Коментар до тексту «Аштавакра-ґіта. Глава 1. Свідок»
«Ти вільний від прив’язаностей і дій, позбавлений недоліків, самосвітний. Воістину, ти пов’язаний лише прагненням до просвітлення. Ти за природою – чисте Усвідомлення. Тобою наповнений цей Всесвіт. Усе суще міститься в тобі. Переверш обмеженість розуму. Перебувай лише в Усвідомленні – незалежному, незмінному, такому, що не має форми, незбагненному розумом, безтурботному й незворушному».
Усередині нас прихована божественна Свідомість, внутрішній Бог. Це частинка Абсолюту, частинка Шиви, який є сарва-карана-каранам (причиною всіх причин), який є сваямбху (самонародженим), тобто не породженим ніким, не створеним, не сотвореним, а таким, що існує Сам по Собі, спирається Сам на Себе й породжує цей Всесвіт Сам із Себе. Частинка цієї Свідомості прихована всередині нас, і ця частинка так само нескінченна за своїми якостями, як і Парамашива, Брахман, Абсолют.
Те, що приховано всередині нас, перевершує те, що ми знаємо про себе. Наприклад, ми знаємо про себе (ми в цьому впевнені), що ми чоловік або жінка, якої ми національності, де ми живемо, свій вік, характер, інтелект, звички, біографію. Це все, що нам відомо про себе. Є інша сфера, це те, що нам не відомо про себе. Це сфера терра-інкогніта, вона нам не відома, ми зовсім нічого про неї не знаємо, ми можемо лише дізнаватися про неї зі Священних Писань і тільки здогадуватися.
Це подібно до того, як якщо у вас є мобільний телефон, айфон, і ви знаєте кілька його функцій. Але які функції та можливості заклали туди розробники, ви можете тільки здогадуватися. А туди закладено набагато більше, ніж ви знаєте. Ви користуєтеся зовсім невеликим набором функцій: дзвінок, надіслати повідомлення, зняти відео, інтернет і все. Але розробники вклали туди дуже багато. Так само й у це тіло його розробники (боги, Шакті, Шива) вклали дуже багато, але ми можемо тільки здогадуватися про його функції та внутрішні можливості. Щоб зрозуміти, які можливості цього телефона, треба читати інструкції, серйозно їх вивчати. Так само, щоб зрозуміти свої можливості, треба вивчати інструкції, вивчати їх і практикувати.
Священні тексти – це інструкції для користувачів-початківців про те, як зрозуміти самого себе. Ми користувачі свого тіла, розуму, прани, але ще невмілі. Ми знаємо дуже мало функцій і здебільшого ототожнені з цим тілом і нижчими таттвами. Інструкція – це прамана, те, що називають «авторитетним свідченням», отриманим від святих за низхідним ланцюгом спадкоємності. Низхідний ланцюг спадкоємності – це те, що називають апурушея (нелюдське знання), тобто знання, що сходить від Бога до людини. Не те, що виходить від людини до Бога, а те, що сходить.
Усвідомлення, що не має форми
Отже, Аштавакра говорить: «Перебувай в усвідомленні, незалежному, незмінному, такому, що не має форми». Усередині нас є усвідомлення, яке не залежить від сприйняття, від імені та форми. Аштавакра говорить: «Те, що має форму, неістинне. Лише те, що не має форми, вічне». Ім’я та форма належать до видозмін матеріальної природи (пракріті). У момент Пралайї (розчинення Всесвіту) все це зникає.
Але насправді навіть не треба чекати Пралайї, доки все це зникне й розчиниться. Наприклад, через триста років, у 2318 році, це місце буде складно впізнати й нас усіх складно буде впізнати. Якщо ви зустрінете когось через триста років, то скажете: «О, як ви змінилися!» Я сподіваюся, що всі зміняться на краще, сидітимуть на лотосах у вигляді божеств, випромінюватимуть сяйво світла, проєктуватимуть магією наміри й ілюзорні тіла в різні світи, а розумом перебуватимуть у Брахмані. Це добрі зміни. З матерією, яка має імена та форми, завжди відбуваються зміни, тому садху вважає, що те, що має форму, – порожнє, ілюзорне, воно не має цінності, на нього неможливо спертися.
«Лише те, що не має форми, вічне». Те, що не має форми, – означає нескінченний простір усвідомлення, Маха-таттва, що перебуває за межами простору. Буддгі – це інша назва Маха-таттви, елемента свідомості. Елемент свідомості існує так само, як і інші елементи (земля, вода, вогонь, вітер, простір), але цей елемент тонкий, і він внутрішній. Зовнішні п’ять елементів набагато грубіші. Цей елемент свідомості пов’язаний не лише з нами, а з усіма живими істотами.
Виявити елемент свідомості через споглядання – це перший крок до того, про що говорять Священні тексти. І Аштавакра гарантує: «Осягнувши цю істину, ти не опинишся знову в ілюзії». І що це за елемент свідомості? Це Атман як частинка Шиви всередині нас.
«Як дзеркало всередині й зовні образу, відображеного в ньому, так і вище «Я» всередині й зовні цього тіла. Як всепроникний простір усередині й зовні посудини, так само Вічний і Всепроникний Абсолют усередині й зовні всього сущого».
