Самопізнання: вибір своєї реальності через силу наміру та присутності

Коментар до тексту «Тірумантірам»

Настанови сіддха Тірумулара «Тірумантірам», тантра перша

284. Віра веде до Звільнення

Світло Найвище в сліпучому сяйві
Не знають навіть сіддхи, у групу згуртовані.
Та це видіння і спасіння блаженство
Дарує Він тим, чиї серця вірою запалені.

Віра — це одна з якостей учня, коли він слідує вченню. Раніше ми говорили, що здатність до розуміння (або розрізнення), готовність співпрацювати з учителем і віра — це якості учня, необхідні для того, щоб він міг увійти в стан передачі. При цьому у вченні ануттара-тантри ми говоримо не просто про віру в щось зовнішнє або віру в концепції, в ідеології. Віра в ануттара-тантрі набагато глибша — вона ґрунтується на вашому усвідомленні, на розумінні. Якщо такого усвідомлення і розуміння немає через розпізнавання «Я є»-усвідомленості, то така віра не буде глибокою і серйозною, вона довго не протримається. Тобто якщо наша віра подібна просто до певних ідеалів, коли ми дивимося на Гуру і думаємо: «Ах, душка. Як же добре він говорить», або коли ми на чиїйсь шакті їдемо в монастир, то така віра довго не тримається, її вистачить лише на тиждень життя в Чухломці. І так часто буває, якщо людина приїжджає в монастир на сентиментах, на такій поверховій вірі.

Істинна віра полягає не у зовнішньому, тому що слідування зовнішньому, як у тантрах говориться, — це тупість і ілюзія. Просто слідувати зовнішньому — це подвійність. Але істинна віра ґрунтується на єдності внутрішнього і зовнішнього. Якщо ми говоримо, що віра ґрунтується тільки на внутрішньому, то це не зовсім правильно, тому що ми надто починаємо довіряти внутрішньому, а це чергова крайність. Істинна віра ґрунтується на усвідомленні, яке об’єднує зовнішнє і внутрішнє. І передусім віра пов’язана з розпізнаванням власного простору усвідомленості, коли ви, перебуваючи в усвідомленості, робите самостійний вибір, тому що Вчення завжди передбачає вашу свободу волі і вашу самостійність. Якщо такої самостійності немає, то ви ще не сформувалися як учень. І якщо є така віра, то вона непохитна, дуже глибока і позитивна. Вона обов’язково приводить вас до реалізації. Саме така віра дозволяє вступити у зв’язок, увійти в передачу і отримати користь від учення.

Практика в монастирі та карма-йога

Коли ви перебуваєте в монастирі, дуже важливо усвідомити і зрозуміти цей принцип. Усе тут спрямоване на те, щоб увійти в передачу. Якщо такого стану немає, усе, що ви робите як служіння, буде просто роботою. Якщо ж віра і стан входження в передачу є, то я кажу вам як учитель учням: «Робіть карма-йогу». Це вам моє персональне завдання, через яке ви просуваєтеся, втихомирюєте его, відкидаєте надії і чіпляння, набуваєте порожнинності і неприв’язаності до дій. Це ваша конкретна садхана, конкретний метод. І коли ви виконуєте карма-йогу, у вас є чітке розуміння, що ви все це робите для того, щоб увійти в нове бачення, розвинути відданість. Це такий самий повноцінний метод практики, як сидяча медитація, але працює він тільки за умови, що у вас є свідомість споглядання, самая, передача. І тоді ви цю практику можете так само, як затримку дихання (тренування вітру, наприклад).

Практика багатогранна, і різні тексти дають різні настанови, але завжди передача відбувається через конкретні настанови гуру. Наприклад, у тантричних практиках дуже багато говориться про увагу до ретритів і усамітнення. Але я скажу, що такі настанови — це ще не все, тому що в тантрі дуже велике значення надається візуалізації, стадії розвитку і завершення, і переходу в чисте бачення через цю практику. Там не надається значення спогляданню в русі. Щоб стадії розвитку і завершення дозволили повністю досягти реалізації, потрібно дуже багато часу проводити в ретриті сидячи, начитуючи мантри, візуалізуючи себе в образі божества. Однак якщо ви слідуєте ануттара-тантрі, то ця вимога не така, тому що в ануттара-тантрі робиться акцент на спогляданні в русі і дуже важливим є принцип споглядання в русі та об’єднання споглядання з усіма діями. Тому монахи п’ять місяців із дванадцяти (за кількістю днів) практикують у ретриті, а решту сім — у русі (принаймні, на початку).

Коли ви правильно виконуєте карма-йогу, ви відокремлюєтеся від свого хибного ототожнення з «я» і ототожнюєтеся тільки з істинним «Я». Якщо ви виконуєте це правильно, тобто з усвідомленням, то всі якості пробудження починають приходити до вас.

