Коли виникає сильна пристрасть до предметів бажання або сильна ненависть щодо небажаного, радість від сприятливих подій, насолод тощо і скорбота від несприятливих подій, хвороб і тому подібного, що б не сталося, у цей час проявляється енергія природного стану.
Коли звичайна людина переживає почуття або думки, вона не знає, що все, що проявляється в її умі або тілі, — це прояв світлоносної енергії природного стану, світлоносної енергії порожнечі. Вона думає, що це є щось окреме, щось самостійно існуюче. Це як дивитися на палець і не бачити руки, дивитися на верхівку айсберга і не бачити його підводної частини.
Коли людина усвідомлює те, що проявляється в її умі й тілі, але не знає їхнього справжнього джерела, не розуміє, чиїм проявом вони є, хто їхній істинний господар, то вона вступає в контакт із цими частинами свого «я» та енергіями так, ніби вони існують самі по собі. Цей контакт супроводжується або чіплянням чи прив’язаністю, або негативізмом.
У випадку прив’язаності відбувається імпринтинг, тобто вкарбовування у свідомість стійких кармічних слідів, які супроводжують людину не лише все це, а навіть і наступне життя. Наприклад, деякі люди можуть бачити повторювані сни. Це називається бакшас. Це наслідок того, що кармічний слід минулого життя проявляється в цьому житті.
У випадку відкидання з’являється певна закритість у свідомості й скукоженість ума.
Виявлення світлоносної порожнечності
Коли ж йогін виявляє світлоносну порожнечність свого «Я», він бачить, що думки, рух внутрішніх енергій, емоції, переживання і взагалі все, що він сприймає через очі, вуха та інші органи чуття, є проявом цього споконвічного світлоносного порожнечного «Я». І замість того щоб вступати в прямий безпосередній контакт із цими переживаннями, він вступає в контакт з їхнім Джерелом, з енергією Ясного Світла.
Як це можна пояснити? Наприклад, я часто бачу Ананда Лілу за родом її служіння. Якщо я бачу її просто як істоту, людину, жінку або монахиню, то в мене можуть виникати відповідні судження: у неї такі-то якості, такі-то чесноти чи недоліки; у неї така-то форма, таке-то минуле, вона поводиться так-то, відповідно, з нею треба поводитися так-то і потрібно робити те-то. Це буде двоїстий стан. Якщо з її боку будуть здійснюватися якісь дії, що суперечать моїм установкам, виникатиме гнів, а якщо якісь дії, які задовольнятимуть мої установки, то з’являтиметься радість. Ось так діє звичайна людина.
Якщо ж є розуміння принципу Ясного Світла, то ви відразу зміщуєте фокус із поверхневих якостей і дивитеся на сутнісну основу, що перебуває в живій істоті. Вторинні якості при цьому ви розглядаєте незалежно від того, як вони проявляються, просто як прояв цієї первинної основи.
Те саме відбувається і з внутрішніми даними. Якщо всередині вас є гнів, цей гнів не може вас одурити; щойно він виривається, ви швидко знаходите його основу (а його основа — Ясне Світло) і повертаєтеся в природу Уму. Якщо виникає чіпляння і прив’язаність до чогось, ви не йдете в неї на поводу, а виявляєте її сутнісну основу і знову повертаєтеся до споглядання Ясного Світла. Якщо виникає емоція, бажання або думка, ви не даєте їм зачарувати себе. Ви знаєте, що за думками є сутнісна основа, що в абсолютному сенсі жодне інтелектуальне знання не є достовірним, воно може бути достовірним лише у відносному сенсі.
Наприклад, вам кажуть: «Автобус на Нижній Новгород відправляється об одинадцятій тридцять». І якщо ви прийдете до цього часу, то він під’їде. Але в абсолютному сенсі ви знаєте, що і автобус, і Нижній Новгород як такі є ілюзією. Тобто це не достовірне, а лише умовне знання, яке ми приймаємо як певні умовності цього світу, у якому ми живемо.
Отже, що б не сталося, ми миттєво зміщуємо свідомість на Джерело інтелектуальних знань, емоцій, переживань і оцінок. І тоді, замість того щоб впадати у звичну прив’язаність, ми завжди перебуваємо у баченні цього Джерела.
Як знайти світлоносне Джерело
Хтось може запитати: «До цього все ясно. Треба просто змістити свідомість на світлоносне Джерело всього. Але як знайти це світлоносне Джерело, якщо жодного разу його не переживав?»
