Коментар до тексту «Йога Васіштха. Глава 6. Історія Ікшваку»
Коли мені було тридцять років, приходили слухати мене й сиділи переді мною двадцятирічні та дев’ятнадцятирічні. Або ж теж тридцятирічні. Зараз мені п’ятдесят, і сидять сорокарічні, п’ятдесятирічні, шістдесятирічні. Я думаю, що коли мені буде сімдесят, то буде повна зала бабусь і дідусів. Треба проповідувати, щоб молодь приходила в сангху.
Але в сімдесятирічних є перевага перед двадцятирічними — у них немає ілюзій щодо мирського життя, і їх, на відміну від двадцятирічних, не охоплюють мирські бажання. Двадцятирічних мирські бажання не те що охоплюють, вони їх просто роздирають на частини. Дуже складно слідувати дхармі у двадцять років. А сімдесятирічним простіше, вони вже випробували всілякі бажання, їхні бажання вичерпалися, і вони вже ні про що не турбуються.
Є такий термін — «синдром дефіциту уваги». Сучасним дітям через одного лікарі ставлять його в нашому сучасному світі. Що це таке? Якщо говорити просто — це раджас, коли ум не може сконцентруватися, і коли в ума багато бажань. А багато бажань означає, що є багато енергії, але ця енергія не очищена і не знаходить виходу, тому що канали не очищені, і вона не може ні по сушумні пройти, ні якось виразитися, тоді така енергія стає раджасом.
Мало бажань означає, що або мало енергії, або енергії достатньо, але вона знайшла своє місце, вона заспокоїлася, піднялася по сушумні очищеними каналами й почала живити сахасрару, почала зрошувати лотоси в чакрах і пробуджувати божеств у чакрах. Тоді грубі бажання змінюються на тонкі, а тонкі розчиняються в трансцендентному. Духовна алхімія на рівні енергій у садху саме так і відбувається. Коли бажань мало, ми починаємо за якостями нагадувати Ішвару, пурнатву. Ми стаємо зібраними, цілісними й повними самі в собі. Тоді ум стає дуже сильним, дуже відточеним, зосередженим. Він може освітити будь-яку тонку субстанцію, будь-яку таттву, увійти в будь-який стан. І навіть увійти в самадхі. Він стає розрізняльним, як тонкий скальпель, і здатний відділити джаграт від свапни, свапну від сушупті, сушупті від тур’ї, розуміти писання.
Один учень слухав свого Гуру по шість-вісім годин, вивчаючи філософію своєї традиції. Усі інші учні вже просто не могли, вони крутилися, засинали. А він слухав по шість-вісім годин піднесену філософію. Гуру перебував у самадхі й просто транслював свої знання. Але цей учень стійко боровся зі сном, бажанням їсти та болем у ногах. Він щодня приходив і слухав філософію по шість-вісім годин. А потім, коли він подорослішав, сам виконав тапасью, він просто почав по всьому світу поширювати дхарму з неймовірною шакті. Це — результат зосередженого ума.
«Ману продовжив: Коли з чистого усвідомлення в ньому ж виникають концепції та визначення, тоді воно починає вважати себе індивідуальністю. Такі індивідуальності блукають у цьому ілюзорному світі. У момент прозріння видно те, чого зазвичай не видно. Так само й в індивідуальному досвіді можливо побачити чистий досвід нескінченного Усвідомлення. Але це знання не прочитаєш у книгах, і допомога Гуру не допоможе, воно може бути досягнуте тільки самим для себе».
Допомога Гуру — це благословення, дикша, передача Вчення і багатьох методів (упай), але є свобода волі, якою учень повинен скористатися сам, де Гуру-таттва не може за вас це зробити. Ваша воля не може бути спрямована волею Гуру, якщо у вас немає власної волі на це. Учень повинен проявити активність, щоб виконувати вічару, щоб виховувати в собі шлях відданості, у нього має бути бажання самовиховання, самовічари, постійної активності. Тобто це не пасивна позиція.
Іноді духовне життя порівнюють, як я не раз казав, із ситуацією, що Гуру — це лікар, а учень — пацієнт. Гуру вислуховує проблему, а потім пише діагноз — «Хвороба сансарного невідання», «Хвороба існування в сансарі (карма)». А потім виписує призначення: мантра 3 рази на день, медитація 2 рази на день, 3 дні на місяць — ритрит, такі-то обмеження, дієта вегетаріанська. Тобто як зазвичай лікар виписує в рецепті. А потім ще відправляє до вузьких спеціалістів на дообстеження, наприклад, до астролога зробити гороскоп. Як у медицині кажуть: «Немає абсолютно здорових людей, є недообстежені». Гороскоп дозволяє провести таке дообстеження. Або ж направляє до аюрведичного спеціаліста визначити доші й гармонізувати їх. Але все це якісь вузькі речі, не принципові.
Але в духовному житті такі стосунки лікар-пацієнт прийнятні лише на початку. Пацієнт — це пасивна позиція, а від учня вимагається активніша позиція. І тут учень — це вже радше не пацієнт, а Гуру — це не лікар, а радше знахар, який навчає учня самостійно складати ліки, самостійно вивчати властивості лікарських трав, збирати їх і ставати цілителем, тому що духовне життя — це все ж таки самозцілення, це самолікування. У медицині кажуть не займатися самолікуванням, бо за вас усе вирішить лікар, ви навіть не знаєте, які таблетки вам пропонують. І іноді фармацевтичні компанії користуються цим і підсовують якусь відверту обманку. Але в духовному житті ви самі повинні стати фахівцем, ви самі повинні розбиратися в усіх методах, у всіх ліках, самі їх складати й визначати для себе напрям самозцілення, а також допомагати іншим. Тобто ви самі повинні стати лікарями, тому Гуру не лише дає вам ліки, Гуру сам навчає вас духовної медицини, медицини самозцілення. Тому що ваше завдання не тільки зцілитися, ваше завдання — стати лікарями в духовному сенсі як для самого себе, так і для інших.