Приклад Міларепи та майстерні засоби махасіддхів

Свамі Шивананда сказав Сатьянанді Сарасваті: «Забудь про себе і виконуй служіння в ашрамі — через це до тебе прийде вся реалізація». І Сатьянанда Сарасваті, практикуючи таким чином, справді досяг реалізації. Саме такий підхід має бути, коли ви займаєтеся карма-йогою — дією в служінні. Якщо ваш розум заплутаний, якщо у вас багато внутрішніх даних і ви за них конкретно зачеплені, то це найкращий спосіб досягти порожнечі розуму. Ось шакті, ось ситуація — інтегруйся з нею, прибери себе. Якщо ти порожній, якщо в тебе є намір інтегруватися з нею, ти це зробиш. А якщо в тебе є бар’єр, якась внутрішня зачіпка, то це не вийде. Можливо, ці внутрішні бар’єри важко витягти в медитації або в технічних практиках, тому що вони не видні, тому що его може собі п’єдестал із чого завгодно побудувати. Але завдяки зовнішній шакті можна за короткий час подолати ці внутрішні бар’єри. І це один із майстерних засобів махасіддхів.

Ви думаєте, що Міларепа, коли він навчався у Марпи, отримував передачі, щомісяця по сім днів у ретриті сидів? Нічого подібного. Дев’ять років поспіль він будував різні будинки, виконуючи завдання Марпи, і не отримав за весь цей час жодного слова Дхарми. Але завдяки цій практиці він став настільки порожнім, його потенціал так зріс, що він став найвеличнішим махасіддхом. Тобто Марпа як гуру був дуже компетентний, він знав, що робив; він розумів, якби він одразу передав Міларепі вчення, то з цього нічого доброго не вийшло б. Він знав, що не має права передавати вчення Міларепі, який після занять чорною магією вбив тридцять вісім людей і мав через це тяжку карму. Якби він передав йому вчення через пів року або рік, Міларепа приступив би до кундаліні-йоги, до практик джьоті-йоги або медитував би махашанті в печері, то внутрішні демони просто розірвали б Міларепу. Завдяки своїй ясності Марпа зумів зіштовхнути його з такими ситуаціями, у яких його внутрішні демони були виведені назовні, тому їх можна було побачити і звільнити.

Чому Міларепа так довго міг виконувати такі завдання? Тому що в нього була віра. Віра — це основоположний чинник вашої практики. У нас термін «віра» не так активно використовується, а зазвичай застосовується термін «принцип самаї». Тому ми говоримо, що якщо у вас є хороший самайний зв’язок, ви обов’язково приходите до звільнення.

288. Шукайте Його, і Він знайде вас

Бог знає тих, хто день і ніч у сердечній глибині Його,
У самадхі занурившись, у недіянні споглядає.
До них, мудрих, осяяних внутрішнім сяйвом,
Приходить Він і з ними перебуває.

289. Будьте тверді у Відданості

Коли ви нестійкі в пошуках Божественного Світла, користі мало.
Завжди шукаю Того, в кому немає обмеження.
Всевишній мій, життя коштовність і насолода серця...
З Ним злитися — це найвище всього життя призначення.

309. Спрямуйте серце і думки на Всевишнього

Язик і серце в унісон співають, Його велич пізнаючи. Хоч у різних формах Він, Його в єдності знаходьте. Коли навіть життя струсонe, а вісь вискочить із втулки, Шукайте Господа, Його до себе любов’ю прив’яжіть.

Для нас спрямувати серце і думки на Бога — це означає безперервно намагатися прозрівати і споглядати всевишнє Джерело як свою власну природу.

310. Невігласи ті, хто не слідує Істині

Навіть невігласа, коли благословенний видінням Істини Верховної,
Схвалить Бога милостивий Погляд і дасть йому надію.
Але хто сліпий до Істинної Любові божественних променів,
Ученим здається, а Істину вмістити не може — той невіглас.

311. Неуки не розуміють, що Бог у всьому

Істинно знаючий іде єдиним шляхом.
Інші ж мислять: «Безліч стежинок до Знання веде».
Всевишній Бог присутній у всьому, в усіх місцях;
Невіглас той, хто Всеприсутності Його не усвідомлює.

314. Невігласи насолоджуються плотськими задоволеннями

Істинно мудрий шукає шлях Дхарми, суворої аскези,
Достеменно знаючи, що життя минуще, мов туман.
А немудрі — убогі шахраї цього світу —
Грають у тілесну радість, що змішана з кармічним стражданням.

334. Божественний Нектар веде до Сіддхі

Усі Таттви, егоїзм пройшовши, Істинність Атмана пізнавши,
І в радість істинну занурившись, від аскез звільнившись хибних,
І від мирських спокус позбувшись, сп’янівши істинним блаженством,
Досягнеш справжніх сіддх, Блаженства Шиви повного, без домішок.