У той момент, коли ми намагаємося його знайти, ми його втрачаємо, тому що сама спроба це зробити вже означає певний рух, який відводить нас від центру. Замість того щоб намагатися знайти його в якомусь місці або в якийсь час, нам слід просто розслабитися й залишатися тут і зараз, не виносячи жодних суджень, а перебуваючи в пильно-усвідомленому стані спостереження. Ми просто розслабляємося й залишаємося в такому спостереженні, ми не виносимо жодних суджень щодо сприйманого, а перебуваємо в пильному усвідомленні.
Коли ми так перебуваємо, то починаємо наближатися до Джерела всіх думок і емоцій, до цієї світлоносної порожнинної основи, первинної матриці всього сущого, усього Всесвіту. Щойно в нас з’являються думки шукати її в іншому місці, або завтра, або у зв’язку з якимось методом, мантрою чи ще чимось, ми одразу втрачаємо його. Тому святі кажуть: «Він такий близький, що його важко виявити. Він такий простий, що в нього складно повірити».
Зміна сприйняття
Коли ми виявляємо це Джерело, то раптово бачимо, що все занурене в нього, що ми тотально помилялися, бачачи предмети світу самоіснуючими, окремими від нього. Скільки б нам не повторювали це, ми б усе одно помилялися. Це справді сильна зміна сприйняття. Проте, коли ми його виявляємо, наше ставлення і до думок, і до емоцій, і до переживаного змінюється.
Зовні все може тривати так само, ваше просвітлення хтось може взагалі не помітити, ви можете й надалі грати роль звичайного монаха. Але всередині у вас усе перевертається, ви стаєте повністю порожнім, ніщо більше не може ввести вас в оману, зачарувати чи полонити за умови, якщо ви пильні до розуміння Джерела. Тепер ваше життя стає просто грою відносних форм і відточуванням майстерності.
Тепер усе, що б не проявилося, є самим проявом цього споконвічного Джерела. Гнів — це емоція того ж порядку, що й радість. Думки про чисте й нечисте, про святе й мирське — це речі одного й того самого порядку. Ви знаєте, що самі по собі ці речі нічого не варті, вони значущі лише тому, що вказують на первинне Джерело.
Сараха говорив: «Той, хто пізнав те, що перебуває за словами, тільки й починає розуміти цінність слів». Зрозуміло, у відносному сенсі слова мають цінність, і вона визначається тим, наскільки добре вони вказують на абсолютну Істину.
Самозвільнення всіх думок і енергій
Такий йогін уже ніколи не переживає жодних негативних емоцій, жодних негативних станів. У нього в принципі ніколи не може бути засмучення, почуття провини, депресії чи серйозного сум’яття. Усі ці енергії в його тілі можуть і надалі бути, оскільки тіло ще не злилося з Ясним Світлом. Тобто і нечисті карми, і нечисті енергії можуть і надалі проявлятися, доки його тіло повністю не очистилося, доки канали не звільнилися від забрудненої прани. Проте, коли будь-які енергії чи емоції проявляються, вони миттєво розпізнаються й вивільняються.
Це подібно до того, як людина в темряві раптово побачила, що хтось іде їй назустріч, і інстинктивно напружилася, злякалася, адже невідомо, чого очікувати вночі від випадкового перехожого; але при наближенні вона зрозуміла, що цей перехожий — її найкращий друг, тому одразу розслабилася й заспокоїлася.
Таким самим чином відбувається самозвільнення всіх думок і енергій. Щойно вони проявляються, всього за частку секунди ми їх одразу ж розпізнаємо, бачачи в них найкращих друзів у тому сенсі, що вони походять із Джерела, з первинної основи, зі світлоносної порожнечі, а тому ми миттєво розслабляємося.
На вищих рівнях немає потреби навіть якось спеціально їх розпізнавати, тренуватися із зусиллям, тому що таке розпізнавання відбувається простим перебуванням в істинній природі. Кажуть, що це схоже на злодія, який прокрався в порожній дім. Злодії — це нечисті думки й енергії. Але щойно вони з’являються, то одразу ж стикаються з нашим розумінням Ясного Світла, тому вони не можуть ані зашкодити, ані змінити наш стан. Вони миттєво звільняються, оголюючи свою істинну природу. Таким чином, вони бачаться просто як прикраса, як гра, як циркуляція енергії.
Можна навести приклад із мирського життя. Людина може побачити практикуючого або монаха й подумати, що той не поділяє її принципів, що це взагалі якийсь дивний чоловік, а тому злякатися його. Але якщо ця людина сама є практикуючою, то вона зрадіє, побачивши монаха, тому що побачить його як споріднену духовну істоту. Вона миттєво впізнає в ньому ту сутнісну свідомість, яку сама шукає.