Природа істинного «Я»
«Стався до свого тіла й органів чуття як до інструментів для набуття досвіду, а не як до самого себе. Думка «я є тіло» — омана, і шукач повинен уникати оман. «Я є ніщо, крім чистого Усвідомлення», таке розуміння, якщо вдається його втримати, сприяє Звільненню й Просвітленню».
Коли Рамакрішну запитували, як він бачить живих істот, він казав: «Я їх бачу так. Є подушка, а на неї надягнута наволочка. Подушка набита ватою. Тіла — це просто наволочки зі шкіри, а в них набитий Брахман». Він так просто пояснював Адвайту. «І в ці наволочки зі шкіри набита сат-чит-ананда, Абсолют, як вата в подушку». Але наше двоїсте бачення бачить лише наволочки. І Рамакрішна говорив далі: «Є наволочки з простої тканини, а є з шовкової, з орнаментом, добре прикрашені. Але все це просто наволочки, а всередині них одна й та сама вата. Не надавайте великого значення цим наволочкам». Наволочки — це оболонки (коші), вони видимі як его, розум, якості, здібності, тіло, тілесна краса, чоловіча й жіноча форма, національність, різні риси характеру, схильності. Святі не надають їм значення, тому що за всіма ними треба виявити Бога, треба виявити сат-чит-ананду.
«Поки не зрозумієш, що ти є Свідомість, вільна від народження, старості й смерті, ти стогнатимеш: «На жаль, я помираю» або «О горе мені, моє становище безвихідне!». Такими думками невігластво лише зміцнюється. Звільни свій розум від нечистих думок і понять. Залишайся самим собою без таких понять. Зайнятий різними справами, перебувай у стані рівноваги й прав своїм царством у мирі та щасті. Свідомість розважається, створюючи видимості світів, а потім знову вбираючи їх у себе. Сила або енергія, яка прив’язує до цього світу, — це та сама сила й енергія, яка розчиняє створене й звільняє. Як дерево є всіма своїми частинами й листям, так і нескінченне Усвідомлення наповнює весь Всесвіт».
Принципи Шиви та Шакті
Брахман (Абсолют), коли він без атрибутів, — це нескінченна Свідомість, коли він з атрибутами — це нескінченна енергія. Нескінченна Свідомість і нескінченна енергія — це і є принцип Шиви та принцип Шакті. Нескінченна енергія — це Шакті. Нескінченна свідомість — це Шива або Брахман Веданти. Ми не можемо казати, що Бог — це лише нескінченна Свідомість, тому що енергія теж існує, і ми маємо справу з енергією. Але ми не можемо казати, що це одна нескінченна енергія, тому що її сутність — це чисте Світло й недвоїста Свідомість.
Ці два боки Абсолюту називаються пракаша і вімарша. Пракаша означає, що Свідомість завжди сяє. Вімарша означає, що ця нескінченна Свідомість завжди маніфестується у вигляді енергії, і ці маніфестації є тридцять шість таттв Світобудови, яка постійно розгортається.
Ієрархія таттв і рівні існування
Ті живі істоти, які є мудрішими, залишаються на верхніх поверхах цих тридцяти шести таттв. Це небожителі. Найвищі з небожителів не полишають перші п’ять таттв. Ті з небожителів, яким не вдається утриматися на рівні Шива-таттви (шамбхави), на рівні Шакті-таттви (шакти), на рівні Відья-таттви, Ішвара-таттви, Садашива-таттви (мандалешвари, Махамандалешвари), тобто це Боги-Творці — Брахми, Вішну і Шиви, які творять і підтримують різні Всесвіти. Вони йдуть нижче, і їм вдається утриматися у змішаних таттвах. Майя-таттва — це проміжна таттва, а потім уже йдуть канчуки. Це чисто-нечисті (змішані) таттви. На рівні канчук живуть різні боги, сиддхи, ріші. Нарешті, живим істотам не вдалося утриматися навіть на цих таттвах, тому що змішані таттви (чисто-нечисті таттви) — це рівень ментального тіла (віджнянамайя-коша). Живі істоти, яким не вдалося утриматися на цих таттвах, ідуть ще нижче, і вони займають місце серед нижчих таттв. Деякі живуть у тонкому світі, а деякі вже народжуються в матеріальному світі, отримуючи грубе фізичне тіло.
Але божественні істоти, які достатньою мірою усвідомили Брахмана, не опускаються нижче перших п’яти таттв, якщо вони не Аватари (божественні втілення). Аватари періодично сходять у кожну югу. Так запрограмовано Брахмами, Творцями й підтримувачами Всесвіту, що в кожну епоху має бути сходження Аватара для підтримання лінії передачі, для підтримання дхарми.