335. Йоги шукають Амброзію в Місяці Черепа

Йоги, що тримають дихання під контролем,
До нектарного блаженства Місяця Споглядання прагнуть,
Сіддх вони вісім шукають, а дурні ж —
Дозволяють майї собі голову крутити.

336. Пийте Божественний Нектар у Самадхі

Відкрий і пий нектар, що з Джерела струменіє,
Лотосних Стоп Святого Майстра розкрий усі пелюстки.
Дихання йогічне через канал спіральний вгору веди.
Так, упавши в Самадхі, зустрінеш ти Божественне Благо.

Тантра третя. Аштанга Йогам

551. Важко викласти Науку Йоги

Не відхиляючись в одну крайність чи іншу,
Йди шляхом восьмиступеневої Йоги
І досягни стану Самадхі.
Ті, хто йдуть благословенним шляхом,
Досягнуть вершини Джняни.
Вони більше не будуть народжені в цій низькій плоті.

552. Вісім частин Йоги

Яма, Ніяма, незліченні Асани,
Благотворна Пранаяма, а також Пратьяхара,
Дхарана, Дхьяна і досягнення тріумфу Самадхі —
ці вісім є сталевими частинами Йоги

553. Завжди виконуй Яма

Небеса можуть вибухнути зливами у восьми напрямках,
Але все ж виконуй святу Яма», —
Так сказав Владика зі сплутаними кучерями кольору карала, які приємні,
Чотирьом Мудрецям, зануреним у поклоніння.

554. Шляхи Яма

Він не вбиває, не бреше, не краде;
Він позначений чеснотами, смиренний і справедливий;
Він не йде за насолодами, не знає сорому, не підвладний хіті —
Такий той, хто стоїть на шляху Яма.

556. Десять Чеснот Ніями

Чистота, співчуття, помірність у їжі й терпіння,
Чесність, правдивість і непохитність, —
Це він ревно береже.
Убивство, крадіжку й хіть він відкидає —
Так дотримується десяти чеснот
Той, хто дотримується Ніяма.

557. Наступні десять характерних ознак Ніями

Тапас, медитація, безтурботність і святість,
Здійснення подаяння, обітниці й вивчення Сіддханти,
Підношення і чисті думки; —
Із цими десятьма вдосконалює свій Шлях той, хто перебуває в Ніяма.

Простір варіантів і мікровибори

У вашому майбутньому існує простір варіантів, тобто різні варіанти вашого майбутнього. Це майбутнє ви не створюєте, а притягуєте завдяки силі наміру (іччха-шакті), своєю свідомістю. Усі ці варіанти існують одночасно. Десь є варіант розвитку подій, де ви — святий, повністю пробуджений; в іншому варіанті ви сиддх; у третьому — мирянин, занурений у сансарні турботи; у четвертому — просто хороший монах. Можливо, є також і погані варіанти.

Процес досягнення звільнення — це не створення чогось, а впізнавання одного з варіантів і його правильний вибір. Тобто ви рухаєтеся в просторі або в полі варіантів, спрямовуючи свою свідомість через намір. Те, як ви рухаєтеся в цьому полі варіантів, залежить від вашого настрою свідомості, від вашого щохвилинного мікровибору. Іншими словами, ви щодня здійснюєте такі мікровибори, і якщо вони правильні, то ви підходите до потрібного варіанту й актуалізуєте його, повністю проявляючи.

Бути в спогляданні — це не є щось абстрактне, це постійне здійснення правильних мікровиборів. Практикувати чисте бачення — це постійно здійснювати такий мікровибір у бік Абсолюту, доки він повністю не проявиться.

Коли ви сідаєте в медитацію махашанті, у всіх вас є можливість практикувати з розпливанням і збудженістю або зробити вибір на користь усвідомленості. Коли ви слухаєте лекцію, у вас є вибір бути усвідомленим або розпливтися. Коли ви виконуєте служіння, у вас є вибір займатися цим глибоко, серйозно, цілеспрямовано і з самовіддачею, розглядаючи це як шлях практики, або робити за якимось іншим принципом. Коли у вас є ритритний розклад або базова практика, у вас є вибір читати мантру усвідомлено, з бхавою, не відволікаючись, або просто працювати на кількість. Такі вибори дуже непомітні, але вони робляться нами щосекунди.

Якщо ми робимо правильні вибори, то актуалізуємо в просторі варіантів наш святий або звільнений стан. Якщо ми робимо неправильні вибори, то притягуємо ті лінії долі, які пов’язані з кармічними станами.