Всепроникний простір чистої свідомості уподібнюється простору, прихованому всередині глечика. Здається, ніби глечик приховує простір. Але насправді він ніким не може бути прихований, і процес приховування — це ілюзія для простору. Коли глечик розбивається, простір у глечику змішується із зовнішнім простором, і виявляється, що це був лише один простір. Тобто насправді простір усередині глечика і простір зовні — це завжди був один простір, але була певна ілюзія розділеності. Насправді неможливо ув’язнити простір у глечику. Коли ми осягаємо істину безформної свідомості, цей всепроникний простір усередині й зовні виявляється.
Розчинення тонкого тіла
Як осягнути істину всепроникної свідомості? Потрібно позбутися своїх фізичних уявлень, пов’язаних з іменем і формою. Фізичне тіло — це лише вираження нашого характеру, особистості, що міститься в тонкому тілі. Фізичне тіло — це просто скафандр. Був фільм «Матриця», у ньому показували великих бойових роботів, у яких сиділи люди й керували ними. Робот ходив, а людина всередині керувала ним. Так само тіло — це біологічний робот, але той, хто керує ним, сидить усередині, і це — душа.
Якщо ви подивитеся одне на одного не як на тіло, а як на душу, то побачите тіло просто як скафандр, усередині якого сидить керівник, душа. І ця душа теж має людську форму, людські уявлення. Саме тому й фізичне тіло таке саме. Фізичне тіло набуває такої форми, яка є в душі. Якщо душа змінює форму або змінює рівень енергії, то й тіло теж змінюється (воно або структуру змінює, або ж повністю змінюється).
Щоб осягнути цю безформну свідомість, потрібно душу, астральне тіло, яке перебуває всередині фізичного тіла й керує ним, розчинити. І це тонке тіло, що керує фізичним тілом, містить наш характер, прив’язаності, інтелект, особистість, звички, тенденції. Загалом, це все те, що ми називаємо особистістю, антахкарана — наш внутрішній інструмент. Процес такого розчинення називається в Лайя-йозі антахкарана лайя чинтана.
Розчинити — означає наблизити до божественної частки Шиви, яка не має нічого спільного з усіма цими особистісними характеристиками. Розчинення відбувається в момент наближення. Ця частка Шиви (Атман) дає благодать, дає даршан, і тоді все те, з чого складається душа, починає поступово розчинятися й преображатися.
Іншими словами, ми повинні втратити людську его-форму, до якої ми прив’язані, з якою ми себе ототожнюємо. Наприклад, якщо є якісь звички, то треба втратити ці звички, розчинити їх. Або, принаймні, залишити їх, але змінити до них ставлення, що рівноцінно зміні. Коли ставлення змінено, вони не відіграють жодної ролі. Якщо ми вважали себе кимось і ототожнювали себе з цим, треба розчинити це або перестати ототожнюватися.
Учення про можливість зміни
Садху не каже: «Так, я такий!» Це дурний садху. Справжній садху ніколи так не каже. Чому? Тому що щойно він так скаже, що Гуру йому відповість? «Ну, то змінися! Яка користь із того, що ти такий!? Ти був таким — і що? Це тобі допомогло? Це врятувало тебе від страждань, дало тобі щастя, дало тобі Бога, безсмертя, вічність, божественну повноту, божественну мудрість? Не чіпляйся, не носися з тим, що ти такий! Насправді ти зовсім не такий. Це ти думаєш, що ти такий на цей момент і в поточній ситуації. А насправді ти не такий. Ти вигадав, що ти такий, і повірив, ти утвердився в цьому й зараз наполягаєш, що ти такий!» І ніхто інший, окрім Гуру, так не скаже. У цьому цінність Гуру-таттви. Інший скаже: «Ну, так. Ти такий, а я такий. Окей, поважаю!» Але коли ви приходите до Гуру, це сигнал йому, що ви не хочете залишатися таким, ви не чіпляєтеся за це. Гуру каже: «Ти думаєш, що ти такий, а ти не такий!» Тому що Гуру те саме знає, він теж колись так думав. А потім він зрозумів, що все інакше, що він зовсім-зовсім інший. Тому він бачить, що й в учня є така можливість. Коли якийсь учень каже: «Так, я такий!», Гуру відповідає: «Немає проблем, був таким — станеш іншим. Змінися і все». Учневі бракує мудрості, щоб зрозуміти, що він може змінитися, він думає, що завжди буде таким. А Гуру це чудово знає.
Садху має зрозуміти, що в нього є можливість змінитися. Якщо є така можливість, значить, є дорогоцінне людське народження. А якщо можливості змінитися немає, то, значить, і дорогоцінного людського народження немає. Усе, ти на рейках карми, ти настільки до них прив’язаний, що ти, як трамвай, можеш рухатися тільки вперед або назад. Трамвай не може за своїм бажанням повернути праворуч, ліворуч, він зумовлений тільки рейками, прарабдхою. А дорогоцінне людське народження означає можливість змінитися.
Практика антахкарана лайя чинтана
Здійснити розчинення антахкарана лайя чинтана — означає розчинити всі свої чіпляння, звички, амбіції, риси характеру. Принаймні розототожнитися з ними, не наполягати ні на чому, не прив’язуватися ні до чого, не чіплятися ні за що, не проєктувати себе ні в що. Взагалі не задавати собі жодних рамок, жодних меж, стати живим, спонтанним, текучим, нічим не обмеженим і відданим одному лише Богу, мудро враховуючи при цьому місце, час і обставини.