Природа і місія Аватарів
Що означає Аватар? Це означає, що в нього наявні шістнадцять кала, шістнадцять рівнів духовної реалізації. Це означає, що він містить у собі повноту й чистоту перших п’яти таттв: Шива-таттви, Шакті-таттви, Садашива-таттви, Ішвара-таттви та Садвідья-таттви. І вся ця чистота й повнота п’яти чистих таттв сходить крізь ментальний і астральний світ і прямо втілюється у фізичному світі як спалах райдужного світла, як п’ятиколірне райдужне сяйво, або з божеством, або з насіннєвим складом у формі наміру. Тому, коли Даттатрейя втілювався, у ріші Атрі були різні видіння: спочатку з’явився триголовий хлопчик у райдужному тілі, і також було видіння трьох Богів, що відповідають трьом гунам. Тобто чисті таттви пронизують три світи й утілюються в земному матеріальному тілі.
Коли сходить Аватар, у нього є своя місія. Ця місія полягає у втіленні санкальпи істоти, яка еманувала цього Аватара з вищих рівнів Світобудови. Різні божества дарують таким Аватарам безліч благословень, які являють собою тонкі шакті з вищих п’яти таттв, наприклад, тонка джняна-шакті, іччха-шакті, крія-шакті, ананда-шакті та багато інших. Вони постають у вигляді атрибутів. Тому, коли Аватар утілюється, духовні люди бачать його, вони бачать також і його атрибути. Місце появи Аватара починає сяяти вогнями саттви.
Вплив Аватара на тонкий світ
Вогонь саттви починає трохи хвилювати місцевих духів, астральних істот, місцевих богів, які контролюють елементи. Усі вони відчувають магічні зміни у світі, вібрацію простору. Усі магічні істоти відчувають зміну магічного фону в цій місцевості. Іноді й ви можете його відчувати, це не так складно. Тому що, якщо ви практикуєте, то ваше тіло стає, як сканер, ваша сахасрара стає, як антена, яка зчитує навколишнє середовище, навколишню місцевість.
Але не можна бути надто чутливим. Є люди, які розвивають у собі чистоту каналів або входять у контакт із тонким тілом і стають надто чутливими. Наприклад, коли вони їдять їжу, то відчувають у ній усі думки кухаря. Якщо кухар був мирським або думав не про те, то вони взагалі не можуть їсти. Це надто велика чутливість. Треба йти з астрального плану в турію, щоб чужі думки не могли на вас впливати. Або вони сідають на лавку (а на лавці, природно, різні люди сидять роками) і відчувають, як канали забиваються, енергія в свадхістана-чакру втікає. І вони думають: «Усе! Кінець моїй практиці! П’ять годин пранаям і кумбхаки пішли намарно». Посидів усього двадцять хвилин на лавці. Або вони сидять у поїзді поруч із людьми й думають: «Які ці люди нечисті, вони їдять м’ясо». Мало того, що їхні канали забиті, так вони ще й свій ум цим підживлюють. І тоді вони реально відчувають, як їхні канали забиваються, але ще й їхній ум забивається: «Я не хочу сидіти з цими людьми. Вони брудні, а я чистий». Вони утверджуються в таких думках. Тоді Гуру каже: «Чисте бачення! Матимеш чисте бачення — не будуть канали забиватися навіть серед брудних людей. І ти побачиш, що жодних брудних людей немає, а є лише один Бог, який грає в цих тілах». Тобто не можна «переборщувати» з чутливістю каналів, із чутливістю тонкого тіла, інакше вам буде складно жити, ви взагалі не зможете виходити, ви будете дуже вразливими. А як же сіддхи, які практикують єдиний смак, які могли їсти будь-яку їжу, бути серед будь-яких людей? Отже, у них є якась інша реалізація, краща.
Божественна свита і космічне протистояння
Божественні істоти, які відчувають зміну магічного фону, сяйво саттви, що розливається, приходять подивитися, хто це так змінив тонкий світ. А якщо змінив тонкий світ, то, значить, змінить і фізичний світ. Вони приходять засвідчити свою шану такому Аватару: «Аватар зібрався втілюватися! Намасте Аватару!» І вони приносять йому свої дари. Потім ідуть захисники місцевості, приходять духи. Але також приходять і різні демонічні істоти, яким дуже не подобається зміна магічного фону, посилення пропорції саттви в цій місцевості. Асуричні істоти думають: «Що це таке? Світ виходить з-під нашого контролю! Що за саттва сюди прийшла? Що за божественний дух тут з’явився?» Ви ж знаєте, що завжди є це протистояння між богами й асурами, а люди перебувають посередині.
І коли втілюється божественний Аватар, то разом із ним сходять різні божества. Вони мають форму людей, але не є людьми за тонким духом, оскільки сходять не зі звичайних, а з божественних сфер. Усі вони — боги й богині, що становлять свиту Аватара (безліч богинь Лакшмі, Сарасваті, безліч захисників локапалів, помічників, чаранів, севаків). Усі вони прагнуть прийняти втілення, щоб допомогти Аватару виконати його місію. Усі вони пов’язані з ним давніми кармами, і вони хочуть накопичити благу карму, виконати цю севу на матеріальному рівні. Це як, якщо президент вирішує полетіти кудись в Америку, то разом із ним їде «свита». І деякі їдуть заздалегідь: зняти номер у готелі, домовитися, встановити зв’язки, підготувати потрібні зустрічі. І це божества, які народжуються раніше за Аватара. Вони теж народжуються у вигляді людей, але їхня карма, їхня доля так прописана Брахмою, щоб супроводжувати його й облаштовувати всі ці зустрічі. Є ті, хто безпосередньо є такою свитою. Тому явлення Аватара — це завжди сходження великої шакті, великої групи богів заради виконання божественного задуму.