Принцип самовпізнавання і пракам’я-сіддхи

Спочатку ми цього не розуміємо. У міру практики ми починаємо розуміти, що силою свідомості із зовнішнього простору можна притягувати будь-яку шакті. І тоді ми замислюємося, яку шакті ми хочемо притягнути, щоб вона нас змінювала. Ми можемо це робити саме силою свідомості. Щоб притягувати таку шакті й силою свідомості змінювати себе, ми повинні зрозуміти, як це робиться. Якщо ми просто бажаємо, то це не вийде. Таку шакті ми можемо притягувати лише якщо бажаємо не бажаючи, коли ми діємо зі стану розслаблення, з внутрішньої порожнечі серця, а не з егоїстичного стану.

Принцип самовпізнавання означає не досягати чогось, а впізнавати як уже існуюче — це корінний принцип ануттара-тантри. Якщо ви намагаєтеся щось просто досягати, прагнучи цього егоїстичним способом, то ви витратите на це дуже багато часу. Принцип самовпізнавання і реалізації завдяки такому прояву шакті походить із природного споглядання. Тут передбачається, що ви вже як мінімум трохи розумієте цей принцип, і тоді природний стан є для вас засобом проявляти пракам’я-сіддхи, коли ви, використовуючи природний стан, усвідомлено намагаєтеся маніпулювати енергіями, силою наміру (іччха-шакті) проявляти потрібний результат.

Одного разу на семінарі, коли учні-миряни зібралися і практикували, я їм сказав: «Давайте трохи уявимо ваше майбутнє. Прокрутіть плівку вперед і уявіть майбутнє на тридцять-вісімдесят років уперед». Коли вони почали його прокручувати, воно їм не сподобалося, і вони розгубилися. Я сказав їм тоді: «У вас є вибір, і ви можете через практику вибрати інший варіант майбутнього. Якщо у вас є намір вибрати інший варіант, то для цього є засоби, наприклад практика йоги». Коли я це сказав, усі практикували дуже старанно.

У дев’яносто шостому році в нас були такі практикуючі миряни, які о другій годині ночі робили вайявія-кумбхаку, і в усьому залі був шум від дихання. Вони самостійно практикували в ритриті, а понад програму ще залишалися, щоб практикувати вночі.

Ви повинні зрозуміти, що завдяки практиці ви вибираєте з простору варіантів своє майбутнє. У вас завжди є такий вибір. Коли ви розумієте цей принцип, ваша практика стає дуже усвідомленою, ви вже несете за неї персональну відповідальність.

Шлях ануттара-тантри — це завжди шлях самовпізнавання. Спочатку ми завжди докладаємо зусиль, але на вищому рівні ми впізнаємо те, що вже є і завжди було. Що ми повинні впізнати? Ми повинні впізнати себе як пробудженого, себе як божество, світ як гру Абсолюту або як чисте бачення. Це можливо впізнати не понятійним розумом, через ахамкару, а лише коли ми істинно занурилися в присутність. Зануреність у присутність дає вам можливість дуже гнучко проявляти свій намір. І тоді ви бачите ситуацію не як те, чого треба досягати, а бачите її вже реалізованою, але поки ще не актуалізованою. Пракам’я-сіддхи засновані саме на цьому способі бачення.

Іноді завдяки пракам’я-сіддхі можна створювати феномени в зовнішньому матеріальному світі. Але нас передусім цікавить феномен духовного очищення і духовної реалізації. Наприклад, якщо багато людей перебуватимуть у природному стані й упізнають «Дів’я локу» як чисту землю, то чиста земля проявиться. Але для цього потрібна глибока зануреність у присутність. Якщо ви, перебуваючи в присутності, намагаєтеся впізнати себе як святого і ваша санкальпа односпрямована, то через деякий час цей стан проявиться — у цьому полягає принцип миттєвої присутності. Миттєва присутність означає безперервне самовпізнавання. Іноді вона може навіть допомагати у мирських справах. Це ще називають мирськими сіддхі. А загалом, коли ви проявляєте щось, використовуючи присутність, то це пракам’я-сіддхі. Наприклад, Шрі Чайтанья матеріалізував дерево, на якому одночасно росли яблука і груші. Таких дерев не буває у світі людей, але він це матеріалізував. Завдяки чому він це зробив? Завдяки тому, що силою присутності обрав інший варіант всесвіту, де такі яблука й дерева ростуть, де це норма. Тобто він не змусив щось змінитися саме на цьому дереві, змінивши, наприклад, його генотип, а обрав інший варіант подій, інший варіативний всесвіт, де такі дерева прямо зараз існують, і це дерево проявилося.

Принцип вибору варіантів реальності

Можна сказати, що сила нашого наміру ковзає різними варіантами в полі подій у всесвіті, актуалізуючи то один варіант, то інший, але у відносному вимірі здається, ніби щось змінюється. Так само проявляються різні сіддхі, такі як матеріалізація тощо.