Коли ми діємо таким чином, тонке тіло поступово починає втрачати свою звичну форму. Кожен із нас має звичну форму тонкого тіла. Наприклад, коли ми думаємо про себе, уявляємо своє майбутнє, то ми інтуїтивно уявляємо, що ми саме в такій формі. Але садху розуміють, що це можна змінити, і вони кидають цьому виклик. Вони уявляють себе в образі Даттатрейї. Вони знають, що можна мати три голови й шість рук, не ходити, а сидіти на лотосі, мати магічні сили й простір як свідомість, основою мати світло, переміщатися всіма світами. Тому вони візуалізують себе як Даттатрейю, вони медитують на себе як на Брахмана всередині.
Йога ілюзорного тіла побудована на цьому, коли ми позбавляємося звичних уявлень, коли садху медитують на себе як на махавак’ю «Ахам Брахмасмі». Усе це можна змінити, і все це необхідно змінити. Якщо, наприклад, у вас є шаблони, фіксовані ідеї щодо чогось, це треба змінити, звільнити, очистити, зробити порожнім. Як це змінити й очистити? Треба навчитися все це віддавати Богу. Це не піде просто так і не очиститься просто так, але якщо це віддавати Богу, то воно піде й очиститься.
Одного разу, мабуть, років двадцять п’ять тому до мене прийшла людина на даршан. Вона почала викладати свої думки, свої ідеї щодо духовного життя, оцінки інших тощо. Я довго її слухав, а потім запитав: «Ви насправді вірите в те, що говорите?» Вона відповіла: «Ну, так, звичайно. А як інакше?». На що я сказав їй: «Ну, тоді розкайтеся в цьому. Усе стане добре, і ви відчуєте полегшення». Тому що все, у що ми віримо на рівні ума, на рівні почуттів, має природу ілюзії, воно ілюзорне.
Тому кажуть: «Не потрібно пиляти роги в кролика». Їх у нього немає, від самого початку ніколи не було. «Не потрібно шукати на мапі місто Гандхарвів», тому що воно від самого початку не існує. «Не слід намагатися дізнатися ім’я дитини безплідної жінки», тому що вона ніколи її не народжувала, її ніколи не було. Усе те, з чим ми себе ототожнюємо, від самого початку ілюзорне, воно не є реальним і являє собою форму порожнечі.
А що ж істинне? Атман усередині нас, нескінченна свідомість усередині нас істинні. Але чи означає це, що ми повинні відмовитися від енергії, яка була залита в наш характер, особистісні якості, риси, форми, звички? Ні, від енергії відмовлятися не потрібно! Енергія тонкого тіла — це теж енергія. Манас-шакті — це певна ментальна сила, енергія астрального тіла. Але вся ця енергія має бути повністю віддана Богу й розчинена в недвоїстості, вона має набути іншого характеру: порожнечного, ілюзорного, ігрового. Це означає, що ця енергія більше нас не зв’язує, вона може проявлятися відповідно до часу, місця й обставин, вона повністю служить Богу, є провідником божественної мудрості, провідником божественної волі та гри.
Перебування в причинному тілі й повна капітуляція
Коли ми розчиняємо свою людську астральну форму, то наша карма зникає разом із нею, тому що карма містилася в цій людській формі й у пам’яті про цю форму. Тоді залишається лише причинне тіло, і ми можемо безпосередньо перебувати в анандамайя-коші (причинному тілі). Ми можемо усвідомлювати причинне тіло й сприймати світ очима причинного тіла. Це подібно до того, якби ви наяву спали сном без сновидінь, але при цьому не спали, а усвідомлювали себе уві сні без сновидінь.
Коли ми усвідомлюємо вимір причинного тіла, ми усвідомлюємо Ішвару, усвідомлюємо Бога, ми розуміємо, що все походить від Ішвари, все твориться Ішварою, все підтримується Ішварою, все з Нього складається, і ми самі володіємо природою Ішвари, є частиною Його. Поза Ішварою ми не існуємо. Це подібно до того, як кінчик пальця усвідомив себе всією рукою, а потім усвідомив себе всім тілом, і він зрозумів, що поза всім тілом він не існує.
Тому садху — це той, хто завжди живе в Бозі, при Бозі й в усвідомленні Бога. А для цього потрібне повне смирення, повна покірність Богові всередині. Ми не говоримо про покірність і смирення чомусь або комусь зовні: людям, догмам, концепціям, якимось ідолам. Ми говоримо про внутрішнього Бога. Має бути повна капітуляція перед цим внутрішнім Богом, повне смирення перед Ним, повне покладання на Нього, повна довіра Йому. Часто люди не слухають Його, навіть якщо практикують, вони просто не хочуть Його слухати, не чують, Його голос іще дуже слабкий. Іноді, коли практикуючі навіть чують Його голос, вони все одно не коряться Йому, тому що побоюються, тому що ще багато егоїстичних бажань, і вони не знають, чи виживуть їхні бажання в стані покорення, чи ж вони кудись зникнуть. Є ще прив’язаність до бажань. Вони не можуть капітулювати перед цим Богом, тому що є ще розрізнені частинки розуму й его, які хочуть вести власну внутрішню політику.