Мета божественного втручання
Результатом такого божественного задуму є зміна ситуації на Землі, коригування. Чому треба коригувати? Тому що земляни постійно помиляються. Земні царі входять в ілюзії, клеші, затьмарення і починають керувати егоїстично. Самі люди теж входять у різні неправильні стани. Соціум періодично виходить зі стану балансу. І тоді темні демонічні сили з підземних світів (наги, ракшаси, піша́чі) починають відкривати портали у світ людей, розривати астральну тканину світобудови і просто рватися, пожирати душі людей, захоплюють їх, прагнуть провести свої неправедні закони, змінити базову етику, порушити гармонійний баланс саттви, раджаса й тамаса у світі. Тобто Земля, як і всі світи (а Земля особливо), є такою ареною балансу й суперництва різних сил. І оскільки за цим світом також спостерігають божественні істоти, вони періодично ухвалюють рішення про коригування реальності. Для цього й посилають такий духовний спецназ із коригування місцевості.
Коли Аватар втілюється, він проявляє свої ігри, його супутники допомагають йому, і він створює нову релігію або відновлює забуту релігію, втрачені лінії передачі, тому що всі лінії передачі систематично вироджуються. Учителі залишають тіло, а гідних учнів після себе не вдалося залишити. Усе, лінія виродилася, втратилася самая, боги пішли, практики втратили силу. Так постійно відбувається.
Шанкара як Аватар і відновлення Адвайти
Наприклад, Шанкара був таким Аватаром. Адвайта була до Шанкари, але у ведичній Індії тисячу років тому хто знав Адвайту? Ніхто, усі дотримувалися або ритуалів, або чар’ї та крія-тантри, або шактистських практик, або двоїстої поверхневої упасани. Прийшов Аватар і сказав: «Давайте подивимося у Веди! Що ви тут практикуєте? Куди ви взагалі зайшли?» Сам Шива зійшов, послав свою еманацію в лоно матері. Шанкара сказав: «Подивіться на первинну суть і сенс Вед. Подивіться на Абсолют, на Бога, який поза іменем і формами. Подивіться прямо в погляд, споглядання й усвідомлення».
Так само Даттатрейя прийшов, будучи унікальним Аватаром. Вішну багато разів сходив у цілковито незбагненних формах, коли були проблеми на Землі. Багато святих носять у собі різні божественні сили, і іноді Аватари можуть діяти, навіть удаючи із себе звичайних людей, звичайних Учителів або звичайних святих. У них є особлива місія, але вони не діють як Аватари, хоча вони можуть бути частинами таких Аватарів. Вони не є пурна-Аватарами. Пурна-Аватара — це явище рідкісне, часткові втілення трапляються частіше. Вони не заявляють про себе як про Аватарів, вони просто діють, приймаючи всю дурість світу людей. Це називається відья-майя.
Відья-майя — мистецтво усвідомленої ілюзії
Відья-майя — це прийняття усвідомленої ілюзії та всього невідання цього світу для того, щоб допомагати цьому світові. Іншими словами, такі святі підігрують світу людей, удають, ніби в них є якісь бажання, більше того, вони навіть зароджують їх, щоб зрозуміти світ людей і допомагати, щоб знайти контакт, якось привернути до себе людей. Це подібно до того, як дорослий прийшов у дитячий садок і почав вивчати дітей. Потім він подумав: «Діти грають у кубики, треба зрозуміти, що це за гра, сісти з ними й пограти». Усе це — відья-майя.
Часткові Аватари бувають різними. Юга-Аватари — це Аватари, які приходять у кожну югу. Шакті-Авеша-Аватари — це ті, хто містять у собі особливу силу, вони містять у собі якийсь аспект шакті Бога, вони втілюють шакті якогось вищого божества (крія-шакті, айшвар’я-шакті, іччха-шакті або джняна-шакті). Якась сила діє, долаючи опір сансари, астрологію, карму. Це нонсенс, але вона діє дуже кумулятивно, справляючи великий ефект у цьому світі. Є ліла-Аватари — це ті, хто просто розважаються і благословляють своїми розвагами світ людей.
Відья-майя — це мистецтво контрольованої ілюзії, керованої ілюзії або перебування в усвідомленій ілюзії, коли Аватар, володіючи повним знанням (або навіть не Аватар, а сіддха чи джняні), робить вигляд, ніби він підтримує всі ілюзії світу людей. Але він підтримує їх, не ототожнюючись із ними, і в нього є певна стратегія. Тобто він не просто підтримує ілюзії світу людей, він веде людей у певному напрямку. Він їм указує шлях до Звільнення в їхньому стані. Питання: а навіщо підтримувати, чому б не сказати: «Кидайте свої ілюзії та ставайте на шлях, приймайте Символ Віри й практикуйте». Якщо людям так сказати, вони навіть слухати не будуть. Це необхідно, це така тонка тактика, яка називається «майстерний засіб пробуджених».
Наприклад, я чув, що в Індії є якийсь чоловік в уряді, чиновник рівня заступника міністра, якого вважають втіленням Даттатрейї. Його називають Гуруджі. Він курить сигарети, його охороняє охорона з автоматами, у нього свій кабінет, офіс в уряді. Але при цьому його вважають Аватаром Даттатрейї. Можливо, не повним, а частиною (амшею). Він робить якусь свою таємну севу. Я подумав: «Ну, Даттатрейя може розважатися по-різному. Захоче, і таким може бути — індійським чиновником із сигарою. Він любитель різних трюків. Він може різними методами давати людям благословення і пробудження». Усе це є відья-майя. Тобто відья-майя — це мистецтво підтримання усвідомленої ілюзії, вдавання, ніби ти не пробуджений.