Мудрість самозвільнення
Тому важливо пізнати первісну мудрість основи звільнення.
Мудрість самозвільнення — це найсутнісніше знання, яке потрібно засвоїти, стаючи монахом. Численні техніки й таємні методи працюють лише тоді, коли ми засвоїли цю мудрість самозвільнення. Доти, доки ця мудрість не засвоєна, ми можемо накопичувати безліч посвят, але в нас не буде єдиної основи, на яку це буде нанизано, тому наша практика буде в найкращому разі малоефективною. Навпаки, той, хто здобув цю мудрість самозвільнення, навіть не володіючи великим арсеналом технічних методів, упевнено йде до повного просвітлення. Це такий самий факт, як і те, що на небі одне сонце й один місяць.
Кажуть, що це шлях усіх Будд і всіх святих, що всі святі минулого прийшли до звільнення, йдучи цим шляхом; усі святі теперішнього йдуть до звільнення, йдучи цим шляхом; усі святі майбутнього прийдуть до звільнення, йдучи цим шляхом. Не йдучи цим шляхом, неможливо прийти до звільнення.
Накопичення карми та її припинення
Крім того, якщо вам бракує ключового моменту практики звільнення при виникненні, то які б події не відбувалися, які б приховані потоки розсудкових думок не виникали, усі вони ведуть до накопичення кармічних причин коловороту буття.
Простіше кажучи, якщо ви навчилися самозвільняти, то карма не накопичується, а якщо й накопичується, то дуже незначно. Але якщо ви не навчилися самозвільняти, то нова карма накопичується обов’язково. Наприклад, у випадку з монахами, звісно, переважно накопичується заслуга, але й якась частина нечистої карми теж накопичується, оскільки ми не завжди перебуваємо в стані заслуги. Навіть будучи монахом, можна проявляти якісь нечисті думки, клеші й так далі.
Однак святі кажуть, що щойно ти відкрив принцип самозвільнення, то і заслуга, і погані стани перестають впливати на твій ум, а відповідно, нові карми не творяться, сильні відбитки не створюються. Ба більше, саме перебування в такій істинній присутності є найбільшою заслугою.
Звільнення при виникненні
Тому при появі будь-якої думки, тонкої чи грубої, надзвичайно важливо підтримувати звільнення при виникненні, яке не залишає сліду.
Звільнення при виникненні передбачає миттєво помічати думку або емоцію, що виникла, і не йти за нею звично, не прив’язуватися до неї, а залишатися в безвибірковому усвідомленні, не виражаючи до неї жодного ставлення, тобто шукати її Джерело, Ясне Світло, яке знецінить дію емоції та нейтралізує її наслідки.
Знецінення дії не означає знецінення енергії. Якщо хтось подумає, що йдеться про знецінення енергії, то це просто принцип придушення сутри. Знецінити дію думки — це означає возз’єднати її з Ясним Світлом і перестати сприймати як щось окреме від Ясного Світла, як самодостатнє, тобто повірити в неї.
Коли ви знецінили дію думки й енергія рухається, як і раніше, то відбувається таке: ви розслаблені й глибоко занурені в природний стан, однак у вас є думки, тобто вам не вдається досягти повної бездумності навіть після багатьох років медитації. Чому це не вдається? Тому що цього в принципі досягти неможливо. Якщо хтось думає, що це можливо, то це не так.
Можна, звісно, блокувати думки в махашанті на деякий час. Можна досягти якогось стійкого проміжку, щоб пережити самадхі світу без форм (я на власному досвіді це переживав), але досягти постійного стану бездумності при повноцінному сприйнятті всіх енергій неможливо, тому що властивість Ясного Світла — проявлятися у вигляді енергії, а властивість енергії — рухатися. Якщо ви захочете зупинити думки, вам доведеться водночас зупинити й увесь Всесвіт, а він не хоче зупинятися, він рухається за своїми законами.
Тому ми відпускаємо думки, замість того щоб намагатися блокувати й зупиняти їх, і залишаємо все як є, тобто ми перебуваємо в природному стані. І тоді вони більше не впливають на нас, вони подібні до міражів, рухомих картинок. Як приклад наводять ситуацію, коли старий спостерігає за дітьми, які граються в пісочниці. Діти пустують, а старий просто дивиться на них і відпочиває. Таким самим чином наш ум односпрямовано зосереджений на Ясному Світлі, поки думки й енергії рухаються своїм порядком, а сприйняття здійснює циркуляцію.