Але насправді момент капітуляції означає, що ми віддаємо все: і надії, і амбіції, і чіпляння. Усе одухотворюється, усе освітлюється. І тоді ті бажання, які були в розуму, амбіції та его можуть і не зникнути. Якщо ви вже так захочете, Бог їх вам залишить. Він дає будь-яку можливість душі, Він не жадібний. Якщо ви вже так хочете, то Він вам їх залишить, але вже в чистому вигляді, у неприв’язаності, у сакральному варіанті. Він дозволить їх пережити, але вже зовсім під іншим кутом зору: як гру, без прив’язаності, без чіплянь, без егоїзму, без карми, без накопичення проблем, без ототожнення із сансарою.
Це подібно до того, як ви віддаєте прасад Шиві. Хіба Шива сходить з вівтаря і з’їдає весь прасад? Усі потім добре куштують прасад після Шиви й Даттатрейї. Іншими словами, Бог не забирає сам прасад, він приймає лише відданість, а весь прасад залишається.
Так само, коли ви як свій прасад пропонуєте свою ахамкару, его, бажання, чіпляння і звички, якщо ви так побажаєте, Він їх залишить вам, і ви можете далі ними користуватися. Якщо ви побажаєте, Він навіть ваші клеші залишить вам у користування. Але Він їх преобразить і освятить, щоб вони стали тим, що не приносить проблем, як змія, у якої вирвали отруйний зуб. Він покаже вам їхню порожню ілюзорну природу, Він покаже вам природу клеш як природу п’яти мудростей, Він освятить і перетворить їх на божественні сили й енергії, так що вони перестануть бути клешами. Те саме стосується рис вашого характеру, звичок, якостей особистості, его, манаса. Усе це повністю преобразиться і перестане приносити вам проблеми.
Наводиться такий приклад. Була мотузка, яка зв’язувала. Мотузку спалили, але вона залишила форму. За формою вона — та сама мотузка, але ця мотузка вже нікого зв’язати не може.
Так само всі частини нашого внутрішнього інструмента, просмажившись у вогні Абсолюту, ніби збережуться, і ви навіть зможете ними користуватися, але вони більше не зможуть вас зв’язати, тому що будуть порожнісними, ілюзорними, ігровими й невіддільними від Бога, а по суті — божественними шакті.
І цей принцип, коли клеші стають чимось на кшталт прикрас, виражений змією на шиї у Шиви. Змія символізує отруйні енергії, які повністю підпорядковані і які Шива переможно повісив, як прикрасу.
Глава друга «Радість самоусвідомлення»
Джанака сказав: «Я Бездоганний, Безтурботний, Я — Усвідомлення, Я поза природою. Як довго я дозволяв ілюзії обманювати себе. Я один даю світло цьому тілу й Всесвіту. Усе у Всесвіті моє, і ніщо не моє».
Щоб сказати: «Я Бездоганний, Безтурботний, Я — Вище Усвідомлення», — ми маємо спершу здатися Йому як внутрішньому Богові. Наші розум, тіло й ахамкара мають повністю скоритися й віддатися Йому. Без прапатті-йоги, атма-ніведани й самовіддачі ми не маємо права це говорити. Ми ніби можемо це говорити, адже немає законів, що забороняють це казати, і кожен може говорити це скільки завгодно, але від цього просто не буде жодної користі. Говорити ці слова можна з переживання Шива-таттви, з переживання Бога, з переживання Ішвари. А щоб увійти в це переживання, треба віддати всі нижчі таттви Богові й возз’єднатися з Ним.
Те, про що говорить Аштавакра, — це пратьябхіджня — найвища стадія в Лайя-йозі. У Лайя-йозі є три стадії: пратімокша (самозвільнення), прапатті (самовіддача) і пратьябхіджня — це найвища третя стадія. Праті — означає поворот до самого себе; абхі — означає обличчя; джня — означає знання. Тобто це знання або впізнавання самого себе внаслідок повороту до самого себе.
Самовпізнавання можливе після самовіддачі. Самовіддачею его трансцендується, виходить за межі самого себе й виявляє Абсолют. Без самовіддачі Абсолют виявити неможливо! Тобто, залишаючись з его, ви не можете дивитися на Абсолют і якось Його сприймати, але ви можете Йому поклонятися як его в стані відданості.
«Я один даю світло цьому тілу й Всесвіту. Усе у Всесвіті моє, і ніщо не моє. Зараз я відрікся від тіла й світу і через таємну мудрість зміг узріти Вище “Я”».
Таємна мудрість полягає в повному відданні свого «я» Богові, здатності проводити божественну мудрість, стати провідником божественної волі на сто відсотків. На сто відсотків стати керованим божественною волею зсередини й стати здатним проявляти божественні діяння та божественну гру на сто відсотків.
Якщо ми запитаємо: «Чим я керуюся у своєму житті? Чим я управляюся зсередини? Чию волю я проводжу? Яку мудрість проводжу? Які діяння проявляю?», — то, найімовірніше, під час дослідження відповіддю буде, що це якась суміш енергії, волі, розуму, его, буддхі, культури, соціуму, виховання, карми, настанов Гуру й Священних Писань. Усе це разом створює конгломерат, і залежно від того, чого з цього пропорційно більше чи менше, з того й будується лінія нашої поведінки. Таким чином і проявляється наша прарабдха-карма.
Самовіддача полягає в тому, щоб, усвідомивши божественні енергії на сто відсотків, стати керованим Богом, не робити жодного кроку без божественної волі, без внутрішнього божественного благословення. А що означає «внутрішнє божественне благословення»? Це коли ви відчуваєте Бога всередині у формі ясності, у формі бхави й зсередини інтуїтивно розумієте, як правильно діяти, а як неправильно, як правильно думати, а як неправильно, як правильно говорити, а як неправильно. Правильно діяти — якщо ця бхава не згасає; неправильно діяти — якщо вона згасає. І стовідсоткове керування божественною волею та божественною мудрістю означає, що ви ні на мить не втрачаєте зв’язок із Богом, і крім цього ви Його ще й проявляєте.