Коли багато недосвідчених і гордих духовних шукачів стають на шлях, є інший момент — вони вдають, ніби вони пробуджені. Гордість хоче це показувати. У Раджніша Ошо був учень, який, щойно поїхав від Раджніша з Раджнішпурама, десь у Європі створив комуну, зібрав там людей і почав їх навчати. Але Ошо з нього посміявся і сказав: «Ні, він не пробуджений». Цей учень стверджував, що він пробуджений, а щойно Ошо приїжджав до нього в гості, він визнавав, що він не пробуджений, і при цьому казав: «Ну, Гуру, адже таке велике бажання бути пробудженим». Ошо з нього сміявся. Це відья-майя навпаки, коли є бажання створювати імідж пробудженого.
Але істинно пробуджені істоти, навпаки, приховують свою пробудженість для того, щоб допомагати людям у їхніх умовах. Тому що якщо проявляти пробудженість, їм неможливо допомагати, інакше люди цього не приймуть. Це як із дітьми. Коли дорослі граються з дітьми, щоб налагодити з ними психологічний контакт, вони мають опуститися до їхнього рівня, говорити з ними їхньою мовою, щоб якось прихилити їх до себе. Якщо дорослий почне говорити з дітьми дорослою мовою, то дітям буде нудно, нецікаво. Кожен психолог це знає. І Аватари використовують відья-майю, говорячи з людьми, як із дітьми, їхньою мовою, використовуючи їхні поняття.
Бачення Бога в усьому — досвід Рамакрішни
«На жаль, невігласна людина не розуміє цього, хоча Усвідомлення перебуває в кожній клітинці її тіла. Той, хто бачить, що Свідомість є всім, насолоджується безмежним блаженством».
Коли Рамакрішна одного разу поклонявся в храмі Матері Калі, раптово в нього стався спалах пробудження, він пережив стан самадхі й побачив Бога в кожному предметі, у кожному об’єкті. У нього були квіти для пуджі, які він підносив під час араті. Він узяв ці квіти й почав розкидати їх у всі боки, тому що якщо Бог у всьому, то й пуджу треба робити всьому.
Зазвичай, коли ми робимо підношення, у нас Бог локалізується в конкретному божестві. Нам не спадає на думку робити пуджу столику, колонці, дивану, стінам, людині, що входить. Ми кажемо: «Це форма Бога, у неї є такі-то якості. У неї є сто вісім імен, у неї є тисяча вісім імен, є гаятрі, насіннєвий склад, гіта, кавача, святі місця, міфологія, історія виникнення і свої писання». А в склянки, колонки чи дивана немає ні гіти, ні кавачі, ні насіннєвого складу, ні міфології, ні храмів, ні відданих. У кожного божества є свої храми й віддані, а в них немає нічого. Як вони можуть бути Богом?» І нам не спадає на думку кидати їм квіти, але Рамакрішна побачив це, його розум розкрився в нірвікальпа-, савікальпа- або сахаджа-самадхі. Він почав підносити квіти всьому, що було навколо.
І коли ми робимо упасану, здійснюємо пуджу, ми поклоняємося божеству, але маємо на увазі, що енергія цього божества і свідомість поширені в усьому, і ми медитуємо на цю поширену свідомість.
Запитання: «Гуруджі, а в такому разі чи бачив Рамакрішна Бога в самому собі, тобто себе в ролі Бога?»
Так, бачив. Він це теж бачив. Він казав: «Я бачив сьогодні безліч форм Бога. Одна з них перед вами».
Коли Рамакрішна хотів приїхати до Вріндавана, він думав, що там усі в екстазі від Крішни. Коли він приїхав до Бенареса (у Варанасі), він думав, що там усі в нірвікальпа-самадхі двадцять чотири години на добу. Приїхав і побачив, що нічого подібного, що всі люди як люди, всі звичайні зі своїми мирськими бажаннями. Але у Вріндавані він подумав: «Якщо тут був Чайтанья, гопі, Крішна, то тут мають бути святі енергії», — і він почав молитися. І коли він плив на човні, він побачив двох дуже красивих юнаків, це був Чайтанья та його супутник. Вони рухалися йому назустріч, були дуже красивими, із золотим тілом. Він їм закричав, підняв руки. А коли вони увійшли в його тіло, він увійшов у самадхі, знепритомнів і впав із човна. Іншим разом, коли він приїхав до Варанасі (у Бенарес), він побачив у місцях кремації, як горять тіла, всюди трупи, а поруч ходить велика світна й сяюча біла постать із рудим сплутаним волоссям, яка обережно витягує душі й шепоче на астральне вухо кожній душі ім’я Брахмана (дає дикшу), і за допомогою цього імені душа досягає звільнення. Тому вважається, що той, хто залишає тіло у Варанасі, досягає звільнення, і багато індусів спеціально приїжджають залишати тіло у Варанасі.
Сім щаблів духовного розвитку
«Це розуміння досягається вивченням писань і в товаристві мудрих. Це перший крок. Роздуми й запитування — другий. Неприв’язаність або психологічна свобода — третій».
