав: «А ти можеш бачити атоми, молекули, електрони?»
Той сказав: «Ні, потрібен мікроскоп».
Учитель сказав: «Так і для духовного життя потрібен внутрішній, духовний мікроскоп. Ти повинен його всередині себе створити».
Він запитав: «А як же його створити?»
Це очищений, дисциплінований і упокорений розум. Якщо розум не заражений бажаннями і прихильностями, які можуть збудити цілий потік думок, пошук можливий.