Ба більше, на вищих рівнях практики необхідно навіть стимулювати рух енергії та думок, щоб не було застою, щоб набути гнучкості природного стану. Якщо хтось вважає, що природний стан передбачає відхід усередину, заморожений ум і заблоковане сприйняття, то він, звісно, помиляється. У найкращому разі така тенденція спрямує свідомість у світ без форм, у непроявлене з подальшим розумінням ущербності цього стану і з необхідністю чергового перевтілення для отримання нового тіла, у якому можна буде продовжити тренування в усвідомленні Ясного Світла.
Звільнення як малюнок на воді
Які б думки не виникали, не даючи їм вислизнути в прихований потік оман, і не затримуючись на породженій ними прив’язаності, потрібно безперервно зберігати увагу до природності в її непорушеному стані, упізнаючи будь-яку думку, що виникає. Необхідно підтримувати стан звільнення при виникненні, який не залишає сліду, наче малюнок на воді.
Той, хто оволодів цим першим рівнем у звільненні думок при їх виникненні, завжди має непохитний ум і вміє змінювати свій стан. Як уже говорилося, у такого йогіна не буває поганого настрою, гніву. Навіть якщо це й проявляється, то миттєво зникає. Можна сказати, що гнівний стан проявляється на одну чи дві секунди, а потім миттєво звільняється.
В істинного практика не буває депресії чи зневіри, тому що він усе возз’єднує з Ясним Світлом, яке є великим джерелом радості, блаженства й мудрості. У нього не буває якогось серйозного замішання, коли він збитий з пантелику і у відчаї хапається за голову, не знаючи, що робити. Такі моменти в його житті взагалі відсутні.
Поступово його життя наповнюється дуже рівним, радісним і щасливим станом, тому що він більше ніколи не втрачає зв’язок із цим Джерелом, із первинною основою Всесвіту. Які б події не відбувалися, усе розглядається ним лише у зв’язку з первинною основою. Можна сказати, що такий йогін уже приблизно відчув суть вислову «усе є брахман». Хоча він іще не розкрив його до кінця, тому що є подальші ступені осягнення.
Відмінність між упізнаванням і природним звільненням
Якщо думки не очищуються в природному звільненні, то одне лише упізнавання думок не припиняє безперервності затьмареної карми.
Це дуже важлива фраза. Тут ідеться про початкову практику. Упізнавати виникнення думок і не йти за ними можна і в простіших практиках, ніж самозвільнення в присутності. Це можливо, наприклад, при спостереженні за тілом, анапанасаті, за будь-яких практик уважності, при точковій атма-вічарі.
Коли ви практикуєте метод і відокремлюєте себе від думок, ви можете навчитися не йти за думками завдяки відданості методу. Наприклад, якщо ви практикуєте атма-вічару, то невпинно тримаєтеся відчуття «Я»; думки виникають, але вони вас не зіб’ють, тому що ви продовжуватимете тримати це відчуття «Я», навіть якщо на вас оглоблею махати, навіть якщо цією оглоблею бити по вас.
Однак в істинному сенсі це ще не можна назвати самозвільненням, яке не дає кармічних відбитків. Це лише половина справи, тому що Ясне Світло ще не розкрите, а працює метод. Тобто метод захищає вас, як броня, від усіх емоцій і думок, однак природа Ума вами ще не впізнана. У найкращому разі ви не страждаєте від діяльності ума, але возз’єднання з Джерелом — це щось інше, це коли метод привів вас до природного стану, коли ваш ум не зафіксований лише на методі, а розкритий навстіж, коли виявлена безмежна світлоносна порожнеча і ясність.
Це дуже важливий момент. Можна бути хорошим практиком методу і двадцять років його практикувати, але так і не розуміти цього; можна переживати глибокі стани ясності, але перебувати в прикрому нерозумінні цієї різниці.
Тож поряд із впізнаванням потрібно оголено спостерігати власну природу, розпізнати вже знайому первісну мудрість.
А потім перебувати в цьому стані. Говориться, що це ключовий момент у практиці звільнення. Тобто мало спостерігати появу думок і миттєво їх звільняти, важливо ще проникати в сутнісну природу Уму, подібну до простору, і перебувати в ній, і тоді самозвільнення буде істинним. Саме на цій стадії виникає чистота всього, що проявляється, — думок, емоцій, енергій, клеш і всього зовнішнього.