«Психологічна свобода» — це не зовсім правильний переклад. «Психо» — душа. Вайраг’я — це не психологічна свобода. Це якраз свобода від рухів душі. Західна психологія під словом свобода має на увазі свободу самовираження для душі, свободу для его. Тобто сучасна вільна людина з її правами, розвиненою демократією, свободою творчості й самовираження — це її ідеал. Але західним людям навіть і не снився той рівень свободи, про який говорили східні мудреці. Що являє собою свобода, яка мається на увазі на Заході? Це анава-марга, анава-йога, розвинена ахамкара, свобода задовольняти бажання, свобода постійно розширювати список бажань і задовольняти їх. Але насправді це певне рабство, тільки тонше.
Свобода в традиції Веданти, у традиції сіддхів — це свобода перевершити душу, очистити душу. Це свобода від самої душі, тому що під душею ми маємо на увазі тонке тіло, манас, ахамкара, буддхі — антахкарана, увесь внутрішній інструмент. Свобода передбачає, що ми звільняємося від самої душі й ширяємо у вимірі тур’я, а душу потім використовуємо як ілюзорний інструмент, як ілюзорне тіло у вигляді енергії (шакті). Такою є свобода в Брахмані. Але якщо душа не зріла, якщо вона ще не пройшла шлях антахкарани, не розвинула его, манас і буддхі, тобто якщо не пройдена анава-марга, то свобода в Брахмані для неї неможлива, вона просто не зможе нею скористатися. Вона загубиться в цій свободі й втратить усвідомленість. Це буде джада-самадхі.
Один західний чоловік вивчав різні ведантичні писання, потім чув, що деякі махатми можуть дати звільнення одним дотиком. І він уявив собі такий інструмент, він казав: «Я так і уявляю собі якесь крісло на кшталт зуболікарського, з безліччю дротів. Будь-яка людина туди лягає, і їй можна дати звільнення, просто під’єднавши клеми до мозку й спрямувавши туди певну енергію. Тоді й кожну мавпу можна зробити звільненою». Так він міркував. Але це неможливо, тому що в мавпи не створена антахкарана на належному рівні, немає якостей, не виховані тонкі структури свідомості. І навіть якщо до неї прикладе руку святий, вона отримає шактипат і увійде в самадхі. Але що це буде за самадхі? Прани увійдуть у сушумну, але це буде джада-самадхі (темне самадхі), тому що вищі тонкі рівні свідомості не будуть усвідомлені. Анава-марга має бути пройдена.
Шоста сходинка — причинне тіло і джаграт-сушупті
«Четвертий — це розривання пут тенденцій та зумовленостей. Щастя від усвідомлення — крок п’ятий, тут людина живе ніби в напівсні. Само-Усвідомлення — це шостий крок, у якому мудрець занурений в океан блаженства й живе немов у стані глибокого сну».
Шостий крок Самоусвідомлення означає, що став доступним причинний світ, причинне тіло (буддхі), сон без сновидінь. І коли ми тренуємося в Шамбхаві-мудрі, Махашанті, Атма-вічарі, то ми прагнемо якраз відкрити й зробити доступними причинне тіло, причинний світ і утвердитися в стані споглядальної усвідомленості без меж, обмежень і понять. Усе це називають ніраламбха-медитація або аманаска-йога. Такий стан також називають джняна сагара (океан мудрості). Той, хто досяг такої шостої стадії, усвідомлює: «Ніхто не приходить і не йде, я не приходжу і не йду, тому що нескінченна свідомість пронизує все, не залежить від географії й не стоїть на місці». Тіло рухається, самскари тонкого тіла рухаються, але нескінченна свідомість причинного тіла уві сні без сновидінь не має куди рухатися і не має того, хто б рухався, вона перебуває як нерухоме буття.
Взяти, наприклад, буття, простір (а нескінченна свідомість уві сні без сновидінь найближча до простору), то чи можемо ми сказати, що простір з однієї коробки, якщо ми принесемо сюди коробку, пересунувся й увійшов у це місце. Простір, порожнеча всередині коробки — це щось нерухоме, щось окреме від самої коробки. Чи можна сказати, що простір усередині якоїсь коробки може бути знищений або він може бути вивільнений? Це лише наші ілюзії. Він не може бути ні знищений, ні вивільнений, він завжди однаковий, завжди один і той самий.
Ми не створюємо простір, ми не можемо навіть якось вплинути на нього. Але ми можемо його виявити, ми можемо його побачити. Забути його або виявити — це в наших силах. І процес виявлення наяву нескінченного простору, що відповідає сну без сновидінь (сушупті), — це і є процес виявлення природної усвідомленості. Коли вона досягає кульмінації, це називається тур’я. Але перш ніж ви досягаєте джаграт-тур’я, через що ви маєте пройти? Через джаграт-сушупті, усі монахи знають це.
Джаграт-сушупті означає, що наяву ви ніби перебуваєте у сні без сновидінь. Але ви не спите, ви адекватні. Це не те, що до вас звертаються, а ви відсутні: «Я у сні без сновидінь узагалі-то!» Ні, у джаграт-сушупті ви повинні вміти говорити, сміятися, рухатися, проявляти волю, виконувати будь-які логічні операції, мати розвинений інтелект, пам’ять, логіку, ясність, почуття гумору, адекватність і здатність до спілкування. Але водночас на цьому тлі у вас присутнє переживання набагато тоншої свідомості, і воно не затьмарюється вашою понятійною активністю, вашим цілепокладанням, спілкуванням, діями тіла, волею. Це і є джаграт-сушупті. Якби це був статичний стан, можливий лише в медитації, тоді б ми взагалі не говорили про шлях сахаджі, про шлях природного стану, про шлях об’єднання споглядальної присутності в дії. Але це якраз більше тенденція до пралайя-кала.