Я пояснював цей принцип одному учневі, коли він вів автомобіль. Я говорив йому так: «Тобі здається, що ти тиснеш на газ і досягаєш якоїсь мети, тобто їдеш. Але насправді це не зовсім так. Рухаються самскари. І коли ти тиснеш на газ, ти просто робиш підношення, залучаєш грубу шакті. Самскари починають рухатися на тебе швидше, а ти як навігатор у полі самскар. Тобто рухається не матеріальний світ, а твоя свідомість рухається в полі самскар. Коли ти додаєш більше енергії, твоя свідомість через поле самскар рухається швидше».

Коли ви це розумієте, зовнішнє бачення світу теж змінюється, і тоді у вас проявляються пракам’я-сіддхі — сила здійснення наміру.

Миттєвий шлях самовпізнавання

Для нас пракам’я-сіддхі не важливі в якомусь зовнішньому плані, а важливі для реалізації. Проявляти пракам’я-сіддхі в духовній практиці — це означає думати приблизно так: «Зараз я людина, обмежена сансарою, духовно практикуюча, але я хотів би стати йогіном, святим, і я намагаюся це реалізувати». З погляду поступового шляху ми знаємо, що треба дуже багато виконувати практики, можливо, навіть багато життів, оскільки карми дуже багато, і на її очищення може не вистачити часу. Але з погляду миттєвого шляху підхід інший: ви не намагаєтеся цього досягти, а намагаєтеся визнати вашу реалізовану природу як доконаний факт, а потім просто впізнавати її. Тому перебування в присутності — це безперервне впізнавання того, що є і завжди було.

Коли є односпрямованість у такому безперервному впізнаванні, ви раптово опиняєтеся саме в тому стані, якого бажали. Але при цьому ви ніби не повинні його бажати, тому що будь-яке бажання лише затьмарює вашу реалізацію. Присутність не пов’язана ні з надією, ні з бажанням, ні з реалізацією, а навпаки, вона пов’язана з відпусканням. Тобто ви налаштовуєтеся на потрібний варіант, а потім відпускаєте все. Саме коли ви нічого не хочете, цей варіант і реалізовується завдяки вашому наміру.

Позиція самовпізнавання і миттєвий шлях у тантрі — це найпозамежніший, найвищий, складний і парадоксальний шлях, але саме його оспівують махасіддхи. Саме цей шлях веде до істинного пробудження протягом не семи життів, не шістнадцяти і не сотень, а саме в цьому житті. Це означає, увійшовши в присутність, зайняти статус бога-творця в полі варіантів подій у всесвіті. Божественна гордість — це не що інше, як оперувати такими варіантами і постійно обирати правильний варіант, наприклад: варіант свого звільнення, варіант свого самадхі, варіант чистого бачення.

Позиція миттєвого пробудження означає, що ви не прагнете зробити що-небудь, а перебуваєте в щомиттєвому стані досконалості прямо зараз. Питання в тому, наскільки чутливо і глибоко ви в нього проникаєте.

Наприклад, свого часу я думав, як можна застосувати позицію самовпізнавання з точки зору побутових речей, наприклад служіння, тому що я був тоді стурбований служінням (у відносному сенсі, звичайно). Я думав про те, що добре було б збудувати нову залу, але потім подумав, що з точки зору самовпізнавання все вже існує, тому треба лише впізнати це. Тоді я пішов у той будинок, де в нас зараз бібліотека, і швидко знайшов цю залу, впізнав, що вона вже існує, що її не треба будувати. Потім я подумав ще про щось, і таким чином у нас з’явилися різні речі. Тобто ви можете застосовувати це навіть у відносному сенсі. Іншими словами, коли ми визнаємо, що все вже досконале, все вже абсолютне, достатньо це лише визнати, тоді ця енергія починає проявлятися у вас — це і є принцип пракам’я-сіддхі. Але пракам’я-сіддхі — річ набагато глибша, тобто приклад щодо зали можете сприймати порівняно з істинними можливостями пракам’я-сіддхі як жарт. Тим не менш саме так і відбувається самовпізнавання, коли ви визнаєте свою абсолютну природу прямо зараз. Ви знаєте, що її не потрібно творити, досягати, шукати, а її потрібно просто визнати. Потрібно набратися глибини й духу, щоб цю природу визнати, а потім укорінюватися в ній.

Випробування на шляху визнання

Принцип ануттара-тантри — це саме безперервне визнання своєї істинної природи. Звісно, це не так уже й просто. Коли я учням у Криму пояснював цей принцип, один з учнів сказав: «Ну все, я вже визнав свою природу! Ритрит ще дев’ять днів, а я в перший же день її визнав, тому що ви так добре все пояснили. Я думаю, що далі можна й не продовжувати». Я сказав: «Не так усе просто. Прийде майстер страждання зі своїми ученицями (збентеженням і зневірою) і перевірить, утримаєш ти це чи ні. І тільки коли ти складеш іспит цьому майстру, ти зможеш сказати, що визнав свою природу. А вночі до тебе прийде гуру на ім’я несвідомість зі своїми двома шакті (відволікання й ілюзія). Якщо ти зможеш у цей час визнати свою природу, то будь певен, що зробив це правильно. Потім прийде ще один майстер, який теж перевірить тебе. І якщо ти всі ці перевірки успішно пройдеш, будь певен, що ти визнав».