Дозрівання просвітленого стану
Спочатку ви не можете це проявляти, навіть якщо ви усвідомили зв’язок із божественною мудрістю та божественною волею, вам дуже складно це проявляти. Тому проявляти перший час не треба надто сильно, бо ви страждатимете від того, що під час спроби проявлення все затьмарюється й втрачається. Тому за традицією, коли учень, наприклад, у дзенських монастирях отримує Просвітлення, отримує підтвердження в Майстра, то Майстер каже: «А тепер дванадцять років просто не проявляй його, живи скромно, тримай його в таємниці, інакше воно не дозріє. Якщо ти одразу спробуєш проявити це назовні, ти зустрінеш безліч перешкод». Цей стан повної єдності з Абсолютом має визріти, відстоятися, має зміцніти. Тому він наступні дванадцять років живе просто як монах, носить воду, рубає дрова, готує як старший кухар прасад, виконує звичайну севу, щось іще на кшталт цього й ніяк його не проявляє. Він дозволяє пробудженому стану дозріти.
А потім Майстер його викликає і каже: «Так, настав час призначити нового Маханта. Дайте мені відповідь, люб’язні, на таке запитання», — і ставить запитання. Там серед інших були старший кухар (а насправді це вже просвітлений, який грає роль старшого кухаря), старший монах або керівник. І керівник думає: «Ну, логічно поставити на роль Маханта мене, це наступний, можна так сказати, етап кар’єрного зростання. Що тут думати?» А старший кухар... Ну, де старший кухар, а де керівник за статусом? Майстер ставить запитання, керівник починає думати, як би краще й красивіше відповісти, а старший кухар просто бере й копає відро, і запитання розлітається вщент. Майстер каже: «Ну, їдь! У нас тепер є новий Махант. Там організуєш новий монастир!» Керівник не розуміє, чому його не оцінили? Та тому, що той, хто був старшим кухарем, уже давно отримав Просвітлення, він просто грав цю роль, не ототожнюючись із нею. Але Майстер просто чекав, доки його мудрість закріпиться і його тонке тіло повністю дозріє.
Недвоїсте бачення світу
«Як хвиля, піна й бульбашки не відмінні від води, так і все творіння, що походить із Я, не відмінне від Я. Досліди уважно тканину, там лише нитки. Досліди уважно Всесвіт, там лише Я».
Що означає уважно досліджувати Всесвіт? Це означає навчитися дивитися на світ очима недвоїстого усвідомлення. Якщо ми досліджуємо Всесвіт усередині себе, ми виявимо п’ять оболонок. Досліджувати уважно — означає вийти за межі п’яти оболонок і виявити турію — четвертий стан. І цей четвертий стан є всеохопною Свідомістю, яка пронизує весь Всесвіт.
Саме брак дослідження змушує нас ототожнюватися з нижчими шарами, ніж ця безмежно чиста Свідомість. Коли ми проводимо достатньо дослідницької роботи, ми виявляємо цю бездоганно чисту й сяючу Свідомість і розуміємо секрет того, як влаштований цей Всесвіт.
«Як солодкість просочує сік цукрової тростини, так і Всесвіт, створений у Мені, просякнутий Мною всюди».
Вважається, що цукрова тростина, якщо ви спробуєте її в будь-якому місці світу, всюди буде солодкою. Так само, де б ви не були, в якому б куточку Всесвіту, там буде Свідомість.
Будда наводив такий приклад: «Якщо ви підійдете до океану або до моря, занурите палець в одному місці й спробуєте воду, потім підійдете до іншого місця і теж занурите палець, то вода буде однаково солоною».
Наша Свідомість однаково пронизує весь Всесвіт. Однак ця Свідомість не належить до особистості. Коли Аштавакра каже: «Я пронизую весь Всесвіт», — він не про себе говорить як про тіло або як про розум. Він просто виявив Шиву і возз’єднався з тілом мудрості Шиви. Його ідентичність у Шиві настільки вкоренилася, що він уже може казати «Я». Але це не має стосунку до розуму, особистості, его та інших речей. Тепер він може використовувати розум, може використовувати особистість, але його сутнісна ідентичність єдина з Шивою. Він має право так заявляти, тому що відчуває, як він пронизує весь Всесвіт. І в цьому є певна особистісність, тому що особистість (ахамкара) і его теж залишилися, але безособовість домінує.
Особистісність і безособовість, збереження відмінностей і їхня відсутність — це незбагненний парадокс єдності форми й порожнечі, яка називається ачінтья бхеда-абхеда таттва.
Коли ви дивитеся на Даттатрейю або читаєте Даттатрейя-стотру, там говориться: «Він із тілом і без тіла», він той, хто має тіло, і той, хто не має тіла, тобто сакала і нішкала (з ознаками і без ознак). Даттатрейя виражає цей принцип ачінтья бхеда-абхеда таттви. Тобто «Я можу грати, як хочу. Я можу грати в подвійність, я можу грати в недвоїстість. Я можу бути будь-яким». Тому що для Абсолюту немає жодних обмежень.