Один Майстер прийшов і побачив учня, який сидів у медитації. Цей Майстер запитав: «Чого ти навчився, поки я був відсутній?» Учень сів із прямою спиною і довгий час сидів, не ворушачись. Майстер сказав: «Ну, ти навчився добре сидіти, як кам’яний бовван, як кам’яна статуя. А чи навчився ти робити те саме в русі?» Джаграт-сушупті — це коли ви можете перебувати в стані, подібному до простору за межами думок, але при цьому проявляєте активність, рух. Це і є шлях самоосвобождення.
Самоосвобождення в дії
Завдяки перебуванню у внутрішньому центрі ваша активність природно звільняється в момент виникнення. Існують три рівні такого вивільнення. Думки виникають і відразу ж звільняються або як сніжинки, що падають в океан, або миттєво, як змія (коли вона згорнута, вона кидається так, що миттєво всі її клубки розв’язуються), або як злодій, що крадеться в порожній дім, для якого немає жодних перешкод. Проявляються слова, дії, і вони також самоосвобождаються завдяки тому, що ви перебуваєте в стані, подібному до неба. Це і є джаграт-сушупті. Немає жодної не звільненої дії. Що б ви не робили — усе самоосвобождене. Немає жодного не звільненого сприйняття. Що б ви не побачили, не почули, не полизали, не понюхали, не торкнулися — усе самоосвобождене. Тобто воно не проникає у вашу свідомість, воно не доходить, не залишає осаду у вашій душі, тому що всередині вас є універсальний розчинник.
Я якось років десять тому розповідав про «Царську водку». Є таке поняття в хімії, мабуть, усі знають. Змішується сірчана і соляна кислота, і ця суміш може розчиняти все, що завгодно. Це називається «Царська водка». І природний стан, якщо він концентрований, міцний, подібний до «Царської водки»: усе, що туди не кинути, розчиняється, усе, що б ви не сприймали, розчиняється. Це і є самоосвобождення, тому що звільнення від сприйняття відбувається завдяки перебуванню у своїй природній природі. А перебувати у своїй природній природі — це перебувати у своєму причинному тілі, як мінімум.
Перебування в причинному тілі
Ви не можете створити причинне тіло, вигадати його, заперечити його. Ви, звичайно, можете, але це нічого не вирішує, воно у вас уже є. Як у вас є серце, печінка, хребет, так само у вас є причинне тіло, і це — ваша природна природа. Тут немає нічого фантастичного, нічого незвичайного, воно притаманне вам від природи.
Але питання в тому, як перенести сприйняття в причинне тіло. І коли ви отримали пряме введення і працюєте зі спогляданням, таке сприйняття рано чи пізно переноситься. Але воно має бути перенесене в бадьорому стані. Принаймні одразу не треба прагнути перенести його за життя, можуть бути складнощі. У медитації на певний час його пережити корисно, а потім треба вийти. Тому що якщо на двадцять один день увійти в самадхі, то життя може закінчитися, якщо безперервно не підживлювати його. У тілі є життя, у тілі є прана, тому із самадхі треба вийти, треба підтримувати життя, рух і активність, але пам’ять і досвід, отримані в причинному тілі, треба привнести в цей світ, у дію, у служіння. Це і є стан джаграт-свапна. Треба перебувати в цьому природному стані в повсякденному житті.
Підтвердження стадії зачаття
Самоосвобождення означає, що ви перебуваєте в причинному тілі, як у своїй природній природі. Ось звідси (з джаграт-свапна) починається сахадж-самадхі. І коли Гуру дає підтвердження учневі на стадії зачаття, то він підтверджує йому джаграт-свапна. А якщо це зачаття високого стану, то це навіть може бути джаграт-тур’я.
Гуру не дає підтвердження, коли учень каже: «У мене було самадхі у свапна, коли я сидів, заплющивши очі, не рухаючись і не думаючи, а ось зараз воно пішло». Гуру каже: «Ні-ні, це не те. Неті-неті». Або учень каже: «Я був у трансцендентній свідомості, поза тілом, за межами неспання, сну зі сновидіннями і сну без сновидінь. Велика тур’я відкрилася мені!» Гуру запитує: «А зараз воно де?» «А зараз воно пішло». Гуру каже: «Ні-ні, це не те. Неті-неті».
Підтвердження стадії зачаття інше, це коли воно наявне в даний момент, у даних обставинах, у даній ситуації, у даній розмові ви не забуваєте, ви пам’ятаєте Бога. Тобто за допомогою цього стану ви здійснюєте пратьякша-адвайту — пряме переживання недвоїстості. Ви в Богові в даний момент. Це і є «тут і зараз».
Усі кажуть «тут і зараз». Зайдіть у будь-який магазин, що торгує товарами нью-ейдж, вам скажуть «тут і зараз». Але хто розуміє, що це таке. Це ж хрідаям, це вираз із тантр, вираз святих, який просто став модним сленгом. Це щонайменше перебування в джаграт-свапна. Це не така проста річ. Заради цього люди велику тапасью роблять, роками виховують себе, роблять севу, садхану, виконують самадхі. Це і є джаграт-свапна.