Іншими словами, якщо ми просто декларуємо своє визнання, то це ще тільки самий початок. Звісно, ми маємо задекларувати таке визнання на внутрішньому рівні, тим не менш це не привід неправильно розслаблятися або спочивати на лаврах. Подальша практика полягає в тому, щоб проходити ці випробування й привносити своє визнання в усі аспекти життя, щоб це визнання повністю зросло.

У чому різниця між звичайною людиною, яка практикує шлях самовпізнавання, і сіддхом? Сіддх визнав це на дуже глибокому рівні, і його внутрішня порожнинність дозволяє йому маніпулювати навіть вселенськими енергіями. А звичайний учень визнає це просто на ментальному рівні, і це визнання не проникає на рівень підсвідомості або ще глибші рівні. Тим не менш ми визнаємо на тому рівні, на якому перебуваємо, хоча б на рівні інтелекту, усвідомлення, і потім дозволяємо цьому визнанню проникати все глибше. Божественна гордість, принцип природного стану, споглядання, сахаджа-стхіті — усе це одне й те саме насправді в різних термінологіях. Воно полягає у визнанні нашої абсолютної природи й у щомиттєвій присутності в цій абсолютній природі.

Проявлення внутрішнього всесвіту

Коли ви визнаєте свою абсолютну природу й перебуваєте в цій щомиттєвій присутності, це розкриває всередині вас внутрішній всесвіт. Потім ви з цього внутрішнього всесвіту можете проявляти творчі сили, здібності, сіддхі тощо. Ці сіддхі ви проявляєте не тому, що хочете здивувати ними когось, а просто така природа речей; це природно для вас, тому що ви перебуваєте в глибокій присутності.

На рівні нижчих тантр виконуються магічні ритуали, начитування мантр і підношення, щоб проявити щось із простору всесвіту. Але коли ви оволоділи цим принципом, вам уже не потрібні магічні ритуали, мантри або візуалізації й підношення. Ви можете це робити просто силою наміру, силою своєї іччха-шакті. По суті, що таке ритуал? Завдяки ритуалу йогін змінює в собі якісь енергії, а ці енергії закликають із простору всесвіту інші вселенські енергії; коли вони сходять, щось проявляється на відносному рівні, тобто у світі явищ, і тоді кажуть, що ритуал досяг мети.

Наприклад, вважається, що якщо людина хвора, треба роздати їжу такій кількості людей, скільки років хворому, або ж треба відпустити риб чи тварин, приречених на вбивство, і тоді людина одужає. Коли це відбувається, із зовнішнього простору (маха-акаші) закликається енергія, яка входить у поле карми цієї людини, і вона одужує. І тоді кажуть, що магічний ритуал спрацював. Тобто людина змінила свій намір і закликала більш глобальну шакті у своє життя.

Коли ми робимо підношення махасіддхам, тоді щось чисте й святе відкривається всередині нашої свідомості. Трохи змінивши себе зсередини, ми закликаємо із зовнішнього простору вселенські енергії, і тоді ці енергії вкорінюються тут щодня або раз на тиждень під час бхаджан мандали. Ці енергії дедалі більше поглиблюються.

Але на стадії повного оволодіння пракам’я-сіддхі та природним станом йогін навіть не потребує ритуалів. Йому достатньо легко змінити свій власний стан і закликати із зовнішнього простору вселенські енергії, щоб вони змінили кармічне бачення.

Історії про проявлення сіддхі

Наприклад, у Тибеті один коваль покликав учителя, щоб той провів особливий ритуал, у результаті якого коваля в чомусь важливому для нього очікував успіх. Коваль із великим благоговінням приготував те, що було необхідно для підношення (тістечка, статуетки, пахощі тощо) і дуже красиво розставив усе це на вівтарі. Коли прийшов учитель, а це був досить відомий святий на ім’я Сандан Циденов, він усі приготовлені ритуальні речі згріб в одну купу і сказав: «Усього цього не треба. Все, ритуал проведено». Коваль дуже злякався, йому здалося не дуже шанобливим таке дивне поводження цього вчителя. Але вчитель запевнив його: «Усе нормально зроблено, все за правилами». Чому цей учитель так сказав? Він мав колосальну реалізацію, тому йому було достатньо просто з’явитися в тому просторі й щось змінити в ньому, виразити санкальпу, виходячи з присутності, і через деякий час усе матеріалізовувалося. Сам же ритуал не відігравав узагалі жодної ролі. І справді, з плином часу коваль побачив, що все, про що він просив, матеріалізувалося, проявилося. Ритуал насправді був вторинною причиною, а первинною причиною був природний стан присутності Сандана Циденова як махасіддха; він просто виразив санкальпу.