Ілюзорна природа світу
«Немає усвідомлення Я — світ здається реальним. Є усвідомлення Я — світ зникає. Через невідання мотузка може здатися змією. Завдяки знанню ілюзія зникає».
Якщо ввечері людина йде стежкою, вона бачить здалеку кущ, цей кущ здається їй розбійником, і вона боїться. Але коли вона підходить ближче, її розрізнювальна здатність зростає, і вона розуміє, що боятися нічого — це не розбійник, а кущ. А куди подівся розбійник? Питання риторичне. Він нікуди не подівся, його просто не було, але страх був реальним. Реальний страх виник через ілюзорного розбійника. Людина усміхається, згадуючи, що вона боялася ілюзорного розбійника. Але тоді її страх був реальним.
Одного разу, років вісімнадцять тому, я їхав до Бердянська на семінар. Здалеку з вікна машини я побачив щось на дорозі біля узбіччя. Мені здалося, що біля узбіччя стоїть рудий песик. Я зацікавився і вирішив краще його роздивитися, коли ми під’їдемо. Але коли ми під’їхали ближче, я побачив, що це не рудий песик, а стоїть невеликий дерев’яний стілець, а на ньому банка з медом (просто там торгували медом). Я подумав: «Ось як зір може вводити в оману». Тобто мій ум домислив рудого песика там, де був стілець із банкою меду. Але недолік зору, вада розрізнювальної здатності зору породила уяву ума, яка все це домислила. Я цілком очікував зустріти рудого песика, а там банка з медом — приємне відкриття.
Так само весь Всесвіт матеріального світу — це такий рудий песик, просто ми недостатньо вдивлялися в його природу. А коли краще подивитися на його природу, там виявляється щось чистіше, божественне й прекрасне. Тобто ілюзія матеріального світу, до якої ми так прив’язані, зникає, а божественна природа проявляється, коли наше розрізнення поглиблюється.
Світлоносна природа Свідомості
«Моя природа — Світло. Воістину Я є Світло, і немає нічого іншого. Коли світ проявляється, то Я один сяю».
Кожен із нас має світлоносну природу. Навіть коли ми ходимо, розмовляємо, сміємося чи їмо, ця світлоносна природа не ходить, не розмовляє, не сміється і не говорить, вона просто завжди є. Нам дуже складно з’єднатися з цією світлоносною природою, повірити в неї, бути з нею в єдності й діяти. Але коли наше серце очищується, ця світлоносна природа починає яскраво сяяти. Щоб її виявити, потрібні джняна й відданість, готовність віддатися, капітулювати перед цією світлоносною природою, здатися на її милість.
«Увесь світ, що виник із Мене, розчиняється в Мені. Так горщик знову перетворюється на глину, прикраса розплавляється в золото, хвиля зливається з океаном».
Абсолют — це щось незмінне. Матеріальна природа, зокрема наше тіло, — це щось видозмінне: риси характеру, тонке тіло, доля, карма. Виявлення незмінного — це і є перебування в погляді. Постійне дослідження цього незмінного — це і є перебування в спогляданні.
Один чоловік в Одесі зустрів старого єврея на вулиці й запитав: «Якщо я піду прямо, а потім праворуч, там буде вокзал?» Той відповів: «Там буде вокзал, навіть якщо ви туди не підете! Він у будь-якому разі там буде. Куди б ви не пішли, він усе одно там буде».
Так само Абсолют у будь-якому разі на місці. Хай би як ви помилялися, що б ви не робили, в які б пекла чи раї не потрапляли, Він усе одно на своєму місці. Це всеосяжне Світло все одно залишається. У яке б невідання ми не входили, для Нього це не має значення. Для нас — має, а для Нього — ні. Так улаштований Світолад.
І є душі, які визнають цей факт, інтегруються з ним і йдуть шляхом, а є ті, які не інтегруються, не визнають, не йдуть шляхом, не здаються і ведуть власну політику, бажають помилятися, переживають карми, наполягають на своїх оманах. Ці другі називаються «дуратма» — оманений Атман. Ще вони називаються «мудха» — дурень, осел. Ті, хто мудрі, називаються «Махатма» — великі душі, тобто ті, хто усвідомив свою єдність з Абсолютом. І такий стан між дуратмою та махатмою в кожного садху присутній по сто разів на день, тому що садху за день встигає сто разів забутися і сто разів повернутися, сто разів впасти в невідання і сто разів повернутися й усвідомити свою природу. Це і є процес споглядання, це нормально.
Коли ми намагаємося споглядати, ми виявляємо, що відволікання — це наш природний стан. Ми багато говоримо про природний стан, але наш природний стан — це відволікатися, але при цьому повертатися. Якщо ви повертаєтеся, то це непогано. Треба просто зрозуміти, що це нормально — відволікатися і знову приходити, відволікатися і знову повертатися, тому що ті, хто не повертається, — це вже святі. Якби ви ніколи не відволікалися, ви б уже сиділи на лотосових тронах, і вам би учні робили підношення. Для вашої стадії на цьому етапі відволікатися — це нормально. Але ви повинні докладати зусиль, щоб не відволікатися, щоб стану дуратма було якомога менше, а стану Махатма було якомога більше хоча б протягом дня. Це і є нідідх’ясана.