Звідси народжується здатність до самозвільнення. Тобто самозвільнення тоді відбувається природно. Вам нічого не треба робити, вам потрібно просто залишатися, тому що причинне тіло має природну вроджену здатність усе звільняти. Це як якщо у вас у руці смолоскип, то вам не треба нічого робити; коли щось підлітає до вогню, воно саме згорає, тому що природа смолоскипа — усе спалювати. Усе відбувається само, але вам треба бути пильним, щоб смолоскип не згас. Тільки в цьому сенсі потрібна пильність. Тому це і є самозвільнення.
Запитання: «А хто перебуває в причинному тілі? Буддхі чи ахамкара зібрана на рівні причинного тіла?»
Ваше сприйняття перебуває на рівні причинного тіла. Ахамкара нижче. Буддхі сприймає причинне тіло. Тому частково, так. Але загалом — це ваше сприйняття. А ваше сприйняття — це річ, яку складно визначити, тому що воно може бути і в буддхі, і в ахамкарі, і де завгодно. Тобто це свідомість, яка може відливатися в будь-яку форму. Кожна людина у своєму сприйнятті невизначна. Атман невизначний. Здається, що він визначний, але це все рамки, у які ми самі себе шляхом ототожнень заганяємо: я — росіянин, я — чоловік, у мене є тіло, у мене така-то пам’ять. Усе це ярлики, які поступово відпадають, якщо ми вправляємося в самозвільненні.
Мудрість святих і самовіддача
Тому в умах святих немає жодних складних конструкцій, немає жодних навантажених понять, немає жодних тупикових ситуацій, вони легко розв’язують усі проблеми одним клацанням. Чому? Тому що вони перебувають у причинному тілі, а там немає ні проблеми, ні того, хто її переживає, ні процесу усвідомлення самої проблеми, є тільки сат, чит і ананда. У причинному тілі він сприймається як ананда, але ще не глибоко, не повністю до кінця, а в тур’ї він сприймається в абсолютній торжествуючій повноті.
Тому святі дуже легко розплутують проблеми людей, просто перебуваючи в такому причинному стані й поєднуючи свій стан і їхній. Інше питання, що не завжди люди можуть скористатися цією порадою або налаштуватися на їхню бхаву, тому що їхні уми сильні й карма ще дуже вібрує. Їм потрібен час, щоб їхні карми трохи вщухли, і треба певний час просто перебувати в такій присутності або самим вправлятися в цьому.
Самовіддача означає, що, перебуваючи в цьому причинному стані, вони повністю віддаються йому. Але при цьому має бути присутній мудрий контроль і керівництво, щоб не стати пралайя-калами, не втратити дію в погляді або спогляданні, не втратити споглядання в погляді. Тобто тут може бути дуже багато тонких нюансів. Це і є мистецтво природної усвідомленості. Це підтримання джаграт-свапна. Це і є нідидг’ясана, це і є стадія виношування, яка йде після стадії зачаття.
Процес нідидг’ясани й розчинення карм
Якщо ви мудро утримуєте в повсякденному житті джаграт-свапна, то джаграт-тур’я прийде. Не одразу, поступово, треба виносити цей стан. Нідідг’ясана — це тривалий процес, тому що багато карм треба розчинити. У вашому тонкому тілі, в ахамкарі, спливатимуть різноманітні старі причини, які ви створили, різні настрої (бгави), різні бажання. Тонке тіло продовжуватиме відкривати різні варіанти, збуджувати різні енергії та бажання. Але якщо ви перебуваєте в джаграт-свапна, у причинному тілі, то вони виникають і розчиняються.
Рамакрішна казав, що він спеціально залишав одне-два бажання. Жодних бажань у нього взагалі не було, але щоб контактувати з людьми і жити в цьому світі, він спеціально залишав одне-два бажання або вигадував їх. Тобто, якщо немає бажання, то треба його вигадати, щоб була якась прив’язаність до цього тіла, до цього світу. Але всередині справжнього йогіна насправді жодних бажань немає.
Багато святих спеціально залишають якісь бажання, щоб перероджуватися, щоб допомагати учням, щоб жити довго. І що це за бажання? Здебільшого це сева (служіння), тобто бажання поширювати дхарму, бажання допомагати учням, бажання будувати храми, проповідувати. Чисті бажання треба залишати. Тому кожен має зароджувати певні тонкі й чисті бажання, наприклад: «Я бажаю поширювати дхарму. Бажаю проповідувати дхарму. Бажаю служити Богові. Бажаю будувати храми. Бажаю писати книги або видавати священні тексти». Створюйте такі тонкі духовні бажання, які допомагатимуть, а не заважатимуть.
Сьома джняна-бгумі
«Сьомий крок — трансцендентальний, це саме Звільнення, у ньому є прекрасна єдність і чистота, і, окрім цього, воно взагалі невимовне».
Це опис джняна-бгумік, як ви зрозуміли, в «Йога-Васіштсі». Є сім земель мудрості. І сьома джняна-бгумі називається тур’я або тур’яга, коли переживається четвертий стан — тур’я. Цей стан тур’я має вісім рівнів, і вони називаються ніджананда, нірананда, сахаджананда, джагадананда і так далі. Але поки ми про них не говоритимемо.
Шива Прабхакара сіддха йоги Шрі Гуру Брахмананда Авадхута кі — джей!
Шрі Гуру Свамі Вішнудевананда Гіріджі кі — джей!