В інших текстах розповідається, як йогін подорожував у горах, і там не було води. Тоді він ударив посохом у камінь, і з цього каменя забила вода. У життєписах багатьох святих описувався подібний випадок. Що сталося? Завдяки силі своєї присутності йогін проявив той варіант розвитку подій, де вода тече з каменя або в цьому місці є струмок. Тобто він, перебуваючи в присутності, пізнав світ таким чином, що вода тече з каменя, і це через деякий час проявилося. Не треба думати, що він посохом якось пробив камінь і зробив свердловину; можна сказати, що посох просто виступив лише в ролі атрибута ритуального підношення.

Світ як проєкція свідомості

Коли ви розумієте цей принцип, світ стає іншим. Тоді ви чітко розумієте, що світ є проєкцією свідомості. А раз він є проєкцією свідомості, то можна змінювати проєкції, змінюючи свідомість. Змінювати проєкції можна лише в тому випадку, якщо ви перебуваєте в щомиттєвій присутності, якщо ви безперервно пізнаєте себе. І тоді ви просто без зусиль, без напруження, без боротьби зі світом, у гармонії, у розслабленості й природності пізнаєте себе або пізнаєте потрібний вам варіант розвитку подій. Ви м’яко зсуваєте реальність, просто обираєте в полі подій той варіант, який необхідний, і цей варіант актуалізується. Ви знаєте, що у всесвіті є нескінченне поле подій, незліченна кількість їхніх варіантів; змінюючи себе зсередини, ви можете просто обирати потрібний вам варіант, і цей варіант актуалізується.

Коли ви розумієте цей принцип свідомості, споглядання для вас також прояснюється. Ви знаєте, що не створюєте чисте бачення, а обираєте його й визнаєте як уже усталений, здійснений факт. Ви також знаєте, що ви не досягаєте просвітлення, а обираєте його й поступово утверджуєтеся в ньому. Ви не досягаєте сіддхі міцного здоров’я і довголіття, а просто обираєте в полі подій такий варіант, де ви здорові. При цьому ваш вибір має бути справжнім, він має виходити з внутрішнього усвідомлення, бути по-справжньому глибоким.

Якщо ж у людини нечисті думки, є якісь затьмарені стани, і вона на рівні поверхневої свідомості говорить: «Так, я це обираю», а всередині в неї душевна темрява, негативні стани, то насправді вона, звісно, обирає щось інше, навіть якщо каже, що обирає це. Вона обирає, наприклад, світ голодних духів або світ асурів. Тобто цей вибір обов’язково має відбуватися на рівні бгави, на рівні внутрішнього усвідомлення.

Часто люди, не розуміючи цього, обирають неправильні життєві шляхи. Вони обирають собі страждання або хвороби. Це відбувається внаслідок того, що на рівні підсвідомості було зроблено неусвідомлений вибір. Такі неусвідомлені стани називають затьмареннями, клешами. Для того щоб очистити затьмарення і клеші, ми повинні силою ясності та розрізнювальної мудрості проникнути глибше й скоригувати наш вибір.

По суті, чисте бачення, божественна гордість і присутність — це не що інше, як щомиттєве коригування вибору. Тобто ви постійно обираєте святе й піднесене, постійно обираєте вічність і нескінченність.

Монахам я передавав практику лікхіта-джапа, коли ви, використовуючи санкальпи, записуєте їх. Це не що інше, як безперервне спрямування свідомості на такий вибір. Коли ви правильно працюєте із санкальпами в лікхіта-джапі, перебуваючи в присутності, вони просто матеріалізуються.

Дія з надособистісного принципу

Чому потрібно перебувати в присутності, а не просто виражати намір для досягнення пракам’я-сіддхі? Тому що якщо ви виражаєте намір на рівні его (ахамкари), особистого малого «я», то у вас нічого не вийде або вийде з великими труднощами. Даттатрея говорив так: «Твоя сила волі блокується вселенськими енергіями». Якщо ми діємо, виходячи з малого особистого «я» і стисненого розуму, самовпізнавання не досягає мети, тому намір не може матеріалізуватися. Для того щоб намір матеріалізувався, ми повинні діяти, виходячи не з внутрішнього особистісного принципу, а з надособистісного принципу. Ми повинні не зсередини закликати ці шакті, а із зовнішнього простору всесвіту.

Як ви знаєте, у нас є кілька видів простору. Чит-акаша — це внутрішній простір, маха-акаша — це зовнішній простір, хрід-акаша — це трансцендентальний простір, який об’єднує внутрішнє і зовнішнє. Їх ще називають світлом сина, світлом матері і світлом плоду. Внутрішній і зовнішній простір розташовуються на одному трансцендентальному просторі. Тому спочатку ми виражаємо намір на рівні внутрішнього простору, а потім, перебуваючи в присутності, намагаємося проявити його через зовнішній простір, і тоді він повністю матеріалізується.