Виявлення споконвічної природи складне, але можливе. Але що по-справжньому складне, так це підтримання споконвічної природи. Для цього потрібна антар-тапасья (внутрішня аскеза). Аштавакра і Джанака — це ті, хто виявили споконвічну природу і, не відволікаючись, підтримували її так, що всі їхні ілюзії, усе їхнє его, усі інструменти карми розчинилися.
Трансцендентна дія реалізованих істот
«Виникнення Всесвіту в Мені — лише ілюзія сприйняття. Так срібло сприймається в перламутрі, вода в міражі, змія у мотузці».
Здається, що чисті віддані Шиви, повністю реалізовані йоги-джняні теж мають риси характеру, якісь бажання і можуть висловлювати невдоволення або радість. Але все це не більше ніж ілюзія. Такі істоти діють із трансцендентного стану, але при цьому вони не пов’язані кармою. У їхнього тіла є прарабдха, але самі вони не є прарабдхою, тому, навіть діючи, вони не діють. Вони завжди перебувають у трансцендентному вимірі. Але збоку може здатися, що вони діють як звичайні люди.
Наприклад, збоку здавалося, ніби Рама прив’язаний до Сіти, ніби він страждав, коли Равана її викрав. Здавалося, що Крішна був прихильний до Пандавів і по-іншому був прихильний до Дурьодхани та Кауравів. Здавалося, що в багатьох святих джняні або Аватарів були якісь уподобання, почуття, бажання.
Один цар напав на клан шак’їв із царства Капілавасту, до якого належав Будда. А Будда до цього двічі зупиняв цього царя: він сідав на дорозі, перегороджував військам шлях, і цар ішов, відводячи свої війська назад. Але втретє Будді не вдалося перегородити військам шлях, і вони напали на царство клану шак’їв. Будда медитував, і здавалося, що він трохи сумний. Він сказав: «Щось у мене сьогодні болить голова». Він не сказав більше нічого, хоча його царство, царство його батька і рідних було повністю розорене.
Чудесна природа Абсолюту
«О, який чудесний Я. Я незруйнований і продовжую існувати, навіть якщо весь світ від Творця до травинки руйнується. О, який чудесний Я. Я приймаю тіло, але залишаюся Єдиним, не приходжу нізвідки, нікуди не йду, але пронизую весь Всесвіт».
І що це за Я? Це Даттатрея, це Ішвара, це ми самі, єдині з Даттатреєю, єдині з Ішварою. Це абсолютна божественна Свідомість, Бог усередині нас, якому ми повністю віддали себе і в якому розчинилися, з яким стали повністю єдиними.
Лише коли відбулася повна самовіддача і самовпізнавання, лише тоді ми можемо сказати ці слова: «О, який чудесний Я». Якщо ми скажемо раніше, ми помилимося. Ми скажемо: «Який я чудесний, як ум. Я нікуди не приходжу і нікуди не йду», — і ум відразу ж відведе нас в ілюзію. Якщо ми скажемо: «Який я чудесний як его», — то его відразу нагадає нам про свої обмеження. Але коли ми віддаємо ум і его, ми можемо говорити ці слова.
«О, який чудесний Я. Немає рівних Мені за силою. Без тіла Я вічно підтримую Всесвіт. О, який чудесний Я. У Мене є все, про що можна помислити і висловити словом, і в Мене немає нічого».
Коли Аштавакра говорить ці слова, то це Ішвара говорить через нього. Це не особистість Аштавакри чи Джанаки говорить. Особистість Аштавакри і Джанаки так само обмежена, як і раніше, вона не може цього сказати в принципі. Але Ішвара через цю особистість дивиться і говорить.
Розчинення суб’єкт-об’єктних відносин
«У реальності немає того, хто пізнає, пізнання і пізнаваного. Ця тріада здається існуючою через невідання. Я – бездоганна прозорість».
Розчинення суб’єкт-об’єктних відносин нагадує ситуацію в ляльковому театрі. Під час лялькової вистави глядачі не розуміють, що одна людина керує всіма ляльками, і вона ж озвучує їх різними голосами. Але коли хтось заходить за перегородку, то він бачить, що всім цим керує одна й та сама людина. Є навіть така пісня: «Усі вони маріонетки у вправних і натруджених руках».
Усі живі істоти – маріонетки у вправних руках Ішвари. Ішвара, розважаючись, сам із собою розмовляє, сам собі проповідує, сам себе вводить в оману, сам із собою з’ясовує стосунки, сам себе потім і звільняє. Це і є процес його божественної гри. У процесі цієї божественної гри Його різні частини отримують досвід взаємодії з майєю і повертаються до Нього.
Недвоїстість у дії
«Дуальність — корінь страждань. Єдині ліки — зрозуміти, що все видиме нереальне. Я Єдиний, сповнений чистоти, усвідомлення і блаженства. Я — безмежне Усвідомлення, але уявляю, що обмежений невіданням. Постійно споглядаючи це, перебувай поза всіма розділеннями».
Дуальність означає діяти з подвійності. Це не означає не діяти взагалі. Багато хто вважає, що недвоїстість — це відмовитися від діяльності, але це не так. Недвоїстість означає відмовитися від егоїстичних дій і ототожнення з ними. У недвоїстості можлива динаміка. Недвоїстість — це не застиглий статичний стан, лише Нірвана без прояву енергії, гри шакті.
У недвоїстості так само можна діяти. Але ця дія інша, це дія в дусі самозречення, яка не прагне насолоджуватися, без прив’язаностей, без прагнення отримати плоди й результати. Це дія заради самої дії.