Об’єднатися із зовнішнім простором можливо лише тоді, коли ви перебуваєте в присутності. Саме тому ми виконуємо практику «дивлення на небо», інтеграцію із зовнішніми об’єктами, налаштування на імпульс низхідної сили (Ануграхи) та багато інших садхан, які змішують два простори. Зрештою, коли ми розуміємо, що внутрішнє і зовнішнє є одним трансцендентальним простором, принцип самовпізнавання набирає сили.

Гуру-йога і принцип «Ахам Брахмасмі»

Який сенс Гуру-йоги, наприклад, з махасіддхами? Об’єднуючи під час бхаджан мандали свідомість у Гуру-йозі, ми намагаємося пізнати себе також як махасіддха. Коли ви практикуєте «Ахам Брахмасмі», ви намагаєтеся пізнати себе як Брахмана. Тобто ви не сумніваєтеся, не думаєте: «Досягну я цього чи ні?», а ви визнаєте це як даність, як норму й об’єднуєтеся з цим. Саме коли ви дозволите собі визнати це нормою, і ця норма вкоріниться у вашій свідомості, ви здобудете той самий стан.

По суті, бути в присутності — це визнати нормою бгаву Ахам Брахмасмі. Коли ви можете визнати нормою цю бгаву, пракам’я-сіддхі проявляються самі собою. Ви справді можете викривляти простір, змінювати час. Спочатку це, звісно, відбувається в невеликих параметрах. Але наша мета — це не маніпуляція простором, часом, причинно-наслідковими зв’язками заради розваги; наша мета — здійснення «великого переходу» в повністю чистий стан недвоїстості та єдиного «смаку», повного звільнення. Такий перехід також називають кая-в’юха.

Рівень сіддх

Вчення пракам'я-сіддгі — це просунутий розділ про природний стан, де ми не просто намагаємося розкрити природний стан, а де ми його вже використовуємо. Коли роками говориш про природний стан, усі думають: «О, знову цей природний стан. Коли ж я в нього увійду?» Але одного разу настає такий момент, коли ви насправді в нього входите, і не лише входите, а й починаєте отримувати від нього користь. Він справді стає сильним, ви можете проявляти енергії через нього, маніпулювати шакті у видимому відносному світі. Це і є рівень сіддг, тобто наступний розділ учення, про який ми говоримо дуже рідко з огляду на неактуальність проблеми. Проте на вищих щаблях навчання це цілком доступно, коли ви можете, перебуваючи в присутності, маніпулювати вселенськими енергіями, змінювати характеристики об'єктів, простору, часу, своєї долі, доль інших та іншого.

Для того щоб здобути такий рівень, потрібно мислити дуже незвичайним способом, парадоксально, тому що тут діють цілком інші закони.

Наприклад, один знаменитий фізик, будучи студентом, складав іспит в університеті (здається, це був Нільс Бор або Нобель). Професор дав йому таке завдання: «Ось будівля готелю, висота якої приблизно сто поверхів, і барометр. Вам потрібно за допомогою барометра виміряти висоту будівлі в метрах».

Студентові питання здалося тривіальним. Але він дав професорові таку відповідь: «Треба кинути барометр униз і виміряти швидкість вільного падіння. Знаючи коефіцієнт, можна дізнатися висоту будівлі». Професор поставив йому двійку, але він знав, що це геніальний студент, тому сказав: «У вас ще є шанс».

Студент знав правильну відповідь, однак не захотів відповідати тривіальним способом. Він подумав і сказав: «Є інший варіант: можна повісити барометр як маятник на мотузці й обчислити довжину будівлі, використовуючи кутові відхилення в різні боки та гравітаційну сталу». Професор знову поставив йому двійку і сказав: «У вас є третя спроба».

Студент сказав: «Є ще один спосіб. Я підійду до швейцара і скажу: «Месьє, якщо ви мені скажете висоту цієї будівлі, я подарую вам барометр». Професор, який його екзаменував, був просто в люті. Але студент сказав: «Насправді всі мої відповіді правильні, тому ви не можете ставити мені двійку. Я гарантую вам, що за допомогою всіх цих методів я дізнаюся висоту будівлі».

Професорові довелося визнати, що ці відповіді справді були правильними. Вони були нестандартними, нелогічними, геніальними. Згодом цей студент став видатним фізиком.

Так само і вам, щоб оперувати з рівня природного стану й досягти пракам'я-сіддгі, потрібно мислити нестандартно, нелінійно, не в подвійності часу й простору, причин і наслідків, а за їхніми межами. Тобто вам потрібно оперувати поняттями вічності, нескінченності, щомиттєвої присутності всіх варіантів у полі подій, здатністю їх вибору, статусом бога-творця.