Наприклад, ми пішли сьогодні в похід. Питання: «Навіщо ми пішли?» Розум одразу має знайти логічне обґрунтування. «Ми пішли подивитися пам’ятки, подивитися околиці». Той, хто стурбований здоров’ям, подумає: «Ми пішли тому, що треба ходити десять тисяч кроків на день за крокоміром. Здоровий спосіб життя! Треба ходити, тренувати тіло!» Є мета. Можна ще знайти різні цілі. Хтось, хто як садху розумніший, скаже: «Ми пішли споглядати! Я споглядаю, я в санкальпі практикую. Чанкраманам». Насправді ми пішли просто тому, що пішли. Істинне перебування в недвоїстості — це ми пішли без мети.
Так, споглядати правильно, але навіть у спогляданні немає мети споглядання. Споглядання є, а мети немає. Споглядання є, а того, хто споглядає, немає. Оце — недвоїстість. Коли ви можете так споглядати без діючого і без мети, тоді ви їсте, спите, ходите, гуляєте, і при цьому ви бездоганно занурені в Бога, ви щомиті перебуваєте в божественній благодаті (Брахма-ананді). Немає подвійності, у вас немає хибних мотивів і немає того, хто породжує ці мотиви. Тоді ви на сто відсотків керовані Богом, ви все сприймаєте як божественну гру.
Наприклад, щось відбувається з вами, вам роблять підношення, виражають пошану. Добре, така божественна гра. Підходить хтось інший і виражає вам непошану, наприклад, може навіть по лобі клацнути. У вас і щодо цього немає заперечень, така інша божественна гра. Ви не страждаєте через це, тому що ви не випадаєте з виміру божественної гри. Божественна гра безперервно проявляється, і ви здатні з усього видобувати нектар благословень. Тобто ви всюди бачите нектар і тільки нектар. У храмі — благословення, на кухні — ті самі благословення. Але якщо ви в подвійності, то в храмі — благословення, а на кухні — перешкоди, перепони, метушня. Коли ви робите служіння, ви теж видобуваєте нектар благословення, якщо дієте таким чином. Якщо ви дієте заради результатів, то коли вийшло — ви раді, але коли не вдалося — ви сумні, результат не отримано. Але отримано чи не отримано результат, ви завжди повинні видобувати благословення, ви завжди повинні бути раді, тому що справа ж не в плодах і не в результатах. Це підхід у дусі недвоїстості.
Бхагаван Шрі Авадхута Даттатрейя кі — джей!
Шрі Гуру Свамі Вішнудевананда Гіріджі кі — джей!
Питання і відповіді
Питання: «Була така програма “Безсмертя”. Ви навіть сказали, що приходить Сам Господь Шива і людство благословить. Була така колективна заслуга на той момент?»
Так.
Питання: «Що сталося з цією програмою? Чи щось із людством сталося?»
Немає заслуг у людства на її втілення. Благословення є, а заслуг немає.
Питання: «Що тепер робити, щоб їх заробити?»
Після 2012 року елементи у Всесвіті, карми людей прийшли в рух і почалися різні очищувальні процеси. Тому багато хто відзначив, що їм стало складніше споглядати. Багато мирських людей почали це відзначати, стали відбуватися зрушення в умах людей. Думаю, це скоро закінчиться, і знову елементи прийдуть у рівновагу. Унаслідок таких зрушень відбувається очищення карми людей і Землі.
І розвиток технологій теж пішов, на жаль, трохи не туди. Як я не намагався спрямувати їх ведичним шляхом за принципом «Не можеш запобігти — треба очолити». Але розвиток технологій іде в бік егоїстичного використання ресурсів правлячими кланами для себе, а не для народу, у бік контролю, маніпуляцій.
Християни це теж розуміють, і вони починають непокоїтися з цього приводу, у них є цілий рух за відмову від біометричної ідентифікації, від наскрізної ідентифікації, від чипування, електронних карток, біометрії та багато чого іншого. Вони цілком серйозно цьому протистоять. У них є пророцтва з цього приводу. У нас немає пророцтв, і ми якось не переймаємося з цього приводу. А їхні пророцтва та їхні старці кажуть, що коли таке почнеться, не приймайте жодних із цих документів, готуйтеся йти в села подалі від федеральних трас і великих міст, тільки там вас Антихрист не дістане. Є радикальні християнські священники (я бачив відео), які дістають айфон, кувалду й кажуть: «Ось як треба розправлятися з дияволом, який до нас прийшов!» Тобто вони дуже серйозно налаштовані на те, щоб відмовитися від якихось прив’язаностей і комфорту заради того, щоб їм не провели біометрію, чипізацію, щоб не прийняти мітку звіра, така в них концепція.
Але, загалом, розвиток технології, на жаль, пішов не гуманним шляхом, не вистачило заслуг на це. Він пішов у бік забезпечення якихось кланів, які бажають керувати, мати прибуток, усе контролювати.
Питання: «Гуруджі, а що стосується конкретної країни, на території якої зараз ми перебуваємо, що в найближчому майбутньому на неї очікує?»
Її доля краща, ніж у Росії на даний момент. У найближчому майбутньому не можна сказати, що буде розквіт, але буде стійка стабілізація, так би я сказав, оскільки вектор цінностей більш гуманний. Потім узагалі все може сильно змінитися. Зараз відбувається лише підготовка цих змін.
Питання: «У який бік?»
У більш духовний.
